Храм поезії (🖤)

я би побудував тобі місто щоб м‘яка бігова доріжка починалась біля твого будинка і не закінчувалась щоб вона тягнулася блідо-червоною пуповиною і живила тебе нескінченними джоулями енергії щоб ти викинула свої кляті антидепресанти щоб фонтани співали і місто співало і ти співала щоб водоспади не турбували шумом крапель, бо вода ставала легкою парою, долітаючи до нагрітих каменів щоб ти лежала на круглих теплих каменях і ставала легкою щоб ти дивилася на крони величезних рожевих дерев щоб дерева світилися і хмари світилися і ти світилася я би побудував тобі місто з тридцятьма гілками метро щоб тобі було зручно їхати в гості до твоїх тридцяти друзів, і у твої тридцять улюблених ботанічних садів, де білі польові квіти і доріжки з камінців через маленькі круглі озера але ж ти любиш свої три непрацюючі гілки і два скуйовджені ботсади я би побудував тобі місто за високим парканом міцністю в тисячі мегапаскаль щоб заховати тебе від лихих очей і ворогів щоб жоден мерзотник не торкнувся тебе без твоєї активної згоди щоб ти не носила ні кастет, ні газовий балончик, ані страх, що потім скажуть: "сама винна!" але ж ти хочеш бачити світ через величезні кварцові склопакети і щоби світ бачив тебе я би побудував тобі місто під землею щоб ніколи не лунала в ньому повітряна тривога тільки звук повітряних поцілунків гучністю в нуль децибел, які б ми посилали одне одному з різних берегів підземної річки щоб не турбував тебе ані дощ, ані палюче сонце, ані смерть, що падає з неба ми б лежали в печері і дивилися, як на стелі формуються кристали але ж ти любиш небо Господи, як же ти любиш небо 27.12.2023

Якщо у вас є сумніви купляти збірку Радіохвиль, то будь ласка послухайте епізод ХНМ

Книжка «Радіохвилі» обʼєднала вірші, написані з 2016 до 2023 року. У ній є легка поезія для розвантаження, інтелектуальні тексти для завантаження 😀, рефлексії на сьогодення, звернення до української історії. Кожен читач знайде у книжці вірш, рядки якого залишаться поруч, наче вірний друг, а іноді накриватимуть хвилями моря. Варіанти замовлення: 📔 На сайті видавництва: https://www.poetryproject.com.ua/product/13 📦 У «Книгарні Є» (введіть промокод AUGUST, щоб знизити ціну майже вполовину): https://book-ye.com.ua/catalog/suchasna-ukrayinska-poeziya/radiokhvyli/ 💌 Напишіть мені особисто @helen_halu (книжка буде з авторським підписом). У мене залишилося лише 8 примірників📚 #радіохвилі

Останній рейс із літа Наше літо триватиме вічно — ось як ми вірили. Червень гратиме в піжмурки з липнем, щоб серпень лічив. Наші дні будуть довгими, наші розмови — щирими, Світ не буде лякати — ніколи, ніким і нічим. Наше літо горітиме жаром густого полудня, Темно-синіми скельцями неба на вістрі днів. Наше літо дрижатиме теплим повітрям над полум'ям І гіркими мотивами смаку кульбаб у вині. Наше літо закінчиться рано — розтопленим заходом, Першим холодом вітру, що з гір нами правити сповз. Наше літо скінчиться важким автобусним запахом На сидінні останнього рейсу із Ґравіті Фолз. (2016)

Котлета по-київськи Захмеліли думки — їх збентежили чари спокуси, І рентген не потрібен — секрети розказує нюх. Пальці вилки й ножа не відпустять, допоки не вкусиш, Ти лежиш зовсім ню на тарілці, бо щойно з вогню. Ти не просто котлета: Евтерпа, натхнення поета, Маниш бронзою вперто: нарешті тебе роздягну. Прагну тіла, такий зголоднілий. Пробач, не шляхетно, Розтинаю я плоть. З'їм котлету, та ще й не одну. Не котлета, повірте — це глобус столичного світу, Це родюча земля, що напоєна руслом Дніпра. Наче масло з м'ясця, витікає любов'ю зігріте, Омиває гриби — грішні душі, що чорт не забрав. Зелень нàчинки в ній, наче трави травнево-шовкові, Сухарі в стилі фрі — махагонові крихти тепла. А у роті шматок — це квиток, ніби в Києві знову: На Південний вокзал причвалав, що шляхи заплітав. Мов зайшов у Макдональдс, щоб живо той бургер під пиво — Й на Майдан незрадливий, що волю прийдешнім кував. Це не просто котлета — це мить, коли знову щасливий, І душа не болить, бо загоєна смàком сповна. @real_dobrutskiy #смакнації

