Refat Chubarov

Понад 60 делегацій підтвердили участь у П'ятому парламентському саміті Міжнародної Кримської платформи у Лондоні, — Чубаров Саміт має стати потужною та безкомпромісною відповіддю всім спробам просувати несправедливі варіанти завершення війни https://qirim.news/news/ponad-60-delegaczij-pidtverdili-uchast-u-p-yatomu-parlamentskomu-samiti-mizhnarodnoyi-krimskoyi-platformi-u-londoni-chubarov

Віцепрезидентка Європейського парламенту з 2022 року (переобрана у 2024-му) Pina Picierno є однією з найпалкіших і найпослідовніших прихильниць України в ЄС. Вона безкомпромісно відстоює посилення санкцій проти Росії, надання Україні необхідного озброєння та притягнення агресора до відповідальності за воєнні злочини. У Європарламенті пані Pina Picierno неодноразово піднімала голос на захист прав корінного кримськотатарського народу в окупованому Криму, а також у співпраці з Меджліс кримськотатарського народу / Qırımtatar Milliy Meclisi організовувала важливі міжнародні заходи й акції підтримки. У 2026 році за непохитну проукраїнську позицію та відданість справі захисту прав людини пані Пічерно була відзначена високою державною нагородою — орденом княгині Ольги. 20 жовтня Піна Пічерно оголосила голодування, аби привернути увагу світової спільноти до катастрофічної гуманітарної ситуації в тимчасово окупованому місті Олешки на Херсонщині. У межах ненасильницької акції під гаслом #SaveOleshky вона висунула три ключові вимоги: негайне запровадження гуманітарного перемир’я, забезпечення безперешкодного гуманітарного доступу до Олешок, гарантування безпечної евакуації цивільного населення міста. Пані Пічерно наголосила, що її голодування — це «жест гніву та надії», покликаний змусити світову дипломатію діяти рішуче, аби «нікого не залишили помирати в тиші». До її акції протесту вже долучилися сотні європейських громадян та відомих політиків, зокрема лідер італійської партії «Azione» Карло Календа. Я особисто дуже добре знаю пані Піну Пічерно. Ми неодноразово зустрічалися в Європарламенті, де разом організовували важливі заходи на підтримку кримськотатарського народу. Вона завжди вирізнялася рішучістю, проте її нинішній крок вражає глибокою принциповістю та самопожертвою. Рішення оголосити голодування заради порятунку цивільних людей у беззахисних Олешках це безстрашний і визрілий вчинок справжнього європейського лідера, який не може й не має права мовчки спостерігати за трагедією мирних людей. Від себе особисто та від імені Меджлісу кримськотатарського народу висловлюю пані Піні щиру солідарність, глибоку шану та підтримку в цій самовідданій боротьбі за людські життя. Пані Віцепрезидентко, ми поруч із Вами! Дякуємо за Ваше чуйне серце, принциповий голос та тверду волю, сила яких змушує світ діяти!

Дякую видавництву «Віхола», яке надіслало мені поштою два примірники книжки Susanna Zeinidinova , що щойно вийшла друком. Так сталося, що я прочитав її ще в рукопису й був просто вражений тим, як ці нехитрі тексти повернули мене самого до тих часів і до того колориту, який описано автором. Тоді я навіть написав короткий відгук на текст, якому судилося стати книжкою. Сьогодні, відкривши книжку, побачив поруч зі своїм відгуком і враження Lenie Umerova , кримськотатарської активістки та правозахисниці. Для того, щоб ви мали уявлення про те, про що книжка Сусанни Зейнідінової «Цибуля зі смаком яблука», вирішив викласти наші короткі відгуки на неї та зміст самої книжки. Як мені пояснили обізнані люди (яким я із жалем зауважив про маленький наклад книжки - усього 1200 примірників), у міру виявлення зацікавленості до книжки видавництво може надрукувати додатковий тираж. Тому я вирішив хоч якось висловити свою вдячність авторці за радість, яку відчуваєш під час читання, та вказати адресу, за якою кожен із вас може замовити книжку Сусанни Зейнідінової «Цибуля зі смаком яблука». https://vikhola.com/susanna-zeinidinova-tsybulia-zi-smakom-yabluka.-krymski-istorii/

