374
Subscribers
No data24 hours
No data7 days
-330 days
Posts Archive
Repost from Авангард (АКС)
+1В Києві вшанували пам‘ять Максима «Буліня» Квапиша.
Протягом тижня на екрані одного з ТРЦ столиці транслювали пам‘ятний ролик про Максима, авангардиста, який загинув на Запорізькому напрямку.
Віддайте шану, відвідайте сайт пам‘яті Буліня
Таблиця вище з Bashford, Dean. Helmets and Body Armour in Modern Warfare. Yale University Press, 1920
Взагалі каталоги Діна Бешфорда все ще актуальні, хоча деякі класифікації за століття доповнились.
Ознайомитись з деякими можна тут.
Repost from Авангард (АКС)
ЗБІР НА АВТОМОБІЛЬ
Відкриваємо збір на автомобіль Mitsubishi L200, який допомагатиме чоті вогневої підтримки сотні Авангарду в успішному виконанні бойових завдань.
Просимо вашої підтримки, розповсюдження та заздалегідь дякуємо всім, хто долучився.
🎯 Ціль: 270 000 грн
🔗 Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/2CfQR9PPqu
+1Laura Duke Condominas in portrayal of Guinevere in Robert Bresson's film Lancelot du Lac (1974).
+1Згадалось, що найправдивіше зображення куртуазного кохання в кіно продемонстрував, на мою думку, саме Робер Брессон у своєму фільмі Lancelot du Lac створеного на основі лицарського писемного спадку. Для мене Гіневра тут іконічна, як і методи творіння кіномистецтва святого покровителя.
Не намагайся наздогнати поезію. Вона проникне у твір сама через розщелини, — каже Брессон про кіно, але це набагато шира відповідь.
Це про характер життя. Епос так і твориться.
Repost from Європейський нігілізм
Адже все є у всьому, і тому духовно-матеріальний розрив неприпустимий, потрібна відповідність. Не вірите? Хочете вірити моралізаторству Дені де Ружмона або якихось ще занадто одухотворених вчених? Ознайомтеся з культом кохання в одному таємному ордені періода Ренесансу, на чолі якого стояв Данте – Fedeli del Amore; почитайте “Канцону про кохання” Гвідо Кавальканті, біографії поетів цього кола, ознайомтеся із тематичним дослідженням Йона Куліану.
А краще взагалі – згадав – погляньте на всесвітньо відомий вірш германського лицаря Вальтера фон дер Фогельвейде, “Під липами”:
Під липою, у вересі,
Де ми були вдвох,
Нашу місцину можна знайти,
Бо там квіти та трава
Були прим’яті коханням.
На краю лісу в долині
Тандарадай,
Співав гарно соловей.
І далі в цьому вірші цілком по-вагантськи описується справжня пристрасть. Навряд це вписується в екзальтацію від дистанції та якісь подібні пуританські фантазії.
Одне з найважливіших досягнень Сіджизмондо Малатести, окрім визволення праху Геміста Плетона, військових перемог, конкуренції з Папою та щедрот у бік поетів – це храм Tempio Malatestiano, в якому є гробниця-святилище божественної Ізотти. Як Жозефіна Богарне електризувала Бонапарта, так і Ізотта дельї Атті була каталізатором лицаря-Дурної Голови: mala testa розшифровується саме так, це прізвисько дали одному з предків Вовка Романьї. Увесь рід був сповнений героїчного ентузіазму та виявляв хоробрість, гордість та звитягу. Сіджизмондо та Ізотта - пара поцікавше, аніж всім відомі постні Ромео та Джульєта, їх історія набагато вітальніше, аніж історія Трістана та Ізольди - це історія авантюрна та пасіонарна, вона тішить богів, нею поколіннями замиловуються закохані, бандити, вояки та діти: вона сповнена virtus - "чеснот у ренесансному сенсі", як Ніцше завіщав. Досі існує збірка тогочасних віршів, присвячених саме їй, а Езра Паунд в Canti Malatestiani теж не поскупився на поезію: я звісно сам не знаю, та от питання - чи можливо для жінки щось більш бажане, аніж увійти в пантеон муз? Це ж як для чоловіка замахнутися на славу античних героїв - у будь-яких масштабах.
Жінка може покохати лише воїна – але навіщо це кохання? Його сенс може бути лише в героїчному ентузіазмі: пристрасне натхнення, що розпалює серце зсередини, повинне бути направленим на реалізацію волі та повстання людини проти сил інерції.
Кохання? В ім’я повстання!
Repost from Вітер Бронзи
Нажаль, не завжди можемо закрити все своїми силами. Додаю банку на ремонт бойової колісниці:
https://send.monobank.ua/jar/9XEmQbCKu6
5375 4112 1454 3840
Repost from ☨ ГВАРДІЯ ☨
"МЕТАРОМАНТИКА: Кров, степ і вічність" - художня рефлексія бійців Гвардії, візуальна подорож по полях битв, в яких ми билися протягом цих двох років, екскурс в думки і емоції, які були присутні з нами в різні етапи Великої війни, наш страх і наша гордість, відчай і тріумф, вічність і безсмертя.
Метаромантика - спосіб зафіксувати реальність, відкриту Великою війною у художньому митецькому прояві, у мистецтві - в межах нового ідейного художнього напрямку, який був сконструйований цією війною.
Слідкуйте за оновленнями. Скоро - на всіх наших сторінках і на сторінці книги.
