Коротко і ясно

https://www.facebook.com/otardovzhenko/posts/10160965997420873 тут текст про те, чому використовувати в тексті абревіатуру ВПО — не гуд, а писати «переселенці» — норм. Я сам саме так і правлю, бо, якщо коротко, ВПО — це знеособлення людини й розмивання її статусу, її суб'єктності.

А це коли грався з перекладом українських назв російською, але програв

Ще один приклад, що буває, коли в заголовках ставити джерело в кінці й через тире

Такий неочевидний на перший погляд канцелярит як «станом на сьогодні» проник у письмову мову давно. Напевно, ще до епохи поширення сайтів. Погодьтеся, коли ти виступаєш з трибуни в залі, припустимо, облдержадміністрації та доповідаєш, що «станом на сьогодні зібрано 1 млн тонн зернових» — це звучить так, ніби ти тримаєш руку на пульсі, щодня щось там моніториш і «станом на завтра» все зміниться. Воно і справді зміниться — от тільки поняття «сьогодні» чи «завтра» для слухачів доповіді та читачів сайту цілковито різне. Людина може читати вашу статтю в інтернеті в будь-який день, від понеділка до неділі, і навіть тижні й місяці потому. «Станом на сьогодні» для неї — це той момент, коли вона читає, а не коли говорив доповідач. Так, можна апелювати до того, що в статті є дата. Але, по-перше, де її шукати? Внизу? Вгорі? Над чи під заголовком? Чи взагалі в урл? А по-друге, хтозна, коли її писали — можливо, за тиждень після виступу. Таким чином, щоб не публікувати порожні фрази, з яких не можна дістати точної інформації, слід вказувати дату, якщо вам принципово зазначити день. Наприклад, таким чином: (станом) на суботу, 13 квітня. Іноді додаю рік. Навіть коли йдеться конкретно про вчорашній чи сьогоднішній день. Бо людина може читати статтю в інтернеті й за рік, і за два. Якщо ж «станом на сьогодні» — це синонім не конкретної дати, а просто слова «зараз», «нині», «тепер» — то так і пишемо: нині, зараз, тепер, у суботу. І найголовніше. Слово «станом» у цій фразі аж настільки потрібне? Прочитайте: (станом на) сьогодні, (станом на) 13 квітня, (станом на) зараз. Якщо ми приберемо оце «станом на» — щось зміниться? На мій погляд, нічого. Тому сміливо його викидаймо. Від цього ваш текст лише стане кращим і зрозумілішим:)

Читаю: «Багато дітей зараз перебуває у закритих ком'юніті». Ком'юніті, ага. Працюють там мерчендайзерами на аутсорсі, п'ють смузі для вайбу та хайпують на хейті своїх крашів. Чому не можна писати українською, га?) Це ж кринж якийсь))

Сучасний дієслівний суфікс -ся(-сь) — це давня коротка форма зворотного займенника «себе» у знахідному відмінку однини. Він і зараз приблизно те саме й означає. Подивіться: вмивати (когось, щось) — вмиватиСЯ (себе), чистити (щось, когось) — чиститиСЯ (себе). Тому дуже дивно зловживати цим постфіксом там, де він змінює значення слова. Це і звучить трохи незвичайно (я не дипломат, тому скажу, що звучить просто тупо), і змінює значення речень. От прочитайте: Режисер залишився у Маріуполі, який поступово оточувався і вбивався росіянами. Тобто це Маріуполь сам по собі оточувавСЯ (оточував сам себе) і вбивавСЯ (сам себе, значить, вбивав). По-перше, і формулювання кострубате за милозвучністю, і значення змінене, ніби там само собою все відбувалося. Тому — не зловживайте -сь і -ся там, де цю конструкцію можна висловити без зворотного дієслова! Ну, і наостанок — лайфхак. Навіть два. Перший: змінюйте ваше речення з -сь/-ся так, щоб у ньому хтось щось робив: росіяни оточували, росіяни вбивали і так далі. А другий — щодо написання -сь і -ся: якщо наступне слово починається з приголосної — то -ся: залишатисЯ Не можна. Якщо з голосної — то сь: довелосЬ Обійти. Ось і все.

З діалогів: — А як пишеться «псевдореспубліка» (разом, окремо, через дефіс)? — «Псевдореспубліка» пишеться «окуповані/захоплені/загарбані території Донецької/Луганської областей»

Я сьогодні вирішив піти на футбол. Начитався про всі ці ваші температурні рекорди. Вдягся по-літньому. Сидів на трибуні й думав — коли та гра вже скінчиться, бо змерз. А ще думав про те, як це сказати нестандартно, образно. Ось як: дрижаки ловити дрижаки їсти дрижаки хапати дрижаки вибивати зубами сікти зубами цокотіти третяка вибивати Дрижаки — це тремтіння, а третяк — це потрійне притоптування в танці. Згадаєте, коли підете гуляти, бо «погода хороша» — а там плюс 13 і вітер)

Вчора в одному пабліку дискутували про правило дев'ятки (це коли замість І в деяких іншомовних словах пишемо И, наприклад, сториз, диджитал). Ось шматочок аргументації наводжу

