Храм поезії (🖤)

муки починаються із утроби у світ крізь тунель із крові та болю як добре що не пам’ятаєш кажуть вони та тільки тепер кожен вдих наче під мікроскопом тому часто у того хто дивиться звужено кругозір можливо нам варто було залишитися у печері ніколи не знати про гедонізм та політичні течії ніколи не мати доступу до законів та формул пальцями строчити одяг зі шкури та хутра а не накази світло що випромінюють люди в блаженному незнанні випалює очі сильніше ніж хімія між дейтерієм та тритієм вінець еволюції став терновим тому пощастить якщо помру від простого інсульту і лиш сподіваюся що наприкінці тунелю нарешті не буде нічого

Доброго ранку! Час підводити підсумки третьої дуелі циклу #підзнакомсови🦉 Після підрахунку балів маємо такий результат: Робота 1: 26 балів Робота 2: 6 балів Отже, вітаємо Джессі Галлівела з перемогою в дуелі із Сонячною Темінню. Нумо подякуємо їм у коментарях! Також дякуємо всім причетним, зустрінемося на наступній дуелі вже цього вечора 😉

Ти можеш бути письменником/цею….і будеш! А «Легіт» допоможе з цим! Адже набір поезії та прози у спецвипуск триває, тож поспішіть до 17 червня включно поділитися з нами своєю творчістю. Подавайте тексти через гугл-форму або через нашого телеграм-бота. Нагадаємо, що один автор/ка може подати до 3 текстів, які відповідають тематиці випуску. Ваш @lehit

ми з тобою... станемо фотоплівкою, щоб на нас осідали перші погляди, останні прощання, шум дощу по вікні, запах нових шпалер, пил, розлите вино. Нас проявить тиша. у темних кімнатах, де не можна кричати, бо кожне слово тут це спалах, який роздирає кадр. Вицвіте, і все забудеться. Але кожен спогад пам'ятатиме нашу вулицю поки ти світитимеш. Мовчимо. Бо кожен відтінок у нашій кімнаті, стане спогадом про те, що не хочеться втрачати. Спогадом про те, що не хочеться забути, того, що інші давно стерли. І тут ти... закричиш. Заговориш. Краще вирізати на стінах твою перемогу, мій програш. Краще вирізати кадр із загальної групи. Я би краще випив тебе замість отрути, і впився. Вбився. Повзав, здираючи ребра до крові. Нехай хоч так ці фото стануть кольоровими. Нехай хоч так вицвітуть у голові промінчиками сонця, задзвенять, і порушать тишу. Я ззаду, на пам'ять напишу: - Мої стіни вицвіли, коли ти їх залишила.

Ось тобі, жінко, мова.  Стріляй із неї. Захищай себе до останнього подиху, і нізащо не дозволяй їм наблизитися. Використовуй вбудовану систему радіоперехоплення і прилад нічного бачення. Все це є всередині. І не бреши, що не вмієш. Пильно відстежуй дислокацію ворога і найменші його просування.  Підпусти на віддаль пострілу — а тоді припадай до прицілу і вже  не зволікай. Набоїв припасено вдосталь, їх не шкодуй, якщо ж скінчаться — виробляй їх зі слів, тільки тоненькі жіночі пальці здатні на цю моторику. І нізащо, нізащо не дозволяй їм наблизитися до старої межі, на якій розляглася  батькова слива. Як перейдуть її — доведеться іти врукопаш. Отоді вже прохромлюй багнетом, ріж від вуха до вуха, розпанахуй, роз’юшуй та оббіловуй, поки світло перед очима остаточно не змеркне. Як отямишся — погладиш колючу потилицю синові-новобранцю, чоловікові милиці подаси, а тоді — все спочатку. Хто сказав, що кидаємо напризволяще? Ми озброїли, як могли. Катерина Калитко

Ну, ось воно. Збирали, думали, дизайнили і, нарешті, готово. Це — електронна збірка віршів Приколу 2 метри, дуету з @poetkapilotka, і наші окремі роботи. У збірку увійшли вірші, написані на дуелі, конкурси і просто створені натхненням. Дизайн робився доволі довго, і можемо гарантувати, що збірка стане чудовою прикрасою вашій електронній бібліотеці, якщо така є, або просто естетичним приколом (🫡). Вартість, за тенденціями, вирішили зробити плаваючою, від 100 ваших кровних гривень (більше 10000 не пропонувати, а то ми вас, поціновувачів поезії, знаємо). Пишить в приватні @jessihalliwell ❤️ Заздалегідь дякуємо усім за підтримку, ви балдьож.

