БОЄ

The Washington Post написала матеріал під назвою «В Україні почалися російські замові атаки на інфраструктуру». Тези: Український військовий з позивним Лисиця, який працює на позиції ППО неподалік Києва, стверджує, що минулого літа росіяни запускали по 20 дронів на один об’єкт інфраструктури. «Цього року буде ще гірше» - вважає він. Українські посадовці стверджують, що українська енергосистема загалом відновилася після атак минулих осені та зими, однак, значна її частина працює не на повну потужність, що робить її вразливою. Якщо українську енергосистему виведуть з ладу, український президент пообіціяв зробити те саме з російською. Україні треба ще більше засобів ППО, адже зима за прогнозами буде холоднішою, ніж минула, плюс росіяни, можливо, запускатимуть більше дронів. За словами анонімного джерела серед українських військовобосадовців, росіяни все краще розуміють справжнє значення іноземного слова «блекаут» завдяки операціям України на території РФ. Виконавчий диреткор ДТЕК вважає, що українські електростанції не захищені на 100%. https://www.washingtonpost.com/world/2023/10/10/winter-ukraine-russia-infrasturcture-attacks/ Süddeutsche Zeitung опублікувала матеріал про побоювання Києва щодо недостатньої підтримки СШАз огляду на події в Ізраїлі. Ті в американському політикумі, хто не хоче відправляти військову допомогу Україні, охоче виступатимуть за підсилення американської присутності на Близькому Сході. https://www.sueddeutsche.de/politik/krieg-israel-ukraine-1.6278552

Хто збив два російські СУ-35?   29 вересня та 6 жовтня РОВ втратили два літаки СУ-35. Ці винищувачі росіяни активно використовують для запуску КАБів.   Ці бомби стали великою проблемою для військових. Бо через неможливість ефективно прикрити ППО лінію фронту росіяни могли за день випустити й 10 бомб по одному району розташування СОУ.     Чому впали Су-35?   Основна і чи не єдина версія – дружній вогонь. Проте обидва вони впали на відстані 20 км і 73 км від найближчої лінії фронту. В тій зоні де фактично здійснювали запуск КАбів, або заходили на точку пуску.   Звичайно, що росіяни часто туплять, але в цій зоні мінімальні шанси, що є мобільна група з ПЗРК, що не побачила розпізнавальних знаків і збила.   Радари та система «свій-чужий» працює добре, відповідно щоб зробити такий перформанс треба бути українським агентом.   Тоді що це могло бути?   У травні цього року вже була подібна ситуація зі збиттям Су-35 та Су-34. Тоді довго думали, що це було. А виявилось, що робота ЗРК Patriot і філігранна спецоперація ППО.   Думаю, що і цього разу це була робота ЗРК Patriot. Ми змушені були провести цю операцію, щоб на деякий час відігнати росіян завдавати ударів КАБами в такій кількості, більше остерігатись і бити з більшої дистанція (а відповідно менша влучність) 

Порівняння воєн Останні три дні більшість намагається знайти щось спільне та відмінне між війнами в Ізраїлі та Україні.   Війна в Україні це протистояння двох великих регулярних армій. Війна в Ізраїлі це протистояння армії з терористичними групами. Це два види війни, які не можна порівнювати.   Можна взяти якісь елементи, запозичити тактичні ходи, краще зрозуміти певні проблеми та знайти нові підходи. Але не може бути прямого порівняння.   Коли заходить мова про інформаційне висвітлення, то треба запозичувати досвід інформаційних кампаній і роботи з іноземними аудиторіями.   Але пам'ятайте, що однією зі сторін протистояння є організація, що основним видом бойових дій має терористичні акти.   Так Росія теж їх вчиняє, але основою все одно є протистояння армій.     Коли ви воюєте з ворогом для якого основний і чи не єдиний метод війни є терор, то він обов'язково покаже свій кожен крок на відео, щоб налякати, вплинути, закликати. Саме тому Ізраїль так сильно відповідає в інформаційному протистоянні й саме тому бої там справляють таке враження на світ.   У нас більші масштаби, більше втрат, більше жорстокості, але не таке інтенсивне висвітлення, бо акцент на боях армій. А там висвітлення дуже часто шкодить.   Війна це безсилля політики, тероризм це безсилля війни (класичної). 

