🟡 Постернак

Грандіозний скандал у нашій культурній спільноті. І він може привести до відставки гуманітарної віце-премʼєрки Бережної, яка за багатьма критеріями точно не на своєму місці. Понад 40% переможців президентської ініціативи-конкурсу «Тисячовесни» в категорії «Ігрові фільми та серіали» - виявляється це проєкти експертів, які її оцінювали. Отакої Всього на сайті заявлено 40 експертів ігрових фільмів та серіалів. 24 із 40 експертів цього напряму, тобто 60%, зазначені серед учасників одного або кількох проєктів, рекомендованих до фінансування. Фактично це є чіткі підстави для комплексної і ретельної перевірки дотримання експертами принципів доброчесності. А Бережна мала б поставити заяву на стіл. Бо оцей чиновничий культ особистості та розрекламовані особисті чесноти, які не відповідають діям - прах минулого. Культура потребує грунтовного та якісного менеджерування.

Що більше людина занурена в соціальні мережі - то помітніше слабшає її прив'язаність до демократичних інститутів. Його акаунт - його его-фортеця, капсульне пристанище і мікродержава.

Це реально смішно

Порада для всіх говорящих голів та хворих на голову, що на середину свого життя навчились реєструвати петиції - відстаньте в темі мобілізації від жінок, молоді до 25 років та чоловіків із трьома і більше дітьми. Рада вже не здатна ухвалити відповідні зміни до мобілізаційного законодавства. Від слова «зовсім». Ці штучні петиції - лише дешеві інформприводи для спрямування певних рефлексів поведінки в наляканому суспільстві. Депутати податки для ФОП та ОLX не можуть під тиском схвалити, а ви хочете, щоб непопулярну ініціативу хтось з них підтримав. Єдиний випадок, коли ця тема стане актуальною - тотальна мобілізація всіх. Коли це стане загальною справою всієї нації, де вже інших рішень бути не може. Не хочу бути пророком у своїй Вітчизні, але бути може все. Не подобається така перспектива - йдіть до тарологів та блогерів за тимчасовим дофаміном і серотоніном. Вони майстри продажу повітря.

ЗСУ вибили російські нацистські війська із Дніпропетровської області.

Але найцікавіше не це. А те, що другим із 34 кандидатів (що є рекордом для британського бюлетеня) фінішував Каунт Бінфейс або граф Мордобак (насправді комік Джон Гарві), який взяв 26,7%. Це відвертий фрік, що виступав у костюмі з урною для сміття на голові. На виборах він обіцяв націоналізувати співачку Адель, встановити граничну ціну на морозиво "Ріжок", мобілізувати всіх, хто використовує гучномовці в транспорті, провести референдум щодо повернення статусу планети Плутону, встановити податок на детективні романи. Їй Богу, це дуже тонкий британський deadpan. І ні слова про міграцію - головну тему Фараджа. Замість неї - ціни, транспорт, житло, підписки, побут, абсурд політики. Що цікаво, якщо раніше за таких фріків голосували лише молоді маргінали ("а шоб поржать"), то нині його підтримали багато респектабельних джентльменів, які висловлювали протест лідеру Reform UK, адже лідери провідних партій не виставляли кандидатів. Вибору фактично не було для тих, кого Фарадж дратує. Що далі? Цей персонаж, який до речі, не вперше балотується, ризикує стати надвірусним. Він вже вистрілив по-дорослому. Адже у виборчих документах він, до речі, зазначається не своїм паспортним іменем, а вигаданим Графом Мордобаком. Прихильники почали створювати й поширювали власні матеріали, завдяки чому він отримував набагато більшу видимість, ніж дозволяв би бюджет традиційної кампанії. І тут одне із найбільш важливих попадань "в яблучко" - виборці із пасивних носіїв голосу, яким відведене одноденна роль, перетворюються через мемогенерацію у активних співтворців виборчої кампанії. Кандидат - це не просто вже відчужений об'єкт вибору, а частина моєї скульптурної справи. На цих виборах коміку вдалось після провального балотування проти Терези Мей, Бориса Джонсона, Ріші Сунака, Енді Бернема перетворити власний мемний образ на електорально-вагомий бренд. Другий результат Мордобака - ще й неприємна і дошкульна історія для Фараджа. Адже британські соцмережі підсміюються над ним через те, що він на виборах переміг людину із сміттєвим баком на голові. Цей факт нівелює тріумф, робить його смішним і нікчемним.

