1 457
Subscribers
+124 hours
+87 days
+230 days
Data loading in progress...
Similar Channels
Tags Cloud
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
September '26
September '26
+2
in 0 channels
August '26
+12
in 1 channels
Get PRO
July '26
+12
in 4 channels
Get PRO
June '26
+6
in 0 channels
Get PRO
May '26
+18
in 2 channels
Get PRO
April '26
+9
in 4 channels
Get PRO
March '26
+5
in 0 channels
Get PRO
February '26
+43
in 3 channels
Get PRO
January '26
+9
in 3 channels
Get PRO
December '25
+12
in 5 channels
Get PRO
November '25
+13
in 4 channels
Get PRO
October '25
+10
in 4 channels
Get PRO
September '25
+8
in 4 channels
Get PRO
August '25
+9
in 2 channels
Get PRO
July '25
+15
in 2 channels
Get PRO
June '25
+19
in 6 channels
Get PRO
May '25
+10
in 2 channels
Get PRO
April '25
+8
in 3 channels
Get PRO
March '25
+10
in 4 channels
Get PRO
February '25
+28
in 6 channels
Get PRO
January '25
+14
in 3 channels
Get PRO
December '24
+15
in 3 channels
Get PRO
November '24
+8
in 3 channels
Get PRO
October '24
+11
in 3 channels
Get PRO
September '24
+20
in 6 channels
Get PRO
August '24
+21
in 6 channels
Get PRO
July '24
+9
in 1 channels
Get PRO
June '24
+20
in 4 channels
Get PRO
May '24
+19
in 6 channels
Get PRO
April '24
+8
in 3 channels
Get PRO
March '24
+12
in 5 channels
Get PRO
February '24
+17
in 2 channels
Get PRO
January '24
+31
in 4 channels
Get PRO
December '23
+22
in 4 channels
Get PRO
November '23
+24
in 2 channels
Get PRO
October '23
+12
in 3 channels
Get PRO
September '23
+28
in 0 channels
Get PRO
August '23
+44
in 0 channels
Get PRO
July '23
+43
in 0 channels
Get PRO
June '23
+26
in 0 channels
Get PRO
May '23
+35
in 0 channels
Get PRO
April '23
+35
in 0 channels
Get PRO
March '23
+43
in 0 channels
Get PRO
February '23
+44
in 0 channels
Get PRO
January '23
+30
in 0 channels
Get PRO
December '22
+49
in 0 channels
Get PRO
November '22
+24
in 0 channels
Get PRO
October '22
+53
in 0 channels
Get PRO
September '22
+61
in 0 channels
Get PRO
August '22
+30
in 0 channels
Get PRO
July '22
+23
in 0 channels
Get PRO
June '22
+34
in 0 channels
Get PRO
May '22
+26
in 0 channels
Get PRO
April '22
+30
in 0 channels
Get PRO
March '22
+27
in 0 channels
Get PRO
February '22
+19
in 0 channels
Get PRO
January '22
+33
in 0 channels
Get PRO
December '21
+20
in 0 channels
Get PRO
November '21
+52
in 0 channels
Get PRO
October '21
+26
in 0 channels
Get PRO
September '21
+15
in 0 channels
Get PRO
August '21
+22
in 0 channels
Get PRO
July '21
+21
in 0 channels
Get PRO
June '21
+89
in 0 channels
Get PRO
May '21
+17
in 0 channels
Get PRO
April '21
+24
in 0 channels
Get PRO
March '21
+23
in 0 channels
Get PRO
February '21
+26
in 0 channels
Get PRO
January '21
+32
in 0 channels
Get PRO
December '20
+902
in 0 channels
| Date | Subscriber Growth | Mentions | Channels | |
| 07 September | 0 | |||
| 06 September | +1 | |||
| 05 September | 0 | |||
| 04 September | 0 | |||
| 03 September | 0 | |||
| 02 September | 0 | |||
| 01 September | +1 |
Channel Posts
Поділ
І якщо мене якось у вихор закине доля
І шторми перемелють і виплюнуть десь на скелі,
То хай скелі ті будуть у Києві на Подолі,
Де у смерку душі я знаходив вогонь і келих.
Де були мої перші нічні чатування й ранки,
Перекопчені димом торфовищ, що плив вітрами,
Де, задовго до згарищ і шрамів, дрібненькі ранки
Покривали шляхи — і крізь них пробивались трави.
Де в мандрівках між барами в час переміни варти
Я себе розгубив, як з кишень аличу достиглу,
Де в місцях перекурів зосталися тіні вартих,
Із якими не встиг попрощатись — і вже не встигну.
