східний поліщук

Від підписників: 1) особливості говірок Чернігівщини (саме поліської частини) 2) мапа, яка відображає діалекти згаданої місцевості. 1) Групи говирок Сіверщини. Окаючі: 1. Ніжинські Загальний опис: Рефлексація етимологічного о як и або уи в деяких говирках, відсутність акання, рефлексація ять у ненаголошеній позиції як е, в інших випадках, як і. Е етимологічне рефлексується як і. Говирки з аканням: 2.Остерсько-менські Акання, наявність різних рефоексів о, як и, уи, уо або навіть уе, рефлекси ятя як і ніжинських або як дифтонг е, аналоічна ситація з етимолічним е. 3. Чернігово-ріпкинські. Рефлексація о>уо, ять>іе, е>іе, акання, у деяких говірках повна відсутність злиття і та и, відсутність опозиції р-рʼ, ц-цʼ, залишок приставних приголосних. 4.Північночернігівські. Майже аналогічні з попередньою, але мають більше рис притаманні білоруській мові, як от подиреність дзекання й цекання, а також відсутність переходу о>уо. 5.Східночернігівські або ж Новгород-сіверські. Дуже схожі на Остерсько-менські, проте з білльшим упливом якання, приставного і.

Згадалась розповідь однієї бабусі, Мотрі Панасівни, від якої записував пісні, 32-го року народження. Її село, дяка мабуть важкодоступній місцевості, колективізація та нереальні хлібозаготівлі не торкнулись у 1932-33 рр так сильно, як інші регіони. Як розкуркулювала батька, вона й сама трохи пам’ятала. Можливо спробую знайти цей запис та опублікувати на ютюбі. Так от їй її матір розповідала, як до їх нього села та далі на північ йшли купа голодних людей, шукаючи щось їстівне. Одного разу матір Мотрі Панасівни стояла коло печі, поралась. За роботою не помітила, як до сінців заповзла голодна людина, та нерозрізняючи, почала їсти «свиняче» – їжу, помиї для свиней. Коли матір Мотрі Панасівни помітила це, то силоміць відтягла та нагодувала. Отак і рятували одні українці інших

Дев’яносто. 90 років, як трапилась найбільша трагедія української нації. Скільки життів замордовано, скільки доль скалічено. Наслідки цієї катастрофи досі впливають на наше життя. Та ми пам’ятаємо та пам’ятатимемо! У відео одного з чернігівських ЗМІ про події Голодомору 1946-47 рр згадує моя прабабуся та переказує спогади своїх старших родичів про Голодомор-геноцид 1932-33 рр. Хоча назва відео російською та саме відео українською. На жаль до повномасштабного вторгнення чомусь багато наших ЗМІ ще бажали отримати якихось переглядів завдяки цьому. https://youtu.be/gMUT-J7pATw?si=kLtOSimWVCw8UUZH

Спогади Марії Гурбіч про Голодомор з села Олександрівка (колишній Бобровицький район) https://youtu.be/Gvk3Vss7jzc?si=f1pBfGQWfOQnlzaR

Плюс ще одне словечко, аби описати пісню)

Спогади про Голодомор Миколи Шакуна з селища Березна, Чернігівського району (колишня Менщина), запис 2010 року. https://youtu.be/vhLKjvioL5E?si=NT__ztbyHf5vBbQ1

Продаж прядок. Чернігівська губернія. Фото Миколи Могилянського. 1897-1900. Посилання на допис у фб, звідки було взято фото, додаю у коментарях.

Колись їв квасовку, якщо гарно зварена – рідка, то тим, хто пʼє кисіль, має сподобатись https://youtu.be/6nw0V12zMLw

Пан Федір у відео згадує, що родичів в Білорусі не грабували, корова залишилася, звісно харчів теж не було вдосталь, але жити можна було, бо принаймні картоплю ніхто не забирав. Ці слова можна також розцінювати як доказ того, що в Україні у людей цілеспрямовано відбирали все до крихти, аби знищити українське селянство.

До 90-х роковин Голодомору-геноциду 1932-33 рр (25 листопада) буду впродовж наступних тижнів ділитись з вами відео-спогадами очевидців цієї трагедії зі сходу Полісся, які мені відомі. І перше відео з проєкту від Ukraïner, присвяченому питанням про Голодомор. В цьому відео житель села Кобилянка, що знаходиться неподалік Чернігова, розповів про те, що відбувалось у його селі під час геноциду. https://youtu.be/lVZP70S0qCY?si=hzSJCqTH79Tjd61g

«Бажник» – покуття з іконами, прикрашене рушниками. Село Рябці, Чернігівський район, жовтень 2021 року.

Традиційний стрій півночі Чернігівщини, відшитий майстринею Ольгою Костюченко – засновницею майстерні «Куделя». Посилання на допис у фейсбуці додаю в коментарі.

Чернігівська область, Городнянський район, село Хоробичі. 1914-1916 рік.

Фото було зняте Наталією Семплікевич

«Коровайна» весільна з Шестовиці Чернігівського району у виконанні гурту «Михайлове Чудо». Прикро, що це мальовниче село над Десною знають багато хто тепер саме через новини про руйнування, які принесло вторгнення московитів, а не завдяки чудовим весільним.

Весільне «віельце», яке тоді привезли з собою бабусі.

Тобто питання полягає у тому, коли саме співали цю весільну. Бо наче й перед вінчанням, а наче й після. Бо по суті, логічніше її співати до вінчання, бо після й так «діетки» у «парці». Але ж може бути одне «але», тому був би вдячний за допомогу тих, хто розбирається у весільних традиціях.

Виклав фрагмент виступу слабинського гурту «Панянки», який був ще 2021 року. Оператор з вічним тремором) У відео лунає весільна , яку свахи співали на порозі церкви перед вінчанням молодих. Але тут я потребую допомогу людей, які знаються краще на традиції регіону. Бо щодо того, коли ця пісня співалась, маю сумніви, так як не зберіг якоїсь додаткової інформації, а памʼять всього не втримає. Тому буду вдячний за виправлення, якщо інформація не відповідає дійсності. https://youtu.be/sn1H5ccaBY8?si=UrTvztyqdHPPm-DC