اکنون در دسترس! پژوهش تلگرام ۲۰۲۵ — مهمترین بینشهای سال 
Науменко Оксана / Психолог для батьків
رفتن به کانال در Telegram
Записатись на консультацію +380671172345 або https://t.me/Oksana_dpsy
نمایش بیشتر760
مشترکین
-124 ساعت
-37 روز
-530 روز
در حال بارگیری داده...
کانالهای مشابه
ابر برچسبها
اشارات ورودی و خروجی
---
---
---
---
---
---
جذب مشترکین
ژوئیه '26
ژوئیه '26
+1
در 0 کانالها
ژوئن '26
+7
در 0 کانالها
Get PRO
مه '26
+1
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '26
+16
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '26
+35
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '26
+30
در 0 کانالها
Get PRO
ژانویه '26
+7
در 1 کانالها
Get PRO
دسامبر '25
+12
در 1 کانالها
Get PRO
نوامبر '25
+24
در 0 کانالها
Get PRO
اکتبر '25
+12
در 0 کانالها
Get PRO
سپتامبر '25
+12
در 1 کانالها
Get PRO
اوت '25
+14
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '25
+6
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئن '25
+14
در 0 کانالها
Get PRO
مه '25
+20
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '25
+20
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '25
+61
در 5 کانالها
Get PRO
فوریه '25
+50
در 0 کانالها
Get PRO
ژانویه '25
+108
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '24
+36
در 2 کانالها
Get PRO
نوامبر '24
+33
در 2 کانالها
Get PRO
اکتبر '24
+23
در 0 کانالها
Get PRO
سپتامبر '24
+51
در 4 کانالها
Get PRO
اوت '24
+14
در 1 کانالها
Get PRO
ژوئیه '24
+21
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئن '24
+20
در 1 کانالها
Get PRO
مه '24
+12
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '24
+36
در 1 کانالها
Get PRO
مارس '24
+30
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '24
+37
در 0 کانالها
Get PRO
ژانویه '24
+24
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '23
+23
در 0 کانالها
Get PRO
نوامبر '23
+29
در 0 کانالها
Get PRO
اکتبر '23
+248
در 0 کانالها
| تاریخ | رشد مشترکین | اشارات | کانالها | |
| 04 ژوئیه | +1 | |||
| 03 ژوئیه | 0 | |||
| 02 ژوئیه | 0 | |||
| 01 ژوئیه | 0 |
پستهای کانال
Як у вас в родині зараз із такими ритуалами близькості?
| 2 | Підліток мовчить. Як повернути контакт?
Є такий ⚡️біль у батьків підлітків: дитина вдома, поруч, у своїй кімнаті, але відчуття, ніби вона десь дуже далеко.
На запитання відповідає коротко, розмови не клеяться. Якщо почати з’ясовувати, що відбувається - швидко виходить сварка. Якщо не чіпати – тривожно, а раптом контакт зникне?
І тоді батьки намагаються поговорити:
«Розкажи, що з тобою».
«Чому ти мовчиш?»
«Я ж бачу, що щось не так».
«Давай нормально поговоримо».
🔺Але з підлітками близькість не завжди повертається через розмови по душах. Іноді така розмова для нього занадто напружена. Там треба багато пояснювати, а він сам ще не завжди розуміє, що з ним.
✅ Тому сім’ї потрібні маленькі спільні ритуали - прості повторювані речі, які дорослий і підліток роблять разом.
🌱Наприклад, їхати кудись разом у машині й не перетворювати дорогу на розмову «про важливе». Обговорити якусь дрібницю, заїхати по каву, смаколики, піццу, щось звичне для вашого життя.
🌱Або раз на тиждень разом ходити по продукти, як звичайна спільна справа. Щось вибрати, щось обговорити, купити щось до чаю.
🌱Або готувати щось просте разом: сирники, макарони, салат, будь-що, що полюбляють у вас дома. Близькість часто з’являється, коли хтось подає тарілку, хтось пробує соус, хтось каже: «Цього разу дуже смачно вийшло».
🌱Або дивитися разом фільм, матч, відео. Важливий сам факт: я готовий трохи зайти у твій світ і не знецінювати його.
🌱Або зробити вечірній чай на кухні: чайник, чашки, щось смачне до чаю, кілька хвилин поруч. Іноді підліток просто постоїть поруч, щось візьме, скаже дві фрази й піде. Це вже ниточка.
