ДУХОВНА МАТЕРІЯ

🦚ЗВІТ ПРО СЛУЖІННЯ НАШОГО ДЕПАРТАМЕНТУ FOOD FOR DHARMA ЗА СЕРПЕНЬ — з любов’ю та вдячністю ❤️‍🔥🙏🇺🇦 Дорогі друзі! Ще один місяць нашого спільного служіння минув. І знову ми хочемо поділитися з вами результатами та, найголовніше, сказати ДЯКУЄМО кожному, хто допомагає нам продовжувати цю важливу справу❤️ У серпні завдяки вашій підтримці ми змогли відправити нашим воїнам-вайшнавам, які служать у Силах оборони України: 🥣 817 вегетаріанських сухпаїв 🍬 40 кг солодощів За кожною цифрою — конкретна людина. Воїн, який далеко від дому, виконує свою Дгарму захищая Україну. І кожна посилка — це не просто їжа. Це маленьке нагадування: ми пам’ятаємо про вас, молимося за вас і чекаємо на вас. 🙏 На відео відгук від Олександра прабгу зі словами вдячності від. Такі теплі слова від наших захисників, надихають нас не зупинятися й продовжувати служіння з ще більшою любов’ю та вірою. 🙏 Низький уклін і наша щира вдячність усім, хто підтримує FOOD FOR DHARMA: жертвує кошти, допомагає готувати й пакувати, передає продукти, поширює інформацію про проєкт і просто молиться за наших захисників! Окрема подяка нашій неймовірній команді FOOD FOR DHARMA на чолі з Ачінт’я Сварупою прабгу та матаджі Говінда Нандіні за їхнє невтомне служіння, турботу та відданість цій місії!🙏❤️‍🔥 🪷 Сьогодні, у священний день явлення Господа Крішни, особливо хочеться згадати про те, наскільки дорогоцінним є спільне служіння. Коли віддані об’єднують свої серця, час, сили та любов заради служіння Господу і підтримки тих, хто захищає Дгарму, це стає особливою формою севи. Кожна приготована порція, кожна запакована посилка, кожна пожертва і кожна молитва — це маленька частинка великого служіння, яке ми можемо здійснювати разом❤️‍🔥❤️‍🔥❤️‍🔥 Нехай Господь Крішна і Шріла Прабгупада будуть задоволені цією нашою спільною севою, нашою щирою співпрацею та бажанням служити одне одному🙏💙💛 ❤️‍🔥Нехай милість Господа Крішни супроводжує наших воїнів, їхні родини та кожного, хто з любов’ю долучається до цієї справи. Ми продовжуємо збирати кошти, готувати та відправляти нові посилки. ☑ ЧАТ-БОТ ДУХОВНОЇ МАТЕРІЇ для надання інформації щодо захисту Дгарми в Україні та щодо потреб захисників: https://t.me/VaishnavaDharmaBot ☑ PATREON ДЛЯ FOOD FOR DHARMA Підтримай приготування та відправку прасада нашим воїнам-вайшнавам: https://patreon.com/FoodforDharma Скинути донат на виготовлення пайків, турботу про наших захисників та їхні сім’ї можна на карту Нілачандри прабгу: ☑ Карта ПриватБанку: Микола БАБЕНКО (Нілачандра дас): 5168 7520 8570 5989 ☑ Карта ПриватБанку для бажаючих підтримати технічний розвиток проєкту «Духовна Матерія»: Михайло ТАШКОВ (Мукунда Харі дас): 4731 1856 3519 7483 ☑ ФІНАНСОВИЙ ЗВІТ про використання коштів на підтримку наших воїнів і допомогу родинам загиблих: https://docs.google.com/spreadsheets/d/12mgC_qqt3s4nPECXrpw3YDekXjNU-pR8iyErPrERYjI/edit#gid=1057958022 🦚Зі святом явлення Господа Крішни! ❤️‍🔥Харе Крішна! 🇺🇦 Слава Україні! Героям Слава!🙏

