Храм поезії (🖤)
Open in Telegram
зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
Show more1 412
Subscribers
No data24 hours
No data7 days
+1730 days
Posts Archive
1 413
Коли плаче відьма, десь помирає світ,
Створений нею і зламаний також нею,
Коли плаче відьма тане одвічний лід,
Й відчиняються навстіж
Закриті назавжди двері,
Коли відьма плаче
Море виходить із берегів,
І з'їдає сушу, і стає таким темним-темним,
Коли відьма плаче народжуються сотні чорних котів,
Й похмуре небо стікає повільно на сіру землю,
І земля прокидається, солодко потягується,
Струшує сон,
І розквітає на ній щось нове, щось невідоме досі,
І мільйони сердець починають битися в унісон,
І тоді відьма бере себе в руки, посміхається й тихо говорить
"Досить... "
Іра Спірідонова
06 Feb 2025, 09:04
1 413
Веселка
Пробачте,
та я буду першою в черзі
за сяянням червня в рубінах черешень,
за спокоєм плеса. Слухняно-нечемна,
мов Пеппі за тридцять з уявним конем на
веранді. Панчохи у стомлених мештах
по травах ідуть до підніжжя нарешті.
Втрачаючи ніжність, збираючи рештки
любові до світу, вирощую шершнів,
і стійкість до болю, і лапки волошок.
Їх небо поволі складатиме в кошик.
Навчаюсь потрошку, як бути собою —
найкращою з версій семи кольорів.
У спектрі — свобода. «Не здамся без бою», —
мелодія рветься крізь копії днів.
Олена Галунець
Вірш, написаний за завданням конкурсу @ccaatt_ffooxx
@virshoplitkarka #олена_галунець
06 Feb 2025, 05:04
1 413
Repost from ✙ An Kolesan ✙
Народе, я і мої друзі поети запалять вогні на відкритті персональної виставки неомодерніста Олександра Мещеряка в цю суботу 8-лютого.
Відкриття виставок — це топова прикормка і, власне, все найцікавіше, що відбувається на виставках, відбувається на їх відкритті: від перформансів до кейтерінгу.
Захід благодійний, збираємо на авто.
Тож приходьте подивитись картини-рефлексії останніх років і послухати живу музику і живу поезію.
Пилипа Козицького 5
17:00
06 Feb 2025, 02:06
1 413
Вірш-туман
Вулиці гнуться під тиском
сутінків і провин.
Вулики груднем й бензином
внутрішньо обросли
Купами бруду, любистком,
сумішшю трав і мли.
Музика буднів у звичках
сумнівами звучить.
Зрушаться дюйми блакиті,
слухаючи глибінь.
Кутики вуст покосились
смугами сновидінь.
Урвище душить безкрилих,
рвучко кидає в тінь.
Куриться пруття: в горнилі
купами ватра їсть.
Вугільна пустка – безвихідь,
душно, благослови...
@olesya13r
Вірш взяв читацьке в позаконкурсних римованих на Котолисах.
06 Feb 2025, 01:03
1 413
Playlist
сьогодні я трішечки гей -
камбербетч у чорному, пустовійт в панчохах
зустрінь мене випадково
за обрієм біля старої книжки
ох, якби ж то
згоряю в таксі
обійми міцніше
за подих п’янкої тиші
та люби
квінтессенція сен лорана останньої колекції
твої гостроносі любить вулиця,
як і все гостре -
голки, почуття, чилі у тості,
темне крафтове
невичерпне мистецтво
самотності
піти навспак
лицем у вогні міста впасти
кохатися як ніколи більше
якщо ти - вона,
світ світліше
так, не кохання, але щось схоже на
мереживо на зап’ясті
пекуча шмінка [не твоя]
та хто заборонить
якщо я відчуваю,
що ти п’єш та про що думаєш
коли формуєш свій
playlist
@viknapoetry
#верле
05 Feb 2025, 16:11
1 413
Чи буває отак, що посеред буденних проблем,
Океану завдань, що тебе поглинають за мить.
Я зустрів неймовірну людину. А, може, ти стріла мене?
Неважливі деталі. Кохання - це сила. Ісус говорив.
