БОЄ

Реформа Верховної ради   В парламенті залишилося 404 депутати (новий рекорд). Чи відчули ми, що зараз над українським законодавством працює менше обранців? Чи страждаємо ми що немає ще 46 депутатів. Ні й, ні.   Теперішня ситуація дуже добре показує, що після перемоги головний законодавчий орган країни теж має бути реформований. Нам не потрібна така кількість депутатів. Вони реально у більшості не є представниками людей, яких потребує кожен українець.   Для розв'язання побутових питань та проблем, які виникають у кожного з нас ефективно має діяти місцева влада. А відповідно надалі має посилюватись місцеве самоврядування, а реформа децентралізації повинна отримати логічне завершення.     Понад два роки тому писав на цю тему. Більшість тез актуальні й сьогодні http://surl.li/jhvbr 

Станіслав Безушко На мою думку, зараз в Росії сформувалось сім груп військових, що можуть виступити на боці того чи іншого керівника або олігарха. Вони вже мають прихильників та противників серед високопосадовців та впливових бізнесменів. Російські еліти розпочали робити свої ставки, і навіть Путін вже не впевнений, на кого з силовиків можна покластись. https://iq.net.ua/bitva-siemi-armii/

  Резерв російської армії   В кінці минуло року в Росії розпочали вносити зміни в законодавство для того, щоб без мобілізації мати змогу залучити більше людей до служби та відновити втрати контрактників.   Перші результати ми скоро побачимо.   Так у квітні Кремль дозволив строковикам у перший же день служби підписувати контракт. Під час весняного призову за даними росіян було призвано 147 тисяч осіб. Це на 12-19 тисяч більше ніж у попередні сім років. Можна припустити, що ця різниця і є нові контрактники, що були призвані, а потім підписали контракт.      Також у грудні Шойгу оголосив, що призовний вік складе 21-30 років. Проте не так сталось, як гадалось. У російську армію призиватимуть у віці 18–30 років, нижню межу призовного віку вирішено не підвищувати (верхню підняли на три роки), про це повідомив голова комітету Держдуми з оборони Андрій Картаполов. За його словами, його Комітет підтримав відповідну поправку. Нова норма почне працювати під час весняного призову 2024 року.   Ось так Росія шукає резерви. Наразі їм вистачає цього для того, щоб тримати оборону. Також у них не зупинялась мобілізації й в середньому 20 тисяч осіб мобілізують кожного місяця.   

Знову про Лимано-Куп’янський напрям   Якщо вам про щось не говорять, то це не означає, що цього немає.   Багато деталей тут   ✍️ Така ситуація там не день і не два. Те, що суспільство сконцентрувало свою увагу на Бахмуті, потім на наступі не означало що на інших ділянках все спокійно. ✍️ З грудня минулого року (8 місяців вже) росіяни зупинили наше просування, збудували кілька ліній оборони, налагодили логістику, нагнали техніки та людей, підготували штурмовиків (окремі підрозділи), проводять постійні штурми наших позицій. ✍️ Мають тактичні успіхи та наразі задають тон на лінії зіткнення. Проте нашу оборону вони не прорвали та не змогли завдати критичних втрат. ✍️ Українські військові теж дуже добре б’ють ворога. Знищується техніка, бази та жива сила.   ✍️ Якщо коментувати всі зміни за добу на ЛБЗ, то офіційні спікери не менше 10 раз мають заявляти про штурми та зупинку просування ворога. Але немає потреби реагувати на все.     ✍️ Ми маємо перевагу в артилерії (якість систем, дальність, точність) на окремих напрямках, як біля Бахмута. Але росіяни досі мають перевагу в кількості БК. І якщо вони не влучають в ціль та немає загиблих, то просто «переорюють» місце позиції так, що там немає за що чіплятись і тримати СП чи лінію оборони. ✍️ На цьому напрямку росіяни можуть дозволити собі використати в 10-15 раз більше снарядів. ✍️ На окремих ділянках росіяни обстрілюють 120-ми мінами, а ми відповідаємо 80-ками, вони нас криють Градами та 152 снарядами, а ми не маємо чим відповісти…   Ситуація важка, але немає катастрофи чи провалу, немає нашого успіху чи підготовки до швидкої деокупації. Є методична та важка робота Сил оборони України, неймовірні зусилля піхоти, що витримує таке про що не пишуть в книжках та не знімають фільми.   Чому зараз стали більше говорити про цей напрямок? ▶️ Це відбулось з подачі спікерів Міноборони. ▶️ Це правильний крок. Так інформують про ділянку фронту більш детально, ми знаємо що не тільки наступаємо і приходиться захищатись. ▶️ Це знімає частину ілюзій про швидку перемогу і «відпочинок в Криму цього року». ▶️ Це балансує інформаційне поле та відволікає він наступу на півдні, що знімає інформаційний тиск на армію.      P.S. Все, абсолютно все, що ви читаєте про бойові дії та війну сприймайте критично. Особливо якщо це емоційні повідомлення. Не існує абсолютної правди. Будь, що ви читаєте це інтерпретована кимось інформація.  

