БОЄ

У Росії дефіцит снарядів? "Майже півмільйона боєприпасів ворог витратив на Сході тільки минулого тижня", - заявила заступниця Міністра оборони України Ганна Маляр. За її словами, минулого тижня росіяни обстріляли Схід понад 9 тисяч разів   Це в середньому 70 тисяч в день. І тільки на частині фронту.   Це точно свідчить, що в Росії НЕмає дефіциту БК. Є проблема зі стволами до ствольної артилерії, є менше насичення окремих ліній фронту (ми вибили сотні одиниць), але немає проблем з БК.   І якщо експерти чи окремі офіційні особи заявляють про дефіцит, то це не відповідає дійсності.     Якщо на папері є різниця між АГС та мінометом, Градом та Торнадо, то військовим приліт є приліт. Можна подряпини не отримати при авіаударі, і отримати поранення чи загинути від ВОГу. 

Правильний висновок, але поганий прогноз   Реакція на пояснення аналітика Гаді. Частина II. Початок тут   «... є докази зменшення результативності ударів HIMARS завдяки ефективним контрзаходам Росії. (Це важливо мати на увазі щодо будь-якого потенційного тактичного впливу постачання ракет ATACM).»   Результативність ударів HIMARS зменшилась. Але це не тільки проблема, а й демонстрація їх ефективності.   Ми використовували HIMARS для знищення складів, штабів, логістики та місць скупчення ворога. РОВ врахували дальність системи та відійшли в глиб окупованої території. Це почало створювати проблеми для їх логістики, забезпечення та управління військами.   HIMARS не використовується для ураження по всіх видах цілей. Він не буде використовуватись замість систем Град, Ураган або ствольної артилерії.   Його переваги точності, тому потрібне чіткі ціле вказування там де не може дістати інший вид артилерії. А це як робота агентів (росіяни активно проводять фільтраційні заходи) так і аеророзвідки (РОВ мають насичене ППО)   Звичайно, що росіяни навчились перехоплювати частину ракет до HIMARS, але це не критичний відсоток. І подолати їх ППО він може шляхом більшого залпу.    І саме тому нам треба постачання ракет ATACM, щоб відсунути росіян ще далі, а на окупованій території в багатьох випадках загнати в пастку. І на початковому етапі це буде мати такий самий ефект як і поява HIMARS. РОВ пристосовувались до нових ракет понад пів року.   Результати від ракет Storm Shadow – це чудовий приклад чому нам потрібно надати ATACM. Але що тут важливо – ми не повинні отримати тільки ці ракети. Паралельно нам потрібні  ракети приманки для російської ППО та ракети для знищення їх ППО. А для того, щоб вони летіли на більшу відстань потрібні західні літаки.   Тому коли західні аналітики пишуть про важливість системності та синхронності дій у СОУ то це ж стосується і західної допомоги. Отримання ракет ATACM та літаків з відповідними ракетами дозволило б військам на полі бою діяти не в складі відділення, а батальйону та бути більш маневреними. 