я мріяв стати космонавтом але тепер це не професія — а позиція в черзі на бюджетне місце в імітаційному модулі де ти з VR-шоломом облітаєш макет дитячої мрії, яка колись летіла до зірок, а тепер — до каршерингу. я мріяв стати айтішніком — в компанії, з великою зарплатою, а став консультантом з PowerPoint і тепер мої єдині навички — це ctrl+c vs ctrl+v. я мріяв про щастя — але згодом зʼясувалося, що воно або в Індії, або в рекламі пробіотиків а в реальності лише підписка на «плюс-спокій-акаунт» з обмеженою кількістю можливостей. я мріяв про домашнього робота який подаватиме мені каву а отримав тостер, який двічі видає хліб і один раз — екзистенційне питання я мріяв написати велику книгу — тепер prompt: "напиши роман, схожий на мій улюбленого, без суму, але з надією, щоб трохи про війну, але щоб без війни". і він пише. краще, ніж я коли-небудь уявляв, і на обкладинці моє ім’я — але піксельне, із зірочкою, і зноскою: написано за підтримки штучного інтелекту і глибокого саморозчарування. я мріяв бути собою — але виявилось, що я вже зайнятий іншим користувачем із вищим рейтингом і кращим фото профілю. @deadpoetr

я мріяв стати космонавтом але тепер це не професія — а позиція в черзі на бюджетне місце в імітаційному модулі де ти з VR-шоломом облітаєш макет дитячої мрії, яка колись летіла до зірок, а тепер — до каршерингу. я мріяв стати айтішніком — в компанії, з великою зарплатою, а став консультантом з PowerPoint і тепер мої єдині навички — це ctrl+c vs ctrl+v. я мріяв про щастя — але згодом зʼясувалося, що воно або в Індії, або в рекламі пробіотиків а в реальності лише підписка на «плюс-спокій-акаунт» з обмеженою кількістю можливостей. я мріяв про домашнього робота який подаватиме мені каву а отримав тостер, який двічі видає хліб і один раз — екзистенційне питання я мріяв написати велику книгу — тепер prompt: "напиши роман, схожий на мій улюбленого, без суму, але з надією, щоб трохи про війну, але щоб без війни". і він пише. краще, ніж я коли-небудь уявляв, і на обкладинці моє ім’я — але піксельне, із зірочкою, і зноскою: написано за підтримки штучного інтелекту і глибокого саморозчарування. я мріяв бути собою — але виявилось, що я вже зайнятий іншим користувачем із вищим рейтингом і кращим фото профілю.

на храм закинь)

