Нава справжня
Open in Telegram
Валерія Нава Суботіна Про полон Про АзовСталь Про втрати Про боротьбу
Show moreUkraine34 067The category is not specified
752
Subscribers
No data24 hours
-47 days
-1130 days
Data loading in progress...
Similar Channels
Tags Cloud
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
October '24
October '24
+3
in 2 channels
September '24
+51
in 2 channels
Get PRO
August '24
+13
in 2 channels
Get PRO
July '24
+22
in 3 channels
Get PRO
June '24
+72
in 0 channels
Get PRO
May '24
+13
in 0 channels
Get PRO
April '24
+2
in 0 channels
Get PRO
March '24
+9
in 1 channels
Get PRO
February '24
+2
in 0 channels
Get PRO
January '24
+699
in 5 channels
| Date | Subscriber Growth | Mentions | Channels | |
| 24 October | 0 | |||
| 23 October | 0 | |||
| 22 October | +1 | |||
| 21 October | 0 | |||
| 20 October | 0 | |||
| 19 October | 0 | |||
| 18 October | 0 | |||
| 17 October | 0 | |||
| 16 October | 0 | |||
| 15 October | 0 | |||
| 14 October | 0 | |||
| 13 October | 0 | |||
| 12 October | 0 | |||
| 11 October | 0 | |||
| 10 October | 0 | |||
| 09 October | 0 | |||
| 08 October | 0 | |||
| 07 October | 0 | |||
| 06 October | 0 | |||
| 05 October | +1 | |||
| 04 October | 0 | |||
| 03 October | 0 | |||
| 02 October | +1 | |||
| 01 October | 0 |
Channel Posts
Другий випуск «Великої Землі» - дуже «дівчачий» і відвертий можна вже дивитися тут:
https://youtu.be/FSAjGjf2XH0
| 2 |  Друзі, запрошую до перегляду: https://youtu.be/i312I7jp6lA | 870 |
| 3 | В морі нічному багато правди
Пам’яті, сміху і сліз прощальних
Коли зустрінемось? Може завтра?
Відповідь тільки приплив мовчання.
Хто нас почує у цих глибинах
Море Азовське шепоче стиха
Ранком в четвер той ти що робила,
Коли прийшло це крилате лихо?
Землю прорізав лиш цвіт тюльпанів
Ніби ножем хліба черствий край.
Вдома закутатись в плед востаннє
І скип‘ятити вечірній чай.
Губи мовчанням мов скотчем стисло.
Як розірвати, щоб нас почули?
Словом долати між нами відстань.
Ти пам’ятаєш, що ти відчула?
Коли кричали із стендів фото
Коли зображення оживали.
Тут наставала важка робота
Бо ми говорили. Ми не мовчали.
Пінними хвилями
Наче світлом
Ввімкнутим серед
сліпої ночі.
Ми не керовані жодним вітром.
Роби те, що хочеш. Що хочеш.
Минуле розірване, знищене, стерте,
Наче нічого раніш не було.
Та глибина при відливі відверта,
Ми повернемось. Ми не забули.
Зараз Поділ зустрічає тепло.
Ногами босими доторкатись
Кафель холодний. Руки затерплі
Будильник дзвенить, час прокидатись.
Тільки шумить у столичній кухні
Чайник мов море в якусь негоду.
Що ти згадаєш? Там, вдома кухлі
Чи свого міста колишню вроду?
Небо розламане літаками
А на піску важких шин зізнання.
Що там було між морем і нами?
Це ж не прощання. Не прощання.
Голос звучить голосніш за вибух.
Ти розумієш, що не слід зупинятись?
Море шумить, хвиль набігло сивих
Та не прощатись. Не прощатись!
Коли ми текстами говорили
Коли слова ніби оживали
Так ми боролися й так любили.
Ми не мовчали. Не мовчали.
Пінними хвилями
Наче світлом
Ввімкнутим серед
сліпої ночі.
Ми не керовані жодним вітром.
Роби те, що хочеш. Що хочеш.
Минуле розірване, знищене, стерте,
Наче нічого раніш не було.
Та глибина при відливі відверта,
Ми повернемось. Ми не забули.
Скільки іще надлюдської тиші
Скільки чекати в неволі скутих.
Море Азовське, що є рідніше…
Ти не забуте. Не забуте.
Пінними хвилями
Наче світлом
Ввімкнутим серед
сліпої ночі.
Ми не керовані жодним вітром.
Роби те, що хочеш. Що хочеш.
Минуле розірване, знищене, стерте,
Наче нічого раніш не було.
Та глибина при відливі відверта,
Ми ще повернемось. Ми не забули.
Нава | 687 |
| 4 |  No text... | 535 |
| 5 |  Колись я дуже переживала, що у мене з «минулого життя» всього кілька фото. Що я забуду обличчя своїх рідних. Що забуду себе в дитинстві чи юності.
Тепер я розумію, що переживати слід про інше.
Як би ми не посміхалися на фото, як би ахуєнно не виглядали, ми памʼятаємо, якщо це повʼязано з чимось фальшивим і болючим.
Але і без фото ми памʼятаємо про щастя також.
Так от, хай не буде жодного фальшивого знімку. Зате буде теплота від спогадів. Від часів проведених разом. Від часів, коли нам не було самотньо поруч з кимось чи наодинці з собою.
Не засирайте гаджети. Я б так хотіла не мати жодного фото, а натомість мати щасливе минуле…
Яка різниця, як я виглядала?