Такі історії варті уваги. Адже вони в стилі британського серіалу "Чорне дзеркало" і на виборах в Україні можливі національні перверсії. Побачите, я точно знаю. Англійський електорат любить гумор (але не так, як український). Хоча почуття гумору має свої межі. Округ Клактона в графстві Ессекс вчора позачергово обирав депутата в Палату громад британського парламенту. Це рідний округ Найджела Фараджа. І цього разу там відбувся фестиваль політичного абсурду. Останній вирішив хитро перепідтвердити свою підтримку на електоральній вотчині через звинувачення в незадекларованій підтримці від американського криптомільярдера. Безсумнівно, він це зробив із результатом в 62,8%, перетворивши вибори в політичний спектакль для відвертання уваги від розслідування. Але Фараджу дуже було потрібно показати, що він за допомоги звернення до "простого люду" плює на істеблішмент з його інтригами та правилами. І він цього блискуче досяг, показавши: ви мені розслідування, а я вас б'ю волею виборця. Але найцікавіше не це. А те

Прах великого сина Українського народу на рідній землі. Євген Коновалець - у певному розумінні фактурний архетипний образ. Не просто звичайного військового діяча, а прикладом військового, який став надзвичайно авторитетним політиком, ініціатором значних спеціальних операцій, національним ідеологом.

Ви ж її оберете кудись, вірно?

Партію рятувала її реальна нікчемність, слабкість та безініціативність. Ну як дітище Явлінського могло комусь загрожувати? У 2021 р. воно ледь-ледь наскребло на виборах 1,34%. Але партія підняла на свої знамена тему припинення вогню, переговорів, миру та політичних свобод. І їх вихід в електоральне поле змусив Кремль жахнутись свого ж попереднього експериментального рішення про реєстрацію списку. Давайте зразу скажемо, що в програмі немає повернення Україні окупованих територій, ні конфіскації російських активів і репарацій тощо. Задумка напевно була наступна: відкрити керований канал контейнерування протестного антивоєнного контингенту виборців, сформували ілюзію та видимість політичного дискурсу, а також не дати вирости більш вагомим і теж контрольованим гравцям - типу опозиційним "Новим людям" і КПРФ. Особливо першим, які активно вибиваються на роль другої партії. Також політичний блок Кремля міг піддатися спокусі продемонструвати офіційний виборчий результат "Яблука" як дуже "малу" долю росіян, що виступають проти війни. І цим самим виправдати воєнний порядок денний. Сам факт допуску «Яблука» міг розігріти опозиційний апетит у частини електорату, який використав би єдину можливість для волевиявлення. Цей процес міг стати дійсно масштабним, особливо в міському середовищі. Але потім, в кращих сталінських традиціях, "знайшли" 16900 карбованців іноземного фінансування. А чого так мало, подумаєте ви? А це в кращих гебешних традиціях, щоб всі розуміли, що підстава смішна і показова і в принципі ніхто захищати маргінальну партію не стане. Що цікаво, "Родіна" ще й звинуватила "Яблуко" у непогодженому використанні фраз "Хай завжди буде сонце" та "Лише б не було війни". Виявляється, "Яблуко" не довело наявність дозволу від правовласників цих інтелектуальних матеріалів. От як треба було. Причепились до партії за те, що її штаб згенерував агітаційні зображення через ChatGPT, і, начебто, цим фактом порушила авторські права OpenAI. А нічого що згенерований ChatGPT результат не належить у юридичному змісті OpenAI відповідно до правил компанії? Та й, власне, навіть за російським правом, автором зображення зображення визнається громадянин, а не AI, який не є фізичною особою навіть. Країна кривих дзеркал, що зробиш. Звідки ж ростуть ноги? По-перше, протидія антивоєнному порядку денного могла йти врозріз інтересам силової групи в Кремлі, зацікавленої у продовженні війни і недопущенні таких політичних ін'єкцій як навіть дрібне обговорення теми її завершення. Силовики не бажають, щоб в бюлетені була клітинка "я за мир і проти обмежень". А значить - можна було б точно виміряти кількість "антивоєнщиків". І ця цифра могла у певний момент виявитись неочікувано великою (як сталось із результатом Тихановської на білоруських виборах в 2020-му). Та й багатьох в Кремлі не влаштовують позиції вічного куратора виборів та куратора політичного блоку Сергія Кірієнко. По-друге, наявність політичної комбінації у допуску "Яблука" дозволяла підняти цікавість до виборчого процесу і явки. Зібрати частину протестного електорату - ослабити КПРФ і "Нових людей" - посилити між ними конкуренцію. І від цього політичного інструменту вирішили відмовитись. Бо в Кремлі усвідомили, що він створює ризик і перспективу турбулентності. У будь-якому випадку, зняття "Яблука" дає фору "Новим людям" - які в кремлівському спектрі однозначно лояльніші до верховної влади. По-третє, позов "Родіни" підтримали Генпрокуратура, ЦИК та Росфінмоніторинг. Тобто зчитування сигналу в системі спрацювало миттєво - влада тут, вона керує процесом і швидко реагує на коливання та флуктуації, які сама ж допускає через боротьбу башт Кремля. "Клапан незадоволення" - в руках Кремля.

