Available now! Telegram Research 2025 — the year's key insights 
Науменко Оксана / Психолог для батьків
Open in Telegram
Записатись на консультацію +380671172345 або https://t.me/Oksana_dpsy
Show more762
Subscribers
+224 hours
+27 days
-330 days
Data loading in progress...
Similar Channels
Tags Cloud
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
June '26
June '26
+7
in 0 channels
May '26
+1
in 0 channels
Get PRO
April '26
+16
in 0 channels
Get PRO
March '26
+35
in 0 channels
Get PRO
February '26
+30
in 0 channels
Get PRO
January '26
+7
in 1 channels
Get PRO
December '25
+12
in 1 channels
Get PRO
November '25
+24
in 0 channels
Get PRO
October '25
+12
in 0 channels
Get PRO
September '25
+12
in 1 channels
Get PRO
August '25
+14
in 0 channels
Get PRO
July '25
+6
in 0 channels
Get PRO
June '25
+14
in 0 channels
Get PRO
May '25
+20
in 0 channels
Get PRO
April '25
+20
in 0 channels
Get PRO
March '25
+61
in 5 channels
Get PRO
February '25
+50
in 0 channels
Get PRO
January '25
+108
in 0 channels
Get PRO
December '24
+36
in 2 channels
Get PRO
November '24
+33
in 2 channels
Get PRO
October '24
+23
in 0 channels
Get PRO
September '24
+51
in 4 channels
Get PRO
August '24
+14
in 1 channels
Get PRO
July '24
+21
in 0 channels
Get PRO
June '24
+20
in 1 channels
Get PRO
May '24
+12
in 0 channels
Get PRO
April '24
+36
in 1 channels
Get PRO
March '24
+30
in 0 channels
Get PRO
February '24
+37
in 0 channels
Get PRO
January '24
+24
in 0 channels
Get PRO
December '23
+23
in 0 channels
Get PRO
November '23
+29
in 0 channels
Get PRO
October '23
+248
in 0 channels
| Date | Subscriber Growth | Mentions | Channels | |
| 25 June | 0 | |||
| 24 June | +2 | |||
| 23 June | 0 | |||
| 22 June | 0 | |||
| 21 June | 0 | |||
| 20 June | 0 | |||
| 19 June | +1 | |||
| 18 June | 0 | |||
| 17 June | +2 | |||
| 16 June | +1 | |||
| 15 June | 0 | |||
| 14 June | 0 | |||
| 13 June | 0 | |||
| 12 June | 0 | |||
| 11 June | 0 | |||
| 10 June | 0 | |||
| 09 June | +1 | |||
| 08 June | 0 | |||
| 07 June | 0 | |||
| 06 June | 0 | |||
| 05 June | 0 | |||
| 04 June | 0 | |||
| 03 June | 0 | |||
| 02 June | 0 | |||
| 01 June | 0 |
Channel Posts
Repost from Науменко Оксана / Психолог для батьків
"Як розмовляти з дітьми про секс" (Л.Пархитько)
#література_батькам
| 2 | "Без секретів. Статеве виховання від 0 до 18" (Г.Левинська)
#література_батькам | 14 |
| 3 | "Хлопцям про важливе. Все, що ти хотів знати про дорослішання, зміни в тілі, стосунки та багато іншого" (К.Гравел)
#література_дітям | 14 |
| 4 | "Дівчаткам про важливе. Все, що ти хотіла знати про дорослішання, місячні, стосунки і багато іншого" (К.Гравел)
#література_дітям | 13 |
| 5 | Коли 11-річна дитина каже: «Мені подобаються дівчата» або «Я, мабуть, гей»
Останнім часом я часто чую від батьків тривожні питання про дітей 10–12 років.
Батьки помітили фразу, листування, жарт, сильну симпатію до дитини своєї статі і в дорослій голові одразу складається велика картина: «А раптом моя дитина гей?», «А раптом донька любить дівчат?», «Що тепер робити?»
І тут найнебезпечніше — реакція дорослого.
Дорослий часто чує це не як слова дитини, яка тільки входить у підлітковий вік, а як остаточну заяву дорослої людини про свою ідентичність. І тоді вмикається паніка: допити, сарказм, висміювання, заборони, спроби терміново «пояснити, як правильно».