Війна в смартфоні   Дональд Трамп-молодший написав на своїй сторінці у соцмережі Х, що "за кілька годин побачив більше відео з цієї війни в Ізраїлі, ніж з України за майже 2 роки".   Трамп  озвучив насправді дуже важливе питання/проблему (це не сарказм, а він ще той уй) і з цього не потрібно сміятись.   Ізраїль та палестинський рух ХАМАС з 2014 року приділяють окрему велику увагу висвітленню бойових дій. Війна того року фактично завершилась інформаційною поразкою Ізраїлю. Все тому, що кожен удар і постріл армії Ізраїлю перетворювався у співчуття десятків мільйонів людей по всьому світі. Це була інформаційна операція  ХАМАС. Вона спрацювала і тепер обидві армії приділяли велику увагу висвітленню бойових дій.     Тому коли тільки починаються бойові дії інформаційні війська атакують не менше, але не один одного, а світовий інформаційний простір. Їх бойові дії - це короткострокові криваві протистояння, що протягом всього конфлікту тримають увагу.   І те, що користувачка GeoConfirmed зібрала понад 23 тисячі відео про війну в Україні відповідаючи Трампу нічого не доводить.   Про нас зараз мало хто згадає, навіть Бучу, бо пройшло понад рік, нових кадрів, що підтримують увагу немає (і це напевно добре). Так працює інформаційне протистояння в соцмережах. Відео може бути й більше, але ефективне просування розстрілу в іншій країні миттєво перемикати увагу користувача.   І саме кривавість відео визначає увагу до нього. Про війну в Україні зразу згадується розстріл за гасло «Слава Україні», відрізання голови полоненому та розстріл двох військових в окопі за відмову задатись в полон.   Палестинці та ізраїльтяни роблять акцент на таких відео, публікуючи їх десятками. Привертають увагу звичайних користувачів та провокують поширення, щоб ще більше людей це побачило.   Втрат і звірств може бути й менше (їх наразі і є менше), але всі вони «продаються» користувачам соцмереж заради привернення уваги.   Також російська пропаганда з поширенням відео діє більш далекоглядно і комплексно. Вона не орієнтована на швидкий результат, а працюється над тим щоб на постійній основі змінити погляди політиків інших країн та їх суспільств. Росіян цікавить тяглість, а не швидка реакція.   Українська пропаганда має дві проблеми. Перша – орієнтація на великі іноземні видання. І мала робота з їх соцмережами. Друга – дуже сильна ізоляція свого інформаційне поле. Активно працюючи за допомогою російського інструмента Телеграм вона відрізала себе від світового інформаційного поля.   Тому питання Трампа це виклик для української пропаганди. Треба збільшити інформування людей в країнах партнерів про події в Україні та знайти способи привернути увагу до подій в Україні.   "Якщо ви не захочете дивитися, то й справді не побачите", - відповіла GeoConfirmed Трампу. В цьому ще одна проблема. Людям треба дати й спровокувати перегляд, а не очікувати, що вони будуть шукати відео більше одного разу. А над цим треба працювати, бути в інформаційних бульбашках американців, німців, французів і т.д. А не писати англійською в Україні, для української аудиторії та думати, що всі все побачать.   

