Я з України
Спільнота людей, які із гордістю говорять: я з України! Запитання ставте до @UA1_000
Show more1 635
Subscribers
-324 hours
+17 days
No data30 days
Posting time distributions
Data loading in progress...
Find out who reads your channel
This graph will show you who besides your subscribers reads your channel and learn about other sources of traffic.
Publication analysis
| Posts | Views | Shares | Views dynamics |
01 Media files | 66 | 2 | Loading... |
02 Media files | 114 | 1 | Loading... |
03 ТРОХИ ПРО ЕТИКЕТ
Піклуючись про красу, треба починати з серця та душі, інакше ніяка косметика не допоможе
Коко Шанель
▪️Що каже етикет про наявність татуювань?
Хоча зараз 21 століття і ставлення до зовнішнього вигляду не таке суворе, але все ж таки діловий етикет варто дотримуватися. А каже він таке:
▪︎ Діловий етикет передбачає відсутність татуювань на видимих частинах тіла.
▪︎ Якщо ваше начальство не схвалює татуювання, то слід прикривати їх відповідним одягом.
▪︎ Існує ряд професій, де татуювання не вітається: у сферах освіти, охорони здоров'я, у співробітників державних та фінансових установ, авіакомпаній.
Але будемо чесні, насправді зовнішній вигляд не завжди говорить про реальні навички та вміння людини!
▪️▪️
Які основні види дрес-коду існують?
Безумовно, перед заходом варто уточнити дрес-код, щоб почуватися комфортно, адже одяг має відповідати місцю та типу зустрічі. На сьогоднішній день часто застосовуються кілька видів дрес-коду.
▪︎ White Tie призначений для офіційних випадків і вимагає максимального рівня формальності. Його асоціюють із подіями виняткової важливості: державні обіди, королівські прийоми, престижні культурні вечори.
▪︎ Black Tie або офіційний стиль. Він часто зустрічається на формальних заходах: весіллях, операх, вишуканих балах.
▪︎ Cocktail. Зазвичай він заявлений на вечірніх заходах, що починаються після 17:00 і тривають не більше чотирьох годин.
▪︎ Business Formal або суворо діловий стиль. Цей дрес-код найкращий для ділових переговорів, заходів та конференцій.
▪︎ Casual або повсякденний стиль. Такий дрес-код підходить для будь-яких зустрічей та прогулянок. Тут важливі комфорт та охайність, чітких правил не існує.
▪️▪️
У жодному разі не накривайте келих рукою, щоб відмовитись від напою.
▪︎ Такі ситуації часто трапляються на банкетах, у ресторані чи кафе, коли до вас підходить офіціант, щоб наповнити ваш келих.
▪︎ Достатньо короткої елегантної фрази:
«Дякую, я не буду» або
«Дякую, мені не наливайте».
▪️▪️
Що з вами зроблять мексиканці
... якщо ви запізнитесь?
Нічого! А все тому, що мексиканці теж часто спізнюються!
У цій країні вважається некультурно приходити вчасно (навіть на ділову зустріч!).
Ця національна традиція пояснюється тим, що протягом тривалого часу у Мексиці були проблеми з громадським транспортом, і тому постійні запізнення стали звичайним явищем для громадян.
▪️▪️
Чхати чи не чхати?
Якщо неможливо утриматися від чхання, прикрий рот хусткою або серветкою.
Так ти уникнеш бризок на оточуючих.
І ще, фразу "Будь здоровий!" краще залишити для близьких друзів і не використовувати на ділових зустрічах або в громадських місцях.
▪️▪️
Нижній гудзик піджака не застібають
▪︎ За правилами ділового дрес-коду для чоловіків нижній гудзик піджака завжди повинен бути розстебнутим.
⠀
▪︎ Прийнято вважати, що основоположником цього правила став король Англії Едуард VII. Згідно з легендою він розстебнув гудзик після їди, а решта повторили за ним.
▪️▪️
Правила використання цукру в чаю
При приготуванні чаю згідно з етикетом рекомендується дотримуватися кількох правил:
▪︎ Покладіть шматочок цукру щипчиками на свою ложку і тільки після цього опускайте його в чай і розмішуйте.
▪︎ Після розмішування цукру ложку варто на секунду затримати над чашкою, щоб дати впасти останній краплі.
▪︎ Загальну ложку для цукру з цукорниці або щипчики для рафінованого цукру не слід занурювати в чай. Їх слід повернути на місце сухими та чистими.
▪️▪️
Як правильно наносити парфуми на шкіру?
Найкраще наносити аромат на точки, де судини знаходяться близько до шкіри:
▪︎ Зап'ястя, згини ліктя, центр грудної клітки, віскі, ділянка шкіри на 7-8 см нижче мочки вуха.
▪︎ Пам'ятайте заповідь: все добре, що в міру. Не винятком буде і етикет парфуму. І не забувайте про «правилу витягнутої руки»:
Аромат вашого парфуму повинен відчуватися не далі від відстані вашої ж витягнутої руки.
▪️▪️
Водії, зменшуйте швидкість перед наїздом на калюжу‼️
Пішоходам знайома ситуація, коли вони потрапляють під дощ та промокають до нитки. | 98 | 1 | Loading... |
04 Цим могло б закінчитися. Але +1 проблему доставить водій наїздом на калюжу, щоб людина зібрала на своєму одязі маси калюжі.
▪︎ Водії, зменшуйте швидкість вашого автомобіля перед брудом. Цим ви:
▪︎ Збережіть у чистоті своє та чуже авто.
▪︎ Збережіть у чистоті пішохода.
❗️ Вас звичайно за це не оштрафують, але ввічливість ніхто не скасовував, правда? :)
▪️▪️
«Смачного»: коли доречно говорити
▪︎ За етикетом, сказати цю фразу може тільки людина, яка приготувала страву або подає: кухар або офіціант.
▪︎ Якщо компанія зібралася за столом у будинку, то господиня може побажати гостям «смачного». А ось гості господині чи один одному не повинні казати цієї фрази.
▪︎ У сім'ї вимовити цю формулу етикету може мати, якщо вона сама готувала обід.
▪️▪️
Правила фуршету
▪︎ Беремо те, що подобається в одному екземплярі. У жодному разі не накладаємо відразу багато. Якщо закуска сподобалася, можна повернутися і взяти ще.
▪︎ На одну тарілку не потрібно класти гарячі та холодні закуски. Почати краще з холодних страв.
Після заміни посуду на чистий, можна продегустувати гарячі
▪︎ Пам'ятайте, місія фуршету-дати людям можливість поспілкуватися у неформальній обстановці. Прийом їжі-другорядний.
😉
За матеріалами відкритих джерел | 113 | 3 | Loading... |
05 Media files | 114 | 0 | Loading... |
06 Media files | 127 | 1 | Loading... |
07 Media files | 139 | 0 | Loading... |
08 - Оце та тьотка, шо вела корову, коли ми з села тікали, а то її чоловік, мамин брат. А ото я, а ото моя мама, а ото мій тато. То ми біля дідової хати, отут тиї двері, що забили бабцю. В садочку. А во бабця… А мама вагітна вже була сестрою. А то священник Пащевський, це його матушка, а ото мамин брат, то його жінка. І це десь 1939 рік.
