Авангард (АКС)

Архівні фото краєзнавчого музею міста Часів Яр, 40-70ті роки

Залишилось дозібрати зовсім трохи, велике прохання підтримати нашу аеророзвідку. https://send.monobank.ua/jar/81RXraUGhY

Бойові будні Авангардистів, 2024

Вони дали бій! Рівно 80 років тому, 21 квітня, розпочалася найбільша битва Української Повстанської Армії. Вона тривала з 21 по 25 квітня 1944 року. В історіографії вона відома, як "Битва під Гурбами", коли невеличке селище стало епіцентром буремних подій. Тоді в Гурбенському лісі зібралися великі відділи УПА, що переходили радянсько-німецьку лінію фронту, також з ними була велика кількість мирних жителів, які шукали порятунку у повстанців від більшовиків. Всього там зібралося близько 5 тисяч людей, з яких 3 тисячі були повстанцями, ще 1 тисяча неозброєних новобранців, та 1-1.5 тис. мирних жителів. Більшовики забажали одним ударом знищити великі сили УПА, що, безумовно, привело б до величезного удару, як по моральній, так і по боєвій силі підпілля. Проти 3 тисяч озброєних повстанців було кинуто 5 бригад внутрішніх військ НКВС, окремі частини РСЧА, танки, авіацію, частини кінноти, тощо. Всього повстанцям протистояло від 15 до 30 тис. більшовиків. УПА не стала тікати, а дала бій. 4 дні продовжувалася битва і тільки тоді, коли ситуація загрожувала повним оточенням, повстанці пішли на прорив і успішно вирвалися з кільця. Не дивлячись на кількість залучених ресурсів, більшовики так і не змогли виконати жодну з поставлених задач. Не вдалося ані знищити повстанців, ані завдати їм нищівної поразки. Навпаки, вони самі понесли серйозні втрати. Але комуністи знайшли на кому відігратися. Під час битви до полону червоних потрапила певна кількість неозброєних новобранців УПА та звичайних місцевих жителів. Більшість з них була розстріляна без суду і слідства. Битва під Гурбами була і залишається однією із найвеличніших сторінок нашої історії.

4 квітня, під час відбиття ворожого штурму в бою з окупантами загинув командир однієї з штурмових груп, Олександр "Гром" Свердлов. Гром потрапив до сотні в кінці минулого року. Раніше приймав участь у бойових діях на території Харківської, Луганської та Донецької областей, на напрямках Сватово-Кремінна та Серебрянське лісництво в складі батальйону "Дике Поле". Був талановитим розвідником, швидко вчився і вмів працювати з багатьма видами озброєння. Гром був палким прихильником ідей та цінностей Авангарду, авантюристом та шибайголовою, в якому палав вогонь пассіонарності. В останньому бою Грома його группа знищила понад 8 окупантів, і змусила тікати ще п'ятьох. Олександр "Гром" Свердлов - PRESENTE!

Один упав на коліна і обіймає кулемет та плаче як мала дитина. Інші… підіймають руки вгору, до Бога, плачуть з радости та моляться… Були й такі, що, обладувавшись набоями, кричали: „Тепер ходіть! Хоч із самим чортом, не то що із Троцьким, дамо собі раду!“ 15 квітня 1920 року відбулася битва, перемога в якій буквально врятувала Армію Української Народної Республіки. Це була битва за Вознесенськ. На той час армія УНР перебувала в Першому Зимовому Поході. Найбільшою проблемою була катастрофічна нестача зброї та боєприпасів. Деякі бійці взагалі не мали гвинтівок, а ті що мали їх - не мали набоїв. Єдиною надією було взяття міста Вознесенськ, що його контролювали червоні. Там булі величезні запаси амуніції, продовольства, тощо. Армія УНР без жалю кинулася на ворога, але ситуація поступово ставала на користь росіян. Червоні не мали проблем із набоями, в той же час, деякі бійці УНР плескали в долоні, щоб імітувати постріли. Ситуацію врятувала кіннота, 3 кінних полки армії УНР заатакували ворога. Той, не витримавши натиску, почав в паніці відступати. В результаті оборона червоних рухнула і ворог відступив з міста. Армію було врятовано. Життєво необхідна амуніція була здобута. Генерал Михайло Крат свідчив, що тоді було захоплено 2 мільйони рушничних набоїв, 32000 гарматних, 28 гармат, 5000 рушниць, 4 кулемети тощо. Пройде майже рівно 102 роки з тих часів. І знову відбудеться битва за Вознесенськ. З 3 березня 2022 року російські війська почали атакувати місто намагаючись його захопити, щоб прориватись далі - на Одесу. Закінчилася битва, як і тоді - розгромом росіян. 15 березня ворога було остаточно відкинуто від міста.

Остання битва нескореної армії 14 квітня 1960р відбувся останній бій вояків Української Повстанської Армії. Підпільників було всього троє: Петро Пасічний, його дружина Марія Пальчак та молодий 22-річний бойовик Олег Цетнарський. На трьох у них була одна автоматична гвинтівка і пістолети. На їх пошуки більшовики кинули декілька сотень осіб на автомашинах, озброєних автоматичною зброєю і пошуковими собаками. 14 квітня повстанців наздогнали у Божиківському лісі, за кілька кілометрів від хутора Лози, що на Тернопільщині. Зав'язався бій. Розуміючи, що становище безвихідне, та щоб не датися в руки ворогу, підпільники вирішили покінчити життя самогубством. Петро Пасічний та Олег Цетнарський застрелилися, а Марія Пальчак змогла тільки важко поранити себе - куля застрягла у скроні. Більшовики захопили її у полон і засудили до 15 років ув'язнення, яке вона повністю відбула. Після ув'язнення повернулася до села Шумляни, де мешкала у рідної сестри. Жінка померла 2 квітня 1997 року, доживши до незалежності України, за яку поклали голови її чоловік, та її друзі

Вишкіл в Києві - проведено Можливість проводити вишколи в тилу забезпечується Авангардистами, які наразі щоденно стикаються з ворогом в важких боях. Підтримайте сотню в зборі на БПЛА: https://send.monobank.ua/jar/81RXraUGhY

Зараз авангардисти – на одному з найбільш складних напрямків. Ось свіже відео від друзів, разом з якими ми стримуємо навалу росіян. https://t.me/duk67ombr/1166

Початок вишколу переноситься на 12:00. Для тих хто ще не записався, не втрачайте нагоди - заповнюйте форму.