БРИГИНЕЦЬ🇺🇦
Гострі коментарі, креативна аналітика, відверті оцінки від журналіста, аналітика і колишнього нардепа і журналіста: Щодо співпраці @ot_otozh Мої сторінки ще: https://youtube.com/@o.bryhynets https://twitter.com/bryhynets https://m.facebook.com/bryhynets
Show more📈 Analytical overview of Telegram channel БРИГИНЕЦЬ🇺🇦
Channel БРИГИНЕЦЬ🇺🇦 (@bryhynets) in the Ukrainian language segment is an active participant. Currently, the community unites 25 371 subscribers, ranking 2 365 in the Politics category and 2 379 in the Ukraine region.
📊 Audience metrics and dynamics
Since its creation on невідомо, the project has demonstrated rapid growth, gathering an audience of 25 371 subscribers.
According to the latest data from 12 June, 2026, the channel demonstrates stable activity. Although there has been a change in the number of participants by -1 116 over the last 30 days and by -30 over the last 24 hours, overall reach remains high.
- Verification status: Not verified
- Engagement rate (ER): The average audience engagement rate is 15.87%. Within the first 24 hours after publication, content typically collects 13.16% reactions from the total number of subscribers.
- Post reach: On average, each post receives 4 031 views. Within the first day, a publication typically gains 3 343 views.
- Reactions and interaction: The audience actively supports content: the average number of reactions per post is 267.
- Thematic interests: Content is focused on key topics such as іран, економіка, поширення, нафта, оббпс.
📝 Description and content policy
The author describes the resource as a platform for expressing subjective opinions:
“Гострі коментарі, креативна аналітика, відверті оцінки від журналіста, аналітика і колишнього нардепа і журналіста:
Щодо співпраці @ot_otozh
Мої сторінки ще:
https://youtube.com/@o.bryhynets
https://twitter.com/bryhynets
https://m.facebook.com/bryhyn...”
Thanks to the high frequency of updates (latest data received on 13 June, 2026), the channel maintains relevance and a high level of publication reach. Analytics show that the audience actively interacts with content, making it an important point of influence in the Politics category.
Data loading in progress...
| Date | Subscriber Growth | Mentions | Channels | |
| 13 June | +1 | |||
| 12 June | 0 | |||
| 11 June | +1 | |||
| 10 June | +2 | |||
| 09 June | 0 | |||
| 08 June | +1 | |||
| 07 June | 0 | |||
| 06 June | 0 | |||
| 05 June | +1 | |||
| 04 June | +4 | |||
| 03 June | 0 | |||
| 02 June | 0 | |||
| 01 June | 0 |
| 2 | https://youtu.be/KtlMDoHp0fY | 895 |
| 3 | 🌀 Це не десь далеко... Це нависає👇
Спалах вірусу Ебола у Конго є "генеральною репетицією" нової світової пандемії, оскільки міжнародне фінансування глобального охорони здоров'я швидко зменшується, а довіра людей до науки та багатосторонніх рішень коливається, пише Financial Times.
"Ми перебуваємо у набагато гіршій ситуації через вороже ставлення до суспільної та глобальної охорони здоров'я, яке виникло після COVID-19", — заявив директор програми глобального охорони здоров'я Ради з міжнародних відносин Томас Боллікі. | 851 |
| 4 | https://youtube.com/shorts/_w89ZmB4708?feature=share | 1 108 |
| 5 | 🌀 «Яка сумна новина» (ні) ⛽️🤡
Поки кремлівські пропагандисти без упину розповідають про «замерзаючу Європу» та крах західної економіки, у самій Москві на заправках «Татнефті» офіційно ввели суворий сухий пайок — всього по 20 літрів бензину АИ-92 та АИ-95 в одні руки.
Російська столиця впевнено влітає в омріяну атмосферу пізнього совка з чергами, талонами та обмеженнями.
А тепер стеж за руками й географією:
Основні нафтопереробні потужності цієї компанії (зокрема гігантський НПЗ «ТАНЕКО») розташовані в татарстанському Нижньокамську. Це понад 1430 кілометрів від українського кордону по прямій. І якщо на московських заправках зник бензин, це означає лише одне: українські далекобійні дрони успішно «модернізували» татарстанську нафтопереробку, і ефект від цієї бавовни долетів прямо до московських баків.
