Психологічна підтримка

​Як побороти страх зробити помилку? Нав'язливе бажання зробити все правильно псує людям життя, адже їм складно спілкуватися з незнайомцями і займатися творчістю, вони не розуміють своїх бажань. Інколи таким людям складно наважитися на таку банальну річ, як купівля нового одягу: будь-які зміни лякають. Звідки береться цей страх? Можливо, це через батьків, які постійно були незадоволені поведінкою дитини або ж карали за помилки. Або через вчителів, які висміювали за невдачі. У результаті дитина, яка росла в такій атмосфері, стає дорослим, якому непросто спілкуватися та проявляти себе. Адже в житті немає чітких правил, яких треба дотримуватися. А отже, неможливо робити все правильно і без помилок. Тому такі люди в багатьох випадках не досягають успіху, адже залишаються осторонь, бо нічого не роблять через страх помилитися. Але є й хороші новини: бути спонтанним – це навичка, а отже, цього можна навчитися. Допоможе вправа “Неправильні назви” 🔸 Вказуйте на вибіркові предмети навколо вас та називайте їх неправильними словами: на стілець кажіть собака, а на машину – чотири. Спробуйте прямо зараз. Вправа займає приблизно 30 секунд. Саме тому її можна виконувати будь-де: поки їдете в метро або навіть у ліфті. 🔸 Після цього проаналізуйте, як поводиться мозок. Найімовірніше, він буде прагнути внести в цей хаос якийсь порядок. Наприклад, подавати слова з однієї категорії: дерево, ліс, квітка, листок. Або тільки іменники. 🔸 Опирайтеся цьому прагненню мозку повернути нас на шлях правильності. Для цього виконайте вправу ще раз. Але вже тепер використовуйте словниковий запас максимально. Ця вправа навчить бути спонтанними “тут і зараз”. Тренуйтеся щодня і з часом ви позбудетеся бажання робити все правильно. Як наслідок, будь-які рішення будуть прийматися швидше, навіть у бажанні обирати нетиповий для вас одяг. Зрештою, буде легше відкритися для нових можливостей і кращого життя. Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Чому порівнювати себе з іншими – погана ідея? Усі ми робимо це – порівнюємо себе з іншими. З друзями, колегами, знайомими, зірками із соцмереж... Порівнюємо зовнішність, успіхи, стосунки, матеріальні здобутки. І часто ці порівняння роблять нас нещасливими. Чому ж так важко стриматися від того, щоб не мірятися з іншими? 🔸 Соціальне програмування. Із самого дитинства нас вчать бути кращими, прагнути до успіху, перемагати. І де як не в порівнянні з іншими можна оцінити свій "прогрес"? 🔸 Необ'єктивність. Ми схильні порівнювати свої слабкі сторони з чужими сильними. Звичайно ж, на такому тлі ми будемо програвати. 🔸 Чужий успіх завжди блискучий. У соцмережах люди публікують лише найкращі моменти свого життя, створюючи ілюзію бездоганного життя. Ми ж бачимо лише цю картинку, забуваючи про те, що за нею ховаються проблеми і невдачі, як і в усіх. 🔸 Заздрість. Чим більше ми порівнюємо себе з іншими, тим більше шансів відчути заздрість. А заздрість – це руйнівна емоція, яка шкодить нашому самопочуттю і взаєминам із людьми. Що ж робити? ✅ Перестаньте фокусуватися на інших. Зосередьтеся на собі, на своїх цілях і бажаннях. ✅ Відзначайте свої досягнення. Нехай це будуть навіть маленькі перемоги – важливо хвалити себе за них. ✅ Порівнюйте себе лише із собою в минулому. Так ви будете бачити реальний прогрес, а не зациклюватися на недосяжних ідеалах. ✅ Пам'ятайте, що всі люди різні. У кожного своя унікальна життєва траєкторія. Немає сенсу йти чужим шляхом. ✅ Будьте вдячні за те, що маєте. Замість того, щоб шкодувати про те, чого у вас немає, цінуйте те, що вже є у вашому житті. Порівнювати себе з іншими – можна. Їхній успіх може стати для вас мотивацією, щоб розпочати діяти. Життя – це подорож, а не пункт призначення. Тому беріть ініціативу, навчайтеся, розвивайтеся, рухайтеся. Завжди пам'ятайте, що ви – унікальна і неповторна особистість, яка з кожним кроком стає кращою версією себе. Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Коли майбутнє лякає: як подолати тривожні думки В умовах війни, коли немає стабільності, особливо страшно за своє майбутнє. Людині стає важко приймати рішення, або ж вона сумнівається у зробленому виборі. Мрії для такої людини під забороною, а будувати плани складно, навіть якщо це плани на найближчий тиждень. Через це – відчуття безпорадності. Коли людина зіштовхується з невідомим, мозок спершу намагається зрозуміти, що трапилося – суть подій, їхні причини та наслідки. Потім починає будувати прогнози: як розвиватимуться події і що мені при цьому робити. З-поміж усіх варіантів мозок відбирає найбільш реалістичний, і людина починає до нього готуватися. Проте якщо спрогнозувати майбутнє складно, коли воно є невизначеним, і при цьому негативні варіанти розвитку подій видаються більш очевидними, людина може оцінити ситуацію як справжню катастрофу і почати панікувати. Це називається катастрофізацією – когнітивним викривленням, при якому людина розцінює найнегативніший сценарій як найбільш вірогідний, не розглядаючи альтернативи. Водночас людина спирається не на факти, а підганяє факти під негативні думки, шукаючи підтвердження своїй правоті. Оскільки катастрофа видається людині настільки всеохопною, справжнім “кінцем світу”, то людина нічого не робить для її запобігання, а просто впадає у відчай. Як зруйнувати цей негативний сценарій? Сформулюйте чотири варіанти майбутнього: перший – найстрашніший, другий – “середньої важкості”, третій – реалістично позитивний, четвертий – нереалістично позитивний (казковий), в якому все обов’язково буде добре, і ситуація розв’яжеться ледь не сама собою. Наявність декількох варіантів розвитку подій допоможе повернутися в реальність. Дасть усвідомлення, що ніхто точно не знає, яким виявиться майбутнє, і варіантів майбутнього завжди більше ніж один. Також корисно буде щоразу, коли вас лякає думка про майбутнє, давати відповідь на запитання: “Чому я боюсь?”, “Для чого?”, “Через що?”. Можливо, виявиться, що причин для паніки немає. Ці вправи допоможуть зменшити тривожність і дадуть сили жити життя тут і зараз. Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Як виявити насильство у стосунках? Щорічно в Україні понад 1,1 мільйона осіб стикається з домашнім насильством, найбільше страждають від нього жінки. На жаль, з початком повномасштабного вторгнення ситуація стала гіршою: через стрес, психологічну напругу та виснаження насильство може зʼявлятися навіть у тих стосунках, де раніше його не було. Завжди складно прийняти той факт, що обраний партнер завдає шкоди, особливо, коли початок стосунків нагадував казку. І це одна з причин, чому так багато жінок мають труднощі із розірванням аб’юзивних стосунків. Стосунки, в яких є насильство, можна довго намагатися рятувати — замовчуючи, пробачаючи й терплячи усе. Але, на жаль, це вкрай негативно впливає на вас у перспективі: погіршується самооцінка, підвищується тривожність, з’являються проблеми з довірою, порушуються соціальні зв’язки з іншими людьми, а внаслідок тривалого стресу з’являються численні проблеми зі здоров’ям. Насильство у стосунках може бути не лише фізичним і зовсім не обов’язково залишає за собою синці. Також вирізняють такі види насильства: 💔 сексуальне (примус до дій сексуального характеру); 💔 економічне (контроль фінансів, заборона працювати чи навчатися); 💔 психологічне (маніпуляції, погрози, газлайтинг, переслідування, ізолювання). Чи вважається насильством, якщо ви сваритеся? Ні, конфлікти є нормою у здорових стосунках. Але якщо в конфліктах партнер раз за разом не чує ваших аргументів або потреб, раптово вибухає і проявляє агресію, починає маніпулювати, аби досягти бажаного результату, або починає ображати вас, аби переконати в чомусь, — це чіткі ознаки психологічного насильства. Ось ще приклади дій партнера, яких не має бути у здорових стосунках: 💔 відмовляється чути ваше «ні»; 💔 порушує ваші кордони; постійно ревнує; 💔 виміщає злість на слабших; гнівно реагує на будь-що, що не подобається; 💔 вірить у стереотипні гендерні ролі; 💔 приймає рішення за вас; 💔 прагне контролювати ваші витрати, переміщення чи спілкування. Якщо чимало з описаних ознак є вашою рутиною, варто пошукати сили, аби розірвати коло домашнього насильства. Для отримання психологічної, юридичної чи соціальної консультацій ви можете звернутися до безоплатних гарячих ліній: 1547 — урядова гаряча лінія з питань запобігання та протидії домашньому насильству; 116 123 — національна гаряча лінія із запобігання домашньому насильству. Джерело: pleso.me Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

Що по культурі?🤔 Українська музика, кіно, театр, подкасти, стендап, виставки - все цікаве та трендове на одному каналі. Долучайтеся, щоб не проґавити важливе та діліться інформацією з друзями! ⤵️ https://t.me/schopoculturi

​«Хороший лікар» (2017) Молодий хірург-аутист, переїжджає з села до хірургічного відділення престижної лікарні Св. Бонавентура. Мерфі має проблему з соціалізацією, через яку йому доводиться терпіти нерозуміння з боку своїх колег. Єдиним захисником Шона стає нейрохірург, професор Аарон Глассман. Він кидає виклик скептицизму та упередженням правління та персоналу лікарні, коли запрошує нового співробітника приєднатися до команди. Шону доводиться працювати більш старанно, ніж будь-коли раніше, щоб довести оточуючим, що його видатні медичні здібності дозволять врятувати багато життів пацієнтів.

​Синдром відкладеного життя Чекаєте слушного часу, щоб реалізувати свої мрії та життєві цілі? Все обіцяєте собі почати нове життя “з понеділка”, який так і не настає? Ймовірно, ви маєте синдром відкладеного життя – психологічний стан, при якому людина живе в постійному очікуванні щасливого життя. При цьому вона завжди шукає виправдання для того, аби відстрочити моменти для радості: “схудну, тоді й одягну бажану сукню”, “вийду заміж/одружуся, тоді й буду щасливою/им” тощо. Чому людина живе так, наче її життя – репетиція перед світлим і щасливим майбутнім? Причин може бути кілька. Наприклад, людина постійно боїться невдачі. Або ж через невпевненість у собі їй складно робити активні кроки для досягнення мети. Може бути так, що людина не розуміє, якого майбутнього прагне. Або ж їй важко сформулювати конкретні кроки, які необхідно здійснити для досягнення результату. Перепоною для здійснення власних мрій можуть бути прокрастинація, перфекціонізм або нестача мотивації. Які наслідки може мати синдром відкладеного життя? Людину супроводжуватиме почуття невдоволення собою. Вона розуміє, що втрачає можливості. Через це – тривога, емоційна незрілість, невміння радіти справжньому. Таким людям страшно приймати рішення. Вони незадоволені своїм життям і порівнюють себе з іншими – більш заможними, успішними та доглянутішими людьми. Як подолати синдром? 🔸 Вчіться радіти життю тут і зараз: шукайте приємні моменти у кожному дні. 🔸 Хваліть себе за будь-які успіхи, навіть незначні, та проявляйте емпатію до себе. 🔸 Плануйте з вечора наступний день, створюйте графік активності: це допоможе позбутися прокрастинації. 