🌱Або разом вийти з дому у справі - забрати посилку, купити щось потрібне.
Звучить просто, але підлітку легше бути поруч у русі, ніж сидіти навпроти дорослого під поглядом.
🌱Або мати маленький сімейний ритуал: недільний сніданок, суботній ринок, вечірню настільну гру, спільну закупку, приготування однієї страви, поїздку до бабусі із зупинкою в улюбленому місці.
✅ Ритуал потрібен як стійкий знак: у нас є зв’язок. Ми можемо сваритися, я можу злитися, ти можеш бути колючим, але в нашій сім’ї є місця, де ми знову зустрічаємося.
Ритуали близькості не скасовують правил.
Вони роблять так, щоб правила не були єдиною мовою, якою сім’я говорить із підлітком.
Коли є спільна дорога, чай, їжа, фільм, справа, закупка, маленька сімейна звичка, з’являється відчуття - зі мною хочуть бути не тільки тоді, коли мене треба виправити.
🌿 Контакт повертається не через «сядь, нам треба поговорити», а через «Підеш зі мною? Мені хочеться, щоб ми трохи побули разом». | 114 |
| 3 | Підліток у кофті в спеку: що важливо знати про селфхарм
Літо, спека, а ваша дитина вперто ходить у кофті з довгими рукавами. Або ви помічаєте порізи на руках, передпліччях, стегнах. Перша реакція страх, паніка, думка “що робити просто зараз?”
⛳️Перше: не кричати. Не соромити. Не влаштовувати допит.
Селфхарм, або самоушкодження, це не “дурість”, не “мода” і не завжди спроба суїциду.
Але це завжди сигнал, що підліток відчуває багато напруги, болю, сорому, злості, порожнечі або безсилля. І дитина знайшла спосіб хоч якось це витримати через тіло.
Іноді фізичний біль на короткий час заглушає емоційний. Іноді допомагає відчути хоч щось, коли всередині оніміння. Іноді дає ілюзію контролю, коли життя здається некерованим.
Причини можуть бути різними, тому важливо не поспішати з висновками: “це через інтернет”, “вона маніпулює”, “він робить це мені назло”.
Такі пояснення ніби заспокоюють дорослого, але часто закривають доступ до головного питання: що саме відбувається з дитиною?
⚠️ Чого не варто робити:
🔺Не варто кричати: підліток почує не турботу, а небезпеку.
🔺Не варто соромити: “Ти що, ненормальний?”, “Як ти могла?”, “Подивись, що ти з собою зробив” лише посилюють закритість.
🔺Не варто одразу відбирати телефон, перевіряти всі переписки й оглядати тіло. Надмірний контроль не зупиняє самоушкодження, а вчить краще його приховувати.
🔺Не варто обіцяти “я нікому не скажу”. Якщо є ризик для життя або здоров’я, дорослий має залучити допомогу.
🔺І не варто робити вигляд, що нічого не сталося. Навіть якщо підліток каже: “Відчепись, усе нормально”.
✅ Що можна зробити:
🌱Спершу зупинитися самому. Ваше завдання не сказати ідеальні слова, а не зруйнувати контакт першою реакцією.
Можна сказати так: “Я побачила сліди на руці. Мені важливо зрозуміти, чи ти зараз у безпеці”.
Або так:“Я бачу, що тобі, мабуть, було дуже важко. Я хочу не сварити тебе, а зрозуміти, що відбувається”.
🔴 Якщо є глибокі рани, сильна кровотеча, підозра на отруєння, або підліток говорить, що хоче померти, має план чи не може пообіцяти, що зараз не нашкодить собі, це не ситуація “поговоримо завтра”.
Дитину не можна залишати саму. Потрібна невідкладна допомога: 103 або 112.
В Україні також можна звернутися на Лінію безкоштовної психологічної допомоги: 0800100102.
❗️Селфхарм майже ніколи не існує у вакуумі. За ним можуть стояти тривога, депресивний стан, булінг, самотність, конфлікти вдома, перевантаження, сором, переїзд, втрата опори, складні стосунки з однолітками.
Тому важливо не тільки “зупинити” самоушкодження. Важливо зрозуміти, чому підлітку стало настільки нестерпно, що він почав справлятися через власне тіло.
✍️ Якщо ви помітили порізи, самоушкодження або підозрюєте, що дитина щось приховує, не залишайтеся з цим самі.
