мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту
رفتن به کانال در Telegram
тексти і трьоп. витоптування культурних полів. #поезія #тексти #вірші #література #сучукрліт #критика #кіно #кінокритика #війна #зсу #донбас #крим
نمایش بیشتر626
مشترکین
اطلاعاتی وجود ندارد24 ساعت
+17 روز
+130 روز
در حال بارگذاری داده‌ها
کانال‌های مشابه
ابر برچسب‌ها
هیچ داده‌ای
مشکلی وجود دارد؟ لطفاً صفحه را تازه کنید یا با مدیر پشتیبانی ما تماس بگیرید.
اشارات ورودی و خروجی
---
---
---
---
---
---
جذب مشترکین
اکتبر '26اکتبر '26
اکتبر '26
+2
در 0 کانال‌ها
سپتامبر '260
در 1 کانال‌ها
Get PRO
اوت '260
در 2 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '260
در 2 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '260
در 1 کانال‌ها
Get PRO
مه '260
در 2 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '260
در 4 کانال‌ها
Get PRO
مارس '260
در 0 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '260
در 2 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '260
در 1 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '250
در 6 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '250
در 1 کانال‌ها
Get PRO
اکتبر '250
در 2 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '250
در 2 کانال‌ها
Get PRO
اوت '250
در 1 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '250
در 1 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '250
در 1 کانال‌ها
Get PRO
مه '250
در 1 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '250
در 2 کانال‌ها
Get PRO
مارس '250
در 2 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '250
در 1 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '25
+1
در 6 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '24
+4
در 1 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '24
+19
در 4 کانال‌ها
Get PRO
اکتبر '24
+14
در 4 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '24
+14
در 2 کانال‌ها
Get PRO
اوت '24
+14
در 3 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '24
+16
در 3 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '24
+16
در 3 کانال‌ها
Get PRO
مه '24
+8
در 1 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '24
+14
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مارس '24
+34
در 3 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '24
+45
در 10 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '24
+34
در 2 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '23
+14
در 3 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '23
+26
در 1 کانال‌ها
Get PRO
اکتبر '23
+26
در 2 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '23
+7
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اوت '23
+21
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '23
+22
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '23
+9
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مه '23
+53
در 0 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '23
+30
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مارس '23
+39
در 0 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '23
+57
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '23
+72
در 0 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '22
+103
در 0 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '22
+87
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اکتبر '22
+204
در 0 کانال‌ها
| تاریخ | رشد مشترکین | اشارات | کانال‌ها | |
| 23 اکتبر | 0 | |||
| 22 اکتبر | 0 | |||
| 21 اکتبر | 0 | |||
| 20 اکتبر | 0 | |||
| 19 اکتبر | 0 | |||
| 18 اکتبر | 0 | |||
| 17 اکتبر | 0 | |||
| 16 اکتبر | 0 | |||
| 15 اکتبر | 0 | |||
| 14 اکتبر | 0 | |||
| 13 اکتبر | +2 | |||
| 12 اکتبر | 0 |
پست‌های کانال
| 2 | сни
(з щоденника)
15.05.2024
+++
сон. знову Керч. я в супермаркеті біля школи. його побудували вже наприкінці мого навчання (а може, там і нема ніякого супермаркету? може, він просто неодноразово мені снився? а снився й справді неодноразово; треба глянути на гугл-карті - чи це не чергова хвора фантазія про дім; чи є там щось взагалі - чи просто пустир, де ми бігали крос на фізрі й ловили ящірок після уроків; сьогодні буде гугл-прогулянка)
я з кимось у цьому супермаркеті (сестра? дружина? чи хтось із друзів? - хто?) я знову з жовто-блакитними шевронами, знову розумію, що це небезпечно - але щось не дає мені зірвати з плечей ці прапорці.
+++
я перетворився на комаху й прилетів у Крим. спочатку ця ідея видалась мені дуже класною - я пробрався на окуповану територію непоміченим. але перетворившись посеред Керчі назад на людину, розумію, що вдруге цей фокус не пройде - і тепер мене неодмінно схоплять десь біля Перекопу, а може й раніше.
