Nerd Campfire

Кінематографічність часто звучить як комплімент в сторону відеоігор, але чи так це насправді? Я готовий голосно і чітко заявити, що ні. Чому це не так, та у чому зв'язок теперішнього стану відеоігор із класицизмом та романтизмом — ви дізнаєтесь із мого тексту за посиланням нижче. 👇 Читати #думки #лонгрід

В ютубі завірусився тренд, в умовах якого юзери публікують згенеровані штучним інтелектом зображення із персонажами та локаціями популярних відеоігор в стилі фентезі та сай-фай фільмів 80-х років. В основному виходить дуже атмосферно. Ось добірка моїх улюблених відео на цю тему: - Dark Souls - Ще Dark Souls - І ще Dark Souls - Elden Ring - Ще Elden Ring - І ще Elden Ring - Zelda: Ocarina of Time - Zelda: Majora's Mask - Bloodborne - Sekiro - Witcher - WoW - Morrowind - Skyrim - Baldur's Gate 2 - Fallout - Minecraft - Warhammer 40k

Gravity Circuit — це майбутній екшн платформер із явними вайбами Меґамена. Зараз в Steam доступна демоверсія гри. Я її пройшов і це дуже сильно. У демо доступно два рівня. Кожен із них відповідає якійсь темі і босу-роботу в кінці. Обидва боса мають свої ґімміки, що в свою чергу зустрічались на рівнях. Думаю, нагороди за босів теж будуть в стилі Меґамена. АЛЕ на відміну від Меґамена, головний герой Gravity Circuit надає перевагу рукопашному бою. В своєму арсеналі він також має супершвидкісний біг (інерція в комплекті), підкат, чотири слоти під спешли на вибір, три слоти під пасивки, та найважливіше — крюк. Крім того що крюк дозволяє чіплятись за поверхні і розгойдуватись, ним також можна притягувати ворогів після вбивства, брати в руки і кидати у довільну сторону. Сподобалось вибудовування ланцюжка вбивств на рівні за допомогою комбінації всього арсеналу з крюком. Рівні і боси челенджеві, але як тільки ловиш флоу - все проходиться як треба. Коротше, чекатиму! Платформи: PC, Switch, PS4/5 #шо_там_по_інді

Недавно прочитав ваншот манґу під назвою "Look Back" за авторством Тацукі Фуджімото (Fire Punch, Chainsaw Man). Я вражений. Сюжет манґи розповідає про Аюму Фуджіно, ученицю четвертого класу, яка малює коротеньку смішну чотирьохпанельну манґу для шкільної газети. Всі її однокласники в захваті від її вмінь та кажуть, що вона чуть не краща художниця в школі. І так відбувається, допоки у шкільній газеті не починають публікувати роботи ще однієї дівчини, прогульниці Кьюмото, яка не виходить із дому. Деталізація її малюнку просто вражає. На фоні неї Фуджіно починає комплексувати, що підштовхує її повністю забити на навчання і присвятити себе цій конкуренції. Проходять роки. І хоч Фуджіно значно покращила свою вміння, навчання, друзі, та решта справ заставляють її підзабити на малювання. Випускний. Викладач просить Фуджіно занести диплом прогульниці Кьюмото, на що дівчина спочатку обурюється, а потім погоджується. Прийшовши до неї додому, після незручної інтеракції Кьюмото зізнається, що весь цей час була фанаткою Фуджіно і відкрито захоплюється тим, як вона змогла поєднувати навчання із малюванням і при цьому постійно покращувати стиль. Те що стається далі — дуже складно описати. Це треба бачити. Те, як автор не використовуючи слова, тільки за допомогою малюнку, передає емоції Фуджіно та дозволяє їх відчути. І далі у історії він все більше використовує наратив саме через візуал, показуючи емоції персонажів без слів і максимально детально. Це просто надзвичайне вміння, яке на мою думку і виділяє Фуджімото як манґаку.  Також помітно, як він передає у якісь мірі й свої емоції та переживання. Так було і в Chainsaw Man, і у Fire Punch. Але саме у Look Back це найбільш виразно і не губиться у інших аспектах (бо це не шьонен манґа, ага). Цей ваншот дуже детально показує вміння Фуджімото вести наратив, який йому страшенно вдається, і у наступних його роботах тільки кращає. Помітно, як він подає експозицію не через зввичні для жанру діалоги та пояснення, а через візуальні образи. Я дуже раджу прочитати Look Back. Це короткий та емоційний твір, що дозволяє нам трішки краще зрозуміти, що ж робиться у голові у генія на ім'я Тацукі Фуджімото.  ‍  Окрема подяка веб-сайту manga.in.ua за переклад цього чудового ваншоту (це не реклама, на жаль). Приємно бачити цікаву і актуальну манґу українською.

