Храм поезії (🖤)

У свій день народження долучаюсь допоміжною банкою до збору коштів на авто для медиків НГУ. Основний збір ведуть: @veronda. djokonda та @dykaposhta🔥 Для мобільності та своєчасної евакуації поранених з поля бою медики НГУ потребують повнопривідний позашляховик. Попередня вартість авто складає 310 000 грн. Запит НАДТЕРМІНОВИЙ, на жаль, час грає не на нашому боці.🙏 Загальна ціль: 310 000 грн. Моя ціль: 5 000 грн.💰 Донатити потрібно сюди: картка банки: 4874 1000 2583 2851 Банка: https://send.monobank.ua/jar/9Sgs3Nigtt 🫂 Друзі, без вас ми не вивеземо! Долучайтеся! Буду вдячна за репости/поширення. Усіх обіймаю!🤗💋

Поетичний конкурс "Плейлист" повертається! 🎧 Набір віршів для весняного альбому декламацій на "Віршопліткарка FM" триватиме до 18 квітня включно! 📍Підпишіться на канал, залиште в коментарях до наступного допису 1 свій вірш за завданням: посилання на завдання 📍Голосуйте реакціями на вірші інших учасників, які вас зачепили. Поезії, які наберуть 15 і більше реакцій підписників каналу, потраплять на оцінювання до суддів. Отже, переможців допоможуть обрати і читачі, і судді. Регламент конкурсу 👉 тиць сюди Успіхів, ваша Віршопліткарка 🍀 #плейлиствіршопліткарки @virshoplitkarka

УВАГА! ДОВГООЧІКУВАНИЙ НАБІР НА КОНКУРС "ПОЕТИЧНІ ЕСКАПАДИ ЦЮРИХА" ВІДКРИТО! 🪄 /конкурс виключно в телеграм проводиться каналом "дім культури"/ важливі посилання: 🌀правила конкурсу / швейцарка 🌀плей-офф та судді 🌀призовий фонд, подача заявок та система суддівства 🌀голосове повідомлення з минулого конкурсу з поясненнями 🏳️‍🌈дайджест конкурсу (ваш путівник)🏳️‍🌈 умови: швейцарська система відбору в плей-офф складається з 7 турів❤️‍🔥 (за ці 7 турів кількість учасників з 32 стане 16👾). задача в відборі і в плей-офф проста — написати краще, чим твій суперник, який буде визначено кожного туру через жеребкування 🫂! приймаються і верлібри, і римовані✨ щоб подати заявку потрібно надіслати (телеграм) в особисті @grynenchuk : 1) ваш нік (можна анонімно) 👾 2) скрін на донат 30+ грн 🎀 3) будь-який вірш до 1000 символів 4) картинку, яка буде вас символізувати весь конкурс. картка: моно — 4874100025980692 приват — 5168752019053886 посилання на банку основна інформація: нам потрібно лише 32 учасники, тому хто перший встигне, того й капці😁❤️ на кожний тур буде по тижню на написання👽, щоб пришвидшити конкурс ми будемо раніше повідомляти теми наступного туру ⌛ ліміт символів на відбір — 1500, на плей-офф — 2000☄️ призовий фонд 💎: — мінімум 1000 грн, більше донатів, більше грошей🤏 (50% з спільного фонду ми відправляємо на ЗСУ), публікації на різних поетичних тг каналах 🌼 і особисто від мене декламації 3 переможцям всі питання в чат зала сучасних письменників або мені @grynenchuk в особисті 🌖 СЛАВА УКРАЇНІ ❤️

я спамила, сипала жартами – не за правилами, неправильно. тихо плавила біль свій, біль свій. за трояндовим чаєм пелюстки виринали й червоніли – ніяково, ніяк не подіти відчай. відчиняю неідеальний світ корком безалкогольного вина і знехтуваної поезії, в той час як непорушно квітнуть крокуси. @Khvyliastyi_notatnyk

чіпси з паприкою по праву руку, red hot chili peppers по ліве вухо відчуваєш шаленство? сто раз прослухай "can't stop" відкинь зайвий рупор – говорить ж бо серце. слейтити смайлами сяяння. скрінити, сипатись спойлером. спробами з спецій спеціально сповзати думками безслівно й зникати безслідно, немов й не було мене. а сяйво, що сліпить не сховане, воно ж бо незмінне зсередини, воно ж бо є я й різні сторони підсвічують навіть із темряви. 28. 03. 26.