🔸 Сформулюйте свої цілі та мрії. Пропишіть план із чіткими пунктами, що потрібно зробити для їхнього досягнення. Нехай маленькі кроки допоможуть прийти вам до великої мети. 🔸 Усвідомте, що помилки – це частина процесу розвитку. Це допоможе вам позбутися страху провалу та перфекціонізму. 🔸 Заручіться підтримкою близьких, ментора або психолога. 🔸 Не крадіть час у себе самого: розпочніть діяти вже сьогодні. Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Гнів: інструкція з експлуатації Швидкий темп життя, надмірний стрес, погані новини, кризи і постійний тиск викликають внутрішнє напруження, роздратованість і спалахи гніву, за які часто можна пошкодувати. Суспільство вчить погано почуватися через наявність гніву, але він не є недоліком характеру. Важливо те, як людина обходиться з негативними емоціями. Розрізняють основний гнів (відповідь на нападки) і захисний гнів (покликаний приховати внутрішній біль, сором, жах, страх або почуття безпорадності). Оскільки приховування негативних емоцій і почуттів є однією з причин тривожності та депресивних станів, важливо не пригнічувати гнів, а екологічно випускати і справлятися з ним. Як показують дослідження, розуміння природи гніву може допомогти висловити його здоровими способами і використовувати конструктивно. Насправді робота гніву полягає в тому, щоб захистити нас — це біологічна програма захисту та адаптації.  Отже: 🔸Визнайте свій гнів  Зізнайтеся, що ви розлючені, це перший крок до змін. Спробуйте навчитися розрізняти, який саме гнів ви відчуваєте (за що і чому ви розсердилися насправді). 🔸Назвіть свій гнів Спробуйте точно визначити причину гніву: «Я гніваюсь, бо маю їхати дуже довгим маршрутом!» або «Я злюся, бо через це питання мені стало соромно…» 🔸Відчуйте гнів фізично Проаналізуйте, як саме відчувається роздратованість у тілі: підвищення температури, почервоніння, напруга, серцебиття, тремтіння. 🔸 Вербалізуйте гнів  Визначте імпульс гніву і назвіть його (на що саме він спрямований, яка його мета). Скажіть про це вголос: «Я хотів би вдарити його, тому що..!», «Я хочу піти звідси!» Дослідження показують, що надання назви  внутрішньому досвіду і переживанням допомагає регулювати нервову систему і сприяє почуттю спокою та рівноваги. Як тільки ви визнаєте, впізнаєте, відчуєте і висловите свій гнів, ви зможете знову мислити чіткіше і звільнитеся від неконтрольованих емоцій та їхніх негативних наслідків.  Джерело: за матеріалами опитувань Gallup і Д. Фрага. Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

Гнів: інструкція з експлуатації Швидкий темп життя, надмірний стрес, погані новини, кризи і постійний тиск викликають внутрішнє напруження, роздратованість і спалахи гніву, за які часто можна пошкодувати. Суспільство вчить погано почуватися через наявність гніву, але він не є недоліком характеру. Важливо те, як людина обходиться з негативними емоціями. Розрізняють основний гнів (відповідь на нападки) і захисний гнів (покликаний приховати внутрішній біль, сором, жах, страх або почуття безпорадності). Оскільки приховування негативних емоцій і почуттів є однією з причин тривожності та депресивних станів, важливо не пригнічувати гнів, а екологічно випускати і справлятися з ним. Як показують дослідження, розуміння природи гніву може допомогти висловити його здоровими способами і використовувати конструктивно. Насправді робота гніву полягає в тому, щоб захистити нас — це біологічна програма захисту та адаптації.  Отже: 🔸Визнайте свій гнів  Зізнайтеся, що ви розлючені, це перший крок до змін. Спробуйте навчитися розрізняти, який саме гнів ви відчуваєте (за що і чому ви розсердилися насправді). 