Refat Chubarov

Голова Архівної служби України Anatolii Khromov , перебуваючи у службовому відрядженні в Ризі, відвідав Державний архів Латвії, в якому я працював директором ще «до нашої ери» і де сучасні архівісти поділилися з ним цією доісторичною фотографією... На фотографії - фрагмент заходу, присвяченого 25-річчю ЦГАОР Латвійської РСР*. Це був 1987 рік, і мені тоді було… 30 років. ________ *Хто зможе розшифрувати цю абревіатуру - той і молодець...

UA / PL Вкрай неприпустима ситуація, коли до участі в науковому заході, що проводитиметься в Польщі, запрошують представника російських федеральних установ, які підтримують російську агресію проти України та радіють окупації Криму. Необхідно уникнути цього ганебного явища як для організаторів конференції, так і для польського суспільства. Щиро сподіваємося, що організатори конференції скасують запрошення громадянину росії Станіславу Думіну — «герольдмейстеру-керівнику Герольдії при Канцелярії Глави Російського Імператорського Дому» ************ Jest rzeczą całkowicie niedopuszczalną, aby w wydarzeniu naukowym organizowanym w Polsce brał udział przedstawiciel rosyjskich instytucji federalnych, które popierają rosyjską agresję na Ukrainę i aprobują okupację Krymu. Należy uniknąć tego haniebnego procederu, który godzi zarówno w wizerunek organizatorów konferencji, jak i w polskie społeczeństwo. Mamy szczerą nadzieję, że organizatorzy konferencji odwołają zaproszenie dla obywatela Rosji, Stanisława Dumina – «heroldmistrza-kierownika Heroldii przy Kancelarii Głowy Rosyjskiego Domu Cesarskiego».

Ну что ж, следующим шагом станет введение комендантского часа... , а там и бегство русских варваров из Крыма .

Київ, ніч із 14 на 15 червня 2026 року. Внаслідок російського ракетного обстрілу на території Києво-Печерської лаври спалахнула пожежа. Варвари завдали удару по святині, яка століттями виступає символом віри, історії та духовної сили українського народу.

На добраніч сьогодні вам побажати не можу, цієї ночі знову очікуються російські ракети й дрони. Знаю, що багато хто з нас залишиться вдома й не піде в укриття. Це неправильно, проте ми звикли до цього й часто покладаємося: хто на Всевишнього, хто - на удачу. Дай Боже, щоб із ранку ми знову змогли привітати одне одного. (для хроніки)

Червень 1941 року позначає 85-ті роковини масових депортацій з Латвії, Литви та Естонії, здійснених комуністичним режимом СРСР. Унаслідок цих акцій десятки тисяч латишів, литовців, естонців були примусово вивезені зі своїх домівок до віддалених регіонів СРСР. Депортації не були спонтанними, вони планувалися Москвою заздалегідь і реалізовувалися радянськими каральними органами. Метою цієї операції було знищення політичної, військової, економічної та інтелектуальної еліти держав Балтії, окупованих у 1940 році, а також придушення потенційного опору. Значну частину депортованих становили жінки, діти та люди похилого віку. Чоловіків часто відокремлювали від сімей і направляли до таборів, де багато з них загинули в перші роки ув’язнення. Хронологія безжалісних акцій: Латвія, 14 червня 1941 року: Було депортовано понад 15 000 осіб, серед яких значна кількість дітей. Основними місцями заслання стали Красноярський край і Казахстан. Литва, 14–18 червня 1941 року: Упродовж кількох днів було депортовано від 17 000 до 18 000 литовців. Частину чоловіків ув’язнили в таборах, зокрема в системі ГУЛАГу, тоді як їхні сім’ї були переселені до віддалених регіонів, включно з Алтайським краєм, Новосибірською областю та Якутією. Естонія, 14 червня 1941 року: Депортації охопили понад 10 000 осіб. Людей вивозили до Кіровської та Новосибірської областей. Значна частина депортованих естонців не пережила важких умов транспортування та заслання. 14 червня відзначається як день пам’яті жертв депортацій у країнах Балтії: в Естонії - День жалоби, у Латвії - День пам’яті жертв комуністичного терору, у Литві - День скорботи і надії. Схиляємо голови в пам’ять жертв депортацій 14 червня 1941 року з Латвії, Литви, Естонії. Водночас висловлюємо вдячність народам Латвії, Литви та Естонії за їхню послідовну підтримку України в її боротьбі проти російської агресії та відновлення територіальної цілісності. Високо цінуємо солідарність латиського, литовського і естонського народів із кримськотатарським народом та визнання парламентами Латвії, Литви і Естонії депортації кримськотатарського народу 18 травня 1944 року геноцидом, скоєним комуністичним режимом СРСР _______ Фотографії: І. Лейтіс (I. Leitis) CEPA (Center for European Policy Analysis)

Дайте мне координаты этого хирурга, я договорюсь с ним ... ))))

В окупованому Армянську (Крим) сталася пожежа на підприємстві «Кримський Титан». За повідомленнями місцевих жителів, у місті було чутно вибухи, а в повітрі відчувається сильний запах сірки. За даними моніторингових каналів, через влучні удари, здійснені вночі ЗСУ, могла бути пошкоджена електропідстанція «Титан», унаслідок чого в окремих районах зникло електропостачання. Повідомляється, що працівників підприємства відпустили додому, а водопостачання в місті перевели на погодинний режим. Гасіння пожежі ускладнюється тим, що підприємство є хімічним виробництвом. Місцевим жителям рекомендують за можливості залишити місто через потенційні ризики для здоров’я. «Кримський Титан» є одним із найбільших виробників діоксиду титану у Східній Європі.