***
Тако було. Ми виїжджали навесні 1945-го. А село наше спалили ше, мабуть, в 44-му: і хату спалили, все спалили поляки.
Вже і село Сагринь горіло, видно було, бо ми на хуторі жили, а люди до нас ховалися, бо хутір був за пів кілометра від села. А сніг, бо то десь в грудні, і здалека бачили, як до нас ідуть: хлопці воружонні були, мали пісталєти. Я така мала була, но я пам’ятаю. Майте я з 36-го, а то 44-й, то вже ж я щось петрала. Ховалися трохи. Мали такі схрони поробляниї в землі (тако досками, досками і солома зверху), і туди нас ховав батько, як поляки мали прийти. Замаскіровував снігом, а сам десь отдєльно ховався. І коли він ховався, бачить: йдуть поляки.
Своїх поляків у нас було дуже мало, жили дуже мирно, ніхто нікого не бив. І тут йому свій поляк каже: “Пане Анджей, утєкай, бендом паліть сєло. Нє ми, а прийде другє”.
Батько бігом за воза, коня - і давай їхати. А шкода: віз новий, і сніг, і по полю їхати, бо по трасі можуть зустрітити. Але так ми їхали. Ше сусідов взяли, корова до воза прив’язана. І ми в перинах, ще сусідська дитина. І коник у нас був.
Приїхали: перше село - Ліски. Сім кілометрів від нас до Лісок. В Лісках кажуть: “Тут вже людей повно, тут вже не надьожно, треба дальше їхати”. Поїхали в друге село. А друге село - Гільче, то казали, шо то вже там вроді гуцули. То вже ми до Гільча приїхали, а там була панська убора. Худоби не було, і всі люди в ту убору. Жолоби такиї, сіна настелили, в перини і нас туди поклали. Але такі люди добрі в тому селі, нас забрали додому, ми були в людей! То українці, тико воно, понімаєте греко-католики, а наші - православні, і вже казали, шо то гуцули. Ті села, як я тепер знаю, десь коло Сокаля.
Побули ми там троха, я не бачила ни стрілянини ниякої, ничого, а батько і сусіди забралися пішли назад в своє село. Прийшли: воно спалене.
***
А ми як їхали, мама заїхала до бабці меї, свеї мами. І каже: “Мамо, сідай з нами”. Але вона: “Мені 72 роки, я нікому нічого не зробила. Куди я поїду зі свеї хати?”. Всі брати в мами (було п’ять братів) були поженяни і поховалися, а єден нижонатий і каже: “А я маму не кину”. Він в польському війську служив. І він остався.
Мій дід був волосним писарем, вони були дуже багаті, мали велику хату, багато землі, п’ять хлопців було (а то робоча сила своя). І каже бабця до мого батька: “Відкрий, Андрію, тиї двері в садок, то ми будем в садок з Жорою втікати, як будуть тут”. Бо до хати було троє дверей, така велика. Ті двері на зиму забивали, закривали.
Батько пішов і відбив двері, а бабця взяла ікону зняла, святе сімєйство, прийшла до воза, поблагословила, і ми поїхали.
Прийшов батько назад: село спаляне, бабцю і Жору забили, а хата під бляхою цинковою упала, як вони виходили в садочок з тих дверей. То там ни було чого й хоронити вже.
Мамин брат один мав там криївку, шо він наблюдав і бачив те все. Як прийшов батько мій, позбирали ті рештки, що там могли, і похоронили бабцю. У нас могилки через дорогу.
А ми ж, малі, не знаєм нічого, нам не кажуть. Мама плаче і слаба лежить. І тут - паска в Гільчі. Принесли яєць з Новосілок, наварили, а ті яйця димом смердять...
_____
Віра Прус, 1936 рн, депортована у 1945 році "зі свеї хати" в українському селі Новосілки Томашівського повіту Люблінського воєводства
#занесловсело
Фото Людмила Герасимюк | 134 | 0 | Loading... |
09 Мрія українців 🤗 | 146 | 2 | Loading... |
10 Media files | 138 | 0 | Loading... |
11 Гуцули
Гуцульський говір
Гуцули використовували оригінальні вислови, не зрозумілі стороннім. Кожен гуцул, вітаючись, сміливо казав: "А чи миром, братчику?". На запитання відповідали: "Миром". Тобто, усе спокійно, щасливо. "Миром, легіню". "Ех, варе лихо, брате" - означало, що справи кепські, сповіщали про щось лихе, певне нещастя. "Легіню! Ей, легіню, легіненьку, легіню-легіньку!" – означало: "Ей, молодче жвавий, гарний і відважний". Слабосилих називали "хмизом", а боягузів – погордливо "бойками". Слово гляба (гяба) означало "неможливе діло".
Вищий ступінь зичення добра висловлювали так: "Абис си дочекав гаразду собі, та й потіхи з дітей та й газдині!" . А при найвищому ступені казали: "Абис божим ставси!".
Клянучи когось, говорили: "Щизай, напасте, опудо!". У нападах гніву промовляли: "Абис си за зуби утрафив" чи "Абис по верхах, а коси твої аби по шпиціх серед ночі носило!". Шпиці – то найвища вершина Чорногори.
Коли ж гнів доходив щонайвищого ступеню, то гуцули говорили: "Аби тебе грім трафив!" чи "Абих тебе смага та й плута побила!".
Слово "плута" походить від імені "поганського" бога Плутоса, а "смага", певно, від "смуга" (чорний знак на грозових хмарах). Вислів зичить цими словами нещастя.
Проклинаючи ж свого ворога, гуцул, кричав хрестячись: "Абис дідьком ставси!". Це на противагу зиченню добра "Абис Божим ставси!". | 142 | 2 | Loading... |
12 Media files | 125 | 0 | Loading... |
13 Media files | 128 | 0 | Loading... |
14 На початку 1889 року Данило Крижанівський отримав посаду помічника столоначальника канцелярії попечителя Одеського навчального округу, де працював до самої смерті. 26 лютого 1894 р. в Одесі від туберкульозу упокоївся 37-річний Данило Якович Крижанівський, український композитор, автор музики до пісні «Реве та стогне Дніпр широкий».
З Одеси, з Пересипу перлина Кобзаря та Данила Крижанівського з голосу Марка Кропивницького пішла у люди. Мелодія пісні була музичними позивними національного українського радіо (нині «Радіо Україна»). І сьогодні цей шедевр велика нація не тільки виконує, а й слухає стоячи.
ГАННА ЧЕРКАСЬКА | 133 | 1 | Loading... |
15 Данило Якович Крижанівський - український композитор, автор музики до пісні «Реве та стогне Дніпр широкий». З Одеси, з Пересипу перлина Кобзаря та Данила Крижанівського з голосу Марка Кропивницького пішла у люди.
Данило Крижанівський народився 29 грудня 1856 р. Семилітнім хлопця віддали до Єлизаветградського духовного училища. Син і онук священиків смиренно вчився на духівника, але найкращі оцінки мав зі співів.