Якщо натомість важливо, що саме я відчувала… | 558 |
| 6 |  З повернення на «Велику Землю» я майже не пишу віршів. Зате старі мої чомусь здаються актуальними. | 430 |
| 7 | Я знову сплю на дивані. Є у мене в квартирі таке місце - малий диван між двома стінами. Я його навіть не розкладаю, бо це відчуття стіни поряд дає мені відчуття захищеності.
Мова не про обстріли. Мова про спогади. Про відчуття. Стіна поруч нагадує побратимів поруч. Відчуття НЕ самотності.
Ще відчуття захищеності у мене від людей. Коли я їду в машині з кимось зі «своїх». Наче на старі бази. Бо відчуття захищеності, відчуття дому, спокою і НЕ самотності у мене тільки від цих облич.
Мене знову почали нервувати «чужі». Дико бісити жарти. Просто слова. Просто надто голосні кроки. Історії. Скарги. Все на світі. Не постійно, але іноді прям дуже сильно. Цим «чужим», на жаль, може стати кожен, крім дійсно «своїх».
Я ніби загубилася. Не відчуваючи зграї, не поруч з нею я відчуваю забагато порожнечі навколо. Завелике ліжко у кімнаті, що має зайвий простір. Незатишний простір в житті загалом.
Ось що приблизно я відчуваю майже постійно. Справлятися - справляюся. Але це про виживання, а не про щастя. | 455 |
| 8 |  https://send.monobank.ua/jar/8CVUmNZfuo
5375411222709367
Трохи ваших донатів сюди будь ласка - як привітання та вдячність Захисникам.
На БПЛА для артилерії, з можливістю виграти підписану настільну гру, вказавши своє прізвище під час закидання грошиків.
Дякую 🥹🫂 | 249 |
| 9 | «ВЕЛИКА ЗЕМЛЯ» https://youtu.be/2w_-r_UXcM8?si=8OhFkpX7WYCudau7 | 806 |
| 10 |  Премʼєра о 18.00 тут: https://youtu.be/2w_-r_UXcM8 | 841 |
| 11 | Вчора ми писали від @youkraine.hub про важливість роботи з психологами не лише звільнених з полону, а й їх родин, друзів... Трохи пізніше я зберуся з думками написати вам ще про це… А поки, якщо ви дочекалися - обовʼязково продовжуйте роботу над собою🫂 | 871 |
| 12 |  Я завжди жила разом зі світлом і темрявою одночасно.
При чому темрява завжди була сильніша і дуже дивним видавалося як раз продовження життя світла.
Воно мало б давно згаснути. Розчинитися. Зникнути.
Воно якесь неможливе і неприродне в контексті подій, що відбуваються від народження.
Іноді мені справді хочеться, та я не можу жити, як всі. Я не вмію, і, кажучи правду, вчитися вже не маю бажання.
Мені важливо мати поруч людей-якорів, які хоч трохи тримають мене від заглиблення в темну воду, де немає ні світла, ні дна. Але ж яке приємне відчуття відкритого моря…
З поверненням з полону темряви побільшало.
Тільки зараз я розумію, зустрівши своїх друзів, що майже не вмію пояснювати навіть свої стани, що вже говорити про інших…
Фото @ericakabaeva | 789 |
| 13 |  Зустрічаємося завтра на ВДНГ на КНИЖКОВІЙ КРАЇНІ о 18.00
4 павільйон, зал 1
Презентуватиму книги "Полон", "The Captivity", "Азовсталь. Сталева пресслужба"
Модеруватиме Дмитро ОРЕСТ Козацький
*передбачається переклад жестовою мовою
Потім - коротка автограф-сесія для всіх бажаючих | 1 752 |
| 14 | https://svoi.city/articles/381182/mi-mali-pokazati-konkretni-oblichchya-fragment-iz-knigi-azovstal-staleva-pressluzhba | 783 |
| 15 |  🫂🥹 | 1 235 |
| 16 |  Тепер пункт про Друга треба заміняти. Артем на волі❤️🩹♥️
#freeazov | 1 855 |
| 17 |  🥺 "Навіть не уявляєш, як я тебе чекала"
Перші розмови військових, яких сьогодні повернули з російського полону, з рідними.
💬 "Ти навіть не уявляєш, як я радий бути вдома, на нашій землі. Спілкуватися з людьми українською мовою і чути рідних", - каже військовий.
Відео: Людмила Гаврилюк, "Ми-Україна"
@weukrainetv | 862 |
| 18 | Як я чекала його дзвінка! Як сподіваюсь, що всі дочекаються того щастя, яке сьогодні отримала я!!! | 613 |
| 19 | Ми не знали, які були щасливі.
Про це я часто думаю.
Як тільки згадую.
Коли я психувала і сварилася.
Коли плакала через почуття, про які не говорила.
Коли ображалася, бо замовчувала власні мрії навіть від себе.
Коли не зізнавалася, бо боялася ніколи не мати бажаного.
Це все нормально.
Всі почуття і їх прояви нормальні.
Але не нормально забувати про почуття щастя. Я говорю це вам з розумінням справи. З усвідомленням. Насправді все так просто. Любити. Говорити про біль. Бачитися. Радіти.
Нагадувати собі, що все швидкоплинне.
Такі прості речі.
Коли мені зараз хріново, в цьому всьому пеклі, в якому ми щоденно живем, я постійно нагадую собі про миті щастя. Про людей, які роблять мене щасливою. Навіть сьогодні.
Я примушую себе знати зараз, що я і щаслива також.
Щоб потім не згадувати сьогодення з думкою, що я могла і трохи радіти, але не раділа. | 945 |
| 20 | Освічені, з науковими ступенями і досвідом ветерани, в тому числі колишні полонені шукають роботу.
Очільницею Мінветеранів стає не ветеранка.
У мене все😞 | 170 |