Вчора я втомлена доповзла до презентації Пнябзика, і що вам сказати, — вжжжжжух і зарядилася енергією творчості⚡️ Пнябзо-відгук дивіться в інстаграмі, а тут скажу, що дай нам Боже усім сил і натхнення на творчість в усіх її проявах, і нехай творчість, як вічний двигун, нас живить і рухає далі, далі, далі — туди, де ідеї реалізовані, вірші написані, книги видані, де поети збирають стадіони, як рок-зірки, а рок-зірки стають в чергу за текстами до поетів. Щодо моєї прозової книги про Корею, над якою працюю постійно, а роботи ще є і є — то дуже радію, що все більше людей на ту книгу чекають, але навряд чи хто чекає більше за мене саму. Як і на друк свого «Птаходому» чекаю, що той Хатіко, а поки треба робити-робити-робити інше: як сказала Людмила Колб, авторка Віхоли, на обговоренні її книги позавчора: «Письменництво не забезпечує автора матеріально, тому пишуть ті, хто не може не писати».

Веселий Пальячі, кумедний Пальячі сплітає просте макраме. З повітряних кульок, з азартом дитячим, закручує іграшку-пуделя, наче з останнім вузлом оживе. Рудому Пальячі радіють усюди — нарозхрист відкрита душа. Ні зернятка суму, ні крапельки бруду. "На біс!" аплодують розчулені люди та знов по домівках спішать. В маленькій гримерці сповзають білила з обличчя брудним молоком. Обмахує протяг пилючним вітрилом фіранки. Так душно, що пляшка спітніла. За звичкою, вип'є ковтком. Знов потяг додому. На дріб'язок решти купує самотній квиток. Здригаються плечі беззвучно — так легше. Ніхто ж не помітить, якщо обережно звільнитися від думок? Веселий Пальячі, кумедний Пальячі сплітає просте макраме. Стеблинками джуту, з азартом дитячим, Нитками звиває мотузку, неначе з останнім вузлом все мине.

Хеллоу 🥰 Відкриваю прийом замовлень до Великодня 🤍 🌿 2 види начинки: 🫶🏻 Ізюм + апельсинова цедра 🫶🏻 Журавлина + шоколад 🌿 Різні розміри та дизайни Деталі в інстаграмі cozy.bakery.ua Сьогодні-завтра постараюся викласти описи і фото усіх пасочок, і в розрізі також 🫶🏻

танення – зняті покрови. мої оболонки сутності розливаються паводком на сотні світлових років до рідних порогів / точки першопочатку. здається, я не народжувалась… мене вивели з небуття тремтливою рукою дитини, що вперше тримала пензель, впустила його у глину солону, слизьку, багряну і, склавши долоні в молитві, заснула на грудях землі. прокидаюся від клекоту криги, від майбутнього запаху цвіту. скільки життів минуло? скільки мені іще?.. я занадто змінилась: у мене пташине серце і фотонові крила – не підрізати, не відтяти. я – натягнута траєкторія до точки першопочатку, до теплих порогів. я завжди повертаюся і приношу загублений ключ. @alefandco #алеф

м'якітно коли вона виходила з себе – відкривалося дно, усі її підводні течії ставалися видимі, каміння сахалося сонця і прагло якнайшвидше закопатися у мул. дерева на берегах розпачливо заламували і ламали гілки. кожен хруст відлунював криком новонародженого, що йому судилося не вижити. ошатні тільця пташат встеляли землю. її дамби підірвано болем і не вигідно відбудовувати руїни. коли вона оголювала себе до масштабів екологічного лиха – спостерігачі співчували і відвертали обличчя в безсилому соромі. відмотували пам'ять назад, щоб зберегти себе від причетності. гнів, ніби комета, відрощував роги, щоб пройти крізь її атмосферу яскраво. коли вона раділа покинутості себе - крізь товщу згрублого спокою вибивалося щось нове, ніким не класифіковане і не досліджене. кістяки образ ставали добривом для змін і допроживання. замотувалася в непролазні спогади. дерева м'якими лапами торкалися голої спини. коріння намацувало хребці, пошепки рахуючи. мурашки стишували хід, поступаючись конкурентам. бо старе "каховське" заростало вербовими котиками.