І це російська розвідка ще тільки бідкається, що з 1 липня інтенсивність ударів по їхній нафтогазовій галузі зросте щонайменше вдвічі!
ОТЖЕ:
20 літрів сьогодні — це ще розкіш. Далі буде за щастя заправити самовар.
Ну що, ХУЙЛО, як там «енергетична наддержава»? 20 літрів у бак — і повний вперед на звалище історії! 🎯📉🎪 | 2 089 |
| 6 | 🌐 Влада мовчить про деталі...
Але, якщо вірити угорським джерелам, то угода уряду може виходити не лише за рамки законі, аиі за рамки Конституції | 1 127 |
| 7 | 🌀 «Аналоговнєт» з розлітом у 70 км: чому Кремль боїться знову бити «Орешником»
Поки російські воєнкори мріють паралізувати Київ і Чернігівщину, а їхня розвідка судорожно чекає подвоєння українських ударів «Хорнетами», у головної кремлівської лякалки — ракети «Орешник» — виявилися серйозні проблеми з топографічною орієнтацією.
Соціолог Микола Мітрохін (їхній, в не наш) опублікував розбір реальних результатів «випробувань» цієї балістичної зброї, який пояснює, чому Путін раптом замовк про свої супер-ракети.
У путінській логіці «отвєток» дійсно є план спробувати вдарити «Орешником» по дніпровських мостах і греблях у Запоріжжі, Дніпрі чи Києві. Але є одна проблема: російські генерали банально не впевнені, що ця дубина здатна влучити хоча б у річку, не те що в конкретний міст.
Хронологія «епічних випробувань» путінського вундерваффе виглядає як суцільний анекдот:
1. Кучність, яка швидко закінчилася
Під час першого, суто демонстраційного удару по Дніпру, росіяни ще змогли показати якусь кучність уламків. Але далі щось пішло не так. Під час другого удару — по Львову — розкид суббоєприпасів склав фантастичні 50–70 кілометрів! Російська пропаганда намагалася видати це за «геніальну фічу» та покриття великої площі, але насправді це виявився капітальний баг системи наведення.
2. Мимо каси: Біла Церква та Донеччина
Наступні два пуски остаточно поховали міф про високоточність:
* Удар по Білій Церкві: ракети прилетіли «кучно», але взагалі не в ту ціль, куди цілилися.
* Удар по Донецькій області: ракета просто зробила «жест доброї волі» в повітрі й розвалилася, взагалі не долетівши до цілей (які так і залишилися загадкою для самих російських навідників).
3. Україна як вимушений полігон
Коли Путін заявляв, що Росія розглядає Україну як «полігон» для нових ракет, він не блефував від величі — він просто констатував факт. Вони дійсно тестують абсолютно сиру, недороблену зброю в реальних бойових умовах, бо на закритих полігонах вона, схоже, відмовляється літати куди треба. І зараз російські військові тягнуть із новими запусками лише тому, що бояться вчергове зганьбитися на весь світ своєю «точністю».
💡 ОТЖЕ:
Ось і вся «грізна відповідь» Кремля. Російські технарі бідкаються, що Крим скоро залишиться без світла і логістики, бо збити українські перехоплювачі їм нема чим, а у відповідь путінські стратеги можуть лише запускати криві «Орешники», які летять за принципом «на кого бог пошле» з похибкою в 70 кілометрів.
Замість стратегічної зброї XXI століття Росія створила гігантський і дуже дорогий феєрверк, який лякає лише мирних жителів своїм шумом, але викликає гомеричний регіт у військових аналітиків.
Пастка закрилася. Нафта дешевшає, дрони під Одесою тонко пищать і мінусують російських розвідників, а путінський «Орешник» летить кудись у бік русского воєнного корабля.
Хуйло, як там точність? 🎯📉🎪🚀🪵 | 1 329 |
| 8 | No text... | 1 367 |
| 9 | https://youtube.com/shorts/bOFcfCZ0y0g?feature=share | 1 542 |
| 10 | А потім починає їх зачищати.
Так було з Гіркіним.
Так стається з частиною російських “воєнкорів”.
