Чашка з блішками | Канал Аліси Корж

Я вмерла від краси🫠 Касі очима авторки та ілюстраторки Оки Слобоцької (oka_artist).

Придбала собі feel-good літератури – and I'm feeling good! 🔸"Грибних справ підмайстру" я читала ще як бета і була в захваті. Дуже цікаво, що ж Катерина там змінила. Матиму по ній клуб, ідеальна cozy-книга на осінь, вайбує Міядзакі 🌱🍂🌿 🔸"Коньяку для містера Черчилля!" взяла, бо люблю історії в стилі "міських міфів", де реальні факти переплітаються зі здогадками📖 А ще – це все сучукрліт ❤️

Раптово прийшло багато людей 😱, тож є сенс трохи розказати, хто я така. Мене звуть Аліса Корж, я є авторкою фантастичної young/new adult дилогії 'Промені Аласі' про пустельний світ, міста під куполами та дівчину Касію, що намагається знайти своє місце. Дилогія повністю видана (на сайті видавництва, Goodreads). Наразі пишу похмуру антиутопію, де творці змушені творити, аби заробляти дні життя. Також працюю digital-маркетологинею і виводжу українські продукти на міжнародні ринки. Окрім того, у вільний час менторю та бетаріджу рукописи сучасних українських авторів й авторок (про це тут). Люблю хороші історії, подорожувати, гори, море, тварин, слухати музику, маю гостре відчуття справедливості, за що періодично відгрібаю 🙄 На цьому каналі переважно розповідаю про прочитані книжки, письменництво, ділюсь досвідом і пишу різні думки (тому і блішки), іноді жарти, іноді анонси та новини, іноді щось про ігри та фільми. Намагаюся формувати комфортне середовище, де всім приємно, всіх приймають і нікого не ображають. Я в інших соц. мережах: Instagram, TikTok. Дякую, що доєднались, вам тут раді:) Сподіваюсь, буде цікаво і ви залишитесь!

🤦‍♀️ Мені знадобився майже рік і кілька спроб, аби знову почати писати. Приблизно рік тому я віддала рукопис другої книги "Променів" до видавництва – і з того часу тяглася моя невизначеність, що ж робити далі. Буду чесною – не я закінчила дилогію, а вона мене. Я багато чим пожертвувала заради неї, була виснаженою, ненавиділа письмо, свій текст, усе із цим пов'язане. Сама ідея знову щось почати й вступити в кабальні стосунки із новою історією лякала мене настільки, що я вирішила більше не писати. Ніколи. Багато хто з близьких пам'ятає цей період, і я дуже вдячна за підтримку і те, що не тисли. З іншого ж боку, мене не відпускав Сифіз. П'ять років я жила цим світом та персонажами, стала із ними одним цілим, і в мені просто не було місця для нових героїв чи ідей. Виглядало як dead end. ✨Проте згодом, десь через 3-4 місяці, ідеї почали з'являтись. Спочатку складні та масштабні, які одразу ж відкладала, бо розуміла, що не морально і фізично не витягну. Потім простіші та компактніші. А головне – різні. І я почала пробувати писати. Потроху, без тиску, не даючи іншим і (головне!) собі жодних строків чи обіцянок. Ставилася до себе дуже обережно: хочеш – пиши, не хочеш – не пиши. Дозволяла кидати і братися за нове. Забороняла дивитися на інших і їхні +100500 слів на день. Таким чином я перепробувала кілька історій і жанрів. Намагалася трошки в чорну комедію (привіт, написана 1/4 "Гомункула"🙄), козі фентезі (майже закінчене😒), спроби в ромком. І ось тільки четверта спроба дійсно "пішла". Настільки, що планую закінчити нульову чернетку до кінця цього року (🤞). Тривожність відійшла, страх обсесії і залежноті від тексту також. Можливо, воно повернеться. А, можливо, "Промені" просто були першими, тому такими болючими й важкими, вирваними із самого серця. Але тут я зрозуміла головне – треба слухати себе. Відпочивати, коли треба відпочити. Не тиснути, коли відчуваєш наближення зламу, і казати іншим, аби також не тиснули. Дати всьому свій час. Не поспішати і не рубати під корінь. Колись мені було дуже важливо почути, що я така не одна. Можливо, комусь також зараз це потрібно. ❤️