Де застигло усе, як комар в бурштині декади,
Де не видно на обрії хмар, що зі сходу сунуть...
І якщо мене якось у вихор затягне, хай би
Той же вихор у першого янгола вирвав сурму.
І усе би затихло. Спинилось. Ти чуєш? Пісня.
То ваганти шукають грааль межигірських трактів.
І лишається «до», щоб з нуля написалось «після».
І спускається ніч.
І у ночі немає страху.
(30.VIII.2026)
| 2 | Ватра
"Мій пересельщик уже за порогом, – каже Володька в тиші, –
Треба би сісти. Чекає дорога в місце спочинку грішних.
Як мені писано, так і приляже карта на дошки столу."
Риси Володьки – обвітрені кряжі.
Очі – порожнє поле.
"Тільки от шкода, – говорить, – доживши, йти й не лишити тіні.
Дім розтягають на цеглу і шифер. Дерево вчахне. З сином
Теж не в ладах – не згадає, напевно, й буде у цьому правий."
Сльози Володьки – засушені зерна,
Висипані у трави.
"Знаєш, – продовжує з поглядом долу, в точку одну пришитим, –
Я не картаю ні Бога, ні долю – сам обирав, як жити.
Я не боюся зоставити мало – нíкому дати посаг.
Просто, якби мене якось згадали, цьо́го було би досить."
Пальці, доточені сонцем і вітром понад Творцеву ліпку,
Мнуть непідкурену "Ватру" без фільтра, сіючи бурі дрібки
В гущу мовчання, яке розмітає голос, від туги спертий:
"Доки людину хоч хтось пам'ятає, доти вона безсмертна."
Він дістає сірники і нарешті сіркою тре об пачку.
Захід, окресливши тінями речі, сонце хапає в пащу.
Вогник горить у печері кімнати, ніби останній спогад.
"Мій пересельщик не буде чекати.
Треба рушати.
З Богом."
Дим папіроси освячує тризну. Пасма летять по колу.
Двері риплять, запускаючи присмерк, вистиглий і бузковий.
Постать Володьки врізається в сутінь і застигає скраю.
Голос шепоче: "То буду забутим?"
"Я, – говорю, – згадаю."
Він усміхається в темряву дому і розправляє плечі.
Кроки, важкі від нажитої втоми, з кожним наступним легші.
Вечір потрохи сповзає до ночі, закутки гладить черню.
Вогник від "Ватри" ще трохи мигоче
Й губиться в зорях червня.
/////
///
/
https://youtu.be/EASoqC_FNzA | 639 |
| 3 |  елегія склотари
кожного ранку — те ж саме.
небо шаліє від жару.
літо спливає ночами,
повними співом склотари,
тихим музлом із колонок,
звуком петельно-скрипучим...
літо тече крізь долоні
і розманіжено мучить.
кожна опівніч — як сповідь,
просто без слів або речень.
я наливаю, щоб знову,
вкотре за нинішній вечір,
висіяти через сито
довгі понурі години.
зараз би хоч покурити
(чорт, я ж давно вже покинув),
вийти у заспане місто,
попід засвічене небо,
і крізь каштанове листя
бачити, як коло тебе
в пізніх оселях трамваїв
їдуть додому планети…
все, що тебе не вбиває,
робить із тебе поета.
(2017) | 774 |
| 4 |  дай Боже, любі друзі
мене попросили пошерити збір, а я прошу вас до нього долучитися, бо ціль тут не те щоб захмарна, і ми могли б із її досягненням добряче допомогти
далі, як то кажуть, пряма мова:
_______________________________________________
ТЕРМІНОВИЙ ЗБІР ДЛЯ 9 ПКШР
📡 Збираємо на два Starlink, які необхідні нашим захисникам для стабільного зв’язку та ефективного виконання бойових завдань, а також на EcoFlow для Starlink.
🔗 Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/A9VCohvhGh
💳 Номер картки:
4874 1000 3033 1071
Соцмережі волонтерки, яка буде надавати звітування, МОЖНА ЗНАЙТИ ОСЬ ТУТ
_______________________________________________ | 818 |
| 5 |  дороги білих лисиць
коли ми підемо до самого краю
дорогами білих лисиць,
лякаючи в нивах воронячі зграї,
турбуючи сплячі ліси,
минаючи села, забуті богами,
обходячи краєм міста,
не ляже травинки стебло під ногами,
не рипне дощина моста.
