tainka

Я люблю свою роботу, але не можу зараз думати про туризм. І тому забуваю те що мені пишуть клієнти, а потім згадую, нервую, пишу їм. А вони мені у відповідь: - Таня, ну не думається зараз про тури.. ну ніяк.. І я видихаю, бо вони такі самі на одній хвилі зі мною.. Всі там думками і донатами - на війні. І не мріється ні про що, крім ВОЛІ України. І пофігу на блакить чужоземних морів. Я турагент, який не пропонує тури. Але який дуже хоче працювати, бо потрібні гроші на донати. От така неузгодженість. Колись в дитинстві я розповідала мамі про майбутнього чоловіка, що це буде нахальний інтелігент, а мама казала, що так не буває. А в мене все життя так, як в інших не буває - поєднання непоєднуваного. До речі в деяких стравах це прям дуже смачно... І в спілкуванні теж! Вчора в Андрій Та Інна Янголенко командира батальйону Слобожанщина, які відбивали від орків Харків, був день народження і я привітала його. А він відповів замість "дякую", щоб я не нервувала за Харків, бо з вуличними боями найкраще справляється його батальйон. Ми всі донатили на їх викуп але я так і не спитала чи можуть вони виїхати з Харкова, чи прив'язані "папірцями"... Тепер викупили й командира Дикого Поля - Тумана.. Теж там же в Харкові. Чи спокійна я? Звісно ж ні. Живу від + до + з нуля - надто багато там моїх, за яких я переймаюсь. А насправді зараз всі свої, хто пішов боронити Україну - нема чужих. Тому й волонтери хапаються за все одразу, не дивлячись на те, що просто нема чим закрити збори. Ставлять в чергу, волають, просять, шантажують, ревуть... От і сьогодні зраночку в особисті обійми від Наталія Комаренко. - Як ти все встигаєш? Ти коли-небуть спиш, чи хоч відпочиваєш? - Сплю... недовго... просто не можу від цієї тиші в Сигналі - зносить дах. Хочу обняти тебе. - І я тебе обнімаю! Сильно! Телефонує клієнтка, яку я не знаю - питає про море і скільки куди добиратися. Розповідаю, що до Болгарії з заходу України автобус їде 16 годин. - А через Одесу було раніше зручніше з Києва... - каже вона. - Через Одесу зараз не ризикують - там надто часто прилітає.. До Чорногорії їхати автобусом рівно добу о 10 ранку сіли в Мукачево, о 9й ранку вже на морі купаєтесь. - А переліт? - Переліт часто найдешевше з Кишинева, туди через день ходять потяги 14 годин або автобусом 10, якщо пощастить на кордоні і не буде повітряних тривог, потім ще декілька годин чекаєте літак, потім летите, і доїжджаєте в готель. - А в цей час була б вже на морі в Болгарії... - Ну да.. - Я подумаю. - Добре. Я на зв'язку. Ну і маємо вильоти з інших країн і міст. Це такий найпоширеніший варіант для роздумів )) - Так, я зрозуміла, думаю все одно буду автобусом, тому інформації достатньо. В мене обмежена кількість днів і бюджет. Знайомий розповідає що нарешті почав зустрічатись з дівчиною. - Вона мила, але така дурна, що я не розумію як вижила... Мій обов'язок захистити її. Бо здається в неї мозок 10-річної дитини... - Тобі точно це потрібно? Ти зараз взвалюєш на свої плечі досить важкий хрест. - Ну розумієш... Це як кошеня - миле, але нікому не потрібне. Я її перекую. Вона добра і симпатична. А люди їй попадалися в житті злі.. Мовчу. Це його вибір. Не моє життя. ВІдкриваю книжечку з цитатами надзвичайних людей: «Біля дурня завжди знайдеться шахрай» Оноре де Бальзак Прийшли +++ з нуля!!! Танцюю! І моїй Наталочці теж плюсики! Пишу їй від радості і щастя, що мабуть ми з нею все ж трішечки відьмочки! А сама ридаю над тим повідомленням в Сигналі. А вона пише, що йде з дітсадочка (відводила малу) і теж плаче. Раночку, нескорені! В мами розквітли ароматні троянди і маки! Збираюсь додому. Цьом Вже збиралась опублікувати цей допис і прочитала в ТГ Червінський, що всіх, хто служив з Червінським почали викрадати, садити в СІЗО, знищувати на прострілюваних ворогом позиціях. Йде масова зачистка. На всі питання відповідають: "Ти забагато знаєш" Раніше був пресинг, тепер почався терор і репресії проти людей, які воюють і роблять все для звільнення України. А ще постійно погрожують адвокатам розвідника. І це не пусті погрози. І, мабуть,