Зі свого боку пані Шарлотта СЮРЕН висловила щирі слова підтримки кримськотатарському народу та запевнила, що позиція уряду Великої Британії залишається непохитною і чітко ґрунтується на нормах міжнародного права: тимчасово окупований Крим, як і всі інші захоплені території України, має бути беззастережно звільнений, а війна не може завершитися жодними компромісами щодо територіальної цілісності та суверенітету Української держави. На завершення зустрічі її учасники домовилися продовжувати взаємодію з усіх питань, що належать до їхніх повноважень та становлять взаємний інтерес.

22 жовтня 2026 року в Меджлісі кримськотатарського народу відбулася зустріч керівництва та членів Меджлісу з Тимчасовою повіреною у справах Посольства Великої Британії в Україні пані Шарлоттою СЮРЕН (Charlotte Surun). Пані СЮРЕН під час її візиту супроводжували друга секретарка з політичних питань Стефані ШИЛЛІНГЛО (Stephanie Shillinglaw) та радниця з питань прав людини Посольства Великої Британії в Україні Катерина БИКОВА. З боку Меджлісу кримськотатарського народу у зустрічі взяли участь: лідер кримськотатарського народу, народний депутат України Мустафа ДЖЕМІЛЄВ, Голова Меджлісу Рефат ЧУБАРОВ, заступники Голови Меджлісу Ільмі УМЕРОВ та Ахтем ЧИЙГОЗ, члени Меджлісу Ескендер БАРІЄВ, Ґульнара БЕКІРОВА та Різа ШЕВКІЄВ. Під час бесіди, яка проходила в дружній та теплій атмосфері, сторони обговорили низку актуальних питань, пов'язаних із перебігом російсько-української війни, обмінялися аналітичними оцінками та своїми позиціями. Представники Меджлісу наголосили, що для України та кримськотатарського народу не існує й не може існувати жодних двозначних трактувань: будь-які розмови про територіальні поступки щодо Криму чи відкладення рішення про його статус на віддалену перспективу не мають нічого спільного з миром. Для кримськотатарського народу такий сценарій матиме наслідком пряму загрозу його існуванню та остаточне знищення. Адже це і є відкрита мета Москви - витіснити корінний кримськотатарський народ із рідної землі та довершити те, що у ХХ столітті не вдалося Сталіну й радянській системі У цьому контексті керівництво та члени Меджлісу висловили глибоку вдячність уряду й суспільству Великої Британії за непохитну підтримку, захист територіальної цілісності України та солідарність із кримськотатарським народом. Також було висловлено впевненість у тому, що Велика Британія й надалі залишатиметься найпринциповішим голосом у захисті міжнародного права та відновленні суверенітету України в її міжнародно визнаних кордонах 1991 року. Окрему увагу було приділено стану дотримання прав людини в окупованому Криму, захисту прав корінного народу та катастрофічному становищу політв'язнів, чимало з яких важко хворіють і гинуть у російських тюрмах. Учасники зустрічі підкреслили, що росія демонстративно ігнорує будь-які заклики міжнародної спільноти. Досвід свідчить, що на суто дипломатичний тиск чи обмежені санкційні заходи рф абсолютно не реагує та відмовляється звільняти бранців. Це є переконливим підтвердженням незаперечного факту: єдиним справжнім порятунком для жителів Криму та єдиним способом зупинити репресії є повне звільнення та деокупація півострова. Лише після відновлення державного суверенітету України кримські татари, етнічні українці та всі мешканці півострова опиняться у безпеці на своїй рідній землі. Важливим акцентом бесіди стала підготовка до П'ятого парламентського саміту Міжнародної Кримської платформи, який відбудеться 7 грудня у Лондоні. Наразі свою участь у саміті вже задекларували понад 60 делегацій. Члени Меджлісу, які також увійдуть до складу учасників Кримської платформи, висловили низку пропозицій щодо її змістовного наповнення. Було відзначено, що Меджліс кримськотатарського народу у тісній координації з керівництвом Верховної Ради України здійснює ґрунтовну підготовку до участі в цьому поважному міжнародному форумі, головна мета якого — деокупація Кримського півострова та відновлення суверенітету України. Учасники зустрічі підкреслили, що на тлі складних глобальних трансформацій , зокрема з огляду на певну мінливість позиції Сполучених Штатів Америки, Парламентський саміт у Лондоні має стати потужною та безкомпромісною відповіддю усім спробам просувати несправедливі варіанти завершення війни чи сумнівні «мирні угоди». Представники Меджлісу внесли конкретні пропозиції для посилення практичної результативності Кримської платформи та формування підсумкових документів. Сторони домовилися про подальшу спільну роботу над їх реалізацією.

