Історія Української Церкви. Події. Факти. Особистості.
Open in Telegram
Дорогі друзі! В групі висвітлюються події, які на протязі багатьох століть, відбувалися в історії Української церкви. Окрім подій, в групі буде розміщуватися і інформація про осіб, які творили цю історію, а також цікаві факти і документи з історії церкви
Show more253
Subscribers
No data24 hours
No data7 days
+730 days
Data loading in progress...
Similar Channels
Tags Cloud
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
September '24
September '24
+9
in 0 channels
August '24
+2
in 0 channels
Get PRO
July '24
+16
in 0 channels
Get PRO
June '240
in 0 channels
Get PRO
May '240
in 1 channels
Get PRO
April '24
+1
in 0 channels
Get PRO
March '24
+234
in 0 channels
| Date | Subscriber Growth | Mentions | Channels | |
| 25 September | 0 | |||
| 24 September | 0 | |||
| 23 September | 0 | |||
| 22 September | 0 | |||
| 21 September | 0 | |||
| 20 September | 0 | |||
| 19 September | 0 | |||
| 18 September | 0 | |||
| 17 September | 0 | |||
| 16 September | 0 | |||
| 15 September | 0 | |||
| 14 September | 0 | |||
| 13 September | 0 | |||
| 12 September | 0 | |||
| 11 September | 0 | |||
| 10 September | +2 | |||
| 09 September | +1 | |||
| 08 September | +2 | |||
| 07 September | +2 | |||
| 06 September | 0 | |||
| 05 September | 0 | |||
| 04 September | +1 | |||
| 03 September | +1 | |||
| 02 September | 0 | |||
| 01 September | 0 |
Channel Posts
У 1731 році, російська імператриця Анна Іоанівна наказала вилучити із церков та навчальних закладів книги старого українського друку, і запроваджувати викладання наук російською мовою.
| 2 | Грамота патріарха єрусалимського Феофана ІІІ, видана в Києві і датована роком 1620, індикту 3, двічі називає архиєреїв, які брали участь у хіротонії єпископів, і двічі ж самих висвячених єпископів. Хіротонії були звершені — патріархом Єрусалимським Феофаном, митрополитом Софійським Неофітом і єпископом Страгонським Авраамієм. А висвячені були: ігумен Михайлівського монастиря в Києві Іов Борецький на кафедру митрополита Київського і Галицького; ієромонах Мелетій Смотрицький на архієпископію Полоцьку й єпископію Вітебську і Мстиславську; ігумен Межигірсько монастиря св. Спаса; Ісайя (Копинський) на кафедру єпископії Перемиської й Самбірської; архимандрит Трехтемирівського монастиря Єзекиїл-Йосиф Курцевич на кафедру єпископії Володимирської й Берестейської; ігумен Черчицького (під Луцьком) монастиря Ісаак (Борискович) на кафедру єпископії Луцької й Острозької; чесний і преподобний муж Паїсій (Іполитович) на кафедру єпископії Холмської й Белзської. Таким чином висвячено було шість єпископів. Слід зазначити, що на кафедру Володимирську й Берестейську обрано було архімандрита Віленського Свято-Духового монастиря Леонтія Карповича, але він помер в половині вересня 1620 р., і тоді знайшли іншого кандидата архимандрита Єзекиїла-йосифа Курцевича
По тому у Києві відбувся Собор, після якого патріарх видав грамоту до православних Речі Посполитої про відновлення у них церковної ієрархії.
1632 року король польський Владислав, офіційно легалізував на землях України і Білорусії, відновлену православну ієрархію Київської митрополії.
На фото: митрополит Київський і Галицький Іов Борецький. | 146 |
| 3 |  На наполегливі прохання депутації Київського Богоявленського братства, за сприяння гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, Війська Запорозького та духовенства, з 25 (15) серпня по 10 вересня (31 серпня) 1620 року Феофан ІІІ, патріарх Єрусалимський, таємно від польської влади відновив православну ієрархію Київської митрополії, яка зникла внаслідок укладення Берестейської унії 1596 року, між частиною православних єпископів Київської митрополії і католицького духовенства. | 128 |
| 4 |  +1Витяг з протоколу, про розстріл священика Молявіна Степана. Ось так знищували і гонили православну церкву СРСР. | 116 |
| 5 | +1 No text... | 1 |
| 6 | Після смерті митрополита Йосифа ІІ Солтана на своє прохання за дозволом короля від 26 вересня 1521 року отримав опіку над майном Київської митрополії до часу обрання нового митрополита. З наступним Київським митрополитом Йосифом Русином, який посів кафедру у 1623 році, мав дружні відносини.