Знову про Лимано-Куп’янський напрям   Якщо вам про щось не говорять, то це не означає, що цього немає.   Багато деталей тут   ✍️ Така ситуація там не день і не два. Те, що суспільство сконцентрувало свою увагу на Бахмуті, потім на наступі не означало що на інших ділянках все спокійно. ✍️ З грудня минулого року (8 місяців вже) росіяни зупинили наше просування, збудували кілька ліній оборони, налагодили логістику, нагнали техніки та людей, підготували штурмовиків (окремі підрозділи), проводять постійні штурми наших позицій. ✍️ Мають тактичні успіхи та наразі задають тон на лінії зіткнення. Проте нашу оборону вони не прорвали та не змогли завдати критичних втрат. ✍️ Українські військові теж дуже добре б’ють ворога. Знищується техніка, бази та жива сила.   ✍️ Якщо коментувати всі зміни за добу на ЛБЗ, то офіційні спікери не менше 10 раз мають заявляти про штурми та зупинку просування ворога. Але немає потреби реагувати на все.     ✍️ Ми маємо перевагу в артилерії (якість систем, дальність, точність) на окремих напрямках, як біля Бахмута. Але росіяни досі мають перевагу в кількості БК. І якщо вони не влучають в ціль та немає загиблих, то просто «переорюють» місце позиції так, що там немає за що чіплятись і тримати СП чи лінію оборони. ✍️ На цьому напрямку росіяни можуть дозволити собі використати в 10-15 раз більше снарядів. ✍️ На окремих ділянках росіяни обстрілюють 120-ми мінами, а ми відповідаємо 80-ками, вони нас криють Градами та 152 снарядами, а ми не маємо чим відповісти…   Ситуація важка, але немає катастрофи чи провалу, немає нашого успіху чи підготовки до швидкої деокупації. Є методична та важка робота Сил оборони України, неймовірні зусилля піхоти, що витримує таке про що не пишуть в книжках та не знімають фільми.   Чому зараз стали більше говорити про цей напрямок? ▶️ Це відбулось з подачі спікерів Міноборони. ▶️ Це правильний крок. Так інформують про ділянку фронту більш детально, ми знаємо що не тільки наступаємо і приходиться захищатись. ▶️ Це знімає частину ілюзій про швидку перемогу і «відпочинок в Криму цього року». ▶️ Це балансує інформаційне поле та відволікає він наступу на півдні, що знімає інформаційний тиск на армію.      P.S. Все, абсолютно все, що ви читаєте про бойові дії та війну сприймайте критично. Особливо якщо це емоційні повідомлення. Не існує абсолютної правди. Будь, що ви читаєте це інтерпретована кимось інформація.  

