Roman Donik

Алілуя. Відповідальним за підготовку по профілю БЗВП в командувані сухопутних військ, назначили бригадного генерала Грицькова. Позивний "пробка". Хронічний алкоголік. Пів року був командиром ОУВ Хортиця. Споїв навіть непитущого начальника штаба. Дуже розумний, був, поки не почав бухати. Хто його бачив тверезим після 11 ранку, з мене презент. З 2008 до 2015р командував 1 танковою бригадою. Знятий за алкоголізм. Не воював. До 22 просидів під спідницею на різних штабних посадах -"полковник принеси чайку". Коли напивається, улуюблена історія - "ти знаєш скільки я народу під Бахмутом поклав? Батальони". Зараз передає всім що отримав посаду заступника Тарнавського і навчить всіх готувати піхоту. Сказати що я в ахуї, не сказати нічого.

Чудова жінка. А головне щира. І патриотична. Дуже чесна пані. Це вона написала в коментарі.2 години назад. А це те що вона думає на справді і про що пише в себе на сторінці. Коменти теж просто вогонь. Це яскравий приклад відношення до тих хто по одну сторону. Дуже дякую. https://www.facebook.com/nicka.dana/posts/pfbid0qZsv1LT22iqBE3LUxP9SwvnNpg15pjoWDorJuz93hDLtRh299JKkd5cXkxXMHwAWl

Мене дуже вибішує це. Я описую ситуацію зі своєї точки зору, з тої інформації якою я володію в даному випадку, не додумую і не з чужих слів. От просто те що я знаю достеменно. Це моя думка. І мій погляд на подію. І тут до мене приходять люди і починають мені закидати - "ви спрощуєте. Це політика. Ви відмазуєте". "Політична розправа", "знищення добровольців" і таке інше. А коли я дивлюся на сторінку коментаторів, то там взагалі тиша і ніяких особливих обурень нема. Я собі визначив просту і невдячну функцію - боротися за якість підготовки людей. За кожного хто через місяць або два, або два тижні піде в окопи. Незалежно від того хто він, які його політичні уподобання і звідки він. Піксель, зброя в руках, готується для виконання бойової задачі – все інше побоку. Мені треба зробити якісну робочу систему яка б працювала без мене так, як працює зі мною, коли я "стою над душою". Все ж просто? В мене ні часу, ні ресурсу, ні бажання розбиратися в тому що не стосується цього напрямку. Всі політичні, конспірологічні, кон’юнктурні і інші мотиви і версії мене не цікавлять. Мені треба зовсім трошки. 1. Щоб ми перемогли. 2. Щоб ми перемогли з найменшими втратами. 3. Щоб ми вчили людей не тільки рятувати життя при поранені, але й думали про якість життя після одужання. Хто в темі розуміє про що я. На все інше мене просто не вистачає. Я не знаю хто що "планував" та "реалізував". Я не чув прізвища Павлюк в контексті 67 бригади. Я не чув прізвища Сирський в контексті 67 бригади. Я не чув про рішення які приймалися по 67 бригаді. Розформують підрозділи чи переформовують піхотні батальйони, я не знаю точно. Павлюку зараз треба комплектування бригад і підготовка особового складу. Він за це бореться. Сирському зараз треба виконання бойових задач та зупинити просування ворога. Я не знаю що буде далі і які плани. Я в контексті написаного чітко знаю, що частина людей була не БГ. А потім тупо не дали завести людей на навчання. І це все має свої наслідки. Я не можу зламати систему. Поки що принаймні. Але я можу лишити ілюзії безкарності певних посадових осіб. Щоб не було повторів. Бо система базується на повторі "простих" та "зручних" рішень. Не буде безкарності, вона посиплеться. Я не збираюсь щось вигадувати і влаштовувати якусь колотнечу навколо цього. Мені треба щоб мені не заважали якісно робити те, що ми робим останнім часом. Все дуже просто. Бо тут я можу принести користь в десятки разів більше ніж влаштовуючи срачі. І це користь не тільки державі. Це користь для кожної родини, член якої попав на навчання в 151 НЦ. Бо ми намагаємось максимально навчити кожного. Ми боремось за кожного. Давайте кожний на своєму місці буде робити те що може зі 100% віддачою. А не ходити по коментарям і вчити життю тих, хто не думає так як ви. Доповідь закінчив. PS. Для особо "лютих". Ви дуже зарано почали шукати ворогів серед тих вчора був з вами на одній позиції. І можливо буде завтра знову. Це історія з хуйовим кінцем. Доведено 100 років тому.

