Tempus Fugit
Open in Telegram
ОЛЕКСІЙ ВОЙТЕНКО. Книжник та фарисей https://www.youtube.com/@AlexVoytenko https://www.kcmd.eu/portfolio/composers/olexij-vojtenko Подяки та заохочення спрямовувати сюди: Приватбанк 4149 6090 1730 1286 Paypal vojtyla@gmail.com
Show more325
Subscribers
No data24 hours
-57 days
-430 days
Data loading in progress...
Similar Channels
Tags Cloud
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
March '26
March '26
+28
in 1 channels
February '260
in 0 channels
Get PRO
January '260
in 0 channels
Get PRO
December '250
in 0 channels
Get PRO
November '250
in 0 channels
Get PRO
October '250
in 0 channels
Get PRO
September '250
in 0 channels
Get PRO
August '25
+1
in 0 channels
Get PRO
July '25
+3
in 0 channels
Get PRO
June '25
+7
in 1 channels
Get PRO
May '25
+8
in 0 channels
Get PRO
April '25
+10
in 1 channels
Get PRO
March '25
+1
in 0 channels
Get PRO
February '25
+7
in 0 channels
Get PRO
January '25
+7
in 1 channels
Get PRO
December '24
+5
in 0 channels
Get PRO
November '24
+13
in 3 channels
Get PRO
October '24
+24
in 2 channels
Get PRO
September '24
+57
in 2 channels
Get PRO
August '24
+9
in 0 channels
Get PRO
July '24
+15
in 1 channels
Get PRO
June '24
+5
in 0 channels
Get PRO
May '24
+17
in 0 channels
Get PRO
April '24
+6
in 0 channels
Get PRO
March '24
+6
in 0 channels
Get PRO
February '24
+16
in 0 channels
Get PRO
January '24
+16
in 0 channels
Get PRO
December '23
+11
in 0 channels
Get PRO
November '23
+72
in 1 channels
Get PRO
October '230
in 0 channels
Get PRO
September '230
in 0 channels
Get PRO
August '230
in 0 channels
Get PRO
July '230
in 0 channels
Get PRO
June '230
in 0 channels
Get PRO
May '230
in 0 channels
Get PRO
April '230
in 0 channels
Get PRO
March '230
in 0 channels
Get PRO
February '230
in 0 channels
Get PRO
January '230
in 0 channels
Get PRO
December '220
in 0 channels
Get PRO
November '220
in 0 channels
Get PRO
October '220
in 0 channels
Get PRO
September '220
in 0 channels
Get PRO
August '220
in 0 channels
Get PRO
July '220
in 0 channels
Get PRO
June '220
in 0 channels
Get PRO
May '220
in 0 channels
Get PRO
April '220
in 0 channels
Get PRO
March '220
in 0 channels
Get PRO
February '220
in 0 channels
Get PRO
January '220
in 0 channels
Get PRO
December '210
in 0 channels
Get PRO
November '210
in 0 channels
Get PRO
October '210
in 0 channels
Get PRO
September '210
in 0 channels
Get PRO
August '210
in 0 channels
Get PRO
July '210
in 0 channels
Get PRO
June '210
in 0 channels
Get PRO
May '21
+147
in 0 channels
| Date | Subscriber Growth | Mentions | Channels | |
| 21 March | +2 | |||
| 20 March | +1 | |||
| 19 March | +5 | |||
| 18 March | +3 | |||
| 17 March | +5 | |||
| 16 March | +6 | |||
| 15 March | 0 |
Channel Posts
CHUCK NORRIS (1940—2026)
Чака Норриса знают все. Но до сих пор науке не было известно, что на самом-то деле Чак родился в Древней Греции более 2.5 тысячелетий тому назад. И до нас дошли неоспоримые свидетельства, что там Чака Норриса знали под греческим народным именем "Пифагор Самосский".
Общеизвестен интернет-мем о том, как встретились Чак Норрис и кобра.
Однажды Чака Норриса укусила королевская кобра. После пяти дней мучительной боли кобра умерла.А свидетельство неопифагорейца Аполлония (I ст. н.э.) не оставляет нам ни наименьшей возможности сомневаться в том, что Чак Норрис и Пифагор — одно лицо.
Тот же Аристотель> в своей книге о Пифагоре сообщает еще много других [чудесных рассказов о нем] и среди прочего говорит: «Укусившую его в Тиррении смертельно-ядовитую змею он сам убил своим укусом».[Цит. по Фрагменты ранних греческих философов. М. 1989.] Интернет-сказания о подвигах Чака Норриса поистине необъятны, и вот лишь некоторые из них.