🌸 Дуже захотілося back-to-school історію, а потім я згадала, що в мене ж є back-to-school вдома в дилогії! Перечитати її не зможу, бо буде не цікаво, але про Артійську Академію розказати трохи більше я можу. Заодно і згадати, як воно там було😉 PS. якщо знаєте класні back-to-school/academia vibes історії – буду вдячна. А то перекладу Dead Beat ще чекати, а хочеться вже.

❤️ Дякую спільноті за підтримку та активність. Реакція на мій вчорашній пост була однозначною – нам таке не подобається. Як і писала в коментарі – в книжковій спільноті ми можемо сваритися, холіварити, когось любити, когось не любити, але ніхто і ніколи не опускається до подібних методів. Нехай так і буде надалі. І хочеться знову до прекрасного – дивіться, яка краса приїхала на склад видавництва 🤩 Я мала бути там й допомагати Наталії підписувати сотні передзамів її "Півночі, якої не існує", проте життя буремне. Та, певна, вона впорається і без мене, і книжечки вже от-от поїдуть до власників. Просто якесь свято красивих книг прекрасних дебютантів та дебютанток!

🤦‍♀Кейс про те, як робити не треба На початку місяця вийшла книга Олександра Пономарьова – й очікувано вона отримала багато уваги. Вийшла гучно – з інтерв'ю, зірковими презентаціями, відкриттям власного видавництва та всім таким. Що не дивно, адже людина відома та поважна. В книги вже є навіть перші читачі, які оцінюють її на Goodreads. Свою думку про ті уривки, що я побачила (а їх було, на жаль, багато!), я залишила в закритих чатах. Проте в тредсі мала необережність відкоментувати цитату пана Пономарьова (на скріні👆). Звісно ж, отримала образи від фанатки, мовляв, заміж я не вийду, лузерка і писати не вмію. Все прийняла (на скріні👆). За день мій акаунт в тредс заблокувала система через численні скарги про порушення правил спільноти і видалила його без можливості повернення. Тредс я вела як авторка, просувала там свою книгу, тобто це трохи бізнесова втрата, але буває, нічого. Чи склала я тоді два і два? Ні, скидала на збій системи, що в Мета буває частенько. Два і два я склала, коли дізналась, що видалили акаунт не тільки в мене. У ще однієї людини. І ще однєї. І ще однєї. Вгадаєте, що в нас спільного? Саме так – мали нахабність відкоментувати пана автора, за що і були покарані. Власне, долю постів, на які відповідав Пономарьов, можна прослідкувати – їх чистять. Карають. Туди ж блокування відгуку на ютубі, хамську поведінку в інсті, появи автора в особистих з претензіями... Цікава складається картина😐 Важливо – я не маю прямих доказів, лише дивні співпадіння. Поки що (скрінів більше, кейсів більше). Я маленька людинка, хто я проти маестро, якому співає диверамби сам Андрухович. Без тредса я якось проживу, та дуже хочеться донести команді Пономарьова чи тим, хто, можливо, це робить – в книжковій спільноті ми так не чинимо. Нам тут не потрібні методи чорного піару (клікери, ботоферми і пр), якими не гребують в політиці й шоубізі, ми не в 90-х і не в 2000-х. Книжкова спільнота не бидло, і повагу тут треба заслужити.