Пояснення бойових дій: це не тільки прості відповіді   Намагання пояснити все, що відбувається на полі бою чіткими та однозначними відповідями викривлює реальну ситуацію.   Завжди буде мінімум кілька варіантів відповіді на схожу ситуацію, але на різних ділянках фронту.   Франц-Стефан Гаді, старший науковий співробітник Інституту міжнародних стратегічних досліджень і Центру нової американської безпеки написав великий матеріал про український контрнаступ. Це дуже якісна аналітика, що показує ситуацію на фронті з різних сторін. Проте не все так однозначно як він намагається подати. А озвучені ним проблеми не завжди мають повноцінні пояснення.   По-перше, рекомендую прочитати його висновки, особливо тим хто в рожевих окулярах.   По-друге, ці висновки не варто поширювати на всю ширину фронту та не узагальнювати на всі бригади та з’єднання, як пробують робити.  Але й не треба їх відкидати, як «не професійні», «далекі від реальності». На відміну від українських військових аналітиків він приїжджав на фронт, а не писав зі своєї квартири.     По-третє, розберу кілька моментів про які він писав детальніше. Сьогодні буде про «деякі українські штурми були зупинені російськими ПТРК ще до того, як вони досягли першого мінного поля»   Росія попри заяви української пропаганди вчиться. При обороні окупованих територій півдня України (вони зараз найважливіші для росіян) росіяни максимально врахували досвід знищення своїх військ у лютому-березні 2022 року.   РОВ сформувала мобільні групи з ПТРК, постійно здійснює аеророзвідку, щоб та могла корегувати дій не тільки артилерії, але й таких груп. Також у разі висування наших колон росіяни не завжди кидають свою бронегрупу чи «м'ясо», або не чикають спрацювання мінних полів, а використовують армійський спецназ.   Внаслідок кращої навченості та досвіду (порівняно з їх мобіками) він може швидко і якісно завдавати удару. Відповідно в разі тривоги мала група спецназу висувається у визначений район для ураження (все це розраховується заздалегідь). Відпрацьовує і швидко відступає (свої мінні поля вони знають). Таким чином наноситься ураження нам, вони не світять свою артилерію, а у разі зупинки колони по ній вже можуть працювати як бійці з першої лінії оборони, так і краще відпрацювати артилерія (з першого залпу і зразу відкотитись, щоб по ній не відпрацювали).      Такі дії не є новиною для СОУ, але з ними досить важко боротись. Проте Росія не здатна таку систему оборони реалізувати по всій лінії оборони. Тому ці групи армійського спецназу діють тільки на найнебезпечніших для окупанта напрямках.   Ще один важливий момент рельєф півдня України дозволяє росіянам використовувати їх ПТРК на максимальні відстані ефективності. Засідку за 5 км до колони важко виявити, якщо її зробили профі. І тут ніяка виучка в західних інструкторів не допоможе. Ми воюємо з армією, а не племенами в пустелі.   І однією з протидій їм є якраз робота нашої піхоти малими групами, що критикується західними експертами. Відділення просувається через мінні поля, займає позиції між російськими позиціями, глибинна розвідка проникає в тил ворога звідки вже й корегуються удари, артилерії, рух колон та виявляються засідки ворога, щоб обійти чи нанести по них удар на випередження.   Війна це не лінійна подія. Тут є дуже багато факторів, що впливають на події, які не завжди можна спрогнозувати за допомогою попереднього моделювання.        Аналіз Гаді за посиланням http://surl.li/juxyb

Чому Росія забрала літаки й гелікоптери з Білорусі?   Вдень 5 серпня з Білорусі вилетіли 9 винищувачів (Су-34 і Су-30СМ) та 11 гелікоптерів (Мі-8 і Мі-24) Росії, повідомляє моніторингова група "Беларускі Гаюн".   Наразі рано стверджувати, що вся авіація покинула територію Білорусі. Але це точно більшість. Можливо ще залишився 1 гелікоптер, 1 Су-34  та 2 Су-24МР. Існує імовірність, що вони повернулись в Росію раніше і були не зафіксовані.   Які варіанти чому забрали гелікоптери та літаки? ·       Ротація. Це найпростіший варіант. Але в попередні рази літаки так і не повертались. ·       Посилення свого угруповання на півдні України або збільшення ударів по території Сумської та Чернігівської обл.   ·       Вигадана самостійність. Тепер Росія може заявляти, що на території Білорусі немає їх військ, навіть у спільному угрупованні та буде видавати Лукашенка як самостійного гравця. ·       Всі завдання на території Білорусі тепер будуть виконувати найманці (вагнерівці), від яких Росія теж відхрещується. А як ми знаємо у них можуть з’явитись і гелікоптери, і літаки, і танки. Але цього разу цю техніку можуть надати вже не в Міноборони Росії, а Білорусі. ВАЖЛИВО: стратегічно ситуація для України змінилась мало. 