На консультації ми можемо спокійно розібрати вашу ситуацію: що саме відбувається, наскільки це небезпечно, як говорити з підлітком, що змінити вдома і коли потрібна додаткова допомога лікаря чи психіатра.
Перша зустріч відбувається з батьками, щоб у дорослих з’явився зрозумілий план дій.
Записатись на консультацію
+380671172345 або
https://t.me/Oksana_dpsy | 180 |
| 4 |  بدون متن... | 162 |
| 5 | Останнім часом у мене багато зустрічей із батьками, і я знову бачу дещо, про що хочу сказати окремо.
Дуже часто батьки приходять до психолога не лише з питанням про дитину. Вони приходять ще й із важким внутрішнім питанням до себе: «Де я помилилася? Що я зробила не так? Чому я раніше цього не помітила? А раптом я вже чимось нашкодила?»
І мені в цей момент дуже хочеться трохи зупинити людину.
📌 За багато років практики у своєму кабінеті я не бачила поганих батьків.
Я бачила розгублених батьків, втомлених, наляканих. Іноді дуже вимогливих до себе. Іноді таких, які довго трималися самі й тільки зараз зрозуміли, що їм потрібна допомога.
Я бачила людей, які чогось не знали; не одразу зрозуміли, що відбувається з дитиною; не знайшли потрібних слів. Не змогли вчасно відрізнити підлітковий протест від болю, втоми чи тривоги.
Але це не робить батьків поганими.
У батьківстві взагалі неможливо все знати наперед. Неможливо завжди одразу розуміти, що стоїть за поведінкою дитини. Особливо тоді, коли дитина росте і змінюється.
І коли батьки приходять і кажуть: «Я не розумію, що відбувається, допоможіть мені розібратися», я бачу людей, яким не байдуже і які дуже люблять своїх дітей.
⚠️ І дуже гірко, коли дорослий уже бачить, що дитині погано, що стосунки руйнуються, що вдома всім важко, але продовжує робити вигляд, ніби нічого не відбувається.
✅ А якщо ви помічаєте складність і шукаєте, як допомогти дитині, це привід трохи заспокоїтися й почати розбиратися з позиції: «Я не все розумію, але я хочу зрозуміти. І я готова бути поруч зі своєю дитиною не тільки тоді, коли все легко». | 215 |
| 6 | "Як розмовляти з дітьми про секс" (Л.Пархитько)
#література_батькам | 12 |
| 7 | "Без секретів. Статеве виховання від 0 до 18" (Г.Левинська)
#література_батькам | 14 |
| 8 | "Хлопцям про важливе. Все, що ти хотів знати про дорослішання, зміни в тілі, стосунки та багато іншого" (К.Гравел)
#література_дітям | 14 |
| 9 | "Дівчаткам про важливе. Все, що ти хотіла знати про дорослішання, місячні, стосунки і багато іншого" (К.Гравел)
#література_дітям | 13 |
| 10 | Коли 11-річна дитина каже: «Мені подобаються дівчата» або «Я, мабуть, гей»
Останнім часом я часто чую від батьків тривожні питання про дітей 10–12 років.
Батьки помітили фразу, листування, жарт, сильну симпатію до дитини своєї статі і в дорослій голові одразу складається велика картина: «А раптом моя дитина гей?», «А раптом донька любить дівчат?», «Що тепер робити?»
І тут найнебезпечніше — реакція дорослого.
Дорослий часто чує це не як слова дитини, яка тільки входить у підлітковий вік, а як остаточну заяву дорослої людини про свою ідентичність. І тоді вмикається паніка: допити, сарказм, висміювання, заборони, спроби терміново «пояснити, як правильно».
А в 11 років усе набагато тонше.
Це вік, коли дитина тільки починає уважніше відчувати себе, своє тіло, свою окремість, свою схожість і несхожість з іншими.
Іноді це симпатія до представника протилежної статі, іноді - до представника своєї статі. І це НЕ про дорослу сексуальність у тому сенсі, в якому її розуміють батьки. Це більше про ніжність, дружбу, захоплення, потребу бути схожою, потребу в близькості, пошук себе.
Дитина може сказати: «Я люблю дівчат». Але це не завжди означає те саме, що означала б така фраза з уст дорослої людини.
Сучасні діти дуже рано зустрічаються з темами, до яких їхня психіка ще не завжди має достатньо зрілості. Але вони ще не завжди можуть відділити інформацію від власного досвіду, дорослі поняття від дитячих переживань, цікавість від сформованої ідентичності.
