мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту
Open in Telegram
тексти і трьоп. витоптування культурних полів. #поезія #тексти #вірші #література #сучукрліт #критика #кіно #кінокритика #війна #зсу #донбас #крим
Show more673
Subscribers
No data24 hours
-17 days
-430 days
Data loading in progress...
Similar Channels
Tags Cloud
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
January '25
January '25
+1
in 6 channels
December '24
+4
in 1 channels
Get PRO
November '24
+19
in 4 channels
Get PRO
October '24
+14
in 4 channels
Get PRO
September '24
+14
in 2 channels
Get PRO
August '24
+14
in 3 channels
Get PRO
July '24
+16
in 3 channels
Get PRO
June '24
+16
in 3 channels
Get PRO
May '24
+8
in 1 channels
Get PRO
April '24
+14
in 0 channels
Get PRO
March '24
+34
in 3 channels
Get PRO
February '24
+45
in 10 channels
Get PRO
January '24
+34
in 2 channels
Get PRO
December '23
+14
in 3 channels
Get PRO
November '23
+26
in 1 channels
Get PRO
October '23
+26
in 2 channels
Get PRO
September '23
+7
in 0 channels
Get PRO
August '23
+21
in 0 channels
Get PRO
July '23
+22
in 0 channels
Get PRO
June '23
+9
in 0 channels
Get PRO
May '23
+53
in 0 channels
Get PRO
April '23
+30
in 0 channels
Get PRO
March '23
+39
in 0 channels
Get PRO
February '23
+57
in 0 channels
Get PRO
January '23
+72
in 0 channels
Get PRO
December '22
+103
in 0 channels
Get PRO
November '22
+87
in 0 channels
Get PRO
October '22
+204
in 0 channels
| Date | Subscriber Growth | Mentions | Channels | |
| 05 January | 0 | |||
| 04 January | +1 | |||
| 03 January | 0 | |||
| 02 January | 0 | |||
| 01 January | 0 |
Channel Posts
| 2 | Заходив до наташного. Хотів щось свіженьке
Чесно кажучи, вийшов з пустими руками
- нові наташі примітивні
- класична - Ростова
- російськомовна наташа, що перейшла на українську (чи намагається писати самостійно) - кров з очей
могилевською і російською нічого немає
З такими темпами російськомовна ватна наташа піде нахуй
Виключення - на сайті ДТЕК
Але я не знаю, в якій я групі | 395 |
| 3 | Матка боска, які люди.
Яка книжка буде.
Велика честь.
Журі визначило переможців першого конкурсу воєнної літератури «4.5.0.», який Міжнародний фонд «Відродження» проводив у співпраці з Видавництвом Старого Лева.
Переможцями першого конкурсу «4.5.0.» стали:
Для жанру «Оповідань»:
1 місце – Аліна Сарнацька;
2 місце – Віктор Шепелєв;
3 місце – Валерій Пузік.
Для жанру «Поезія»:
1 місце – Павло Вишебаба;
2 місце – Валерій Пузік;
3 місце – Надія Гарань та Ігор Мітров.
Для жанру «Есе»:
1 місце – Антон Дробович;
2 місце – Олексій Юрченко;
3 місце – Олег Андрос.
Для жанру «Щоденники»:
1 місце – Артем Попик;
2 місце – Ігор Семак;
3 місце – Олександр Жуган та Юлія Матвієнко.
Також журі визначили твори фіналістів, що увійдуть до друкованої збірки на основі конкурсу.
У жанрі «Оповідання» фіналістами стали: Роман Онищенко, Ірина Бобик, Євген Степаненко, Олег Листопад, Сергій Лоскот, Тамара Довгич, Григорій Цимбалюк, Василь Черенков, Артем Сова, Андрій Фомін, Віталій Запека, Дмитро Мирончук, Артур-Дмитро Бахмат, Богдан Волинський, Юрій Власішен, Владислав Руденко.
У жанрі «Поезія» фіналістами стали: Ярослав Корнєв, Євген Шибалов, Данило Ткаленко, Олександр Кудь. Михайло Грязнов, Сергій Пантюк, Єлизавета Жарікова, Ян Гуцул, Майя Москвич, Дмитро Гарман, Федір Рудий, Віктор Заякін, Валентина Афанасьєва, Макс Грабовський, Роман Онищенко, Денис Гранчак, Андрій Несміян, Андрій Ільїн, Юрій Ліфшиць, Олег Клюфас, Олексій Зубенко, Сашко Негрич, Олександр Шенькарук, Тетяна Хіміон, Дені Альфард, Сергій Ан, Андрій Витвицький, Тетяна Ноніашвілі, Юрій Калінін, Сергій Коломієць.