Шістнадцятирічним Данько вступив до Одеської духовної семінарії. Далі набрався Данило Крижанівський хоробрості – змінив свій життєвий курс: після закінчення одеської семінарії вступив до Новоросійського університету на слов’яно-російське відділення. Учився Данько, гойкав Одесою, даючи приватні уроки, встигав відвідувати театр.
26-річним дипломований учитель почав працювати у Болградській семикласній класичній чоловічій гімназії: викладав латину, церковнослов’янську хлопцям молодших класів ; був класним наставником першого класу. При гімназії Данило Крижанівський створив хор хлопчиків, який виступав на гімназійних імпрезах, писав музику. Згодом одесити оцінили романс Крижанівського «Я жду тебя», пісню «Спи, сладко спи». Романси та пісні Крижанівського стали популярними на Одещині. Зрештою, одеський меценат, власник музичної крамниці Цанноті власним коштом видав збірочку 30-річного композитора. За два роки хорові твори Крижанівського, згідно з постановою педагогічної ради Болградської гімназії та за дозволом попечителя Одеського навчального округу, були видані за рахунок гімназії.
Крижанівський спеціально приїжджав до Одеси на вистави трупи Старицького, де грав Кропивницький. Данило Якович був зачарований грою Марка Кропивницького, його поставленим голосом широкого діапазону; милувався, коли його оксамитовий баритон переходив у бас. Якось після вистави вони познайомилися, з’ясували, що вони земляки-степняки – обидва родом із Єлисаветградщині. От Крижанівський і відважився подарувати улюбленому актору ноти власних двох пісень. Зверху над нотами написав: «Присвячую Марку Кропивницькому». Одна з них «Реве та стогне Дніпр широкий». Текстом цієї пісні стали дев’ять рядків із балади Тараса Шевченка «Причинна». Кропивницький програв її на фортепіано, обійняв композитора та назвав пісню шедевром. Марко Лукич власним коштом на гарному папері двічі друкував збірки пісень із нотами (1884 та 1886 року), де була ця пісня. Та щойно збірки потрапляли до крамниць, поліція їх конфісковувала. Тільки з третьої спроби текст вірша Тараса Шевченка і ноти Данила Крижанівського були надруковані.
Але як вивести пісню в люди? Про це розповідав Ігор Кропивницький, онук Марка Лукича. «В Одесі, в робітничому селищі Пересип, на Бажакінській вулиці, № 24, був великий будинок, який належав м’яснику Василю Лазареву. На другому поверсі будівлі було просторе приміщення, яке Кропивницький орендував для театральних спектаклів, і незабаром в Одесі з’явилися афіші, які запрошували на нову виставу.» Це був вечір пам’яті Шевченка. У першому ряду сидів околоточний наглядач Рутковський. Трупа М. Кропивницького давала виставу «Дай серцю волю, заведе в неволю». Там Іван Непокритий мав співати пісню «Гей шпориш, шпориш при дорозі» про сирітську долю. По ходу дії Кропивницький заспівав «Реве на стогне Дніпр широкий». Могутній голос співака підняв глядачів з місць. Люди почали підспівувати, бо багато хто знав напам’ять твори Тараса Шевченка. Поліцейський наглядач отетерів і упустив момент. Його протест, сюрчок натовп не захотів почути. Поліцейський вибіг з театру за підмогою. Загін поліції увірвався до театру з криком: «Разойдісь!», але одесити співали українською… Поліція не змогла подолати крамольну пісню Шевченка.
От і згадався безжальний діагноз, поставлений В.Бєлінським, великим російським сторожем імперіалізму українській пісні «плем’я може мати тільки народні пісні, але не може мати поетів, великих поетів мають тільки великі народи…». Одесити довели, що українці – велика нація, яка має генія Тараса Шевченка. | 139 | 2 | Loading... |
16 Софія Безверха. | 133 | 0 | Loading... |
17 Media files | 127 | 0 | Loading... |
18 «Шо люди скажуть?», або реквієм за мріями.
✅Ти - дівчинка. Носи рожеве, будь охайною, будь відмінницею, будь скромною. Ніякого лазіння по деревах, ти що?! Шо люди скажуть? Шо значить «ти Вітальці дала здачі, бо він тобі ух@ярив тобі болючого копня і насадив портфеля на голову»? Не можна дівчаткам битись! Люди скажуть, що ти невихована. То він просто тебе любить!
✅Ти - підліток. Не огризайся, не умнічай. Виключи ту дурнувату музику! Одні дибіли її слухають. Ти можеш щось нормальне вдіть? Нормально стать? Нормально зробить? Шо люди скажуть? Скажуть, що ти безтолкове і некероване.
✅Ти - старшокласниця. Що? Археологом вона хоче стать?! А ще ким?! То давай вже космонавтом зразу?! Ідеш в пед і не дзявкаєш! Потім «спасіба» скажеш. І з тим Юрою нема чого волочитись. Воно ж патлате! Це хіба нормальний хлоп такі коси заводить? Ольга Сумська в «Роксолані» такої шевелюри не мала. Шо люди скажуть? Скажуть: яке їхало таке і здибало.
✅Ти - студентка. Слухай, пора трохи похудать. Є в тебе хтось? Та де він буде, якщо в тебе срака в одвірки не влазить?! Шукай когось! Стільки хлопців нормальних, а вона носом крутить. Ти просто не вмієш зацікавити. Шо люди скажуть? Надька Свєтки вже рік, як замужем. Дуже удачно. За бізнесменом. У нього 3 ларка з Грінвейовськими шматочками. Люди кажуть, шо дуже славні ті шматочки.
✅Ти заручена. Нарешті, бо ж літа піджимають, часіки тікають, ціни на ресторан ростуть в геометричній прогресії. Шо значить «просто розпишемся»? А весілля? А коровай? А «горіла сосна палала»? А тьотю Зою з Португалії запросить? Вона, нєбось, не 300 грн подарить. Весілля має бути, по-любому! Як це «ні»? Шо люди скажуть? Шо подумають? Ще скажуть, що ми - жлоби…
✅Ти заміжня. Нарешті. Пора заводить дітей. Ви місяць тому одружились. Шо ждать? Хочеш бути старородящою? Хіба то сім’я без дітей? Шо люди скажуть? Скажуть, шо або в тебе проблеми по-женскі, або з головою. Не знаю, навіть, що гірше. Бігом родить, сказано тобі! То є щастя.
✅Ти - мама. Післяпологова депресія? Шо ти видумуєш? Не було колись ніякої депресії. Понадивлюються в тих телевізорах і страждають епічно, як та блондинка в «Бідній Насті». Ти хоч про цю депресію нікому не розказуй. Шо люди скажуть? Скажуть, що здуріла. Позорисько людське!
✅Сімейне життя. Що значить «з Віталіком не клеїться»? Ти шо?! Старайся більше, ляпай менше. Годи чоловіку, бо кому ти треба будеш з двома дітьми? Ти про це подумала? А шо люди скажуть? Скажуть, що просрала сім’ю.