Чак Норрис досчитал до бесконечности. Два раза. Чак Норрис может делить на ноль. Чак Норрис — единственный человек, который обыграл стену в теннис. Чак Норрис может ударить циклопа между глаз. Чак Норрис заразился коронавирусом. Через две недели коронавирус скончался. Чак Норрис своим появлением на свет в 1940 году вывел страны из «Великой депрессии».Очевидно, что всё это лишь отражённый свет давних преданий о многих подвигах Чака из тех времён, когда он скрывался под личиной Пифагора.
О нем рассказывали чудеса. Белый орел слетал к нему с неба и позволял себя гладить. Переходя вброд реку Сирис, он сказал: «Здравствуй, Сирис!» И все слышали, как река прошумела в ответ: «Здравствуй, Пифагор!» В один и тот же полдень его видели в городе Кротоне и в городе Метапонте, хотя между Кротоном и Метапонтом — неделя пути. Он разговаривал с медведицей, и медведица с тех пор не трогала ничего живого; он разговаривал с быком, и бык с тех пор не касался бобов. Однажды на берегу моря он увидел рыбаков, которые, надсаживаясь, тянули тяжелую сеть; он им сказал: «В сети будет пятьсот восемнадцать рыб». Так и оказалось, и пока рыб пересчитывали на сухом песке, ни одна из них не издохла.[М. Гаспаров. Занимательная Греция] А свидетельство неоплатоника Ямвлиха (III-IV ст. н.э.) и вовсе ставит жирную точку в исторических прениях о подлинной личности Пифагора. Ведь учёным наконец-то удалось расшифровать те два таинственных слова, которые были зачёркнуты Ямвлихом и которые стали нам известны лишь только сейчас.
В книге «О пифагорейской философии» Аристотель сообщает, что пифагорейцы хранили в строжайшей тайне следующее разделение: разумные живые существа подразделяются на [три вида]: бог, человек и существо, подобное[Цит. по Фрагменты ранних греческих философов. М. 1989.] Да и вообще, когда теорему Пифагора доказывал Чак Норрис, все стороны прямоугольного треугольника становились гипотенузами и самостоятельно возводились в квадрат без лишних напоминаний. На всякий случай. RIPЧАКУ НОРРИСУПифагору.
| 2 |  No text... | 15 |
| 3 | Експерименти з каналом завершено. Тепер він житиме за лінком https://t.me/composervoytenko . А те, що гіперпосилання з давніх постів вже ведуть невідомо куди, — це як в анекдоті: "катастрофа, але ж не біда". | 107 |
| 4 | [продовження історії, розпочатої минулим постом]
Тож я перевів канал у приватний режим, і потік ботів зупинився. Але згодом виявилося, що ця елементарна операція мала деякі незворотні наслідки.
Справа в тім, що в приватному режимі основний лінк на канал деактивується і замінюється новим, принагідно згенерованим. Тож коли я вирішив повернути канал у публічний режим (а в приватному режимі він був близько доби), я мав повторно призначити йому основний лінк, і я, звісно, хотів повернути саме той лінк, на якому я був з 2018 року: "tempusfugit". От тоді й виявилось, що цей лінк... вже зайнятий, його виставили на продаж, і повернути його я не зможу.
Всі дописи в каналі цілі, підписники на місці. Єдина прикрість у тому, що всі посилання на давні повідомлення, що я їх розміщав у своїх публікаціях протягом кількох років (і в т.ч. у facebook), вже ведуть на якийсь порожняковий канал, у якому ще невідомо, що буде згодом.
Тому поки мій канал ще поживе в приватному режимі ( https://t.me/+UMEyX1Mqp5wfYlb1 ), а далі буде видно. | 188 |
| 5 | Протягом кількох тижнів на моєму каналі наплив ботів: 30-40 нових користувачів додається щоденно, у всіх однотипні імена на кшталт "don Pedro Zurita", без аватар. Тому я вимушений тимчасово перевести канал у приватний режим (тобто канал виключається з пошуку, а доєднатися можна лише за посиланням). Кілька днів я регулярно вичищав ботів і, здається, нікого зі справжніх підписників не зачепив. Але якщо раптом когось віроломно видалив, то прошу пардону. | 162 |
| 6 | До дня народження Т. Шевченка — твір мого вчителя Юрія Іщенка, кантата "Кобзареві думи" (1984) для баса та камерного оркестра.
1. "Не називаю її раєм..."
2. Доля
3. У засланні
4. Царю Миколі
5. Муза
Виконавці:
Василь Манолов (бас),
Зоя Мєднікова (ф-но)
камерний склад симфонічного оркестру Українського радіо та телебачення під орудою Сергія Госачинського | 218 |
| 7 | Всех этих птиц можно есть лишь в конце ноября. Они сначала жиреют, питаясь на полях и виноградниках, а затем их мясо приобретает аромат, когда птицы на лесных опушках поедают можжевеловые ягоды.