UA / TR 03:00–03:10 ночі… Уже третя за ніч хвиля балістичних ракетних ударів по Києву. Здається, цього разу атака була найпотужнішою з-поміж трьох. За попередніми оцінками, загальна кількість ракет, застосованих російськими варварами проти Києва від вечора 21 жовтня до цієї години, перевищила 25. (для хроніки) ****** 03.00–03.10, gece… Bu gece Kiev’e yönelik balistik füze saldırılarının üçüncü dalgası gerçekleşti. Görünüşe göre bu saldırı, üç dalga arasında en şiddetlisiydi. İlk değerlendirmelere göre, Rus barbarlarının 21 Ekim akşamından bu saate kadar Kiev’e karşı kullandığı füzelerin toplam sayısı 25’i aştı. (Kronik için)

Пам’яті Владлена Дозорцева / Vladlena Dozorceva piemiņai Сумна звістка надійшла з Латвії. 19 жовтня в Ризі помер Владлен Дозорцев, письменник, публіцист, громадський діяч, одна з тих неординарних особистостей, із якими мене звела доля в роки перебудови та мого входження у громадсько-політичне життя Латвії. З 1987 року Владлен Дозорцев очолював літературний журнал «Даугава». У роки перебудови часопис під його керівництвом став одним із найсміливіших, найпрогресивніших і найтиражніших видань, публікуючи заборонені раніше літературні твори та найважливіші політичні статті. Це був час, коли рушилася радянська імперія, а латиський народ повертав собі право самостійно визначати власну долю. Народний фронт Латвії, до створення якого разом із багатьма латиськими інтелектуалами був безпосередньо причетний і Владлен Дозорцев, став рухом, що об’єднав людей різних національностей, переконань та життєвого досвіду довкола ідеї відновлення незалежності Латвії. Владлен Дозорцев належав до тих людей, чиє слово та авторитет слугували орієнтиром для багатьох жителів Латвії, які не були латишами. Владлен Дозорцев був одним із тих, хто своїм прикладом і громадянською позицією допомагав зрозуміти: прагнення латиського народу звільнитися від радянської залежності - це не боротьба одних проти інших, а боротьба за свободу, гідність і право кожного народу бути господарем власної долі. У ті роки я неодноразово зустрічався та спілкувався з Владленом Дозорцевим. Він був добре поінформований про трагедію кримськотатарського народу, живо цікавився діяльністю кримськотатарського національного руху, висловлював свою солідарність із його боротьбою. Владлен Дозорцев, будучи одним із лідерів і ключовим російськомовним спікером Народного фронту Латвії (НФЛ), тісно співпрацював із Асоціацією національно-культурних товариств Латвії (АНКОЛ), першим головою якої мені випала честь бути обраним у 1988 році. АНКОЛ об’єднала національно-культурні товариства, що представляли різні національні меншини Латвії, і стала важливою платформою для їхньої взаємодії та участі у відновленні незалежності Латвії. Висловлюючи смуток у зв'язку з відходом Владлена Дозорцева, я думаю не лише про людину, якої більше немає з нами. Я згадую також цілу епоху - час нашої молодості, сміливих рішень та історичного вибору, коли солідарність людей різних національностей допомагала народам звільнятися від імперських пут. Світла пам’ять Владлену Дозорцеву.