А в 11 років усе набагато тонше.
Це вік, коли дитина тільки починає уважніше відчувати себе, своє тіло, свою окремість, свою схожість і несхожість з іншими.
Іноді це симпатія до представника протилежної статі, іноді - до представника своєї статі. І це НЕ про дорослу сексуальність у тому сенсі, в якому її розуміють батьки. Це більше про ніжність, дружбу, захоплення, потребу бути схожою, потребу в близькості, пошук себе.
Дитина може сказати: «Я люблю дівчат». Але це не завжди означає те саме, що означала б така фраза з уст дорослої людини.
Сучасні діти дуже рано зустрічаються з темами, до яких їхня психіка ще не завжди має достатньо зрілості. Але вони ще не завжди можуть відділити інформацію від власного досвіду, дорослі поняття від дитячих переживань, цікавість від сформованої ідентичності.
Тому дорослому важливо не поспішати.
Не треба робити вигляд, що ви нічого не почули, якщо дитина сама принесла цю тему. Але й не треба перетворювати це на сімейну катастрофу.
Дитині потрібна не лекція про «нормально» і «ненормально», не допит і не перелякані очі мами. Їй потрібен дорослий, який витримує розмову.
Спокійно - означає без приниження.
📌 Коли дитину висміюють за перші симпатії, дорослий б’є не по «темі орієнтації». Він б’є по довірі. А потім батьки дивуються, чому підліток закрився і шукає відповіді де завгодно, тільки не вдома.
Фраза дитини про симпатію - це запрошення залишитися поруч у періоді, де дитина сама себе ще не знає остаточно.
У когось такі переживання можуть бути частиною пошуку, який з часом зміниться. У когось вони можуть виявитися важливою частиною особистості. Ми не можемо і не повинні вирішувати це за дитину наперед.
Але ми точно можемо не травмувати її в момент, коли вона торкається дуже вразливих тем.
Можна запитати м’яко: «Що ти маєш на увазі, коли кажеш “люблю”?» «Ти хочеш просто поділитися чи тобі важливо розібратися?»
Такі питання не штовхають дитину в готову відповідь. Вони допомагають їй думати про себе без паніки.
⚠️ А от чого точно не варто робити - сміятися, передражнювати, соромити, лякати, читати листування, влаштовувати перевірки й забороняти дружбу лише тому, що дорослому стало тривожно.
Полове дозрівання - це не тільки про тіло, це ще й про образ себе, близькість, межі, сором, цікавість, перші сильні прив’язаності й пошук мови для того, що всередині ще не оформилося.
Якщо дитина сказала щось, що вас налякало, спочатку зупиніться. Не відповідайте з паніки, не робіть із першої розмови суд, допит або спектакль.
🌿 А якщо ви не знаєте, як говорити з дитиною про такі теми, краще прийти на консультацію, ніж говорити з тривоги й потім шкодувати.
Дитині дуже потрібен дорослий, поруч із яким не соромно дорослішати. | 150 |
| 6 |  Корисне питання для батьків: що стоїть ЗА поведінкою дитини? | 6 |
| 7 | Сьогодні Україна відзначає День батька.💙💛
Зараз це свято не може звучати легко, бо тема батька в Україні сьогодні дуже непроста. У багатьох дітей тато не поруч, багато чоловіків на війні, багато родин живуть у розлуці. Є діти, для яких батько вже ніколи не повернеться додому.
Тому говорити про батьківство тільки святковими словами зараз неможливо. Але саме тому про батька дуже важливо говорити.
Для хлопчика батько є образом чоловічого способу бути у світі. Для дівчинки - головним чоловічим образом, через який вона потім багато що буде розуміти про світ, стосунки й себе.
І навіть якщо батька було мало, навіть якщо він не вмів говорити про любов словами, навіть якщо його вже немає поруч, щось від нього все одно залишається в нас.
Воно проявляється у способі думати, у ставленні до роботи, у любові до певної справи, у талантах, у звичках, у тому, як ми тримаємося в житті. Те, що батько колись передав, може довго жити всередині й поступово проростати.