Станіслав Безушко У нас чомусь кращі сини та дочки України гинуть на війні. Але є ще «кращі», яких треба зберегти для культури, економіки, спорту і так далі. Інколи складається враження, що відсутнє розуміння головного – якщо програємо на фронті, все інше вже не матиме значення. https://iq.net.ua/iak-pokrashchiti-mobilizatsiiu/

Не кажу, що ця операція може відбутись найближчим часом, або на неї кинуть всі зусилля та ресурси. Такі операції можливі із настанням осіннього бездоріжжя та початком зими. Тоді бойові дії в степах паралізують погодні умови, і деякі партнери будуть вимагати від нас початку мирних переговорів через завмирання просування. Але якщо ми покажемо просування, то це може вплинути на їхню позицію. https://iq.net.ua/shturm-donietska/

Загроза від найманців на території РБ для України   Подальші тези – це не констатація факту, а потенційні сценарії та ризики, що можуть з’явитись чи є частково.   Перше завдання найманці вже виконують і досить успішно. Вони постійно підіймають інформаційні хвилі та провокують появу фейків про наступ з території Білорусі. Це наразі не можливо!!! Але … хто слухає аргументи…   Серед найманців є україномовні. Вони можуть проникати на територію України як чоловіки, що вивозили сім’ї у перші дні повномасштабного вторгнення, тому не мають штампів про виїзд. Відсутність акценту буде ускладнювати їх виявлення. Також ці люди можуть по одному перетинати кордон, в тому числі з території Польщі. Їх завдання: максимально проникнути на територію України та організовувати диверсії (із засобами може допомогти кримінальний світ), проводити професійну розвідку та коригувати ракетні удари по інфраструктурі й військових об’єктах.      Диверсії та провокації на кордоні. З потенційним короткотривалим заглибленням у нашу оборону. Створення та посилення напруги, які мають змусити нас використати резерви для прикриття кордону, а не наступу.   Провокація під чужим прапором. Імітація удару білоруських сил по території України, щоб викликати удар у відповідь та звинуватити нас в агресії й таким чином втягнути у бойові дії білорусів. Може бути навіть атака польського кордону під виглядом українців на стику трьох держав, щоб спровокувати погіршення наших відносини з поляками.   Завдавати ударів з території Білорусі по території України (в тому числі дронами-камікадзе). Білоруський режим буде заявляти, що він не винен, бо не він атакує. Росія скаже, що не може нести відповідальність за найманців які в іншій державі. І наших партнерів ці відповіді влаштують.   Нагадую, це тільки тези про потенційні сценарії. І всього цього може й не бути. 

Скільки найманців у Білорусі Це мої підрахунки на основі відкритих даних   Станом на 3 серпня їх чисельність близько 7 000 На озброєнні у них не менше 23 броньовані автомобілі Загалом мають близько 950 одиниць різної техніки (логістичної)     Навіть спільно з білоруськими військовими цієї кількості мало для атаки на Україну.   Представників саме російської регулярної армії (в тому числі мобілізованих) на території РБ зараз мінімум (пілоти, обслуга техніки та аеродромів, окремі спеціалісти, частина спільного угрупування військ), не більше 700-1000 військових.   Ще пару тижнів найманці будуть налагоджувати свій побут та почнуть активно працювати з армією РБ та над диверсійно-розвідувальними завданнями. Буде багато провокацій (в першу чергу інформаційних). Головна мета це створення напруги на кордоні з Польщею та Литвою. Наступне завдання – підготовка найманців для операцій вагнерівців у різних країнах світу. Для Лукашенка вони будуть готувати армію та нові підрозділи силовиків протистояти Полк імені Кастуся Калиновського. Завдання щодо України опишу окремо. 

Що може очікувати на нас, якщо партнери зменшать підтримку: • Збільшення витрат на війну. • Інтенсифікація мобілізації. • Можливі прориви нашої оборони та постійні зміни ситуації на полі бою. • Ми самі будемо проти Росії у боротьбі на витривалість. • Після чергових російських обстрілів світло з’являтиметься не за кілька годин, а за декілька тижнів. Тому тут варто відзначити правильну риторику влади, яка вимагає від партнерів обіцянки підтримувати нас до перемоги. Нашої перемоги і в нашому розумінні. https://iq.net.ua/pierieghovori-v-kintsi-roku-iak-zminitsia-viina-2/

