Терапія ручної роботи ✨

Повага - дуже хотіла поговорити і про неї. Бо часто людям її дуже бракує. А почуття не з простих. Для мене повага і про інтерес, і про захоплення, і про страх (як мінімум страх розчарувати об'єкт поваги), і про натхнення, і про заздрість (у значенні розуміння своїх бажань, памятаєте ;) Я помічаю, що у стосунках потребою є як бути об'єктом поваги, так і переживати повагу до іншого. Якщо такої взаємної поваги нема - то виникає дисбаланс і доводиться доотримувати це ще десь. Повага належить до потреби у визнанні, бо в ній є великий елемент захоплення. Втім вона ж і про потребу у близькості, адже коли поважаємо іншого - то бачимо його кордони. Водночас повага і про безпеку, бо на того, кого поважають рідко нападають. Тобто виходить дуже комплексне почуття. І дуже важливе для стосунків. ▪️Чи важливо вам поважати того, з ким ви у стосунках? ▪️А чи важливо, щоб поважали вас? ▪️Як ви зчитуєте, що повага є? @handmade_psy

Терапевтична група - це мікро-світ 🌍 Тут відбувається усе те, що відбувається і в решті нашого життя: подібні процеси, подібні емоції. Але є один нюанс… Позитивний :) У групі - є хтось хто: ▪️дбає про її безпечність ▪️допомагає помічати, що саме відбувається між учасниками і як воно відбуваєтья ▪️а також підтримує знаходження нових способів діяти Пройшовши ці процеси на групі - у житті ми потім діємо вже трохи інакше. 🧭 А навіть невеличка зміна курсу в точці А сильно міняє хід нашого життя у перспективі. 🔥 Хто хоче спробувати - долучайтеся! Пишіть @ana_salnykova Наразі вже є кілька учасниць групи, що стартує 1️⃣3️⃣січня. І я радо розкажу про деталі новим охочім. Буде тепло, глибоко і про зростання. Якщо знаєте кому така група зараз потрібна - не стримуйтесь, поширте :) @handmade_psy #handmade_psy_group

Ненависть - суміш інтенсивної злості та безсилля. Ненавидимо тоді, коли боронитися вже не виходить, коли нас здолали, або нанесли урон, що вже є непоправним і захищатися вже пізно. Злість - штовхає нас захищати кордони. Коли ж вони проломлені безповоротно і до злості доєднується безсилля - народжується ненависть, як єдиний доступний спосіб таки пожити свою агресію в цих умовах. Ненависть надзвичайно важка, вона мобілізіує нервову систему, але ж виплеснути цю енергію не дуже є куди. Тому ця колосальна напруга зависає у тілі і може бути руйнівною. Хтось обирає пустити цю енергію у помсту. Хтось у відігрування на комусь слабшому. Хтось - у психосоматику. Більш здоровим же способом є: * Назвати злочини проти нас своїми іменами, хоч ми і безсилі їх змінити * Відгорювати втрати * Попіклуватися про те, як не потрапити у настільки вразливу ситуацію в майбутньому @handmade_psy

Безсилля - почуття суму, співчуття, болі, зниження енергії, бо боротися вже або нема за що або немає як. Це непросте відчуття, тут зовсім немає контролю, а відтак і зростає вразливість. Єдиним умовно позитивним інгредієнтом безсилля - є можливість вже нарешті розслабитися, внутрішньо прийняти те, що є, перестати боротися, дозволити цьому бути, хоча це і не значить що нам це має почати подобатись. Власне єдиний екологічний спосіб проживати безсилля - це віддатися тому що є, перестати претендувати на контроль і дозволити життю продовжувати плинути. За точкою прийняття часто починається щось нове. Але то вже інша історія. Історія ж безсилля - про горювання і віддачу. * Чи вдавалося вам нащупати розслаблення у безсиллі? @handmade_psy

Терапевтична група “Бути разом“ Ласкаво запрошую: 🤍 До безпечного та підтримуючого кола 🤍 Відчувати та проживати емоції 🤍 Досліджувати ваш спосіб будувати стосунки 🤍 Розширювати свої горизонти, чуючи та спостерігаючи інших 🤍 Практикуватися у вразливості та довірі 🤍 Вчитися стояти за себе та виходити з конфліктів екологічно 🤍 Проявлятися своєю індивідуальністю 🤍 Приймати різність 🤍 Практикуватися в емоційному відгуку - основі близькості Деталі: ▫️1000 грн (25 євро) за зустріч ▫️раз на 2 тижні ▫️3 години ▫️до 10 людей ▫️13 січня - червень 2024 🩶 Ведуча групи - Анастасія Сальникова, психологиня, гештальт-терапевтка, сексологиня, перинатальна психологиня, викладачка та супервізорка програми “Християнстке консультування“ центру Реаліс. ✨ Я створюю простір, у якому проживається, народжується, проростає і трансформується те, для чого вже настав час у вашому житті. 📩 Щоб долучитися - пишіть @ana_salnykova. 📣 А також поширте допис для тих, кому така група була б важливою. @handmade_psy #handmade_psy_group