🦚ЗВІТ ПРО СЛУЖІННЯ НАШОГО ДЕПАРТАМЕНТУ FOOD FOR DHARMA ЗА СЕРПЕНЬ — з любов’ю та вдячністю ❤️‍🔥🙏🇺🇦 Дорогі друзі! Ще один місяць нашого спільного служіння минув. І знову ми хочемо поділитися з вами результатами та, найголовніше, сказати ДЯКУЄМО кожному, хто допомагає нам продовжувати цю важливу справу❤️ У серпні завдяки вашій підтримці ми змогли відправити нашим воїнам-вайшнавам, які служать у Силах оборони України: 🥣 817 вегетаріанських сухпаїв 🍬 40 кг солодощів За кожною цифрою — конкретна людина. Воїн, який далеко від дому, виконує свою Дгарму захищая Україну. І кожна посилка — це не просто їжа. Це маленьке нагадування: ми пам’ятаємо про вас, молимося за вас і чекаємо на вас. 🙏 На відео відгук від Олександра прабгу зі словами вдячності від. Такі теплі слова від наших захисників, надихають нас не зупинятися й продовжувати служіння з ще більшою любов’ю та вірою. 🙏 Низький уклін і наша щира вдячність усім, хто підтримує FOOD FOR DHARMA: жертвує кошти, допомагає готувати й пакувати, передає продукти, поширює інформацію про проєкт і просто молиться за наших захисників! Окрема подяка нашій неймовірній команді FOOD FOR DHARMA на чолі з Ачінт’я Сварупою прабгу та матаджі Говінда Нандіні за їхнє невтомне служіння, турботу та відданість цій місії!🙏❤️‍🔥 🪷 Сьогодні, у священний день явлення Господа Крішни, особливо хочеться згадати про те, наскільки дорогоцінним є спільне служіння. Коли віддані об’єднують свої серця, час, сили та любов заради служіння Господу і підтримки тих, хто захищає Дгарму, це стає особливою формою севи. Кожна приготована порція, кожна запакована посилка, кожна пожертва і кожна молитва — це маленька частинка великого служіння, яке ми можемо здійснювати разом❤️‍🔥❤️‍🔥❤️‍🔥 Нехай Господь Крішна і Шріла Прабгупада будуть задоволені цією нашою спільною севою, нашою щирою співпрацею та бажанням служити одне одному🙏💙💛 ❤️‍🔥Нехай милість Господа Крішни супроводжує наших воїнів, їхні родини та кожного, хто з любов’ю долучається до цієї справи. Ми продовжуємо збирати кошти, готувати та відправляти нові посилки. ☑ ЧАТ-БОТ ДУХОВНОЇ МАТЕРІЇ для надання інформації щодо захисту Дгарми в Україні та щодо потреб захисників: https://t.me/VaishnavaDharmaBot ☑ PATREON ДЛЯ FOOD FOR DHARMA Підтримай приготування та відправку прасада нашим воїнам-вайшнавам: https://patreon.com/FoodforDharma Скинути донат на виготовлення пайків, турботу про наших захисників та їхні сім’ї можна на карту Нілачандри прабгу: ☑ Карта ПриватБанку: Микола БАБЕНКО (Нілачандра дас): 5168 7520 8570 5989 ☑ Карта ПриватБанку для бажаючих підтримати технічний розвиток проєкту «Духовна Матерія»: Михайло ТАШКОВ (Мукунда Харі дас): 4731 1856 3519 7483 ☑ ФІНАНСОВИЙ ЗВІТ про використання коштів на підтримку наших воїнів і допомогу родинам загиблих: https://docs.google.com/spreadsheets/d/12mgC_qqt3s4nPECXrpw3YDekXjNU-pR8iyErPrERYjI/edit#gid=1057958022 🦚Зі святом явлення Господа Крішни! ❤️‍🔥Харе Крішна! 🇺🇦 Слава Україні! Героям Слава!🙏

Крім того, якщо я почну говорити про неправильні дії з російського боку, тоді мені доведеться говорити і про неправильні дії з українського боку. Я надто багато знаю про те, що там відбувається, про те, що робить український уряд…» На цьому доступний мені фрагмент повідомлення обривається. Зверніть увагу на центральну аргументацію. Якщо я засуджу агресію – я не зможу їздити до Росії. Ось вона, вся «позаполітичність», очищена від красивих духовних формулювань. Коли на одній шальці терезів опиняються українські учні, яких бомблять, окуповують і вбивають, а на іншій – можливість продовжувати проповідувати великій російській аудиторії, вибір знову і знову робиться на користь другої. Це особливо добре видно, якщо подивитися на саму структуру такої аудиторії. Умовно: якщо з пострадянських послідовників певного міжнародного проповідника 20% – українці, а 80% – росіяни та російськомовне середовище, то моральна позиція раптом починає мати дуже конкретну «ціну». Засудити агресора – означає ризикувати доступом до 80%. Промовчати – означає фактично пожертвувати голосом на захист 20%. І це вже не трансцендентна логіка. Це звичайнісінька матеріальна арифметика: де більше аудиторії, там і важливіше не сваритися. Після загибелі Наталії я спеціально зайшов на публічну сторінку Немі Бхактіведанти Махараджа. Станом на момент, коли я її перевіряв, я не знайшов там ані повідомлення про Наталію, ані згадки про загибель його української послідовниці, ані слів про російський удар, який її вбив. Можливо, щось буде сказано пізніше. Я буду радий це побачити. Але сьогодні перед нами страшний символ. Жінка, яка колись тихо сказала: «Нам потрібно захистити Махараджа». Вона віддала духовному вчителю свою довіру, свою прихильність, своє служіння. Через кілька років російський уламок пробив стіну її квартири й убив її. І тепер питання вже навіть не про політику. Що означає бути духовним лідером, якщо ти не здатний підняти голос, коли вбивають твоїх власних учнів і послідовників? Що означає говорити про дгарму, співчуття, захист живих істот і духовну відповідальність, якщо страх втратити можливість їздити до Росії виявляється сильнішим за потребу назвати зло злом? Українські вайшнави вже четвертий рік платять за цю війну життями, домівками, здоров’ям, родинами. Вони продовжують любити своїх гуру. Продовжують слухати їхню харі-катху. Продовжують служити їм. Але любов і відданість не можуть бути вулицею з одностороннім рухом. Якщо учень віддає духовному вчителю своє серце – духовний вчитель не має права зважувати це серце на терезах поряд із розміром іншої, більшої пастви. Наталії вже немає. Тому ця розмова тепер для мене не теоретична. Вона має її обличчя. Її ім’я. І стіну її київського дому, крізь яку прилетів російський уламок. Світла пам’ять Наталії Григор’євій. І нехай ця трагедія хоча б змусить когось із тих, хто називає себе духовними лідерами, нарешті поставити собі питання: кого саме вони намагаються зберегти своєю «позаполітичністю» – своїх учнів чи власну аудиторію? Офіцер ЗСУ, Михайло Ташков (Мукунда Харі дас)