Так завжди буває в системах, де насильство спочатку легалізують як інструмент політики, а потім воно починає розповзатися всередину самої системи.
І тут головний висновок для України.
Путінізм — це не лише прізвище Путіна.
Путінізм — це метод керування державою.
Це культ першої особи.
Це заборона на персональну критику вождя.
Це телефонне право.
Це силовики замість суду.
Це медіа як обслуга влади.
Це цькування незручних.
Це використання радикалів як дубинки проти опонентів.
Це покарання не за злочин, а за нелояльність.
Це логіка, в якій “своїм” дозволено все, поки вони корисні, а потім їх так само списують.
І якщо ми колись побачимо такі ознаки в Україні — не треба себе обманювати красивими словами про війну, доцільність чи “національну безпеку”.
Якщо критику першої особи починають прирівнювати до зради.
Якщо правоохоронці працюють не за законом, а за політичною командою.
Якщо медіа мають не ставити питання, а служити лінії влади.
Якщо незручних людей карають не судом, а “обставинами”.
Треба чесно сказати:
це вже не просто політична боротьба.
Це запах путінізму.
А проти путінізму не можна воювати тільки на фронті.
Його треба душити в зародку всюди, де він намагається прорости.
Навіть якщо він говорить українською.
Навіть якщо прикривається патріотизмом.
Навіть якщо пояснює себе війною. | 1 759 |
| 11 | 🌀 У ДИКТАТОРІВ НЕМАЄ СВОЇХ. Є тільки тимчасово корисні
У Росії зараз відбувається дуже показовий процес: ті, кого вчора не помічали, терпіли або навіть стимулювали, сьогодні раптом почали заважати системі.
Ті, хто роками кричав про війну, вимагав ще більшої жорстокості, розганяв ненависть, атакував “слабких” і підштовхував Росію до ще глибшого людожерства, тепер самі починають потрапляти під репресії.
Найцікавіша історія — з російським воєнблогером Єгором Гузенком, відомим як “Тринадцятий”.
Це не ліберал.
Не антивоєнний активіст.
Не людина, яка виступала проти агресії Росії.
Навпаки.
Це представник того самого Z-середовища, яке роками працювало на війну. Саме такі люди допомагали Кремлю розганяти суспільство до стану “мало вбивають”, “мало карають”, “мало наступають”, “мало жорстокості”.
І поки вони були корисні — система їх терпіла.
Але диктатура має одну важливу особливість: вона не терпить нікого постійно.
Навіть своїх.
Особливо своїх.
За повідомленнями російських опозиційних джерел і самого каналу “Тринадцятого”, після критики Путіна Гузенко спочатку зник зі зв’язку після відправки на штурм. Потім з’явилися повідомлення, що його знову забрала військова поліція — просто з медроти, попри травми.
І ось тут починається головне.
Ця історія важлива не тому, що нам має бути шкода російського Z-блогера.
Ні.
Ця історія важлива тому, що вона показує, як працює диктатура.
Спочатку вона створює радикалів.
Потім використовує їх як інструмент.
Потім вони починають вірити у власну вагу.
А потім система пояснює їм, що ніякої власної ваги в них немає.
Є тільки вертикаль.
Є тільки наказ.
Є тільки право одного центру вирішувати, кого сьогодні можна ненавидіти, кого можна критикувати, а кого не можна чіпати за жодних обставин.
У диктатурі можна кричати про війну.
Можна вимагати репресій.
Можна закликати до насильства.
Можна проклинати Україну, Захід, лібералів, опозицію, “зрадників” і кого завгодно ще.
Але є одна межа.
Не можна персонально чіпати Вождя.
Бо в авторитарній системі перша особа поступово перетворюється не на політика, а на сакральний об’єкт. Міністрів можна сварити. Генералів можна сварити. Губернаторів можна сварити. Навіть армію іноді можна сварити — якщо це допомагає випустити пар.
Але “цар” має залишатися непогрішимим.
І щойно критика доходить до нього особисто, система сприймає це вже не як думку, а як замах на саму конструкцію влади.
Далі вмикається другий механізм — позасудове переслідування.