SUPERHOT це шутер, у якому час рухається тільки тоді, коли рухаєшся ти. Я думаю всі про нього чули і всі грали. Ну а якщо не грали, то неодмінно варто. Бо як кажуть у самій грі, SUPERHOT ЦЕ НАЙІНОВАЦІЙНІШИЙ ШУТЕР У ЯКИЙ Я ГРАВ ЗА ОСТАННІ РОКИ. ‍ І хоч оригінальна гра мені сподобалась, я довго не наважувався спробувати SUPERHOT: MIND CONTROL DELETE, бо не до кінця розумів, що воно взагалі таке. Як виявилось, це свого роду продовження, що піднімає тему залежності та постійного бажання "БІЛЬШЕ". Гравець тут виступає головним героєм, якому не вистачило контенту оригінальної гри і він шукає ще. "Більше рівнів, більше зброї, більше механік, БІЛЬШЕ БІЛЬШЕ БІЛЬШЕ!" Мене такий мета-наратив зацікавив і я таки сів грати. І спочатку було навіть цікаво. Дійсно нові механіки, апґрейди, типи ворогів і рівні. Але у всьому цьому набагато менше сенсу. Принаймні так мені здалось спочатку. Сама гра продовжувала розвивати ідею нав'язливого бажання отримати від неї більше контенту, при цьому просуваючи думку, що це всього лише більше того ж самого. Гравцю прямим текстом говориться що не буде ніякого сюжету, ніякої суті, тільки більше одного і того ж. І це постійно повторюється. І десь після двох годин я дійсно почав втомлюватись. Так, я розумію що це все мета-наратив та досить цікава думка, але не зважаючи на нові механіки, це дійсно просто те ж саме. Вчора я закрив гру після чергового однотипного рівня і деінсталював її з думкою "набридло". Але сьогодні сиджу і думаю, а може так і задумано? Типу, гра довела мені що у цьому немає сенсу. Що без якоїсь суті це просто беззмістовні одноманітні вбивства. "Просто те ж саме". Чи можна вважати що я, як головний герой гри, пройшов її з точки зору посилу та ідеї? Може це кінцівка, де я усвідомлюю одержимість і перемагаю її? Думаючи про це мені тепер цікаво дізнатись решту "кінцівок". #думки

Там один мій товариш по нещастю згадав мене у своїй добірці свіжих українських контент кріейторів. Раджу ознайомитись. Список невеликий, але хороший. Ну і підпишіться на канал Кирила: INDIVID. Він шукає всякі специфічні та маловідомі тайтли в глибинах стіму і розказує, чому у них варто чи не варто зіграти.

Окремо про Nintendo Switch версію гри, а грав я саме у неї. В цілому все приємно, гра йде у 60 фпс, багато візуальних налаштувань та фільтрів. Керування типічне для шутерів на свічі, проте через те, як швидко Dusk грається, не дуже зручне перемикання на наступну/попередню зброю, а саме за допомогою двох клавіш на хрестовині. Тому щоб пристосуватись до постійних змін зброї у повітрі, в бою я використовував колесо зброї, яке, підозрюю, не для всіх є зручним варіантом. Але так особисто мені виходило максимально продуктивно грати. Погано те, що немає навіть вибору пресетів керування, проте я адаптувався. Присутнє моушен управління, що дуже допомагало при прицілюванні в портативі, та кардинально спрощує перевороти через голову в повітрі. Я навіть не пробував робити ці фліпи без моушену. Єдине що мені дуже не сподобалось: це останній рівень. Через його візуальний дизайн і кількість ворогів на екрані, у портативі було складно щось розгледіти, через що він став для мене складнішим, ніж він є насправді.