Урок 4 Інформаційна війна важлива і її мають робити профі  Вчергове напишу – українська пропаганда це дно. Ми не тільки повністю втратили інформаційне поле за межами країни. Ми програли його навіть всередині України. Своя війна відійшла на другий план. Яскраві кадри вбивств, жертв, заручників повністю витісняють інформаційні повідомлення про війну в Україні. Коли ТГ канал наближений до ОПУ пише, що не буде нічого давати про арабо-ізраїльську війну, а потім зразу публікує 3 пости про неї, то це клініка.  Російська пропаганда активно поширює інформацію, що Україна продала зброю терористам, яку нам надали партнери. Це те чого бояться в Європі й США і те на чому зараз вміло грає наш ворог. Ми у відповідь, напевно, отримаємо завтра ввечері якийсь черговий дайджест фейків від росіян. Але він нам не треба, він потрібен в країнах партнерів і вже.      Урок 5 Удари по Росії треба збільшувати Ізраїль завдав удару у відповідь. Є жертви серед мирних мешканців (так і не треба писати, що всі араби терористи), але США, Європа і світ нормально це сприймають, бо ізраїльська армія мала право на відповідь. Тому абсолютно не треба переживати про збільшення ударів по території Росії (до речі від наших ударів таких жертв немає), робити це агресивніше і використовувати реакцію партнерів на дії Ізраїлю.   Урок 6 Зло об’єднується швидше за демократію Поки одні стурбовані, думають про ескалацію, переживають за терези міжнародної політики. Інші діють, агресивно, криваво, порушуючи норми й правила. Але ефективно для них. Можна довго говорити про наміри Китаю,  Ірану, США та інших, дискутувати про третю світову та дипломатію. Але факт залишається фактом – світова система безпеки не працює, хочеш вижити – бийся, хочеш перемогти – виробляй, будуй, розвивайся. Надійся тільки на себе.

Війна в Ізраїлі.  6 уроків/висновків для України Урок 1 Ворога треба знищувати. Росія у такому вигляді як вона зараз не повинна зберегти своє існування. Коли вона програє і якщо збереже свою систему влади та територію, то наступна війна неминуча. Її форми можуть бути різні, від ракетних атак, до серій терористичних актів. Але треба пам’ятати, що ворог який вцілів обов’язково нападе знову. І жодні домовленості, зобов’язання чи гроші не змінять ситуацію.        Урок 2 Білорусь та Молдова – це проблема України, яку треба вирішити Наразі територія Білорусі та окупована територія Молдови (т.з. Придністров’я) – це плацдарм Росії для атак на Україну та Європу. Це осередки неспокою та дестабілізації ситуації в регіоні. І через них ми знаходимось у напівоточені ворогом. Тільки ми зацікавлені повністю ліквідувати ці осередки і це треба робити. Можливо навіть ліквідувати Придністров’я не очікуючи завершення війни. Це зменшить тиск на нас, Молдову, Європу і дозволить отримати великі запаси БК до радянської техніки.      Урок 3 Важливі люди, які приймають рішення.  Чи «проспала» ізраїльська розвідка удар? І так і ні. І це я не про аргументи різних сторін. Очевидно що розвідувальні відомства попереджали про удар, можливі сценарії та плани ворога. Але сама система дала збій, коли на етапі прийняття важливих рішень були люди, що робили не вірні кроки, сприймали ситуацію по іншому чи не зробили те що від них вимагалось.  Це сигнал для нас, щоб краще глянути до системи управління у військах, яка постійно стає гіршою, а на посадах люди, які не відповідають цінностям та принципам нової української армії.  

Десятки разів писав і говорив, що для Росії більшою проблемою є відсутність артилерійських стволів, а не снярдів. Український наступ тільки збільшив цю проблему. І передача саме артилерії, а не тільки БК важливі для РОВ. Думаю, що до кінця року ми побачимо і перекидання артилерії із білоруських складів.