найкращим варіантом видається сховатися вдома, я навіть на якусь мить радію можливості побачити рідних. але раптом я розумію, що не хочу й не можу їх бачити. нікого з них.
+++
я швидко пересуваюся центром міста. я майже не впізнаю центр - за винятком окремих орієнтирів - площа біля храму Передтечі, початок Набережної. я зустрічаю якихось підлітків, які впізнають мене (або прапорці на плечах); вони йдуть за мною, вони хочуть перебратися на материк. але я не знаю, як це влаштувати.
+++
двори через дорогу від школи - там я переводжу дихання, бо там не дуже багато людей; іноді цими вуличками ми ходили зі школи додому - я і Толік Самойленко; інколи з Едіком, інколи з Вовою.
цей шлях завжди видавався мені цікавішим.
+++
я починаю пригадувати шлях із Криму; якимись перекладними через Джанкой (або не Джанкой). сутінки на вокзалі; я вже бачив уві сні цю спробу вибратися з Криму.
але в реальності цього бути не могло.
сірий вечір на незнайомому вокзалі. він не віщує нічого доброго, однак відчуття дежа-вю-у-сні дуже інтригує. таке враження, що підсвідомість потроху починає конструювати паралельну реальність, щоб компенсувати тугу за Кримом і домом.
я навіть таблетки не хочу їсти - під таблетками я не бачу снів. а в моїх снах завжди цікаво - хай навіть інколи сумно й страшно.
я тікаю у сни - від війни, від губи (від усвідомлення, що ніколи не побачу дому? - ні, я не можу дозволити собі так думати; я не вірю в це; я впевнений, що повернуся).
та, можливо, моя підсвідомість знає краще?
я на березі моря; я приплив; я рятую свій військовий рюкзак від води, що прибуває; я по коліна у воді, кидаю рюкзак чимдалі від води й поспішаю за сестриччиною колонкою, яку раптом починає зносити в море (що за пісня грає з неї? не можу пригадати; коли я вже навчуся записувати сни одразу після пробудження?)
раптом з’являється батько, який відвішує якусь дошкульну репліку про війну та Україну; я утверджуюся в переконанні не вертатись додому й ні з ким не бачитись.
я підхоплюю колонку - вона вся в нафті, вся чорна й липка; я затято намагаюся відмити її морською водою. вона, як не дивно, відмивається; до того ж, вона виявляється водотривкою - і далі програє ту саму пісню - що ж це за пісня?
скоріше б ніч. знову хочу в сон. там я бодай на щось впливаю. там я не сиджу без діла.
++
з позитивних персонажів - сусід по шконці, що схожий на Юена Мак-Ґрегора. з ним ми перекинулися кількома словами про книжку Павлюка - він теж її прочитав (з моєї подачі її прочитала майже вся камера) - і вона теж йому сподобалася.
тезка з сусіднього ліжка постійно мені всміхається зі словами “привіт, тезко”. це така весела гра - ми більше ніяк не взаємодіємо.
я дистанціювався від більшості оточення. я не відповідаю на повідомлення.
я хочу більше снів. | 158 |
| 3 |  завтра на честь Дня захисників і захисниць у Соні Сотник в Pepper's Club буде багато красивих воєнних.
ви теж маєте там бути.
#НаШапку
це вечір, коли воїни, поети та музиканти будуть і на сцені, і в залі, а сили небесні й наша спільна вдячність допоможуть зібрати кошти на кісткові імпланти для поранених героїв. | 203 |
| 4 | Роза Ауслендер
Разом (переклад - Ігор Мітров)
Не забувайте
друзі
ми мандруємо разом
підіймаємось у гори
збираємо малину
дозволяємо собі вдягатися
у чотири вітри
Не забувайте
це наш
спільний світ
неподільний
боже поділений
який нам процвітання несе
який нас руйнує
ця розірвана
неподільна земля
якою ми
разом мандруємо | 197 |
| 5 | Пауль Целян
Псалом (переклад - Ігор Мітров)
Ніхто нас із глини й землі не замішує знов,
ніхто не говорить про попіл наш.