Dusk — круто! У ній пречудовий баланс ігрового процесу та левел дизайн. З одної сторони у нас швидкий ґеймплей: стрибки, стрейф, постійна зміна зброї, підкати, джамп педи та навіть розвороти у повітрі по осі Y. З іншої сторони атмосферні дослідження рівнів: платформінґ, секретки, скрімери, класичні кольорові ключі, а частина рівнів взагалі має унікальні ґімміки. Наприклад відсутність світла, ігри з гравітацією, тісні приміщення, оптичні ілюзії і т.д. Стилістично Dusk це відвал щелепи! Дуже подобається оця лоу-полі ретро естетика в антуражі досить клішованих горор локацій типу ферм, заводів, міст-привидів, церков та всякого пекельного пекла. Окремі пейзажі можна ставити на фон робочого столу чи на обкладинку вашого метал альбому. Із саудтреком та саунд дизайном - те ж саме! Дуже потужні треки, що звучать там де треба. Якщо ви любитель бумер-шутерів і ще чомусь не грали у Dusk, то... так буває взагалі? А якщо ви, як і я, ще досліджуєте жанр - то вам неодмінно варто звернути на неї увагу! #рецензії

Пройшов в коопі Untitled Goose Game. Дуже фанова штука! По своїй суті це своєрідний квест, де на локації потрібно зробити певну кількість речей, пов'язаних із ускладненням життя простим людям. Більшість із них не одноетапні, тому часто доводиться думати, що та де потрібно зробити, щоб спричинити події, записані у to-do list. Не знаю як в сінґлі, але в коопі чудити весь цей гусячий хаос було страшенно весело. Гра коротенька і проходиться за один вечір, хоча після титрів з'являється додатковий список речей, які потрібно зробити на локаціях. Якщо ви ще чомусь не грали у Untitled Goose Game і шукаєте веселу кооперативну гру на один вечір - дуже раджу спробувати. #рецензії

