Чашка з блішками | Канал Аліси Корж

⚡️Новина-блискавка для тих, хто чекає на новий наклад першої книги "Променів Аласі"⚡️ Він приїде на склад вже у понеділок (13.07), тож якщо ви передзамовляли усю дилогію або тільки першу книгу... очікуйте 🙂 Але вже недовго. Якщо думали передзамовити – саме час. Так, там буде трохи правок і, відповідно, нова верстка. Так, вона буде точно така ж, як і друга по розміру і якості. Ура.

😉Оголосили програму BestsellerFest 😉 Я там також буду, і навіть матиму дві події в п'ятницю (7 серпня): 🔸11:00 Жанрові тренди: що пишуть сучасні українські авторки (я там є, хоч і немає, така от магія) 🔸12:00 Дискусія young&new adult Ще буде суперподія в суботу, але в програмі її немає, тож може то секрет🤭 Взагалі, планую бути усі дні, тож якщо їдете – до зустрічі!

Не можу сказати, над яким проєктом зараз працюю, бо то секретний секрет, але моє дослідження виглядає ось так😚 Відео з baby goats - це те, на чому вчора трималась моя менталка🫂

Читачі такі: фуууу, кохання і секс в книгах набридли, всі тільки те й роблять! DNF! Також читачі: *закидають Goodreads-сторінку ще не виданої книги Бардуґо вимогами сексу між персонажами* PS. якщо що – я не проти. Ми всі заслужили на щось хороше у цьому житті. Наприклад, на good damn darlingstern sex scene🤝

Баночки для ваших донатів: 1️⃣Крипта Архівіста (подробиці): https://send.monobank.ua/jar/4Msn4gmWw 2️⃣Книгарня Арфа (подробиці): https://send.monobank.ua/jar/2mhqg2iAuB 3️⃣Оксана Павленко (подробиці): https://send.monobank.ua/jar/5pgn3DEGsc

Читаю "Затруєну чашу" — й іноді в мене в голові голосно так грає інтро з "Атаки титанів"😏 Це тільки в мене?

🙂 Ні, відгук не може довести до сліз. А ні, стривайте...

...я витримувала цілий день лише з думкою про те, як увечері на годинку-дві мені вдасться зануритися в історію Касі та Трея та їхні намагання врятувати Сифіз. І бачить Аласі, то були найкращі години за весь день.

☺️

Касі - це взагалі моя найдорожча бусінка, бо як же я люблю таких героїнь, які доволі соціально незграбні, можуть бути трохи грубі, але з дуже добрим серцем. Як же мені хотілося обійняти її в багатьох моментах, особливо розбила мені серце оця її фраза: "Це ж скільки я займаю місця, що мені його ніде немає?"

🥹

Касі і Трей не просто моя улюблена пара сучукрліту, а точно в топі улюблених літературних пар всієї прочитаної мною літератури.

Дякую, це зробило мій день! Прочитати повністю можна тут🌸 P.S. З praise kink голосно крикнула😆

👩 Поки сиділа на уроці словацької, бачила краєм ока в чаті питання, навіщо авторові взагалі офлайн-презентації, якщо можна все робити онлайн. Але питання кудись зникли (чи я сліпа не бачу🤷). Так як тут є багато колег та коліжанок, що дебютують чи хочуть дебютувати, є сенс трохи про це поговорили трохи з позиції маркетолога. Тож, навіщо авторові офлайн-презентації? 🔸Інфопривід. Тур чи офлайн-презентації дозволяють ще раз нагадати про книгу в соц.мережах і всюди, розвісити афіші події в книгарнях, тощо. 🔸Залучення нової аудиторії. З одного боку завдяки модератор(к)ам (зазвичай обираються букблогер(к)и, які мають релевантну цільову аудиторію. Вони розповідають про це в себе в соц. мережах, заохочуючи прийти на подію, тощо), з іншого – завдяки афішам, інформації на локальних площадках і пр. Можливо, людина чула про книгу, але ще не читала. А тут приїжджає автор – цікаво піти послухати і вирішити, чи читати. 🔸Стимулювання до купівлі й читання книги. Часто приїзд автора є приводом нарешті купити й прочитати ту книгу, аби "бути в темі" на презентації. 🔸Установлення особистого контакту. Оце я люблю найбільше – живе спілкування. Саме офлайн (на подіях, на презентаціях) найкраще формується лояльне коло читачів, теплі знайомства, тощо. До того ж читачам приємно особисно познайомитися з автором, отримати автограф, зробити фото і запостити у себе в соц. мережах (а автор таким чином також отримує крихту публічності). 🔸Ну і останнє – просто приємно вийти з онлайн-бульбашки й поговорити з живими людьми, які хочуть прочитати чи вже читали твою історію, побачити читачів очима, послухати. Потрогати, якщо вже на те пішло:) Офлайн і онлайн класно працюють в тандемі, тож навіть попри складність організації, важкість дороги і все інше – думаю, це того варте🙌