Домігся зняття заборони на будівництво православних церков, яка діяла у Великому Князівстві Литовському і Руському. Саме після перемоги під Оршею, польський король Сигізмунд Старий, надав дозвіл на будівництво Свято-Троїцької і Свято-Миколаївської церков у Вільнюсі. Його стараннями був закладений монастир в Дермані, а також Богоявленський собор в Острозі.
Заповів себе поховати у Києво-Печерському монастирі. Його син Костянтин-Василь Острозький, через 40 років на могилі свого батька встановив надгробок. Він стояв непорушно, кілька століть, допоки його не підірвали диверсанти НКВС 3 листопада 1941 року разом з Успенським собором Києво-Печерської лаври.
8 вересня 2023 року, на фасаді Успенського собору Києво-Печерської лаври, відкрили барельєф Костянтину Острозькому, як ктитору цього монастиря.
Костянтин Іванович Острозький (1460, Острог, Волинь — 11 вересня 1530, Турів) — військовий і державний діяч Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтського із роду Острозьких. | 129 |
| 7 |  Знайте славних українців!
8 вересня 1514 року увійшов в історію України, як битва під Оршею, в якій князь Костянтин Іванович Острозький на чолі об'єднаного українського, литовського, білоруського, польського і сербського війська зупинив експансію московської орди на захід, щонайменше на 50 років.
Окрім, як видатного полководця, стратега, політика, який з 65 битв програв тільки 3, українське суспільство знає Костянтина Острозького і як покровителя, мецената і жертводавця Київської Православної митрополії. | 120 |
| 8 |  07. 09. 1993 року у Києві на ІІ Помісному соборі обрано нового патріарха УАПЦ Димитрія (Володимир Ярема). | 161 |
| 9 | В 1945 р. в москві був скликаний Помісний Собор. Дозвіл на скликання собору стала Директива під номером 122 НКДБ СРСР, підписана комісаром держбезпеки Петром Федотовим і Георгієм Карповим. За успішне проведення собору генерал-майор Карпов був нагороджений орденом Трудового червоного прапора.
Церква в боргу не залишилась:
Це вітальний лист написаний патріархом Олексієм І тирану і вбивці Сталіну з нагоди жовтневої революції: «Посилимо ж наші молитви за богомбережену Державу Російську і про владу її на чолі з її мудрим Вождем, якого Промисл Божий вибрав і поставив вести нашу Батьківщину шляхом благоденства і слави» (ЖМП., 1947 р. ч. 11).
На фото: Директива номер 122 НКДБ СРСР від 24 вересня 1944 року. | 201 |
| 10 |  +1ніч з 4 на 5 вересня 1943 року за наказом Сталіна було створено нову церковну організацію під назвою «Руська православна церква Московського патріархату» (РПЦ МП).
Згідно з запискою офіцера НКГБ Г. Г. Карпова, 4 вересня 1943 року Сталін (були присутні також Карпов і В. М. Молотов) прийняв митрополитів Сергія (Страгородського), Алексія (Симанського) і Миколая (Ярушевича); в ході бесіди прийнято рішення про обрання Патріарха, відкриття духовних навчальних закладів; узгоджено рішення про створення органу для взаємодії РПЦ з урядом — Ради у справах Російської православної церкви при РНК. | 201 |
| 11 |  Як московська церква анексовувала єпархії Константинопольського патріархату на території України.
Карта від Релігійно-інформаційна служба України. | 268 |
| 12 |  1888 рік - указ російського імператора Олександра III про заборону хрещення дітей українськими іменами. | 232 |
| 13 |  19 серпня 1989 року прот. Володимир Ярема разом зі свящ. Іваном Пашулею проголосили про вихід Петропавлівської парафії на Личакові у місті Львові з Українського екзархату РПЦ і оголосили про перехід до УАПЦ, яку очолював митрополит Мстислав Скрипник.
Двома місяцями пізніше, 22 жовтня 1989 р. на Соборі священиків і мирян у Львові було проголошено відродження УАПЦ.
5-6 червня 1990 р. відбувся Всеукраїнський Собор УАПЦ. Собор прийняв Церковний Статут, який зареєстрований 2 жовтня 1990 р. Радою у справах релігій при Раді Міністрів УРСР.