✅Вдарив? Ну то він п’яний був. То ж коли тверезий, то нормальний, не б’є. Нещодавно ж закаточний ключ на День народження тобі подарив. Піклується, кається. Що ще треба? Мусиш терпіть. Всі терплять. Заради малих. Дурного навіть не думай. Шо люди скажуть? Скажуть, шо оставила дітей без батька, егоїстка малохольна.
✅Хоббі? Яке? В тебе на таку хєрню є час? Краще б пилюку протерла зайвий раз, чи голубців накрутила.Тюль нестірана перед святом, а вона картину по номерах вимальовує. Фріда Кало всрана. Шо люди скажуть? Скажуть, що ти - лежня кусок!
✅Ти - пенсіонерка. Що це нап’ялила? Зніми, не позорся! Тобі скільки років? Шо це за стрижка? Ти ж, як дочь убитого клоуна. Вже пора о вєчном думать, а вона про каре мічтає. А шо це за колір? Блонд тобі не піде. «Баклажан» чи «стигла вишня», як завжди, безпрограшно і свєжо. Нема чого оце на старості років дуріть. Шо люди скажуть? Скажуть, що морда вже, як печене яблуко, а вона Джіджі Хадід з себе корчить
✅Ти вмерла. Сидиш на хмарі, мотиляючи ногою, і слухаєш, шо ж скажуть люди. Це те, що хвилювало тебе все життя. Це те, що лунало в голові щоразу, коли ти приймала якесь рішення. Це те, що мучило тебе вночі, не дозволяючи заснути… Нарешті, нарешті, є можливість почути. Прислухаєшся.
- …
- Так шкода. Відмучилась.
- Да… Царство небесне. Слухай, у вас машина на газу?
- Нє. А шо?
- Нічо. Просто.
- А шо там твоя Таня?
- Нормально. На маслозаводі. А шо?
- Нічо. Просто.
- …
- Ех…
- Та й таке…
- Ну.
- Але диви, яка вона лежить. Як жива.
- І хустка гарна на ній…
- Хустка класна, да.
- Да.
- Та й таке… | 152 | 7 | Loading... |
19 «Заї@ісь! Добре, що хоч хустка їм понравилась» - фаталічно промовила ти. «Та й таке, мать вашу!» - підсумувала, махнула рукою і зникла між хмарами.
Пост зарядила на порядки в голові, на голові, у хаті і біля неї.
Цілую в рота,
Катя Бльостка #катябльостка | 125 | 3 | Loading... |
20 Оксана Гуменюк ©️ | 153 | 1 | Loading... |
21 Під тиском організатор типу вибачився, точніше сказав, що сталося непорозуміння.
Вибачився - це щось на рівні хтось когось штовхнув в маршрутці, вибачився і пішов далі. А тут йдеться про порушення законів.
У рішенні КСУ 14.07.2021 написано «загроза українській мові рівносильна загрозі національній безпеці України».
Тобто, коли була ситуація з Іриною Фаріон, яка вимагала дотримання мовного законодавства, а, отже, створення єдиного інформаційного простору і як вислід - зміцнення національної безпеки України, то її звинуватили у «роботі на ворога».
Пришили 4 статті, подали заяву в СБУ, звільнили з роботи і публічно цькували депутати, міністр освіти Лісовий, оббріхували тижнями на усіх каналах.
У цьому ж випадку, московське ЗМІ тут же підхватили ситуацію і заявили:
«Пасматрітє, вивєлі з зала под овации. Ми же говорілі. Одесса - рускій горад!!»
А в чому вони не праві?
Хіба ці організатори повністю не підтвердили пропаганду Росії про «ісконно рускіє зємлі?» і що люди в Україні чекають рускій мір?
Де заяви в СБУ? Де кримінальні статті? Де мітинги? Де такий широкий публічний резонанс?
Чому коли українець бореться яка українську його судять і він змушений добиватися справедливості по судах, а коли російськомовний граждан принижує українців і плює на закони, йому достатньо сказати, що вийшло «нєдорозумєніє»?
Які з цих дій підсилюють нашу незалежність, а які руйнують?
Питання риторичне. | 145 | 0 | Loading... |
22 Це яскравий приклад того, як телебачення та соціальні мережі формують думку суспільства. У 2022 всі хотіли хлопця з ЗСУ, бо це про мужність, сміливість, відповідальність
У 2024 в топі ухилянти, бо так диктує ТБ і соціальні мережі. Свідомістю громадян керує ворог і те, що було у 2019 то лише квіточки, наслідки сьогодення от цього якоря "ухилянт" можуть коштувати нам втрати держави. Не можна мовчати. На інформаційному полі ми терпимо поразку. Досить терпіти. Вмикайтесь у боротьбу. | 149 | 0 | Loading... |
23 Media files | 170 | 2 | Loading... |
24 Привіт, мої любі буратіни. Давно не бачилися. Що хотілося б сказати.
США виділяють Україні півтора мільярди доларів на відновлення енергетичної інфраструктури. Норвегія дає понад 100 мільйонів. "Велика Сімка" - мільярд. Данія - 5,8 мільйонів. Австрія - 5 мільйонів євро. Німеччина - понад 24 мільйони. Бельгія - 9 мільйонів. І це далеко не повний список.
А ціну на електрику для вас підвищували під яким соусом, пригадуєте? Ваші грошики нібито мали піти саме на ремонт енергосистеми. А ви ще тепер і в темряві сидите, щоб не надто обурювалися струмом по 4 гривні з якимись там копійками. Вам ще й підкинуть інфу про вартість електрики в Європі, щоб зовсім сумно не було. Зате у нас олігархів вже немає, правда? Спеціальною постановою доблесного уряду їх переможно раз і назавжди. Залишився лише один - Порошенко. Який в усьому винен...
"Без лоха і жизнь плоха"(с)
Павло Бондаренко ©️ | 181 | 6 | Loading... |
25 Media files | 159 | 0 | Loading... |
26 І всі документи і формочки мають бути французькою, і не мають бути іншими мовами, хоча в деяких випадках англійська дозволяється, але не є обов'язковою.
Вивіски і комерція мають бути французькою.
Часті випадки, коли, приміром, штрафували піцерії, бо у них в меню було забагато італійської. Не англійської, а італійської!
Або коли магазини отримують листи відліпити нальопки на дверях магазину, що ця точка рекомендована Trip Advisor, бо там напис "рекомендовано на Trip Advisor" лише англійською.
Вся освіта виключно французькою.
Всі держ послуги виключно французькою. Навіть імігрантам.
Навіть в офісному спілкуванні дуже просувається французька і дуже мало виключень для інших мов.
____
І шо? А нічьо.
Франкомовність в Квебекові продовжує стрімко падати.
Наразі близько 77%.
Але падає десь на відсоток кожні 5 років. І темпи зростають.
Якщо тенденція продовжиться, то ще за покоління-два фанкофони будуть в меншості.
Якщо старші таки лишаються франкомовними, то молоді все більше двомовні, а деякі і повністю переходять на "вєлікій і магучій язик мєждународного общєнія". Англійську.
