Поліція охорони Львівської області

Вони служили. Захищали. Залишалися вірними своєму обов’язку до кінця. За кожним ім’ям — не лише служба й бойовий шлях. За ним — родина, друзі, побратими, мрії та плани. Люди, які пам’ятають їхні голоси, жарти, поради, силу характеру й моменти, прожиті разом. У цій публікації згадуємо правоохоронців, які стали на захист України та віддали за неї найцінніше. Про те, якими вони були поза формою, розповідають їхні рідні, друзі та побратими. Гортаємо не просто історії. Зберігаємо пам’ять про людей. Світла пам’ять полеглим Захисникам України. Честь тим, хто стояв до кінця. 🇺🇦

Я пам’ятаю його таким… У межах Тижня пам’яті колеги з Управління поліції охорони у Львівській області згадують Сергія Орехова — воїна, друга і товариша по службі, який залишив по собі не лише роки служби та бойового досвіду, а й теплі спогади людей, які знали його особисто. Для когось він назавжди залишиться колегою, з яким разом виходили на службу. Для когось — побратимом, із яким ділили складні виїзди та небезпечні моменти. А для тих, хто знав його ближче, — товариським, добрим і надійним чоловіком, на якого можна було розраховувати. Його шлях в поліції охорони розпочався наприкінці 2019 року. Сергій працював охоронником групи охорони об'єктів та публічної безпеки Стрийського районного відділу Управління поліції охорони у Львівській області. Залучався до охорони об'єктів критичної інфраструктури. Він виконував бойові завдання в зоні АТО/ООС з захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України. З перших днів повномасштабного вторгнення він без вагань став на захист Батьківщини, проявивши мужність та відданість своїй державі. Його високий патріотизм проявлявся не лише у словах, а й у щоденних вчинках. Сергій залишився в пам’яті, як приклад гідності та любові до України. У мирному житті Сергій був сумлінним працівником, відповідально виконував свої обов’язки та користувався повагою серед колег. Його друг і колега Олег, з якими Сергій разом служив в Управлінні, розповідає: «Ми з Сергієм разом несли службу. Саме тоді й почалася наша дружба. Сергія , уродженця Сумщини, у буденному житті вирізняло те, що навіть під час прогулянок містом, він любив носити мазепинку та футболки з патріотичним принтом. Сергій був дуже товариським. Це була людина, якій довіряли. Він ніколи не ставив себе вище за інших. Завжди був готовим допомогти колегам по роботі. Неважливо, чи це стосувалося служби, чи життя поза роботою. А ще дуже любив свою сім’ю. Часто розповідав про дружину, дітей, онуків, цікавився, як вони. Було видно, наскільки вони були для нього важливими». У пам’яті колег Сергій залишився як приклад порядності, працелюбності та щирої любові до України. Його відданість роботі, готовність допомогти товаришам і життєрадісний характер зробили його авторитетною та шанованою людиною в колективі. Його подвиг і жертовність є свідченням незламного духу українського воїна. Вічна пам’ять Герою.

Поліцейські охорони Львівщини здали 5,4 літра крові для поранених 12 співробітників Управління поліції охорони у Львівській області відвідали Львівський обласний центр служби крові та здали кров для поранених військових і пацієнтів лікарень. Це вже не перший раз, коли поліцейські охорони області долучаються до донорства. Для них це частина службової та громадянської відповідальності. «Для нас дисципліна і готовність прийти на допомогу не обмежуються службовими обов’язками. Сьогодні кожен із нас прагне бути корисним там, де це найбільше потрібно - рятувати життя наших героїв та співгромадян», - зазначив командир батальйону № 1 полку Управління поліції охорони у Львівській області підполковник поліції Володимир Харко. Директор Центру служби крові Арташ Амізян подякував особовому складу за системну підтримку: «Донорство - це ще один фронт, де кожен свідомий вчинок має значення. Дякуємо за ваші донати життя!» Поліція охорони Львівщини продовжує працювати на всіх напрямках: захищає, допомагає і рятує.

