ЦБК

Українська розвідка отримала нові дані про план Росії щодо військового використання території Білорусі. Про це повідомив Володимир Зеленський після доповіді голови Служби зовнішньої розвідки України Олега Іващенка. За словами президента, Іващенко доповів про «російський план подальшої військової експлуатації території Білорусі». Деталі поки не розголошуються — Зеленський наголосив, що «інформація не буде оприлюднена, але партнери, яким це може загрожувати, будуть попереджені». Якщо врахувати, що Білорусь межує лише з Росією, Україною та країнами НАТО, коло «попереджених партнерів» очевидне. Це означає, що Москва може готувати нову фазу військової гри — вже не лише проти України, а й проти Альянсу. І робити це руками та територією Лукашенка.

Міноборони Білорусі й Росії затвердили програму «стратегічного партнерства» на 2026–2030 роки та план співпраці між військовими відомствами на 2026-й. Фактично це — черговий крок до повного розчинення білоруської армії в російських структурах. Міністр оборони Хрєнін хвалиться «єдиною позицією з російськими колегами» і «вдосконаленням об’єднаних систем». Тобто визнає: Білорусь уже не має власної оборонної політики, а лише виконує накази Москви. Символічно й те, що понад 400 білоруських військових зараз проходять навчання в Росії. Їх виховують не як захисників своєї землі, а як майбутніх виконавців російських наказів. Під виглядом «поглиблення інтеграції» Кремль перетворює білоруські Збройні сили на свій допоміжний контингент — з тими самими гаслами про «спільну безпеку» й «загрози із Заходу», якими Москва прикриває власну агресію.

Лукашенко знову заговорив про «велику угоду» зі США. І не просто так — його, здається, вперше по-справжньому підтискає час. Поки у Вашингтоні обговорюють можливість передачі Україні «Томагавків», білоруський диктатор раптом вирішив заявити, що готовий «піти на поступки» й навіть «повірити американцям на слово». Хоча ще недавно він зневажливо називав їхню політику «просуванням псевдодемократичних цінностей». Це раптове просвітлення трапилося на «великій нараді з міжнародних питань», куди Лукашенко зібрав прем’єра, голову адміністрації, генпрокурора, секретаря Радбезу й очільника КДБ. Міністр закордонних справ туди не потрапив — був зайнятий у «русі неприєднання». Символічно: у «великій зовнішній політиці» Лукашенкові зовнішня політика більше не потрібна. Ще влітку Трамп говорив із ним про можливу «велику угоду», яка передбачала звільнення понад 1400 політичних заручників. Лукашенко ж вдавав, що не розуміє натяків, чекаючи «щедрішої пропозиції». Тепер він, схоже, усвідомив: якщо не погодитися зараз — далі ніхто нічого не запропонує. Американці більше не бачать у ньому «посередника до Путіна». А загроза передати «Томагавки» Україні чітко сигналізує: Лукашенко більше не корисний навіть як канал зв’язку. Він сам це відчуває. І тому повторює — «ми готові зробити перші кроки». Не з доброти, а з відчаю. Бо час «великої угоди» для нього справді спливає. А в цьому світі, як показує історія, добрим словом і «Томагавком» можна зробити значно більше, ніж просто добрим словом.

Російські дрони знову впали на території Білорусі Два безпілотники армії РФ вибухнули в Брагінському районі Гомельщини — один упав біля автозаправки, другий просто на житловий будинок. Інцидент стався ще 1 жовтня, але відомо про нього стало лише зараз, повідомляє «Флагшток». За словами місцевих жителів, один із дронів вибухнув у сосновому гаю, а другий пробив дах приватного будинку, проте не здетонував. Людей у радіусі кількох сотень метрів евакуювали, розмінування тривало довго. Комарин — прикордонне селище, через яке пролітають російські БПЛА під час атак на Україну. Вони входять у білоруський повітряний простір, пролітають над населеними пунктами Брагінського району, а потім знову повертаються до України. Жителі кажуть, що дрони над ними гудуть регулярно — «то з розворотом на Київ, то з курсом на Брагін». Уже не вперше територія Білорусі стає транзитним коридором для російських атак, і саме білоруси опиняються під загрозою через політичну покірність Мінська.