Другий фронт   Його появи дуже хотіли ми, щоб Росія була змушена розриватись між війною в Україні та розв'язанням внутрішніх проблем. Але акція Пригожина – це гра системи влади самої з собою. Жодна з «республік» чи опозицій не готова вступити у відкритий конфлікт із системою влади, бо є її частиною. Ну і вигаданої окупації Китаєм Сибіру наразі немає і не буде, до поки Росія не розвалиться.      А ось Росія змогла організувати другий фронт. Він не має прямого відношення до України та не впливає на ситуацію на полі бою зараз. Але в перспективі створить нам проблеми.   Події на кордоні Польщі та Білорусі та викриття шпигунської мережі на території наших західних сусідів показує, що Росія активно включилась у внутрішню політику поляків. Також росіяни намагаються перемкнути фокус уваги країн НАТО із допомоги Україні на захист своїх східних кордонів.   З наближенням виборів тиск на Польщу буде тільки посилюватись. У жовтні цього року поляки обиратимуть двопалатний парламент. Буде сформовано новий Уряд. Від цих виборів залежить не тільки ситуація в самій Польщі, а й політика щодо України. Росії важливо вибити одного з наших союзників. А теперішня влада Польщі може не отримати впевненої перемоги. А золота акція у формуванні Уряду може бути в  альтернативних правих «Конфедерація», що набирають популярності серед поляків. Вони не дуже підтримують допомогу Україні.      Заяви, що вагнерівці не несуть загрози НАТО – це добре. Але їхнє основне завдання це створення напруги на кордонах та провокація великих витрат Альянсу не на допомогу Україні, а на свою безпеку, збільшення контингенту, зменшення переданої техніки та зміщення акцентів в інформаційному полі. Також знову можливе використання біженців, яким цього разу прорвати кордон будуть допомагати найманці. 

«Контрнаступ не дав результату». Це правда?   Такі та схожі заголовки й тези часто можна прочитати не тільки в російських пропагандистів, а й іноземних ЗМІ. Такі ж думки озвучують й українці.   Але…   Що таке результат?   Відповіді у військових та цивільних і політиків тут можуть бути різні.   Для цивільних та політиків все дуже просто – звільнення території та великої кількості населених пунктів чи великих міст. Цього на півдні України наразі немає. Відповідно логіка їм підказує, що й результату немає.   Проте з військової точки зору навіть без звільнення територій результат є (може бути): знищення російської артилерії, значне ураження логістичних шляхів, знищення штабів, складів та опорних пунктів, ліквідація особового складу ворога та його оперативного резерву. І вже при наступному великому ударі у росіян не буде потрібних сил та засобів, щоб стримати наше просування на значніші відстані та у глиб окупованих територій.      Коли ми наступали в кілька етапів на правому березі Дніпра минулого року, то теж не було видимого результату після кожного штурму чи удару. Видимого результату прийшлось очікувати п'ять місяців. І це при тому, що там лінія оборони була менш насичена ніж зараз у Запорізькій області.   Тому треба набратись терпіння і забути про будь-який тиск на СОУ, щодо результатів наступу.        P.S. Так, ми зазнали втрат, як людей, так і техніки. Це неминуче. Техніка виконала своє призначення.  Втрата людини – це трагедія та ціна нашої перемоги й свободи. І ми далі будемо зазнавати втрат, без цього не буде бажаного результату.

Лимано-Куп'янському напрямок РОВ розширили зону контролю в районі н.п. Кармазинівка. Просування вперед ще близько 2 км. Ворог закріплюється та перекидає техніку. Налагодив переправи через річку. На інших ділянках фронту ворогу вдалось вибити нас з кількох вогневих позицій. Нам не вистачає артилерії різного рівня та калібрів.

#думкизфронту «Крик душі» від військового з фронту   Бойова підготовка НЕ змогла виконати ті завдання, які були на неї покладені.   Це сказано дуже лагідно, щодо всієї структури.   До початку війни, нагадаю, бо багато людей в нас чомусь забувають рік початку, а саме з 2014 року, бойової підготовки у військах не було. Був лише документальний обіг, з фіктивними проведеннями занять.   Після початку війни ситуація дещо покращилась, нажаль не на довго. Знову всі органи повернулися до проведення занять на папері. І так продовжувалось до 24 лютого 2022 року. Більш ініціативні командири підрозділів намагалися організувати бойову підготовку власними силами. Бо від управління чули лише – «Проводьте заняття, потім прийдемо перевіримо чи заповнені журнали та, чи зроблений розклад». Про матеріальне забезпечення і мови не велося.   Ті ж командири за власні кошти купляли все необхідне, нажаль. І якось, зі скрипом, люди навчалися. З’явились інструктори, ініціативні, але знову ми повертаємось до «совку» в управліннях, яким нічого не потрібно. Тому вся новітня програма підготовки повернулася до застарілих методів.   Повномасштабне вторгнення показало, є ще командири, які не можуть прийняти рішення, бо бояться «отримати по шапці». А те що люди гинуть на полі бою їх не так турбує.   У мотивованих підрозділах ситуація набагато краща. Командири навчають людей необхідного, для збільшення ефективності на полі бою. Багато чого залежить від особового складу, який навчається. Якщо, пробайдикувати на навчаннях, ефективність буде відповідна.   З кожним днем ініціативні та прогресивні отримують порання, гинуть захищаючи нашу Батьківщину. На їх місце приходять не досвідчені та не ініціативні… Якісний склад зменшується. Підготовлених ще менше. Тому ми й бачимо те що бачимо.   Зараз багато органів спрямували свою діяльність на показові заняття, обрали найбільш підготовлених бійців, зняли гарну картинку…   А інші чим займаються? Тому без правильної організації, без мотивованих командирів, без вмотивованого особового складу різних рівнів нас можуть чекати негативні наслідки.