Тому дорослому важливо не поспішати.
Не треба робити вигляд, що ви нічого не почули, якщо дитина сама принесла цю тему. Але й не треба перетворювати це на сімейну катастрофу.
Дитині потрібна не лекція про «нормально» і «ненормально», не допит і не перелякані очі мами. Їй потрібен дорослий, який витримує розмову.
Спокійно - означає без приниження.
📌 Коли дитину висміюють за перші симпатії, дорослий б’є не по «темі орієнтації». Він б’є по довірі. А потім батьки дивуються, чому підліток закрився і шукає відповіді де завгодно, тільки не вдома.
Фраза дитини про симпатію - це запрошення залишитися поруч у періоді, де дитина сама себе ще не знає остаточно.
У когось такі переживання можуть бути частиною пошуку, який з часом зміниться. У когось вони можуть виявитися важливою частиною особистості. Ми не можемо і не повинні вирішувати це за дитину наперед.
Але ми точно можемо не травмувати її в момент, коли вона торкається дуже вразливих тем.
Можна запитати м’яко: «Що ти маєш на увазі, коли кажеш “люблю”?» «Ти хочеш просто поділитися чи тобі важливо розібратися?»
Такі питання не штовхають дитину в готову відповідь. Вони допомагають їй думати про себе без паніки.
⚠️ А от чого точно не варто робити - сміятися, передражнювати, соромити, лякати, читати листування, влаштовувати перевірки й забороняти дружбу лише тому, що дорослому стало тривожно.
Полове дозрівання - це не тільки про тіло, це ще й про образ себе, близькість, межі, сором, цікавість, перші сильні прив’язаності й пошук мови для того, що всередині ще не оформилося.
Якщо дитина сказала щось, що вас налякало, спочатку зупиніться. Не відповідайте з паніки, не робіть із першої розмови суд, допит або спектакль.
🌿 А якщо ви не знаєте, як говорити з дитиною про такі теми, краще прийти на консультацію, ніж говорити з тривоги й потім шкодувати.
Дитині дуже потрібен дорослий, поруч із яким не соромно дорослішати. | 332 |
| 11 |  Корисне питання для батьків: що стоїть ЗА поведінкою дитини? | 6 |
| 12 | Сьогодні Україна відзначає День батька.💙💛
Зараз це свято не може звучати легко, бо тема батька в Україні сьогодні дуже непроста. У багатьох дітей тато не поруч, багато чоловіків на війні, багато родин живуть у розлуці. Є діти, для яких батько вже ніколи не повернеться додому.
Тому говорити про батьківство тільки святковими словами зараз неможливо. Але саме тому про батька дуже важливо говорити.
Для хлопчика батько є образом чоловічого способу бути у світі. Для дівчинки - головним чоловічим образом, через який вона потім багато що буде розуміти про світ, стосунки й себе.
І навіть якщо батька було мало, навіть якщо він не вмів говорити про любов словами, навіть якщо його вже немає поруч, щось від нього все одно залишається в нас.
Воно проявляється у способі думати, у ставленні до роботи, у любові до певної справи, у талантах, у звичках, у тому, як ми тримаємося в житті. Те, що батько колись передав, може довго жити всередині й поступово проростати.
Я хочу привітати всіх батьків.❤️
Нехай батьки будуть живими, здоровими й поруч зі своїми дітьми. Нехай у дітей буде можливість любити тата, пишатися ним і виростати з відчуттям, що в їхньому житті була сильна, тепла, важлива батьківська присутність. | 325 |
| 13 |  بدون متن... | 280 |
| 14 | 📹 Запис зустрічі: Тривожність у дітей: як вона виглядає в реальному житті
Дивіться запис тут 👉 https://grp.in.ua/v?id=a2dd4f7a-c5a7-4751-b220-e657c4224fad&ui=tg
🎤 Спікер(ка): Оксана Науменко - Дитячий психолог, консультант з дитячо-батьківських відносин, з досвідом роботи понад 20 років. Допомагає зменшити конфлікти, повернути контакт і стати для дитини опорою. Індивідуальні консультації та супровід, коли потрібен розбір саме вашої сімейної ситуації
ℹ️ Соцмережа спікера 👉 Оксана Науменко
📌 Щоб не загубити — можна зберегти собі.