Плюс хоч вони дуже жорстко обмежують кількість імігрантів, що не знають французької, а з 2022 вроді впускають лише імігрантів, які здали екзамен з французької, але всеодно імігранти більш схильні послуговуватися англійською і ігнорувати французьку. Що ще більше розбавляє франкофонність.
І це при тому, що у Квебекуа є велика материкова Франція.
З її дійсно великою культурою, літературою.
Купа різних там програм по обміну студентами, програми мовної імерсії, всіляке заохочення і ресурси для вивчення французької, драконівські квоти на ТБ, радіо, газетах, і всьо такоє.
І як бачимо, не дуже допомагає:
І відсоток падає.
І не дуже розуміння, співчуття, і підтримка в решті країни.
І рівень напруги набагато вищий, ніж може здатися з гарних казочок про двомовність Канади.
Висновки для інших етносів робіть самі.
Василь Тарас. | 166 | 1 | Loading... |
27 БІЛЬШІСТЬ ПОМИЛЯЄТЬСЯ ПРО ДВОМОВНІСТЬ В КАНАДІ
Я теж, до речі, помилявся.
Гарна казочка: А от в Канаді офіційно двомовність і їм добре.
Насправді в Канаді не двомовність, а дві мови. Принципова різниця.
І наслідки далеко не такі, як обіцяють ті казкарі.
Так от.
Перші дзвіночки, що в Канаді нема ніякої двомовної ідилії я почув 20 років тому.
Я тоді жив в Калгарі, що в західній Канаді. І мені тоді ще здавалося, що Канада двомовна.
Ну бо ж в школах були уроки французької.
Ми вели дослідження з колегами з Квебеку. Це та провінція, де більшість франкомовна. Східна Канада.
Вони приїхали до нас у Калгарі для робочої зустрічі.
Кілька моментів відразу впали в око:
1. Це були професори, народжені і все життя проживші в Канаді, науковці світового рівня. І їх англійська була ну дуже так собі. Акцент сильніший за мій, bona-fide іноземця. Та і словниковий запас теж не ахті.
2. З першого ж дня вони почали жалітися на утиски на їх мовні права в Калгарі.
Спершу я думав, що вони чи то жартують, чи то перегинають.
Але одна професорка сказала, "Покажи мені хоч щось французькою в Калгарі. Хоч щось. Знак. Меню. Формочку. Та хоч знайди когось, хто може зі мною вільно розмовляти французькою понад "Же ма пель Джон.""
І я, озирнувшись, мусів погодитися, що дійсно, в Калгарі французької не було. В-з-а-г-а-л-і.
І хоч всі місцеві в свій час мали вивчати французьку в школі, говорили вони так само нею, як жителі українського села англійською чи німецькою, яку теж в школі вивчали. Так само рідко і так само погано.
Далі...
Десь у 2004-му ж, я вперше потрапив в Квебек. Квебек Сіті. Конференція.
Ніде до того я не почувався так за кордоном, як Квебеку.
Навіть у Франції.
Поки в універі на, власне, конференції, мова не була проблемою. Люди зі всього світу, інтернаціональної мови вистачало.
Але на вулиці кілька разів я реально відчув мовний бар'єр. Користі від моїх англійської, німецької, російської і української було нуль.
Що цікаво, що російська згодилася кілька разів.
В гуртожитку, приміром, я шукав, де помитися. На мігах пробував пояснити якійсь бабусі-вахтьорші, що мені треба, поки вона не зрозуміла, що мені треба "душ".
Або в автобус сідаю, і водій-дідок щось мені говорить французькою і ні слова не розуміє англійською. Аж поки я не зрозумів, що він казав мені купити "білєт".
А "багет" на вечерю я можу купити в "магазині", якщо пройду трохи отуди вздовж "шоссе". Також на сніданок в гуртожитку давали "омлет" з "компотом".
Тобто, перший урок в тому, що в Канаді насправді дуже мало хто є двомовним і дуже мало де є двомовність.
Поза Квебеком всі говорять англійською і ніхто не говорить французькою. А в Квебекові більшість говорять французькою і дуже погано говорять англійською.
Єдиним виключенням є Монреаль, де в принципі реальна двомовність.
І Оттава, де більшість одним боком чи іншим до уряду і тому мають знати обидві мови.
Тому в Канаді не двомовність.
В Канаді французька одномовність в Квебеку і англійська одномовність поза Квебеком.
Далі...
Ніяка в Канаді не двомовна ідилія.
Навпаки. Фактично війна.
Холодна, але має регулярні гарячі фази.
Квебек люто бореться за свою франкомовність.
Решта Канади часом тихо, а часом не менш люто, бореться проти потреби вчити французьку.
Періодично Квебеку вривається терпець і вони організовують референдум про відділення.
У 1995, до речі, пів відсотка відділяли їх від відділення.
50,58% лише проголосували лишитися в складі Канади.
За минулі десятки років в Квебекові зокрема, і в Канаді загалом, було прийнято купу законів по захисту французької мови.
Лютих законів. Дієвих законів. Таких, що в Україні і не снилися на захист української.
Приміром, станом на зараз, в Квебекові офіційно затверджене право на одномовність.
Тобто, Квебек зараз офіційно одномовний. Англійська більше не офіційна державна мова на території Квебеку.Держ службовці не мають більше знати англійської. Навіть судді можуть бути одномовними. | 130 | 2 | Loading... |
28 Media files | 129 | 4 | Loading... |
29 Добра книга може змінити ваше життя.
Цікаве про книжки:
1. Люди почали читати мовчки тільки в 4 столітті нашої ери. До цього людство завжди читало вголос.
2. Перша в світі газета з'явилася в Римі понад дві тисячі років тому. Вона називалася "Події дня", але в ній не було новин, тільки царські укази і оголошення. Газета листувалася від руки, і гінці розвозили її знатним людям.
3. Найстаріша друкована кольорова книжка - китайська книга з каліграфії і малювання, була створено в 1633 році.
4. До 18 століття в деяких бібліотеках книги були прикріплені до полиць ланцюгами, досить довгими, щоб відвідувачі могли комфортно читати, але не могли винести книгу з бібліотеки.
5. Римський імператор Марк Аврелій платив поетові Оппіану по золотій монеті за кожну написаний рядок. Оппіан написав дві поеми, про риболовлі та полювання, заробивши двадцять тисяч монет.
6. Якщо кожен день читати по 10 сторінок, то за рік їх набереться 3650, а це як мінімум 12 книг.
7. 33% американців не прочитали жодної книги після того, як закінчили школу. Хоча в США бібліотек в 7 разів більше, ніж McDonald's.
8. Президент США Теодор Рузвельт читав по одній книзі в день, а Девід Боуї - 3-4 в тиждень.
9. Вираз "книжковий хробак" походить від крихітних комах, які харчуються корінцями книг.
10. Засновник компанії Nike Філ Найт дозволяє заходити до власної бібліотеки тільки тим, хто зняв взуття.
11. В англійській мові є окремий термін для позначення запаху книг - бібліосміа. А страх того, що у вас не залишиться, що почитати називається абібліофобія.