Просування росіян на Лимано-Куп'янському напрямку Виступ який ви можете бачити на карті між н.п. Ковалівка та Кармазинівка - це успіх росіян за останній тиждень. Вони змогли просунутись на глибину до 3 км. Ширина цієї ділянки фронту теж близько 3 км.  Проте варто зауважити, що позиції не є статичними й не розміщені саме так, як нанесено лінії на карті.  В таких випадках це означає, що наші сили відійшли за запасні позиції, а росіянам вдалось розмістити свої СП у трьох посадках за н.п.  Проте в цьому районі РОВ підтягують резерви та нових штурмовиків, щоб продовжити наступ.  ВАЖЛИВО: прориву нашої оборони не було; РОВ не отримали оперативного простору; їм вдалось нас тільки відтіснити.

#думкизфронту На які проблеми на фронті варто звернути увагу? Противник постійно здійснює обстріли передових позицій Сил оборони України.   Захисники знаходяться в статичній обороні. Вони на собі відчувають тяжкість та моральний тиск, постійно під танковими, артилерійськими та мінометними обстрілами. З часом люди піддаються тиску, внаслідок чого моральний стан погіршується.   З’являються питання «Навіщо нам це» або «Чому ми тут сидимо». Багато питань «Що відбувається на фронті?», «Які успіхи наших військ на полі бою» та навіть «Що робиться перед нами, скільки ворога знищила наша артилерія?».   На мою думку, в підрозділах, де є такі проблеми, слабко розвинена психологічна та моральна підтримка. Хлопці після зміни отримують інформацію вже після виходу з позицій та не завжди перевірену. Психологи не завжди компетентні та не розуміють проблему кожного бійця.   Заступники командирів по роботі з особовим складом різних рівнів не завжди розуміють, що вони мають робити. Бо у відносно спокійний час вони займалися «паперовими» справами, анкетами, інформаційними стендами й тому подібним. На позиціях не часто їх можна зустріти.   Тому і морально психологічний стан бажає бути кращим… Розв'язання проблеми може стати, банальне доведення про успіхи перед переднім краєм своїх військ, короткі дайджести через засоби зв’язку з можливістю розсилання повідомлень. Після зміни з позицій робота психологів. Кожен має робити свою роботу на цій війні, за для нашої перемоги.   Ці думки опубліковані в рубриці #думкизфронту від військового, який на цей час бере участь в бойових діях.  

Реформа Верховної ради   В парламенті залишилося 404 депутати (новий рекорд). Чи відчули ми, що зараз над українським законодавством працює менше обранців? Чи страждаємо ми що немає ще 46 депутатів. Ні й, ні.   Теперішня ситуація дуже добре показує, що після перемоги головний законодавчий орган країни теж має бути реформований. Нам не потрібна така кількість депутатів. Вони реально у більшості не є представниками людей, яких потребує кожен українець.   Для розв'язання побутових питань та проблем, які виникають у кожного з нас ефективно має діяти місцева влада. А відповідно надалі має посилюватись місцеве самоврядування, а реформа децентралізації повинна отримати логічне завершення.     Понад два роки тому писав на цю тему. Більшість тез актуальні й сьогодні http://surl.li/jhvbr 