У жанрі «Есе» фіналістами стали: Олександр Бондар, Олег Шебалков, Арсеній Приліпка, Артем Попик, Олександр Жуган, Богдан Макогін, Дмитро Ніколенко, Роман Онищенко, Олена Мокренчук, Валерій Корюненко, Валерій Пузік, Владислав Руденко, Іван Гарапко.
У жанрі «Щоденники» фіналістами стали: Аліна Сарнацька, Микола Ніколаєв, Ігор Ганненко, Аліна Логвиненко, Олег Андрос, Богдан Волинський, Олег Бородай, Тамара Довгич, Марія Смірнова, Артем Антонюк, Максим Станкевич, Владислав Коновалов, Марина Ланівська, Надія Гарань, Тарас Матвіїв.
Збірка, що включатиме роботи фіналістів та переможців вийде друком у Видавництві Старого Лева у 2025 році. | 353 |
| 4 |  +2мій вірш про Маріуполь було перекладено французькою мовою для антології "In principio erat Verbum". та чомусь до антології вірш так і не потрапив. ну і похуй. в Іспанії тепліше
M a r i u p o l . t e a t r o d r a m á t i c o
estaba con mi amada armando
un enorme puzle del globo terráqueo
y de repente – la guerra
ahora no estamos para puzles
luego lo acabamos
pero que ninguna
pieza azul
se pierda
bajo los escombros
09.03.2022 | 344 |
| 5 | п р о є к т в е л и к о г о г е р б а
покажи мені свій герб
а я покажу тобі свій
можеш торкнутися
не бійся
а я торкнуся твого
я візьму його в рот
твій великий герб
я хочу відчути його в собі
зроби це
візьми мене
арміє муравйова!
їби мене
арміє муравйова!
тільки швидко не тікай
навчи мене
воювати
навчи мене
малювати
heraldickpic
одну калину за вікном
22.11.2020
#голос_україни
#загально_національна | 317 |
| 6 | 9 5
зазвичай їм на руки
сідають птахи
та буває й таке
що під поглядом пильним
ворожої пташки
посеред лісу завмруть
стануть деревами
в кожного
птах у гіллі
а буває й таке
що птахи
накликаючи дощ
дуже низько літають
тоді птахорукі
воду ховають у крилах
а рух
у ногах
20.11.2022
#загально_національна | 369 |
| 7 | в у л и ц ю к р о к а м и м і р я є
ніч в респіраторі
замотавши обличчя шаликом
крадешся кривим тротуаром
з-поміж якого трава
проросла в листопаді
щоб захворіти й загинути
в листопаді
ніч в листопаді
вулицю кроками міряє
на білій китайці
сліди
її
і твої
19.11.2020
#голос_україни | 357 |
| 8 | в і р ш п р о К р и м (?)
невдовзі і я
першим сніжком припорошений
посеред дороги стану
машини зупинятиму
і водіїв питатиму
куди їдеш
чому не в теплі краї
чому не на південь
а вони мені
небо тверде
земля пласка
де південь
не знаємо
їдемо
куди Бог
пошле
19.11.2020
#загально_національна | 328 |
| 9 | Мислячі люди, а тим паче люди культури гостріше відчувають красу деяких моментів життя. Літературність і кінематографічність. Гостріше відчувають щастя. Грає музика. Війна десь далеко. Оксана замовляє рибу в клярі; каже, що це популярна японська закуска. Я відламую пальцями шматок із тарілки Оксани, куштую й замовляю ще одну порцію. Риба тане в роті й легко ковтається. Поки гарний настрій, треба щось кинути в топку — потім я себе просто не змушу. Оксана всміхається — принаймні, ти щось поїв; принаймні, за це я спокійна. У мене майже ніколи немає апетиту. Я їм лише тоді, коли в мене темніє в очах; за останній рік я схуд на п’ятнадцять кілограмів.
Перед виходом вона порадила мені скуштувати тутешній портвейн. Справжній портвейн, а не ракетне паливо, яке я літрами заливав у себе в молодості. Завдяки Оксані я у свої тридцять три вперше спробував справжній портвейн — густий і пекучий, із яскравим кизиловим присмаком; портвейн, що його не намагаєшся якомога швидше проковтнути й упоротись, а тримаєш у роті, намагаєшся познайомитися ближче з цим суворим і водночас ніжним алкоголем, поки він грайливо припікає твої смакові рецептори; і присмак кизилу на якийсь час переносять тебе додому, де ти кизил ненавидів, а тепер чомусь раптом полюбив.