Фірма "Львівський арсенал" отримала від Міноборони 1,4 мільярда гривень на поставку великої партії мінометних пострілів 120 мм і 82 мм, але давно прострочила контракт і не передала ЗСУ жодної міни.  Поставки мали розпочатись уже в грудні 2022 року і повністю закінчитись до кінця лютого 2023 року, але станом на кінець липня жодної міни за передплаченим контрактом Міноборони не отримало. Коли була зірвана перша поставка у грудні 2022 року, Міноборони раптом з’ясувало, що "Львівський арсенал" мав експортну ліцензію від фірми-постачальника з однієї країни ЄС, але самих мін у цій країні не було. Вони нібито лежали на складах у третій країні. Але ні "Арсенал", ні його контрагент не отримали експортних ліцензій у цієї третьої країни до того, як взяли гроші Міноборони. "Львівський арсенал" вивів своєму постачальнику понад 400 мільйонів гривень. Підписант угоди Лієв заявив, що "Львівський арсенал" насправді надав експортну ліцензію з країни-постачальника, але, мовляв, найчастіше постачання організовується через посередників, і в таких умовах Міноборони важко проконтролювати отримання експортних документів з країни-виробника.  Співрозмовники УП у Кабміні не змогли пояснити, як маловідома фірма так швидко восени 2022 року отримала статус спецімпортера. Зазначається, що наразі Міноборони домоглося арешту грошей на рахунках "Арсеналу", хоча рішення у судовому реєстрі ще не опубліковане. За даними УП, фірма переказала своєму європейському контрагенту лише частину грошей − тож майже мільярд гривень досі залишається в Україні та заблокований на рахунках. Це дає інструменти, щоб ці кошти не були втрачені остаточно, як у десятках інших скандальних контрактів.  https://www.pravda.com.ua/articles/2023/07/21/7412248/

Станіслав Безушко «Найкращою гарантією безпеки для України є лише членство України в НАТО» - таку тезу пишуть багато українських експертів, політиків, журналістів, публіцистів. Це теза невдячності. Найкращою гарантією безпеки для України є Сили оборони. Сильні, забезпечені та з підтримкою суспільства і влади. https://iq.net.ua/ukrayina-v-nato-politika-zbroia-nova-viina/

Де взяли кулемет?   Історія з фронту   Командир одного з підрозділів прибув на нуль до своїх військових. Побачив новий кулемет ПКМ. Почав розпитувати де взяли. На питання чи це трофейний, хлопці відповіли, що ні. Відповідно йому стало ще цікавіше де на нулі можна роздобути ПКМ.   Росіяни вирішили обладнати гніздо кулеметника перед своїми позиціями, щоб той міг працювати по нас в разі штурму та обстрілювати передові СП.   Росіяни були змушені ставити позицію саме там, бо не могли в іншому місці через рельєф та не ефективність стрільби з інших доступних точок.     Замаскували, все ідеально сховали. Думали що розумніші за українців, … але робили це під наглядом наших військових. Виявляється українські військові мали свою «пташку» за допомогою якої систематично спостерігали за ворогом.   Враховуючи, що позиція кулеметника була перед головними позиціями РОВ, то хлопці вирішили не помітно підійти та забрати ПКМ.   В результаті: у підрозділу новий ПКМ та БК до нього у росіян відсутність прикриття і вогневої позиції. 

Помста Росії – це фейк   «Росія атакує Одесу, називаючи це «відплатою» за підрив Кримського мосту». В такому тоні сьогодні сотні заголовків у російських пропагандистських та нібито опозиційних ЗМІ та ТГ каналів.   Схожі заголовки є в українському інформаційному полі. Наші медіа ніби так не заявляють, бо ставлять питання «Атака на Одесу – це помста?», але хто буде читати матеріал повністю чи слухати інтерв’ю експерта в якому той пояснить чому ні.   Також після повідомлень про підрив так званого Кримського мосту в українському сегменті соцмереж з’явились меми, що показували напружені сили ППО, що очікують «помсти» Росії за міст.   Що жарти, що нібито не ствердні заголовки від українських медіа стають частиною російської пропаганди та видають відповідальними за удари по території України не Росію, а Сили оборони. Російська маніпуляція працює.   Тому тут важливо розуміти, що ✍️ Росіянам не треба причин, щоб нас вбивати. Вони це робили й будуть робити поки їх не знищити. ✍️ Росія шукає виправдання своїм діям як серед свого населення, так і в міжнародної спільноти,  заявляючи про помсту та намагаючись легітимізувати свої дії видаючи злочини за виправдані, ситуацією на полі бою, удари. ✍️ Удар був направлений не по військових об’єктах. Його мета зупинка зернового коридору і погіршення міжнародної гуманітарної ситуації.      ✍️ Складність російської атаки свідчить, що її готували не день і не два, а значно більше. Росія – злочинець, росіяни – вбивці. У цій війні не може бут інших тверджень. Вони не мстяться, а вчиняють акти тероризму. Тероризм це безсилля війни. Коли не можуть перемогти на полі бою вбивають мирних мешканців і знищують цивільну інфраструктуру. Так і робить Росія.   