У словах та у вчинках - повага і трепет душі,
Як же можна так сильно і вірно кохати і серцем, і тілом.
Я, мов давні герої, щодня поспішаю мерщій,
Щоб припасти до рук в поцілунку. Кохаю всеціло.
По ковтку поглинаєш мене в карнавали вогнів,
Я не можу пручатись. Це вище за сили людини.
Ох, безбожно чарівна. Моя, безумовно. Що дні,
Я готовий роки віддавати. Тобі. І ніхто вже не спинить.
У прадавніх сувоях, у книгах великих, священних,
Я читав про такі почуття. Та не вірив ні разу.
Бо і сонце моє - у очах. Неймовірно, це святості трепет?
Хто подумати може. Коханню так легко нас вразити.
Не буває раптово. Не буде ніколи дарма,
Бо у кожному кроці Усесвіту сутність священна.
У посланнях одвічних єдино звучить: "не пускай",
Що твоє - то міцніше тримай, поміж раєм та пеклом.
@dmYmast
#занков
#дмитро_занков
#сад_деформації
05 Feb 2025, 15:11
1 413
Море дихає чорним теплом,
Розгортається, мов полотно.
І три комерсанти сидять за столом
І порівну ділять тепле вино.
Туману встояне молоко
Затікає до піджаків.
І перший збиває своїм кулаком
Хрустких метеликів і жуків.
Бо в серці в нього пекучі вогні
Палають невідомо чому,
І темна хвороба останні дні
Роз'їдає легені йому.
Він уже знає, які дива
Є в цьому мороці і молоці,
Що значать насправді зелені слова,
Наколоті на його кулаці.
Все, що він бачив, – нічні міста,
Портові крани і вантажі,
Тривога, яка вночі вироста
І топчеться тобі по душі.
Все, що він чув, – старі кораблі,
Друзі, розстріляні впритул,
Жінка, яка в готельній імлі
Розповідає щось про Стамбул.
Тепер він у цьому тумані сидить
І знає все, і йому все одно.
І другий завжди йому дасть кредит,
А третій запропонує вино.
І я хотів би в кінці життя
Купитись на цей солодкий обман,
Перш ніж відчалити без вороття,
Перш ніж пірнути в чортів туман.
Сидіти й пити своє вино.
Дивитися смерті в просте лице
З друзями, котрі все знають давно,
Знають, але не говорять про це.
Сергій Жадан
#жадан
05 Feb 2025, 13:05
1 413
***
завагітніло від вітру рожеве небо
носить у животі мрію важку
хмарами міниться-виблакитнюється
аж пурпуровим відблиском сліпить
краплі відкалібровує до кришталевих розмірів
щоб вималювати веселку на нулі небосхилу
дві сотні крил
заполонюють куполом:
народило небо
велику дитину
на ймення війна
@panna_andriana
05 Feb 2025, 09:02
1 413
виросли діти гості розʼїхались
друзі — хто спився хто втік а хто йобнувся
я намагаюсь сприймати зі сміхом це
але й без сліз не обходиться повністю
маска моя приростає до шкіри
не впізнаю себе в жодному дзеркалі
внутрішній зір ще наповнений вірою
але у снах все стрічаюсь з померлими
я поглинаю світло й повітря
води і землі довколишні трави
я розростаюся наче повірʼя —
є у мені навіть власна держава
там цвіркуни і цикади і равлики
ніч розколисують ритмами тихими
я розчиняюсь і це мабуть правильно —
виросли діти гості розʼїхались
Юрій Іздрик
#іздрик
05 Feb 2025, 04:13
1 413
Вхопи її за капелюху! Швидче!
Бо пудра розповзається бліда,
Маскує у шляхетність красий відчай
Відтінками пісочних сповідань.
Віспини – круглі пластирі на скронях –
Подряпини приховують грибні,
Обірваними стрічками у жовтні
Чіпляються за кінчики брехні.
Я побачив її серед хащів у лісі величному.
Аманіта мускарія – мускус оманливих спор.
Мускарин в поведінці, в очах – ореоли чутливості.
Мус зі смутком. Смугаста кутикула. Ніж. Мухомор.