КОЛИ ВБИВСТВО УКРАЇНСЬКОЇ УЧЕНИЦІ ВАЖИТЬ МЕНШЕ ЗА МОЖЛИВІСТЬ ПРОПОВІДУВАТИ В РОСІЇ Кілька днів тому Росія вбила в Києві українську вайшнаві Наталію Григор’єву. Вона була у власному домі. Уламок російської ракети пробив стіну і смертельно влучив у неї. І ця трагедія для мене має ще один, особливо болючий вимір. Наталія була послідовницею Немі Бгактіведанти Махараджа. Люди, які знали її ще з 2018 року, згадують, як вона приходила до центру «Роза», служила разом з іншими відданими, їздила на фестиваль, де проповідував Немі Махарадж, і наскільки щиро вона про нього турбувалася. Одна з вайшнаві згадує її слова на тому фестивалі: «Нам потрібно тут захистити Махараджа, я думаю». Мене дуже зачепла ця проста фраза. Українська віддана хотіла захистити свого духовного вчителя. А хто захистив її? Я зараз не про ракету. Я про інше – про моральний захист. Про здатність духовного лідера стати поруч зі своїми учнями тоді, коли їхню країну прийшли вбивати. У 2023 році ми вже зверталися до Немі Махараджа. Серед нас були його українські послідовники, які пам’ятали, як у 2022 році він підтримував їх, коли вони переживали російську окупацію під Києвом. Ми розповідали йому про війну, про становище українських вайшнавів, про поширення проросійських і відверто шовіністичних наративів у вайшнавському середовищі. Ми просили зовсім не про політичну агітацію. Ми просили духовного лідера дати моральну оцінку агресії, підтримати українських вайшнавів і засудити виправдання війни всередині самої вайшнавської спільноти. Спочатку ми отримали згоду на таке звернення. А потім Немі Махарадж поговорив зі своїми учнями – зокрема з Крішнашараном прабгу, Олегом Торгалом, та іншими – і відмовився. Саме тоді з’явилися повідомлення, фрагменти яких я показую у цьому відео. Я хочу, щоб вони залишилися тут повністю, тому що пояснювати мотиви Немі Махараджа замість нього немає потреби. Він пояснив їх сам. Ось перше повідомлення: «Я маю великі сумніви щодо всього цього проєкту з публічною заявою про війну. Від самого початку ніщо не переконувало мене, що це хороша ідея. Люди, які хочуть, щоб я зробив публічну заяву, – це люди, яких я не знаю, і вони не знають мене. Їх не цікавить моя харі-катха, але вони хочуть, щоб я висловив свою позицію щодо війни. По-перше, якщо я це зроблю, це означатиме, що я більше не зможу їздити до Росії. Крім того, якщо в якийсь момент у майбутньому росіяни отримають суттєвий контроль над Україною – що вкрай небажано, але не неможливо, – я також не зможу приїжджати в Україну. Це величезний ризик, і я не бачу користі від того, щоб на нього йти. Наскільки я розумію, ідея приблизно така: зараз є віддані, які відчувають, що їхні лідери ними нехтують. Якщо я один серед лідерів зроблю заяву про війну, ці віддані можуть прийти до мене. Але з якої причини вони прийдуть? Ким я буду для них? Якщо я висловлюся про війну, чи означає це, що я перебуваю у свідомості Крішни? Чи означає це, що я справді є автентичним духовним лідером? Я так не думаю. І якщо вони згуртуються навколо мене через те, що я висловився про війну, чи означає це, що вони справді є духовними послідовниками? Знову ж таки, я так не думаю. Старші, розумні та відповідальні учні дуже наполегливо радили й просили мене не продовжувати цього. Поки що я дослухаюся до цієї поради. Мені шкода, якщо це вас розчарує. Якщо комусь потрібна порада, вони можуть поговорити зі мною або написати мені особисто». А ось друге повідомлення: «Ви знову повернулися до тієї самої теми. Моя особиста позиція така. Передусім, особисто для мене очевидно, що вторгнення – це звірство. Будь-яка розумна людина здатна це побачити. Тоді який сенс у тому, щоб саме я особисто це заявляв? Кому потрібно почути це саме від мене? Віддані ІСККОН хочуть, щоб я це сказав, але мої учні та громада в Rosa з цим не погоджуються. Вони кажуть, що в цьому немає сенсу і що мені, як міжнародному проповіднику, недоречно ставати на чийсь політичний бік, навіть коли одна зі сторін очевидно дуже сильно неправа.