12. Найвідоміший книжковий злодій, американець Стівен Блумберг, викрав 23 000 книг з 268 бібліотек, загальну вартість яких оцінили в 5 мільйонів доларів. А книга, яку в світі викрадали рекордну кількість разів - це книга рекордів Гіннеса.
13. До 1985 року американські видавництва часто використовували свинець у фарбі для друку. Тому тепер в США заборонено продавати або передавати дитячі книги, старше 33 років, без тесту на вміст свинцю.
14. У 2010 році Бібліотека конгресу США оголосила про створення Twitter архіву абсолютно всіх твітів. Однак у 2017 році було вирішено зберігати тільки суспільно важливі твітти.
15. "Німецький словник" вважається найбільшим в світі. Складати його почали брати Грімм в 1854 році, далі роботу продовжили інші, менш відомі автори, і праця була закінчена тільки в 1971 році. Словник налічує 34519 сторінок і виданий в 33 томах.
16. В різний час під заборону потрапляли такі книги як "Убити пересмішника", Харпер Лі, "Лоліта" Набокова, "Над прірвою в житі" Селінджера, "1984" і "Скотний двір" Оруелла, та навіть "Пригоди Гекельберрі Фінна" і " Гаррі Поттер".
17. Лише 2% книг в світі продаються накладом понад 500 000. примірників. Середній тираж книг в Україні – 3000 примірників.
18. У своїх книгах Вільям Шекспіра в 10 разів частіше писав слово "любов", ніж "ненависть".
19. Під час читання майже 50% часу наші очі дивляться на різні літери. При цьому лінії погляду можуть, як розходитися в різні боки, так і перехрещуватися.
20. Нейропсихологи сходяться на думці, що читання знижує рівень стресу на 68%.
Брати Грім | 146 | 4 | Loading... |
30 Media files | 152 | 1 | Loading... |
31 На святу неділеньку до пирогів (вареників) буде мачанка з часничком…
Хто ще пам’ятає таке чарівне слово «МАЧАНКА»?
Це такий соус, як би сказали нинішні газдині, який подавали на стіл до пирогів (вареників), картопляних пляцків, бараболь, до печених пирогів з картоплею та гречкою, нарізаного домашнього тіста (макаронів), чи просто до хліба. Мачанка була незамінно-важливою стравою на храмових празниках, святах, весіллях, уродинах чи хрестинах. Подавали до столу гарячою, часто вона пахла часничком, була притрушена кропиком чи іншими улюбленими приправами. Влітку мачанка могла об'єднуватись з грибами або взимку – з сушеними грибами.
Баба Юстина варила росіл з качки, обирала м'ясо, різала на шматочки й вкидала назад до юшки. Як звикле, коли варила качку, то додавала сіль, перець, велику цибулину.
Окремо баба підсмажувала на смальці цибульку до золотистого кольору, всипала до росолу, потім підсмажувала зо 2 столові ложки муки, розводячи її невеликою кількістю остуженого росолу. Після цього розтирала в ступці часник і додавала склянку домашньої сметани або вершків. Все з'єднувала, виливала до росолу, помішуючи доводила до кипіння.
Моя мама, зі свого боку, на сковорідці підсмажувала 1-2 столові ложки муки до золотистого кольору на маслі або на салі стоплених шкварків увесь час розтираючи. Далі до цієї муки мама всипала дрібно порізану цибулю, щоб цибуля набула золотистого кольору, продовжуючи помішувати. Потім до цієї муки з цибулею мама вливала склянку росолу або молока і, увесь час помішуючи, доводила до кипіння. До цієї суміші мама додавала склянку сметани, солила, перчила, додавала витиснені на часникодавці декілька зубчиків часнику (часом влітку додавала подрібнений кропик або якщо були свіжі гриби) і помішувала поки мачанка не закипіла.
Наша цьоця Рузя (ще та гурманка) варила курку або кролика, м’ясо різала невеликими кубиками, окремо смажила цибульку на маслі до золотистого кольору, висипала до росолу з дрібно порізаним м’ясом. Потім цьоця збивала 1-2 яйця з склянкою сметани або молока і додавала столову ложку муки, розмішуючи до однорідної маси.
До мачанки вона додавала якісь дивні для нас приправи: базилік, майоран, чебрець, лавровий лист чи щіпку мускатного горіха. Часом 1-2 ложки білого сухого вина. Ця мачанка була така дивна, що ми, можливо, любили її найбільше з підсмаженим хлібчиком.
Дай Боже здоров"я!
Olga Ruda | 149 | 2 | Loading... |
32 Media files | 138 | 0 | Loading... |
33 — Носіть на здоров'я. Мені приємно, що вони вам сподобалися. Софія Сергіївна почервоніла. — Ви вечеряти будете, Онуфрію Никифоровичу? Я можу вам принести їжу у кімнату.
— Не треба приносити. До їдальні я дійду, якщо ви мені допоможете.
— Звісно допоможу. Вечеря буде за пів години. Я помию чашки та блюдечка і зайду за вами.
— Добре, я буду на вас чекати.
Софія Сергіївна вийшла з кімнати й причинила двері.
— А вона нічогенька. Не гірша за Жоржину, – подумав чоловік. — Так, про Жоржину запитаю завтра. Щось мені підказує, що вона вже дома і сюди не приїде. Я її знаю, як облуплену. Вона мені вже набридла добряче, але і без неї я, як без рук. Я звик, що вона завжди поряд, коли мені це потрібно. Так, досить про неї думати. Вона пішла до Гната, то хай собі йде. Софія Сергіївна теж не погана, головне – свіжа людина, і є про що з нею поговорити.
Думки плуталися в голові чоловіка. Він схилився до бильця ліжка й заплющив очі.
— Щось у тебе, Лесю, цей тиждень не дуже веселий. Вже другий твій підопічний до нас їде, – сказала Галина Петрівна.
Шпак Тетяна. | 149 | 0 | Loading... |
34 НЕЗДІЙСНЕНА МРІЯ.
Частина 10.
Жоржина Йосипівна лежала вдома на дивані й дивилася якийсь серіал. Він був зовсім їй не цікавий, але займатися домашніми справами їй не хотілося. Та до того ж у неї ще боліла голова. Вона ввімкнула телевізор для фону. Жінка з чоловіком розігрували сцену кохання, і Жоржину Йосипівну це почало дратувати. Вона взяла пульт і почала шукати щось більш цікаве. Але на який би канал вона не перемикала свій телевізор, кругом було одне кохання.
— Вони що, сьогодні всі показились? Чи вирішили мене остаточно добити? – знервовано промовила жінка. Вона вимкнула телевізор і пішла на кухню. На столі стояли дві чашки з холодним чаєм. Сьогодні Зося поспішала. Вона тільки обробила рану та змінила пов'язку. Поговорити за чашкою чаю вони не змогли.
Жоржина Йосипівна поставила чайник на плиту і підійшла до вікна. Двірник підмітив опале листя, чийсь хлопчик їздив на триколісному велосипеді по калюжах, Іван Сидорович, сусід з п'ятого поверху, паркував машину.