Мушу, мушу поранити здобич безгрішну – знедолити.
Нерухома зворушлива постать – грибниця свята.
Затягнула у пастку міцелієм, звабила поглядом.
Гостре лезо навскіс – і в обіймах навіки відтак.
Вхопи її, вдягни в червону сукню!
Серпанком танго. Розчинився ґрунт.
Провалююсь, лише краси відлуння
У голій правді, саморідній. В ню.
Гірка на смак. До тіла доторкнувся.
Нове створіння невиразних барв
У танці зла тенетником отруйним
Сплітає чорний траурний рукав.
Оксана Мовчан
Вірш на 3й тур ВМ7.
P.s. Завданням було написати грибний вірш за однією з чотирьох картин. Я обрала картину Валентини Мартинюк «Ню».
@sarahwatsonrhymes
#мовчан
05 Feb 2025, 01:05
1 413
Repost from N/a
«Шоста мова любові»: поезія, музика та чуттєвість у самому серці Львова
Пориньте у світ любові через поезію, романтичні звуки гітари та чуттєві емоції разом із авторами креативної групи 'єЩоСь'
у п’ятницю, 7 лютого о 18:00.
Локація — Бібліотека Іваничука, Площа Ринок, 9.
Напередодні Дня закоханих подаруйте собі вечір натхнення та тепла!
💌 Для дорослої аудиторії 18+💌 Донат: від 100 грн
💌 Реєстрація обов’язкова:
Ти теж можеш проявити свої почуття прочитавши вірш у рубриці: Відкрий мікрофон.
форма для реєстрації
https://forms.gle/8YdJQ4fvTrKH6GxJ9
Оплата донату:
— Завчасно через телеграм: @Maievskdesign
— Або готівкою перед входом.
Приходьте, щоб разом говорити мовою любові, та відкривати її нові незвідані грані.
05 Feb 2025, 00:03
1 413
Repost from Ola_poetry_ua
Обожнювати сутінки. День помирає томно.
А восени це атмосферно так.
Дивитись у вікно із дому і комфортно
Щось пити полум‘яне, у лапках.
І відчувати втому цього світу, бо він згасає.
Скоро виповниться рік…
Замкнути хочеться усі свої печалі
В ці сутінки. Сховатись від усіх.
На дні скляному благородного напою,
Вглядіти миролюбні вечори.
Вино закінчується, колихає скроні,
Всесвітній сум пробуджує в мені.
Сидіти змушено у темному довкіллі,
Ковток останній смакувати без
Домішок. Хміліти добровільно.
Та надихатись зорями з небес.
© Ольга Ритик
#вірш
04 Feb 2025, 16:01
1 413
Знов весна прийде, а за нею — літо:
Час узгоджує нові свіжі кроки.
Змінить мить усе, неначе допис:
«Пережив той час, відтепер я вільний!»
До мішка вкладу гардероб за плечі,
Виторги скупі впереміш із болем,
Притуплю вином наболіле в полі –
Недоїдок днів, що наразі в черзі.
Зачекався Рай — день відхилить двері,
Відійдуть убік всі донецькі тури,
Як фіранку вдень після сну розтулив,
Світ натисне "плей" і заграє плеєр.
Та не буде в нім недоспаних в клані,
Крижаних вітрів з голодом відчутних,
Говірких ярів, де забудеш чути,
Як лунає спів у церковнім храмі.
Накриває сум, вже б завершив жити,
Спокушає плач на вбранні волога,
Так в тобі росте нелюдська потвора,
Бо зі смертю ще до кінця не квити.
Розриває дні на річки у скруті,
Підпускає блиск безтурботних сколів.
Нагадає час, як ходив до школи,
Роздратує тим, що не знав онуків!
Ще свіча горить, ще молитва в парі,
І надія з тим, що настане літо,
Зацвітуть сади та овес із житом...
Не піднімуть стяг на моїй скрижалі.
Mr.nobody
#вірші
04 Feb 2025, 15:33
1 413
Корисними копалинами – висновками спаленими блукає мезозойський антидот.
Великий у нестриманості, прадавніми рослинами отруту вивертає назворот.