не будуть до нас говорити зустрічні,
згубивши із зору за мить,
бо тим, хто прямує із плинного в вічність,
написано бути самим.
не маючи змоги розвіяти смуток,
зайшовши в дорожній трактир,
допоки не станемо всіми забуті,
ми будемо вперто іти.
і духи брестимуть узбіччями поряд,
і місяць сріблитиме пил,
і будуть мінятись низини і гори,
сніги і квітучі степи,
і в кожного буде і каптур, і посох,
аби не збиватися з ніг,
і в кожного в торбі лежатиме посаг:
легенди, вино і пісні.
і блиском роси і зорі, що вмирає,
карбуючи тіні крізь дим,
дороги лисиць доведуть нас до краю,
де ми відшукаємо дім.
/// | 933 |
| 6 |  Рефлексія порожніх чарок
А заходи все сумніші. Як давні фото.
Гіркіші думки і все більше іржі на кронах.
І знову ти пишеш, аби не забути, хто ти,
І знову когось хорониш.
Розпечено-жовтий колір із теплих фільтрів
Тьмяніє у сутичці проти холодних духів,
І крутиться колесо, ніби пакет на вітрі,
І в тиші його повороту така задуха —
Лишається просто лягти у відкриту пащу
Осіннього вовка, готового жерти серпень.
Із літом вмираєш і ти,
І щоразу важче,
Повільно, немовби плювок, що усе повзе по
Підвальній стіні, розмальованій у п'ятнадцять,
В таке ж, як і нині, пивне тютюнове літо,
Коли, не шкодуючи ніг, ти усе тинявся
Своїм невеличким світом.
Дощі на підході. Понурі. Холодні. Інші.
Безбарвні світанки, тумани, кручині чвари.
А там із погодою будуть мінятись вірші,
Бо поки це — так, рефлексíя порожніх чарок
Лягає на захід, рудий, як зів'яла хвоя.
Потрібно писати,
Аби не забути хто я.
/// | 1 102 |
| 7 | Кілька відосів із минулотижневого слему:
Нью-Гемпширська балада
Дефект
Велика Зима | 522 |
| 8 |  +7Львів відгримів потужно, а це означає, що наші гастролі разом із Літагенцією OVO, у межах яких ми відбирали найкращих слемерів до фіналу World Poetry Slam UA, завершилися 🥹
Ви, мабуть, уже знаєте, хто став львівськими фіналістами, але ще раз нагадаємо: до Києва зі Львова поїде чоловіче тріо — Остап Кудлатий, Євген Малиночка та Ніколассон 🔥
А вже зовсім скоро ми оголосимо наших lucky losers.
Що ще можемо сказати? Любимо вас і тішимося, що ви з нами, бо ВСЕ БУДЕ СЛЕМ 🥁
Побачимося на фіналі в Києві 😎
А поки що — полюбуйтеся світлинами львівської події від Галини Зварич 📷
Більше фото тут | 785 |
| 9 | гнізда
а наші дороги, малий, поросли кущами,
лелеки покинули гнізда, які вінчали
стовби край дороги, немов мовчазна сторожа.
тепер же вони порожні.
пригадуєш липень? собаки гасали збоку.
в неспокої літа ховався найбільший спокій.
сюрчали комахи. зганяли корів на пашу,
і їхні боки роздувались міхами важко.
відвозили сіно. літали шуліки. пахло
сухою травою. проміння потік на да́х лив,
розпечений шифер тремтів і коптив повітря,
під брижами листя тополі хитали вістря,
і в їхні гілки заплітала оме́ла коси.
городи чекали, аби розродитись, осінь.
малі лелечата під крила до старших лізли —
і їх захищали гнізда.
тепер же подвір'я, малий, заросло і вчахло,
у сірому небі кричать журавлі і чаплі,
посохли тополі. без варти порожні вежі.
із ран, де ріллю розтинають ровами межі,
зростають дими, щоб у виварку хмар чадíти.
убравшись у пір’я, незграбні лелечі діти
розправили крила, аби обігнати зими,
а ми подались за ними.
і наші дороги, малий, не ведуть зворотно,
пустивши вперед, не пропустять назад ворота,
у вічному русі під сонцем немає статик —
ти рушив із липня, аби, врешті, мною стати.
подвір'я зосталося вище за плином течій,
та погляд за спину щоразу чіпляє дечим:
у гніздах — нікого. і важко зробити видих.
і ми б повернулись туди,
та Туди — не вийде.