Загроза від вагнерівців   Якщо припустити, що на територію Білорусі таки приїде 8 000 найманців, то основну загрозу вони будуть нести не Україні.   Цих сил не достатньо для атаки. Також вони приїхали без важкої техніки. Тому їх дії обмежуються провокаціями, диверсіями, розвідкою та навчанням білорусів.   Проте цих сил достатньо щоб захопити владу у Білорусі.   У найманців буде час і можливість зібрати необхідну інформацію, підготуватись і коли Кремлю буде потрібно захопити владу. Також вини виступатимуть  фактором стримування Лукашенка. Щоб то й не намагався домовитись за спиною Путіна.   І звичайно перебування вагнерівців – це черговий крок диктатора Лукашенка зберегти владу. Він готовий вбивати білорусів, щоб залишитися при владі.    

Пояснення ситуації на Лимано-Куп’янському напрямку   На Лимано-Куп’янському напрямку Росія зосередила дуже потужне угруповання – більше 100 тисяч особового складу, заявив заступник командувача Східного угруповання військ зі стратегічних комунікацій Сергій Череватий.   Це викликало багато емоцій від людей; спекуляцій від ЗМІ; нерозуміння частини аналітиків, що продавали «перемогу», або збирають ну дуже публічні дані, а тут така заява.   Після чого і Череватий вже встиг заявити, що ця проблема не нова і Маляр розповіла, що ми перехопили ініціативу у росіян.   Вітаю бажання офіційних спікерів Сил оборони України більше інформувати про ситуацію на фронті в такому форматі та оприлюднювати інформацію, яка краще покаже ситуацію та не зашкодить нам. Але потрібно такі тези детальніше пояснювати, бо Костянтина Машовця читає тільки 56 тисяч людей.     На прохання читачів каналу поясню детальніше, що є на цьому напрямку.   ✍️ Така ситуація не тільки не нова, вона сформувалась ще в кінці минулого року і з цього часу росіяни постійно тиснуть на наші позиції. На окремих ділянках їм вдалось просунутись на 1-2 км. Раніше про цей напрямок не говорили, бо в медіа він губився за повідомленнями про Бахмут.   ✍️ Ця ділянка фронту є в зоні контролю єдиного територіального управління і його складовою такою ж є Сіверський напрямок. У них спільне угрупування військ і ситуацію на лінії бойового зіткнення треба розглядати цілісно. І саме про це загальне угрупування говорив Череватий судячи з озвучених даних по техніці.   ✍️ Загальна протяжність ЛБЗ близько 200 км. Вона починається в районі н.п. Яковлівка (на північний схід від Соледара) і тягнеться до кордону з Росією. З них протяжність саме Лимано-Куп’янському напрямку близько 170 км.   ✍️ Якщо брати озвучене число, то це виходить десь 590 військових на 1 км фронту. Є три лінії оборони. Це нормальні цифри для оборони окупованих територій. Але вони не аномально великі. Також треба врахувати, що там є війська забезпечення, що складають не одну тисячу військових.     ✍️ Загальна чисельність військ, в т.ч. враховуючи Сіверський напрямок – близько 120 тисяч. З них: Куп’янський напрямок – близько 47 тисяч; Лиманський – 55 тисяч; Сіверський – до 18 тисяч.  За останній тиждень загальна чисельність зменшилась десь на 10 тисяч.  Тут кілька причин: відсутність компенсації втрат, дезертирство, хвороби та перекидання частин на Бахмут.     ✍️ Що по техніці: танки – до 900 одиниць; ББМ – близько 1500; артилерійських систем – до 500 одиниць; РСЗВ – до 350 од. Це не мало, як пишуть окремі аналітики, але і не настільки багато, щоб росіяни могли ними «розкидатись».      ✍️ Цілі росіян: витіснити нас з Білогорівки (верхня), відтіснити за річки Жеребець та Оскіл, прорватись до Лиману та зменшити тиск на свої війська навколо Бахмута.      ✍️ Наразі росіяни не здатні активізувати весь фронт. Вони атакують в окремих місцях. Мають тактичні успіхи, але жодного стратегічного.   ✍️ РОВ постійно обстрілює наші позиції (їх можливості досі великі), завдає авіаційних ударів та штурмує. Результати не відповідають витраченим ресурсам. Проте ми зазнаємо втрат і змушені наразі оборонятись.   ✍️ Як в обороні, так і штурмах росіянам наразі допомагає рельєф. Саме тому цих сил достатньо для якісної оборони та проведення локальних штурмових дій.   Чи можливий прорив? Так. Але до такого сценарію готові. Прорив в одному районі не створить миттєвих проблем в іншому. І у нас наразі є резерв для того, щоб ліквідувати його.   Чому ми не атакуємо?  У нас не вистачає техніки та БК для того, щоб одночасно проводити наступальні операції на такій кількості ділянок фронту. Проте в найближчі два місяці ситуація може змінитись коли почне прибувати допомога, яку американці закуповували на початку року у виробників. 

