Демарьов пише (але спершу спостерігає, читає і думає)
Open in Telegram
Привіт, я Саша Демарьов, пишу книжки. Сайт - odemarov.com.ua Контакт - @s_demarov
Show more235
Subscribers
No data24 hours
No data7 days
No data30 days
Data loading in progress...
Similar Channels
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Tags Cloud
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
September '24
September '24
+1
in 0 channels
August '240
in 0 channels
Get PRO
July '24
+6
in 0 channels
Get PRO
June '24
+4
in 1 channels
Get PRO
May '240
in 0 channels
Get PRO
April '24
+1
in 0 channels
Get PRO
March '24
+19
in 5 channels
Get PRO
February '24
+10
in 2 channels
Get PRO
January '24
+4
in 0 channels
Get PRO
December '23
+2
in 0 channels
Get PRO
November '23
+5
in 1 channels
Get PRO
October '23
+10
in 1 channels
Get PRO
September '230
in 0 channels
Get PRO
August '23
+3
in 0 channels
Get PRO
July '230
in 0 channels
Get PRO
June '23
+1
in 0 channels
Get PRO
May '230
in 0 channels
Get PRO
April '23
+1
in 0 channels
Get PRO
March '23
+2
in 0 channels
Get PRO
February '23
+4
in 0 channels
Get PRO
January '23
+1
in 0 channels
Get PRO
December '22
+4
in 0 channels
Get PRO
November '22
+3
in 0 channels
Get PRO
October '22
+4
in 0 channels
Get PRO
September '22
+4
in 0 channels
Get PRO
August '22
+14
in 0 channels
Get PRO
July '22
+9
in 0 channels
Get PRO
June '22
+1
in 0 channels
Get PRO
May '220
in 0 channels
Get PRO
April '22
+209
in 0 channels
| Date | Subscriber Growth | Mentions | Channels | |
| 25 September | 0 | |||
| 24 September | +1 | |||
| 23 September | 0 | |||
| 22 September | 0 | |||
| 21 September | 0 |
Channel Posts
Французький філософ і математик, друг Дідро й співавтор "Енциклопедії" Д'Аламбер виховувався у прийомній сім'ї ремісників.
Названа мати, спостерігаючи за заняттями свого юного підопічного, зітхала й казала:
- З вас ніколи не вийде нічого кращого, ніж філософ, - зверталась на "ви".
- А що таке для вас "філософ"? - питав Д'Аламбер.
- Це божевільний, який мучить себе все життя - задля того, щоб про нього говорили після смерті!..
| 2 |  Чекав виходу цієї книжки як погоди з моря.
Вклав сюди душу, пишучи. Лишив зір, редагуючи. Віддав місяці відпочинку й сну, працюючи. Але щасливий, бо вмістив любов до описаних тут людей.
Замовити | 0 |
| 3 |  Позорище з обох боків.
За ПУМБ ясно.
Але й управління освіти не краще. Хто ж такі пости пише? "Добровільно передав". От, управлінці, от освітяни. | 0 |
| 4 | Я ледь не щодня пересвідчуюсь, що вибрав найгірший час для подкасту. Одна річ - у мирний період цим займатись, інша - зараз. Література сама може небагато, а розмови про книжки - майже нічого не варті.
"Майже", бо все ж таки можуть когось надихнути. По собі знаю.
Хочеться робити гарне й добре. Є є бажання поширювати те, що люблю сам, і цим надихати думати, відкривати, досліджувати, вчитись, писати. А якщо не надихнути, то хоча б розважити.
А іншого часу просто немає.
Сінклер Льюїс, коли міркував про письменницький стиль, сказав, що воліє просто писати замість того, щоб зупинятись і думати-гадати, чи правильний у нього стиль. Напевно, це стосується будь-якої роботи. І цієї, зі створення аудіобібліотеки корисних для читачів і авторів матеріалів і розмов, теж.
Ось ці міркування Сінклера Льюїса про письменницький стиль. | 0 |
| 5 |  Поки є світло, намагаюсь розучити ці найважчі в моєму житті три нещасні такти. Граю, але поки не звучить.
Лиш за цей шматок треба було будувати аеропорт, названий на честь цього композитора. | 0 |
| 6 |  +1❗️Повторний обстріл столиці
Попередньо падіння уламків зафіксовано у Дніпровському районі. Часткове руйнування будівлі медичного центру.
Відомо про 4 загиблих та 3 травмованих. Інформація уточнюється.
На місці працюють рятувальники.