Крах російських перевезень — наслідок ізоляції, що б’є і по Білорусі Російський ринок автоперевезень стрімко котиться в кризу. Через падіння ставок, подорожчання пального, санкції та відсутність замовлень тисячі компаній уже збанкрутували. За перше півріччя 2025 року виручка галузі впала на 5%, хоча вантажообіг формально зріс — тобто фури їздять більше, а заробляють менше. Причини очевидні: це прямий результат політичної ізоляції та відрізання від європейських ринків. Коли замість стабільної співпраці з ЄС Кремль обрав агресію і шантаж, логістика втратила свій головний напрям — західний. Раніше тисячі рейсів ішли до Польщі, Німеччини, Литви; тепер дороги ведуть у глухий кут. Проблема системна: витрати ростуть, тарифи падають, кредити недоступні, а третина перевізників уже працює «в мінус». До кінця року ринок може втратити ще до 15% компаній — наслідок не економіки, а політики. Для Білорусі це — не просто сусідський обвал, а удар по власних ланцюгах постачання. По-перше, зростуть витрати на доставку. Менше машин — вищі тарифи. Для експортерів, які возять товари до Сибіру чи Поволжя, це означає плюс 10–15% до вартості логістики. По-друге, впаде транзит. Закриті європейські коридори зруйнували колишні маршрути, і через Білорусь проходить дедалі менше потоків — менше роботи для складів, брокерів, сервісів. По-третє, ризик банкрутств спільних компаній. Багато білоруських перевізників мають російські «дочки» — їхня фінансова смерть потягне за собою білоруських партнерів. Режими, що воюють із сусідами, рано чи пізно починають воювати з власною економікою. І криза російських перевезень — лише чергове нагадування, якою ціною обходиться «вставання з колін» і розрив із Європою.

Лукашенко переписує власну історію — тепер він «за мир» і «за діалог» Останнє інтерв’ю Лукашенка американському журналісту Time виглядає не як політична заява, а як сеанс самовиправдання. Диктатор, який роками таврував Захід ворогом і дозволив Путіну використовувати територію Білорусі для нападу на Україну, тепер говорить про мир, розсудливість і необхідність діалогу зі США. Лукашенко намагається переконати світ, що він — «посередник», який «не хотів війни» й навіть «попереджав» Путіна. Але історія пам’ятає, як саме з білоруських аеродромів і доріг у лютому 2022-го рушили колони російських військ на Київ. Це не посередництво. Це співучасть. Тепер, коли путінська система тріщить, Лукашенко намагається знову стати «корисним» Заходу. Не реформатором, не демократичним партнером — просто тим, із ким зручно домовлятися. Він торгується за власне майбутнє, пропонуючи забути, що було. Але забути — неможливо. Сотні політв’язнів, десятки тисяч репресованих і участь у війні проти України — ось його справжній портрет. Інтерв’ю з Time — це не зміна політики, це лише спроба продати світові нову версію старої брехні.

Європарламент закликає синхронізувати санкції проти Росії і режиму Лукашенка Європейський парламент ухвалив резолюцію, в якій вимагає розширити санкції не лише проти Росії, але й проти тих, хто допомагає їй вести агресію — передусім проти Білорусі, Ірану та КНДР. У документі наголошується: ЄС має продемонструвати рішучість і чітко дати зрозуміти — будь-яка країна, яка допомагає Кремлю порушувати суверенітет інших держав, отримає відповідь. Таким чином, у Європі дедалі чіткіше визнають: режим Лукашенка — не «жертва обставин», а спільник агресора, який розділяє відповідальність за війну.

Європарламент закликає синхронізувати санкції проти Росії і режиму Лукашенка Європейський парламент ухвалив резолюцію, в якій вимагає розширити санкції не лише проти Росії, але й проти тих, хто допомагає їй вести агресію — передусім проти Білорусі, Ірану та КНДР. У документі наголошується: ЄС має продемонструвати рішучість і чітко дати зрозуміти — будь-яка країна, яка допомагає Кремлю порушувати суверенітет інших держав, отримає відповідь. Таким чином, у Європі дедалі чіткіше визнають: режим Лукашенка — не «жертва обставин», а спільник агресора, який розділяє відповідальність за війну.