Я прокинувся від подиху  з пащі шляху, Маревні ілюзії конструктором  Сплелися в ідеально збудований лабіринт темно-зеленого кольору… І мене просить йти, просять йти за головою Мерзенної істоти. Келихи з вином пропустили Крізь сито червоні пасма струменів, ті перетворилися У бісів дощ. Крокую невідомими стежками, Хмарна рідина сумлінно вилизує сліди Невідомої світу почвари, Яку мені необхідно Знищити, стерти пил. Ступає нога на зловісний пагорб, В носа просочився нестерпний сморід, Воно сидить поруч із Забрудненим струмком і Вприскує отруту з свого Жалюгідного рота прямо  У джерельце… Нема часу дивитися, я розгортаю сувій із потрібним закляттям, Перекладаю ієрогліфи на свій язик, І вмить тіло опановує демон, демон, демон… Я знову вільний! Сила переповнює мої мигдалини настільки, впору вмовити сирену поснідати рибою! Йди но сюди, йди в мої обійми, недозло! Васюто, геніальний гній з твоєї губи — Це доказ того що ти ніженка, від одного ляпаса членом Течеш як прорваний кал з каналізаційної труби, Навчи мене тендітності, навчи стати поетом! Блін, народ, хтось знає, хто такий Коля Дендак? Крутий поет? Полярна зірка — поразка майже без бою, Файний голос? Синьоока не відчула, записавши деклу на найгірший твій опус, Майстер слова?  То може напишеш щось крім всратої рефлексії і яоя? Коля, Той, заради кого я маю дістати ніж, Щоб розрізати цю п'ятилітрушку з водою, Твоє надбання мертвонароджене озеро з трупами ліричних героїв, схеми дно,  Ти хотів протягнути його на конкурсах. Давай зараз на нього поглянемо. Прекрасний результат,  дебют серед сильних авторів. То чиє ти серце взагалі підкорив? Не сміши мене, Коля,  Ти пройшов на вм тільки тому, що люди не знали, що можна римувати більше одного слова. Подумав, показати себе – це кльово І рідко обісравшись знову, Вилетів з дна таблиці під ручку з Ватульовим. Коля питає: «Що таке нік?», чемно, От вам хрест, ржу і слухаю улюбленого автора: «Нікчема нікчема нікчема» Ти заходив фаворитом на папері творити шоу, Але які в тебе були шанси в плей-офф, Якщо ти проєбав ще в групі Оксані і Даші, а перемагав тих, хто до 3:3 не дійшов, І Стукала, якого зняли. Як показово,  що твоє ім'я стало мемом не через творчість, А в усміх народу, І під мильну оперу Карич проводить долонею Колю за обрій. Але ти маєш бути вдячним мені за суддівство, сонечко. Твій шлях прокладений жеребом, напрямом пташиних заграв, Адже ти пройшов усюди не тому, що заслужив, А тому, що я так сказав. Тобі більше не підкориться клевер, підкова, Бо тільки Мархотчина порнорядкова По літерам сходиться з твоїм задрипаним образом чмоні, Що хаває все із терпильністю й болем. Ти вже закинув полтос на розвиток української культури? Чекаю від тебе якісної поезії, Щоб поставити на терези її… Гну колообертом кадри: Вулиці мертвого міста.  Нудить від того, що бажано їсти, Кулі відмови народжують змісти, Графоманія графоманіста. Викинь свої нікому не потрібні тексти, Ти посередність, навчена складати пазли, Найсіріше звено поетичної секти, Якому важливий не результат, а що про нього сказали. Піди спитай у людей,  що можна про мене написати, Перевірити на "на панчлайність" і лінії атаки, Але я переміг вже в тому, що комусь цікавий. Про тебе мені розкажуть інтонації з твоїх декламацій Невпевний, нудний і трошечки по жінкам за тридцять, від яких прагнеш щирих овацій. Це буквально все, що в тобі є: Автор-картонка, автор-конвеєр, Що випав із свого моноколеса, де було хочаб чорне або біле. Поплач в пп Санжіку або Ірі, я з радістю закину це собі в плеєр. Кличеш себе Торін,  сповільни свій Дао. Я зустрів тебе в полум'ї й горі. На сьогодні я твій Смауг. Ту десятку, за яку тебе викупали в марсюти, Можна сміливо класти тобі на оченята тьфу блять тютя. @kildun4ikchanel

Мабуть, тиждень розділений, в хутро вдягаються промені, Перекручують сутінки, як перехрестя шляхи. Понеділками втілені ранки пробуджені – втомлені, Поневолені розкладом і від повітря легкі. Вибухають у посмішці, кроєні наче по розміру, Вибігають босоніж, стерню огорнувши у плед. Все каміння тверде розпадається й сиплеться в озеро, І звучить, і хвилює, хвилюється, й хвилями плеск. Перебіжчиком чемним – порушником руху і простору – В лабіринтах садів і каміння ховається час, Що багато віків до сьогодні придуманий – створений – І цвяхами до серця прикріплений – саме для нас. І не силою треба кришити розгублені камені, Тільки ззовні вони незворушні та ніби цупкі, Мінерали й породи гірські між піщинами ранені, І у кожного каменя в серці – забиті цвяхи. Оксана Мовчан @sarahwatsonrhymes #мовчан

вирви ніби веснянки що ними чорнозем зрошений рими неначе костур підпирають людей та слова наші життя вздовж вічності ніби листкові жилки шрамом обабіч планети креслять свої імена відбитки моєї чесної сітківка мого глибокого стрічка, що відтинається з єдиної площі сукна усе, що по нам залишиться окрім дефіса між датами думки, що накриті шкірою підніжки майбутнім «я» під ніжним покровом сховані ми зшиті та перешиті поверх і уздовж, і впоперек шари тимчасових тіл колись останній притулок всіяний цвітом магнолії тим, хто прийде опісля розкаже, що ми були коли ми дійдем до краю де траву уже перетоптано і втома торкнеться спраги не зважаючи на протест я залишу світло увімкненим обмию обличчя та руки а після заплющу очі і реінкарнуюся в текст @crescent_poetry #онофріюк