Я хочу привітати всіх батьків.❤️
Нехай батьки будуть живими, здоровими й поруч зі своїми дітьми. Нехай у дітей буде можливість любити тата, пишатися ним і виростати з відчуттям, що в їхньому житті була сильна, тепла, важлива батьківська присутність. | 193 |
| 8 |  No text... | 180 |
| 9 | 📹 Запис зустрічі: Тривожність у дітей: як вона виглядає в реальному житті
Дивіться запис тут 👉 https://grp.in.ua/v?id=a2dd4f7a-c5a7-4751-b220-e657c4224fad&ui=tg
🎤 Спікер(ка): Оксана Науменко - Дитячий психолог, консультант з дитячо-батьківських відносин, з досвідом роботи понад 20 років. Допомагає зменшити конфлікти, повернути контакт і стати для дитини опорою. Індивідуальні консультації та супровід, коли потрібен розбір саме вашої сімейної ситуації
ℹ️ Соцмережа спікера 👉 Оксана Науменко
📌 Щоб не загубити — можна зберегти собі.
Якщо відгукнулось —
можете передати тим, кому це зараз важливо. | 289 |
| 10 | Самотність дитини в еміграції #аудіо | 286 |
| 11 | САМОТНІСТЬ ДИТИНИ В ЕМІГРАЦІЇ
Є речі, які дорослі помічають не одразу.
Дитина ходить до школи, вчить мову, ніби звикає, у неї є житло, безпека, телефон, зв’язок зі старими друзями.
Зовні може здаватися, що життя більш-менш налагоджене, але всередині може бути зовсім інше: немає СВОЇХ людей поруч.
Немає тих, з ким можна бути собою без пояснень. Немає спільних жартів, звичного кола, відчуття, що тебе десь чекають і обирають.
Батьки бачать, що дитина сидить у телефоні, не хоче знайомитися, відмовляється від гуртків, злиться або знецінює всіх навколо. І дуже легко тоді подумати: «Він просто не старається», «Вона не хоче адаптуватися», «Ну не можна ж весь час жити минулим».
Але за цим може стояти не лінь і не впертість.
📍Може стояти втрата середовища, сором через мову, страх бути зайвим, біль від того, що старе життя продовжується без тебе, а нове ще не стало своїм.
🎙В аудіо я говорю про те:
⛳️чому самотність дитини в еміграції - це не дрібниця,
⛳️чому фраза «ну знайдеш нових друзів» часто не допомагає,
⛳️як ця самотність може виглядати в поведінці і
⛳️чим батьки можуть підтримати дитину, не тиснучи на неї ще сильніше.
📌 Це аудіо для батьків, чиї діти опинилися в іншій країні й ніби «адаптуються», але при цьому залишаються дуже самотніми всередині. | 296 |
| 12 | Часто на консультації я відчуваю себе перекладачем між дитиною і батьками.
Батьки приходять з запитом: дитина не слухається, грубить, лінується, нічого не хоче, не вчиться, сперечається.
Це дуже втомлює. Коли вдома щодня конфлікти, сльози, опір або мовчання, батькам уже не до тонких пояснень. Їм хочеться одного: зрозуміти, що з цим робити і як нарешті припинити цю боротьбу.
📌 Але поведінка дитини - це тільки верхній шар.
⚡️Те, що виглядає як лінь, іноді буває страхом почати й знову не впоратися.
⚡️Те, що батьки сприймають як грубість, іноді є способом захиститися, щоб ніхто не побачив розгубленість, сором або біль.
⚡️Те, що здається капризом, може бути тривогою, з якою дитина ще не вміє обходитися.
⚡️Те, що виглядає як «він просто не хоче», іноді означає: «я не знаю, як», «мені страшно», «я вже не вірю, що в мене вийде», «я не витримую цього напруження».
Саме тому я не дуже люблю швидкі поради у стилі: «дитина не слухається - що сказати, щоб послухалась?»
Це спроба прибрати симптом, не розуміючи, звідки він взявся.
Звичайно, батькам важливо знати, як говорити, де ставити межі, як реагувати на грубість, відмову, сльози чи істерики.
Але якщо ми бачимо тільки поведінку, ми часто починаємо боротися не з тим.
Ми тиснемо там, де дитина вже не справляється.
Соромимо там, де їй і так соромно.
Вимагаємо зібратися там, де всередині багато страху.
Караємо за те, що насправді є сигналом: дитині важко.