(2021) | 1 125 |
| 10 |  любі друзі
на наших веб-просторах, схоже, зʼявилася нова поетична платформа для авторів (ну і для читачів, звичайно). я туди вже закинув кілька віршів, тож можете мене там також читати.
(це, якщо що, не реклама; якби була реклама, я б мусив це все якось гарніше й солідніше написати, а в мене на таке не вистачає клепки)
https://wyrd.ink/uk/a/nikolasson | 869 |
| 11 |  / Білий Бог /
лютневі дороги —
порожні, самотні і сірі.
холодне сталеве небо кінця зими.
не буде нічого, щоб дати усім по вірі,
не буде нікого, щоб "я" обернути в "ми".
ворота із вотчини Білого Бога —
тут же.
з підталої криги, стемнілої від нещасть,
відкинувши спогади, скресне остання мужність,
потрібна для того, щоб вийти в майбутній час.
рядами дерев, що стоять у німій пошані,
рипінням заметів, вітрами, що рвуться в ніч,
зима підбирає слова для свого прощання,
покірно приймаючи знаки останніх днів…
нічого не лишиться — тільки фантомні болі.
як тіло, яке підіймéться на сьомий горн,
зима помирає. і цим замикає Коло.
чекаючи Суду
на славу і гнів Його.
/// | 602 |
| 12 | привіт. подався я, значить, на world poetry slam.
ось тут ви можете глянути моє відео з заявки. і лайкнути, якшо хочете, бо там іде глядацьке голосування. а якщо не хочете, то не лайкайте, бо все одно наші дії не мають сенсу в контексті всесвіту. | 1 107 |
| 13 |  на початку лютого.
із коминів — дим, а із рота — пара
злітають у перший лютневий ранок.
погода — байдужа зимова старість,
закрита на обріях в сірі грані.
погода надмірно лункої тиші,
в якій потопають маленькі села,
коли шарудять у підлозі миші,
а кіт із горища штурмує стелю.
погода вогню у домашній грубі
і тріску полін, що лежать із січня;
погода — понура зимова грубість,
яка флегматично тече у вічність.
погода, в якій, крізь гучне мовчання,
доносяться звуки курей та ко́ней;
погода — святенна, бо всі прочани
за милі вчувають церковні дзвони.
погода круків у густих дібровах.
погода важкої задуми світу.
погода — якраз щоб рубати дрова
і довго грітись.
/// | 1 477 |
| 14 | а ще на ці слова торік вийшла дуже вайбова пісня від гурту меседж (яка мені подобається більше, ніж сам вірш). ось тут:
https://youtu.be/Mek0KeK_LOE?si=ZtVPYyoocEfCCbPT | 966 |
| 15 | лінія дотику.
цей вечір настирно змушує пити
і слухати пісню віконних протягів.
мені би усе найцінніше на світі
звести до лінії твого дотику.
ловити твій обрис в імлі опівночі,
у ньому побачивши центр Всесвіту.
мені би завмерти, на тебе дивлячись
і просячи час ненадовго щезнути.
мені би сховати за ребер ґратами
кожного твого подиху паростки.
знаєш, я доти на тебе чекатиму,
доки час не зістариться.
/// | 902 |
| 16 | Моєму дорогому К.
Я нечасто про це казатиму,
Але зараз себе подужаю:
Все ж, дороги твої і закутки
Не лишились мені байдужими.
Хай тебе називав по-всякому
І мішав із усяким порівну,
Та Дніпро, оповитий мрякою,
Там, де "вихід на праву сторону",
І Почайни ряди, просякнуті
Переказаними легендами,
І затишні подільські затінки,
Де підвали ховають генделі,
І каштанів спокійні обриси
Над задумливими районами
Не сховаєш за вічним образом
Заклопотаного мільйонника.
Не сховаєш за рівним почерком,
Новобудівської процесії
Ні тягучі червневі ночі, де
Загубилися цілі сесії,
Ані арки проходів ковані
Із дворів на затишні вулички,
Ні замети на Виставковому,
Що блокують для хлібобулочних
Всі підвози — і так доводиться
Знову снідати "Злата Прагою"...
Не сховається за заводами,
Як у березні перші пагони
Пробивають ґрунтовки з подивом,
Світанковим промінням пещені,
І вінчають ранкову подорож
З Контрактової на Троєщину.
І відомо одному Богові,
Скільки буду життям проносити,
Як скипає весною в спогадах
Пізній вечір на Ломоносова.
Тож сьогодні давай пробачимо
Всі претензії, повні поспіху,
Я лиш зараз зумів побачити
Твою істинну щиру посмішку.