🔸Назвіть свій гнів Спробуйте точно визначити причину гніву: «Я гніваюсь, бо маю їхати дуже довгим маршрутом!» або «Я злюся, бо через це питання мені стало соромно…» 🔸Відчуйте гнів фізично Проаналізуйте, як саме відчувається роздратованість у тілі: підвищення температури, почервоніння, напруга, серцебиття, тремтіння. 🔸 Вербалізуйте гнів  Визначте імпульс гніву і назвіть його (на що саме він спрямований, яка його мета). Скажіть про це вголос: «Я хотів би вдарити його, тому що..!», «Я хочу піти звідси!» Дослідження показують, що надання назви  внутрішньому досвіду і переживанням допомагає регулювати нервову систему і сприяє почуттю спокою та рівноваги. Як тільки ви визнаєте, впізнаєте, відчуєте і висловите свій гнів, ви зможете знову мислити чіткіше і звільнитеся від неконтрольованих емоцій та їхніх негативних наслідків.  Джерело: за матеріалами опитувань Gallup і Д. Фрага. Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​«Чиста гра» (2023) Люк перебуває в романтичних стосунках з Емілі, і пара будує комфортне майбутнє в Нью-Йорку. Вони обидва працюють аналітиками у великій фінансовій компанії, якою керує Кемпбелл, вимогливий і нещадний керівник. Одного разу начальник пропонує Емілі підвищення: вона стане менеджером і візьме на себе велику відповідальність. Для Люка підвищення коханої стає неприємною несподіванкою, з якою він намагається примиритися, тоді як Емілі раптово починає усвідомлювати, що її партнер погано справляється з робочими обов'язками та має жахливе інвестиційне чуття. «Приходь як є» (2019) 24-річний паралітик Скотті з народження прикутий до інвалідного крісла та повністю залежить від своєї матері. Проходячи лікування в центрі фізіотерапії, він спостерігає за молодими медсестрами, і це єдине, на що він може розраховувати в плані контакту з жінками. Мріючи втратити цноту, хлопець умовляє свого нового приятеля Метта, спортсмена, що став інвалідом, і 35-річного слабозорого Мо, вирушити з ним у подорож до Монреалю, де існує бордель, який обслуговує людей з обмеженими можливостями. «Маскарад» (2022) Дія розгортається на французькій Рів'єрі навколо Адріана — харизматичного чоловіка та колись успішного танцюриста, який змушений залишити свою професію через нещасний випадок. Він безтурботно живе на Лазурному березі за рахунок гарної, але вже не молодої актриси Марти, яка задовольняється суспільством Адріана, хоча знає, що його інтерес до неї є виключно фінансовим. Однак ситуація починає стрімко змінюватися, коли Адріан зустрічає чарівну, життєрадісну та доброзичливу Марго, в яку він закохується з першого погляду. Джерело: uaserials.pro Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Як підтримати людину з ПТРС В умовах повномасштабного вторгнення все більше людей зіштовхуються з діагнозом ПТСР – посттравматичний стресовий розлад. Лише за перші два місяці 2024 року медики зафіксували 3 292 нових пацієнти з ПТСР – це більше, ніж за весь 2021 рік разом узятий. ПТСР – реакція психіки на травматичну подію. Посттравматичний стресовий розлад виникає, коли після пережитої травми вона не стає минулим, а наче переживається знову й знову. Симптомами ПТСР є повторне безконтрольне переживання травмувальної події, надмірне роздратування та напади люті, настороженість, постійна тривожність, саморуйнівна поведінка, складнощі в концентрації уваги, безсоння або нічні жахи. Інколи людина з ПТСР може відчути раптовий флешбек: вона наче переноситься знову в момент, коли відбувається травмувальна подія. Людину огортає паніка. Цей стан може спровокувати будь-який натяк на травмувальну подію: запах, звук, емоції, тактильні відчуття, візуальні образи. Людина починає поводитися так, наче вона зіштовхується з тою самою небезпекою, яку вже пережила раніше, і тепер ніби рятується: кричить, плаче, ховається від небезпеки. Що робити в такій ситуації? Як допомогти людині з ПТСР? 