ㅤ
Надіслати новину @novosti_kieva_bot
👉ПІДПИСАТИСЯ | 0 |
| 7 | Це між нашим домом і Тіминим садочком. 500 метрів від нас, не більше. | 0 |
| 8 | Знайшов у архівах нашу з Тимофієм версію пісні зі "Щенячого патруля".
І хоч він уже не такий фанат, як раніше, а замість цього серіалу обирає "Чіп і Дейл" або "Тімон і Пумба ", досі в місці про пукання Тіму розриває.
Наш патруль, наш патруль, рятівників-малят
Коли десь свинство сталося, вони його просплять
Райдер і свинята, не будуть помагати
Мамка, Криниця, Гопчик, Ротик, Буба, Чай
Так, засинай!
Ваш патруль, повільний патруль, поспить і потанцює
Ваш патруль, каченят-патруль у сні тебе малює
Шестеро малих пташенят, багато пукаєм щодня
Лише нюхни, а ми пукнемо
Во-о-о-о!
Ей, патруль, во-о-о-о!
Ото напердів!
Щенячий патруль!
Маршал, Кремез, Пончик, Роккі, Зума, Скай,
Оце наперділи!
Припиніть!
Позатикайте носи!
Воооо!
Щенячий патруль! | 0 |
| 9 | Зустрів хлопець свого батька, якого ніколи не бачив. Після якихось там скупих слів сидять на землі, мовчать. Не знають, що запитувати, та й чи треба. Щоб зайняти себе чимось, скубають траву. Обидва почуваються ніяково. Зайва ця зустріч. Чужі вони люди.
Відчувають це, але сидять мовчки. Що ще робити?
- Пішли деінде, - каже батько. - Тут не залишилось трави.
**
Це один із улюблених моїх епізодів у книжці Сіда Чапліна "День сардини".
Два роки тому, на презентації "Лісу рук" мене попросили порадити 5 книжок для дітей. "День сардини" - про підлітків, для старших дітей і навіть для дорослих. Але я назвав її, бо дуже люблю.
Літературознавці цей роман називають екзистенційною робітничою літературою, ну, чи якось так. Бо тут про те, як люди ще зі школи починають пізнавати, що таке ярмо низькооплачуваної, але важкої роботи. Бо тут про те, що виходу звідси немає, принаймні більшості він невідомий навіть як мрія. Як міркував герой, одна річ, коли ти кладеш смачненьку сардину на хліб з маслом, і зовсім інша річ, коли сардину кладуть на тебе чи навіть тебе, як рибину, запихають у консервну банку. Десь про таке життя книжка.
Але я, читаючи, звернув увагу і на інше. Не лише про це думала і Настя, з якою ми "День сардини" обговорили.
Ось тут слухайте. А ще підписуйтесь, матимете що слухати під час відключень світла. | 0 |
| 10 | Замість звичайного таксі вчора їхав на "бізнесі". Тойота кемрі зі шкіряними сидіннями і клімат-контролем. Ще й із жовтою штуковиною на даху.
Водій пояснив, що цього дня бере всі замовлення, не розбираючи, де бізнес, де комфорт, а де стандарт. Бо треба до кінця дня виконати двадцять п'ять замовлень.
Я подивився на годинник. Воно-то ясно, що вже обід, але вже і я, пасижир, почав мислити як цей водій, тобто рахуючи кожну хвилину.
- Ще двадцять п'ять?
- Ні, – заперечив чоловік і задоволено додав: – Десять уже зробив.
Він розповів про "ланцюгову систему", яка дає йому можливість отримувати замовлення одне за одним. І про те, що у нього під кінець зміни очі будуть червоні, бо капіляри "полопають". І про те, що живе за Києвом, і це погано: якби жив у місті, на кілька замовлень щодня мав би більше.
- А чому саме двадцять п'ять замовлень сьогодні? –запитав я. – Це ви самі так вирішили?
Він махнув рукою.
- Та ні. Це ж орендована машина. В неї є норма: п'ятсот поїздок на місяць. Сьогодні кінець місяця, трохи не дотягуємо.
- А якщо не буде рівно п'ятсот? Ну, не встигнете. Чотириста дев'яносто сім. Може бути таке? Що тоді?
- Встигнемо, – відповів чоловік. – Треба встигнути. Інакше в машини цієї буде карма погана. І ніхто не схоче на ній їздити.
- Тобто?
Водій, щоб я точно його зрозумів, подивився на мене через дзеркало й повторив:
- Якщо ця машина не виконає свої п'ятсот поїздок у цьому місяці, то це буде значити, що на ній погана карма. Її не люблять замовляти, бо вона нещаслива. А ми, водії, на ній не заробимо. От що це буде значити.
