Храм поезії (🖤)

Паризькі пні шепочуться про нас. Ти уявляєш, вони мають пам'ять! Такий чіткий зробили реверанс – Звабливий «па» у контурах на плямах. Ті ж самі ми у посмішці на двох, Міцне – подвійне з пінкою еспресо У формі серця, а у зернах Бог. І погляд твій на обрії не стерся. Пречисте плесо – пластиром до ран, Нестерпний сум стікає по краплинах. Таким чітким здається реверанс – Дорожнім знаком з сенсом докорінним. В країні капелюхів «от-кутюр» І одягу на втомлених підборах Під зливою відроджених тортур Зриваюся французьким мухомором. Плямує «па» червоне плато сліз, Віспини – в спину. Вулиці забуті. Ти пам'ятаєш наш таємний ліс – Bon Appetit із присмаком отрути? @sarahwatsonrhymes #мовчан

Що ж, віршів тут не буде! Принаймні поки що, дайте видихнути після заходу 19.10😅 А ось зі зборами видихати нема коли! Усі ви знаєте, що я неодноразово допомагав Хартії. І захід-День народження Саду ми з Мартою та загалом командою Саду зробили саме у підтримку їм. Я гадав, що в них вже є банка, але мене попросили зібрати повністю. Тому... Відкриваю публічно банку на теплак для Хартії. Теплак треба ось такий: https://lunarisoptics.com.ua/ua/p2314898881-teplovizionnyj-monokulyar-nvectech.html?source=merchant_center&utm_so І банка вже не пуста. 6000 з нашого заходу вже там є. Загальна сума — 49000 (логістика та привезти, не буду зайвий раз розповідати вам, усі все знають) 🔥🔥🔥Посилання на саму банку: https://send.monobank.ua/jar/6efMy3AvdK Номер картки: 4441111129456368 Чекаю ваші кровні. Якщо ми колись змогли закрити 171000, то і це зможемо. Просто не проходьте повз❤

/я кажу, шо це не кліше, тому це не кліше/ від зорового контакту не помирають. хіба що, це la petite mort. море моє, не хвилюйся. одного разу я пірну за перлиночкою — єдиною, зловлю, до себе притисну… і заміню твоїми сльозами кисень. і ніколи я не відірвуся, і не відірву погляд, і не вийду на кляту сушу — ні-ко-ли! бо навчуся дихати під водою. а доки блукаю роздоріжжям до жаданого моря, перехрестями плутаюся, на них до кожного зеленого старт-сигналу потрібна червона ниточка з хлопавки — /один      рух         пальцем/ потягнути — і світ вибухне. не те, щоб світ був проти, звісно. @poetkapilotka #квазар

чолов'яга неспішно ступає по місту, його нівечить смага упитись до згуби безладного тіла. у венах метеликом щезне злиденна ілюзія солодкого фатуму. повіки поволі затуляють овид сущого, медяний дотик сну шпуває свідомість безгомінню нічного міста. /ну досить, дівчата, ха-ха-ха, луснути ж можна/ вмить скляні очі здивовано глянули на оголених фантомів, бо оманливі жести облуд тягнули у звабливу заглибину млості — улеслива луда затемнила тяму. вогник світанку залоскотав обличчя питця. уїдливі пахощі залишків втіхи змусили встати з могильної ями злиденності й побачити огидні тіла блудниць. /із спогадів колишнього опияки/ @himernautopia #коваленко

Сон Ні, це не сон, нетривка помережана дійсність здійснить бажання і мрії усі заповнить у лабіринтах чудовисько грає в лови русалчину постать піймає й ніжно-ніжно цілує, знімає луску, бо хоче доткнутись шкіри чи душу шукає. Хіба ти не знаєш? душі в них немає, лиш як настає світанок волосся срібниться на сонці, не йми йому віри не йми йому правди, бо що таке правда? Вода відзеркалює слово, що розлилося божився, що це востаннє, лиш суголосся співає в мені перед справжністю листопада Химерність часом полонить, здіймаєш руки у час свій та простір, несила відмовити — стій же тут все позбавлене сенсу проте западає найбільше вкладаєшся в сон, щоб знову скоріш забутись @novakain_poetry #новакаїн