Що відбувається біля Кремінної? Якщо коротко - росіяни штурмують там де мають можливість та в разі успіху отримають значну перевагу. Детальніше: Карти, що показують значне просування росіян не відповідають дійсності. Останні кілька днів РОВ посилили обстріли. На цю ділянку фронту заїхали нові штурмовики. Збільшився тиск на наші позиції та є постійні спроби прорватись до н.п. Торське. Наразі РОВ взяли під контроль кілька ділянок, що були у сірій зоні. Не було жодних великих розгромів: ми не знищили батальйон росіян, вони не зробили прорив на 3,4 км. Це все кострубаті фейки.

Відмова від строковиків   Україна відмовиться від призову, водночас всі проходитимуть обов'язкову службу в резерві.   Змінювати принцип комплектування армії будуть після перемоги над російськими загарбниками. Зокрема після завершення війни повертатися до призову на строкову військову службу, який існував до 2022 року не планується. Про це повідомив Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль на спільній нараді з урядовцями та представниками Збройних Сил України.   Коли вже Шмигалю скажуть, що армія це не його відповідальність і якщо він там нічого не тямить, то краще хай не коментує? Де ми візьмемо потрібну кількість контрактників? Скільки людей погодяться служити отримуючи 21 000 гривень на місяць? Чому все будуть змінювати після перемоги? Чого вже не показати концепт?   Підтримую заміну призову на службу в резерві. Але цей резерв не повинен бути такий як був до 24 лютого 2022 року. Бо якщо все так і залишиться, то це велика проблема.     Раніше резерв формувався з тих людей, що раніше служили в АТО/ООС чи на строковій службі. А з кого його зараз будуть формувати? Тільки з учасників війни?   Наше завдання навчити кожного чоловіка та жінку призовного віку як захищати країну. Наразі навіть концепту як це буде зроблено немає. Розмовим про ізраїльський чи швейцарський приклад це тільки розмови.   До речі: військова служба для ізраїльтянок є обов'язковою та триває два роки для, чоловіків – два з половиною; Швейцарія залишається серед небагатьох країн із загальним призовом до армії всіх повнолітніх осіб чоловічої статі.     Також ми б напевно зовсім не так згадували бої за Гостомель та Харків якби на військовослужбовці строкової служби. Ці хлопці зробили буде багато для наших перемог. Інше питання, що їхня роль на цей час у багатьох випадках звелась до закривання дірок, дешевого солдата та прибиральника. 