дружини/чоловік цих сміливців не в захваті, що вони так ризикують життям заради чужої по суті людини. Сходіть подивіться фільм "Будинок Слово" і побачите лайт-версію, що відбувається зараз. Зрадники при владі. Які знищують патріотів. Історія циклічна. Особливо, якщо не робити висновки і жити далі... Тоді з 80 мільйонів стає 40, потім 20, потім... Соррі, що про погане зранку. Та це важливо. Як і розмінування кордонів. Як і не забезпечення Армії необхідним. Це все пазли однієї картини... І вона не на нашу користь. #Дубровська 13.05.2024 Київ Tetiana Dubrovska

- Ета частная собствєнность!! Ідітє атсюдава!!! Вони кажуть, що хочуть зупинитись на вихідні, а він оре, щоб валили звідси доки цілі і матюкає ТЦК, що наломало їм весь бізнес та каже, що устал ат вайни. А на наступний день в неї заболіли діти вітрянкою... А її мама проплакала пів-ночі, що їх вигнали з омріяного відпочинку. - Та, - кажу, - не переймайся сильно, не заплатила їм гроші і добре. - Так фігово на душі... Вигнали як котів... - Ну почекай коли 2є малих захворіє і прийди до них ще раз! - "заспокоюю" я жартуючи. Сміється крізь сльози і каже, що думала, що я краща )) - Та де там! - кажу )) Я в батьків на вихідні. Вони говорять, що не мають сил, тому не готували майже нічого. Угум ))) Лише рожевий суп - холодник (огроменна каструляка), та смажена риба і ікра, та горячого копчення сом, та форшмак, та малосольні огірки, та купа зелені, помидори, огірки, молодий часник з цибулею, та в'ялене мамою м'яско, та ніжне сальце, та лимончик, та котлетки, та морозиво з дбайливо порізаними туди фруктами, ну і чай з Рошенівською пасочкою (дійсно смачнезна), і цукерки, печиво різне, а так - пустий стіл, ставити нікуди. - Та хотіла ще холодець і перці нафарширувати, та не спромоглася, стомилася... Поки є батьки - ми купаємося в турботі!! Буслики вже сидять у гнізді - висиджують пташенят. Новини з фронту тривожні. А ми доки живі продовжуємо мріяти, планувати і працювати, щоб допомогати ЗСУ. #Дубровська 12.05.2024 Tetiana Dubrovska Тетяна Дубровська Tainka Dubrovska

Я люблю хвалити людей. Мені подобається, як розквітають їх обличчя, розпрямляються плечі, стає впевненішим погляд і голос. Тому користуючись нагодою я завжди це робила. Зараз рідше... бо часто занирнувши в думки наче не бачу все навколо так гостро... і реакція трохи заторможена. Але все ще хвалю, говорю компліменти, захоплююсь. Кажу про своє захоплення акторам в театрі, кажу компліменти справді чарівним нашим жінкам. Нещодавно сказала так одній яскравій і поважній, а виявилось, що це чоловік, якому подобається перевдягатись в жінок, робити мейк, і сміятись, як офігівають ті, що були впевнені, що це жінка. Спитав чи погоджусь я дружити з ним і періодично ходити разом в кафе. Відповіла, що подумаю. Бо таких пропозицій в мене ще не було і я завжди не знаю, чи матиму на це час. Часто ми з дівчатками коли збираємось разом згадуємо суди над Героями і завжди хтось цитує адвокатів. Одного показуючи різні жести пальцями (при чому для повноти образу Андрія Йосипова, прив'язуємо до пальців резиночками олівці чи ручки, бо пальці має довжелезні музикальні). Тут можна навіть нічого не говорити, бо мало в кого знайдуться в арсеналі такі продумані і цнотливо-аристократичні відповіді на карколомні питання, як в Андрія. Нещодавно розповіла нашому адвокату Червінського, Костянтину Глобі, як ми з дівчатами "граємо в Глобу". Хтось один з нас на самому цікавому місці в розмові, роблячи низький сексуально-чоловічий голос каже, чеканячі і відокремлюючи кожне слово: - Де тут Червінський??!!!!!!! і потім ми хором низько-голосно-тягуче підхватуємо: НЕМАЄ!!!! Це в нас називається "пограти в Глобу!". Він посміявся і сказав, що пора вже робити фан-клуб йому. А я згадала, як працювала на кіностудії Довженка в студентстві і ми знімали відео, як нікому невідомий співак приїздив в Київ і його зустрічають дівчатка-фани... Він тоді добряче заплатив за це ганьбище. А потім ревів своїм чудовим голосом в мікрофон єдину свою пісню: "Я нє забуду ашибак тєх лєєєєт, ані мнє спать па начам нє дайюююют Клюют мнє пєчєнь і кровь майю п'юююют..." Тут я починала голосно ржать до ікоти і зривала запис, доки мене не вигнали з павільЙОну. І я називала того співака ПЄЧЄНЬ, а він ображався і поправляв свій заліхватський чуб, під командирською кепкою, і голосно стукав каблуками доісторичних (на мій погляд) чобіт, в які хвацько були заправлені галіфе. Мабуть він був гарний... але на мій студентський упереджений погляд дуже старий і смішний, як з фільму "Тихий Дон", який я так і не подивилась, бо завжди не мала часу на кіно.. Друзі сварять мене, що я перестрибую з теми на тему в дописах. А я намагаюсь швиденько про все.. Сьогодні розпочався поминальний тиждень. Люди їздили на кладовища провідувати тих, кого любили.. Я за декілька днів до цього була свідком такої розмови біля Епіцентру на зупинці. Підходить до літньої пари жінка й питає: - А кагда на Лєсном кладбіщє памінальний дєнь?? А в Києві кожне кладовище має свій день тижня, бо інакше люди не встигають провідувати своїх. Дядько вже відкрив рота, щоб відповідати, але його дружина притримала за руку: - Стоп! Мовчи, може це ДРГ! І питає в російськомовної: - Нашо вам? Ви звідки? Рашистка?? - Да нєт, я с Хєрсона. Ми к сваім нє сможем паєхать... вот думала с людьмі... - Нашо вам чужі могили? Приходьте хоч кожен день на кладовища, але дні я не скажу!!! Під'їхала маршрутка, ми з тою парою сіли, жінка лишилась і дядько сказав дружині з укором: - Дарма ти.. Переселенці... може їм їсти нема чого і людина хотіла паски зібрати... - Ага! Чи ракети навести!! Думай!!! - Може й так.. але треба було спитати в неї і грошей дати... жаль мені кожну родину, що вимушені тікати від нелюдів... - Та да.. але як чую ту цапську мову... сама не своя стаю і не довіряю!! Подружка розповідає мені про туризм. Як з родиною збирались відпочити на базі відпочинку в селі. Прийшли, розглядають територію, тут летить на квадроциклі схожий на кадирівця мужик і вигоняє їх з території:

Волчанск... сложно. Сегодня ударная аэроразведка 1 СБ 57 бригады остановила продвижение "Шторм Z", но враг стягивает резервы. Начались уличные бои, город окружают. Говорю это, потому что мы можем погибнуть и правду никто не услышит. А зачем тогда все?! Первой линии фортификаций и мин просто не было. Враг свободно вошёл в серую зону, по всей линии кордона, которая впринципе не должна была быть серой! За 2 года на украинской границе должны были стоять бетонные укрепления в минус 3 этажа! А не было даже мин. Мы приходим к мнению, что это или безумное воровство или умышленный саботаж! Теперь мы снова теряем людей, территории и делаем то, что уже делали в сентябре 22 го. Знаю, что бросившие позиции 125 ТРО уже даёт расклад о том, что им впаривали на подпись акты приёма передачи фортификаций которые даже на 30% были не готовы как завершенное строительство. Надеюсь, что виновные понесут наказание. Всем жить! __________ Volchansk... difficult. Today, strike aerial reconnaissance of the 1st SB 57th Brigade stopped the advance of Storm Z, but the enemy is drawing up reserves. Street fighting began and the city was surrounded. I say this because we could die and no one will hear the truth. Why then everything?! The first line of fortifications and mines simply did not exist. The enemy freely entered the gray zone along the entire cordon line, which in principle should not have been gray! In 2 years, there should have been concrete fortifications at minus 3 floors on the Ukrainian border! And there weren’t even minutes. We come to the conclusion that this is either insane theft or deliberate sabotage! Now we are again losing people, territories and doing what we already did in September 22nd. I know that 125 TROs who abandoned their positions already show that they were forced to sign acts of acceptance and transfer of fortifications that were not even 30% ready as completed construction. I hope that those responsible will be punished. Live everyone! Денис Ярославский

«Если мы теперь не завоюем Украину... МЫ ТЕРЯЕМ ВСЁ! Мы не получим месторождениями сланцевого газа на территории Харьковской и Донецкой областей. Мы не получим такого «критического сырья» как литий, кобальт, скандий, графит, тантал, ниобий и другие... которыми богата Украина. Мы не получим источники хлеба и продовольствия... где имеются громадные запасы, излишки хлеба, но их трудно взять сразу там до сих пор бандеровщина... Мы должны двинуть на Украину не менее трех миллионов ртов из северной голодной России. Поместить полтора миллионную армию на Украине, по ближе к границам ЕС, чтобы они дрожали... На захваченных территориях надо расширить применение расстрелов (и всё это выкладывать в соц сети... СТРАХ — это наше главное орудие). Без этого построить Россию будущего невозможно. Без силовых ведомств и других подобных ей организаций с карательными функциями РФ как империя существовать не может». Н. П. Патрушев на закрытом заседании совета безопасности РФ.