Вкус и аромат бульона заметно улучшаются, если в него положить зажаренных заранее старого голубя, перепелку, кроликов, ворону в ноябре и декабре.
Александр Дюма. Большой кулинарный словарь (1873).
*****
— Доброго ранку, Кларіс, – сказав Лектер, не обертаючись. Він дочитав сторінку, позначив місце й розвернувся до неї на стільці, склавши руки на спинці та опустивши на них підборіддя. – Дюма стверджує, що як додати в бульйон ґаву, яку піймали восени, коли вона погладшала на ягодах ялівцю, то колір і смак страви значно покращаться. А ви, як я бачу, вже наловили ґав, Кларіс?
Коли їй було вісім, з’явилася ворона, одна зі зграї, яку носив пильний вітер тим похмурим містом, і ворона полюбляла красти речі з візочків прибиральників, які працювали в мотелі. Хапала все, що блищало. Ворона чекала нагоди, а тоді починала порпатися в речах, що лежали у візочку. У випадках екстреного злету вона обхезувала чисту білизну. Одна з прибиральниць вилила на птаху білило, проте безрезультатно, хіба що на пір’ї з’явилося кілька сніжно-білих цяток. Чорно-біла ворона постійно чатувала, коли Кларіс полишить візок, щоб віднести речі матері, яка скоблила ванну. Мати саме стояла у дверях мотельної ванної кімнати, коли повідомила Старлінг, що їй доведеться переїхати жити в Монтану. Мати відклала рушники, які тримала в руках, сіла на край ліжка та обійняла її. Старлінг досі бачила сни про ворону, згадала про неї і тепер, навіть не встигла замислитись чому. Вона підняла руку, наче хотіла відігнати птаха, та потім долоня прибрала з чола мокре волосся, наче Старлінг виправдовувала свій жест.
Томас Харріс. "Мовчання ягнят" (1988).
*****
Доктора Лектера надихнули поради Александра Дюма щодо приготування бульйону. Усього три дні тому, після повернення з того лісу, де полювали на оленів, він додав у каструлю з бульйоном жирну ворону, яка встигла натоптатися ягодами ялівцю. Маленькі чорні пір’їнки попливли по спокійних водах затоки. Махове пір’я він зберіг, аби виготовити з нього плектри для клавесина.
Вони говорили про заточку воронячого пір’я та ефект, який вона справляє на голос клавесина, і на секунду Старлінг пригадала ворону, що колись давно грабувала робочий візочок матері на мотельному балконі. Вона відсторонено постановила, що цей спогад не має заважати такому чудовому дозвіллю, і силою волі відігнала його геть.
Томас Харріс. "Ганнібал" (1999) | 204 |
| 8 | 9 ПОГЛЯДІВ НА “УЧНЯ” ТА “СТУДЕНТА”
Майже 25 років тому, коли я ще був першокурсником Київської консерваторії, видатний український музикознавець, проф. Іван Арсенійович Котляревський (1941–2007), спитав мене у приватній бесіді, чи знаю я відмінність між між учнем та студентом? Я не знав. Він відповів: “ученик – учится, а студент – числится”. Це формулювання я потім чув від нього ще неодноразово, і щоразу воно для мене було цілком зрозумілим: статус студента не гарантує успіхів у навчанні, але навіть його відсутність не завадить людині вчитися, якщо вона того бажає.
Коли ж я став викладати й сам, я іноді згадував цю тезу Котляревського, але вона вже не здавалася мені такою зрозумілою, і я тоді замислювався про те, як розмежовувати ці поняття, як протиставляти їх та, найголовніше, чи потрібне мені це знання в роботі з людьми. Кілька днів тому я знову пригадав цю тезу, і у мене в свідомості досить невимушено оформилася послідовність із дев’яти факторів, за якими можна ранжувати людей згідно до рольових моделей “учень” та “студент”, тобто як носіїв більш чи менш сталої суми позитивних та негативних якостей, що вони сукупно або сприяють успішності навчання, або ні.
<...>
Читати далі:
https://telegra.ph/9-POGLYADІV-NA-UCHNYA-TA-STUDENTA-02-19 | 226 |
| 9 | Другий філософський ескіз, який я відновлюю через 2 роки, — про Фредді Крюґера як актуалізатора проблеми популярного введення до основ метафізики.
І є такий причинно-наслідковий закон: всі, хто дивляться кіно про Фредді Крюґера, згодом стають розумними та чесними, читають усякі хороші книжки (наприклад Платона) і зрештою самостійно пишуть свої дисертації та розуміють, що нефільтрований базар у інтерв'ю — то дуже стидно. Щоправда, нашого міністра освіти це не стосується, бо кіно про Фредді Крюґера він точно не дивився (і якщо не розумієте кореляції — це питання до вашої освіти!)
