Храм поезії (🖤)

* Ти знай, що цей смерч тебе не знесе. І коли ти втратив віру, і коли збайдужіло геть все. Я прийду. Заберу твій біль. І верба перестане бути плакучою. Я буду погрожувати грозі – і вона мине. Запиши ці слова на згадку ручкою: «Цей смерч тебе не знесе!» Я посаджу твої улюблені квіти, а вони будуть сміятися сонцем для тебе. Візьму у веселки твої улюблені кольори і зв’яжу тобі шарф. І коли твоє горло буде стискати печаль, носи його. І коли твоїм рукам буде холодно, я заварю для тебе найсмачнішу каву. Питимеш і триматимешся за тепло горнятка. Горнися до життя і не віддавайся смерчу. Тримайся. Грій свої мрії в собі іскорками світла, які ховаються за темними думками. Не ходи лабіринтами. Не говори з лукавим. Світло. Тому що завтра буде завтра. Тому що цей день не останній. Ти знай, що цей смерч тебе не знесе. Тому що ти не байдужий комусь. Тому що по вірі твоїй буде тобі. Вір. І колись твої улюблені квіти будуть сміятися сонцем для твоїх онуків. Ти знай, що цей смерч тебе не знесе. І коли ти втратив віру, і коли збайдужіло геть все. Я прийду. ‒ Твій день. © Оксана Лихогляд 27.04.2023 #вічнавічзістихією

Весняна аудіодобірка переможних віршів конкурсу "Плейлист" тепер доступна й на YouTube! Тепер слухати буде ще зручніше!🎧 ➡️Залишаю посилання: https://www.youtube.com/watch?v=pZ9lRYbfmdY&t=39s

непрості · всірілий постріл спрілого подиву спокусою серпня простромлює простір · ріже серпом серпанковий слід спраглий до краю роси пориву дивного світ · три слова поспіль втиснуто стрілою ирію ми вдвох непрОсті на цій війні · прозорі спомини вічністю сплетені скреслого подиву спробуєш — не спини @panna_andriana #панна_андріана

Христос воскрес — папа вмер Великоднє диво!

Збірка в роботі. Передзамовлення 250 грн. Далі отримання Новою Поштою за рахунок замовника. Книга «Скрипторій» – збірка віршів, віршованих казок та лірики. Всі мої ельфи, дракони та єдинороги. Сума збору на банці – на тираж 100 екз. Але мінімальна сума для 20-ти – від 9000 грн. Все, що більше – збільшить тираж. У книзі мої ілюстрації та кілька ілюстрацій чудових художників. 🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/3BcrofDKYg 💳Номер картки банки 4441 1111 2131 7576

Все це наше, для чого і досі назви немає, що на кінчиках пальців, як тихі срібні дзвіночки, все триває, украдене у ніщоти і ночі. Березнева завія. Тонка спокуса письма. Вигортаючи назви з брунатної дерті втоми, позначати присутності спільні живі пунктири. Для усіх, що в таку негоду наважились десь іти, на горі стоїть Володимир зі своїм залізним хрестом. І немає достатніх слів, аби пояснити вагу весняної потуги ріки і довіри дорослої. Так не бачиш ангельське військо зі свого людського зросту, тільки чуєш, як небом розкошланим плине гуркіт, тільки пишеш, ніби саджаєш дерево, ніби так підросте воно і вродить справжніми іменами. А читаєш написане - і опіки на вустах. І підкурює обережно ніжна й хижа весна від великого полум'я, що стугонить між нами. #Калитко

Знайомі доріжки так ваблять мене, Аж крається серце не в силах спинити. Росте, мов на дріжджах, бажання земне — Щасливою стати у квітні. Сховатися в зелені Живи на день, Забутися в сакурах парку Кіото, У шелесті листя освоїти Дзен, Збагнувши це вічне: «А хто ти?». Кохана дружина, поетка, дочка, Людина, що плутає прізвища, дати? Циклон прошепоче мені спідтишкá: «Малечо, хіба не начхати?» Най промені сонця нової весни Накриють тривоги легким павутинням, Миттєво розтануть жахіття зі снів У зливі бадьорій, невпинній. Най думка відверта натхненням кипить, А серце пашіє пʼянкою любовʼю. Вишневе цвітіння густих верховіть Мене врятувати я вмовлю. Ася Ейрена 31.03.2025

P.s. Просто вірш про парк, що знаходиться неподалік від дому, в якому дуже подобається гуляти 🙌 Маю маленьку мрію… Хочу колись погуляти в парках Японії 🙈

Під ключицями, б'ючись до твого голоду, Зазираючи в безодню втрат спотворену, Обіймаючи в'юнкі забуті марення, Дріботить серцебиття – кого кохала ти? В підребер'я дивозболеними грозами Проникає темна негура розкосими Недосмугами незгаданих забутих драм – Залишається в хребцях твоїх переживань. Нетерпкими й несолодкими світанками Під лопатки – струмом пристрастей та вадами. Не слідами – лиш недогарками сизими Тліють плани бути разом... та колишні вже... 20.02.2024 © @olesya13r