Я до цього, як пес за запахом,
Сам дійшов по твоїх обочинах...
Я нечасто про це казатиму,
Просто іноді — дуже хочеться.
(2019) | 1 468 |
| 17 | У ці дні думаю про Київ
(і вибачте за один застарілий топонім - вірш древній, як і я) | 761 |
| 18 | вічність.
те місто, яке тобі сниться усе частіше,
де зрідка трамвай буркотливо повзе під гірку
до бару, який невловимо лоскоче спогад
про місце, в якому ти вперше зникав до ранку —
те місто, от саме воно, із його стежками
(що схожі на ті, по яких ти ходив до школи),
які прорізають розбурхані червнем трави
під небом, яке ще буває у літній вечір,
коли наповзає гроза, та проходить мимо
і тільки забарвлює обрій у сірий колір —
те місто, от саме воно, де живуть відлуння
усіх голосів і облич, відчуттів і митей,
які конденсатом стікали сюди роками,
по краплі з усього, від чого тепліло в грудях —
те місто чекає на тебе в кінці дороги.
воно вже накрило столи і убралось в шати,
воно вже зібрало усіх, кого ти утратив,
воно вже стягнуло на площі барильця з медом,
воно усміхається заходом, мовить вітром:
«коли ти утомишся, я буду тут для тебе.
коли ти дійдеш, то спочинеш в моїх обіймах.
не бійся кінця, бо кінця тут не буде зроду,
але й не біжи, бо чекання примножить щастя.
ми встигнемо все — зустрічати сніги й світанки,
свята урожаю і дні рівнодень сезонів,
на тебе чекатиме келих, вогонь і спогад,
на тебе чекатиму я, а зі мною — вічність».
те місто приходить до тебе у сни під ранок.
ти бродиш по вулицях, знаючи їх напамʼять.
ти б міг відшукати шляхи, завʼязавши очі,
які вже і так просочила гірка волога.
а потім під вії вповзає досвітня сутінь
і все обертається димом, лишивши тільки
віддалений гомін на площі, де всі зібрались,
чекаючи миті, коли ти прийдеш додому.
(2026) | 1 341 |
| 19 | / Спогади давніх зим /
А колись був сніг — так багато снігу,
що по ньому важко бувало йти.
І куди б не ліг він, небесний вигин
обіцяв собою нові світи.
І усе добро, що було на світі,
на єдиний вечір збиралось там,
де тріщали дрова, сміялись діти,
і зоря казала, що час настав.
А колись був сніг, і в його заметах
так, здавалось, легко згубитись ві́д
усього́ і всіх, і життя, і смерті,
головне — добротно заме́сти слід.
У нору глибоку себе сховати,
де вітри не хлещуться навідма́ш,
і чекати, доки гукнуть до хати,
щоб допле́сти голос у "Отче наш."
А колись був сніг, і усе мінялось,
і ставало кращим, а ми — із ним.
І збивали з ніг хуртовинні шквали,
але це здавалось таким смішним!
І вітри бриніли морозним хором,
із якого кожен ловив своє.
А із неба пильно дивились зорі.
І одна манила у Вифлеєм.
А колись був сніг, і від того — щастя,
ніби більш нічого не треба нам.
Він пішов до снів і не попрощався,
а зостались холод, чума, війна,
і розбите градом вогке́ болото,
і вітрів пере́співи у пітьмі,
і міста, яким неважливо, хто ти...
І, скажу по правді, якби я міг
зачерпнути з вічності сутність світу
і її вмістити в єдину мить,
я обрав би січень і тьмяне світло,
що кидає місяць на плоть зими.
І на тихі вулиці з-за порогів
долітають гамір, тепло і сміх...
А вгорі — розтулені жмені Бога,
Із яких на світ опадає сніг.
/// | 1 325 |
| 20 | широти.
в наших широтах — усе під осінь:
сірі масиви, дороги, вкриті
ямами, листя, яке ще досі
не відпустило мізинець літа,
бруд на узбіччях і бруд маршруток,
темна задума на всіх обличчях,
літри гіркого, аби заснути
і не впустити до себе відчай,
форми освітлення, види птиці
що спозарання хрипить і злиться,
згорблені плечі, аби нести це,
доки сніги не покриють листя,
грубі розмови і груба шкіра,
тихі під'їзди із їх богами,
в наших широтах — усе під сірість,
щоб не збивати загальну гаму.
вицвілих спогадів літній посаг,
тьмяного сонця холодний вищир…
в наших широтах — усе під осінь.
певно, тому вона тут навічно.
/// | 1 237 |