У вас буває відчуття ностальгії? В мене точно так. Бо інколи потрібно повернутися до початку, щоб завершити старі справи та рухатися далі. То ж пропоную послухати декламацію на вірш, який чекав її більше року - "Текстиль" 🧶 👉 Натискай сюди, щоб прочитати повний текст І, звісно, я дуже хочу подякувати людям, що допомогли мені з відео та аудіо, а саме Woffsay, Гортензії та Санджі 🫶

слухайтеееее! я згадала! в мене ж є збірки моїх поезій! вартість: 200 грн. Якщо їх придбає 10 людей, я доб'ю нарешті ці 2к. можна брати на подарунки друзям, які люблять поезію! https://send.monobank.ua/jar/2jLwmg2CRV

Осінь Доведеться тепер нам пройти оцю осінь, як комп’ютерну гру. Прочитати її, наче книжку, серед жовтого листя сторінок віднайти потаємні послання, що у вересні хмари — це зовсім не хмари, а попіл всіх згорілих намарно у серпні зірок.   Чи давити краплинами сонце, як сік з днів осінніх, гіркуватих, мов пізній міський виноград. І чекати, чекати, чекати, аж доки ця осінь раптово розірветься салютами айстр.   Десь між голих дерев віднайти заблукале тепло, позбирати опалі надії і каштанами понабивати кишені. На перехресті під ранковим мідним небом мерзнути. Дихати паром. Довго чекати, коли увімкнуть зелене. Ця осінь — наче жовте світло світлофора, що вимагає: зупинись, задумайся, постій. Адже попереду — червоний сигнал зими Зі збірки «Шкіра міст» @grasliv #олена_павлова

✨25.05.2025

Покажи мені свою Совість. Познайом мене з Нею колись. Чи Її сотворила готовність Молитися зі слів «Помолись»? Чи Вона народилась зі злості? Із чуттів негативних, брудних? Чи Вона зародилась як кволість, Аби потім оживляли живих? Твоя Совість не має початку, І так само ж не має кінця. І за Неї не поставлять печатку, Не наповнять тобі гаманця. Якщо є Вона в тобі — хапайся За можливість ще жити життя. Ні від кого тоді не ховайся, Неси Світу нові відчуття. Світ тебе захищатиме палко, Світ тебе берегтиме тоді. Твоя Совість зʼявляється ж змалку, Коли серце ще бʼється у воді. Ну а потім Вона — випадковість, Яку можеш відпустити увись. Покажи мені свою Совість. Познайом мене з Нею колись. @myheartchoosesyou

Треба ще 2244 грн дозбирати 5375411424237183

Я тобі не сподобаюсь. З немодною зачіскою в зім’ятій неновій сорочці. Без оригінальних ідей і грандіозних амбіцій. У мене навіть немає шансу. У мене навіть немає часу, Бо годинник розбився, а ремінець порвався. Я забирав би тебе з усіх відділків усіх поліцій, Казав би: вона зі мною. І ніс на руках додому. Заварював какао, проганяв твою/мою втому. Я тобі не сподобаюсь. Я не як ті, інші: Красиві, впевнені, перспективні. А батьки у них – академіки, музиканти, хірурги...продовжіть далі. А у мене ніхто. І я сам ніхто. Правда, смішно? Тим, хто уже близький, ти пробачаєш все, навіть деталі. Тим, хто іще ні – взагалі нічого. Ні кульгавої орфографії, ні недоречних жартів, ні запізнень, ні непристойних поглядів, ніякого занудства чи, тим паче, закидів: Ти_ж_жінка. Тому мені шалено важко, стати для тебе вартим. Тому мені майже неможливо стати для тебе обраним. Я тобі не сподобаюсь. Я цілковитий бідняк, бо не маю нічогісінько з того, що хочу. Xочу тільки тебе і не маю. Лиш навшпиньках крадусь, наче злодій я. Ти ж не терпиш будь-якого виду залежності. Можеш не вірити, але це я написав ту мелодію, Яку, коли довго чекаєш вистукують ненавмисно пальці. Я знаю про твою шалену приховану любов до танців, І в який момент міняють колір твої очі. Я тобі не сподобаюсь. Я б єдиний підтримував всі твої намагання. Бачив зразу, що важливе, а що другорядне. Вмів зібрати тебе із дрібних шматочків ущент розбиту. І за це я готовий платити життю непомірне мито. Кожен день наче місяць, кожна сварка наче холодна війна. Але я тобі не сподобаюсь, тож вип’ю піду вина. Таня Удод #удод