ІПСО про ЗАЕС   ЗАУВАГА: росіяни не адекватні й можуть підірвати ЗАЕС не задумуючись. Але наразі вони граються нашими страхами.   Ми можемо бити себе в груди й розказувати, що українська пропаганда перемогла російську, але це не так, як мінімум в окремих випадках.   Одним з них є погрози росіян підірвати ЗАЕС.   Вони постійно роблять показові дії, щоб їх висвітлювали в нас, а ЗМІ та пропаганда підіймали чергову хвилю паніки.   Зазвичай, у випадку із ЗАЕС, російській пропаганді вдало підіграє українська влада, яка своїми заявами збільшує напругу в суспільстві та провокує заперечення закордоном.   Покажу на прикладі останніх трьох днів: ✍️ «На зовнішній покрівлі третього та четвертого енергоблоків ЗАЕС були розміщені сторонні предмети, схожі на вибухові пристрої». В Генштабі повідомляють про можливу провокацію. Офіційні особи заявляють про можливий вибух, МОЗ публікує як поводить в разі вибуху, але загалом офіційні органи більше нічого не роблять. ▶️ Аргументи, що такий потенційний вибух скоріш за все не завдасть шкоди реактора відбуваються десь на периферії.      ✍️ Українці готуються до вибуху. ✍️ МАГАТЕ не підтверджує інформації про вибухівку, жодна офіційна структура чи країна не підтримує Україну.   ▶️ Ми як країна виглядаємо, м'яко кажучи, «балаболами».   ✍️ Скоріш за все нам про це навіть сказали партнери, бо Кирило Буданов заявив, що загроза теракту на ЗАЕС іде на спад. ✍️ Але в цей же день МАГАТЕ, яке раніше запросили доступ до дахів 3 і 4 реакторів, заявляє, що не отримала доступ до даху Запорізької АЕС.   ▶️ Також за ці дні супутник зафіксував там невідомі предмети.   🕸️ На виході ми отримуємо: 👉 двічі «хвилювання» про підрив протягом 3 днів (спершу через заяву Генштабу і президента, а потім МАГАТЕ, бо чогось росіяни ж не пустили на дах); 👉 двічі нас вважали «балаболами» (спершу ніхто не підтримав наші заяви, а тепер після заяви Буданова виглядає, що «загроза не йде на спад»).   Ми втрачаємо довіру у партнерів, так не сильно тільки трошки. Але трошки по трошки й буде багато. Серед населення теж є не розуміння всіх цих інформаційних повідомлень.   А що для цього зробили росіяни? Поставили на дах щось що схоже на вибухівку. Воно навіть вибухнути може. Але для того, щоб дах було зруйновано треба тонни вибухівки, а їх там наразі не видно.   Тут писав, що ситуацію з ЗАЕС треба постійно сприймати так ніби росіяни завтра мають її підірвати і готуватись до неї, а не бавитись в інформаційні війни.

💬"Там все було заміновано заздалегідь" — Чому не підірвали мости на Чонгар? Розповідає військовий, який намагався це зробити 👀 Українська правда опублікувала інтерв'ю з дуже болючою багатьом темою — "Мінування Чонгару". Про події розповідає Іван Сестриватовський – військовий, який ніс службу на межі з Кримом, був звільнений з полону і саме він у фатальну ніч на 24 лютого мав підірвати мости. ❔У 2022 році обговорювалися можливості повномасштабного вторгнення. Чи були проведені навчання інструкції щодо того як діяти? — Навчання проводились, навчання завжди проводяться. Завжди готується особовий склад до будь якого вторгнення. ❔Чи давалися якісь розпорядження в лютому 2022 року? — Так. Це були більше не розпорядження, а застереження, настанови... ❔Чи були якісь припущення як будуть наступати, чи були якісь плани? — Саме так. Плани завжди відпрацьовані. ❔Якісь особливі укріплення, мінування готувалися перед наступом? — Ні, там все було заміновано заздалегідь. Ще з 14 року. Все обслуговувалося, всі мости, зокрема, два мости на Чонгарі були заміновані. ❔Чи ви бачили перевірки мінування? Коли востаннє? — Так, так. Десь тижня півтора, максимум два до повномасштабного вторгнення проводилася перевірка. Був журнал, кожного разу проводилася перевірка, що добре, що не добре. ❔Тобто ніяких розпоряджень щодо розмінування не надавалися? — Ні, ні. Розмінувань ніяких не було. Мости були заміновані. ❔І як було далі, коли вирішили підривати? — Намагався здійснити підрив, але вибуху не сталося. Я не сапер, але тут виходи два: або була висаджена якась диверсійна група, або дроти підриву були пошкоджені мінометним обстрілом. У мене тільки такі два варіанти, іншого нема. 🫡 Отже, ще раз. З основних тез можна чітко сказати — на Чонгарі все було заміновано, ретельно перевірялося, була розроблена чітка інструкція дій у разі необхідності підриву, рішення приймалося безпосередньо військовими на місцях і найголовніше — підрив було здійснено. Але в силу наслідків атаки він не відбувся. Про це раніше в інтерв'ю зазначав і генерал-лейтенант Сергій Наєв, який безпосередньо відповідав за той напрямок. ❗️І якщо хтось досі посміє використовувати ці трагічні події в політичних інтересах — нехай пам'ятає, що військовий, який бере участь у війні з 2016 року, Іван Сестриватовський разом зі своїми побратимами був готовий віддати в жертву своє життя, щоб виконати наказ, залишався на позиції до останнього, через що отримав поранення та потрапив в полон. 🤝Ми дякуємо виданню "Українська правда" за таке чудове інтерв'ю, де безпосередній учасник цих подій розклав все по полицях. А якщо хтось захоче сказати, що це підставлено, то нагадуємо, що дане видання є опозиційним до влади та висловлює досить впевнену критику в їх бік. Тож вважаємо питання з Чонгаром закритим! 🇺🇦Дякуємо всім, хто брав участь в тих подіях! Дякуємо кожному, хто боронить нашу країну! Не дамо знецінити старання тих, хто був готовий віддати своє життя заради країни! 📹 Радимо кожному подивитися це інтерв'ю та розставити всі крапки над "і".