У диктатурі закон поступово стає декорацією. Суд, прокуратура, процедури, права людини — все це існує на папері. А реальні рішення ухвалюються в кабінетах, у спецслужбах або через дзвінок згори.
Людину карають не тому, що вона порушила закон.
Її карають тому, що вона стала незручною.
Третій механізм — економічне й цивільне знищення.
Перед арештом або замість арешту людині можуть перекрити кисень: заблокувати рахунки, відібрати роботу, позбавити можливості заробляти, оголосити “екстремістом”, “іноагентом”, “зрадником”, “неблагонадійним”.
Система намагається зробити так, щоб критик влади став токсичним ще до камери.
Четвертий механізм — тиск через родину.
Це один із найогидніших маркерів диктатури. Коли не можуть або не хочуть бити прямо по людині — б’ють по близьких. Через батьків, дружину, дітей, роботу, безпеку, репутацію.
Це вже не політика.
Це заручництво.
І п’ятий механізм, особливо характерний для воюючої диктатури, — “квиток в один кінець”.
Війна стає утилізатором.
Незручного можна не розстрілювати в підвалі. Його можна відправити на найгіршу ділянку фронту. У штурм. Без нормального забезпечення. З травмами. Без зв’язку. А потім списати все на “ворожу кулю”, “бойову обстановку” або “трагічний випадок”.
Це дуже зручно для системи.
Немає суду.
Немає вироку.
Немає політичного вбивства.
Є просто війна, яка все проковтнула.
Саме тому кейс “Тринадцятого” — це не просто внутрішня розбірка окупантів.
Це клінічна модель диктатури.
Режим спочатку годує радикалів.
Потім користується їхньою агресією.
Потім лякається, що вони стали занадто самостійними. | 1 686 |
| 12 | https://youtu.be/XZNHdvSaYBY | 1 791 |
| 13 | 🌀 БОЖЕСТВЕННИЙ ІМУНІТЕТ: ЧОМУ ПУТІН ПРАВИЙ, АЛЕ НЕ ТАК, ЯК ВІН ДУМАЄ
Коли кремлівський диктатор заявляє, що «Господь завжди на стороні Росії», він, сам того не розуміючи, каже правду. Але його теологічні знання закінчуються там, де починається справжня суть речей.
Бог дійсно традиційно підтримує убогих у їхній убогості. Але підтримує не для того, щоб підняти їх до величі, а тому, що в убогих є своя, особлива, дуже специфічна місія на цій планеті — виробляти імунітет людства.
Давайте подивимося, як працює цей біологічно-історичний механізм:
1. Росія як світовий штам вірусу
Щоб живий організм не загинув від першої ліпшої зарази, йому потрібне щеплення. Йому потрібен ослаблений, брудний, токсичний елемент, який змушує виробляти антитіла. Росія в масштабах планети — це саме такий штам. Вона законсервована у своїй ментальній та цивілізаційній убогості. Вона не здатна створити майбутнє, вона може лише паразитувати на минулому, погрожувати світу ядерною палицею та нести руйнацію.
І коли Путін каже про «підтримку Бога», він просто констатує, що цьому вірусу досі дозволяють існувати. Навіщо? Щоб решта світу не запливала жиром і не втрачала інстинкт самозбереження.
2. Хто виробляє антитіла?
Справжній імунітет людства зараз виробляється в українських окопах. Саме Україна взяла на себе функцію головного органу, який синтезує антитіла для всього цивілізованого світу. Коли Захід роками перебував у стані політичної коми, думаючи про «дешевий газ» і «бізнес як зазвичай», цей російський вірус убогості ледь не паралізував планету.
Зараз, дивлячись на Росію, світ болісно, через судоми, але все ж таки згадує, що таке свобода, чому за неї треба боротися і чому не можна зазирати в очі диктаторам. Європа судорожно запускає оборонні заводи, НАТО згадує свою первісну функцію. Організм людства почав боротьбу.
3. Фінал будь-якого вірусу
Місія убогих — бути щепленням. Але трагедія будь-якого вірусу полягає в тому, що коли імунітет нарешті вироблено, сам штам стає непотрібним. Організм його або повністю знищує, або заганяє в такий глибокий карантин, де він більше ні на що не впливає.
