Олександр Козинець | вірші

З Великоднем, друзі! Хай світло перемагає темряву, хай злагода, любов і достаток будуть у вашому домі й серці! Минулорічні настрої перед Великоднем були сумні, проте вони й досі не втратили актуальності *** Гіркота полину перебиває всі інші смаки. Гірко, до того гірко, що сльози ллються. Герої тримаються. Відлік допоки — роки́. І безліч недійсних законів із Конституції. Гіркоту розбавляють тепер затяжні дощі. Стирають із пам’яті лють, щоб ставало легше. Знову розіп’яту правду завтра повісять на щит. Спочатку була неправда. Вона була першою. Фарбуємо яйця, миємо вікна й тіла. Великодній готуємо кошик нести до церкви. Але досі триває ментальна й духовна війна, Після якої ми разом складати будемо цеглу. © Олександр Козинець, 2023

Той радісний момент, коли двомовна збірка "Соняховий лев" тепер доступна і шрифтом Брайля! Мій вірш там також є! Дякую Halyna Budilova за те, що робите світ інклюзивним та дбаєте про осіб з порушенням зору! Книга "Соняховий Лев/The Sunflower Lion" — не лише двомовна збірка поезій та коротких історій про війну для дітей та батьків, а ще й акт благодійності та вдячності! Бо ця книга втілює в собі відданість та підтримку всім, хто зіштовхується з випробуваннями війни та переміщенням. Вона про мам і дітей, які змушені були залишити свої домівки, про волонтерів та господарів, які відкривають свої серця та двері для українців за кордоном, вона присвячена усім захисникам і захисницям, які стоять на захисті нашої держави. Крім того, книга адаптована для дітей віком від 6 до 12 років за принципами універсального дизайну, щоб кожен міг насолоджуватися цим важливим та рухливим матеріалом.

Її совість таїться десь у підвалинах тіла. У куточках очей від вологи гойдається човен. Скільки її ненавиділо! Скільки її хотіло!.. Сьогодні під сукню сережки у неї чорні. «Дивна вона якась» — волали про неї пащі. «Вона — відьма! Дивись, не міняється зовсім!» Вона досі прекрасна. Прекрасна й пропаща. Любить широкі светри, тумани, книжки та осінь. «Вона зведе з розуму, пограється й кине!» «Її очі та серце — усім красеням пастка…» Чорна розкішна сукня їй прикриває спину. А вона все ж така достобіса прекрасна. А вона все ж така глибока, самотня, відверта. Не розмінюється давно на низьке й дріб’язкове. А вона все ж така неприступна, мудра і вперта. У куточках очей від вологи у неї — човен. Її сила таїться у підвалинах розуму й серця. Біля неї на людях завжди вистачає блиску. «А вона все така…» — далі із вуст несеться. Обіймає вночі живіт й гойдає уявну колиску. © Олександр Козинець, 2024

Боже, скажи, скільки годин тепер містить доба? Ти кажеш: «Не я б’ю. Б’є вас моя верба». Чому ж удари так часто прямо комусь в лице? Не я це запитую. Люди питають про це! «Б’є — значить любить», — досі жартують одні. «Це стаття і свавілля», — відказують інші. Боже, скільки тепер насправді часу в добі? Що кажуть про рік прийдешній підказки віщі? У когось — паски́ тепер. В когось — пучок верби. І в перших, і в других — «гріх працювати в свято». Я ж дякую небу за кожну хвилину доби, По-дитячому щиро й по-юнацьки завзято. © Олександр Козинець, 2023

Гоять тебе від новин неприлюдні його поцілунки, Свіжовимите тіло й гаряче його плече. Люди проти весни переглядають стосунки, А ти дякуєш небо, що в грудях досі пече Від його мудрості, погляду, сили красивого тіла, Зелених очей, настояних водами літніх трав. Тебе досі мурашить, коли десь на людях несміло Доторкнуться до тебе гарячі його вуста. Зараз ваш дім — найбезпечніший в світі сховок. Найнадійніше ППО — його лагідний баритон. Сонце у вашій кімнаті вікна розбудить сходом, А перше його проміння розвіє твій теплий сон. © Олександр Козинець, 2024

20 квітня відбулася наша творча зустріч, яку організували НУМО - навчаємо української мови онлайн. Щиро дякую Anhelina Oliinyk та всім, завдяки яким зустріч була теплою, приємною й інтерактивною! Окремо вдячний за те, що наша колективна збірка прози «Шість плюс один» на ваших курсах вивчається й аналізується. Зокрема, новела «Тіло яблука». Радію відгукам та запитанням читачів! Сподіваюся, до нових зустрічей!

Настрій — збирати погляди перехожих в метро. День нас на зустріч у транспорті випрова́див. Є такі люди, яким увесь світ, мов трон: Королі без прислуги — таки безпорадні. Одяг для кожного з нас — захист, потреба, броня. Куртки об руки труться, синтетично-пастозні. Замість кільця ковбаски — гармонію й радість дня. Чи чують міста нашу втому? Напевно. Хтозна. Вловлюю втому людей, проблиск чужих надій. Огортаю їх подумки м’яким вечоровим світлом. Скільки прожитого досвіду помітно у нашій ході. Настрій — дякувати за все змінному білому світу. © Олександр Козинець, 2024

Друзі, сьогодні допис не про творчість, а про логопедію та стереотипи щодо логопедів. Дякую за теплу зустріч, Євгене Заїка та Олександро Решмеділова! Посилання на програму "Не проблема": https://youtu.be/G2UzTiFVp6s?si=EHKkb952LAvdr7Dn

— у мене права сторона робоча тому стань ліворуч перефоткаємося маю собі подобатися на кожній світлині — каже вона йому у театрі у хлопців зазвичай обидві сторони робочі тому їм цілком байдуже праворуч чи ліворуч стояти біля дівчини аби лиш чимшвидше зробити безглузде фото для її інстаграму й прибрати з обличчя штучно видавлену посмішку — слухай ляж з іншого боку в мене ж права сторона робоча — каже вона йому під час сексу — я не хочу щоб ти мене бачив негарною він слухняно лягає праворуч механічно продовжує процес і щоб хоч якось підняти собі настрій думає про те що б вона сказала йому якби він закинув її ноги собі на плечі? мабуть щось про друге підборіддя складки на животі чи несвіжу депіляцію? тому наступного разу якого в них ніколи не буде він одразу ж вимкне світло й упродовж усього процесу уявлятиме замість неї іншу молодшу й простішу яка робитиме стоп‘ятсот однакових селфі але на щастя — без нього © Олександр Козинець, 2024

Учора, 11.04.2024, Ангеліна Олійник представляла свою доповідь "Національні маркери творчої особистості Олександра Козинця" в межах VІІІ Всеукураїнських наукових читань за участю молодих учених "Філологія ХХІ століття: нові дослідження і перспективи". ✏️Що впливає на формування мовної картини світу митця? ✏️Як відрізнити українського письменника від представників інших народів? ✏️Слово — це лиш спосіб вираження думки чи ще й велика відповідальність, покладена на кожного, хто пише? На ці та інші запитання вона спробувала дати відповідь. І довела, що Олександр Козинець — український національний письменник на всі сто відсотків. Радісно від цього! Безмежно дякую і пишаюся вами, Ангеліно! Приємно, що є такі чудові дослідження! Тішуся можливості писати й говорити про світлих, сучасних і талановитих!