Тры гады таму, 10 кастрычніка 2022, абарвалася жыццё беларускага ваяра Міхася "Юнгера" Шавельскага. Свой баявы шлях ён пачынаў у Палку Каліноўскага, а завяршыў у батальёне "Тэрор". У сваім апошнім баі Юнгер прасоўваўся да параненага пабраціма, але загінуў ад аскепка танкавага снарада.

Білорусь ризикує залишитися без бензину, виконуючи наказ Кремля Поки російські НПЗ горять і зупиняються під ударами українських дронів, Лукашенко знову грає роль «рятівника брата». Кремль поставив ультиматум: віддавати майже весь білоруський бензин на потреби Росії. Російський віцепрем’єр Новак уже заявив, що Москва планує щомісяця купувати в Білорусі до 300 тисяч тонн бензину. Але ця «допомога» загрожує самим білорусам: двох НПЗ просто не вистачить, щоб одночасно забезпечити і себе, і російський дефіцит. У минулі роки Білорусь виробляла близько 350 тисяч тонн бензину на місяць, із яких 90–100 тисяч тонн споживала сама. Якщо тепер віддавати 300 тисяч Росії, бензину може не вистачити навіть для внутрішнього ринку. Те, що раніше давало країні валюту й бюджетні надходження, тепер просто зливається в баки російських танків. Лукашенко, який колись мріяв бути «великім нафтовим трейдером», остаточно перетворився на службового заправника Кремля. І якщо нині білоруські заправки ще працюють у звичному режимі, то вже восени ситуація може різко змінитися. Бо коли чужа війна стає важливішою за власну економіку — кінчається не лише бензин, кінчається державність.

Кати не мають ховатися за кордоном У Вільнюсі та Варшаві відбулися акції проти безкарності лукашенківського ката Дмитра Шинвізе — колишнього начальника Бобруйської колонії №2, якого в’язні називали «закінченим садистом». Саме він знущався з політв’язнів, принижував людей і карав за дрібниці. У 2024 році Шинвізе залишив Білорусь і, скориставшись німецьким походженням свого батька, отримав громадянство Німеччини за програмою «пізніх переселенців». Тепер він живе у демократичній Європі під іменем Шьонвізе (Schönwiese) — поки його жертви залишаються за ґратами в білоруських тюрмах. 4 жовтня у Варшаві відбувся пікет біля посольства Німеччини, організований Варшавським відділенням Руху білоруських націоналістів за участі асоціації політв’язнів «Да Волі». Напередодні схожа акція пройшла у Вільнюсі. Під час виступів колишні в’язні Бобруйської колонії розповіли про тортури та закликали німецьку владу надати оцінку присутності ката у своїй країні. Учасники обох акцій підписали петицію до уряду Німеччини з вимогою арештувати та притягнути Шинвізе до відповідальності за злочини проти білоруського народу. Білоруський рух у Європі показує приклад: кати не повинні почуватися у безпеці в жодній демократичній країні. Покарання — неминуче.

Беларусь продовжує підживлювати російську війну пальним Поставки білоруського бензину до Росії у вересні зросли у чотири рази — до 49 тисяч тонн. Це реакція Москви на кризу з пальним, коли у багатьох регіонах РФ довелося обмежити продаж і заморозити ціни. До цього додали ще 33 тисячі тонн дизелю та транзит через російські порти — 140 тисяч тонн. Білоруські НПЗ нині фактично працюють на російський фронт, допомагаючи Кремлю тримати паливну стабільність у тилу війни. Водночас обсяги переробки в самій Білорусі падають — за дев’ять місяців 2025 року перевалка через російські порти скоротилася майже на 40%. Головне тепер — щоб білоруська нафтопереробка не опинилася серед цілей українських ударів. Бо режим Лукашенка вже давно став частиною російської військової машини — і будь-яке пальне, що вийшло з білоруських НПЗ, може вважатися пальним для війни.