Застосування ворогом FPV-дронів Не можна війну сприймати тільки через відео та фото. Так вона викривлюється та не відповідає реальності. Тому, що зафіксовані відео чи фото це тільки конкретний момент в конкретний час та конкретному місці. Ви не бачите контексту та сприймаєте війну дуже звужено. Також відео та фото хтось зробив і воно відображає його бачення і розуміння. А потім ці відео чи фото ще хтось прокоментував, а це вже інше бачення війни. Статистика ударів FPV-дронів про яку активно говорила українська пропаганда цього тижня дуже чітко показує шкідливість сприйняття війни тільки через відео та фото.   Команда GeoConfirmed робить дуже хорошу аналітику та опрацьовує дуже багато матеріалів. Їх дані часто допомагають. Але дані про удари РОВ FPV-дронами дуже і дуже далекі від реальності. Ці дані це тільки те, що було знято на камеру. Число 75 зафіксованих випадків використання росіянами та влучання FPV у вересні дуже далека від реальності. Реальна цифра використання та атак по українських позиціях мінімум у 5-6 раз більша. Добре, що ми знаходимо способи їм протидіяти. Через це результативність російських ударів FPV-дронами наразі не висока, але вони вчаться. РОВ максимально спростили FPV-дрони, використовують їх навіть на відстань 5-7 км, і завдають удару навіть по цілях, що не є пріоритетними, бо можуть собі це дозволити. 

СОУ адаптується до дій росіян, міняють специфіку підготовки мобільних груп, покращують забезпечення, врази удосконалили взаємодію, активно залучають допомогу бізнесу і волонтерів, що допомагають, а не замовляють про себе матеріали в ЗМІ щодо допомоги. Тим хто в областях на заході України «страждає» від тривог проста рекомендація – у вас є мінімум 1 година, щоб пройти в укриття і не опинитись під ударом дрона чи навіть ракети. За цей час ви можете дійти навіть до сертифікованого укриття, а не свого підвалу чи ванної кімнати.