Надія - суміш спокою, радості, збудження та тривоги. Дуже строката така суміш, правда? Надія спирається на ідеї та факти, саме на їх основі вона може проростати. Надія відрізняється від очікування, адже очікування набагато більше певне. Саме тому у надії є велика частка тривоги. При цьому надія - здатна давати опору і трохи знеболювати і допомагати проходити кризові періоди. Саме це є цінністю цього почуття. При цьому надія може бути токсичною, наприклад, якщо вона заважає відпускати чи завершувати те, що давно пора відгорювати, вона може заважати бачити реальність. У терапії я часами конструюю надію, а часами її руйную. Бо вона дійсно буває корисна, а буває ні. * Може ви помічаєте ще якісь інгредієнти надії? * Бували випадки коли надія шкодила? @handmade_psy

Образа - одне з найзнайоміших почуттів, часто-часто про нього говорять клієнти, та і я сама в ньому багато зависала. Це не базова емоція, а мікс. Образа - це: 🥺 привязаність (бажання до, тяга до близькості) 🥺 + біль Іноді до образи ще домішується злість, найчастіше в пасивно агресивній формі. Це стається тоді, коли людина мала очікування від об'єкта свого бажання, що він чи вона щось мали зробити. Образа (а також вина) - ключові почуття співзалежних стосунків. Тож коли бачимо образу - то варто розкладати її на частини: * До кого бажання, яке воно? * Про що біль? Чи вдається його проживати? * Які були очікування? Чи за ними видна повага до кордонів іншого? Образа - це не просто, але по кусках її проживати трохи простіше. @handmade_psy

Сьогодні про просте, втім важливе. Співчуття - це коктейль емоцій суму та ніжності. Тому співчуття не всі можуть дати, бо і сум і ніжність в доступі не у всіх. Часто замість суму люди зляться чи кидаються щось робити. А замість ніжності - закриваються. Якщо це так, то замість співчуття виходять поради, пояснення чому так сталося чи відсторонення. Саме тому часто люди не можуть підтримати когось близького у втраті, а скоріше ігнорують її. Схожим, втім сильно іншим почуттям є жалість. Це вже коктейль із суму та відрази. Саме тому, коли нам жалко, - виникає бажання скоріше пройти повз. І саме тому люди часом бояться співчуття, плутаючи його із жалістю, яка містить відразу. * Чи виходить у вас проявляти співчуття? * Як справляєтеся, коли відчуваєте жалість? @handmade_psy

Нудьга… Не очікували? Для мене найцікавіше в цьому адвенті - видумувати про що буде сьогодні 🙂 Нудьга - це коли все норм, але при цьому все не то і все не так. І коли хочеться валити. Це коли звербіння в тілі і шило в попі, а в душі повільно, але впевнено зростає дратування. Чи порушений тоді тут якийсь кордон? Ні. Тут історія скоріше про те, що щось не в доступі. Коли переживаємо нудьгу - то не в доступі можливість бути собою, жити себе, проявлятися по-своєму, говорити про своє. Нудьга - це про те, що коїться щось не те, не те, що є про нас. І тут тоді наша відповідальність - внести себе у цей процес, запустити тему, яка “наша”, проявитися собою і своїм. Ну або таки валити. Вибір… * Помітьте чим своїм ви не можете проявитися, коли відчуваєте нудьгу. Поділіться. Мені ця тема особисто дуже цікава. @handmade_psy

Заздрість - доволі часта гостя в наших серцях, судячи із того, про що говорять клієнти. Втім не часто ми готові її визнавати й екологічно використовувати. Заздрість - це бажання чогось + злість через його відсутність. Заздрість - це насправді, не про те, що у когось, щось є, а про те, що ми чогось хочемо. Заздрість не про іншого, а про себе. І саме це допомагає її вірно використовувати. Коли дивимось на заздрість як на маркер своїх бажань - вона екологічна і продуктивна, вона мотивує і заряджає на досягнення. Коли ж дивимось на заздрість як на зародок бажання нашкодити іншому - чи то забравши щось чуже, чи то пакаравши людину, за те, що в неї щось є - то це заздрість токсична і саме від такої заздрості нас застерігають культурні та віросповідні норми. * Помічаєте свою заздрість? * Вдається користуватися нею екологічно? @handmade_psy

Сьогодні опишу просте: сум, у крайній степені - горе. У сумі ми спостерігаємо падіння функцій організму (не хочеться їсти, мало сил), часто накатують сльози, буває іммобілізація, коли хочеться лиш лежати. Звісно сум настає по якій причин; життя бентежне і час від часу підкидає неприємності. Але ми точно маємо вибір, як проживати цей сум. Здоровий процес проживання фрустрації чи втрати - це горювання. Навіть якщо ніхто не вмер, але ми втратили щось цінне, можливо навіть якусь нагоду - доречно горювати. Патологічний процес проживання суму - це депресія, в яку можна потрапити, якщо блокувати природне горювання. Горювання - це процес, що складається з шоку (заперечення), торгівлі, злості, сумування та прийняття. Всі ці почуття нормальні під час горювання і виникають спонтанно, але часто для їх вивільнення необхідні підтримуюче оточення. Сумуймо бережно до себе… Бо фрустрація чи втрата - ще не причина не любити себе. @handmade_psy