Чайник подав сигнали кипіння. Не відходячи від вікна, Жоржина Йосипівна повернулася до плити. Раптом у неї перед очима промайнула картина — до двірника підійшов якийсь чоловік. Щось в ньому було знайоме. Але що? Жінка швиденько вимкнула чайник і знову повернула голову до вікна. Вона відсунула фіранку. "Боже, це він!" – вирвалося у неї з грудей. Двірник щось казав чоловіку, вказуючи на вікно Жоржини Йосипівни.
— Гнате Олексійовичу! — скрикнула вона, відчинивши вікно.
— Доброго дня, Жоржино Йосипівно. Пробачте, а я думав, що вас немає вдома, – сказав старенький Лука Митрофанович.
— Нічого страшного. Я тільки вчора повернулася.
— Жоржино Йосипівно, можна до вас? – запитав Гнат Олексійович.
Онуфрій Никифорович взяв парасольку, надів плащ, замотав горло теплим шарфом і взув теплі ботинки.
— Онуфрію Никифоровичу, ви так тепло вдяглися. На дворі ще не холодно, – роздався голос Софії Сергіївни. Чоловік озирнувся. У дверях стояла, елегантно вдягнена, жінка. Лице її було трішки припудрене, губи підведені помадою морквяного кольору. Фіолетова фетровий капелюшок, кокетливо приспущений набік, робив жінку років на десять молодшою. Вона виглядала стрункою у сірому пальто вільного покрою та чоботях на невисоких підборах.
Онуфрій Никифорович розкрив рота, мабуть, він хотів щось вимовити.
— Може ви шарфик залишите вдома? – запитала Софія Сергіївна. — На термометрі плюс вісімнадцять. Це доволі тепло.
— Так! – відповів чоловік. Так, звісно залишу. І парасольку залишу.
— Ні, парасольку краще візьміть. Раптом дощ піде.
Онуфрій Никифорович спритно скинув шарф і кокетливо підставив руку Софії Сергіївні.
— Ну, що? Йдемо їсти солоденьке? Ви така приваблива. Я навіть розгубився, побачивши вас у новому амплуа.
— Ви мене засмутили, Онуфрію Никифоровичу. Ходімо, тут поряд є дуже гарне й затишне кафе. Назва англійською, щось пов'язано з Леді. Там такі тістечка смачні й кава... Ви любите каву, Онуфрію Никифоровичу?
— Ні. Я люблю молоко. Іноді я п'ю чай. Але тістечка теж полюбляю.
Чоловік і жінка вийшли на ґанок будинку для літніх людей. Свіже повітря дихнуло їм в лице. Вони обоє посміхнулися й попрямували доріжкою через сад до хвіртки.
Раптом Онуфрій Никифорович почав шкутильгати, а потім і зовсім зупинився.
— Що з вами, любий? У вас щось болить?
— Так. Коліно, коліно скувало. Пробачте, я не можу йти.
— Зараз я погукаю Лесю Данилівну,— сказала розгублена Софія Сергіївна.
— Ні, не треба. Допоможіть, будь ласка, мені дійти до моєї кімнати. У мене там мазь і пігулки.
Онуфрій Никифорович роздягнувся і сів на своє ліжко. Софія Сергіївна подала йому ліки, і сама пішла до себе в кімнату.
За годину вони пили чай зі смачними тістечками, які Софія Сергіївна купила в найближчому магазині.
— Які смачні. Я такі їв років двадцять тому. Ми з дружиною були в гостях у її подруги. Вона кондитером тоді працювала. Стільки різних смаколиків нам на гостинець дала. І такі самі еклери були. Та тільки ці смаколики не йдуть ні в яке порівняння з вашими шкарпетками, які ви мені подарували. | 173 | 0 | Loading... |
35 Віталій Портніков. | 221 | 5 | Loading... |
ТРОХИ ПРО ЕТИКЕТ
Піклуючись про красу, треба починати з серця та душі, інакше ніяка косметика не допоможе
Коко Шанель
▪️Що каже етикет про наявність татуювань?
Хоча зараз 21 століття і ставлення до зовнішнього вигляду не таке суворе, але все ж таки діловий етикет варто дотримуватися. А каже він таке:
▪︎ Діловий етикет передбачає відсутність татуювань на видимих частинах тіла.
▪︎ Якщо ваше начальство не схвалює татуювання, то слід прикривати їх відповідним одягом.
▪︎ Існує ряд професій, де татуювання не вітається: у сферах освіти, охорони здоров'я, у співробітників державних та фінансових установ, авіакомпаній.
Але будемо чесні, насправді зовнішній вигляд не завжди говорить про реальні навички та вміння людини!
▪️▪️
Які основні види дрес-коду існують?
Безумовно, перед заходом варто уточнити дрес-код, щоб почуватися комфортно, адже одяг має відповідати місцю та типу зустрічі. На сьогоднішній день часто застосовуються кілька видів дрес-коду.
▪︎ White Tie призначений для офіційних випадків і вимагає максимального рівня формальності. Його асоціюють із подіями виняткової важливості: державні обіди, королівські прийоми, престижні культурні вечори.
▪︎ Black Tie або офіційний стиль. Він часто зустрічається на формальних заходах: весіллях, операх, вишуканих балах.
▪︎ Cocktail. Зазвичай він заявлений на вечірніх заходах, що починаються після 17:00 і тривають не більше чотирьох годин.
▪︎ Business Formal або суворо діловий стиль. Цей дрес-код найкращий для ділових переговорів, заходів та конференцій.
▪︎ Casual або повсякденний стиль. Такий дрес-код підходить для будь-яких зустрічей та прогулянок. Тут важливі комфорт та охайність, чітких правил не існує.
▪️▪️
У жодному разі не накривайте келих рукою, щоб відмовитись від напою.
▪︎ Такі ситуації часто трапляються на банкетах, у ресторані чи кафе, коли до вас підходить офіціант, щоб наповнити ваш келих.
▪︎ Достатньо короткої елегантної фрази:
«Дякую, я не буду» або
«Дякую, мені не наливайте».
▪️▪️
Що з вами зроблять мексиканці
... якщо ви запізнитесь?
Нічого! А все тому, що мексиканці теж часто спізнюються!
У цій країні вважається некультурно приходити вчасно (навіть на ділову зустріч!).
Ця національна традиція пояснюється тим, що протягом тривалого часу у Мексиці були проблеми з громадським транспортом, і тому постійні запізнення стали звичайним явищем для громадян.
▪️▪️
Чхати чи не чхати?
Якщо неможливо утриматися від чхання, прикрий рот хусткою або серветкою.
Так ти уникнеш бризок на оточуючих.
І ще, фразу "Будь здоровий!" краще залишити для близьких друзів і не використовувати на ділових зустрічах або в громадських місцях.
▪️▪️
Нижній гудзик піджака не застібають
▪︎ За правилами ділового дрес-коду для чоловіків нижній гудзик піджака завжди повинен бути розстебнутим.
⠀
▪︎ Прийнято вважати, що основоположником цього правила став король Англії Едуард VII. Згідно з легендою він розстебнув гудзик після їди, а решта повторили за ним.