«Я пам’ятаю його таким…» Пам’ять про людину — це не лише ім’я, звання чи дата. Це голос, усмішка, характер, звички. Це моменти, які залишаються з рідними, друзями та колегами назавжди. У межах Тижня пам’яті згадуємо наших полеглих Захисників — тих, хто свого часу служив у лавах поліції охорони, а згодом став на захист України. Цього разу хочемо розповісти про них через спогади людей, які знали їх особисто. Якими вони були у службі й поза нею. З ким жартували, кого підтримували, що любили і за що їх цінували найбільше. Ми пам’ятаємо їх такими. І зберігаємо ці спогади. Вічна пам’ять полеглим Героям. Шана Захисникам України.

Я пам’ятаю його таким… У межах Тижня пам’яті колеги з Управління поліції охорони у Львівській області згадують Степана Левандовського — правоохоронця, воїна, друга і товариша по службі, який залишив по собі не лише роки служби та бойового досвіду, а й теплі спогади людей, які знали його особисто. Для когось він назавжди залишиться колегою, з яким разом виходили на службу. Для когось — побратимом, із яким ділили складні виїзди та небезпечні моменти. А для тих, хто знав його ближче, — просто «Стапаром», товариським, добрим і надійним чоловіком, на якого можна було розраховувати. Його шлях в органах внутрішніх справ розпочався у 2008 році. Степан служив міліціонером з охорони об’єктів в Управлінні державної служби охорони, згодом працював інспектором-кінологом спеціального підрозділу груп затримання. З 2014 року він виконував бойові завдання в зоні АТО/ООС. За особисту мужність і високий професіоналізм під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції». Маючи за плечима роки бойового досвіду, з початком повномасштабного вторгнення Степан не залишився осторонь. Він вступив до новоствореного батальйону поліції особливого призначення «КОРД» (стрілецький) поліції Львівщини та разом із побратимами продовжив захищати Україну. Його друг і колега Богдан, з яким Степан разом служив в Управлінні, розповідає:

«Ми зі Степаном разом несли службу. Саме тоді й почалася наша дружба. У колективі за ним поступово закріпилося прізвисько “Стапар”. Згодом воно стало для нас настільки звичним і рідним, що по-іншому ми його майже й не називали.

Степан був дуже товариським. До нього тягнулися люди, його поважали. Це була людина, якій довіряли. Він ніколи не ставив себе вище за інших і не ділив людей за посадами.

Якщо комусь потрібна була допомога, Степан просто допомагав. Неважливо, чи це стосувалося служби, чи життя поза роботою.

Пам’ятаю наші спільні виїзди. Бували непрості ситуації, конфлікти, моменти, коли потрібно було швидко знайти рішення. І саме тоді проявлялася його особлива риса — Степан умів знаходити підхід до людей.

Йому часто вистачало кількох спокійних слів, щоб налагодити контакт. Він умів слухати, говорити без зайвих емоцій і знаходити спільну мову навіть у складних ситуаціях.

Під час патрулювання він звертав увагу на людей навколо. Міг сам підійти до людини, яка, на його думку, потребувала допомоги, просто запитати, чи все добре. Для нього це було природно.

Він щиро ставився до служби та Присяги. Для нього це ніколи не було просто роботою.

А ще дуже любив свою сім’ю. Часто розповідав про дружину, дітей, цікавився, як вони. Було видно, наскільки вони були для нього важливими.

Таким я його і пам’ятаю — нашого “Стапара”. Товариським, добрим, надійним. Людиною, яка завжди була готова допомогти, щиро ставилася до служби і понад усе любила свою сім’ю».