Станіслав Безушко На мою думку, зараз в Росії сформувалось сім груп військових, що можуть виступити на боці того чи іншого керівника або олігарха. Вони вже мають прихильників та противників серед високопосадовців та впливових бізнесменів. Російські еліти розпочали робити свої ставки, і навіть Путін вже не впевнений, на кого з силовиків можна покластись. https://iq.net.ua/bitva-siemi-armii/

  Резерв російської армії   В кінці минуло року в Росії розпочали вносити зміни в законодавство для того, щоб без мобілізації мати змогу залучити більше людей до служби та відновити втрати контрактників.   Перші результати ми скоро побачимо.   Так у квітні Кремль дозволив строковикам у перший же день служби підписувати контракт. Під час весняного призову за даними росіян було призвано 147 тисяч осіб. Це на 12-19 тисяч більше ніж у попередні сім років. Можна припустити, що ця різниця і є нові контрактники, що були призвані, а потім підписали контракт.      Також у грудні Шойгу оголосив, що призовний вік складе 21-30 років. Проте не так сталось, як гадалось. У російську армію призиватимуть у віці 18–30 років, нижню межу призовного віку вирішено не підвищувати (верхню підняли на три роки), про це повідомив голова комітету Держдуми з оборони Андрій Картаполов. За його словами, його Комітет підтримав відповідну поправку. Нова норма почне працювати під час весняного призову 2024 року.   Ось так Росія шукає резерви. Наразі їм вистачає цього для того, щоб тримати оборону. Також у них не зупинялась мобілізації й в середньому 20 тисяч осіб мобілізують кожного місяця.   

Знову про Лимано-Куп’янський напрям   Якщо вам про щось не говорять, то це не означає, що цього немає.   Багато деталей тут   ✍️ Така ситуація там не день і не два. Те, що суспільство сконцентрувало свою увагу на Бахмуті, потім на наступі не означало що на інших ділянках все спокійно. ✍️ З грудня минулого року (8 місяців вже) росіяни зупинили наше просування, збудували кілька ліній оборони, налагодили логістику, нагнали техніки та людей, підготували штурмовиків (окремі підрозділи), проводять постійні штурми наших позицій. ✍️ Мають тактичні успіхи та наразі задають тон на лінії зіткнення. Проте нашу оборону вони не прорвали та не змогли завдати критичних втрат. ✍️ Українські військові теж дуже добре б’ють ворога. Знищується техніка, бази та жива сила.   ✍️ Якщо коментувати всі зміни за добу на ЛБЗ, то офіційні спікери не менше 10 раз мають заявляти про штурми та зупинку просування ворога. Але немає потреби реагувати на все.     ✍️ Ми маємо перевагу в артилерії (якість систем, дальність, точність) на окремих напрямках, як біля Бахмута. Але росіяни досі мають перевагу в кількості БК. І якщо вони не влучають в ціль та немає загиблих, то просто «переорюють» місце позиції так, що там немає за що чіплятись і тримати СП чи лінію оборони. ✍️ На цьому напрямку росіяни можуть дозволити собі використати в 10-15 раз більше снарядів. ✍️ На окремих ділянках росіяни обстрілюють 120-ми мінами, а ми відповідаємо 80-ками, вони нас криють Градами та 152 снарядами, а ми не маємо чим відповісти…   Ситуація важка, але немає катастрофи чи провалу, немає нашого успіху чи підготовки до швидкої деокупації. Є методична та важка робота Сил оборони України, неймовірні зусилля піхоти, що витримує таке про що не пишуть в книжках та не знімають фільми.   Чому зараз стали більше говорити про цей напрямок? ▶️ Це відбулось з подачі спікерів Міноборони. ▶️ Це правильний крок. Так інформують про ділянку фронту більш детально, ми знаємо що не тільки наступаємо і приходиться захищатись. ▶️ Це знімає частину ілюзій про швидку перемогу і «відпочинок в Криму цього року». ▶️ Це балансує інформаційне поле та відволікає він наступу на півдні, що знімає інформаційний тиск на армію.      P.S. Все, абсолютно все, що ви читаєте про бойові дії та війну сприймайте критично. Особливо якщо це емоційні повідомлення. Не існує абсолютної правди. Будь, що ви читаєте це інтерпретована кимось інформація.