Одна з переваг коли все з самого початку (ще не фундаменті) робиш правильно та добре в тому, що це все робиться так постійно. Так, треба контроль, але взагалі все працює так як повинно працювати. І коли хочеться якогось відео, не треба робити показуху чи режиссуру екшна. Просто в будь який день, дивишся розклад, вибираєш вправу, чіпляєш камеру на новобранця і все. 151 НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

Це важкий пост. В першу чергу для мене. Тому що під час війни дуже просто скотитися до рівня Мар'яни і нести деструктивні функції по відношенню до ЗСУ. Але не писати його я не можу. Бо я знаю як треба. Я вмію як треба. Ми вже зробили як треба. І ми довели що зробили правильно. І я знаю як не треба. І я бачу наслідки коли від "роботи" однієї людини летить шкереберть доля цілої бригади. А ця людина, як ні в чому не бувало, продовжує працювати. Буде лонгрід. Це не про 67 бригаду. Бо я не знаю причини з яких розформовують 67 омбр. Я не знаю що там було. Я не обговорюю рішення військового керівництва. Але я точно знаю, що такого могло не бути. Тому що я впевнений, що в основі причин лежить нехлюйство одного (максимум двох посадових осіб). Я просто знаю, що якби тилові упирі зробили те що треба, то могли б бути інші варіанти. Рішення про розформування підрозділів не приймаються через політичні чи інші мотиви. В основі лежить керованість та спроможність управляти підрозділом під час виконання бойової задачі. І це залежить від декількох чинників. Але в основі це стійкість та навченість особового складу. Бо 67 бригада то не всі добровольці правосєки. Бригаду вже не один раз відновлювали та поповнювали людьми з резервних та розформованих підрозділів. І 20 або навіть 50 мотивованих бійців не зможуть виконати задачу, яку нарізають для батальйону. Де всі інші не дуже навчані і не дуже мотивовані. Ми готували людей для 67 бригади ще рік тому. Після цього вони гідно рубалися в Бахмуті та навколо нього. Потім в лісництві. Вони гарно воювали. І намагалися всі задачі виконувати сумлінно. Кілька місяців тому, наших інструкторів запросили на вихідний контроль для піхотинців з 67. Спочатку наших інструкторів намагалися примусити фальсифікувати результати і "заочно" поставити всім заліки. Це була вказівка полковника Мельника, який відповідав за бойову підготовку ОСУВ Хортиця. Старий (пенсійного віку), старорежмний бюрократ, який нічого не тямить в підготовці, але виконує всі вказівки і в якого брехня частина служби. Він завжди таскав за собою особистого холуя головного сержанта сухопутних військ, який по заказу Мельника вчинював тиск на сержантів та інструкторів. Це була друга "зустріч" з Мельником. Перша була майже рік тому, коли він взнавши що в центрі є в штаті школа мінометників, приїхав і намагався заставити видати довідки мінометникам документи яких він привезе. Коли йому сказали, що це чисто фікція, бо є тільки штатка, нема ні ким ні де готовити, він сказав- нічого страшного, на позиціях навчаться. Тоді він теж приїхав з головним сержантом СВ. Вони намагалися принижувати інструкторів, типу хіба це НЦ? Ви ніхто, от Десна НЦ. Але то таке. Після вихідного контролю БЗВП по 67 омбр, було виявлено, що рівень більшість людей, яких привезли на тестування, не дозволяє вважати їх підготовленими. Про що ми надали доповідь з детальним описом і способом рішення проблема. Наприклад основна проблема по вогневій підготовці була в тому, що зброя була не приведена до нормального бою. Не треба умнічать і розповідати, що це елементарно, що це всі знають і всі повинні знати і робити. Це хвороба всіх підрозділів які виходять з окопів. Більшість бійців і досі вважають що "хулі його перевіряти, він же залізний". Командири рот, взводів і відділень, зашиваються від проблем і в більшості своїй це вчорашні піджаки, або взагалі гуманітарії. Тому "повинен знати" це до кадрових, яких вчать 5 рочків. Саме тому, нами була розроблена програма "відновлення боєздатності піхотних підрозділів". За 2 тижні ми з бійцями по новій вивчали матчастину, теорію, приводили зброю до нормального бою. Людей інтенсивно натаскували по вогневій, такмеду, інженерці, топографії, тактичним вправам, штурмам і обороні. На виході підрозділ отримував злагоджені відділення, які не тільки навчилися, але й відпочили морально два тижні. Всі підрозділи, які пройшли в нас відновлення, показали високу стійкість в бою. Бо не бояться. Бо впевнені.