Окрім цих подій в з відродження УАПЦ, варто згадати і подію за 15 лютого 1989 року, коли за підтримки проукраїнських сил у Києві почав діяти ініціативний комітет із відновлення Української Автокефальної Православної Церкви в Україні. Його основною метою було відродження УАПЦ та реєстрація громад Церкви. Тоді ініціативний комітет, підтримав український православний священик Свято-Успенської церкви з Латвії (м. Єлгава) Богдан Михайлечко, який і підписав його перше Звернення. | 301 |
| 14 |  У 1719-му році, за наказом Російського царя Петра І та з благословення синоду РПЦ, було повністю спалено бібліотеку
Києво-Печерської лаври. | 244 |
| 15 |  1800 рік. — Указ Павла Першого про встановлення в Україні будівництва церков у московському синодальному стилі і заборона церковного будівництва у стилі козацького бароко. | 261 |
| 16 |  +131 липня 1674 р. надруковано “Київський Синопсис”, перший історичний опис України архімандрита Києво-Печерського монастиря Інокентія Гізеля, ректора Могилянської Академії. | 258 |
| 17 |  26 липня 1675 року в Троїцькому чоловічому монастирі в Чигирині, помер митрополит Київський, Галицький і всієї Руси, Йосиф Нелюбович-Тукальський (1663-1675). В цьому монастирі він і був похований. Згодом його прах було перенесено до Лубенського Мгарського монастиря.
У 1709 році після Полтавської битви до Мгарського монастиря навідався російський цар Петро І. Зайшовши в центральний собор, побачив поховання поблизу вівтаря. Тож поцікавився, хто й за які заслуги похований з такою пошаною. А коли почув, що київський митрополит Йосиф Тукальський, озвірів. Тицьнув пальцем і наказав викопати тіло й замурувати у глухій стіні, стіну зафарбувати, щоб і сліду ніякого не залишилося, а ім’я поборника українських прав назавжди зникло з історії. | 281 |
| 18 |  В цей день 1109 року померла Євпраксія Всеволодівна (1071-1109) — донька Великого Київського князя Всеволода I, дружина німецького імператора Генріха IV.
У 1088 була повінчана з німецьким імператором Генріхом IV під ім'ям Адельгейди.
Не витримавши брутальної поведінки свого чоловіка, втекла від нього. Вдалася до Папи Урбана II, який передав її справу на розгляд собору та засудив поведінку Генріха IV.
Повернулась в Київ, постриглась в черниці. | 208 |
| 19 | На самій Володимирській вулиці на процесію чекав міліцейський кордон, який відмовився пропустити її, попри заклики церковних діячів та народних депутатів. У відповідь на спробу прориву кордону силами УНА-УНСО, бійці «Беркуту» застосували гумові кийки та сльозогінний газ, що, однак, їм не допомогло. [2].
Прорвавши міліцейський кордон, процесія дійшла до Софійського собору, ворота якого були зачинені і заблоковані тими самими силовиками і спецпідрозділом "Беркут".
Близько 16:30 учасники похоронної процесії розпочали копати яму прямо на тротуарі, праворуч брами дзвіниці Софійського собору.
Після 19 години, коли робота по копанню могили була завершена, загони “Беркуту” починають розганяти процесію. Відчинилась брама дзвіниці і з неї вискочило кількасот “беркутівців”. Деякий час члени УНА-УНСО разом зі священиками своїми тілами стримували натиск силовиків, поки інші намагалися засипати землею могилу. За короткий період площа була заповнена міліцією, яка добивала лежачих, шматувала українські державні прапори. Внаслідок злочинних дій “Беркуту” багато людей отримали серйозні травми, багатьох доправили до Шевченківського райвідділку міліції.
Близько 22 години працівники міліції зняли кордон навколо могили, після чого учасники похорону засипали її землею і відслужили молебень.[3]
Цей трагічний день в історію української церкви увійшов під назвою "чорного вівторка".
1.https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD_%D0%BF%D0%B0%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B0_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%B0
2. Там само.
3.https://medium.com/@geroldhistory/%D1%87%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BA-%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F-%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-454b9ece9e22 | 161 |
| 20 |  +118 липня 1995 року, після відспівування патріарха Київського і всієї Руси - України, Володимира Романюка у Володимирському соборі, похоронна процесія вирушила для поховання спочилого.
Тогочасна державна влада, дала згоду на поховання святійшого на Байковому кладовищі Києва, але з цим рішенням не були згідні, ані церковні ієрархи і духовенство, ані віряни, ані свідомі українські політики і депутати.
Дійшовши до Володимирської вулиці, процесія повернула не в бік Байкового кладовища, де було заплановане поховання, а ліворуч — в бік Софії Київської.[1] | 148 |