В Росії виборчий скандал. Ну як скандал, кремлівські куратори виборів трохи спочатку перестарались із пубертатом демократії і "старші колеги" вже на марші почали виправляти імітацію "духа волевиявлення". Назвемо його духом Еллочки Памфілової - місцевої бальзаківської матрони Центрвиборчкому. Є у нашого ворога така партія як "Яблуко". Так-от, вчора їх "найгуманніший" Верховний суд просто взяв і скасував увесь федеральний список для виборів в Держдуму цієї партії. Який, до речі, отримав №2 у бюлетені після «Єдиної Росії». Ініціативу взяла на себе партія "Родіна", яка подала відповідний позов, а підтримали Генпрокуратура, ЦВК та Росфінмоніторинг. Тобто, спочатку ліберальному проєкту дали "зелене світло", а потім чомусь взяли і вирубили? Виходить, "высочайшее" кремлівське керівництво дало осічку? Цікаво, що "Яблуко" змогло легально вижити під напалмом політичних репресій, в останні роки спрямованих переважно проти прихильників Навального, проте в серпні цього року виявилось єдиним федеральним учасником виборі

Соціологічні медіазмагання (які зараз з'являються виключно з формувальною ціллю) раніше було показником активної фази виборчої кампанії. Зараз це - фактично прихована виборча кампанія без дати голосування. Виборчий процес формально не запущений, але політична конкуренція, позиціонування, тестування рейтингів, формування образів кандидатів і мережева робота з майбутнім виборцем уже триває. А ті чи інші прізвища виникають для запуску так званого "bandwagon effect". Це класична дубова технологія, коли виборець схиляється до кандидата, який, за даними опитувань, має високі шанси на перемогу. Зрозуміло, що керування правильною вибіркою - це святе із святих в цій справі. Що варто враховувати? Те, що саме Банкова тримає пульт старту виборчого процесу: від прорахунку сценарію президентських виборів навіть під час воєнного стану до варіанту інтернет-голосування для певної категорії виборців, від миттєвої у часі кампанії до можливості зручної конвертації миру у виборчу упаковку. Тобто, поки Офіс Президента контролює монобільшість, Кабмін і кволий хід мирного треку, у нього є здатність визначити будь-які вигідні під кон'юнктуру параметри та фон майбутнього виборчого процесу. Проблема Банкової - антиелекторат Зеленького розширюється і на ньому з'являються нові електоральні герої. Колективний стрес війни породжує компенсаторне бажання знайти винуватого в деконструкції власного життя. Тому фігура Президента через оптику постійної присутності в темі війни та зовнішньої політики природньо стає чутливою у випадках неуспіхів та проблем. Процес цей об'єктивний. Насправді, це дуже дискусійне питання в опозиційних і владних штабах. Одні вважають, що Зеленський вже шансу на переобрання немає і йому потрібно думати про наступника. Інші схильні вважати Зеленського феніксом, здатним переломити політичний ландшафт на зло конкурентам, особливо у випадку настання позитивної тригерної події. Є закономірність, що на довіру, підтримку та рейтинг Зеленського (що не одне й те саме) позитивно впливають певні історії воєнного чи дипломатичного успіху (словесна перепалка із Трампом, Курська операція, "Павутина"). Проблема лише, чи зможуть подібні ходи у майбутньому забезпечувати схожий ефект, який тримається 2-3 місяці від сили. І яка це має бути подія? Електоральна історія має декілька цікавих кейсів, коли чинні глави держави із складними стартовими можливостями перемагали. Але для цього потрібно було забезпечувати певні системні сприятливі фактори - контроль за медіа, впевнене виведення головних конкурентів з гонки, правові переваги тощо. В контексті руху в ЄС в нашій країні це зробити буде нереально. Тому прийдеться діяти політичними методами. Так, у свій час Жак Ширак в 2002 р. із дуже слабкою позицією напередодні голосування (у першому турі набрав лише 19,9%) через мобілізаційне контрпозиціонування ультра-правому Жан-Марі Ле Пену забезпечив собі феноменальну зміну конфігурації (82% у другому турі). Потім цей трюк повторить Макрон вже із Марі Ле Пен. Ще раніше, у 1996 р. в РФ Єльцин із стартовим 3% рейтингом змін перемогти комуніста Зюганова, щоправда ціною тотальної медіавійни та адмінресурсу. В обох випадків, як бачимо - шанс на обрання генерував правильний спаринг-партнер.