Круто мати в Житомирі людину, яка розчохлить тебе по бухлу. «Свою людину»
#щось_нове | 265 |
| 10 | с в о я л ю д и н а
Від мене пішла дружина — і, здається, я не знайду кращого приводу нарешті розпочати цю злоїбучу книжку. Сьогодні я ще нічого не вживав (окрім трави), але дорогою до АТБ відчуваю раптовий приплив натхнення. Я купую двушку фанти, багет, пачку цигарок і кілька стіків кави. Повертаючись, кидаю косий погляд на маленьку стікляшку під будинком, де надзвичайно ласкава продавчиня відпускає військовим алкоголь; ні, сьогодні я не питиму; принаймні, до вечора; ввечері, можливо, я буду в Києві, можливо, в Будинку кіно фліртувати з барменшами, куштуючи по черзі все, що в них є — але це буде ввечері можливо. Зараз важливо завчасно не нахуяритись й зберегти цей настрій. Блюзовий настрій. Настрій нарешті писати.
Від мене пішла дружина. Вона у Німеччині. Я у війську. Я став нестерпним. Я перестав давати їй те, чого вона потребує, на що заслуговує. Їй потрібно, щоб я боровся за неї. Кожен день боровся. А я не можу — в мене немає на це сил. Я, як то кажуть, «не в ресурсі». Я за себе не можу поборотися. Мені давно потрібно в лікарню, а я тягну кота за яйця.
А їй так багато потрібно. Я не міг. Я замкнувся в собі. Я дуже ображав її цим. Але я нічого не міг удіяти. Ну то й нехай. Ввечері, якщо пощастить, будуть барменші в Будинку кіно; а поки — писати.
Війна руйнує не лише будинки. Війна руйнує зв’язки, ламає людські взаємини. Від мене пішла дружина. Я всім кажу, що ми розсталися — але глибоко в душі розумію, що це вона від мене пішла. А я не став її тримати. Не став боротись. Замкнувся в собі. Видихнув із полегшенням. А потім до мене в Київ приїхала М. Але краще про все по порядку.
Трясця, порядок порушено з самого початку. А ще я не у війську. Ну тобто формально я у війську: я числюся у військовій частині, ношу піксель, інколи навіть дозволяю собі позерський мультикам — але я вже давно не воюю. Я прямую з фантою й багетом повз бронзового Ольжича в розчахнутому плащі, що дивиться прямо на мене з протилежного боку вулиці; повз мого Ольжича — поета, археолога, незламного борця за українську незалежність; повз стікляшку під будинком, де молода й ласкава продавчиня відпускає нам бухло без жодного слова — і це її особистий жест підтримки ЗСУ; але сьогодні я не питиму — принаймні, до вечора; я прямую до нашої квартири за адресою вулиця Перемоги, 32. Місто Житомир. Я весь час повертаюся в цю квартиру.
З цього я хотів почати книгу. Але від мене пішла дружина.
Вчора в пабі Оксана запитала мене, чи мені погано. Я чесно відповів — ні.
Мені все одно.
Ми зустрілися біля Михайлівського собору — це вже стало нашою традицією. Житомирська стометрівка, як завжди, була заповнена людьми й вогнями. Оксана запізнювалася, а я безупинно курив і розглядав статую митрополита Огієнка біля входу до храму. Коли вона прийшла, ми обійнялися і я сказав, що мені вже перехотілося гуляти — холод стояв собачий, і тому вона повинна обрати для нас заклад.
Оксана не розчарувала. Бар був дуже атмосферний. Ми влаштувалися за стійкою й замовили напої. Я пив віскі. Вона — сидр. Як це круто — мати в різних містах людей, які можуть підказати гарний бар. Цією думкою я поділився з Оксаною, підіймаючи келих. Круто мати в різних містах «своїх людей»; так, Оксана — це «моя людина в Житомирі».
Оксана — відома житомирська поетка й дизайнерка. Колись вона жила в Києві, але з повномасштабкою перебралася до рідного міста. Тут вона народила чудову маленьку доньку, якій я вже встиг сподобатись. Її чоловік — артилерист, у Житомирі буває рідко. Я ж, коли мені зовсім паскудно, пишу Оксані й забиваю стрілку. Вона завжди радо погоджується. Ми зустрічаємося біля Михайлівського та йдемо гуляти — або одразу в бар; перемиваємо кістки знайомим, шакалимо знайомих ухилянтів, згадуємо молодість — наше літературне покоління, кращі представники якого зараз у війську — а дехто вже навіть встиг повернутися з війни в бусику з сумним написом. Ми п’ємо й говоримо. Пляшки й склянки блищать у теплій напівтемряві бару. Я не можу на неї надивитись. Ми живемо. Тут і зараз.