Прохання про допомогу та молитовну підтримку для матаджі Світлани Дорогі друзі, віддані, небайдужі серця! Звертаюся до вас із важливим проханням і власною ініціативою підтримати людину, яка зараз проходить через надважке випробування. Колишня дружина Ґірідхарі Прабгу — матаджі Світлана (Петренко Світлана Дмитрівна, нар. 16.03.1976) — важко захворіла. У неї діагностовано онкологію (рак горла 4-ї стадії). Зараз вона проходить виснажливий курс хімієтерапії. Матаджі Світлана понад 18 років присвятила відданому служінню: брала активну участь у проведенні програм, харінамах, фестивалях. Сьогодні їй виповнилося лише 50 років, але через тяжку хворобу вона повністю втратила працездатність. Оскільки вона працювала неофіційно, ніяких лікарняних, виплат чи оформленої пенсії вона не має. Ґірідхарі Прабгу (якому невдовзі 77 років) намагається щосили підтримувати її, проте сам є пенсіонером. Саме онкологічне лікування в Чернігові є безкоштовним, проте супутні витрати — медикаменти, аптечні препарати для відновлення після хімієтерапії, спеціальний догляд та щоденні базові потреби — вимагають значних коштів, яких у сім'ї просто немає. Справжня духовна практика (бгакті) — це не лише слова, це жива турбота один про одного, милосердя та вайшнава-сева. Кожен із нас може стати частиною цієї підтримки. 💳 Реквізити для фінансової допомоги: Отримувач: Черняк Лев Петрович (Ґірідхарі Прабгу) ПриватБанк: 4149 6090 4388 6581 Ощадбанк: 5167 8033 2683 4590 (Будь-який ваш внесок — 50, 100, 200 гривень — це реальна допомога на ліки та полегшення страждань). 📿 Молитовна підтримка: Якщо у вас немає фінансової можливості допомогти — будь ласка, піднесіть свої щирі молитви за здоров'я, зцілення та полегшення болю: Петренко Світлана Дмитрівна (16.03.1976) Давайте проявляти любов і підтримку у справах. Тільки так ми вчимося любити Господа по-справжньому. Харе Крішна! Дякуємо за ваші чуйні серця! Разом до перемоги та миру. 🙏✨

А Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у 2025 році сформулювала це вже гранично чітко: українське законодавство не передбачає виключення з обов'язку проходження військової служби за призовом під час мобілізації лише на підставі релігійних чи інших переконань. Тобто членство у відповідній релігійній організації – це не чарівна юридична картка «не мобілізувати». «МЫ НЕ ДОЛЖНЫ УБИВАТЬ ДРУГИЕ ЖИВЫЕ СУЩЕСТВА» А це вже богословська рамка, за допомогою якої формується потрібний висновок. Вайшнавська традиція зводиться до примітивної формули: ми вегетаріанці → ми не вбиваємо → отже, вайшнаву не місце у війську. Але «Бгаґавад-ґіта», навколо якої побудована сама вайшнавська традиція, починається саме з моральної кризи Арджуни, який не хоче воювати, і з відповіді Крішни про його обов'язок захисника. Саме тому твердження «крішнаїти – пацифісти» не є нейтральним переказом вайшнавського богослов'я. Це конкретна інтерпретація, яка в умовах оборонної війни набувала дуже конкретних практичних наслідків. І НАЙБІЛЬШИЙ ПАРАДОКС Чумаченко пояснює, чому вайшнавам не потрібно воювати: «У нас есть что предложить нашему обществу. Мы раздаем пищу, у нас гуманитарная миссия». Тобто логіка приблизно така: ми не захищаємо суспільство зі зброєю, тому що служимо йому іншим способом – годуємо людей і здійснюємо гуманітарну місію. А тепер повернімося до свідчень українських військових-вайшнавів: «Не кормить военных!» І це вже питання не політики. Не пацифізму. І навіть не ставлення до зброї. Це питання про те, кому в перші місяці найбільшої війни в Європі керівництво релігійної організації вважало своїм обов'язком допомагати – і кому ні. На 28 травня 2022 року про чотирьох загиблих вайшнавів уже знали. Для тих, хто не хотів бути мобілізованим, уже були юрист, алгоритм і «четко разработанная система». А системи підтримки тих, хто вже захищав Україну, їхнього вегетаріанського забезпечення, обліку загиблих і допомоги їхнім родинам – не було. Це і є документально зафіксована система пріоритетів.