****
Один з найулюбленіших персонажів мого дитинства -- Фредді Крюґер, і я тоді дивився й багаторазово передивлявся всі доступні частини циклу "Жах на вулиці В'язів". Минуло дуже багато часу, і тепер я вже добре розумію універсальну цінність цього сюжету: він може слугувати популярним введенням до основ метафізики (бодай навіть у межах загальноосвітніх курсів філософії).
Фредді Крюґер з'являється до його жертв лише у снах, а не в дійсності. Який його онтологічний статус? Чи реальний він? В який спосіб він існує?
Всі герої бачать Фредді Крюґера в своїх снах, і це відбувається як одночасно, так і в різний час. Чи він єдиний, чи множинний? Чи вони кожного разу взаємодіють із ним як таким, чи з його копіями?
Вбити Фредді Крюґера уві сні неможливо, і задля цього треба якось затягнути його в дійсність — але все одно він кожного разу воскресає. Тож кожного разу вбивають справжнього Крюґера чи все ж його копію?
Проблематику єдиного та множинного закладено в саму крюґерівську природу: у нього цілий натовп отців (пацієнти місцевої божевільні, які згвалтували його матір, монахиню Аманду Крюґер), у нього цілий натовп убивць (помста розлючених батьків, чиїх дітей він замордував ще за життя), і зрештою він, здобувши свій остаточний нематеріальний статус, ефектно тероризує спільноти підлітків, і кожного з них — в якийсь особливий спосіб. Він — персоніфікований дух натовпу.
Тож такі роздуми ведуть нас до фундаментальних філософських питань, які мають свою багатовікову історію: проблема універсалій, основи платонівського вчення про ідеї, проблема субстанції у Аристотеля. Сучасний підліток не стане читати аристотелеву "Метафізику" чи діалог "Парменід" Платона, але "Жах на вулиці В'язів" йому зайде набагато краще. Тож, зрештою, специфічна проблематика буття як такого відкриється йому в сюжеті страшної казки "про бабая", тобто в своєму травматичному, гіперболізованому, кривавому, проблемному й жахаючому аспекті — а значить закарбується в свідомості та залишиться з ним надовго.
Проте чи думав про це Уес Крейвен, пишучи сценарій оригінального фільму 1984 року? — дуже сумніваюсь. Скоріше за все, мої вищенаведені спостереження просто свідчать про те, що великі наративи західноєвропейської культури живуть навіть там, де ми найменше сподіваємось зустріти їх. | 229 |
| 10 |  No text... | 170 |
| 11 | Кілька днів тому міністр освіти О.Лісовий публічно познущався над причинно-наслідковими зв'язками — а сьогодні Київ приморозило, і вулиці стали льодовим катком. І у кого це не корелюється, то це питання до його освіти! Тому я вирішив відновити у себе на каналі два філософські ескізи, які написав близько двох років тому. І запам'ятайте цей твіт: сьогодні я зроблю ці два репости — а рівно через два тижні виключно внаслідок мого репосту вже буде весна, можете перевірити!
Перший ескіз — про рекламу "Snickers" та основи онтології.
***
Деякі спостереження щодо великих наративів західноєвропейської культури.
У нульові роки була така класична реклама батончика Snickers з Містером Біном: "Ти не ти, коли голодний. Не гальмуй! Снікерсуй!" Це була дуже ефективна реклама, і вона в'їдалася в мозок настільки, що здавалося, начебто формула "ти не ти, коли голодний" існувала завжди.
Насправді ж, це не таке й перебільшення, адже ця формула апелює до щонайменше трьох фундаментальних положень, на яких базується наша культура як така:
1) Аристотелеве «τὸ τί ἦν εἶναι», одне з ключових понять його онтології, яке постійно тлумачиться і перетлумачується вже протягом 2,5 тисячоліть. В перекладі О.Панича воно звучить як «те в речі, чим вона не може не бути, допоки вона є собою»; звідси ж походить загальновідоме поняття "сутність", яке використовується не лише в повсякденному вжитку, але й насамперед у спеціальному філософському.
2) "Я є Той, хто я є" (або ж у різних варіантах перекладу "Я є сущий", "Я той, хто є") — так Бог назвав своє ім'я (давньоєвр. — Яхве), звертаючись до Мойсея з палаючого куща на горі Хорив (Вихід, 3). Найпопулярніше звернення до цього імені — в молитві "Отче наш" ("да святиться ім'я Твоє"), і воно є свідченням про ключову людську потребу в органічній самототожності, яка в повній мірі властива лише Богу і до якої людина може лише тяжіти.
3) За Парменідом, буття є, а небуття немає. І звідси ж походять аристотелеві логічні закони протиріччя: неможливо одночасно бути й не бути; і ти або є, або тебе немає — і третього не дано.