Це не означає, що будь-яку поведінку потрібно виправдовувати. Ні. Межі все одно потрібні.
✅ Але межі працюють зовсім інакше, коли дорослий розуміє причини небажаної поведінки.
Тоді ми вже не просто змушуємо дитину «поводитися нормально».
Ми починаємо бачити її стан, її напруження, її страхи, її спосіб захищатися або просити про допомогу так, як вона поки що вміє.
Саме з цього починаються зміни.
Сьогодні на вебінарі я буду говорити про дитячу тривожність і про те, як вона виглядає в реальному житті: у навчанні, спілкуванні, конфліктах, відмовах, сльозах, роздратуванні, «ліні», грубості й постійному «не хочу».
Якщо ця тема для вас зараз актуальна, ви можете приєднатися до вебінару за посиланням вище. | 285 |
| 13 | Відкрита онлайн-зустріч
Тривожність у дітей: як вона виглядає в реальному житті
📆 9 червня, вівторок о 18:00
Багато батьків думають, що тривожність у дитини - це коли вона “боїться і говорить про це”. Але насправді все часто виглядає зовсім інакше.
На зустрічі розберемо, як тривожність проявляється в реальному житті - неочевидно, у поведінці та тілі дитини.
Що розберемо:
• як виглядає тривожність у дітей різного віку
• неочевидні прояви: поведінка, емоції, зміни в характері
• як тривожність проявляється у школі та садку
• як тіло “говорить” замість слів (сон, живіт, голова, втома)
• коли це варіант норми, а коли вже сигнал
• коли варто звернутися до психолога і не чекати
Ця зустріч для батьків, які відчувають, що з дитиною “щось змінилось”, але не можуть зрозуміти що саме.
🎤 Спікер(ка): Оксана Науменко - Дитячий психолог, консультант з дитячо-батьківських відносин, з досвідом роботи понад 20 років. Допомагає зменшити конфлікти, повернути контакт і стати для дитини опорою. Індивідуальні консультації та супровід, коли потрібен розбір саме вашої сімейної ситуації
🧷Зустріч буде проходити на платформі ZOOM
❣️Участь безкоштовна
📌 Додайте в календар, щоб не пропустити
👉 Посилання для участі публікуємо в день зустрічі в нашій спільноті:
https://t.me/health_me_ua | 255 |
| 14 |  📎 Деталі нижче ⬇️ | 212 |
| 15 | Навчальний рік закінчився, а в деяких родинах замість полегшення з’явилося важке мовчання.
Батьки дивляться на оцінки підлітка і не розуміють, як так вийшло.
Дитина ніби вчила, не прогулювала. Мама теж питала, нагадувала, час від часу контролювала.
І сам підліток очікував кращого результату, а вийшло значно гірше, ніж сподівалися всі.
Мамі боляче: «Я ж дала йому більше самостійності. Він уже не маленький. Я не хотіла тиснути».
Підлітку теж боляче: «Я старався. Я думав, що все нормально, а виходить, що я знову винен».
Особливо непросто з молодшими підлітками.
Вони вже дуже не хочуть, щоб із ними поводилися як із маленькими.
Їм неприємно, коли мама втручається у шкільні справи так, ніби вони самі зовсім нічого не можуть.
Їм може бути соромно, коли дорослі домовляються з учителями, пересаджують, уточнюють, перевіряють.
Але при цьому вони ще не здатні самостійно втримати в голові всю складну систему навчання: дедлайни, контрольні, помилки, вимоги різних учителів, підготовку, перездачі, роботу над тим, що не вийшло.
Дитина може вчити, але все одно провалюватися. Тому, що десь у цій системі не вистачило дорослої опори або зрозумілих орієнтирів.
Наприклад, підліток може бути впевнений, що добре написав контрольну. А потім отримати низьку оцінку і так і не зрозуміти, за що саме. Де була помилка? Що не вийшло? Що треба підтягнути? Як наступного разу зробити інакше?
Якщо цього розбору немає, дитина залишається не з досвідом, а з розчаруванням. І батьки теж.
У таких ситуаціях легко піти в крайнощі.
Можна занадто рано відпустити підлітка і чекати від нього дорослої самоорганізації, до якої він ще просто не доріс.
А можна, навпаки, після поганих оцінок різко закрутити контроль так, що дитина почне захищатися від сорому, образи і відчуття, що її знову зробили маленькою.