😢нема слів, одна донати. Банка на НРК для підрозділу MORA: https://send.monobank.ua/jar/hNpAYSbhY

❗️Попрошу трішки вашої уваги і небайдужості! ❗️ Моя знайома із Запоріжжя нещодавно прийняла до себе трьох неймовірних щенят! (2 дівчинки і 1 хлопчик) 🐶 Їх вивезли і покинули посеред дороги! Минулого тижня вони пробрались до неї у двір у пошуках їжі 💔 Притулки переповнені, забирати песиків не хочуть, а вони неймовірно чудові, повірте!!! Будь ласка, давайте разом допоможемо малюкам знайти дім!!! 🙏 Номер телефону для звернення: +380995608534 Допис в тредс: https://www.threads.com/share/BAdi5CIdXv/

Знаю, що цей канал про книжки й письменництво, проте малявкам дуже потрібна сім'я🫶 Хто зна, можливо, станеться диво🙏

Тільки сьогодні на сайті Уроборос діють знижки -30% на честь дня народження засновниці видавництва🎆 У купі з 15% кешбеком на книги від моно виходить взагалі дуже і дуже приємно🌸

Якщо не знаєш, яке слово використати – просто вигадай нове🤷 Поняття зеленого не маю, що малося на увазі.

Я, тільки-но падає перша осіння крапля🍿 Що дивитесь восени?

Я, тільки-но падає перша осіння крапля🍿 Що дивитесь восени?

😉"Сонцекрес" Яся Білак, Видавництво

Сонцекрес — свято де можна здобути все… або втратити найдорожче. Цього року головною нагородою стане вона — єдина донька вождя зміїного племені. За пророцтвом вона повинна народити Дракона, але замість покори вона обирає втечу. Попереду — темні ліси, вовки-перевертні, усмішки, за якими ховається зрада, і полум’я, що поглинає живих і мертвих. Щоб вижити, доведеться ступити за межу, з якої немає повернення. Бо на Сонцекресі перемогу й загибель розділяє лише один крок в перші миті світанку.

Уфф, мені знадобився тиждень, аби перетравити свої враження про цю книгу. Яся Білак написала темне феміністичне фентезі на базі слов'янської міфології – і кожне слово тут дійсно на своєму місці та описує цю історію. Якщо б мене попросили описати її одним словом – це було б "густа". Густа, в'язка і тягуча оповідь, при цьому настільки щільна, що місця сумнівам не залишається. Але по порядку. Оповідь ведеться від тої самої доньки вождя зміїного племені, імені якої ми не знаємо. Вона є продуктом свого світу, жорстокого й категоричного, проте вирішує грати за власними правилами і щось задумала. Що саме – дізнаємось в кінці. Вона саркастична, інтроверна, іноді неприємна і незручна, але спостерігати за її історією та думками дуже цікаво, і доволі швидко втягуєшся у все, що з неї починає відбуватись. Й ось тут авторка обманула мої очікування від маркера "феміністичне". Бо "Сонцекрес"" – саме темне феміністичне фентезі, де слово "темне" грає ключову роль. Героїня тут не рятує світ, не прагне соціальних змін (поки що), не виступає за все хороше й не висуває якісь ідеї. Вона рятує себе. Світ "Сонцекресу" глибоко, закореніло і до бісячки патріархальний. Чоловіки тут б'ють дружин, жінки нон-стоп народжують дітей, бо в цьому їхня єдина роль, а дочок видають заміж задля вигідних союзів – і головна персонажка є частиною цієї системи. На мою думку, саме в цьому заключається "темність", адже навіть бачачи усі ці жахи, нею це сприймається як норма. Брат б'є вагітну дружину? Погано, треба буде з ним поговорити за нагоди, але я все одно люблю його, бо він мій брат. Інших ґвалтують й насильно видають заміж? Дуже шкода, такі традиції. Головне, щоб не мене. Неможливо рятувати світ, не розуміючи його гнилизни чи того, що може бути інакше. Як побачити загальну картину, будучи її частиною? Чи зміниться героїня? Певна що так, адже "Сонцекрес" – тільки початок циклу. Чого коштуватимуть героїні ці зміни? Гадаю, багато чого, фінал "Сонцекресу" нам це обіцяє. Окремо хочеться відзначити стосунки між сіблінгами. Персонажка має багато братів, рідних і дво- троюрідних, і неймовірно весело спостерігати за їхніми взаєминами. Усі вони різні, в кожного свої таргани, але всі люблять сестру. Так, як вміють. Мій улюбленець Мар'ян, за нього особливо переживала, такий він дурбецало. Ну і, звісно ж, світ. Тут пані авторка майстриня. Історія, традиції, легенди, деталізованість – усе це запевняє, що Єргу і люди-вужі дійсно існували, а переплетення зі слов'янською міфологією робить цей світ дуже знайомим і чи не рідним. Маю, однак, відмітити особливість оповіді – вона повільна, плавно занурює у новий масштабний світ, дає читачеві час зрозуміти, як тут усе влаштовано. Я подібне люблю, та якщо ви очікуєте прям пригод з перших сторінок – "Сонцекрес" вам цього не дасть. Це перша ввідна частина дорослого темного циклу про Тричі Народжену, де треба дійсно зважати на тригери на початку книги. Шикарно, пишають, читайте.