🤭 Сьогодні мала онлайн-зустріч зі знайомою знайомої, яка пише, хоче видатись і має багато питань. Так мені сподобалось чогось, сумувала за цим. Обожнюю дилитися досвідом, особливо коли виявляється, що це дійсно було корисно й пізнавально. Аж закортіло якусь лекцію прочитати чи, не знаю, статтю кудись написати 🙄

Планування туру на багато міст за обмежений проміжок часу схоже на цей мем, і щось постійно не вписується. То потяги, які в один місяць ходять по парним, інший – по непарним, то ювелірні стиковки й ризиковані маршрути, на які, однак, доводиться наважитись, аби все встигнути. Та додрук має бути вже зовсім скоро, а отже і туру бути. Проте потребую вашої допомоги в розумінні, так би мовити, попиту. Нижче буде голосувалка, тож прошу уваги 👇

Згоріло 800 тис книг видавництва Bookshef – це жах💔 Стільки роботи, такі втрати для бізнесу. Купити книгу = підтримати видавництво.

Сподіваюсь, ви всі в порядку🙏 Пийте кохве, по можливості сьогодні побільше відпочивайте і відновлюйтесь, але і вкинути хоча б гривень 10 по зборам не забувайте. Збір на ремонт автівок морпіхам: https://send.monobank.ua/jar/9TNcwc774c Збір на перехоплювачі: https://send.monobank.ua/jar/7eFmXRf9Qm Збір на ковшевий навантажувач для одного з підрозділів НГУ: https://send.monobank.ua/jar/AMHzyKc8xq Всім обійми, русні побільше смертельних страждань🙏

🍹"Найкраще «найгірше», що могло статися" Юлія Лаба, Лабораторія Писала довгий пост про те, на якому морально-ридальному дні я зараз знаходжуся щодо "Променів" і тотального штилю, але потім видалила. Бо кому треба це ниття. Краще розкажу про книгу, яку вчора закінчила. Це друга книга авторки із вже знайомими нам персонажами (відгук на першу – тут) – і це відчувається як повернення додому.

"Рія — амбітна архітекторка, яка уникає серйозних стосунків, і найбільше в житті боїться втратити власну свободу, в той час як Лесик — мовчазний власник бару, втілює спокій і надійність."

З цією книгою мені було... спокійно. Тут немає шалених емоційних гойдалок, розривів по надуманим причинам і всякого такого. Історія життєва і реалістична – з невдалими сексами, помилками, тяглістю, незнучними моментами. Це робить для мене цей ромком з одного боку унікальним, бо він не схожий на інші, з іншого – близьким, приземленним (в хорошому розумінні👆), бо він занадто схожий на життя. ❤️Що особливо сподобалось: 🔸Рія. Якщо Ліна з попередньої книги була не зовсім "моєю" персонажкою, то Рія – моя. Я дуже розуміла її страхи, переживання, думки. Вона сильна, вперта, амбітна, проте сповнена власних травм та фобій. Взагалі, вона мені нагадала мою власну персонажку, а деякими рефлексіями, діями чи навіть реакціями особливо. Попри те, що Касі значно молодша й взагалі персонажка вигаданого світу, характери у них в чомусь схожі. Мені тепер цікаво обсудити це з тими, хто читав обидві книги. 🔸Пови, особливо пов Лесика. Авторка чудово передала погляд і думки чоловіка, як на мене. Це рідкість, коли чоловічі пови не звучать як просто збочений любовний інтерес персонажки, а виглядають цілком собі правдоподібно. Тут обидва є цілісними персонажами, зі своєю аркою, думками та життевими позиціями. 🔸Мова (ну добре ж пише!) і те, як авторка майстерно поєднала першу і другу книги. Події у цій відбуваються задовго до початку першої книги й багато що пояснюють і доповнюють. Аж захотілося перечитати першу іще раз, аби ширше на все поглянути. 🔸Сенси й теми поза основною любовною лінією. Сексизм на роботі, комплекс старшої сестри і потреба усе контролювати, дружба й неможливість врятувати того, хто не хоче бути врятованим, страх втрати, тощо. Тут значно більше і глибше, ніж просто про кохання, тому я й називаю це "ромком+". Висновок – попри те, що я не по ромкомах (зазвичай мені мало суто любові – хочеться більш м'ясистого сюжетного фону, драми, оцього всього), але історії від Лаби я люблю і буду чекати наступні. Бо воно добре, смішно, життєво, місцями гаряче, але більше тепло. Ось там, в серденьку. На літо в таку спеку #почитати – саме те. А я вчора одразу ж азялася за "Затруєну чашу" 🙌