Вона ніби читає мої думки. Вона говорить, що знання примножує не лише скорботу. Мислячі люди, а тим паче люди культури | 245 |
| 11 | їбанув ґонзо-колонку про "Землю поетів".
там кілька важливих лінків, тож наполегливо раджу всім читати й поширювати.
правопис авторський
https://tyzhden.ua/zemlia-poetiv-zvuchaty-shchob-tryvaty/?fbclid=IwY2xjawGoArlleHRuA2FlbQIxMQABHe12ZcoajBW8JTXsQCE9Qtb1TF4m2WPbQBXvE2BQh2MgclZTKH5jFFs84g_aem_rx1gmwmxy4vOQIwni3XVyg | 1 408 |
| 12 |  +1цим вже майже різдвяним сімейним фото ми з паном раді оприлюднити повний список авторів, чиї тексти увійшли до нашої антології мілітарної поезії #ФРОНТМЕНИ та нагадати вам що ще трохи діє спеціальна ціна на передзамовлення допоки ми завершуємо підготовку її до друку. тож запрошую усіх скористатись цією чудовою можливістю, привітати авторів і авторок коментарями й репостами та посприяти розвитку поезії наших захисників і захисниць замовивши збірку за посиланням
https://books333.com.ua/product/book/?fbclid=IwY2xjawGgN1tleHRuA2FlbQIxMQABHYmILqoRYu325dXUEZqD2VCKRaEB9iH0sA8mGcwWgAgRszkwHdpSaXmJWQ_aem_vJz76t84WeBVOimZZpbJ_A
також запрошую підписатись на тг-канал #ФРОНТМЕНИ де ми щодня публікуємо цікаві новини про творчість військових і ветеранів https://t.me/culture_war_ukraine
ну і щоб двічі не вставати нагадаю що #ФРОНТМЕНИ - це проєкт сприяння творчій репрезентації військових і ветеранів. Ми маємо декілька напрямків діяльності:
- ми організовуємо самостійно та долучаємось як партнери подій - виставок, літературних/поетичних читань, арт-терапевтичних заходів присвячених творчим доробкам захисників і захисниць
- розвиваємо неформальну спільному #ФРОНТМЕНІВ - людей дотичних до сфери культури та креативних індустрій що стали на захист країни
- збираємо, досліджуємо, архівуємо творчість військових та ділимось нею за запитом із ЗМІ, організаторами фестивалів та профільних інціатив
- розвиваємо книго-видавничий напрямок для авторів-ветеранів/військовослужбовців на базі видавництва Видавництво 333
Памʼятаймо що армія - це зріз суспільства, культура - його дзеркало. Підтримуючи творчість захисників ви надихаєте та мотивуєте наших героїв та героїнь, сприяєте збереженню культурному доробку та розвитку найціннішого пласту сучасного мистецького процесу, цінність якого є неосяжною не лише зараз й для багатьох багатьох наступних поколінь. Не позбавляйте себе шансу підтримати діяльність проєкту ФРОНТМЕНИ посильним донатом на монобанку або монобазу. Репости теж дуже вітаються
https://base.monobank.ua/o5A79ZasAKACW
https://send.monobank.ua/jar/5f5yohZFG1 | 461 |
| 13 | ще одна важлива книжка | 348 |
| 14 | Львівська гастроль Ігоря Мітрова Приєднуйтесь
9 листопада
Локація ФРАНКО
13:00 — У ВІЙНІ НІЧОГО НЕ РИМУЄТЬСЯ
Поетичні читання
Анатолій Дністровий
Марина Пономаренко
Ігор Мітров
9 листопада
Локація АНТОНИЧ
15:00 — ПОЕТИЧНА РОТАЦІЯ
Ігор Мітров
Ірина Бобик
Павло Вишебаба
Микола Кулініч
Модераторка – Тетяна Пилипець
10 листопада
Локація ШЕВЧЕНКО
13:00 — КАМІННЯ, ЦВЯХИ І НАБОЇ
Юлія Мусаковська, Ігор Мітров
Музичний супровід – Один Ашім (Норвегія)
Земля поетів
хай несеться і вдається | 465 |
| 15 | якщо чесно, то мені зараз украй важко усвідомлювати той факт, що колись я писав вірші російською мовою.