▪️▪️
Правила використання цукру в чаю
При приготуванні чаю згідно з етикетом рекомендується дотримуватися кількох правил:
▪︎ Покладіть шматочок цукру щипчиками на свою ложку і тільки після цього опускайте його в чай і розмішуйте.
▪︎ Після розмішування цукру ложку варто на секунду затримати над чашкою, щоб дати впасти останній краплі.
▪︎ Загальну ложку для цукру з цукорниці або щипчики для рафінованого цукру не слід занурювати в чай. Їх слід повернути на місце сухими та чистими.
▪️▪️
Як правильно наносити парфуми на шкіру?
Найкраще наносити аромат на точки, де судини знаходяться близько до шкіри:
▪︎ Зап'ястя, згини ліктя, центр грудної клітки, віскі, ділянка шкіри на 7-8 см нижче мочки вуха.
▪︎ Пам'ятайте заповідь: все добре, що в міру. Не винятком буде і етикет парфуму. І не забувайте про «правилу витягнутої руки»:
Аромат вашого парфуму повинен відчуватися не далі від відстані вашої ж витягнутої руки.
▪️▪️
Водії, зменшуйте швидкість перед наїздом на калюжу‼️
Пішоходам знайома ситуація, коли вони потрапляють під дощ та промокають до нитки.
👍 6
Цим могло б закінчитися. Але +1 проблему доставить водій наїздом на калюжу, щоб людина зібрала на своєму одязі маси калюжі.
▪︎ Водії, зменшуйте швидкість вашого автомобіля перед брудом. Цим ви:
▪︎ Збережіть у чистоті своє та чуже авто.
▪︎ Збережіть у чистоті пішохода.
❗️ Вас звичайно за це не оштрафують, але ввічливість ніхто не скасовував, правда? :)
▪️▪️
«Смачного»: коли доречно говорити
▪︎ За етикетом, сказати цю фразу може тільки людина, яка приготувала страву або подає: кухар або офіціант.
▪︎ Якщо компанія зібралася за столом у будинку, то господиня може побажати гостям «смачного». А ось гості господині чи один одному не повинні казати цієї фрази.
▪︎ У сім'ї вимовити цю формулу етикету може мати, якщо вона сама готувала обід.
▪️▪️
Правила фуршету
▪︎ Беремо те, що подобається в одному екземплярі. У жодному разі не накладаємо відразу багато. Якщо закуска сподобалася, можна повернутися і взяти ще.
▪︎ На одну тарілку не потрібно класти гарячі та холодні закуски. Почати краще з холодних страв.
Після заміни посуду на чистий, можна продегустувати гарячі
▪︎ Пам'ятайте, місія фуршету-дати людям можливість поспілкуватися у неформальній обстановці. Прийом їжі-другорядний.
😉
За матеріалами відкритих джерел
👍 5
- Оце та тьотка, шо вела корову, коли ми з села тікали, а то її чоловік, мамин брат. А ото я, а ото моя мама, а ото мій тато. То ми біля дідової хати, отут тиї двері, що забили бабцю. В садочку. А во бабця… А мама вагітна вже була сестрою. А то священник Пащевський, це його матушка, а ото мамин брат, то його жінка. І це десь 1939 рік.
***
Тако було. Ми виїжджали навесні 1945-го. А село наше спалили ше, мабуть, в 44-му: і хату спалили, все спалили поляки.
Вже і село Сагринь горіло, видно було, бо ми на хуторі жили, а люди до нас ховалися, бо хутір був за пів кілометра від села. А сніг, бо то десь в грудні, і здалека бачили, як до нас ідуть: хлопці воружонні були, мали пісталєти. Я така мала була, но я пам’ятаю. Майте я з 36-го, а то 44-й, то вже ж я щось петрала. Ховалися трохи. Мали такі схрони поробляниї в землі (тако досками, досками і солома зверху), і туди нас ховав батько, як поляки мали прийти. Замаскіровував снігом, а сам десь отдєльно ховався. І коли він ховався, бачить: йдуть поляки.
Своїх поляків у нас було дуже мало, жили дуже мирно, ніхто нікого не бив. І тут йому свій поляк каже: “Пане Анджей, утєкай, бендом паліть сєло. Нє ми, а прийде другє”.
Батько бігом за воза, коня - і давай їхати. А шкода: віз новий, і сніг, і по полю їхати, бо по трасі можуть зустрітити. Але так ми їхали. Ше сусідов взяли, корова до воза прив’язана. І ми в перинах, ще сусідська дитина. І коник у нас був.
Приїхали: перше село - Ліски. Сім кілометрів від нас до Лісок. В Лісках кажуть: “Тут вже людей повно, тут вже не надьожно, треба дальше їхати”. Поїхали в друге село. А друге село - Гільче, то казали, шо то вже там вроді гуцули. То вже ми до Гільча приїхали, а там була панська убора. Худоби не було, і всі люди в ту убору. Жолоби такиї, сіна настелили, в перини і нас туди поклали. Але такі люди добрі в тому селі, нас забрали додому, ми були в людей! То українці, тико воно, понімаєте греко-католики, а наші - православні, і вже казали, шо то гуцули. Ті села, як я тепер знаю, десь коло Сокаля.
Побули ми там троха, я не бачила ни стрілянини ниякої, ничого, а батько і сусіди забралися пішли назад в своє село. Прийшли: воно спалене.
***
А ми як їхали, мама заїхала до бабці меї, свеї мами. І каже: “Мамо, сідай з нами”. Але вона: “Мені 72 роки, я нікому нічого не зробила. Куди я поїду зі свеї хати?”. Всі брати в мами (було п’ять братів) були поженяни і поховалися, а єден нижонатий і каже: “А я маму не кину”. Він в польському війську служив. І він остався.
Мій дід був волосним писарем, вони були дуже багаті, мали велику хату, багато землі, п’ять хлопців було (а то робоча сила своя). І каже бабця до мого батька: “Відкрий, Андрію, тиї двері в садок, то ми будем в садок з Жорою втікати, як будуть тут”. Бо до хати було троє дверей, така велика. Ті двері на зиму забивали, закривали.
Батько пішов і відбив двері, а бабця взяла ікону зняла, святе сімєйство, прийшла до воза, поблагословила, і ми поїхали.
Прийшов батько назад: село спаляне, бабцю і Жору забили, а хата під бляхою цинковою упала, як вони виходили в садочок з тих дверей. То там ни було чого й хоронити вже.
Мамин брат один мав там криївку, шо він наблюдав і бачив те все. Як прийшов батько мій, позбирали ті рештки, що там могли, і похоронили бабцю. У нас могилки через дорогу.
А ми ж, малі, не знаєм нічого, нам не кажуть. Мама плаче і слаба лежить. І тут - паска в Гільчі. Принесли яєць з Новосілок, наварили, а ті яйця димом смердять...
_____
Віра Прус, 1936 рн, депортована у 1945 році "зі свеї хати" в українському селі Новосілки Томашівського повіту Люблінського воєводства
#занесловсело
Фото Людмила Герасимюк
💔 8👍 2