У пам’яті колег Степан залишився саме таким — без гучних слів і зайвих характеристик. Людиною, поруч із якою було спокійніше. Тим, хто не проходив повз чужу проблему, хто вмів підтримати і на кого можна було покластися. Його життя обірвалося, але не закінчилася пам’ять про нього. Бо Герої залишаються не лише в історії. Вони залишаються в людях, які пам’ятають їхній голос, жарти, звички, слова і те відчуття, яке виникало, коли вони були поруч. Вічна пам’ять Герою.

4 прилади, з яких починається базовий захист будь-якого об'єкта У Поліції охорони базовий комплект поєднує основні елементи, які допомагають контролювати об'єкт та своєчасно виявляти загрозу. До комплекту входять: ✔️ центральний хаб, який координує роботу системи; ✔️ датчик руху, що фіксує активність у приміщенні; ✔️ датчик відкриття, який реагує на відкриття дверей або вікон; ✔️ брелок керування для зручного контролю системи. У разі тривоги сигнал передається на пульт централізованого спостереження, де його опрацьовують фахівці. Підходить для квартири, приватного будинку, офісу чи магазину. Безпека - це не один пристрій. Це система, яка працює разом. Хочете дізнатися, який варіант охорони підійде саме для вашого об'єкта? Телефонуйте 9899 - безкоштовно з мобільного. Який об'єкт хочете захистити - житло чи бізнес? Напишіть у коментарях. #ПоліціяОхорони #БезпекаВДеталях #ОхороннаСистема

Ти як, чесно розповідаєш людям про свій стан? Говорити про свої почуття буває непросто. Та коли ми ділимося, з’являється більше простору для підтримки, розуміння та теплого людського зв’язку. Спробуй якось 😉

Я пам’ятаю його таким… У межах Тижня пам’яті, приуроченого до вшанування полеглих захисників і захисниць України, ми продовжуємо розповідати історії наших Героїв — людей, які залишили по собі не лише пам’ять про службу, а й особливий слід у серцях тих, хто був поруч. Цього разу згадуємо Михайла Штинду — старшого сержанта поліції, який присвятив роки службі та захисту людей. У вересні 2016 року він розпочав службу у Дрогобицькому РВ УПО Львівської області, а із серпня 2020 року продовжив її у Трускавецькому міському відділі, де зарекомендував себе як відповідальний правоохоронець і надійний колега. З початком повномасштабного вторгнення Михайло став на захист України. Із вересня 2024 року служив у складі спецпідрозділу «КОРД», разом із побратимами виконуючи бойові завдання на найнебезпечніших напрямках. 18 вересня 2025 року під час запеклих боїв поблизу Іванопілля Михайло загинув, боронячи Україну. Йому було лише 38 років. Про нього розповідає його тезка, друг і колега Михайло, який працював поруч із ним та знав його як людину, на яку завжди можна було покластися. «Михайло був добрим, щирим, відкритим і дуже компанійським. До нього тягнулися люди, йому довіряли. Якщо виникала складна ситуація чи відповідальне завдання, багато хто хотів працювати саме з ним. Бо знали: Михайло не підведе. Він завжди знаходив час для інших — міг допомогти, порадити, підтримати. Якщо давав слово — обов’язково його дотримувався. А розпочату справу неодмінно доводив до кінця. Михайло постійно був у русі. Кудись поспішав, щось планував, вирішував безліч справ. У нього було багато задумів. Але, попри цей насичений ритм, він ніколи не відмовляв у допомозі. У нього було дуже багато друзів і знайомих. Коли ми разом ішли вулицею, здавалося, що кожні кілька метрів він із кимось вітається. Його знали, його поважали. Він був людиною принципів і справедливості. Завжди прагнув чинити правильно, допомагати людям і бути корисним тим, хто поруч». «Високий, статний, із густою бородою — саме через неї ми жартома називали його “Отцем Михайлом”. Він сприймав це з усмішкою і завжди підтримував наші жарти. Михайло любив спорт і добре розумів його користь, тому часто намагався залучити до занять друзів і колег. Він умів мотивувати інших власним прикладом. А ще це була людина, яку не потрібно було просити двічі. У будь-якій критичній ситуації я знав: на нього можу розраховувати. Він допоможе — без зайвих слів і вагань». «Важко усвідомлювати, що його більше немає. Особливо коли згадуєш, скільки в нього було планів, скільки всього він хотів зробити і скільки ще міг би зробити. У моїй пам’яті Михайло назавжди залишиться усміхненим, енергійним, життєрадісним. Людиною, яка завжди була поруч, коли це справді було потрібно. Людиною, на яку можна було покластися.