Ніхто.
Хвала тобі, Ніхто.
Заради тебе
цвітемо
До тебе
тягнемось.
Ніщо
були ми, є ми,
лишатимемось, квітнучи:
троянда-ніщо,
троянда-ніхто.
Із
яснодухим пиляком,
із пустонебою тичинкою
вінцем багряним
слів, що їх співали ми
над, о над
терном. | 159 |
| 6 | Пауль Целян
Tenebrae (переклад - Ігор Мітров)
Ми близько, о боже,
близько й відчутно.
Вже схоплені, боже,
один одним подерті, ніби
тіло кожного з нас
твоє тіло, боже.
Молися, о боже,
молися за нас
ми близько.
Спотворені йшли ми сюди,
йшли ми сюди похилитись
долині і яру.
До водопою йшли ми, о боже.
То була кров,
тобою пролита, о боже.
Блищала вона.
Жбурнула вона нам ув очі твій образ, боже.
Очі й вуста розкриті й порожні, боже.
Ми напилися, боже.
Кров і образ, що був у крові, боже.
Молися, о боже,
ми близько. | 164 |
| 7 | Ґеорґ Тракль.
Юнакові Елісу (переклад - Ігор Мітров)
Елісе, коли чорний дрізд в чорнім лісі голосить,
Це погибель твоя.
Вуста твої п'ють прохолоду синьої гірської криниці.
Не зважай, що чоло твоє тихо кровить
Переказами давнини
І смислом таємним пташиного лету.
Ти все таки йдеш нечутними кроками в ніч,
Що на землю спадає налитим пурпурним вином
І порухи рук твоїх ще красивіші у сині.
Співає терновий кущ
Під поглядом твоїм, сновидо.
О, як давно, Елісе, ти помер.
Тіло твоє – Гіацинт,
Що в нього монах воскові пальці занурює.
Чорна печера – наше мовчання,
Звідти іноді ніжний звір виходить
І повільно повіки важкі опускає.
На твої скроні скрапує чорна роса,
Останнє золото згаслих зірок. | 162 |
| 8 | Ґеорґ Тракль.
Ґродек (переклад - Ігор Мітров)
Увечері лісом осіннім розноситься грім
Смертельної зброї, золотаві рівнини
І сині озера, над ними
Похмуро котиться сонце; ніч обіймає
Загиблих солдатів, плач ошалілий
З їхніх розірваних вуст.
Але тихо збирається в землях ланів
Хмара багряна, лютого Бога оселя
З пролитої крові та місячної прохолоди;
Всі дороги ведуть в чорну гниль.
Під гіллям золотим ночі й зір
Тінню блукає сестра крізь гай мовчазний,
Щоб привітати душі героїв, скривавлені голови;
І в очереті тихо лунають темні флейти осінні.
О, горда скорбото! на її вівтарі
Душ пекучий вогонь, що підживлює біль нестерпимий,
І ненароджені діти. | 178 |
| 9 | знов як завжди ріг Полтавської і Січових Стрільців
я уже можу наосліп ходити по вулицях цих
а понад усе хотілося б із нею тут заблукати
знов Вознесенський узвіз знову її рука
коли я її цілую то забуваю дихати
вона лабіринт з якого не хочу шукати виходу
ці наші зустрічі наші вірші наші фільми й наш Поділ
ці паралельні Вали дорогою до води
я зариваюсь в її волосся обличчям
я би хотів залишитися тут навічно
захід оперізує Київ рожевою смужкою
як вона мружиться боже мій як вона мружиться
вечір з неба пада на Київ як сукня з пліч
через їбану русню ампутована наша ніч
через їбану русню ми змушені знову прощатись
скажи мені Жінко із ким тебе порівняти
з кицею чи лисицею відьмою чи богоматір’ю
кажуть я класний поет та в мене скінчились метафори
останні трамваї немов слимаки розповзаються з Контрактової
падають з неба на Київ зірки і проростають любов’ю
26.09.2026 | 213 |
| 10 |  بدون متن... | 264 |
| 11 | https://suspilne.media/culture/1399052-tilki-poezia-tak-vmie-8-zbirok-pro-vnutrisne-svitlo-vijnu-ta-povagu-do-sebe/ | 337 |
| 12 | події, в яких братиму участь на Форум Видавців.