Чому у росіян більші втрати?   Ми наступаємо, але втрати більші в окупантів, хоча всі підручники говорять, що мало б бути навпаки.   Важливо: не на всіх ділянках фронту наступаємо ми, є ті де ми досі в обороні; не завжди там де ми наступаємо є тільки рух вперед, ми відбиваємо контратаки росіян; нам вдається накривати їх місця з великим скупченням людей.      Проте ми таки наступаємо і нам допомагає: ✍️ Передана техніка, яка більше захищає екіпаж та особовий склад ніж радянське озброєння. ✍️ Точність артилерії. Натівські зразки артилерії більш точні, є снаряди SMArt 155 (та аналоги), що дозволяють вражати ціль з першого пострілу.   ✍️ Знищуємо їх артилерію. Ефективна контрбатарейна боротьба.  ✍️ Б’ємо по колонах. Наше завдання на цей час, максимально виснажити ворога, а не прорвати їх лінію оборони та сидіти під їх ударами. Ми накриваємо резерви та вибиваємо їх бази й логістику. Ловимо колони на марші та влучаємо за допомогою кращої артилерії та SMArt снарядів. ✍️ Не накриваємо площі. Ми в основному б’ємо по цілях, а не намагаємось накрити квадрат де стоять росіяни. Це допомагає бути ефективним при не достатній кількості БК. Та свідчить про хорошу роботу української розвідки (на різних рівнях). ✍️ Немає наших спроб великих проривів, як на Херсонщині минулого року. ✍️ Немає великих штурмів піхоти. Є малі групи та під прикриттям техніки. ✍️ Молодші командири завжди мають право ініціативи й прийняття рішення виходячи з оперативної обстановки, а не чекають наказу зверху.    

Втрати Сил оборони України   ЗАУВАГА: цифри не є точними, а виведені на основі заяв офіційних спікерів СОУ та публікації даних про втрати росіян.     Це питання постійно є в повітрі, його час від часу озвучують, але ніколи не обговорюють. Наші втрати – це таємниця до кінця війни.   Але вони є і не треба жити з ілюзією їх відсутності.   Командувач Сухопутних військ ЗСУ Олександр Сирський заявив, що противник має «у вісім, а то й у десятки разів більші втрати, особливо за кількістю вбитих».     Такі заяви дозволяють приблизно оцінити наші втрати відштовхуючись від даних, що публікує Генштаб про знищених окупантів.   Дані станом на ранок 5 липня – знищено 670 російських окупантів.   Відповідно на основі слів Сирського можна зробити висновок, що СОУ втратили 67-84 захисники.   Заступниця міністра оборони Ганна Маляр так вчора коментувала втрати: «І по кількості загиблих, з таких останніх цифр по півдню співвідношення, що у нас у 5 разів менше (військових - ред.) гине там. Це середня цифра. І ми давали по сходу - у 8 разів у нас менше». Схоже співвідношення вона озвучувала і три тижні тому.   Беремо співвідношення загиблих та поранених: в росіян зазвичай 1х2 чи 1х3; у нас від 1х5 до 1х8.   Ми отримаємо наступні цифри: росіяни втратили пораненими минулої доби від 1340 до 2010 військових; Сили оборони України втратили пораненими від 335 до 672 захисників.   Так само можна порахувати середню цифру за останній місяць:         Втрати РОВ (дані Генштабу) – 21 350 знищено. Відповідно поранення отримало від 42 700 до 64 050.   Наші втрати (це тільки припущення на основі озвучених порівнянь) – близько 2 669 загиблими (за основу взято співвідношення 1 до 8) та від 13345 до 21 352 поранені. Поранення бувають різного ступеня важкості (з одним вже завтра можна повернутись на позиції, а з іншим роками лікуватись).     Наші втрати не повинні забуватись та перетворитись у статистику. За кожним числом є ім’я, життя, своя історія та важкі для сім’ї й важливі для держави рішення.  