Лукашенко заборонив зростання цін у Білорусі — просто наказом, без жодних економічних механізмів. Коли його перший заступник прем’єра запропонував розв’язувати проблему через макроекономічні інструменти, диктатор обірвав його грубою лайкою й заявив: «Да похєр твій макрорівень людям». 6 жовтня він розпорядився негайно «заморозити ціни», щоб, мовляв, «продавці не встигли накрутити за добу». Що робити бізнесу й торговим мережам далі — не пояснив. Але пригрозив усім, хто «порушить наказ». Такі «економічні здібності» Лукашенка вже дають результат: інфляція у країні перевищила офіційний орієнтир Нацбанку — 7,2% проти запланованих 5%. Продукти подорожчали майже на 10%. Аналітики говорять про класичні причини — надмірний попит, дефіцит робочої сили та зростання цін у Росії. Втім, замість того, щоб реагувати ринковими методами, режим знову обирає «ручне управління». А воно завжди закінчується однаково — порожніми полицями, дефіцитом і ще більшою бідністю.

Термін давності за протестами 2020-го мав би вже закінчуватись. Але в режимі Лукашенка не буває «відпустити» — є лише нові схеми репресій. І ось придумали «вихід»: білоруські слідчі вигадали спосіб «продовжити» термін давності у справах про участь у протестах 2020 року. Тих, проти кого відкрито кримінальні справи, тепер просто оголошують у розшук. У таких випадках відлік терміну давності ставиться на паузу — і знову починає йти лише після затримання або «явки з каяттям». За «народним» 342-м артикулом Кримінального кодексу, тобто за участь у мирних протестах, термін давності становить п’ять років. У 2025-му ці строки поступово мали б завершитися. Але влада вирішила не відпускати — навіть тоді, коли закон уже не дає підстав для покарання. Так режим продовжує своє полювання на тих, хто вийшов за правду. Навіть через п’ять років після мітингів влада боїться власного народу — і боїться моменту, коли доведеться відповісти за все сама.

День учителя в Білорусі цього року затьмарений репресіями. За словами радника Світлани Тихановської Павла Церашковіча, понад 6 тисяч педагогів втратили роботу через політичний тиск. Більше п’ятдесяти вчителів пройшли через катування, колонії та “хімію”, і деякі досі перебувають за ґратами. Це свідчить про те, що режим цілеспрямовано нищить освітнє середовище, особливо білоруськомовне. Натомість у школах нав’язують пропаганду та “військову підготовку”. В таких умовах бути вчителем у Білорусі — це не лише професія, а громадянський подвиг. Тисячі педагогів опинилися під ударом системи тільки за те, що зберегли гідність і професійну чесність. Сьогоднішнє свято — нагода подякувати тим, хто, попри тиск, продовжує навчати дітей мислити, говорити білоруською і залишатися вільними.

Китай показав Лукашенку його справжнє місце — за бортом великих логістичних потоків. Ще вчора білоруська влада хвалилася «стратегічним транзитом», а сьогодні Пекін спокійно запустив маршрут, який оминає і Польщу, і Білорусь. І це не випадковість. Лукашенко сам перетворив країну на зону ризику, втягнувши її у військові авантюри Кремля. Коли з білоруської території злітають російські ракети, коли кордони використовують для шантажу Європи, жодна серйозна економіка не буде покладатися на такий «транзитний хаб». Китай прагне передбачуваності й стабільності — те, чого Мінськ остаточно позбавив себе, дограючись у союзника Путіна. У 2024 році через напрямок Сіань — Малашевичі проходила чверть китайських вантажів до Європи. Тепер ці потоки можуть піти іншими маршрутами, і приклад Сіаня швидко повторять інші хаби. Для Лукашенка це означає крах транзитних амбіцій та черговий удар по економіці. Військові загравання з Москвою обернулися тим, що Білорусь втратила найцінніше — репутацію надійного партнера. І Китай недвозначно дав зрозуміти: ненадійних із гри викидають першими.