Якщо відгукнулось —
можете передати тим, кому це зараз важливо. | 367 |
| 15 | Самотність дитини в еміграції #аудіо | 332 |
| 16 | САМОТНІСТЬ ДИТИНИ В ЕМІГРАЦІЇ
Є речі, які дорослі помічають не одразу.
Дитина ходить до школи, вчить мову, ніби звикає, у неї є житло, безпека, телефон, зв’язок зі старими друзями.
Зовні може здаватися, що життя більш-менш налагоджене, але всередині може бути зовсім інше: немає СВОЇХ людей поруч.
Немає тих, з ким можна бути собою без пояснень. Немає спільних жартів, звичного кола, відчуття, що тебе десь чекають і обирають.
Батьки бачать, що дитина сидить у телефоні, не хоче знайомитися, відмовляється від гуртків, злиться або знецінює всіх навколо. І дуже легко тоді подумати: «Він просто не старається», «Вона не хоче адаптуватися», «Ну не можна ж весь час жити минулим».
Але за цим може стояти не лінь і не впертість.
📍Може стояти втрата середовища, сором через мову, страх бути зайвим, біль від того, що старе життя продовжується без тебе, а нове ще не стало своїм.
🎙В аудіо я говорю про те:
⛳️чому самотність дитини в еміграції - це не дрібниця,
⛳️чому фраза «ну знайдеш нових друзів» часто не допомагає,
⛳️як ця самотність може виглядати в поведінці і
⛳️чим батьки можуть підтримати дитину, не тиснучи на неї ще сильніше.
📌 Це аудіо для батьків, чиї діти опинилися в іншій країні й ніби «адаптуються», але при цьому залишаються дуже самотніми всередині. | 360 |
| 17 | Часто на консультації я відчуваю себе перекладачем між дитиною і батьками.
Батьки приходять з запитом: дитина не слухається, грубить, лінується, нічого не хоче, не вчиться, сперечається.
Це дуже втомлює. Коли вдома щодня конфлікти, сльози, опір або мовчання, батькам уже не до тонких пояснень. Їм хочеться одного: зрозуміти, що з цим робити і як нарешті припинити цю боротьбу.
📌 Але поведінка дитини - це тільки верхній шар.
⚡️Те, що виглядає як лінь, іноді буває страхом почати й знову не впоратися.
⚡️Те, що батьки сприймають як грубість, іноді є способом захиститися, щоб ніхто не побачив розгубленість, сором або біль.
⚡️Те, що здається капризом, може бути тривогою, з якою дитина ще не вміє обходитися.
⚡️Те, що виглядає як «він просто не хоче», іноді означає: «я не знаю, як», «мені страшно», «я вже не вірю, що в мене вийде», «я не витримую цього напруження».
Саме тому я не дуже люблю швидкі поради у стилі: «дитина не слухається - що сказати, щоб послухалась?»
Це спроба прибрати симптом, не розуміючи, звідки він взявся.
Звичайно, батькам важливо знати, як говорити, де ставити межі, як реагувати на грубість, відмову, сльози чи істерики.
Але якщо ми бачимо тільки поведінку, ми часто починаємо боротися не з тим.
Ми тиснемо там, де дитина вже не справляється.
Соромимо там, де їй і так соромно.
Вимагаємо зібратися там, де всередині багато страху.
Караємо за те, що насправді є сигналом: дитині важко.
Це не означає, що будь-яку поведінку потрібно виправдовувати. Ні. Межі все одно потрібні.
✅ Але межі працюють зовсім інакше, коли дорослий розуміє причини небажаної поведінки.
Тоді ми вже не просто змушуємо дитину «поводитися нормально».
Ми починаємо бачити її стан, її напруження, її страхи, її спосіб захищатися або просити про допомогу так, як вона поки що вміє.
Саме з цього починаються зміни.
Сьогодні на вебінарі я буду говорити про дитячу тривожність і про те, як вона виглядає в реальному житті: у навчанні, спілкуванні, конфліктах, відмовах, сльозах, роздратуванні, «ліні», грубості й постійному «не хочу».
Якщо ця тема для вас зараз актуальна, ви можете приєднатися до вебінару за посиланням вище. | 351 |
| 18 | Відкрита онлайн-зустріч
Тривожність у дітей: як вона виглядає в реальному житті
📆 9 червня, вівторок о 18:00
Багато батьків думають, що тривожність у дитини - це коли вона “боїться і говорить про це”. Але насправді все часто виглядає зовсім інакше.