То есть мы выполняем свою миссию. Нас беспокоит то, что происходит. Вместе с тем мы действуем в своем поле. И наша миссия тоже очень важна в обществе, потому что люди теряют веру в этих условиях. Теряя веру, люди теряют все в жизни. Потому что человек состоит из веры, его жизнь основана на вере в то или иное. Поэтому имейте это в виду. У нас есть юрист, которая четко разработала уже алгоритм обмена бумагами, письмами с просьбой ответить официально, письменно. И у нас есть позитивный прецедент, уже опыт. Пожалуйста. Это то, что я хотел сказать. ЩО НАСПРАВДІ ВАЖЛИВО В ЦЬОМУ ВИСТУПІ Найсильніше тут навіть не окремі слова. Найсильніше – асиметрія пріоритетів. «ПОГИБЛИ ЧЕТЫРЕ ПРЕДАННЫХ УЖЕ» Отже, вже 28 травня 2022 року керівник українського ІСККОН знав, що вайшнави гинуть на війні. Це надзвичайно важливий факт для всього подальшого розвитку подій. Пізніше, коли після публічної критики керівництво почне демонструвати зацікавленість військовими, збирати інформацію та створювати відповідні ініціативи, виникає просте питання: якщо вже у травні 2022 року ви знали про чотирьох загиблих – що ви робили до цього і що робили після цього знання? «У НАС ЧЕТКО РАЗРАБОТАННАЯ ЕСТЬ СИСТЕМА» А ось це, на мій погляд, центральна фраза всього запису. Для вайшнавів, які не бажали бути мобілізованими, вже існувала: «четко разработанная система»; «юрист, матаджи Ольга»; «алгоритм обмена бумагами»; практичні консультації; і навіть «позитивный прецедент». Причому позитивним результатом називається: «его не забрали». І окремо підкреслюється, що ця людина мала «ценную военную специальность – начмед». Тобто організаційний ресурс на це знайшовся. А ЩО ОТРИМУВАЛИ ТІ, ХТО ВЖЕ ПІШОВ ЗАХИЩАТИ УКРАЇНУ? Ось тут контраст стає особливо неприємним. Військові-вайшнави потребували специфічної допомоги хоча б тому, що дотримувалися вегетаріанства, тоді як штатного вегетаріанського харчування та відповідних сухпайків у війську не було. Але замість створеної керівництвом системи забезпечення цих людей прасадом ми маємо свідчення самих військових про зовсім інше ставлення. Деваріші прабгу, який на початку вторгнення служив у ТРО під Києвом, розповідав, як для отримання прасаду йому довелося перевдягнутися у цивільний одяг, а їжу передавали не у храмі, а фактично конспіративно біля метро на Нивках. А Атмананді дас, який воював у ЗСУ на Миколаївщині та Херсонщині, згадує вказівку: «Не кормить военных!» Тому контраст виходить майже абсурдним. Тому, хто вже воює, – проблеми навіть із їжею. Тому, хто не хоче йти у військо, – юрист, алгоритм, документи, консультації та «позитивний прецедент». «МЫ В СПИСКЕ ОРГАНИЗАЦИЙ, КОТОРЫЕ ИМЕЮТ ПОЛНОЕ ПРАВО НА АЛЬТЕРНАТИВНУЮ СЛУЖБУ» А тут починається вже юридично дуже цікава маніпуляція. Так, стаття 35 Конституції України передбачає можливість заміни виконання військового обов'язку альтернативною невійськовою службою, якщо він суперечить релігійним переконанням громадянина. Так, існує перелік релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. Але з цього не випливало автоматичне право члена такої організації під час загальної мобілізації 2022 року просто замінити мобілізацію на цивільну альтернативну службу за процедурою мирного часу. Навіть сам Чумаченко фактично визнає проблему: «это какого-то рода серая зона». А через кілька хвилин уже категорично запевняє людей: «это абсолютно законно, абсолютно законно». Саме цей перехід від «сірої зони» до «абсолютно законно» дуже показовий. Подальша практика Верховного Суду підтвердила, наскільки проблематичним було таке категоричне трактування. Суд зазначав, що в умовах мобілізації відсутність бажання використовувати зброю не означає автоматичного звільнення від військового обов'язку: людина може виконувати небойові завдання – евакуацію поранених, ремонт техніки, будівництво укріплень тощо.

