Σλάβο-Ἕλληνο-Ῥωμαϊκὴ Σχολή | Schola Slavo-Græco-Latina

Пішла праця з парадигмами.

Друзі дорогі, вітаю! Чи є хтось, хто бажав би почати вивчати старогрецьку мову? Ініціатива ця безкоштовна, однак взамін мені потрібна допомога в контексті словʼянських студій. Яка саме, та й загалом про деталі — пишіть в приватні повідомлення.

Сиджу і в кобзу граю в парку. Сиділи непримітно лебеді, далеченько. Ну, почав свою репетицію на кобзі: то вони поступово до мене підходили, самі. В результаті всілися менше, ніж за метр, і сиділи, ніби слухали. Дивная сила музики… Такого ще не було.

Саме складне, перекласти словʼянське призвіще латинською та грецькою…

Пи́шꙋщемꙋ стїхѝ, І҆ѡа́ннъ Величко́вскїй Трꙋда̀, сꙋ́щагѡ въ писа́нїи, зна́ти Не мо́жетъ, и҆́же са́мъ не вѣ́сть писа́ти. Мни́тъ, бы́ти ле́гко писа́нїѧ дѣ́ло: Трѝ пе́рсти пи́шꙋтъ, а всѐ боли́тъ тѣ́ло. * * * Τῷ τοὺς στίχους γράφοντι, Ἰωάννης Βελιτσκόφσκιος (ἡ τοῦ Ἰωάννου Ῥωσίου ἑρμηνεία) Πόνον τῇ συγγραφῇ τὸν ἐνόντα ἀγνοεῖ, Ὅς δη αὐτὸς συγγράφειν μὴ ἐννοεῖ. Ἐκείνῳ μὲν δοκεῖ τὸ στιχογράφειν εἶναι ῥᾳδίως, Ἐκ τρίων δακτύλων δὲ πάσχει τὸ σῶμα οὐ ὀλίγως. * * * Versus scribenti, Ioannes Wieliczkowiensis (Ioannis Rutheni translatio) Laborem, qui inest versuum in compositione Ignorat, donec adsumit is opus in probatione. Et etiam si illi videtur opus quasi sine nullo negotio, Tentando tribus digitis, corpus tremitur grave ex otio.

Моє слово, промовлене у Венеціанському «Павільйоні незгоди» перед показом короткометражки Данила (переклад українською): Смерть індивіда — особливо насильницька, вчинена іншою особою, — є темою такою ж давньою, як і сам світ: архетипом (ἀρχέτυπος) тут є історія Каїна та Авеля зі Старого Завіту, з Книги Буття. Така втрата цілого світу, цілої особистості, змінює весь дух сім'ї й може навіть призвести до розриву між рідними, які більше не в змозі витримати цю відсутність. Життя супроводжується величезним болем, для якого вже немає втіхи, бо вона похована; воно також сповнене знамень (prodigia) бо життя — це таємниця, і особливо таємничими є його знаки з того світу, що з'являються в темряві глибокої ночі. Війна не є нормальною для людства, хоча вона існувала завжди: це суперечить природі, це найтемніша і найнесвідоміша сторона людства. І та цивілізація, що сповідує культ війни, як, наприклад, РФ, ніколи не буде носієм справжніх наук і мистецтв, а лише витонченим руйнівником істини. Вона потребує не розмов, а рішучого втручання, а в ім'я любові до ближнього — навіть прямого удару, рішучого збройного вчинку: саме таким було рішення Данила та мого батька у 2023 році, захисників європейської свободи. Коли наші українські юнаки, як-от Данило, сповідують і досліджують життя, «Народження» — фундаментальну тему для європейської цивілізації (адже Книга Буття, Γένεσις, у каталозі Святого Письма є першою книгою, з якої почалися стосунки між Творцем і Його творінням), — це ознака цивілізованої особистості. Її творчість — це глибокий вибір. На цьому доробок Данила не закінчується. Він був митцем за природою, творив у різних жанрах: навіть писав музику, малював, він, безперечно, був поліматом (πολυμαθής). Але цей фільм, «Народження», можна назвати найбільш репрезентативним для мислення Данила в підлітковому віці: він створив його після того, як вдруге відвідав Італію, у 2015 році. Мушу сказати, що коли мене позбавили Данила, я відчув себе майже сиротою: дуже цінно мати друга, який розділяє твої погляди, як брат, — це велика рідкість. З того моменту, з 3 травня 2023 року, я живу з травмою, і моя єдина втіха, сенс мого життя — це антична література, моя кохана наречена і мої батьки. Вони живуть в Україні й знаходять сили жити далі — це викликає захоплення, це стоїчна сила, таємниче джерело, з якого вони черпають натхнення рухатися вперед. Мій евлогіум для смерті: я хотів би сказати, що смерть має велику чесноту, можливо, єдину: вона змушує нас замислитися над метафізикою і процесами, що виходять за межі видимого: навіть цей невинний мультфільм Данила вчить цього. А тепер скажу вам: шляхетне місто Венеція не може чинити інакше, ніж займати шляхетну позицію. Особливо у такій війні, перед лицем великої і страшної загрози, нової війни, яка буде абсолютно незабутньою, де великий ворог зневажає свободу Європи, а ці удари насправді завдають тяжких страждань Україні. Нас винищують тортурами, зґвалтуваннями та масовими вбивствами, чинячи геноцид. Але все це завжди спрямовано проти тих, хто любить вільний світ, світ цінностей, демократичний світ. Перша форма демократії (δημοκρατία), тобто ісономія (ἰσονομία), нагадаю, має афінське коріння V–IV століть до н.е. Це означає, що всі ми тут сповідуємо фундаментальні цінності, які пройшли крізь тисячоліття. На завершення, я щиро дякую насамперед Каті Марголіс, від якої отримав це запрошення, а також іншим організаторам: обличчя Венеції справді змінюється завдяки вам, і для мене велика честь бути серед вас сьогодні.