Бригаді подовжили термін відновлення. Ми обговорили з керівниками бригади можливість зайти до 151 НЦ. Розклад дозволяв. Я був впевнений, що люди зайдуть, за місяць зробим класних бійців і хлопці підуть на війну. Для такого роду навчання треба підстава на рівні головнокомандувача. Бо тільки він може визначати які бригади заходять і скільки часу є на відновлення, підготовку. Я попросив написати клопотання напряму, як це робилося два роки задля оперативності. Або на командувача сухопутних військ. Бо Павлюк сильно переживає за підготовку і тому, можна було зробити розпорядження КСВ. Але ОСУВ Хортиця, дуже "затягнуті" і дуже люто слідкували щоб через їх голову і без їх відома нічого не зробили. Так, це правильно. По воєнному. Але під час війни, треба швидкі і ефективні рішення. І головнокомандувач і командувач сухопутними військами зацікавлені в гарній підготовці людей. Бо від підготовки напряму залежить успіх виконання задачі та стійкість підрозділу в бою. Ненавчені бояться, сумніваються і намагаються не вбити ворога, а втікати або сховатися. І гинуть. 14 лютого на ОСУВ "Хортиця" по СЕДО зайшло клопотання командира 67 ОМБр, с проханням дозволити відправити на допідготовку 320 піхотинців. Це по нинішнім міркам, два батальйони піхоти. Не треба пояснювати що можуть два батальйони підготовленої та злагодженої по відділенням піхоти. Навченої стріляти, зі зброєю приведеної до нормального бою. Натаскані на дії в обороні та в штурмах. Реакції нема досі. В центрі чекали 67 бригаду. Все було готове. Але полковник Мельник просто проігнорував клопотання бо не хотів брати на себе відповідальність. Просто не було вже Сирського в ОСУВ. І всі бюрократи тупо відморозилися. Ще більше місяця 67 бригада намагалася якось дати людям тяму. Наскільки могли. Просто є різниця, коли піхоту готують фахівці центра і просто "досвідчені" бійці. Вона космічна та різниця. А потім 67 ОМБр пішла по БР. І трапилося що трапилось. Я впевнений на 100 відсотків. Якби полковник Мельник не проігнорував клопотання, а просто поставив підпис та переслав далі, три сотні піхотинців отримали б гарну підготовку. 320 піхотинців (включно з молодшими командирами), пройшли б підготовку і билися б так, як того вимагали обставини. Але підпис одного поважного пана полковника не був поставлений. Бо він не хотів брати на себе відповідальність. А може просто не любить 151 НЦ. Зараз це вже не важливо. Зараз, класична ситуація, коли я маю повне право сидіти в куту, хіхікати і казати - "а я ж казав". Але я не можу. Бо це війна. Це люди, яких вбивають через низький рівень підготовки. Вбивають назавжди.

14 лютого на ОСУВ "Хортиця" по СЕДО зайшло клопотання командира 67 ОМБр, с проханням дозволити відправити на допідготовку 320 піхотинців. Це по нинішнім міркам, два батальйони піхоти. Не треба пояснювати що можуть два батальйони підготовленої та злагодженої по відділенням піхоти. Навченої стріляти, зі зброєю приведеної до нормального бою. Натаскані на дії в обороні та в штурмах. Реакції нема досі.