"Грибних справ підмайстра" Катерини Корнієнко нарешті (!!!) є в наявності, а до неї ще й приємна знижка❤️ Я була бетою цієї чудової історії і повірте — воно вам треба, особливо на осінь. Катерина вміє зробити словами дуже приємно і затишно, а Доця точно полюбиться. Це дуже класний і комфортний янг-едалт, від якого пахне мохом і лісом✨

Типове нічне жахіття шульги – пів ночі обирати ручку, яка не буде мазати, але все одно не знайти😱

🙄 Щойно зрозуміла, що мені не всяка оповідь від першої особи все ж подобається однаково. Люблю бути в голові персонажа, але так, щоб він не знав про це. Сталкерити. Коли подається у форматі, ніби персонаж розповідає про події читачеві, тобто знає, що є якийсь там читач, і починає рефлексувати на себе чи події ("я не такий, я ось такий-то") — мені подобається значно менше. Відчуття, ніби заважають підглядати, наче мене викрили 😆 Виключення — якщо це ненадійний оповідач і я знаю, що він бреше. Звісно, до всього звикаєш, але така подача трохи вибиває, бо я хочу сама робити висновки, просто покажіть мені історію.

✍️ За останній час у мене доволі часто питають щодо продовження "Променів". Я сама винна, адже залишила собі у фіналі великі гачки, за які можна зачепитися. Проте на власному каналі хочеться бути чесною. Чи знаю я, що було б у продовженні? Однозначно. Попри ніби як сповнений надії фінал, персонажі залишилися в дуже складній соціально-політичній ситуації. Про це свідчить навіть тривожно кинуте Касією питання в епілозі: "Чи зможемо ми побудувати щось краще натомість?". Я знаю, якою буде Арі, її характер (просто жахливий!), історію та виклики. Вона вже існує. Але правда в тому, що навряд це станеться найближчим часом, якщо станеться взагалі. І на це є кілька причин. ⭐️По-перше, "Промені" є цілком завершеною історією, де всі лінії доведені до логічного фіналу. Вони просто не потребують продовження. Можуть його мати, але не потребують. ⭐️По-друге, поки що я не бачу у цьому сенсу. Якщо робити – то робити добре. Добре це довго і складно, а за ці зусилля хочеться мати якусь компенсацію. Я навіть не про матеріальну сторону, а про емоційну. На жаль, дилогія не стала хітярою і золотом буктоку, не отримала шаленої популярності й залишилася більш, скажімо так, нішевою історією. І це норм. Проте це означає таку ж нішевість і продовження. Як авторка, я маю певні амбіції, хочу спробувати себе в різних жанрах, спробувати різне. Мені просто немає резону вкладатися в продовження нішевої історії, адже значно раціональніше вкласти свій час у нові ідеї, які а) мають шанс вистрелити, б) маються в мене у достатній кількості. Звісно, якщо станеться диво і дилогія засяє достатньо яскраво, то я не зможу цього ігнорувати й з радістю повернуся до світу Сифізу, створеного мною з такою любов'ю. Але наразі бачу сенс іти далі й занурюватися у щось нове. Це не відміняє, проте, можливої появи мікро-епізодиків, які іноді просто з'являються і просяться на сторінки❤️

🫵 Якщо пишете, то ось вам порада — нічого не видаляйте! Створіть якийсь файлик і зберігайте усі вирізані епізоди, інакше будете як я. На клубі згадала, скільки ж класних чисто вайбових епізодів вирізала, бо вони не грали на сюжет чи псували динаміку. Вирішила витягти їх, бо дещо задумала — а їх нема! Доводиться шукати в історії гугл-доків або переписувати по пам'яті 🙄