Ми тут, пломінцем запальнички нахабно викрадені у темряви. Кольори розтікаються по обличчю, ніби пилом посивлений негатив опустили у теплий кислотний розчин. Якщо час і вартує чогось, ти своє уже заплатив. У пострілах і рахунках важлива точність, довершеність руху у напівмороці, підсвічений контур воскових вилиць. Моя черга наступна, я досі не знаю ціну. Дрібкою сонць сиплюся схилом вулиці, жменями у зіниці — до товщі води і нижче. Глибини — тобі, мені — кесонна хвороба, битись у берег в судомній ніжності. Вчитись терпінню щокрок за роком, смішною рибою у йодовій сітці. Фіксована вартість вічності — відпустити, закарбуй це вироком чи уроком.

джерело: @Mr_James_Bond

Присвята Дніпру Вітаю, мій мінливий, мільйоноликий друже! Тобою неможливо насититися вдосталь. Нехай співає злива, крізь  каламутний простір Ходімо разом нині. Ти охоронець дужий. Нам щось нове постійно в стосунки час приносить. Давай, неначе вперше, веди мене по схилах, Нехай води нашестя бруківку умиває, Як вершниця сучасна здолаю на трамваї Крутий підйом, де свідки історії застигли. У них сплелись події щасливі та криваві. У згадку лине, як ти ховав мене з коханим У лоні парку. З тактом у бесіду втручався, Коли являв на очі скульптури незвичайні. Дніпро хвилястий розчерк виписував старанно, А тишу відганяли нахабно-спритні чайки. Твої ракети-гірки колись шукали радо. Дитячим щирим сміхом просякнуті подвір'я. Від обстрілів хоч гірко, у силу світла вірю. Очистимо від скотчу шибки, зашиєм рани, Тобі, мій невгамовний, подекуди манірний. Хай кажуть: "Промисловий". Та стільки тих куточків, Де запашні розмови підсніжники заводять. Де неводи із віття в небесну синь-безодню Закидують столітні дерева. Місяць точно Не раз в них попадався, не раз і дим заводів. Пробач, що на побаченнях усміхнена не завжди. Буває, що розпачливих мелодій ллється більше Ніж зараз крапель. Знаю, що підкажеш низку рішень. Зберу думки у зграю я, на зміни врешті зважусь, А ти мене фасадами із жабками потішиш. @literospletinnia #приходченко #оксана_приходченко

Привіт! триває набір на 2 сезон поетичного конкурсу Чорна Перлина тут умови конкурсу

† У світлий день Воскресіння Христового щиро зичу піднести свої серця ближче до Господа — особливо посеред випробувань, які нині переживає наша країна. Хай не згасає віра, не стихає молитва, переповнює вдячність, зростає прощення — і сходить на нас Боже милосердя. Дякуймо Ісусу Христу за Його велику жертву — за те, що Він віддав своє життя за наші гріхи, аби відкрити нам шлях до спасіння. Хай зійде на нашу землю ласкавий і спасенний мир. Хай повернуться додому наші захисники, стануть вільними наші полонені, знайдуться й обіймуть рідних безвісти зниклі. Кожному, хто втратив дім, — щиро бажаю сили та можливості його відновити, знайти новий прихисток і відчути: тут — удома. Хочеться обійняти кожного українця й кожну українку, хто зазнав горя та болю втрати через війну. Кожну дитину, в якої вирвали щасливе дитинство. І подякувати кожному волонтеру та волонтерці — опорі, на якій тримається незламна віра, мов на тонкому, але міцному гвіздочку. Бажаю душевного спокою, невичерпної сили та стійкості. Бажаю Україні миру, воскресіння, відбудови, розквіту й благословенного майбуття. Христос воскрес!

я хочу купити трейлер й забрати родину з Херсонської області. якщо в нього влучить якась крилата це буде на ЇХНІЙ совісті. і тоді ми хоча б разóм помремó у машині моєї мрії, і тоді наші душі втечуть на небо, як втомлені загнані звірі. я хочу щоб в трейлері завжди були квіти з полів, які ми об'їздимо, ми будемо прокидатися рано, і мчати дорогами пізніми. гіпсофіли, ромашки і жовтий сонях тремтітимуть від ґрунтовок, зате у нас буде спільний трейлер, дороги, квіти і мова. а на блокпостах бабуся скаже, що, мабуть, пора вертатися. дід плюне в траву, візьме цигарку, і буркне "тобі не так усе!" а я сидітиму за кермом, підперши рукою голову, і вечір сльозливо впаде на цю окуповану територію. і ми стоїмо. давно стоїмо. вже мама розводить паніку: "в нас мало води, в нас мало їжі - лишились останні пряники!" в нас мало сміливості, мало духу, теплих речей, бензину... треба подумати на дозвіллі, як пережити зиму... коли душі наші втечуть на небо, як втомлені загнані звірі, ми все ще залишимося на сидіннях в машині моєї мрії, бо перед цим в нас влучить те, що лишиться на ЇХНІЙ совісті, я просто хотіла забрати родину із Херсонської області. 2022 #сатурновапоезія