Лукашенко звинувачений у торгівлі людьми: викрадені українські діти стали заручниками режиму Державний департамент США прямо звинуватив режим Лукашенка у торгівлі людьми. У щорічному звіті зазначено: влада Білорусі займається організованим перевезенням українських дітей із тимчасово окупованих територій. Вашингтон вимагає негайно припинити ці практики та повернути дітей їхнім родинам. Білорусь віднесено до третьої, найнижчої групи країн, що не відповідають мінімальним стандартам у боротьбі з торгівлею людьми. Поруч — Афганістан, Іран, Росія та Північна Корея. Факти депортацій задокументовані: у 2024 році стало відомо про понад 3,5 тисячі дітей, вивезених на територію Білорусі з більш ніж 20 населених пунктів України. Згодом їх піддавали пропаганді, спробам «перевиховання» та мілітаризації — на догоду російській політиці знищення української ідентичності. Це не просто злочин проти дітей — це частина системної стратегії Кремля та його сателітів. Лукашенко, граючи роль підручного Путіна, перетворив білоруську територію на транзитний і «виховний» табір. Відповідальність за ці дії неминуча. Як Путін та Львова-Бєлова вже мають ордери Міжнародного кримінального суду, так і білоруські чиновники, причетні до викрадень, неминуче опиняться перед трибуналом. Білоруський режим торгує не лише власною незалежністю, а й дитячими долями. І цей злочин світ бачить у всій його масштабності.

Сёння спаўняецца тры гады з дня гібелі нашага брата па зброі, ваяра батальёна «Волат» Палка імя Кастуся Каліноўскага. Мы шануем памяць пра яго ахвяру і працягваем агульную справу. Жыве Беларусь! Слава Украіне!

«Навчання» на фоні страху: білоруські заводи під санкціями і ризиком ударів 1 жовтня у Мінську на заводі «Горизонт» відбулися показові навчання МНС. За легендою, блискавка влучила у резервуар з мазутом, спричинивши вибух газоповітряної суміші та пожежу з ризиком детонації сусідніх ємностей. Офіційна пропаганда рапортує про «злагоджені дії» рятувальників, однак за фасадом цих сценаріїв читається справжній страх режиму. Лукашисти чудово розуміють: поки вони надають територію, інфраструктуру та заводи для російської військової машини, білоруські підприємства автоматично стають потенційними мішенями. Завод «Горизонт» уже перебуває під міжнародними санкціями саме через співпрацю з режимом і оборонною промисловістю Росії. І ці санкції — лише перший сигнал. В Україні вже неодноразово доводили: удари по військовій і промисловій інфраструктурі агресора — питання часу. І якщо сьогодні в Мінську відпрацьовують пожежу від «блискавки», то завтра причиною займання може стати не гроза, а реальна війна, у якій режим Лукашенка зробив себе співучасником. Жодні показові навчання не захистять заводи від наслідків політики підтримки путінської агресії.

Удар по материнству: режим карає інакодумство через дітей 1 жовтня експерти ООН виступили з різкою заявою проти білоруської влади: вони закликали зняти необґрунтовані обмеження на спілкування з дітьми для жінок, засуджених за сфабрикованими звинуваченнями в “екстремізмі”. Так звана “боротьба з екстремізмом” у Білорусі перетворилася на механізм репресій, який не зупиняється навіть перед дітьми. Матері, що опинилися за ґратами через свої переконання, позбавлені не лише волі, але й зв’язку з власними дітьми. Це — придушення інакодумства коштом найсвятішого. Експерти ООН нагадали, що міжнародні норми вимагають підтримувати контакт між жінками-в’язнями та їхніми дітьми, зокрема через домашні відпустки й заміну ув’язнення альтернативними заходами. Білорусь же ігнорує ці зобов’язання, грубо порушуючи базові права людини. Те, що відбувається, — не правова норма, а свідома політика ізоляції. Режим використовує дітей як заручників, щоб ламати волю жінок і перекривати шлях будь-якому інакодумству. Кожне материнське серце, відірване від своєї дитини у білоруських тюрмах, — це свідчення не лише жорстокості влади, а й її страху перед правдою. Бо якщо диктатура боїться навіть зв’язку матері з дитиною — значить, вона вже програла людяності.