Підтверджую такі чутки. Сьогодні про це сказали колеги, що працюють в системі влади. Заступник керівника ОП Павло Паліса може стати новим послом України у США замість Ольги Стефанішиної – «РБК-Україна»

Умєров на посаді глави СЗР - не найкраще управлінське рішення для цієї специфічної інституції. Зовнішня розвідка давно потребує суб'єктного інституювання і їй дуже заважає кон'юнктурне ангажування. То тінь Єрмака над ній стоїть, за словами журналістів, то нині пришестя Умєрова призведе до зайвої політизації та обмеженості у впливові.

Товариш, активний учасник картонних мітингів, сьогодні за кавою каже мені, що якось розчаровується в поведінці Федорова. Він розраховував на активну критику Президента, вражаюче явлення його натовпу та політичну сміливість Натомість - неочікуване зізнання про те, що він не піде в опозицію до Зеленського. Пояснюю. Все дуже просто: Федоров, розраховує на максимально корисну для нього стратегію політичного позиціонування - не опозиціонера до Зеленського, а його спадкоємця-наступника. Він хоче бути одним з центрів владного оточення Президента, здатного впливати. Також Федорову потрібні ті, хто ще продовжує довіряти і підтримувати Президента. Публічно залишаючись в орбіті та на електоральному полі Зеленського - він фактично розставляє сітку для лову прихильників, які ще тримаються за Президента. Стратегія розумна і хитра сама по собі.

Дарницький район - найбільш постраждалий внаслідок російських ракетних і дронових атак за липень цього року. Другу позицію має Шевченківський район, третю - Деснянський.

Українська політика має свої традиційні патерни та конструкції, які слід вивчати і знати. Так, іноді це звичні макіавелістські штуки та загальні інструменти, але апаратна боротьба, політичні комбінації, кадрові матриці дуже часто схожі у стилістиці різних президентських епох сучасної України. Їх осягнення формує мислиннєву культуру розуміння української політичної справи. Тому раджу подивитись неперевершені інтерв'ю Олена Дума із Олегом Рибачуком та Тарасом Стецьківим. Там не буде нічого нового, чого ви не знаєте. Але там буде про те, як в політичному азарті не втратити державний інтерес. Посилання залишу тут, бо вони того варті: https://youtu.be/W79DhBvI6GA?si=B7ImhBfmEAInhMt_ https://youtu.be/conAQThrIEU?si=xvY0c7pR-pqUGWEy

СБУ та ГУР МО посіли 4 місце у загальноєвропейському рейтингу розвідувальних структур, підготовленому виданням L’Express.

Це прям лайфхак. Одягаєте отаку картонку на голову - і є шанс уберегтися від розпізнавання обличчя через камери для подальшого виявлення та фіксації особистості.