✨ЕКСКЛЮЗИВ✨ Розгрібала старі документи й натрапила на планування кімнат Касії та Трея в родовому маєтку Артіума. Ці крихітки дуже допомогли мені прописати диспозицію й не забувати, хто, куди і як. В Трея, звісно ж, кімната значно краща – є диван, ванна просторіша, тераса з видом на сад (для багатьох сцен це важливо😙). Можна подумати, що то плазма висить на стіні – але ні, там планувався комин. Звісно, в тексті його немає, бо хто буде в пустелі отаплювати комином кімнати.

Новини не втішають💔 Нагадую про збір на НРК і можливість виграти книжкові бажанки на 1000 грн. Знаю, що трохи переоцінила себе, поставивши ціль в 40К, але потроху й закриємо. Осьо тут банка для донатиків: https://send.monobank.ua/jar/hNpAYSbhY А я готую цікавий книжковий відгук і корисний пост про основні помилки при написанні жіночих персонажів.

💔Вчора зі мною сталася дуже неприємна ситуація, що ледь не коштувала мені репутації. Це був мені урок. Для себе я зробила висновок надалі ретельніше перевіряти умови партнерств та мати прописаними певні вимоги, от прям по пунктах. Проте все є хочеться нагадати, що авторське право – це не жарт. Копіювання, розповсюдження, передача, озвучування тощо захищеного авторським правом контенту є порушенням закону, тим паче коли ти на цьому ще й заробляєш. Не можна бути піратом наполовину, немає гнучких моральних виправдань піратству і це завжди – ЗАВЖДИ – є крадіжкою. Навіть якщо "цієї книги немає в електронці а я дуже хочу", навіть якщо "частину з вкраденого я доначу зсу" чи "вкладаю в допомогу молодим талантам", навіть якщо "мені не зручно читати з додатків довбані видавництва". Піратство це крадіжка, і в яку б обгортку його не загортали, це не змінює суті. Не можна бути проти піратства, проте вибірково, коли тобі це вигідно.

В притулку мої мами критична ситуація і щодня вона стає все гірше й гірше. Мабуть, це один з найтемніших періодів з моменту існування ГО "Дім котів"💔 Понад 200 котів, хворі кошенята, евакуйовані з прифронтових зон коти, у яких купа вірусів та хвороб. Всіх потрібно лікувати, обробляти від паразитів, каструвати. У деяких котів страшенні рани, які не заживають. Допомоги від партнерів та фондів зараз майже немає. Всі збори теж стоять, хоча воно й не дивно, враховуючи, як зараз всім важко. У ветлікарні у нас вже борг у декілька десятків тисяч і віддавати його просто немає чим. Купувати вологий корм, замовляти наповнювач, лікувати малих – просто немає за що. На картках порожньо, на кредитках – теж, витратили останні кошти, які були. І ще в притулку критична нестача лежанок, іграшок та дряпок. Якщо у вас є навіть якісь старі й непотрібні вам, які ви змогли б відправити – будемо вдячні. Якщо можете – поширте цей пост, будь ласка, і зробіть будь-який посильний донат, бо ми взагалі не витягуємо все це🤍 А трошки згодом я до вас прийду ще з якимись розіграшами і класними лотам🙌🏻 Монобанка тут ❤️