Спеції літа на двох. Солодка пожежа, бо гостра від чілі, Спокусами пристрастей гріє тебе. Тепер шоколаду гіркого секрет Розтопить обійми в солодке похмілля, Щоб ніч переповнити вщент. І пахне корицею, медом, мускатом Розтеплений вечір і літо на двох. Пелюстки шафрану мільйонами сонць Емоції змішують з вітром і джазом, Торкаються снів і долонь. У жимолость схід пересипиться зранку, У перше проміння - тягуча нуга. Імбир з куркумою додай в маринад, У моря позич аромат орегано, А сіль - залиши на губах. У літо на двох висип спеції спеки: Любисток і лавр, кардамон, розмарин, Чебрець, чорний перець, ваніль, каррі, кмин. Яскраві, п'янкі заплелися сюжети В пахучих доріг серпантин. 03.07.2023 © @olesya13r

сиджу на тобі знахабніло, неначе на парті у школі. підлазиш під точені нігті, шепочеш обірвану сповідь. як зміг хоч на мить зупинитись, записуй на ребрах ревниво, в яку відчайдушну хвилину ти вдерся під зніжену шкіру. схопи, обгорни наче плахтою, і ваб пресолодкою слиною, твої аметистові очі мене віддзеркалять вродливою. дави нісенітниці, стогони, тисни у пітьмі на пороги. щоб я викликала тебе, хоч хотіла звернутись до Бога. @li_lizka1000

🐺07.07.2027

Так іноді буває на душі, — То вовки в тобі виють, то сміються, І дуже важко їх уже тоді позбуться, Коли дійшли у зграї до душевної межі. . . . У цім бутті не легко «просто бути», Тут треба вміти керувати своїм вовком, Уміти йти повільно швидким кроком, І головного, кохання, у серці не забути. . . . Тому я й казала: Коли тебе не стане чи мене, — Тоді й мене або тебе уже не стане. І Світ тоді вже зникне, більше не настане У серці жару ніжне сяйво, що ще є . . . . @myheartchoosesyou

Білизна – додолу. Багаття – до неба! Тікає з-під дотиків, мов навісне. Ми рідні. Ми вірні. Ми ніжні. То все, бо Кохаємо. Дуже. Десь вислизнув день. Спокусниця-ніч, в зорях-родимках тіло, Прийшовши, відклала всі справи за нас. Штовхнула в обійми, і ми полетіли, Бо то не обійми – чотири крила! Білизна згубилася в темряві стиглій, Служила нам одягом ковдра м'яка. Негода у серці й за вікнами стихла, Не стало ні сліду від скарг-нарікань. Такий, що до неба, вогонь насолоди. Цілунковий струм – до тремтіння клітин. Ми пісня без слів, котрій авторка – доля. Ми те, що у Всесвіті більш не знайти. @tettios #інтимнірядки

Upd. Ще 2500 грн Я знаю, що я максимально ахуїла, але... Треба ще добрати кріплення на алінтек і чохол Треба ще 2500 грн (в мене там на вчора на 100 грн більше прийшло) Кидайте одразу на картку! 5375411424237183