Дихай! Бо прірва — не лише провалля, а й простір без краю. Плити Не тільки на цвинтарі стелять, а й площами міст. Схили, Щоб ріс виноград, навіть в ковдрах густого туману. Скрині — Складай до них спогади, віру, любов, а не гнів. Криком Лети у степи, де світанки імлисті зникають. Битви Закінчаться всі, буде час на побачення й флірт. Сила Не в тім, щоб розбити ущент, а у тім, щоб зібрати Листя, Каміння, врожай, вірних друзів й розгублені дні. Книги Читати, шукати натхнення і пити по краплі Вина, Щоб тік аромат через осінь у злежаний сніг. Снилось, Як стежкою бродить забуте і зламане щастя, Димом Приспане колись від пожеж і зруйнованих стін. Зимно Буває від вітру й байдужості — допомагає Спину Тримати рівніше тепло тих, хто поруч і твій. Хвилі Бувають спокійні й цілющі, не лише цунамі. Дихай! Бо прірва - не тільки провалля, а й простір ясний. 18.10.2023 © @olesya13r Вірш у підтримку марафону #винонадихає

Особиста ностальгія Віршопліткарки сьогодні в музичній рубриці🕺 Суть рубрики "Я таке (не)слухаю": знайомлю з піснями українською мовою різних жанрів. А ви пишіть у коментарях "Я таке слухаю"👍, якщо трек вам сподобався, або "Я таке не слухаю"👎, якщо ця пісня вас не зачепила. Додайте в коментарі назву й посилання на той трек українською мовою, який саме ви рекомендуєте послухати, але бажано щоб це була рівнозначна заміна того самого жанру. Артист: Крихітка Цахес Пісня: "Всі джерела відкриті" Жанр: ґрандж Рік релізу: 2005 Клікни, щоб послухати 🎧 Мета: мотивувати слухати треки українських виконавців і знаходити нову для себе музику. #ятакеслухаю @virshoplitkarka

Лотерея 🖤♥️ https://www.instagram.com/inspiration_style_ua?igsh=cTVwc2kzNmpqYW8w

Альгу́ста щоранку замотує вуха хустиною і мастить волосся, брудне і без того, грязюкою. Так вчила мама, відколи Альгуста була дитиною: «Ховай, щоб ніхто не дізнався. І жодного звуку». Альгуста уміє мовчати — о так, вміє краще за всіх. Коли запитають ціну — покаже на пальцях. Її на базарі за це піднімають на сміх, але її луки купують. Легкі міцні луки з акацій і ясеню, тису і в’язу. Стріли, що ранять глибо́ко. Буває, проїде повз неї приблудний звитяжець, придбає хороший лук, але втратить спокій; ходитиме коло Альгусти, зітхатиме тяжко. Бо очі сховати не можна; з-під брудної хустини іскряться смарагдові очі, тріпотя́ть срібні вії. Альгуста крізь зуби говорить звитяжцям: «пусти мене», і ніж у долоні тримає. І битися вміє. Втім, більшість не дивиться в очі. Ну й добре. З часом і очі поблякнуть, як було в мами. Альгуста уже забуває, хто вона. Прокинувшись, довго згадує, як її звуть і розпливається раннім туманом по вулицях сонних. Сплітається з містом в одне. Стає усе ближче до «них» і все далі від себе. І тільки коли вночі у кімнаті занадто багато тіней, і місяць ллє в очі сяйво, і щемить між ребер, тоді вона йде далеко за місто, до озера між дерев, знімає хустину з загострених вух, змиває бруд з волосся кольору срібла — такого немає і в королев, співає ельфійських пісень і танцює, і квіти цвітуть під босими сто́пами, і шириться запах азалій. Якщо її стрінете десь, не кажіть, що впізнали. Купіть собі лук і йдіть далі. © Олександра Хопта 2020