божепамажи.
1. «Реєстрові автори» побратимська літагенція: презентація конкурсу комбатантської літератури «4.5.0»
Дата: 10 вересня (четвер), 18:30-20:00
Локація: Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука
Адреса: пл. Ринок, 9
2. Українська воєнна література в Хорватії: презентація збірки сучасної поезії та короткої прози у перекладах молодих хорватських україністів
Дата: 11 вересня (п’ятниця), 17.00-17.50
Локація: Культурний хаб Південь
Адреса: вул. Ярослава Стецька, 11
3. Поезія звідти: мілітарні читання
Дата: 11 вересня (п'ятниця), 19:00-20:00
Локація: Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука
Адреса: пл. Ринок, 9
4. День Поезії: поетичний марафон Олени Павлової
Дата: 12 вересня (субота), 12:00-18:00
Локація: Дзиґа
Адреса: вул. Вірменська, 35
5. Презентація альманаху воєнної літератури «4.5.0»
Дата: 12 вересня (субота), 17:30-18:30
Локація: Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука
Адреса: пл. Ринок, 9
6. Літературний слем від LitSlamUA
Дата: 13 вересня (неділя), 17:00-20:00
Локація: Університет крафтового пива Христофор
Адреса: вул.Франка, 3 | 287 |
| 13 | я пам’ятаю літературний Харків вночі
і її оксамитову ногу на своєму плечі
я пам’ятаю її уривчасті стогони
між безперервними повітряними тривогами
не пам'ятаю що з цього було гучніше
в цю ніч хочеться писати й читати вірші
але цієї ночі руки і язик зайняті
літературний Харкове чи ти знаєш це?
знаєш ти звісно знаєш куди діти правду
цими вулицями ходила Раїса Троянкер
цими вулицями ходили Йогансен і Семенко
а тепер ними ходять п’яний закоханий Мітров і ко
тепер він вилизує геніальних поеток у підворітнях
наприкінці цього розбомбленого росіянами літа
втім і до цього Харкову не звикати
поетки поети ракети - Харків бачив усяке
Харків бачив і смерть і секс і літературний процес
і ми знову тут і ніхто не скасує це
вона обіймає стегнами мою голову
Харків говорить до мене літературною мовою
04.09.2026 | 306 |
| 14 |  так мене, звісно, ще не називали.
але тим не менш, запрошую всіх на актуальну сенсову розмову в межах Літературного Ярмарку в прекрасному культуроцентричному Харкові.
озвучу побіжно тезу, яку спробую розвинути завтра під час розмови:
я абсолютно не кайфую від тої ролі, яка на мене звалилася через йбн рсн. мені хочеться бути автором. просто автором. без усієї цієї інституційної поїботи.
але разом із тим я усвідомлюю важливість роботи, яку я роблю. і яку роблять люди, яких ви бачите на афіші:
Андрій Хаєцький
Сергій Жадан
Marjana Savka
модеруватиме дискусію прекрасна Radoslava Kabachiy, чий внесок в українську культуру ви теж колись усвідомите.
30 серпня,
неділя,
16.00.
ЄрміловЦентр
побачимось | 323 |
| 15 |  сьогодні о 18.00 в любому Харкові на Літературному Ярмарку презентуємо антологію воєнної літератури "4.5.0".
голоси ветеранів, які ви маєте почути
(і це я навіть не про себе)
Yermilovcentre, майдан Свободи, 4 | 281 |
| 16 |  Харкове, я скучив.
приходьте спілкуватися | 284 |
| 17 |  завтра братиму участь у відкритті виставки "Імена Незалежності" в Національному музеї літератури України.
читатиму вірші - свої й не лише.
знаючи себе, передчуваю, що буде важко.