Аліночко, таке ще гляньте будь ласка 🚨 Спроба проникнення до магазину у Львові: поліція охорони затримала чоловіка 24 серпня 2026 року о 01:26 на пульт централізованого спостереження Управління поліції охорони у Львівській області надійшов сигнал «Тривога»з охоронюваного магазину у Львові. За вказаною адресою прибув наряд реагування поліції охорони, де під час блокування та обстеження об’єкта правоохоронці виявили пошкодження вхідних дверей магазину — розбитий склопакет. На місці події поліцейські виявили та затримали чоловіка з ознаками сп’яніння, який поводився неадекватно. У затриманого також виявили поріз правої ноги. Поліцейські надали йому домедичну допомогу та викликали бригаду екстреної медичної допомоги. Для подальшого з’ясування обставин події на місце було викликано слідчо-оперативну групу відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області. #ПоліціяОхорони #Львів #Безпека #Поліція #Охорона

Я пам’ятаю його таким… У межах Тижня пам’яті, приуроченого до вшанування полеглих захисників і захисниць України, ми розпочинаємо серію публікацій про наших загиблих Героїв. За кожним ім’ям — не лише дата, посада чи обставини загибелі. За кожним — життя, людина, характер, мрії, звички й теплі спогади тих, хто знав його особисто. Першим згадуємо Андрія Мельника. Своє життя Андрій присвятив службі в поліції. До 24 червня 2024 року він проходив службу в батальйоні № 2 полку Управління поліції охорони у Львівській області. Згодом був переведений до 1-го батальйону поліції особливого призначення «КОРД» (стрілецький) ГУНП у Львівській області. У складі батальйону КОРД (стрілецький) Андрій разом із побратимами виконував бойові завдання та захищав Україну на найскладніших і найнебезпечніших напрямках. Старший сержант поліції Андрій Мельник загинув 11 серпня під час виконання бойового завдання в населеному пункті Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області. Його колега та близький друг Віталій, який сьогодні також продовжує служити в поліції Львівщини, згадує Андрія не лише як побратима по службі, а насамперед як доброго друга. «Андрія я пам’ятаю добрим, щирим і дуже позитивним хлопцем. Він був веселим, відкритим, легко знаходив спільну мову з людьми. З ним було легко — і працювати, і просто спілкуватися. Він любив пожартувати, умів підтримати й підняти настрій. У ньому було багато енергії, і поруч із ним це завжди відчувалося. Найперше, що згадується, коли думаю про Андрія, — його усмішка. Він умів радіти простим речам і своєю життєрадісністю робив кращим день тих, хто був поруч. Для мене Андрій залишиться не лише колегою та Захисником України. Насамперед — хорошим другом. Людиною, з якою можна було поговорити, пожартувати, порадитися, разом працювати. Важко усвідомлювати, що його більше немає. Особливо коли знаєш, скільки всього він ще міг зробити, скільки планів і мрій залишалося попереду. Але я хочу пам’ятати Андрія не через останні події його життя. Я хочу пам’ятати його таким, яким знав щодня, — добрим, веселим, щирим і усміхненим. Саме таким він назавжди залишиться у моїй пам’яті». Віталій і сьогодні продовжує службу в поліції Львівщини, несучи свою службу та зберігаючи пам’ять про друга і побратима. Андрій залишився в пам’яті колег не лише як поліцейський, який до останнього виконував свій обов’язок, а як людина, чия доброта, щирість та усмішка назавжди залишаться з тими, хто його знав. 🇺🇦 Вічна пам’ять Герою.�Шана Захиснику України.