Ось вам цитата з сьогоднішньої заяви Дональда Трампа: «Зеленський не хоче припиняти війну і, ймовірно, ніколи не мав такого бажання». З кожним новим висловлюванням позиція Трампа дедалі більше наближається до кремлівських наративів, у центрі яких звинувачення президента України Володимира Зеленського в нібито у небажанні завершувати війну. Найнебезпечніше в цьому те, що подібні твердження президента США створюватимуть сприятливе тло для тих, хто всередині України прагнутиме їх використати у власних політичних інтересах. Не здивуюся, якщо вже скоро ми станемо свідками активних спроб вивести людей на вулиці під гаслами «миру», фактично вимагаючи від України капітуляції на умовах Москви. Адже саме цього й домагається Кремль: переконати світ, що "Україна сама не хоче миру", а українців - що , мовляв, причиною війни є їхня власна держава, а не російська агресія.

UA / AZ 18 жовтня - День відновлення незалежності Азербайджану! Щиро вітаємо братній азербайджанський народ із цим знаменним днем! ******* 18 oktyabr - Azərbaycanın Müstəqilliyinin Bərpası Günü! Qardaş Azərbaycan xalqını bu əlamətdar gün münasibətilə ürəkdən təbrik edirik!

Призначення Федора Щукіна очільником Дагестану виглядає не просто черговим кадровим рішенням Москви щодо своїх колоній. Це демонстративна цинічна зневага імперського центру до історії та гідності народів Дагестану, публічне приниження, просякнуте абсолютною недовірою. Федір Щукін народився в Нижегородській області, побудував кар’єру в російській судовій системі, а у 2024 році Москва доручила йому очолити Верховний суд Дагестану. Тепер, через два роки, він опинився на чолі республіки, у культурних тонкощах, традиціях та історії народів якої навряд чи встиг розібратися, а тим більше, стати для них своєю людиною. Проте Дагестан, навіть в умовах жорстокого й безжального придушення з боку Москви, це не безгосподарна територія, куди можна відрядити чергового чиновника з росії. Це батьківщина аварців, даргинців, кумиків, лезгинів, лакців, ногайців та інших народів із власною багатовіковою історією, мовами й самобутніми звичаями. Безумовно, серед них є чимало гідних постатей, які навіть в умовах політичного й економічного безправ’я могли б у межах накинутих Москвою правил гри дбати про Дагестан та його народи. Очевидно, що в цьому рішенні виразно прочитується відверто принизливий сигнал - Москва й далі не дозволятиме народам Дагестану обрати людину, якій вони могли б довірити управління на власній землі. Кремль чітко дав зрозуміти, що історія, глибокі знання, суспільний авторитет і політичний досвід є нічим порівняно з найголовнішим критерієм - відданістю Москві. Призначення Щукіна свідчить про те, що для Кремля значно зручніший той, чиє становлення відбулося поза дагестанським культурним і духовним середовищем. Пояснення цьому просте: за потреби привозний чиновник іншої культури бе вагань виконає будь-які накази й завдання центру, на відміну від місцевого політика, який має власну опору в суспільстві. Втім, тут вимальовується й інша проблема. Десятиліттями Москва вимагала лояльності, покори й стабільності, вибудовувала систему керованих еліт, а тепер, схоже, воліє не довіряти навіть власним ставленикам із числа місцевих керівників. Отже, запотиличник Дагестану - очевидний. Але водночас це й ляпас самому Кремлю: що за десятиліття колоніального управління Дагестаном Москва так і не наважилася довірити управління республікою виплеканим нею місцевим холуям. Проте це безсилля Москви є водночас і шансом для народів Дагестану вибороти свою свободу… İnşallah !

Розбудили, гади… Чотири «Циркони» один за одним. Варвари б’ють в одну точку. Мета - перерізати енергетичний зв’язок Києва з Рівненською АЕС і знеструмити столицю. (для хроніки)