Мобільні групи vs Shahed Зі збільшення російських ударів дронами-камікадзе зросла і кількість «експертів», що знає як з ними боротись і що робити. Це не тільки тік-ток експерти, а й відомі журналісти, політики та активісти. Знову і знову треба повторювати, що у всіх ударах, втратах та смертях винна Росія і росіяни, а не військові з ППО, влада, чинний чи колишній президент. Коли ми намагаємось перенести російську вину на когось в Україні, то таким чином даємо аргументи в країнах наших партнерів для зняття вини з Росії й росіян. Вже писав про те, що Росія удосконалила дрони. Тепер вони літають швидше, що ускладнює збивання мобільними групами. Можуть опускатись нижче, а через це їх не завжди видно на радарі. Ворог вчиться і враховую свої помилки. Про тупих чмобіків і криворуких росіян говорять хіба **** українці. РЕБ наразі не здатний подавити Shahed. Ті що намагаються продати такі РЕБи нахабно обманюють. Росія значно збільшила кількість ударів дронами-камікадзе. Це чергове підтвердження, що вони налагодили власне виробництво і не залежать від постачання з Ірану. А відповідно можуть планувати удари й кількість випущених дронів на кілька місяців наперед. Дрони-камікадзе збивають не тільки мобільні групи. Активно збивають зенітні самохідні установки Gepard, ЗРК малої та середньої дальності, а при потребі працюють і С-300 чи БУКи та їх аналоги й звичайно винищувачі. Потужна система ППО не має простих і маленьких рішень. Це комплекс заходів, що формує велику і багаторівневу систему. Мобільні групи це тільки частинка, що доповнює, але не несе все навантаження та відповідальність за збиття. Перекрити всю територію України – не реально. Якщо хтось каже що реально – він маніпулює. І всі розмови навколо цього – це емоційні гойдалки заради залучення переглядів чи підписників. "Вина військових" у прильотах, бо не збили через: · Малу кількість мобільних груп. Для того, щоб груп було більше треба мати людей. Додати хоча б 100 груп на область це мінімум додатковий батальйон військових. В масштабі країни – це 5-6 бригад. Кількість людей буде зростати зі збільшенням засобів у них на озброєнні. А де їх взяти? Щось не видно, щоб «експерти» мобілізувались. Тому тут є велика відповідальність суспільства. · «Збивають з автоматів..». Пропоную кожному хто таке пише взяти автомат і попробувати збити дрон-камікадзе. Але реально є пости де військові стоять з автоматами, бо так буде шанс, що дрон буде збитий при заході на ціль (суттєво знизиться і можна буде влучити) та завдасть менше шкоди ніж міг би. Правда є нюанс, що такі військові фактично підставляють себе під удар. Бо якщо відбудеться детонація дрона на відстані 50-100 метрів, то в кого полетять уламки? Точно не в знавців, що в цей час будуть спати в теплих ліжках. Для влучання потрібні великокаліберні кулемети. А їх не вистачає і пріоритет їх постачання – це фронт. Для «знавців» - РКК не рятує ситуацію, бо він не кращий за звичний автомат. · Треба машини та прожектори, щоб все збити. Так і ні одночасно. Збивати все дуже важко, росіяни врахували помилки. Ворог постійно міняє маршрути та банально використовує траси для прольоту дронів, що ускладнює їх виявлення, бо звук губиться серед звуків дороги, а радар не бачить через низьку висоту. Прожектор теж не завжди рятує – при польоті на низькій висоті коли радар не фіксує дрон група орієнтується на ціль через звук. Часто прожектори працюють від генераторів, і звук генератора не дозволяє почути дрон. · «Немає планшетів». Наявність планшетів не гарантує збиття. Це може збільшити поінформованість. Тому заяви, що влада не купила планшети й тому не збивають – це маніпуляція. З планшетами є багато нюансів, але писати їх не буду з міркувань безпеки. Ворог враховує потенційні місця розташування мобільних груп навколо об’єкту. Тому прокладає маршрут де буде найменше шанців що зіб’ють дрон. Група може мати всі необхідні засоби. Але фізично не досягатиме до дрона. ВАЖЛИВО: військові не плачуться, не ниють, не пишуть гнівних постів, бо вони реально захищають і воюють на реальному фронті, а не вигаданому.

Це середня цифра в останні 6 років. Весною було признано (якщо вірити росіянам) - 147 тисяч строковиків. Цікаво, що не зважаючи на заяви про суттєве збільшення чисельності армії кількість строковиків наразі не збільшують. Восени 2022 року було призвано 120 тисяч осіб, а весною того ж року – 134,5 тисячі осіб.

На фото з Путіним: Уткін (земля йому скловатою) Трошев (новий керівник т.з. ПВК "Вагнера") та командири Кузнєцов і Богатов. Це 2016 рік, коли про Пригижина майже ніхто не знав, а група повністю підпорядковувалась МО. «Сивий» (Трошев) - це не людина, що взялась нізвідки. Він завжди був в керівництві групи та фактично виконував роль посередника з МО та спецслужбами. Він представник старої групи керівників та командирів. У нього є конфлікти з тими, що прийшли в останні роки. Частина найманців зараз активно його піарять і намагаються сформувати бренд великого командира. Ті, що в останні місяці були з Пригожиним зневажають, називають алкоголіком і не здатним керувати групою. Трошев дуже чітко розуміє свою роль і поставлені завдання. Йому начхати на ідеологію яка була/є у найманців. Влада і вплив його не цікавлять. Він перезапустить групу, або створить нову з людьми, що підтримують його і ще залишились. Бо не менше 5-7 тисяч вже розійшлась по інших групах, до Міноборони і Росгвардії.