З Днем Незалежності, Україно! 🇺🇦 35 років Незалежності – це мільйони людських історій, різних за часом, місцем і досвідом, але з’єднаних одним – Україною. Її історія творилася не в один день і не одними руками. Наша спільна доля – наче вишивка: хрестик за хрестиком, нитка за ниткою, покоління за поколінням українці берегли своє, відстоювали право бути вільними, розвивали країну й захищали її тоді, коли це було найважче. Хтось залишив свій слід у мові та культурі, хтось – у боротьбі за незалежність, а хтось сьогодні залишає його, захищаючи Україну. З таких щоденних справ і складається наша Незалежність. Вона живе не лише в історичних подіях, а й у тому, що кожен із нас робить для держави сьогодні – працює, служить і готовий захищати своє. Тому, продовжуючи цей шлях, ми маємо пам’ятати тих, хто віддав життя за Україну. Їхній внесок назавжди став частиною нашої спільної історії, а наше завдання – берегти здобуте й передати його наступним поколінням. Хрестик за хрестиком, нитка за ниткою, покоління за поколінням – ми продовжуємо творити Україну. 💙💛 З Днем Незалежності України! Слава Україні! Героям слава! #ПоліціяОхорони #ДеньНезалежності #МиЗТобоюОднієїКраїни

22 серпня в Україні відзначають День вшанування пам’яті правоохоронців, які загинули під час виконання службових обов’язків У цей день ми згадуємо всіх побратимів, які віддали життя заради безпеки громадян і держави. Вони стояли на варті закону, протистояли злочинності, рятували людей та захищали Україну. Виконували свій обов’язок до останнього подиху – ціною власного життя. Їхня мужність, самопожертва і вірність присязі назавжди залишаться прикладом справжнього патріотизму. Вони довели, що служіння народу – це не лише слова, а щоденні вчинки, сповнені відваги й відповідальності. Для нас вони – назавжди побратими, чия відданість і сила духу є дороговказом для нинішніх і майбутніх поколінь. Ми схиляємо голови перед їхньою пам’яттю і дякуємо за мир та безпеку, які вони відстоювали для України. Пам’ятаємо. Вшановуємо.

Безпека починається зі знань: що обговорювали львів’яни з Поліцією охорони? Інформаційні зустрічі з фахівцями Поліції охорони — це завжди діалог про найважливіше. Цього разу мешканці та гості Львова мали змогу переконатися, що сучасні технології та професійний підхід створюють новий рівень захищеності. Для чого ми проводимо подібні заходи? ➖ Щоб підвищити безпекову грамотність громадян і дати прості, але дієві інструменти для захисту життя та майна. Які знання отримують учасники? ➖ Практичні кейси, як організувати надійну систему безпеки вдома, у бізнесі чи на вулиці. ➖ Інформацію про сучасні засоби охорони та прямі канали комунікації з Поліцією охорони. Системна робота з підвищення рівня безпеки у громадах — це щоденна діяльність Поліції охорони Львівської області. Ми завжди поруч, щоб ви почувалися в безпеці. Нагадуємо: з будь-якого мобільного телефону достатньо набрати 9899 — і ви отримаєте консультацію щодо підключення охоронних послуг саме для ваших потреб. Були на подібній зустрічі чи хочете, щоб таку провели у вашому районі? Напишіть у коментарях. #ПоліціяОхорони #БезпекаВДеталях #ЗустрічіЗГромадою

Сьогодні у Києві — День жалоби за загиблими внаслідок російської атаки 20 серпня. Схиляємо голови у скорботі та вшановуємо пам’ять тих, чиї життя забрала ворожа атака. Світла пам’ять загиблим.