Запис зустрічі "Про Гештальт" https://youtu.be/vrhpG20ByKs

Огида - ото так почуття. Про що б іще поговорити в неділю ввечері? Хоча… Може комусь огидно від думок про завтрашню роботу. А може огидно він токсичних розмов у родині протягом вихідних. Огида - дуже корисна емоція. Вона сигналить про одне з двох: 1 - Щось є отруйним 2 - Чогось забаго Відповідно коли ми вчимося помічати огиду - відчуття нудоти, зморщене обличчя, бажання відштовхнути, виплюнути чи відійти, тоді ми можемо вчасно зупинити деструктивний для нас процес. * Чи вдається вам покладатися на відчуття огиди для регулювання психічних процесів? @handmade_psy

Код доступа (якщо просить) - RC

Лінк на лекцію "Про Гештальт" сьогодні о 14 за Києвом. Буду рада побачитись! https://us06web.zoom.us/j/9675497589?pwd=M0hIMElmOVRIem41L2lTQ2o3WmpWdz0

Розчарування - важливе, хоч і болісне почуття. Це поєднання суму, злості й здивування, нанизаних на негативну оцінку когось чи чогось. Розчарування означає, що раніше було очікування, фантазія, образ у голові, які не витримали звірки з реальністю. І у цьому криється дар розчарування. Саме так, розчарування дарує нам щось дуже цінне, його задача - повернути нас у реальність, покзаати, як є насправді. Адже лише із розуміння реальності можна рухатись далі, робити вибори і адаптовуватись. Розчарування болить, свербить, лютить і хниче. Але воно ж дарує опору для відштовхування від реального стану речей і надію на те, що тепер буде ясніше. Не бійтесь розчарувань. Реальність - завжди краща союзниця, ніж фантазія. * Чи були у вас розчарування, які дозволили вийти на новий рівень чи досягти чогось важливого? @handmade_psy

Радість - це ж найпростіше, вірно? Коли багато енергії, посмішка на обличчі, хочеться говорити, жартувати, сміятися... Бувало чула від клієнтів “Я сьогодні такий радісний, нема про що говорити” :) Є міф, що в терапію треба нести щось сумне. Насправді ж ні. Вміти вбирати у себе радість, живитися нею, проявляти її, засвоювати її у свій досвід - дуже важливий навик. І я бачила цінність таких сесій “про радість” і зі сторони клієнта і зі сторони терапевта. Бувало у вас коли сталося щось класне, наприклад ви склали іспит, а радості нема, біжите далі щось вирішувати? А бувало, що радість розпирає, але стримуєтесь, бо не можна хвалитися? Обидва варіанти - мають свою ціну. Радість, як і будь-яка емоція виконує задачу і проживання радості напитує нас ресурсом на подальші досягнення і смисли жити. * Чи вдається Вам проживати і проявляти радість? * Що дарує вам найбільше радісних митей? @handmade_psy

Поговоримо про гештальт? Планую провести відкриту лекцію про свій основний терапевтичний підхід. Мій план простий: * дати огляд основних теоретичних засад гештальт-підходу * продемонструвати роботу у гештальт підході * поспілкуватися в режимі питання-відповіді Подія може бути цікава тим, хто: * є психологом і цікавиться подальшим зануренням у гештальт-підхід * вчиться психології і досліджує різні методи * є людиною, не звязаною з психологією, але цікавиться різними підходами як клієнт чи потенційни клієнт Лекція запланована на неділю 10 грудня, з 14 до 17 за Києвом. Онлайн Ласкаво прошу записуватись: https://forms.gle/ZMC4WYeP6WMzqZSLA

Починаю формувати розклад на наступний рік, бо перед новорічним заземленням і сповільненням важливо подбати про мякий вхід у рік новий. Тож якщо хтось хоче в індивідуальну терапію чи терапевтичну групу - саме час мені маякнути, щоб про все домовитися і знати, що рік почнеться точно з опорою, підтримкою і надією на важливі трансформації.

На контрасті з учорашньою ніжністю поговорімо про її антагоніста. Роздратування, злість, гнів, лють - говорять про різну ступінь і форму одного почуття. Задача злості - захист кордонів. Без неї людина не може стояти за себе. Злість проявляється у загальній мобілізації, підвищенні голосу, пришвидшенні серця, широко розкритих очах, стиснених кулаках і щелепах. Коли я бачу злість у клієнта я питаю “Який твій кордон у цій ситуації було порушено?” і так ми переходимо до суті. Злість завжди про те, щоб відновити свій кордон, про те, щоб відкинути від нього якогось агресора. Вона холодна, вона про бажання відновити дистанцію. На відміну він злості, лють (ярость) - є теплою, вона поєднує у собі інтенсивну злість + бажання наблизитися до людини і бути поряд. Тож нюансів багато, але злість важлива для нашого добробуту, тож задача не у тому, щоб не злитися, а у тому, щоб злитися вправно, не руйнуючи те, що для нас цінне. * Чи цінуєте свою злість? * Чи вдається злитись екологічно? @handmade_psy