«У НАС ЕСТЬ ЧЕТКО РАЗРАБОТАННАЯ СИСТЕМА» УХИЛЕННЯ ВІД МОБІЛІЗАЦІЇ. Публікую ще одне важливе відео (разом із скріншотами повідомлення) з історії реакції керівництва українського ІСККОН на початок повномасштабного вторгнення Росії. Це ексклюзивний фрагмент закритої Всеукраїнської зустрічі наставників ІСККОН, яка відбулася в Zoom 28 травня 2022 року – через три місяці після початку повномасштабної війни. Запис не публікувався у відкритому доступі на офіційних YouTube-каналах українського ІСККОН. Мені його передав один із членів громади. Ім'я цієї людини з групи наставників я, зрозуміло, назвати не можу. Зверніть увагу на контекст. Це травень 2022 року. Буча, Ірпінь і Бородянка вже звільнені. Вже відомо про масові вбивства цивільних. Триває битва за Донбас. Українські вайшнави вже служать у Силах оборони України і вже гинуть. Сам регіональний секретар українського ІСККОН Ач'юта Прія прабгу (Олександр Чумаченко) починає свій виступ із констатації: «У нас пока что, на настоящий момент, погибли четыре преданных уже». Що ж після цього пропонує керівник українського ІСККОН? Створити реєстр вайшнавів, які воюють? Організувати допомогу їм? Налагодити забезпечення військових-вайшнавів вегетаріанською їжею? Допомагати родинам загиблих? Провести кіртан на пам'ять уже чотирьох загиблих відданих? Ні. Він розповідає наставникам з усієї України про вже створену систему юридичної допомоги тим вайшнавам, які не хочуть бути мобілізованими. ПОВНИЙ ТЕКСТ ВИСТУПУ Хорошо. Я хотел поговорить на такую очень практичную тему. В чем она заключается? Она заключается в том, что у нас пока что, на настоящий момент, погибли четыре преданных уже. Кто-то знает, кто-то не знает, но это факт: погибли на войне четыре преданных. Тем не менее, Конституция Украины гарантирует нам свободу вероисповедания. В том виде, в котором это вероисповедание существует. Значит, у нас наша концепция, наша религия – мы знаем, что мы не должны убивать другие живые существа, и мы даже в конце концов... мы вегетарианцы поэтому, не то что людей. Поэтому, и Кабинет Министров признает это – мы в списке организаций, которые имеют полное право на альтернативную службу. Существуют определенные разногласия среди юристов, и да, это факт, это какого-то рода серая зона, не черная, не белая, в военное время. Во время военного положения. То есть не определено. Если в мирное время верующие Харе Кришна имеют однозначное право на альтернативную службу, то некоторые юристы говорят, что во время военного времени или во время военного положения, скажем так будет более правильно, что это не определяется законодательством. Отменяются... при военном положении отменяются некоторые права людей, которые в противном случае соблюдаются, как например, право на неприкосновенность жилища, право там на... что-то еще там... на работу там, еще что-то, я не знаю. Но наши юристы говорят, что несмотря на то, что это серая зона в законодательстве, если нету конкретных указаний в законодательстве по поводу альтернативной службы в военном положении, при военном положении, значит, работают напрямую утверждения Конституции Украины. А Конституция позволяет нам исповедовать свою религию. И даже определен алгоритм, как необходимо действовать. Для этого нужно обратиться, если вам пришла повестка, вы можете обратиться в администрацию, если я не ошибаюсь, и попросить, чтобы они вам дали по своей разнарядке какое-то направление на альтернативную службу. И с этим вы идете в военкомат. У нас четко разработанная есть система. У нас есть юрист, матаджи Ольга, которая уже имеет практический опыт. Сачи Кумар прабху уже получил этот опыт, и его не забрали, хотя к нему пришла... ему пришла повестка, и у него ценная военная специальность – начмед. Поэтому, чтоб вы имели это в виду: это абсолютно законно, абсолютно законно. Если у вас или у кого-то другого возникают сомнения в вашей благонадежности и в том, что вы не полезны или вы бесполезны для государства, то это не так. У нас есть что предложить нашему обществу. Мы раздаем пищу, у нас гуманитарная миссия и духовная миссия. Мы заботимся о людях, мы учим людей милосердию.

Посилання на відео з прив'язкою до часу: https://youtu.be/ggeaiAP-Gpw?t=1900

Стаття 4: «Ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов'язків». І далі: «Заміна виконання одного обов'язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України». Той самий закон встановлює, що держава поважає внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству, а сама релігійна організація «зобов'язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку». Саме тому цей фрагмент значно серйозніший за богословську суперечку про те, хто має бути кшатрієм, а хто брахманом. Чумаченко прямо не закликає ухилятися від мобілізації – і приписувати йому такий заклик було б некоректно. Проблема в іншому: конкретне питання про визначений Конституцією обов'язок захищати державу він переводить у категорію «політичних подій», а натомість пропонує набір духовних форм служіння. Отже, ключове питання вже не богословське, а суспільно-правове: чи може керівництво зареєстрованої в Україні релігійної організації представляти конституційний обов'язок захисту України як «політику», від якої організація дистанціюється, і фактично підмінювати відповідь про цей обов'язок альтернативними релігійними практиками? Саме це, на мою думку, і потребує не внутрішньої дискусії вайшнавів, а публічної та правової оцінки українського суспільства і держави. Офіцер ЗСУ, Михайло Ташков (Мукунда Харі дас)