так само важко, як і важливо.
будь ласка, приходьте підтримати.
послухати. подивитися. віддати шану | 344 |
| 18 |  цього четверга о 19.00 запрошую всіх у книгарню «Є» (вул. Лисенка, 3), де відбудеться наш із Мариною Пономаренко літературний вечір.
окрім віршів і розмов, буде можливість задонатити на такмед за круті листівки з цитатами з наших текстів.
а я навіть прихоплю з собою кілька примірників своєї збірки "Голос України",
які ви зможете придбати з підписом автора.
ведуча - Тетяна Власова. | 304 |
| 19 |  побачимось у Львові | 277 |
| 20 | Сані за п’ятдесят, він вищий і важчий за мене, його натівський бронік додає ще кілограмів десять; добре, хоч бк з барахлом скинув; він дуже вибачається за своє поранення - я кажу йому завалити їбальник і тягну його далі. У мене теж5 починає прострілювати хвора спина, але я терплю; тут у всіх хвора спина, але ніхто не скаржиться - хіба що один одному на відтяжці; а потім усе одно тягнемо далі свої вантажі: боєкомплект, протитанкові засоби, поранених побратимів. Я тягну Саню. Ми витягнемо всіх наших пацанів.
(Підари своїх просто добивають - я неодноразово таке бачив з висоти польоту нашої аеророзвідки).
Залишки групи ховаються в посадці від авіанальоту й реактивної артилерії; раптом починає холодати, і мені стає в нагоді безрозмірна “британка” Сашка - я напинаю її прямо на бронік, і таким чином зберігаю бодай трохи тепла в промерзлих кістках.
Нарешті отримуємо наказ на відкат; 122-мм “градини” лягають нам просто під ноги - але глухо грузнуть у жирному й липкому слобожанському чорноземі; сама українська земля буквально рятує нас - кілька разів поспіль.
А потім ще дві години полями на незручній і повільній “мотолизі” (ненавиджу машини мт-лб з тих самих пір, як потрапив на Донбас - після нашого першого штурму ця коробка ледь не стала братською могилою для всієї групи; з тих пір і ненавиджу); дохлий русак у кущах; зруйнований міст через річку. Власне, вузький бортик - єдине що залишилося від мосту, і він же - єдина переправа на інший берег; вузький кривий бортик, і кілька метрів до води, і ще кілька метрів під водою - точної глибини ніхто не знає - хто її міряв? - з усією амуніцією, з бк, з важким рюкзаком - щоб, наїбнувшись, уже точно не вибратись; і щось постійно хилить у бік, і бортик вузький і кривий, і арматура стричить звідусіль; та й темніє восени рано - нічого не видно; полізли.
Нарешті таки переходимо річку, падаємо на траву, вирівнюємо дихання; куримо, сміємося. Я згадую сцену з “Братства Персня”, де персонажі долали прірву так само, як оце щойно ми.
І за нами нарешті приїздить доісторичний “шишарик”, він доставляє нас на базу - до натопленої буржуйки й брудного каремата на підлозі, і до мишачих дрг, на які зараз просто начхати; вирубаєшся миттєво, навіть не розшнурувавши берці. Вирубаєшся задоволений і навіть щасливий, бо прийшла звістка, що з нашими трьохсотими все добре. Всі живі; всі - хай і ціною власного здоров’я - здобули можливість нарешті побачити рідних і близьких; дехто з наших їм навіть заздрить.
Усю ніч і весь наступний ранок працюють “три топори”; від виходів труситься хата - але майже ніхто з наших цього не чує: усі сплять. Сплять сном тих, хто сьогодні вижив.
“Топори” торують нам шлях, бо дуже скоро знову треба буде йти туди, звідки сьогодні зйобували; туди, де “град”, “ураган”, “смерч” та інші трабли з погодою. Підари міцно вчепилася в дорогу, що пролягає неподалік. Дуже важлива дорога: переріжемо її - посиплеться підарський фронт.
Тому знову мусимо йти.
#любов_смерть_і_Житомир | 337 |