Пограв трішки у альфа плейтест Dark and Darker. Це командний сесійний данджен кроулер від першого лиця із елементами імьорсів сіму та батл роялю у сеттінґу дарк фентезі. ‍ Задумка проста як двері: вибираєш собі один із шести класичних класів (воїн, крадій, рейнджер, варвар, клірик чи маг); збираєш групу із трьох босяків і вас закидає у темне підземелля, по якому ходять такі ж групи босяків; збираєте еквіп та лут; стараєтесь не померти від пасток та місцевих монстрів; вбиваєте інших гравців; тікаєте від смертельної темряви, що звужується у невеличке коло в рандомній точці локації; та шукаєте по одному порталу на гравця, щоб втекти із назбираним лутом або по порталу, який перемістить вас на глибший рівень підземелля. Весь зібраний лут потім можна продавати між сесіями, а еквіп залишати на наступні. Але обережно, якщо ви помираєте - ви втрачаєте весь зібраний у попередніх партіях еквіп, що взяли із собою. Срака. Основна штука в тому, що місцеві вороги неймовірно смертоносні. В перші мої спроби я міг вмерти навіть у битві 1 на 1 із скелетом, якщо був необережний і відділився від групи. В купі із цим більшість локацій знаходиться у непроглядній темряві, що заставляє постійно ховати зброю та витягувати факел, чи кидати його на землю. Більшість пасток ваншотять або зносять майже все здоров'я. А більш скілові гравці можуть розмазати групу новачків по підлозі за лічені секунди. Гра складна і це круто вписується у атмосферу. Приходиться постійно слідкувати за відкритими дверима, щоб з них до вас не прийшов непроханий монстр чи гравець, рівномірно розділяти еквіп по гравцях, звертати увагу на оточення, приховані кнопки, ящики, скрині. Коли я трішки опанував бойову систему, звик до вибраного класу і поглибився у скіли інших персонажів - стало дуже цікаво грати. Одні із найдовших забігів були найцікавішими. Гра подарувала мені цікаві відчуття, в якійсь мірі схожі до рольової гри, де ви з групою продираєтесь через темряву і нечисть. В процесі потрібно менеджити монстрів, щоб не тратити на них забагато часу, але і не робити хвіст і не пропускати лут. Маги та клірики дуже сильні, але одночасно дуже крихкі, що робить їх ідеальною мішенню, але і одним із найсильніших ворогів. А якщо використовувати оточення, монстрів та темряву на свою користь - виходять цікаві бої із іншими гравцями. До прикладу: один раз ми попали у засітку, де воїн і варвар перекрили нам обидва виходи, а через невелику ділку у стіні ворожий маг запустив у нас вогняну кулю, яка смертельно поранила мене і вбила обох моїх напарників. Ще через секунду я вже лежав на землі. Або коли ми відступали від групи добре екіпірованих гравців на територію, яку ми вже дослідили і знали, що на підлозі і у стінах є шипи. Ми погасили наші смолоскипи і розійшлись і сусідні коридори, дочекались поки вороги попадуть у пастку і потім швиденько їх добили. І хоч бойова система виглядає трішки незграбною, а за дві години що я грав ми перемогли лише один раз — це був дуже веселий та атмосферний досвід. Цікаво, якою гра буде на релізі. #думки #шо_там_по_інді

🏆 Мій вибір в рамках Nerd Campfire Awards 2022 Мені завжди страшенно складно вибирати щось одне улюблене із купи улюбленого. Але я це зробив. До вашої уваги, цьогорічні ігри, які я вважаю кращими у зазначених мною номінаціях. В завершення я тільки хочу подякувати всім, хто брав участь у NCA2022, хто обговорював зі мною ці ігри та ділився думками. Я щиро надіюсь що вам було цікаво, бо в першу чергу я робив ці нагороди для того, щоб звернути вашу увагу на всіх номінантів і знайти для себе щось нове та цікаве по категоріях. По суті всі ці ігри були достойні перемоги, я просто хотів ще раз висвітлити найяскравіші релізи цього року. Якщо ви не грали чи навіть не чули про якихось номінантів - так і треба було. Я хотів розбудити у вас цікавість та жагу досліджень. Дуже надіюсь що хоч трішки, але мені це вдалося. Бо саме у цьому я бачу суть цього каналу на даний момент: бажання досліджувати, обговорювати та розширяти кругозір стосовно того, що ми так любимо. Дякую за те, що були зі мною цей рік!

🏆 Підсумки голосувань читачів каналу в межах Nerd Campfire Awards 2022 Що ж, це було цікаво. Я не став виділяти одного переможця у всіх номінаціях, крім одної. Натомість, я вказав топ-3 цьогорічних відеогри у кожній із них. У деяких випадках через однакову кількість голосів вийшло по кілька тайтлів на одне місце. Що ви думаєте про ці результати і наскільки ви з ними не згідні - пишіть у коментарях. Якщо ви пропустили ці голосування, раджу почитати опис кожної із номінацій і загальні правила нагород за цим посиланням.