на губах лишається присмак вишневих марвел, занадто солодкий, але це краще, ніж сіль від сліз – інших поштучно немає у привокзальних кіосках, що виринають з темряви й манять вниз. далеко під вулиці, де люди давно не ходять, де тиша рятує мерців та блукає тінь моїх не прописаних правил, де мутять воду розбиті часами силуети начебогів. в безодні під містом дихають наші страхи, тримають в обіймах найгірші з відомих снів, щоб кожної ночі ми відчували спрагу по променях світла, наближені до межі. кіоски шепочуть, що там, під землею, краще, не будуть потрібні ні марвел, ні рештки сил, і я хочу вірити, що зрештою ми там завжди зможемо разом забути про власний гнів. 31.01.2021 #вірші

Дякую тобі, віконечку, що так стійко щоразу витримуєш ляпас ударної хвилі; даруй, що рідко вмиваю тебе. Скажи, твої друзі ще носять оті свої хрестики? І як, допомагає? Ми теж колись рядилися в чорне, як оце ти зараз. Воно попустить, а годин за дванадцять тренд знову повернеться. Тобі в кожнім разі пасує ліпше, ніж таким як я, та для іншого в шафі не завше є місце. @bozhkoistyping #ірина_божко

Не можу згадати чи боялася вчора смерті. Пам'ятаю, казали: не відкривай конверти — в них надсилають сибірську язву. Щось абсолютно смертельне, судячи з назви. Поштова скринька посеред двору, ікла комірок між хижих іржавих ясен. Світ видавався простим і від того класним. не чіпай небезпечне — й воно тебе не уразить. Одної ночі у хом'ячка спинилось маленьке серце. Мерця поховали за домом, в коробці з-під білих дитячих кедів. Я не знайшла у клітці пустих конвертів. Спрощені правила втратили своє значення. Так з'ясувалось: тому, хто втратив, болить сильніше, ніж втраченим. Світ поступово став співчутливо-спустошеним. Гардé відбувалося швидко і без оголошення, межа між живим і мертвим помітно тоншала. Розмивались обличчя зацвíлими плямами Роршаха. І тепер, за N-надцять зим назад, Смерть, минуючи листування, приходить у дім сама і в її хом'ячинім серці немає зла. Тільки зима, спокійна густа зима.

…А колись був сніг, і усе мінялось, і ставало кращим, а ми — із ним. І збивали з ніг хуртовинні шквали, але це здавалось таким смішним! І вітри бриніли морозним хором, із якого кожен ловив своє. А із неба пильно дивились зорі. І одна манила у Вифлеєм.   А колись був сніг, і від того — щастя, ніби більш нічого не треба нам. Він пішов до снів і не попрощався, а зостались холод, чума, війна, і розбите градом вогке‌ болото, і вітрів пере‌співи у пітьмі, і міста, яким неважливо, хто ти... І, скажу по правді, якби я міг   зачерпнути з вічності сутність світу і її вмістити в єдину мить, я обрав би січень і тьмяне світло, що кидає місяць на плоть зими. І на тихі вулиці з-за порогів долітають гамір, тепло і сміх...   А вгорі — розтулені жмені Бога, Із яких на світ опадає сніг. /// @nikolasson #ніколассон

домотканий дим обкурює голову. обдурюєш. скорописи рухів виказують у тобі холерика. пальці вистукують реквієм. "тьху-тьху", - кажеш, - "постукай по дереву, бо ще збудеться". метушишся у пошуку потрібної пари очей і падаєш, перечепившись через опірність простору. витоптую білі цяточки ілюзій, що підняли голівки. а з лійок мого неспокою ллються не сльози - марганцівка. скапує "цяп-хочу", "цяп-хотітиму", "цяп-хотіла". безглуздо кричати про втрачене, як потреба полювати в глушині з глушником. мрії - окозамилювальні бульбашки. не плануй мене за п'ять хвилин до дедлайну. не лікуй мріями за мить до зупинки серця - вони протерміновані. @snih_n_g #тата_пі

є люди, які приходять і відчувають усе - подих твій стомлений, опір, внутрішній маніфест, заповіді твої, істини закреслені і курсивом, сповіді, суїцидальні спроби піти красиво. знають, коли ти в гімно натираєш собою кахель, всі твої комплекси, болі, поразки, страхи. вони просто дивляться тобі в очі й відразу тонуть, і знають напевне причини твого безсоння. вони лягають тобі на дно, розкидають руки, припадають до нього, щоб уважно-уважно слухати. вони гладять твої борозди, рубці і шрами, вони тямлять усіх твоїх демонів, коли вже ніхто, здавалось, не тямить. вони піднімають тебе на руки - нікчемні мощі - і несуть і вимолюють в бога для тебе прощення. вони настільки жертовні, завзяті й щирі - готують тобі сніданки в порожній твоїй квартирі, чекають біля під'їзду і під дверима... а ти звикаєш і залюбки щоразу нехтуєш ними. і коли ти насправді захочеш випилитися до біса, лиш тоді вони встануть і підуть звідси все, як ти хотів і до чого так сильно прагнув, вони підуть. всі вони, зрештою, підуть нахуй @malskamira