«День россии», говорите… Даст Всевышний, в последний раз». 12 июня 1990 года Верховным Советом РСФСР была принята Декларация о государственном суверенитете РСФСР. Позже, в 2002 году, к этой дате привязали «день россии». Сегодня уже очевидно, что после завершения российско-украинской войны Москве придется принимать новый документ о «государственном суверенитете россии», границы которой станут в много раз меньше, чем сейчас. Однако появятся новые даты, которые ознаменуют создание ныне порабощенными народами россии собственных государств. Соответственно, и «день россии 12 июня» уйдет в небытие. Такой станет справедливая цена поражения россии в развязанной ею против Украины войне. Слава Украине!

Читаю сейчас часть украинского сегмента соцсетей и, откровенно говоря, ох*еваю. Скорбь по панораме «Оборона Севастополя», в которую попал украинский дрон. Плач про «нашу историю», про «кровь наших людей», пролитую во время Крымской войны, в частности при обороне Севастополя. Но стоп. Серьёзно? А вы вообще задавали себе вопрос, что это была за война? Кто её развязал и с какой целью? Какие цели преследовал Санкт-Петербург? И чем всё это обернулось для крымскотатарского народа, на земле которого и происходили самые жестокие бои той войны? Допускаю, что многие из тех, кто сегодня рыдает по панораме, даже не знают: ответственность за своё поражение в Крымской войне Российская империя переложила именно на крымских татар. И жестоко им отомстила. Уже в 1856–1860 годах в результате целенаправленной репрессивной политики из Крыма были вытеснены сотни тысяч крымских татар. По российским данным того времени — около 200 тысяч, по оценкам исследователей стран тогдашней антироссийской коалиции — от 300 до 500 тысяч коренных жителей Крыма были выброшены за пределы полуострова и вынуждены селиться на землях Османской империи. А разве не это и есть наша настоящая история? Или это «другое»? Ну давайте, вспомним и другое: панорама создана в начале ХХ века по инициативе, одобренной Николаем II, через Комитет по увековечению обороны Севастополя. С какой целью? Увековечить «героизм» империи. Но в этом «героическом» нарративе не нашлось места для трагедии крымскотатарского народа. Для сотен тысяч людей, которые заплатили за эту войну потерей своей родины. Так о чём мы сегодня скорбим? О памятнике имперской памяти? История — это не эффектные панорамы, созданные для того, чтобы скрыть совершённые преступления. Даже если к этим преступлениям удалось вовлечь тысячи и тысячи людей, порабощённых империей. Поэтому не плачьте по панораме «Оборона Севастополя». Украинский дрон своим попаданием помогает нам выдавить из себя рабскую психологию, вбитую в сознание сначала российской, а затем советской имперской пропагандой. Не сопротивляйтесь собственному внутреннему очищению.

Прямо зараз у небі над різними куточками Криму гучна «карусель» ....

Вшанування пам'яті жертв радянських депортацій народів за участю Президентки Європарламенту Роберти МЕЦОЛИ Брюссель, 09 червня 2026 року __________________ Роберта МЕЦОЛА, Президентка Європарламенту: «Такою була доля понад 3 мільйонів людей, яких у період між 1936 і 1952 роками совєти вивезли з їхніх рідних домівок — від Балтики до Чорного моря — і відправили за тисячі кілометрів на схід, до Сибіру та Центральної Азії. Ця рана на нашому континенті так і не загоїлася повністю. Люди, які були депортовані, досі несуть ці шрами, як і їхні діти, і діти їхніх дітей». «…Вони намагалися стерти їхні імена, їхні домівки, їхню мову, їхню віру, увесь їхній устрій життя. Але їм це не вдалося. Тож тут, разом, ми вшановуємо цих людей. Ми повертаємо пам'ять про них і виводимо її на світло. Бо тут, у самому серці Європи, пам'ять про них у безпеці з нами». * Рефат ЧУБАРОВ, Голова Меджлісу кримськотатарського народу: «Непокаране зло має тенденцію повертатися у вигляді ще більших і жахливіших злочинів. Свідчення цього ми бачимо щодня: кривава війна, розв'язана Росією проти України, значною мірою є наслідком того, що Москва, Кремль, керівники та репресивний апарат колишнього СРСР свого часу уникли покарання за злочини, вчинені проти народів та людства».