Таким чином, людині не треба окремо пояснювати, чому бути собою (коли "Я = Я") — це якась безумовна цінність, адже це закладено в самих основах нашої цивілізації навіть незалежно від того, хто там що думає про Аристотеля чи про Старий заповіт. Й тим більше, це відчуття власної самототожності особливо дається взнаки, коли його не тільки узалежнюють із якимись базовими потребами (голод, спрага, почуття безпеки тощо), але й маніпулятивно забирають його від суб'єкта за умови незадоволення цих потреб. Голодний? — ти вже не ти, тебе вже немає. Негайно з'їж Snickers, аби повернутись до самототожності! Не маєш останньої моделі iPhone? — ти вже не ти, тебе немає. Негайно придбай її, аби бути тим, хто ти є, і повернутись із небуття.
Великі наративи західноєвропейської культури оточують нас і впливають на наше повсякдення — але в різний спосіб і залежно від того, з яким наміром вони залучаються. Тож якщо після цієї реклами хтось біжить купувати Snickers, це опосередковано свідчить про те, що йому зазирнули в душу та вміло доторкнулись до якихось важливих внутрішніх рушіїв. | 230 |
| 12 | "Очевидно, що якщо у людей не корелюється прильот ракети з російською мовою, то в неї є певні проблеми з причинно–наслідковими зв'язками. І це питання освіти — в тому числі освіти дорослих і тих самих освітян".
Міністр освіти Лісовий
Так от, "питання освіти" в тому, що в школах у нас вже майже 100 років не викладають логіку (якщо не зважати на короткий рецидив кінця 40-х — початку 50-х). І зокрема міністр Лісовий логіку точно не вивчав, а тому, говорячи про причинно-наслідкові зв'язки як такі, він не розуміє, що припускається типової логічної помилки, про яку пишуть в кожному підручнику логіки, — і вішає це всім на вуха.
Цитую фрагмент з дореволюційного підручника Г. Челпанова (між іншим, уродженця Маріуполя), який у 1947 році було перевидано в СРСР з певними купюрами та навіть перекладено українською. Тут яскраві приклади саме до тез пана міністра, і вони добре унаочнюють, що він невіглас, а враховуючи його плагіатні подвиги — він не просто невіглас, а ганьба української освіти.
Помилка "post hoc ergo propter hoc" ("після цього не означає з причини цього") називається також помилкою "non causa pro causa" („від того, що не є причиною, до причини"). Якщо хто-небудь помітив, що після якої-небудь події виникає яка-небудь дія, то він вважає першу подію за причину, хоч насправді, можливо, є події, від яких дана подія більше залежить і які власне є справжньою причиною даної дії. Коли після появи комети виникало яке-небудь лихо, то звичайно комету вважали за причину лиха. Коли в трубці виникала порожнеча і вода в ній піднімалась, то гадали, що порожнеча є причина підняття води. Якщо після запровадження якої-небудь форми правління виникають які-небудь події, то звичайно ці форми правління і вважають за причину їх, тимчасом як справжні причини, можливо, полягають у чому-небудь іншому, наприклад в певному ступені розумового або морального розвитку суспільства. Є випадки, які особливо схиляють до тих чи тих висновків. Це буває звичайно тоді, коли в нас буває чому-небудь інтерес пам'ятати випадки, що підтверджують одно положення, і забувати випадки, що заперечують це положення. Якщо передбачення якого-небудь календаря один раз здійснюється, то неосвічені люди схильні в цьому разі брати для себе впевненість у правдивості віщувань цього календаря, зовсім не зважаючи на тисячу випадків, у яких його віщування не здійснювались. На цьому заснована віра в різних віщунів, дурисвітів тощо.
(Челпанов Г. Підручник логіки. Київ, 1947. С. 133-134) | 149 |
| 13 | Протягом кількох останніх років я зібрав у себе начебто всі основні українські та російські переклади робіт польского філософа Владислава Татаркевича (1886—1880), представника Львівсько-Варшавської школи (вдалося знайти у букіністів навіть 3-томник "Історія філософії" у львівському виданні кінця 90-х). Зокрема я полюбив самий його стиль викладу історико-теоретичного матеріалу (а тих, хто у мене зараз вчиться по "Основах композиції", я, сподіваюсь, ще не остаточно замучив системою визначень терміну "форма" за Татаркевичем — від Античності та до ХХ століття).
Про самого філософа я знав мало, аж тут знайшов хорошу статтю про нього та його життя, в якому було багато драматичних, ба навіть страшних подій.