μεγας-рач у мене вдома.

Бог мовить до Мойсея: приписи з книги Левита, глава 20-та, можна уявити, скільки тисячоліть пройшло відтоді, як ці девіації юдео-християнська культура відкинула (Мойсей, це прибл. XII стол. ще до Р.Х.). Ми подібне в Новому Завіті почуємо тільки від апостола Павла: адже зрозуміло, що юдейське суспільство, на відміну від решти античних культур, що співіснували, юдеї культивували таку от чистоту плоті й душі: простір, в якому зростав Ісус. Цим словом я нікого не закликаю ні до чого, крім як до роздумів, в чому полягає християнство: християнство культивує цю духовну «чистоту», а поняття «чистоти», звичайно ж, вона багато в чому перейняла від давної юдейської культури.

Ви знаєте, я дійшов остаточно, що шукаю в моїх читаннях-студіях: "правду". Але багато хто і не раз мені мовили, що "правда у кожного своя", з чим я не згідний, адже боюсь софізму (бо тоді і мене не хвилювала би "універсальна правда", якби я таку думку теж сповідував: не було би, що шукати): однак знаю точно, якщо настане відсутність правди, якщо правда зникне - настане царство неправди, тобто буде царювати зло, і це буде зло абсолютне. Та якщо існує абсолютне зло - існує також і абсолютне добро: а добро, то правда.

Праця продовжується.

Друзі! Завтра о 18.00, у Венеції, буде показ фільму «Народження» Данила: це буде в Chiesa San Leonardo. Дякую сердечно Katia Margolis (!) та всім причетним до організації: до зустрічі завтра. Велика Венеція має розділяти великі позиції.

χαλεπῶς ἐργάζομαι, ὡς Ξανθίας

"Козацький" Іллінській скит на горі Афон. Скит заснований у 1759 році, на землях Пантократового монастиря ієромонахом Паїсієм Величковським (1722—1794), українцем, уродженцем Полтави, де він разом з іншими ченцями, як українцями так і молдованами і греками, провадили життя в подвизі, пості і молитві. Після поразки козацького війська в битві під Полтавою, на Афон стали прибували емігранти, козаки з колишньої армії гетьмана Мазепи, які також бажали в молитві й подвизі дожити свого віку. Через, те скит отримав назву "козацького".

Сьогодні будучи в неймовірному Зальцбурзі, в Австрії, на території давнього бенедектинського абатства Св. Петра, якого засновником був перший єпископ Зальцбурга (VIII ст., мощі перебувають в храмі Св. Петра, що на території цього абатства), є також таємничі християнські катакомби. В одній з таких я знайшов ось цю памʼятну таблицю, яка свідчить про вже науково спростовану інтерпретацію щодо короля Одоакра (таблиця написана латинською, мій на швидку руку переклад), що ніби він був "rex Rhutenorum":

"Року Божого 477 король рутенський Одоакр разом із Гепідами, Готами, Мадярами та Герулями, всі ненависники Церкви Божої, в цій печері порубали блаженного Максима разом із його пʼятдесятьма сподвижниками, що переховувались тут через віру християнську; перейшовши кордон Норикорської провінції, вогнем і мечем все поруйнували."

Хто знає, підкажіть, про якого тут "блаженного Максима" йдеться.

Загинув під час виконання бойового завдання Ігор Ходжаніязов — музикант, дослідник, знавець традиційної музики, історії і культури народів України, автор каналу @anonimny_avtor, добра і світла людина. У нього лишилась дружина і троє дітей. Номер картки і посилання на допис дружини (також буде продубльовано у коментарях) 4874 1000 3042 6863 - для сім'ї Ігоря. https://www.facebook.com/OlenaShykura/posts/pfbid027tX4aMoFDo64P5LRDaHMRjq6SZ2aBgcyNV8X7X63FtsjfHvZNNVV6BCXSGDos8wTl Ігор завжди охоче допомагав іншим і ділився своїми знаннями про музику, яку він так любив. Ось записи кількох його лекцій (також будуть продублювані у коментарях): https://youtu.be/iqaeUlAc1Zk?si=vAFewC_wiVl3Z6op https://youtu.be/u8GYFvCNr_w?si=jrv_572QrwREnNkd https://youtu.be/D58dnzpRZ3c?si=1XrS_2ymHqAPzwDG Співчуття рідним і близьким, друзям і знайомим. І всім нам, бо Ігор міг ще так багато всього зробити. Невимовна втрата.