#думкизфронту Про використання нових підрозділів та їх самостійного виконання бойових завдань.   Перша частина тут   Вже багато прикладів довели не ефективне застосування новостворених підрозділів, які не мали досвіду бойових дій (мається на увазі коли вони самі виконують бойову задачу). Це призводило до значних втрат як в живій силі, так і в техніці.   Причини: ·           Проблема в недосвідченості командирів та особового складу. ·           Відсутність розуміння, того, що саме чекає на полі бою та на позиціях. ·           Були навіть випадки нехтуванням засобів захисту на території вогневого контролю противника.   Найбільш боєздатні підрозділи роками накопичували досвід ведення бойових дій. Програма бойової підготовки не зможе перекрити той обсяг питань та задач, які виникають.   Тому, для найбільш ефективного застосування підрозділів, збільшення живучості, найкраще прикомандировувати частину нового підрозділу до бойових частин.   Особовий склад всіх рівнів на власні очі побачить та зрозуміє реальний стан справ на полі бою. Бійці зрозуміють, що таке бути під обстрілами, командири більш ефективно здійснюватимуть управління.   Після проходження «хрещення вогнем» вже формувати боєздатні частини. Бо вже пройшов той час, коли бойові дії велися на одному «патріотизмі». Зараз людям необхідно постійно навчатись.   «Чим більше знаєш, тим довше протягнеш» - слова одного невідомого бійця.

#думкизфронту Про використання нових підрозділів та їх самостійного виконання бойових завдань.   Перша частина тут   Вже багато прикладів довели не ефективне застосування новостворених підрозділів, які не мали досвіду бойових дій (мається на увазі коли вони самі виконують бойову задачу). Це призводило до значних втрат як в живій силі, так і в техніці.   Причини: ·           Проблема в недосвідченості командирів та особового складу. ·           Відсутність розуміння, того, що саме чекає на полі бою та на позиціях. ·           Були навіть випадки нехтуванням засобів захисту на території вогневого контролю противника.   Найбільш боєздатні підрозділи роками накопичували досвід ведення бойових дій. Програма бойової підготовки не зможе перекрити той обсяг питань та задач, які виникають.   Тому, для найбільш ефективного застосування підрозділів, збільшення живучості, найкраще прикомандировувати частину нового підрозділу до бойових частин.   Особовий склад всіх рівнів на власні очі побачить та зрозуміє реальний стан справ на полі бою. Бійці зрозуміють, що таке бути під обстрілами, командири більш ефективно здійснюватимуть управління.   Після проходження «хрещення вогнем» вже формувати боєздатні частини. Бо вже пройшов той час, коли бойові дії велися на одному «патріотизмі». Зараз людям необхідно постійно навчатись.   «Чим більше знаєш, тим довше протягнеш» - слова одного невідомого бійця.

Насправді інформаційне поле диктує два сценарії розвитку ситуації. Вони основні та визначають нашу поведінку. Але ще можна додати до «торгів» можливість обміну контролю над ЗАЕС на скасування частини санкцій проти Росії. Після чого стане можливим звільнення ЗАЕС Силами оборони України з подальшою передачею станції під контроль МАГАТЕ. Росіяни не стануть підривати, але створені ними умови роботи ЗАЕС призведуть до катастрофи. Реалізатори провокації сподіваються, що в такому випадку не виникне великих ризиків. Але це налякає США та країни Європи й вони підуть на поступки Росії. https://iq.net.ua/rosiiani-pidirvut-zaies/