❓Виняток і виключення. У чому різниця ✅ Якщо ми маємо на увазі ДІЮ з усування, виокремлення чогось або когось, то це — ВИКЛЮЧЕННЯ. Наприклад, виключення зі списку, виключення з організації. ✅ А якщо говоримо про якесь ЯВИЩЕ, факт або відхилення — то це ВИНЯТОК. Приміром, виняток із правил, без жодного винятку. 🔆 Відповідно, не буває чогось виключного, а буває виняткове. 📌 І ще одне: з універу не виключають, а відраховують:)

Чисто щоб поржать у цей напружений час. Зустрілося в тексті таке: Міжнародний комітет Червоного ХРИСТА 😇

Ось вам цитата про події, про які ми всі знаємо й чуємо. З телемарафону: «Тіло чоловіка три години витягували з-під завалів, жінка від травм померла у лікарні, а їхній 27-річний син — в одному з медзакладів області». Ви ж зрозуміли так, що 27-річний син теж помер? А він живий, перебуває в одному з медзакладів області. Просто слово «перебуває» замінили тире, а його ж на слух не сприймаєш. Ось чому потрібно, щоб у телемарафону було більше досвідчених редакторів. І ось чому потрібно, щоб за ним хтось приглядав (з-поміж фахівців, а не з ОП) і міг реагувати на такі помилки. А з нашої з вами суто мовної позиції — не зловживайте заміною дієслів на тире, пишіть усе нормально — так, як ми говоримо. Тут ще проблема виникла з того, що тире на слух не розрізниш. Тобто текст був написаний, а потім прочитаний, певно, без паузи. А оце тире телеглядач же не чує. Телек — це насамперед розмовне медіа, а не механічне зачитування написаних текстів із суфлера чи телефона. Тому треба ж редагувати, адаптувати й підводки, й сюжети, й розмовні студії до аудіоформату. А якщо помилилися — виправляти вчасно, це нормально, так теж буває. І, як завжди, даю лайфхак, як перевірити написаний вами текст на зрозумілість у звуковому варіанті. Спробуйте розбити ваше речення на окремі фрази, які можна сказати на одному диханні (це до 9 слів, найчастіше менше, на 2-3 секунди). Тобто: тіло чоловіка витягли. Жінка померла в лікарні. 27-річний син в лікарні. Якщо так зробити — ви одразу побачите незакінченість, незрозумілість третьої фрази, де нема дієслова. І допишете його. Бо в довгих реченнях (знову-таки, бо їх писали на компі) остання фраза «зажувалася», ніби зникла. Якщо ми робимо її не останньою в реченні, а окремою і повноцінною — одразу бачимо її вади. Користуйтеся.

Сьогодні йшов повз магазин — бабусі продавали проліски. Оті синенькі. Я не купив, бо вони під охороною в Україні, вид під загрозою. Купувати — це стимулювати попит. А ввечері випадково з'ясував, що діалектична назва пролісок — про́серень. Живіть тепер із цим)

Це несуттєве порушення стандарту точності і, в принципі, ми розуміємо, про що йдеться, але все ж порушення. Постраждалі — це хто? Це загиблі й поранені? Чи лише поранені? Ті, хто постраждав матеріально, наприклад, у кого машина згоріла, дім чи офіс — це ж теж постраждалі чи ні? А морально, просто побачивши чи почувши? Їх сюди відносити? Коротше, конкретно оце слово — постраждалі — воно неточне, дуже загальне. Це ті, хто постраждав узагалі, а страждає зараз багато хто. Тому його замінюємо на більш точні слова: загиблі, поранені, свідки, учасники, госпіталізовані тощо. Спосіб перевірити, чи зрозуміло ви говорите для аудиторії, — уявити, що це ваша близька людина була. Типу це ви телефонуєте до, приміром, поліції та питаєте: «Що з моєю людиною?!» — а вам там кажуть: «Ну, вона постраждала». Зрозуміліше стало, що з нею, правда? Отож-бо й воно. Тому всю оцю нашу писанину про війну, катастрофи, трагедії, надзвичайні події, про «жертв» і «постраждалих» перевіряємо на собі на зрозумілість.

Лайфхак для редагування. Люди говорять і розуміють просту мову: хтось щось зробив, щось відбулося. Тому зачіпкою для редактора, на яку слід звернути увагу, має бути нагромадження віддієслівних іменників у реченні. Наприклад: 😵‍💫поклали початок роботі зі створення кодексів. Ми так не говоримо, це чотири поспіль іменники. І це складно розуміти, це канцелярит. Тому що ми робимо — повертаємо віддієслівні іменники в їхній природний стан, тобто дієслів: 👌почали створювати кодекси. Так же краще звучить? І спершу в нас було шість слів, а стало — три, тобто ми скоротили й зекономили час)

Написав тут. Може, кому згодиться https://detector.media/production/article/224300/2024-03-18-yak-etychno-informuvaty-pro-smerti-y-poranennya-pyat-porad/

Часом комбінація звичайних слів породжує нові сенси) У мене б хтось пару зайвих кіло сала викрав)

https://detector.media/withoutsection/article/96333/2014-07-29-kult-movy-nasha-duzhe-vazhlyva-kompaniya-ta-inshi-dnr/ рекомендую статтю

Отак буває, коли позначати джерело в кінці заголовка через тире. Пояснення від автора скрина — тут