ЧИ ТРЕБА ЗАХИЩАТИ КРАЇНУ? ВІДПОВІДЬ: «МЫ НЕ КОММЕНТИРУЕМ ПОЛИТИЧЕСКИЕ СОБЫТИЯ» Артем Чумаченко (Ачьюта Прія дас) – багаторічний регіональний секретар ІСККОН в Україні та Молдові; згодом – спів-GBC України та GBC Молдови. Юридично в Україні він офіційний керівник Релігійної організації «Центр громад свідомості Крішни в Україні» (ЄДРПОУ 20070155). В цьому фрагменті відео офіційний керівник української релігійної організації дає публічну відповідь українському послідовнику щодо громадянського обов'язку щодо захисту нашої країни. Посилання на фрагмент відео з прив'язкою до часу: https://youtu.be/ggeaiAP-Gpw?t=1900 Текст фрагменту відео: Відданий / організатор: – Интересный вопрос... Чумаченко: – Вопрос? Давайте! Відданий / організатор зачитує: – «НУЖНО ЛИ ВЫПОЛНЯТЬ СВОЙ ДОЛГ, КАК ГРАЖДАНИН, С ТОЧКИ ЗРЕНИЯ ОБОРОНЫ СТРАНЫ?» Чумаченко [стривожено]: – Кто это? Відданий / організатор: – Не написано. Чумаченко [з награною посмішкою]: – Мы обязаны выполнять свой долг в любом случае. И наш долг заключается, независимо от ситуации, в том, чтобы нести людям духовное знание. Люди нуждаются – любые люди, в любое время, в любой стране – они нуждаются в духовном знании, в духовном понимании. Поэтому, пожалуйста, помогайте близким своим, давайте им прасад, давайте им духовное знание, давайте им эмоциональную поддержку. Все люди должны вносить свой вклад в благополучие окружающего нас общества. Благополучие общества зависит не только от оружия и далеко не всегда от оружия, потому что общество – это люди. Движущая сила общества – это люди, и это души. Поэтому в обществе всегда есть священники, в обществе всегда есть люди, которые управляют, в обществе всегда есть люди, которые выращивают сельхозпродукцию, занимаются бизнесом, и в обществе всегда есть рабочие, которые выполняют также очень важную функцию в обществе. Поэтому, пожалуйста, делайте это. Займите своё положение в этом обществе. [Короткий нерозбірливий фрагмент.] Прабхупада хотел, чтобы преданные были прагматичны. И духовная пища, и духовная деятельность очень важны в этом обществе. Очень много сил, которые разрушают. И разрушения, и войны происходят из-за того, что люди не понимают, что они должны жить духовными ценностями. Это причина проблем. Поэтому наша деятельность является в особенности очень и очень важной, потому что, распространяя духовное знание, мы смотрим в корень проблемы. Это корень проблемы – отсутствие духовного знания, отсутствие духовного понимания. Поэтому, пожалуйста, несите людям сострадание, любовь, участие. Это самое важное. Каждый человек нуждается в этом независимо от своих социальных обязанностей. Відданий / організатор: – Тут ещё четыре вопроса. Чумаченко: – ТАКОГО РОДА ВОПРОСЫ... МЫ НЕ КОММЕНТИРУЕМ ПОЛИТИЧЕСКИЕ СОБЫТИЯ – ЭТО НАША ОФИЦИАЛЬНАЯ ПОЗИЦИЯ. Нас интересует сознание Кришны. ==================== ЩО НАСПРАВДІ ВІДБУВАЄТЬСЯ В ЦІЙ ВІДПОВІДІ? Чумаченка запитують не про підтримку партії, політика чи уряду і навіть не про його ставлення до Росії. Питання максимально конкретне: «Нужно ли выполнять свой долг, как гражданин, с точки зрения обороны страны?» Замість прямої відповіді керівник релігійної організації переводить поняття обов'язку в іншу площину: роздача прасаду, духовне знання, психологічна підтримка, варни, молитва та духовні причини війни. А наприкінці фактично пояснює принцип, за яким прямої відповіді не буде: «Мы не комментируем политические события – это наша официальная позиция». Але тут виникає принципова правова проблема: оборона України – не «політична позиція» релігійної організації. Це конституційний обов'язок громадянина. Стаття 65 Конституції України: «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України [...] є обов'язком громадян України». Більше того, Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» спеціально регулює ситуацію, коли релігійні переконання стикаються з конституційними обов'язками.