РОВ збільшують використання FPV дронів та КАБів В останні два місяці росте кількість застосування саме цих видів озброєння. В день окупанти можуть випускати по українських позиціях 55-60 керованих авіаційних бомб. Для прикладу в один з днів в район близько 16 квадратних кілометрів прилетіло 25 КАБів. Це не тільки психологічний тиск на військових (є такі тези). Навіть якщо ніхто не загинув після удару, то позиція може бути «переорана» так, що там вже не можливо тримати оборону. Також росіяни поставили на потік виготовлення FPV дронів та максимально спростили їх в управління, щоб витрачати менше часу на підготовку операторів і більша кількість людей могла використовувати такі снаряди. Тому якщо військові попросять у вас додаткові маскувальні сітки чи рибацькі, то обов’язково передавайте. Це допомагає боротись з такими дронами.     

Для чого потрібні нові люди/нове «м'ясо» РОВ?  Можна багато говорити про сучасні війни, війну артилерії чи дронів. Але все ж таки це війна піхоти. Якщо піхотинці не зайняли територію, не тримають укріплення чи не наступають, то результату не буде. Останні вагомі результати РОВ – піхотні, м’ясні штурми Бахмута. Наші успіхи теж пов’язані зі штурмами піхоти та роботи малих груп.   Тому, що для оборони, що для наступу потрібно багато піхоти. Піхота не вічна. І для наступів конче буде необхідний новий людський ресурс. РОВ хочуть знову відновити наступ на наші позиції. Влітку їм це не вдалось. А взимку спроби відновляться. Їм вистачає людського ресурсу для оборони, але для наступу треба додаткових 150-200 тисяч.   Демобілізація. Вибори в Росії мають пройти спокійно – так хоче влада. І якщо буде потреба дати позитивний сигнал росіянам, то можна буде провести демобілізацію (хоча окремі представники системи говорять, що її не буде). Це не такі критичні цифри для росіян.  У першій публічній хвилі мобілізації було залучено до 320 тисяч. Половина цих мобілізованих вже загинула чи поранені. Тому замінити 160-200 тисяч Росія зможе. Так прийдеться знову вчити людей, але демобілізованих ніхто нікуди не відпустить. Впевнений, що упродовж 6-12 місяців більшість знову повернуться на фронт (мобілізація, контракти, тюрма-шторм z)  

Мобілізація в Росії Про неї все частіше говорять, називаються різні цифри, але всі вони реалістичні (РОВ зможе зібрати стільки «м’яса») Що є зараз? Росія не зупиняла мобілізації, вона триває вже рік. Середні місячні цифри дозволяють їм перекрити загиблих на фронті. Тому поки кількість втрат не буде 1000-1500 вдень нагальної потреби в мобілізованих не буде. Розмови про нову мобілізацію в Росії тривають з січня, але в ній наразі немає потреби. Частина мобілізованих це чоловіки на окупованих територіях. Відповідно не весь тиск мобілізації відчуває тільки Росія.  Росія активізувала роботу із залучення контрактників, що дозволяє перекрити інші втрати окупантів та створити резерв. Експерти можуть багато говорити, що резерв не великий. Але рік тому його взагалі не було. А зараз вони мають і оперативний резерв і стратегічний. Оперативний не менше 50 тисяч, а стратегічний близько 200 тисяч.  Тут великий плюс, що на цю всю кількість людей катастрофічно не вистачає техніки.  З кількістю стратегічного я не помилився. Помилкою є не рахувати строковиків (військові її рахують). Вони беруть участь в забезпеченні, прикриті кордонів та точно будуть брати активну участь в боях коли ми будемо заходити в Крим. А в разі кризи їх теж кинуть на інші окуповані території. Можна довго тішити себе думками, що так звана «Група Вагнера» більше не бере участі у війні, але це самообман. За моїми оцінками не менше половини найманців цієї групи воює в інших групах чи армії або Росгвардії. Це не поодинокі випадки, як зараз подають.  Також Міноборони РФ продовжує активно залучати нових найманців та в’язнів. Підрозділи шторм z, v на кількох напрямках відіграли й відграють важливо роль для їх оборони та наступів. Групи найманців від державних/приватних російських компаній теж активно воюють. Паралельно активно відбувається мілітаризація Росгвардії. Тепер це не тільки підрозділи, що розганяють мітинги та б’ють людей, а повноцінні з’єднання, що мають свою бронетехніку та авіацію. (вони і раніше її мали на папері, але не так активно використовували та забезпечувались) Тому ситуація в РОВ не така критична, як намагаються у нас показати. Мобілізація потрібна їм для іншого…