☨ ГВАРДІЯ ☨
+6Я завжди була доволі критична до висвітлення такої фундаментальної класики на великому екрані, адже тут чекаєш масштабів, поваги і «прекрасне або нічого», без іншого варіанту. Британо-американське виробництво в свій час розчарувало, тому лише зараз наважилась розгрібати скарбницю дарів дітей Еллади — добратись до грецького кіновиробництва.
Якщо вам і відомий Міхаліс Какоянніс, то скоріш за все, в першу чергу, за фільмом «Грек Зорба» 1964-ого року по відомому роману Нікоса Казандзакіса (українською є декілька перекладів, зокрема: «Кумедні й лихі пригоди Алексіса Зорбаса, «Александр Македонський, «Капітан Міхаліс (Свобода або смерть!)»). Більшість подальших праць режисера ґрунтувались на класичних творах давньогрецької літератури. От цього ми і торкнемось його Евріпідовської трилогії: Електра (1962), Троянки (1971), Іфігенія (1977)
Демонстрація жіночих жертв і плати війни з витриманим шануванням, збереженим трагічно-театральним захватом (особливо в грі акторів і операторській роботі), щира любов Какоянніса до своєї землі і минувшини — це переплетіння дозволяє з гідністю сказати про його прекрасну рефлексію, яку ми можемо бачити на екрані. Як казав сам режисер в одному з інтерв'ю: «Я тримаю очі відкритими, і мене надихають або класичні твори, які є супутниками мого життя, або події, що живуть у сьогоденні....»
«Класична простота» в Електрі все ще вважається зразковою, як і видатна гра Ірині Паппа — скупа міміка в поєднанні з відточеними жестами і майстерною зміною мовних інтонацій. В Троянках ми назавжди запам'ятаємо іконічну сцену з оголенням Олени Троянської — про підкорення без слів, і горе кожної з жінок переможених видатних чоловіків — від Андромахи до Гекаби. Усвідомлення юної діви своєї жертовної участі і прийняття необхідність принесення себе (обмін щастя на одруження зі смертю) заради блага всієї Еллади, цілого війська що готується до походу — цю неймовірну трагічну трансформацію вбачаємо в Іфігенії.
І все це через чуттєву призму Міхаліса Какоянніса.
Repost from Пломінь
Vita Brevis! Життя коротке
Можливо латина й померла, а може це було нашим рішенням позбутися її вивчення. Давня мова стала нам не потрібна, а взамін латиським цитатам, які нікуди не зникли із старих будинків, ми частіше звертаємо увагу на рекламні написи навколо нас. Що ж, можливо іноді треба просто зупинитися і прочитати, дізнатися переклад — що нам говорять будинки? Не дарма мабуть на них залишали слова, що служили не просто безсенсовою оздобою, їх ціллю завжди було наштовхувати нас на роздуми — про швидкоплинність життя, про Бога, аби завжди нагадувати, що він поруч, або ж про чесноти та добро. Про дослідження архітектурних памʼяток, наприклад у Львові, чудово викладено у книзі «Anno Domini: латинські написи Львова», де перекладами займалися Маркіян Домбровський та Андрій Содомора, який, до речі, є автором українських перекладів Овідія, Сенеки, Софокла, Есхіла, Боеція та ще низки античних авторів та філософів. Далі деякі приклади, щоб зрозуміти настільки раніше люди жили трохи ближче до сенсів та тримаючи їх біля себе, як щоденне нагадування.
Прекрасним прикладом є «Камʼяниця з афоризмами» або ж «Камʼяниця №28» на площі Ринок, що була побудована у XVII столітті, увесь цей будинок всипаний афоризмами — їх там аж одинадцять. Ось деякі із них — одна із цитат вважається сентенцією Біанта, одного із семи мудреців:
«Qvis Dives? Qvi Nil Cvpiat Qvis Pavper? Avarvs» —
«Хто ж багач? Хто не має жадань, а хто вбогий? Захланний».
Також є і слова Періандра, що звучать як
«Nvnqvam Discrepat Vtile A Decoro» — «Ніколи не дисонує корисне з красивим».
Наступним є гасло Францисканців:
«Ти є моїм Богом і моїм всім», або
«Devs Mevs Et Omnia».
А також вислів, що перегукується із Овідієм та його «Скорботними елегіями»:
«Vbi Opes Ibi Amici» —
«Де багатство, там і друзі».
А із міської ратуші, навпроти «Будинку із афоризмами», кожен удар дзвіниці крім звуку несе послання із Євангелія до Матвія:
«Чувайте, бо не знаєте години» —
«Igilate Nescitis Enim Horam».
Повна фраза ж звучить — «Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!». Це не просто пустий звук, а нагадування про пильність до кожної прожитої хвилини і так тлінного людського існування.
Загальною європейською традицією були і написи в бібліотеках, наприклад, у бібліотеці Національного університету «Львівська політехніка» видніється напис:
«Hic Mortui Vivunt Et Muti Loquntur» — «Тут померлі живуть і німі розмовляють»,
доволі гарний символізм. Інша львівська бібліотека, від університету імені Івана Франка, теж прикрашена цитатами античних філософів, дещо звісно з помилками, як зазначають автори книги — наслідок пізнішої реставрації. Написи стосуються пізнання і мудрості, одна із цитат Сенеки із «Моральних листів до Луцілія»:
«Sapientia Sola Libertas Est» —
«Мудрість — єдина свобода».
Що ж, це лише маленька частина латинських написів і лише зі Львова, але варто мабуть іноді звертати увагу на те, що хотіли передати нам люди із минулих поколінь, залишаючи слова закарбовані у камені. Усе таки, мета цих слів — звернення до нашої душі.