«КРІШНА» ПРО ВІЙСЬКОВИЙ ОБОВ'ЯЗОК: «ПОКИ ВИ БУДЕТЕ ЧЕКАТИ ПОЖЕЖНИКІВ — ХАТА ЗГОРИТЬ» Військовослужбовець 225-го окремого штурмового полку (225 ОШП), начальник групи психологічного супроводу та відновлення. Український вайшнав із духовним ім'ям Крішна Двайпаяна дас, послідовник вайшнавізму з майже 30-річним досвідом. До повномасштабного вторгнення він ніколи не служив в армії, на початку війни займався волонтерством і допомогою людям, а згодом пішов добровольцем захищати країну, взявши позивний «Крішна». Пройшов запеклі бої (зокрема на Бахмутському та інших гарячих напрямках) і став повним кавалером ордена «За мужність» (саме орден «За мужність» має статус «повного кавалера» для нагороджених усіма трьома ступенями I, II та III ступенів; орден Богдана Хмельницького надає статус «лицаря ордена»). Цитата:

«Коли вони перетинають державний кордон України, це вони роблять вибір, не ми. З цим вибором вони вже замовляють зворотню доставку, наслідки. Тобто це, кажу, не між нами і цими агресорами, а це між агресорами і Богом. Ось і все. Коли я спілкуюсь з бійцями, то, в принципі, ну, так і кажу: от, наприклад, ну, дивіться, ми ж не можемо, ну, зупинити час. Тобто ми не заходили там ні у відпустці, там, не заблукавши, там, на територію іншої держави, взагалі Україна нікуди не рухалась, нічого не захоплювала, просто жили своїм життям, нам взагалі було там, ну, не цікавило, що там, хтось там за кордоном як живе. Але, ну, бачимо, наприклад, всі вважають свої обов'язки, ну, дуже важливими, і так воно і є. Але, наприклад, коли, кажу, ну, в домі пожежа, то ми відкладаємо свої обов'язки, щоб вирішити питання з пожежею. Кажу: «Ви можете сказати: ну я ж не пожежник, нехай пожежники виконують свої обов'язки». Кажу: «Так. Але, кажу, поки ви так будете думати, хата згорить, поки будете чекати пожежників».»

У цьому фрагменті воїн та наставник доступно й влучно пояснює філософію відповідальності та чому захист рідної землі під час нападу агресора є прямим обов’язком кожного чоловіка, від якого неможливо сховатися чи перекласти на інших. Дивіться повну розмову про духовність, страх, силу духу та збереження людяності в окопах у першому випуску «ВІРА» документального циклу 225 ОШП (виробництво: «Студія Сенсів»): 🔗 Повне відео: https://youtu.be/yvaa6lKggrw?si=FJTjhlLwBgX9SQ94

РОСІЯ ВБИЛА У КИЄВІ УКРАЇНСЬКУ ВАЙШНАВІ НАТАЛІЮ ГРИГОР’ЄВУ Дорогі вайшнави, з великим болем повідомляємо про загибель матаджі Наталії (Наташі) Григор’євої – щирої української відданої, життя якої забрала чергова російська атака на Київ. Наталія загинула в ніч на 20 серпня у Солом’янському районі столиці, де внаслідок російського удару був тяжко пошкоджений дев’ятиповерховий житловий будинок. За інформацією від київських вайшнавів, які знали Наталію та повідомили про її загибель, уламок російського боєприпасу пробив стіну будинку та влучив у неї. Вона була цивільною людиною. Вона не перебувала на полі бою. Російська війна прийшла до неї просто крізь стіну її дому. Люди, які знали Наталію, згадують її як надзвичайно добру, щиру віддану та неймовірно натхненну особистість. Зі спогадів друзів ми також знаємо про її любов до поезії, живопису, театру й культури. Збереглися фотографії Наталії з творчих вечорів, де вона читала поезію. Ще зовсім недавно вона стояла перед нами у вайшнавському вбранні, зі складеними в намасте долонями. Сьогодні її близькі та духовні брати і сестри змушені говорити про неї в минулому часі. Росія забрала ще одне невинне українське життя. Ще одну нашу вайшнаві. Висловлюємо найглибші співчуття родині Наталії, її близьким, друзям, духовним братам і сестрам та всім, для кого вона була дорогою людиною. Нехай Господь Крішна і Шріматі Радхарані дарують їй Свій захист і милість. 🙏 Дорогі вайшнави, будь ласка, сьогодні згадайте Наталію у своїх молитвах. Якщо маєте можливість – зберіться разом і заспівайте для неї кіртан. Присвятімо їй повторення Святого Імені. Харе Крішна Харе Крішна Крішна Крішна Харе Харе Харе Рама Харе Рама Рама Рама Харе Харе Нехай звук Святого Імені стане нашою молитвою за душу Наталії та нашою відповіддю темряві, яка забрала її земне життя. 🙏