Хей, Київ 😮 Запрошуємо на музично-літературний фіалковий вечір цієї п'ятниці 💐 Що на тебе очікує: ‒ виступи поетів та музикантів 🎤 ‒ затишний заклад на Подолі, з дуже смачною їжою та напоями 🍸 ‒ живий нетворкінг ‒ тут легко знайти своїх людей 👋 І як завжди, запрошуємо найкращих: 🔥 Андрій Буремний (ведучий) 🔥 Богдан-Любомир Притула (вірші) 🔥 Артем Ходосівський (вірші) 🔥 Олег Карачевський (вірші) 🔥 Світлана Фіалка (вірші) 🔥 Кирило Черкун (вірші) 🔥 Роман Кухарук (вірші) 🔥 Діана Веллс (вірші) 🔥 Ідемантія (вірші) 🔥 Леля (вірші) 🔥 Вельмишановна публіка: 🔥 Марія Олександрівна 🔥 Катерина Юрченко 🔥 Daria Shevchenko 🔥 Ольга Креймер 🔥 Sergiy Kyiv 🔥 Віталій 🔥 ✍️ НАБІР ТРИВАЄ ✍️ Регламент: Поезія ‒ 3 твори Музика ‒ 2 композиції Проза ‒ 1 твір Ведучий: Андрій Буремний Коли? 🗓 03.04 ☹️ 19:00–21:30 Де? 📍 Stories Cafe вул. Костянтинівська, 20/14 Вхід за донат від 200 грн Запис артистів та слухачів: Андрій Буремний ✍️

Хей, Київ 😮 Запрошуємо на музично-літературний фіалковий вечір цієї п'ятниці 💐 Що на тебе очікує: ‒ виступи поетів та музикантів 🎤 ‒ затишний заклад на Подолі, з дуже смачною їжою та напоями 🍸 ‒ живий нетворкінг ‒ тут легко знайти своїх людей 👋 І як завжди, запрошуємо найкращих: 🔥 Андрій Буремний (ведучий) 🔥 Богдан-Любомир Притула (вірші) 🔥 Артем Ходосівський (вірші) 🔥 Олег Карачевський (вірші) 🔥 Світлана Фіалка (вірші) 🔥 Кирило Черкун (вірші) 🔥 Роман Кухарук (вірші) 🔥 Діана Велс (вірші) 🔥 Ідемантія (вірші) 🔥 Леля (вірші) 🔥 Вельмишановна публіка: 🔥 Марія Олександрівна 🔥 Катерина Юрченко 🔥 Daria Shevchenko 🔥 Ольга Креймер 🔥 Sergiy Kyiv 🔥 Віталій 🔥 ✍️ НАБІР ТРИВАЄ ✍️ Регламент: Поезія ‒ 3 твори Музика ‒ 2 композиції Проза ‒ 1 твір Ведучий: Андрій Буремний Коли? 🗓 03.04 ☹️ 19:00–21:30 Де? 📍 Stories Cafe вул. Костянтинівська, 20/14 Вхід за донат від 200 грн Запис артистів та слухачів: Андрій Буремний ✍️

Ми любили не тих Ми любили не тих, Не на тих ми молились ночами. Мертві серед живих Сон збудили поміж хорогвами. Ми любили всліпу. Щемно грались у піжмурки з Богом. Хто затіяв цю гру? Та чи прийде кінець? Невідомо... Ми любили взамін, Безкорисно плекали надію. І ділились усім: Все, що мали та добре уміли. Ми любили, однак Нас ніхто не примусить любити: Іншу мову і стяг. Навіть, наші трикляті сусіди. Андрій Буремний

Для старшого шкільного віку (підлітковий) Фристайл Стан — перехід від фрустрації до прийняття стишено мова прошита спробами самостійного дихання якірного кольору кеди індиго-коди Am / Em / Gm /Dm/ в ля мінорі на сходовій на поверхні міжповерхового мосту між твоїм голосом і дійовими особами знову до галактичного року drum beat заховано послухай навіть якщо ніхто не прийде — я сидітиму поруч слухатиму бо коли ти мовчиш гучно так розбивається об бетонний дах дощ випадає і ходить кульгаво самотнім проспектам засвідчує згоду — полишати відчиненим слово і вільною голову. і нічого про серце. (про серце цьогоріч нікому) послухай як захочеш — ти зможеш цей дощ перегнати й босоніж світлофори на зустріч яскраво стрибають в пітьму в новий день синкоповано поруч. @nlitvinovapoetry #літвінова