До берегів, що до них китами прокладені мости, мені не дійти, доки демони на біс мало не щодня викликають істерику. А стеля... павутинкою біжить вже цілий рік і годує тим що з неї сиплеться. Я втомився тримати дихання в льодяній воді, тонути, в надії, що по той бік дна є якийсь інший світ, перекладати карцерний гніт мовою очікувань... Боляче дивитися на пазл, який не можеш зібрати, бо в руках треба тримати голову. Важко в сірих роздрібнених деталях побачити розфарбоване поле, де квітне гербарій. Сумно коли із ясен-пагорбів прорізаються зуби і фйорд стає пащею-фортом. Коли струнами ходить лезо немає ніякої музики. Немає співу, його до шепоту звело, коли навколо шиї сплелися вузлики. @kildun4ikchanel #ставицький

Окей, я також хочу дописати один вірш, на тему, яку ми колись обирали — Життя із запахом І, чесно кажучи, початок цього вірша вже давненько лежить серед моїх чернеток. Buuut Ще більше я хочу допомогти тваринам, що не мають будинку. Тому вперше вирішила наважитися на наступну авантюру. План такий: 👉 з вас будь-яка сума на цей конверт — https://www.privat24.ua/send/g4l1y 👉 з мене — вірш, коли на конверті буде всього 500 грн (опублікую протягом тижня!) А коли буде 250, опублікую невелике прев'ю:) Повірте, тваринки будуть вдячні кожному за внесок, як і я ❤️

Сьогодні п'ятниця, 13 червня. 🫶 Так, мені 39. День чудовий від сотень привітань та теплих слів. 💞 Дякую тим, хто вітав (писав, дзвонив, їхав). 💜 Дякую Богу, долі, Всесвіту за тих, хто поряд і свій. 💚 Дякую пережитому, бо це досвід. Найбільше бажання: мирне небо над Україною 🇺🇦 Якщо вам хочеться зробити мені приємне – купіть мою книгу, їх лишилось мало на сайті видавництва ТВОРИ. https://shop.tvoru.com.ua/books/item/8 Кошти, які ви перерахуєте за "Віршолегіт безмежжя" будуть відправлені на благодійність: у центр протезування та притулки для тварин. Давайте сіяти добро і світло 💞 Обіймаю 🩷

Привіт усім! Тут нова дуель на каналі, проголосуйте, пліз))

Вітаємо! Продовжуємо публікацію дуелей #підзнакомсови! Що ж, на горизонті найочікуваніша дуель циклу! Нумо подивимося, чий пацюк має не лише гарний нюх, а й неабиякий поетичний шарм? До вашої уваги: Джессі Галлівел 🎩 та Сонячна Темінь 💅 Тема: "Щуриний король" Робота #1 Робота #2

Голосування триватиме: до 15 червня Щоб проголосувати — просто напишіть у коментарях під дописом чия робота вам сподобалась більше. Також, ви можете допомогти своєму фавориту отримати більше балів: Звичайний коментар із голосом за фаворита — +1 бал Розгорнутий коментар із голосом за фаворита — +2 бали Розгорнутий коментар до обох робіт із голосом за фаворита — +3 бали

Підтримати наші майбутні ініціативи💰 #вірші #дуель

Води — темні, за винятком сяйва плавучих льодин, хороводами хвиль передроблених на половини. Ти один і у цьому немає твоєї провини. Просто переступила за борт моноколірна тінь і влилася довірливо у потривожений синій. Як повітряні прими Дега, невагомо-красиві, витікали олійно за рамки статичних картин, зісковзнула змією зі спини своєї людини, оголивши солоні й слизькі потаємні глибини, що ховав попід нею закутаний в плоть поводир. Не здригнулась земля, не розбився на гранули простір, животом у поблажливий штиль запірнув небосхил. Ніби звично повернеться вранці, підсвічена сонцем, так бувало завжди, хоч ніколи про це не просив. Вона дихала в шию і це надавало сил. Замовчав океан нескінченно муаровим лоском, на свинцеве чоло опустивши зірковий вінець. Та свавільна вода з кожним порухом далі відносить, тінь погляне уперше на мить у знайоме лице, і розсиплеться бісером бризу в опаловий досвіт. Обнадійливий ранок більше не настає. @snigpoetry #мері

Ще є два вільних примірника для попереднього замовлення. Потім вже буде другий наклад друку, це дещо пізніше. Так що ви ще можете встигнути! Збірка в роботі. Передзамовлення 250 грн. Далі отримання Новою Поштою за рахунок замовника. Книга «Скрипторій» – збірка віршів, віршованих казок та лірики. Всі мої ельфи, дракони та єдинороги. У книзі мої ілюстрації та кілька ілюстрацій чудових художників. 🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/3BcrofDKYg 💳Номер картки банки 4441 1111 2131 7576