Після складного навчального року літо не має ставати покаранням, але й повністю неструктуроване літо не варіант.
Перший час дитині справді потрібен відпочинок: не репетитори одразу після останнього дзвоника і не «тепер усе літо будеш наздоганяти».
А потім важливо спокійно розібратися, що саме сталося.
Де був провал: у знаннях, самоорганізації, контакті зі школою, контролі дорослих, завищених очікуваннях чи в тому, що дитина сама не зрозуміла, де помилилася.
Завдання дорослих — знайти ту середину, де підліток поступово вчиться відповідальності, але ще не залишається сам на сам із тим, що йому поки не під силу.
Якщо після навчального року ви дивитеся на оцінки, поведінку і не розумієте, що робити влітку - дати повний спокій, підтягувати навчання чи змінювати саму систему контролю - з цим можна прийти на консультацію.
Ми розберемо саме вашу ситуацію: що провалилося, де дитині потрібен відпочинок, де потрібна м’яка структура, а де вже важливо не пропустити проблему.
Якщо впізнали свою ситуацію, напишіть мені в особисті.https://t.me/Oksana_dpsy
Я надішлю умови консультації. | 308 |
| 16 |  Сьогодні 1 червня - Міжнародний день захисту дітей.
Колись цей день легше було називати святом. Зараз в Україні це слово звучить складніше. У ньому є і ніжність, і біль, і втома від питання: коли ж нарешті діти зможуть просто рости в мирі?
І все ж життя триває!
Діти закінчують школу, готуються до іспитів, вступають, навчаються, чекають канікул. Радіють сонцю, теплу, друзям, літу.
Сьогодні особливо хочеться не гучних слів, а простого побажання - я бажаю нам МИРУ!
Я бажаю, щоб кожна дитина мала не тільки дах над головою, а й відчуття захищеності.
Щоб поруч були дорослі, які можуть підтримувати, чути, пояснювати, обіймати, бути опорою.
Щоб діти могли вчитися не всупереч усьому, а просто тому, що їм цікаво. Мріяти не крізь страх, а з внутрішньої свободи. Рости не в напрузі виживання, а в середовищі, де є місце розвитку, творчості і радості.
І щоб попереду в наших дітей було багато життя: навчання, дороги, друзі, закоханості, відкриття, сміливі плани і щастя! | 275 |
| 17 | Нещодавно в розмові прозвучало дуже точне ❓запитання: «А чи все можна списувати тільки на підлітковий вік? Чи бувають просто розпещені підлітки?»
Бувають. І розпещені бувають. І невиховані бувають.
Не кожен конфлікт - це «гормони». Не кожна грубість - це «підліткова криза». Не кожне порушення меж - це «він просто дорослішає».
Іноді дитина просто звикла, що їй можна більше, ніж вона здатна витримати.
🔴 Ознаки розпещеності часто виглядають так:
🔺дитина погано переносить відмову. Не просто засмучується, а вимагає, тисне, шантажує, влаштовує сцену, доки дорослий не здасться;
🔺вона впевнена, що її бажання важливіші за загальний порядок родини;
🔺она не враховує втому, гроші, час, стан інших людей;
🔺вона сприймає турботу як обов’язок дорослих, але сама майже не відчуває відповідальної участі у житті родини;
🔺вона швидко каже: «Ви повинні», але рідко запитує себе: «А що повинен я?»
🔴 А невихованість частіше видно в іншому:
🔺дитина грубить і не вважає за потрібне вибачатися;
🔺перебиває, знецінює, розмовляє з батьками як з обслуговуючим персоналом;
🔺не дотримується елементарних домовленостей;
🔺не розуміє, що в родині є не тільки її бажання, а й правила спільного життя;
🔺не вміє витримувати просту думку: «Мені це не подобається, але це все одно потрібно зробити».
Це не привід соромити дитину. Це привід дорослому чесно подивитися на свою частину відповідальності.
Бо виховання - не дресирування і не придушення, але й не нескінченне обслуговування дитячих бажань.
🟢 Виховання - коли дорослий витримує любов і владу одночасно. Може обійняти і може заборонити, може вислухати і може наполягти, може визнати почуття дитини і все одно не віддати їй рішення, яке їй поки що не за віком.