За світлофором чоловік скористався правом їхати смугою громадського транспорту. Вона була зовсім порожня, всі маршрутки лишилися позаду. Наша "кемрі" розігналась, за моїми відчуттями, до сотні.
- Але цього не станеться, – весело мовив водій. – Встигнемо. Буде п'ятсот! | 0 |
| 11 |  +7Не люблю таке мистецтво, не можу з ним змиритись.
Якісь чорти, ображені на весь світ, займаються самолюбуванням. Зосереджені на своїх вадах і рефлексіях, псують фарби й полотна, не червоніючи й не соромлячись. А щоб їх не звинуватили у відсутності старанності й таланту, ховаються за якоюсь боротьбою: за свободу, проти тоталітаризму, задля подолання усталеності. І тратять багато слів, щоб пояснити свою творчість.
Це жалюгідно. "Руйнівна сила постмодерну" мене не влаштовує. Цілковита дурниця. | 0 |
| 12 |  З виставки в Українському домі.
Щоб ви розуміли рівень:
"...Тоді я, як завше, практикувала дисципліну – місяць із ранніми підйомами.
Сьома нуль-нуль..." | 0 |
| 13 |  У подкасту "Техніка читання" на ютубі 26 випусків і більше 400 підписників. Вражаючі показники, враховуючи, що це виключно "органічний" приріст", адже ми подкаст ніяк не рекламували.
"Техніка читання" - про те, як читати і писати. Основна ідея - надихнути читати так, щоб захотілось писати. Бо писати може кожен. Серед найпопулярніших випусків - коротка стаття лауреата Нобелівської премії Джона Голсуорсі. В ній він прямо каже, що авторами не народжуються, а писати треба вчитись багато років і постійно. Як на мене, він оптиміст.
Навіщо я цим займаюсь? Щоб створити аудіо бібліотеку корисних матеріалів для письменників, у тому числі тих, хто ще не знає про себе, що вони письменники. Тут і поради/спогади/міркування класиків, і обговорення книжок. Словом, все для натхнення і, може, навіть старту. | 0 |
| 14 | Заїжджав на СТО
Став у чергу, чекаю. Переді мною – якась теж не найновіша машина. Один майстер слухав клієнта, записуючи у блокнот "скарги", другий курив, дивлячись на калюжі. Я став поруч, бо надвір, під зливу, виходити не хотілось.
Курив механік довго, розтягуючи перерву. А коли докурив, заліз у яму. Не пробув там і десяти секунд, коли вигукнув до напарника:
- Ого, як смердить! Чуєш? Іди сюди!
Той, що записував, відвернувся від клієнта й підійшов до ями. Присів.
- Що ти кажеш?
- Смердить, чуєш?!
Взяв записник під пахву, принюхався. Усміхнувся.
- Так пахнуть гроші.
І знову підійшов до клієнта.
Я й собі спробував вловити запах грошей, але почув тільки важкий запах мастила, який, здається, завжди присутній в автомайстернях. | 0 |
| 15 | Далі план зустрічей такий:
🔸21 червня — вечір власних творів. Будь-хто охочий зачитує на літклубі свою творчість (вірш, оповідання, статтю, текст пісні — що завгодно) і обговорює її разом із іншими. Чудова можливість себе показати та на інших подивитися.
🔹28 червня — «Беовульф», славетний давньоанглійський епос. Читаємо книжку вдома, а на літклуб приходимо поділитися враженнями.
На картинці: Беовульф готується до вечора власних творів | 0 |
| 16 | Такі зустрічі не можна припускати!
У нас на Лепорті (так називається літературний клуб, який збирається з давніх-давен) попереду цікаві зустрічі.
1. Власні твори. Це може бути будь-що, аби лише не аби-що. Я стараюсь писати щось спеціально на літклуб, а не зачитувати щось давнє. І цього разу спробую встигнути: подумати, помріяти, записати, поредагувати й відшліфувати. Зазвичай вистачає часу лише на перші три пункти. Може тому, що я берусь до справи за день до зустрічі. В будь-якому разі, такі здибанки і приємні, і корисні: готуючись, написав не одну книжку.
2. Беовульф. Рухаючись за програмою, ми лишили позаду античну літературу й переходимо до середньовічної. А воно завжди приємно, коли переходиш до нового. І нетерплячка бере. У нас на Лепорті не обов'язково ходити на всі-всі зустрічі. Якщо цікавить саме ця книжка, можна долучитись лише до одного обговорення. Гадаю, про Беовульфа є охочі поговорити.