Легендою замріяною Богині і рептилії шепоче про злодійство і красу.
Щелепою нестуленою – оманливою кулею тримає Діонея справжню суть.
Алігатор молитву читав біля мутної річки,
Бо «по вірі Вам буде», і повна довіра свята.
Вшанувавши Богиню, «Амінь» проголошував тричі
І світлину її у холодних обіймах стискав.
У колі необізнаності, мареннями визначена, спускається Венера із небес.
Словами передбаченими – образними значеннями вона – його життя і смерті сенс.
Віконницями-щелепами – оплесками впевненими, компостером зітхає крокодил.
У русі неприборканому ребристою підковдрою хижак Богиню ледве не вхопив.
Посміхнулась Венера рептилії – винесла вирок,
Обплела павутиною ніжності драглий кожух.
Не чудовисько – квітка, потворність у чарах покірна,
До вродливої пастки відтак легковажні бредуть.
Наївними примірниками погляди довірливі чуттєво віддзеркалюють красу.
Гранатовими барелями цей жертовник бавиться, хизується, забувши пересуд.
Немає цьому виправдання, голками помітними полює перевтілений хижак,
Венерою наляканою змащені подряпини – рослинних антидотиків кришталь.
P.s. Вірш на дуель за темою «Антидот довіри»
Оксана Мовчан
@sarahwatsonrhymes
#мовчан
04 Feb 2025, 13:08
1 413
Repost from САД ДЕФОРМАЦІЙ
Ми знаємо, що ви скучили за цим! 🤩
Кам'янське, вітайте та приходьте, незабаром у місті знову відбудеться неймовірний ЛІТЕРАТУРНИЙ СЛЕМ!
Вже скоро ми опублікуємо правила цього формату💚
А ще ми підготуємо для вас музичні виступи від місцевих крутих виконавців:
Street Gang🎧
Гурт "Алгоритми"🎤
Анна Іва (Puzzlebox)🎸
RANRAWI🎼
А за кейтеринг подбають наші неймовірні партнери з Zahid2Day!
Також буде благодійний аукціон, гроші з якого підуть на підтримку 108-ї бригади ТрО, де несе службу наш давній товариш Той Самий Письменний!
А знаєте, що найкрутіше? Якщо ви пишете вірші та хочете виступити, то матимете таку можливість! Необхідно лише зареєструватися та прийти отримати свої промені поетичної слави!✨
Де: м. Кам'янське, бульв. Героїв 1г
Коли: 15.02, 17:00
Вартість: мінімальний донат від 300 гривень
Все буде СЛЕМ х Сад Деформацій!
Придбати квитки: @MaraJade_Sky @DefIrton_Unleashed
04 Feb 2025, 09:17
1 413
Стелися вересовим квітом
поміж каміння гір зігрітих
промінням сонця, що згасає.
Там неба тінь буде весніти,
де трави колихає вітер,
а сни не мають дна і краю.
Рука в руці: ми – два магніти,
прості моменти, вічні діти...
хай буде так, пообіцяєш?
Ніч місяця підповню й крихти
зірок дрібних вгорі засвітить,
ген мерехтять близькі та зайві.
Лови між цитрусів ліміти,
що встигли одцвісти й достигли,
не жди нагоди – все минає.
@olesya13r
#репа
04 Feb 2025, 09:05
1 413
Ляж і засни, будь ласка, ляж і засни.
Ніби у нас іще не було війни,
ніби на дні, ніби над тобою води покров,
ніби від тебе ніхто ніколи не йшов.
Ляж і засни, будь ласка, ляж і забудь
літа стрімкого сонячну каламуть,
очі закрий, ніби все навколо таке, як слід,
слухай, як тихо темніє за містом глід,
як достигає шипшина, терен терпкий,
як осипається серед трав звіробій.
Ніби ти цінний гриб у вогкій запашній землі,
ляж і не думай ні про що взагалі,
ніби ти це туман на поверхні нічних озер,
ніби когось за руку тримаєш просто тепер.
Ляж і засни, над тобою замкнеться небес сукно.
Все, в що ти віриш, станеться все одно.
Катерина Бабкіна
#бабкіна
04 Feb 2025, 05:07