Замороження бойових дій   Така теза вже почала звучати в українському інформаційному полі. В тому числі від досить адекватних експертів.   Але вона абсолютно не реалістична. Хоча б тому, що вже звучала восени минулого року, але на частині фронту бої не тільки не зупинились, а стали ще активнішими. ✍️ РОВ чекають осені та бездоріжжя, щоб активніше використовувати свою піхоту. Фактично повторити те, що було взимку навколо Бахмута. Цього разу можуть спробувати біля Авдіївки, Мар'їнки та Куп’янська.   ✍️ Ландшафт дозволятиме СОУ на півдні України продовжувати наступати взимку. Якщо ми за наступні півтора місяця просунемось до Токмака, то не буде навіть думок про зупинку руху.   ✍️ Бойові дії це не тільки рух піхоти, хоча саме вона визначає все. Артилерійські дуелі, удари по штабах, складах та логістиці будуть продовжуватись. Війна безпілотників стає тільки активнішою кожного дня.   Зміни в допомозі партнерів та акценти в переданому озброєнні просто підтверджують тезу про те, що СОУ одночасно розв'язують дві задачі: важка оборона на всю глибину території України та активний наступ. Генштаб має мати озброєння для реакції на розвиток будь-якої ситуації.  

Розмови з «хорошими росіянами»   Час від часу у нас виникають скандали та срачі навколо цієї теми.   Чому не варто говорити навіть з тими росіянами, що вважаються «хорошими» та відкрити підтримують Україну?   Держава Україна відмовилась від переговорів з країною агресором Росією.   Сили оборони України щосекунди б’ються за кожного з нас.   Ми чітко дали зрозуміти Росії та світу, що до звільнення окупованих територій і виходу на кордон 1991 року не будемо вести будь-яких перемовин. Це позиція держави, це позиція військових, це позиція суспільства (ніби).   Коли окремі представники суспільства починають будь-які розмови з росіянами – це фактично початок переговорів. В моменти коли Росія вбиває українців вести дискусії про щось – це намагання поставити себе над війною чи поза суспільним контекстом.        Будь-яка участь в заходах, дискусіях, розмовах з росіянами ділить нас і їх на дві частини. У нас: войовничих та поміркованих; у них: прихильників Путіна та режиму і лібералів, що проти. Ми таким чином легалізуємо тезу, що за війну несе відповідальність тільки Путін, а росіяни тут ні до чого.     Та даємо в руки наших партнерів аргумент для тиску на українську владу – українське суспільство готове до переговорів, вони готове до дискусій та розмов.   Будь-які розмови з росіянами – це початок переговорів з кривавим режимом. Бо немає значення що буде казати українець чи українка, якими переконливими вони будуть та що скажуть росіяни. Буде факт розмови, зустрічі, дискусії, а суть забудеться.   P.S. Це стосується й українських ЗМІ, що тягнуть до нас «хороших росіян», як собака бруд до хати після дощу. 

У Росії проблема з ППО і вона тільки збільшується Пройшов місяць з початку систематичного процесу знищення системи ППО Росії на території окупованого Криму. 🔥 Силам оборони вдалось пробити коридор для української авіації, щоб та могла завдавати ударів у глиб окупованої території. 🔥 Також російська ППО перевантажується так, що не здатна справитись з усіма цілями. Зважаючи на те як було насичено Крим ППО станом на 23 лютого і не здатність зараз збити навіть те, що летить по штабу флоту - це крутий результат роботи СОУ і проблема для РОВ. За місяць вони не змогли відновити свою систему. Очевидно , що їм не вистачає систем, щоб прикрити все, що потрібно і приходиться робити вибір. Також тут результат дали атаки дронів на Москву, що змусило росіян перенаправити туди частину систем.