Вітаю! Суботній ранок у гілці Навчання розпочинаємо з обговорення такої проблеми, як ✨сприйняття критики✨ На мою думку, критика будь-якої форми завжди корисна – якщо це максимально коректна та обережна критика, то вона спонукає дослухатися, а гостра критика випробовує тебе як автора, може слугувати негативною мотивацією: "ну, добре, наступного разу побачите! Я стану кращим!" Але, звичайно, це не працює так з усіма, кожний із нас реагує на критику по-своєму. Тож як Ви ставитеся до критики? P.S. Пісенька для підтримки поетичних педантів на додачу )) P.P.S. Нагадую про голосування у прикріплених P.P.P.S. Нагадую про новий блок завдань, долучайтесь)

Відкриваю новий збір, бо треба! 🤌🏻Отже, це — «Командний збір Білки» на авто, екіп, техзасоби, організатором якого є військовослужбовиця РУБпАК 119-ої ОБр, @olga_zaslavska 🔥Загальна сума збору: 2 000 000 ₴ ⚡️Моя ціль: 10 000 ₴ Я довго думала як вас змотивувати донатити і придумала таке: ⭐️серед тих, хто задонатить 50 грн, я привезу щось з моєї подорожі, яка почнеться вже цього тижня. Максимально розпитаю, щоб підібрати вам подарунок. І таких переможців буде троє🌟 Залишайте свої номери телефонів в коментарях, щоб я змогла звʼязатися з вами. Лінк на банку: https://send.monobank.ua/jar/87kAKKZxnv Про те, що донатити треба і не буває маленьких сум, ви й так в курсі, я думаю.

Не збитися на шляху, не спитися, у спину сичать наступники. "Сутінки" — не тупе кіно, а коли тобі "за" і не знаєш як далі бути. Вити на місяць хрипом, чи светри спицями? Ось тобі олені до Різдва. Хусточка — серце, хрестами вишите, згодиться на ГРЗ чи маловідомі віруси, будеш сякатися, згадувати. Як очі до неба звівши, ви́лося вдвох, велося. Чим пахло моє волосся, коли протирав ним море з глибин очей: нестримне таке, солоне. Хвилі підточували миртові береги скелястих кордонів спокою. Хотілося врятувати і вберегти, за давньою звичкою, та вірянинові не гріх пожертвувати спасителем, так здавна склалось. Спогади — в мушлю, мушлю — у келих віскі. Близькість — неприпустима, бо вечоріє, не роздивитись ворог ти, або друг. Коло за колом, наточую перламутр, на дрібку солі, лишеної на згадку. Ролі розіграні, льоду не треба, дякую.

Серпень Серпень — це зовсім інша історія літа. Інший зелений, багато іржавого листя каштанів, Холод вночі, інакше блакитніє ранок. Дим над водою надвечір, і краще вже плечі накрити. Серпень — це час, коли падають зорі у морок. Коли стигнуть слова, наливаються соком осіннім. Час, коли треба обрати, що стале, що змінне І відкривати шампанське — та так, щоби вистрілив корок. Час говорити, що любиш і час готуватись до чогось нового. Шкіру міняти, позбутись морської засмаги. Цей серпень як ліки, як спосіб долання тривоги. Серпень — це місяць дороги і спраги. Дні — палітра Ван Гога. Стежка колеться, боляче босими В трави падають яблука, сукні спадають з плечей. І вже надто виразно чуються подихи осені. І ще зовсім по-літньому кожен твій дотик пече. Дні йдуть на спад, проявляється те, що на споді. Глибшають гирла, у горлі іржавіють перші застуди. І це літо так швидко мине, що про нього вже можна забути. Але серпень залишиться з нами назавжди, мов спогад. @grasliv

Пару гривень допомоги кому не важко 4149 6090 2103 0509 Семенчук Надія Мирославівна

Warsaw серпень — нитка, зараз стоншиться і порветься проведе тебе до осінньої меланхолії і хапаєш-п’єш повітря, і йдеш по коліях добігають кінця літніх подорожей кілометри   і вмирає в тобі одне, іншим повнишся надмір кожен серпень п‘янить безповоротно втраченим все, чого боїмося, кому надаємо значення розпадеться на пил і тільки тоді стане явним   кожне «зараз» у шкіру знемогою вмить врізається кожне «потім» з поправкою на «якщо виживем» відриваєш частинку себе — стане комусь поживою але серпень йде сміючись, йому байдуже #novakain_poetry