На зустрічі розберемо, як тривожність проявляється в реальному житті - неочевидно, у поведінці та тілі дитини.
Що розберемо:
• як виглядає тривожність у дітей різного віку
• неочевидні прояви: поведінка, емоції, зміни в характері
• як тривожність проявляється у школі та садку
• як тіло “говорить” замість слів (сон, живіт, голова, втома)
• коли це варіант норми, а коли вже сигнал
• коли варто звернутися до психолога і не чекати
Ця зустріч для батьків, які відчувають, що з дитиною “щось змінилось”, але не можуть зрозуміти що саме.
🎤 Спікер(ка): Оксана Науменко - Дитячий психолог, консультант з дитячо-батьківських відносин, з досвідом роботи понад 20 років. Допомагає зменшити конфлікти, повернути контакт і стати для дитини опорою. Індивідуальні консультації та супровід, коли потрібен розбір саме вашої сімейної ситуації
🧷Зустріч буде проходити на платформі ZOOM
❣️Участь безкоштовна
📌 Додайте в календар, щоб не пропустити
👉 Посилання для участі публікуємо в день зустрічі в нашій спільноті:
https://t.me/health_me_ua | 279 |
| 19 |  📎 Деталі нижче ⬇️ | 254 |
| 20 | Навчальний рік закінчився, а в деяких родинах замість полегшення з’явилося важке мовчання.
Батьки дивляться на оцінки підлітка і не розуміють, як так вийшло.
Дитина ніби вчила, не прогулювала. Мама теж питала, нагадувала, час від часу контролювала.
І сам підліток очікував кращого результату, а вийшло значно гірше, ніж сподівалися всі.
Мамі боляче: «Я ж дала йому більше самостійності. Він уже не маленький. Я не хотіла тиснути».
Підлітку теж боляче: «Я старався. Я думав, що все нормально, а виходить, що я знову винен».
Особливо непросто з молодшими підлітками.
Вони вже дуже не хочуть, щоб із ними поводилися як із маленькими.
Їм неприємно, коли мама втручається у шкільні справи так, ніби вони самі зовсім нічого не можуть.
Їм може бути соромно, коли дорослі домовляються з учителями, пересаджують, уточнюють, перевіряють.
Але при цьому вони ще не здатні самостійно втримати в голові всю складну систему навчання: дедлайни, контрольні, помилки, вимоги різних учителів, підготовку, перездачі, роботу над тим, що не вийшло.
Дитина може вчити, але все одно провалюватися. Тому, що десь у цій системі не вистачило дорослої опори або зрозумілих орієнтирів.
Наприклад, підліток може бути впевнений, що добре написав контрольну. А потім отримати низьку оцінку і так і не зрозуміти, за що саме. Де була помилка? Що не вийшло? Що треба підтягнути? Як наступного разу зробити інакше?
Якщо цього розбору немає, дитина залишається не з досвідом, а з розчаруванням. І батьки теж.
У таких ситуаціях легко піти в крайнощі.
Можна занадто рано відпустити підлітка і чекати від нього дорослої самоорганізації, до якої він ще просто не доріс.
А можна, навпаки, після поганих оцінок різко закрутити контроль так, що дитина почне захищатися від сорому, образи і відчуття, що її знову зробили маленькою.
Після складного навчального року літо не має ставати покаранням, але й повністю неструктуроване літо не варіант.
Перший час дитині справді потрібен відпочинок: не репетитори одразу після останнього дзвоника і не «тепер усе літо будеш наздоганяти».
А потім важливо спокійно розібратися, що саме сталося.
Де був провал: у знаннях, самоорганізації, контакті зі школою, контролі дорослих, завищених очікуваннях чи в тому, що дитина сама не зрозуміла, де помилилася.
Завдання дорослих — знайти ту середину, де підліток поступово вчиться відповідальності, але ще не залишається сам на сам із тим, що йому поки не під силу.
Якщо після навчального року ви дивитеся на оцінки, поведінку і не розумієте, що робити влітку - дати повний спокій, підтягувати навчання чи змінювати саму систему контролю - з цим можна прийти на консультацію.
Ми розберемо саме вашу ситуацію: що провалилося, де дитині потрібен відпочинок, де потрібна м’яка структура, а де вже важливо не пропустити проблему.
Якщо впізнали свою ситуацію, напишіть мені в особисті.https://t.me/Oksana_dpsy
Я надішлю умови консультації. | 323 |