Один вид зброї не виграє війну Українська пропаганда давно спустилась на дно до російської. Туди ж час від часу спускаються й окремі експерти. Обговорення поїздки Зеленського до США знову показало, що суспільству продають емоцію, а люди не хочуть чути про реальну ситуацію. Україна отримає ATACMS – розказувала наша пропаганда, експерти, ЗМІ та ТГ канали (особливо з пулу ОПУ). Україні не дали ATACMS! Ті самі джерела починають розказувати вже що скоро дадуть, або що це не важливо. Окремі експерти починають говорити про повний провал поїздки, бо не дали і тепер на фронті стане важче. А ТГ від ОПУ наголошують, що дали ППО і це круту, а ATACMS, то таке, ще дадуть, хоча раніше впевнено писали що дадуть і все зміниться на фронті.     Тепер по суті й без емоцій:   ✍️ Передача ATACMS – це вже політика, як і F-16. Надання цих ракет давно вийшла за межі обговорення військової ефективності та потреби на фронті. Багато медіа уваги цьому питанню шкодить його вирішенню.    ✍️ ATACMS – нам потрібні. Але це не обов’язково про 300 км дальності, як наголошували любителі поговорити. Це не обов’язково дасть результат на який ми розраховуємо. Вже завтра ми не переможемо. Ми не «винесемо» всі склади, мости, та російські штаби. Він не змінить різко ситуацію на полі бою.   ✍️ ATACMS – це один із видів зброї, що допоможе бути ефективнішими, збільшить наш арсенал ракет, посилить тис на російські тили та ППО, але не виграє війну. Піхота все одно має просуватись і контролювати території. Один вид ракет не виграє війну, має бути комплекс дій та заходів і ефективна робота людей. Також потрібні цілі для ATACMS. Не можна просто стріляти куди попало. А це теж дуже багато роботи. Такого ефекту як з HIMARS вже не буде. Тоді РОВ діяли по іншому, а розвідка мала величезний перелік цілей до яких просто не могли дістати (частина цілей була відома ще з 2014 року).    🔥 Посилення ППО та ПРО – це одне з головних наших завдань. І якщо його зараз провалити, то ситуація на весну може бути кардинально іншою. Тому не можна розглядати перебачу зброї як або/або. Нам треба дуже і дуже багато засобів ППО і ПРО. Тут навіть не можна назвати точно (типу 100, 200, 300) – треба все що дають і щобільше. 🔻Фіксація на одному виді зброї, що має все змінити на фронті більше шкодить ніж допомагає. Бо прогнозує перемогу на завтра. Люди очікують швидкого завершення замість підготовки до довготривалої війни. Танки Leopard – не дозволили робити великих механізованих наступів. Bradley – не знищили всі російські танки. 4-6 ракет Storm Shadow не знищили так званий кримський міст. Цей перелік можна продовжувати далі. Головне що треба пам’ятати – все вирішують люди, піхота, бо такі вони реальні війни, а не прогнозовані. Всі засоби тільки допомагають у просуванні й будь-який вид зброї додає потужності, але не вирішує ситуації.

Розповідаємо, як готували оборону півдня, скільки сил було як з української, так і з російської сторони, чому не підірвались мости на Чонгар, а також що відбувалось на південних рубежах 24 лютого 2022 року.  Вперше публікуємо фото одного з підірваних мостів і російську мапу наступу. А також розповідаємо історію таємного бойового журналу, в якому зафіксовані усі мінування на Чонгарі й довкола. https://www.pravda.com.ua/articles/2023/09/21/7420733/