Бартош Дзялошинський: Книжку про щастя Татаркевич дописував в окупованій Варшаві
Владислав Татаркевич був не лише філософом та істориком філософії, він був гуманістом у найширшому розумінні цього слова. Окрім філософії, Татаркевич займався також історією мистецтва, писав тексти з естетики, цікавився психологією — коротко кажучи, мав ґрунтовну гуманістичну освіту. Це унікальне явище якщо порівняти з тим, що ми маємо сьогодні, коли філософи не тільки займаються лише своєю галуззю, але і в її межах шукають спеціалізації.
***
У бурхливому 1905 році, коли по всій Російській імперії, зокрема й у Варшаві, відбувалася революція, Татаркевич взяв участь у студентському віче з вимогою запровадити викладання польською, а не лише російською мовою. Це закінчилося для Татаркевича тим, що його того ж року виключили з університету.
***
Якщо йдеться про викладання філософії, "Історія філософії" — це монографія, яка не має собі рівних. Перші два томи, як я вже згадував, вийшли у 1931 році, натомість третій том вдалося опублікувати після Другої світової війни. На цих книжках виховалося кілька поколінь польських філософів, і не тільки філософів. Беручись самотужки, одноосібно, а не в складі колективу авторів, за написання історії філософії, Татаркевич став перед надзвичайно складним викликом і впорався з ним задовільно. Незабаром виповниться 100 років від видання перших двох томів, а ця праця досі регулярно перевидається. <...> Над третім томом Татаркевич працював в окупованій Варшаві, і цей том згорів під час Варшавського повстання. Пізніше Татаркевич відновлював його по пам'яті. Цей том вийшов у 1950 році. Це є найчорніша сталінська ніч також і в польських університетах. Публікація третього тому «Історії філософії» призводить до того, що Татаркевич стикається з нападками з боку молодих філософів-марксистів, так званих «ротвейлерів сталінізму».
***
Саме з огляду на цей воєнний досвід у книжці про щастя мав з'явитися розділ про страждання. І знову ж таки, з цією працею пов'язана драматична історія, адже коли Татаркевич після Варшавського повстання виїжджав з Варшави, німецький солдат перевіряв зміст його валізи і запитав, що це за манускрипт. Це була власне ця книжка про щастя. Татаркевич відповів, що це наукова праця. Тоді німецький солдат сказав, що вона більше не потрібна, оскільки більше не буде польської культури – витягнув рукопис і вкинув його у канаву, просто у багнюку. Татаркевич кинувся по манускрипт і витягнув його, ризикуючи власним життям. Цілого рукопису не вдалося врятувати, пропала частина, що містила, зокрема, бібліографію та примітки. Згодом Татаркевич їх дуже довго відновлював, що затримувало видання книжки. | 163 |
| 14 | Моя учениця з композиції флейтистка Анна Шахова нещодавно здобула успіх на конкурсі композиції (її 4 твори зайняли місця в трьох номінаціях). Крім того, що вона грає на флейті та пише музику, вона ще й малює, і зокрема зараз вона дебютувала в анімації.
Мініатюра про кота-шкодника, який влаштовує гвалт у кімнаті, називається "MEOW!". Музика до мультфильму — моя досі ніде не використана п'єса до Android-гри про їжака, яку я написав близько 15 років тому (і за цей час, як бачимо, їжак безповоротно перетворився на кота).
https://youtu.be/dVitIHfB5Eo?si=e7JJ6uTMtrQM1gLD | 177 |
| 15 | "ДЗЫК, ДЗЫК!" ПО-ЛЕНИНСКИ
Недавно мне попался на глаза фрагмент воспоминаний художника Юрия Анненкова, где он рассказывает о том, как общался с Лениным, работая над его портретом. Ильич тогда высказался:
«Я, знаете, в искусстве не силен. Искусство для меня, это... что-то вроде интеллектуальной слепой кишки, и, когда его пропагандная роль, необходимая нам, будет сыграна, мы его — дзык, дзык! — вырежем. За ненужностью».
Об этом "дзыкдзыке" я вспомнил вчера, прочитав очередной отчёт о том, как наша министр культуры готовит ещё более строгие запреты русскоязычной печатной продукции. Я было хотел высказаться, что вся эта публика, которая формирует такую культурную политику в Украине во время войны, на самом деле являются потомками этих самых большевиков, но потом понял, что это слишком большой комплимент для них. На самом же деле, их уровень подхода к украинизации культурного пространства отражен в великом украинском телесериале "Шоу Довгоносиків", а именно в той серии, которую, наверное, многие уже подзабыли: №51 "На радіо — бузина, в телебаченні — кактус". Посмотрите. Но не пугайтесь, ради Бога не пугайтесь, если вдруг покажется, что смотрите в зеркало.