Пост про те що БЗВП не рівно піхотинець-штурмовик, привернув дуже багато уваги від людей які звинувачують навчальні центра в неправильному розподілу і неефективному використанню особового складу. Навчальний центр відповідає за навчання. Ну, звісно з супутніми речами, як то забезпеченням необхідним, харчування та умови проживання. На прийомці людей в 151 НЦ обов'язково - лікар, психолог, юрист. Вони проводять співбесіду. В 151 НЦ не приймають абсолютно всіх не глядячи. Частенько люди їдуть назад. З різних причин, основне - стан здоров'я. Навчальний центр НЕ ВІДПОВІДАЄ за те кого відправляють в НЦ. Навчальний центр НЕ ВІДПОВІДАЄ за те куди розподіляють людей після центра. Інформація про людей які заходять на БЗВП з Рекомендаційними Листами від частин, окремо передається в командування сухопутних військ. Всі інформація передається в КСВ. Розподіл, це повноваження командувача сухопутних військ згідно планам та потребам. За три дні 44 людини зайшли в центр з рекомендаційними листами. Більшість до бригад пріоритетного формування. Але!!! навчальний центр не впливає на подальше. Просто передає інформації до відділу який потім готує наказ на переміщення людей по підрозділам. Єдине що може гарантувати навчальний центр, це коли людина призивається для служби в самому навчальному центрі. Якщо людина відповідає вимогам і сумлінно буде працювати на своєму місці, то вона буде там довго і щасливо. Передайте знайомим та поширте, може це якраз те, що заспокоїть та дасть імпульс для ваших знайомих та близьких. Тому цинічно нагадую, що 151 навчальний центр потребує: Лікарі (і лікарі за посадою, і начмеди з досвідом) Фельдшери Фінансисти Бухгалтери Психологи. +380 50 650 72 37 +380 96 805 82 72 [email protected]

"Він гарний хірург, а його забрали і вчать на штурмовика". "Він професор кафедри, а його забрали в піхоту". "Вона водій зорельоту, а її вчать на піхотинця". Це сама розповсюджена панічна помилка про БЗВП. Всі призвані по мобілізації або підписавші контракт, які не мають офіцерського звання, повинні пройти Базову Загально Військову Підготовку. І отримати саму першу військово облікову спеціальність - "Стрілець". ВОС - 100. Це як в навчальній школі навчитися читати та писати. Без цього не можна йти далі. По закону. У нас війна. І кожен має вміти стріляти, поводитись зі зброєю, знати ази інженерної справи, такмеду. Людина повинна набути первинних військових навичок і зрозуміти що то таке - армія. В нас був випадок, коли офіцер психолог організувала оборону штаба. І в неї вийшло непогано. Людина в формі має бути готова до всього. Отримання в навчальному центрі ВОС - 100, це не відправили в піхоту або в штурмовики. Це просто вчать базовим речам та виживанню на війні. Потім, після закінчення курсу БЗВП, людина згідно припису/рекомендаційному листу/розподілу йде в частину. І саме там буде призначатися на посаду. На будь яку. Кухар, фінансист, лікар, психолог, оператор бпла, начальник зірки смерті і таке інше. БЗВП - 100% дня всіх хто не служив, або служив давно. Але БЗВП, це не значить - піхота і штурмовики. Це просто перший, обов'язковий щабель в військовій структурі.

151 НЦ дає майбутньому піхотинцю впевненість. В собі. С зброї. В побратимі. І якщо зі зброєю все більш менш зрозуміло і просто, то впевненість в собі не працює без впевненості в побратимі. "Один в полі воїн", в нинішніх реаліях, то охуєнна казочка для розумово відсталих та для тіктока. В реальному житті на війні не працює. Ти впевнений в собі, коли ти впевнений в побратимі. Коли ти знаєш, що він витягне тебе з будь якої сраки і не зілльється. Коли ти знаєш, що перелом будь якої складності, будь яке поранення, не стане йому перешкодою, щоб з тієї сраки тебе тягнути. Що твій побратим буде боротися, за тебе, за твої руки і ноги як за свої. 151 НЦ. Ми і є стандарти НАТО.