У 12 років дитина може злитися на батьківський контроль. Може сперечатися. Може казати, що «всім можна». Може ображатися.
Але якщо питання стосується сну, школи, безпеки, здоров’я, гаджетів, базових обов’язків і поваги в родині - це не зона, де дитина вирішує сама. Це зона дорослої відповідальності.
⚠️ І іноді найчесніше запитання не «чому він мене не слухається?»
А інше: де ми самі перестали бути дорослими поруч із ними? | 281 |
| 18 | «ВІН МЕНЕ НЕ СЛУХАЄТЬСЯ».
З цієї фрази у мене в кабінеті часто починається розмова з батьками.
Іноді йдеться про підлітка 16–17 років. І там питання вже не в тому, як зробити так, щоб він «слухався». Там уже інше завдання: відновлювати контакт, домовлятися, витримувати наслідки попередніх рішень і вчитися говорити майже з дорослою людиною.
Але коли дитині 10, 11, 12 років, і вона «не слухається» взагалі ні в чому суттєвому, це вже не лише особливість характеру дитини. Це питання до дорослої позиції батьків.
Я все частіше бачу дуже тактовних, дбайливих, думаючих батьків. Вони не хочуть тиснути, не хочуть ламати, не хочуть «нанести травму». Вони намагаються враховувати думку дитини, говорити спокійно, пояснювати, домовлятися. І саме по собі це добре.
Проблема починається там, де повага до дитини непомітно перетворюється на відмову дорослого бути дорослим.
🔺 Дитина у 12 років лягає спати о четвертій ранку, бо сидить у телефоні. Зранку школа. Мама каже: «Ну вже треба б спати». Дитина не реагує. Мама не хоче тиснути. А потім приходить із запитанням: «Що мені робити, щоб він спав?»
❓Питання: а чому питання режиму 12-річної дитини взагалі опинилося на її особистий розсуд?
Дитина в цьому віці ще не відповідає повною мірою за своє здоров’я, режим, харчування, навчання, сон і цифрове навантаження.
Вона може брати участь в обговоренні, її можна і потрібно чути, але остаточне рішення в головних питаннях ухвалює дорослий.
Тому що дорослий бачить далі.
Тому що дорослий відповідає за наслідки.
Тому що у дитини ще не дозріли ті частини мозку, які допомагають планувати, стримувати імпульси, обирати не тільки приємне зараз, а й корисне потім.
І це не приниження дитини, анормальна ієрархія.
✅ Дитина не рівна батькам за відповідальністю. Вона рівна за людською гідністю, але не рівна за владою, досвідом і наслідками рішень.
Батьки бояться бути жорсткими, бо жорсткість плутають із насильством.
Бояться наполягати, бо наполягання здається їм пригніченням.
Бояться обмежувати, бо обмеження сприймається як відкидання.
📌 Але дитина, у якої немає рамок, не стає вільною. Вона стає дитиною, якій занадто рано віддали владу, з якою вона ще не вміє обходитися.
І потім ця сама дитина починає диктувати всій родині, як усім жити. Коли їй вставати, коли лягати, чи буде вона вчитися, чи можна заходити до її кімнати, чи можна говорити їй «ні» та взагалі щось вимагати.
А батьки в якийсь момент опиняються у спеціаліста й кажуть: «Він некерований».
Але часто некерованість починається не в підлітковому віці.
Вона починається значно раніше, коли дорослий багато років не наважувався зайняти своє місце. | 283 |
| 19 | https://o-naumenko.com/ | 243 |
| 20 |  📚 Друзі, я підготувала міні-курс для батьків підлітків, які їдуть або вже поїхали вчитися за кордон.
⛳️ Це курс про те, що часто починається вже після переїзду: втому, закритість, різкість, спад у навчанні, віддалення від батьків і складну адаптацію до нового життя.
Особливо непросто, коли дитина в одній країні, а ви в іншій. Хочеться допомогти, але не завжди зрозуміло, як саме: підтримати, не натиснути, не загубити контакт і вчасно помітити, якщо дитині справді важко.
У курсі я розбираю, що відбувається з підлітком після переїзду і як батькам допомогти йому адаптуватися спокійніше.
Детальніше про курс за посиланням 👇 | 277 |