Тож ласкаво прошу, якщо вас зацікавило бодай щось одне. | 0 |
| 17 | На новій роботі дуже велика частка співробітників - іноземці. Вже тричі за тиждень мої нові українські колеги вітались зі мною англійською. Мабуть, на вигляд я - викапаний іноземець, хай що б це означало.
Але коли я відповідаю їм англійською, то вони всміхаються і кажуть уже по-нашому: "Добрий день", "Привіт", "А, вибач, здоров був".
Певно, над вимовою таки треба попрацювати. Та поки я навчусь говорити як британець, уже познайомлюсь із усіма. Сподіваюсь. | 0 |
| 18 | Сьогодні 4 роки, відколи я одружений. Ні разу не пожалкував, що ношу з собою свідоцтво про шлюб. Мені пощастило, що тут сказати. Вітайте!
Сьогодні перший день на новій роботі. Англійської так багато, що голова пухне. Але хоч вивчу, може.
А ще сьогодні вийшов подкаст про "Манон Леско". Серед усіх творів про любов це мій улюблений. Навіть попри те, що любов тут аморальна, яка не вписується в тодішні уявлення про почуття.
Слухайте, будь ласка. | 0 |
| 19 | Є книжка, яка ще до публікації залетіла в категорію бестселерів - "Жовтолика" Ребекки Кван.
Головна героїня привласнила твір покійної подруги. І хоч вона редагувала, виправляла, переписувала – однаково ясно: вкрала.
Я відвідав літклуб, де обговорювали роман. Багато говорили про расизм - чи не основну тему "Жовтоликої". Але з твору ясно: расизм не є проблемою, якщо на ньому можна заробити. Принаймні так відповідає сюжет роману. Тому для мене головним питанням твору є питання про письменництво.
Якщо забрати собі чужий рукопис, то це крадіжка. Тут просто. А чи можна про письменника казати, що він краде чужі історії, якщо розпитує людей, записує, підглядає за чужим життям? В творі про таке кажуть "вкрасти". Інакше кажучи, нечесно писати про те, що не є твоїм особистим досвідом. Стосується тебе, з твого життя взято – твори-пиши. Чуже – не лізь.
Я думаю, що це і є робота письменника: вивчати життя довкола й розповідати про нього так, як не зуміє навіть той, хто те життя живе. Це вищий рівень майстерності – писати про всім знайоме так, щоб кожен побачив у цьому нове, впізнав себе, замислився, розхвилювався, надихнувся. Може навіть завдання літератури – озвучувати й зображувати дійсність. Треба ж її всім нам якось осмислювати й відчувати? Було б непогано. А для цього краще її перед собою мати, ту дійсність. Отут якраз і згодиться література як життя в концентрованій формі.
І ще одне. Якщо писати тільки про свій досвід, це якою людиною треба бути, яке насичене життя жити!
Ні, я не згоден, що до життя людей навколо не можна ставитись як до матеріалу. Вибору у письменника-індивіда немає.
Інша річ, що записуючи "чуже", автор зіштовхується з новим питанням: моральною відповідальністю. Чи можна показувати побачене, чи варто виносити на загал? Що змінювати і наскільки сильно? А як це вплине на реальних людей? Чи книга когось образить? А чи варто ображати?
Моральних питань у роботі автора багато. І всі він повинен вміти вирішити. Я кажу "вирішити", бо ігнорувати їх чи відмовитись від теми чи писання взагалі – це не вирішення. Адже іноді буває так, що не показати біль, страждання, страхи, надії людей, хай і чужих, – теж не морально. А може навіть справжній злочин.
Гарно цей принцип сформульовано у серіалі "Фарго". Точно не процитую, але щось на кшталт такого: засновано на реальних подіях, в пам'ять про учасників розказано правдиво, з поваги до них імена змінені. Чи навпаки: в пам'ять - змінили імена, а з поваги - правдиво. Як на мене, підходять обидва варіанти. | 0 |
| 20 | Насправді "Книжка для шестикласників" – про канікули шестикласників.
Я хотів би, щоб сюжет крутився про конкурс імені Петра Яцика чи конкурс "Грайлива веселка", але в мене мало життєвого матеріалу. Таку книжку напишуть нащадки.
Свою "Книжку для шестикласників" старатимусь восени випустити. Ну, у 2024-2025 навчальному році точно вийде.
Перед цим же має з'явитись "Погода з моря", не забувайте. | 0 |