ОТЖЕ
Так що Путін може продовжувати вважати себе «обраним». Його убога імперія дійсно виконує замисел історії. Тільки цей замисел — не панувати над світом, а стати для світу наочним уроком того, як жити не можна. Вони — біологічний матеріал для створення глобального імунітету. І цей імунітет буде залізобетонним. | 2 327 |
| 14 | Як співавтор закону про мову та один із тих 57 депутатів, які ще у 2014 році розпочали цей судовий контрнаступ проти закону Ківалова-Колесніченка, я знаю всю підкилимну гру зсередини.
Хто гальмував процес усі ці роки та як проросійське лобі врешті потрапило у власну пастку — дивіться у моєму новому відео!
https://youtu.be/xUeX-NY-LqE
#ЗаконПроМову #Порошенко #Бригинець #Зеленський #Стефанчук | 3 865 |
| 15 | https://youtu.be/xUeX-NY-LqE | 1 |
| 16 | Кремль може спробувати перехопити ініціативу шляхом ескалації за межами України на тлі відсутності значних успіхів на фронті, пише Foreign Policy.
І це далеко не перша подібна оцінка останнім часом.
Здається, куди їм ще лізти? Ресурсів бракує, економіка працює на межі можливостей, суспільство поступово втомлюється від війни. Але історія показує, що логіка Кремля не завжди працює за принципом «спочатку виріши стару проблему».
Після Мінська-2 у 2015 році Росія теж не досягла головної мети щодо України. Війна перейшла у позиційну фазу, а вже восени того ж року Кремль різко втрутився у сирійську війну.
Це дозволило Путіну повернутися в центр світової політики, змусити Захід говорити про Росію не лише через Україну, створити новий переговорний майданчик зі США та показати росіянам чергову «зовнішньополітичну перемогу».
Тобто Сирія була не заміною України, а розширенням поля гри.
Сьогодні логіка може бути схожою.
Якщо фронт в Україні не дає результатів, а економічний тиск наростає, Кремль може спробувати підняти ставки там, де це дешевше і менш ризиковано:
🔹 диверсії проти інфраструктури в Європі;
🔹 кібератаки;
🔹 міграційні кризи;
🔹 провокації в Балтійському морі;
🔹 інформаційні кампанії через дружніх політиків, блогерів та активістів.
Втім, між 2015-м і сьогодні є принципова різниця.
У Сирії Росія могла діяти майже відкрито. У випадку з НАТО будь-яка пряма ескалація несе значно більші ризики.
Тому якщо Кремль і спробує вийти за межі України, то найімовірніше це буде не нова Сирія і не військове вторгнення кудись іще, а гібридна активність із можливістю все заперечувати.
Головна думка тут не в тому, що Путін готує нову війну.
Головна думка в іншому.
Коли Росія не може змінити ситуацію на українському фронті, вона намагається змінити сам контекст війни, відкриваючи нові майданчики для тиску, торгу та впливу. | 3 233 |
| 17 | 🌀 У РПЦ оголосили пацифізм несумісним з православ'ям
У матеріалах церковного суду стверджується, що принципова відмова християнина брати участь у війнах не відповідає вченню Православної церкви. Пацифізм там пов'язали з "єретичними доктринами" і нагадали, що церква протягом історії благословляла воїнів
Скоро будуть хрестові походи.
Але щоб не нарватися, будуть на християн | 3 674 |
| 18 | 🌀 Politico: Українська сторона наголошує на критичності часу. За словами джерела, Україна має вікно можливостей на полі бою тривалістю від 6 до 9 місяців, щоб за рахунок технологічної переваги змусити Кремль сісти за стіл реальних переговорів на вигідних для нас умовах.
Простіше кажучи, очікується, що Кремль знайде відповідь взимку.
І тут найцікавіше: якщо наша перевага може зникнути взимку, то на чому базується план Банкової добитися припинення війни до кінця року.
Це логічна суперечність...
Якщо Путін знатиме, що він вирішить через 6+9 місяців він точно не піде на мир через 6-7 місяців.
Логічно ж??! | 3 557 |
| 19 | No text... | 3 584 |
| 20 | https://youtube.com/shorts/BpJpnngkXr8?feature=share | 3 816 |
Available now! Telegram Research 2025 — the year's key insights 