Серьёзно, когда в январе РФ стала регулярно бить по энергетике и мы стали незламно покрываться инеем, я было подумал, что всю эту свистопляску наконец прикрутят — но ошибался. Сейчас они пока ещё осторожничают, думают о процедурах законотворчества и даже вспоминают о Конституции — а вот как скоро они решат поднять градус дискуссии и перейдут к безоговорочному уничтожению русскоязычной книжной продукции? Например к следующей зиме, чтобы москворотые книжки носили уже не в "Сільпо" на пункты приёма макулатуры, а сдавали в "Пункти незламності" для растопки буржуек — и будет почти как у Брэдбери. Или у нас "уже почти как"? Или всё же "пока ещё не как"?
Все москвомовне — деколонизировать (дальше импровизирую). Весь савєцкій цикл "Философское наследие", и начать, конечно же, с многотомников Платона и Аристотеля. Книгу статей Аверинцева, изданную в "Дух і Літера"; ах да, есть же ещё украинский перевод, но и его в печку не глядя, ведь всё равно это ворожий наратив. "В печку..." Где мы это слышали? О! Этого... Бухалкового! Булгакого! Который фашист, хуже Скабеевой. В печку всего сразу и не читая, чтобы самому в фашиста не превратиться (а в Голливуд направить отряд активистов, чтобы сорвать съёмки фильма по "Мастеру" и навеки заклеймить Джонни Деппа "зрадником"). И да, прозу Тараса Григоровича туда же.
Эта публика уже пересекла ту линию, которая отделяет культуру от бескультурья — и это я говорю о культуре в целом и вне её национальной принадлежности. Шагнуть за эту линию можно разными способами и в т.ч. решив, что всякий текст можно оценивать лишь по формальному признаку его языка вне зависимости от его содержания. Да и чему удивляться, ведь украинскую власть возглавляют люди с психологией троечника, и именно они определяют нашу культурную политику. Спохватиться перед самым экзаменом; вовремя зазубрить нужные слова; угадать настроение препода и попасть в его текущую "повестку"; понять, нужно ли напрягаться или же достаточно подсунуть скачанный не пойми откуда реферат — и главное верить в свою фартовость, в Великую Шару.
И да, таки похоже, что скоро выборы. И потому украинское общество будут активно поляризовать, превращая в электоральные стада — и в особенности активно будут дергать за мовно-культурные ниточки. Всё как завещал Ильич (взято оттуда же):
«Вообще, к интеллигенции, как вы, наверное, знаете, я большой симпатии не питаю, и наш лозунг "ликвидировать безграмотность" отнюдь не следует толковать, как стремление к зарождению новой интеллигенции. "Ликвидировать безграмотность" следует лишь для того, чтобы каждый крестьянин, каждый рабочий мог самостоятельно, без чужой помощи, читать наши декреты, приказы, воззвания, Цель — вполне практическая. Только и всего».
Но всю эту бескомпромиссную политику по культурной дерусификации ведут люди, у которых "двушечка ушла на Москву" — и эти люди "запрещают нам ковыряться в носу"!
Не забывайте об этом, это отрезвляет.
"Дзык, дзык!" | 200 |
| 16 | Протягом 2 діб я сидів взагалі без світла, тоді як у будинку загалом та в моєму під'їзді зокрема світло було. Це аварійна ситуація, що періодично трапляється (і в т.ч. таке було у сусідів).
В моєму випадку це вирішилося через заявку у ДТЕК (оформив вчора надвечір, полагодили сьогодні навіть без моєї участі). Також кажуть, що таку проблему можна оперативно вирішити через гарячу лінію 112, а в окремих випадках через ЖЕК.
Може ця інформація буде комусь корисною. Але бажаю, аби вона насправді нікому не знадобилася. | 193 |
| 17 | Конфликт между Стэнли Кубриком и Стивеном Кингом по поводу экранизации романа "Сияние" — общеизвестная история, и лично мне её причины уже давно понятны: коллизия двух могущественных творческих воль.
Молодой автор, который только встал на ноги и впервые написал, скажем прямо, по-настоящему большой и сложный роман, в котором позволил себе подняться в полный рост, пренебречь жанровыми условностями и заявить настоящую этическую проблематику, добавив туда исповедальные автобиографические мотивы — и тут за это дело берётся выдающийся современный режиссёр, на всю голову прибитый перфекционист-индивидуалист, который перекраивает всё вдоль и поперек и в итоге делает какую-то арт-фантазию на темы первоисточника, и притом эта работа до сих пор считается одним из лучших фильмов ever, хотя её смыслы очень сильно удаляются от литературного оригинала. Говорят, что и Лем с Тарковским поругался по сходным причинам, хотя сейчас не об этом.