Новий монтаж пригод Олега зі стрімів по Mount & Blade II: Bannerlord вже на ютубі. Монтував як завжди BoBro, за що йому величезна дяка! Приємного перегляду. #відео

The Messenger — це грамотно зроблений адреналіновий екшн-платформер із елементами метроїдванії та твістом про подорожі в часі. Спочатку гра здається просто якісним клоном класичних Ninja Gaiden із веселими діалогами, непоганим гумором та доволі стандартним арсеналом головного героя. Проте на середині вона робить кілька жирних сюжетних та ґеймплейних поворотів і непогано дивує. Хоч графічно гра виглядає прям як ретро, при цьому керування відчувається напрочуд плавним і точним. Саундтрек шикарний, не було ні одного треку у грі, щоб я не махав під нього головою. Він ідеально підходить під тутешній платформінґ. Вороги дуже пасивні, а у другій половині гри взагалі слугують більше допомогою у переміщенні, ніж перепоною. Боси норм, але не дуже складні. Саме платформінґ — зірка цього шоу. Він вимагає від гравця швидких і чітких дій, але при цьому не відчувається занадто складним, тому проходити гру було суцільним задоволенням. Якщо любите скілбейсд платформери та естетику Ninja Gaiden - рекомендую! #рецензії

Я не знаю як я це пропустив, але Netflix анонсували аніме по відеоігровій серії Onimusha. Поки тільки кадри. Чекаємо трейлер. До речі, на кадрах можна побачити Міямото Мусаші, відомого історичного мечника, якого тут чомусь зобразили із зовнішністю культового актора Тошіхіро Міфуне

Hopoo Games анонсували Risk of Rain Returns, ремейк першої частини космічного роуґлайта 2013 року. Крім оновленого графічного стилю, у гра включатиме: - весь контент оригінальної Risk of Rain - покращений саундтрек, плюс нові треки - ребаланс ґеймплею - нові персонажі - альтернативні абілки для розблокування на кожного персонажа (в оригінальній грі їх не було) - нові предмети (деякі із Risk of Rain 2) - нові вороги - нові інтерактивні об'єкти - нові варіації локацій - перероблений мультиплеєр (у оригінальній грі із ним були деякі проблеми) - оновлений код, що дозволить додавати у гру в майбутньому речі, які в оригінальну RoR неможливо було додати Особисто я у перший RoR грав небагато, але другу в коопі обожнюю. Тому буде привід знову спробувати осучаснену першу частину. Зайвим не буде, враховуючи що кооперативних роуґлайтів не так вже і багато. #шо_там_по_інді

Отже, це була остання номінація Nerd Campfire Awards 2022. У вас є змога голосувати до п'ятниці 23-го, після цього я закрию всі голосування, зроблю підсумки та опублікую як переможців за версією підписників, так і моїх особистих. Якщо ви пропустили все це, переходьте за цим посиланням, читайте пости, голосуйте та коментуйте.

NCA 2022 Номінація: Гра року Ну і одвічне питання: що слід вважати грою року? Чесно, поняття не маю. По-моєму, навіть у порівнянні з усіма попередніми, ця номінація найбільш суб'єктивна, але чомусь саме її всюди прийнято обговорювати і ставити в приклад. Разом із тим у неї найскладніше вибирати претендентів, бо якогось адекватного критерію чи аспекту тут немає. Ви скажете: "треба брати до уваги всі аспекти", а я відповім "ні". Бо всі вони також суб'єктивні і для когось частина із них важливіша, а для когось навпаки. Тому вибирав по відчуттях. Але я підозрюю що більшість навіть не дочитали до цього місця, клікнули на елден рінг чи годофвор і вийшли. І це їхнє право. А ті хто дочитав: надіюсь вам було цікаво протягом цих десятьох днів. Бо я старався зробити не просто сухе голосування, а й ділитись думками про різні аспекти відеоігор. Надіюсь, ви знайшли для себе щось нове. Згодом оголошу про дату закінчення голосування і зроблю пост-підсумок, після чого опублікую моїх фаворитів у цих же номінаціях.

NCA 2022 Номінація: Кращі ігри попередніх років. У сучасному світі практично неможливо грати тільки у новинки. Майже постійно виходить щось цікаве, саме тому ми і заводимо беклоги. Ця номінація присвячена іграм, які вам найбільше сподобались у 2022, але не вийшли цього року. Назвіть у коментарях три таких гри і поділіться враженнями від них.