Моєму другу Колібрі та його побратимам потрібно поставити декілька тачок на колеса Медичний підрозділ морської піхоти на Покровському напрямку дуже потребує наших гривнів для ремонту евакуаційної техніки Це саме ті люди, які везуть хлопців та дівчат на стабіки. І чи доїдуть вони живими дуже залежить від техніки Колібрі міг би спокійнесенько сидіти вдома, адже на початку повномасштабного вторгнення отримав поранення й ледь не залишився без ноги. Але вирішив, що так не може й захищає наші з вами (посил цивільним) попи від агресора. Він з колегами рятують життя. І в цьому питанні швидкість та комфорт пересування пораненого грає величезну роль Зараз їх тачки: дві Т4 та одна швидка зламані. Одна Т4 не заводиться, чорт його зна, що з нею взагалі. Інша така ж тачка потребує ремонту коробки. А в спрінтері треба під заміну гідропідсилювач керма Зазвичай хлопці це все діло ремонтують власним коштом, але в поточний момент потребують нашого з вами підсилення Тому хлопчики та дівчатка, я думаю, що ви вже зрозуміли: я прийшла за вашими грошима: На ремонт евак.машин 🎯Ціль: 50 000.00 ₴ 🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/3a3K16tXyY 💳Номер картки банки 4441 1111 2366 9362 Давайте як можна швидше закриємо це питання бо на кону життя наших захисників. PS: я розумію, що в підготовці до Великодня ваші гаманці спорожніли на кругленьку суму бо перше тепло, свято й т.д. Але треба памʼятати, що якщо ми тут можемо святкувати, то це лише через те, що нас дуже добре захищають наші ЗСУ PS2: всі чеки та звіти обовʼязково будуть тут же Подякувала #Таткавіщає

пам'ять — це м'ята, пом'ята тисячі разів, щоб відновити запах того самого міста, тих самих моментів, тієї самої... сум'яття — замінник суму, хоч скільки таблеток не кидай у чай, солодко вже не буде. перевірка на неї в крові показала критичний рівень. чиясь стеля — моя підлога. мої хмари — це її хвилі. ловлю летючу рибу за хвіст, та вона не виконає моє бажання. прошу пробачення, кажу "обізналась", забула особливі прикмети. як там? «ніколи не кажи "назавжди"» нові спогади перефарбовують стіни пам'яті всупереч моїй волі. здираю фарбу обгризаними нігтями, лише б розгледіти те, що було там раніше, хто був там раніше, чому "був"... диск, поспіхом кинутий у тривожний рюкзак, поцарапаний. набридливо заїдає, не дає побачити, не дає пробачити! монумент накритий білою пеленою, за яку відчайдушно чіпляюся, та вона не знімається. вона вилита з каменя, за яким я піду на дно. і я стану летючою рибою, матиму крила, та ніколи не злечу вище за її хвилі. залишусь подобою, дешевою підробкою, примарним образом. нехай. я просто хочу згадати обриси того самого міста, тих самих моментів, тієї самої мене. @khashchi #гортензія

1 червня розпочнеться набір на літній конкурс «Плейлист», який уперше буде прозовим, а не поетичним. 7 найкращих творів озвучать талановиті декламатори «Віршопліткарка FM». ⏳✍️ Щоб у вас був запас часу на ідею сюжету вашого твору й, власне, на написання, я даю завдання уже сьогодні. Якщо коротко, то вам треба вибрати жанр і тему з переліку, детально про завдання за цим посиланням ➡️ клік сюди Увага, кількість місць у наборі на конкурс буде обмежена, тобто якщо раптом 35 людей здадуть свої роботи в перший день набору, то він одразу й буде завершений.😐 Бажаю натхнення на цікаві ідеї! 🥰 @virshoplitkarka #плейлиствіршопліткарки

ну, майже, декілька придбав

Нікого немає вдома. І дому ні в кого немає. Крізь вікна, забиті навхрест, високий полин росте. Я вигадала це місто, немов тятиву поміж нами. Аж потяг летить стрілою у спалений "Градом" степ. А потім - блакитним змієм - ховається у різнотрав'ї. І травень зчорнів, що траур. І в смерті рука легка. Я вигадала цю пісню про тебе - і не заспіваю, бо врешті забракне горла, мов доброго срібняка. Посиплеться цвіт, як правда. І наші дороги - набіло. Не я тобі ворог, віриш? Не ти мені вбивця, та наллєш поза креш отрути...Ну, що я такого зробила? За що ти зі мною так? @aliahuliieva #аля_гулієва