Я недавно перечитал "Сияние" (если не ошибаюсь с подсчётами, уже в пятый раз — а впервые читал ещё в школе), и только сейчас я вроде бы начал понимать, о чём этот роман на самом-то деле. И к тому же я ощутил, насколько фильм Кубрика при всех его бесспорных и выдающихся кинематографических достоинствах давит на сознание, когда смотришь его или даже когда вспоминаешь его, — и как он властно уводит внимание в сторону от первоисточника, в том числе заглушая его (большой привет всяким чутким творческим натурам вроде меня) искусно подобранным плейлистом из музыки Бартока, Пендерецкого и Лигети.
Ну а кроме того я понял, что меня раздражает Николсон в роли Джека Торранса. Да, да... Он форсирует, перегибает да и вообще он тут ещё не избавился от остатков своего Макмерфи из "Кукушки" Формана. Ну да, роль в "Сиянии" — одна из самых знаменитых ролей Джека Николсона, но это далеко не тот Джек Торранс, который протагонист романа Кинга (хотя и антагонист вроде бы тоже он).
А вот если бы да кабы я был бы киношником да и снимал бы свою самую правильную экранизацию "Сияния" — кого бы я взял на роль Джека?
Я взял бы Джеймса Макэвоя, который когда-то потряс меня своим выступлением в "Сплите" Шьямалана, где у него 23 контрастные субличности, — и вот именно Макэвой мог бы прекрасно показать все стадии того величественного и страшного процесса, как сознание Джека Торранса медленно и постепенно соскальзывает в бездну.
А ещё на роль Джека я бы взял Янковского, который мог быть обаятельным Волшебником из "Обыкновенного чуда" Захарова, а мог у Захарова же быть и Драконом — отталкивающим и злобным садистом. А ещё Янковский мог быть совершенно оторванным и потерянным персонажем из "Полётов во сне и наяву" Балаяна — собственно, как и Джек Торранс.
А вот самый болезненный, нервный, да и попросту страшный Джек получился бы у Олега Даля с хорошей такой примесью его же Зилова из "Отпуска в сентябре" — мерзкого типа, который неспособен справиться со своим кризисом среднего возраста и который компенсирует своё этическое и экзистенциальное бессилие, выжигая собственной желчью свой же ближний круг.
Ну да, была ещё другая экранизация "Сияния" в формате мини-сериала по сценарию самого Кинга, который объявил эту работу реваншем и исправлением того, что когда-то исказил Кубрик, — но это посредственная работа, и у Кинга, когда он сам берётся за киношные дела, пока что получается неважно. "Сияние" — роман, который очень трудно экранизовать, и я боюсь, что во всей полноте этого текста такая задача невозможна даже для больших мастеров.
И это я лишь фантазирую о кинематографическом образе Джека Торранса, а вот о творческой трагедии этого персонажа и о страшном разломе его писательской натуры речи пока не было.
[тут я ещё недавно размышлял о Кинге, и в т.ч. тоже о "Сиянии"] | 240 |
| 18 |  +3No text... | 265 |
| 19 | Сегодня с самого утра я слушаю разную музыку, а главным образом альбом "Blues" (1971) старой польской группы Breakout под руководством гитариста Тадеуша Налепы (на этой группе и в особенности на этом альбоме я крепко повис уже примерно 15 лет тому назад).
И в т.ч. на протяжении дня я сегодня неоднократно переслушиваю любимейшую песню из этого альбома — №2, "Kiedy byłem małym chłopcem". Сейчас проверил и посчитал, что весь альбом я сегодня переслушал всего лишь дважды, а №2 — аж страшно сказать, 15 раз я её сегодня крутил (а пока писал пост, добавил ещё трижды).
И сколько не слушаю, всегда жду третью строфу, там где "Wicher wieje...".
Kiedy byłem
Kiedy byłem małym chłopcem hej
Wziął mnie ojciec
Wziął mnie ojciec i tak do mnie rzekł
Najważniejsze co się czuje
Słuchaj zawsze głosu serca hej
Kiedy byłem
Kiedy byłem dużym chłopcem hej
Wziął mnie ojciec
Wziął mnie ojciec i tak do mnie rzekł
Głosem serca się nie kieruj
Tylko forsa ważna w życiu jest
Wicher wieje
Wicher słabe drzewa łamie hej
Wicher wieje
Wicher silne drzewa głaszcze hej
Najwazniejsze to być silnym
Wicher silne drzewa głaszcze hej | 240 |
| 20 |  Вчора на fb Ukrainian Flute Society оголосили результати конкурсу молодих композиторів у межах фестивалю Kyiv Flute Days.
І я дуже радий великому успіху моєї учениці, флейтистки Анни Шахової [Youtube], наразі студентки 4-го курсу НМАУ: її чотири флейтові твори зайняли призові місця у трьох номінаціях (соло, соло+ф-но, ансамбль). | 262 |