вам, либонь, і поготів.
якби ті тексти були людиною, вони були б наташею влащєнко.
а тепер неперевершений розйоб від Катерини Моли.
"іноді бачу якісь свої старі тексти російською, і це таке уйобіщє, якщо б ці тексти були людиною, вони були би гаріком корогодскім. Чому мені раніше ніхто не сказав перейти на українську? Ми мали всі це зробити в 1991. Не мова, а покруч. Смішне і одночасно страхітливе уйобіще, франкінштейн на шарнірах, зібрана з шаблонів та зітхань нефункціональна поєбєнь. Уявіть скільки років ми всі працювали на цю мову - створювали нові сенси російською, множили ці текти, хороші, погані, купували ці книжки, дивились фільми, роздмухуючи вогонь, в якому зараз палаємо. Ми. Самі.
Абсолютно неможливо серйозно сприймати людину, яка продовжує говорити російською. Навіть не через естетичне несприйняття чи політичні підозри. Просто людина не зрозуміла базових речей, хулі її слухати. Це все одно що говорити з пласкоземельцем про те як влаштовано світ. - А що ви скажете про ядро Землі? - Ядра нема, ядро вигадали масони, щоб змусити нас купувати компаси.
Ми маємо всі просто прийняти той факт, що російська мова - ознака розумової відсталості. І відповідно ставитися до носіїв цієї хуйні, бо саме воно, на жаль, скінчиться не завтра." | 706 |
| 16 |  Video message | 1 |
| 17 | о г о л е н н я п р и й о м у
блядь Мітров як ти вмієш говорити
ну я ж письменник зай
архітектор блядь
людських душ
культурна блядь
інтеліґенція
у мене язик підвішаний
їй нема чого заперечити
після минулої ночі
ти знаєш зай
Ragapop Гордості вечір
Париж бруківка бульвару Монпарнас
моя рука на її оголеній сідниці
імпресіоністичні жовтогарячі вогні
вдалині стирчить Ейфелева вежа
я такий красивий в українському пікселі
гуляю нічним Парижем
не думаючи про комендантську годину
француженки кидають бісики
неначе гранати ф-1
вона всміхається й дивиться
на рожевий ґудзик світанку
її сідниця вкривається сиротами
така осінь холодна
опалення досі не увімкнене
моє обличчя в її чорному кучерявому волоссі
таке волосся було в мого першого київського кохання
я писав про це волосся жахливі вірші
ніби її волосся це кучерява річка
якою я пливу долаючи пороги
до нашого з нею спільного щастя
я зариваюся обличчям у її волосся
я вдихаю життя
з ароматом кокосу й манго
моя рука на її сідниці
сироти розбігаються врізнобіч
це новий день зай
рожевий ґудзик
на дев'яту годину
а в старому ми закопали Тараса
на Курщині загинув
автостопщик
поет
воював у дев'яносто п'ятій
вибачте але я мусив
про нього написати | 603 |
| 18 | ж о в т и й л и с т - к а р т а с в і т у
із прожилками залізниць
на пероні мовчать ліхтарі
вітер пахне вугіллям
тонуть обличчя
у темній тиші перону
у чорній холодній воді
тонуть слова у мовчанні
твердому і чорному
наче вугілля
тікає мій потяг без мене
прожилками залізниць
жовтим осіннім листом
23.10.2024 | 438 |
| 19 |  не полінуйтеся, прийдіть сьогодні в Zakapelok.
читатиму тексти Макса разом з іншими, чудовими й поки що живими поетами й поетками.
прийдіть і самі прочитайте його тексти - у вас буде така можливість | 551 |
| 20 | а ц е – с т р і л е ц ь Г а н с
до війни – зубний технік і ювелір
його цивільні навички стали в нагоді
коли ми заселилися в одну з порожніх хат
у щойно звільненому селі Харківської області
і там – у цій хаті – у пачці з-під цигарок –
у цій хаті де – до нас – ніхто не курив –
так сказали сусіди – і більше нічого не сказали –
жменю зубних коронок – разом із зубами
тоді стрілець Ганс –
до війни – зубний технік і ювелір –
назвав індивідуальний двозначний номер кожного зуба
кожен зуб для наочності притулив до власної щелепи
продіагностував усі наявні зубні захворювання
і на додачу визначив матеріал коронок
нержавійка – сухо констатував він – тому й залишили –
і додав емоційно – підари
спливає дощем листопад
розмоклі дороги
кусають за ноги
втомлені як
листопад
21.10.2022 | 572 |