🔸 Переконайтеся, що немає жодної небезпеки. Проявіть повагу до людини. Адже стан, який спричинив напад паніки, є несвідомим і відбувається не з бажання людини. 🔸 Якщо людина заподіяла собі шкоду, викличте швидку допомогу. 🔸 Скажіть людині, що вона не сама і ви готові її підтримати. Озвучте своє ім’я і запевніть, що поруч немає жодної небезпеки. 🔸 Коли людина відреагує на ваш голос, уточніть, чи вона вас чує, чи бачить. 🔸 Поверніть людину в “тут і тепер”. Опишіть місце, в якому ви знаходитеся, що бачите перед собою. 🔸 Якщо контакт із людиною вдалося встановити, запитайте її ім’я, попросіть сказати, що вона бачить перед собою. 🔸 Дайте людині зрозуміти, що ви поруч. З дозволу людини можете взяти її за руку, сісти поряд, подихати разом. Але торкатися людини можна тільки з її згоди, інакше вона може сприйняти це як небезпеку. 🔸 Щоб повернути людину в реальність і дати їй відчути контроль над своїм життям, поставте запитання, яке містить вибір: хоче вона чаю чи води, куди вона планує піти, що буде робити. Головне, що треба пам’ятати: говоріть спокійним тоном, простими фразами, без зайвих емоцій. Людина не хвора, тому не слід її інвалідизувати. Якщо ці дії не допомагають – зверніться по допомогу до медичних працівників. Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Сила дотику: чому нам потрібні обійми? Ми живемо в епоху віртуального спілкування, де реальні стосунки витісняються цифровими зв'язками. Ми чатуємо з друзями, спілкуємося з колегами, знайомимося з новими людьми — все це можливо зробити, не виходячи з дому. З одного боку, це зручно й економить час. З іншого — може призвести до почуття самотності, тривоги та ізоляції. Саме тут на допомогу приходять обійми та інші тактильні відчуття. Доведено, що дотик має потужний вплив на наше психологічне та фізичне здоров'я. Ось лише деякі з його переваг: 🔸 Зниження рівня стресу Коли нас обіймають, в організмі виділяється окситоцин — гормон, який дає відчуття спокою та щастя. Це допомагає знизити рівень кортизолу — гормону стресу, який негативно впливає на наше самопочуття. 🔸 Покращення імунітету Дослідження показали, що люди, які регулярно обіймаються, рідше хворіють. Це пов'язано з тим, що тактильний контакт стимулює роботу імунної системи. 🔸 Зникають тривога та самотність Обійми дають нам відчуття єднання з іншою людиною, відчуття безпеки. Це допомагає побороти самотність та тривогу. 🔸 Підвищення самооцінки Коли нас обіймають, ми відчуваємо себе коханими та цінними. Це може допомогти підвищити нашу самооцінку й покращити ставлення до себе. Звичайно, найкраще джерело тактильного контакту — це близькі люди: сім'я, друзі, кохана людина. Але якщо ви не можете отримати обійми від них, є й інші способи. ✅ Професійний масаж — це не лише приємно, але й корисно для здоров'я. ✅ Заняття танцями або йогою. Вони дають нагоду доторкнутися до інших людей, відчути їхню підтримку. ✅ Домашні тварини. Доведено, що проведення часу з котом чи собакою також може знизити рівень стресу та дати відчуття емоційної близькості. Крім того, ви можете використовувати м'які й теплі речі, щоб відчути подібний до обіймів ефект. Ось кілька прикладів: 🟡 Загорніться в м'який і пухнастий плед, щоб відчути тепло і затишок. 🟡 Обніміть велику м'яку подушку, уявляючи, що це близька людина. 🟡 Іграшка з м'якого матеріалу (наприклад, плюшевий ведмедик) також може дати відчуття комфорту і безпеки. 🟡 Одягніть м'який і теплий одяг (наприклад, флісову піжаму, светр із кашеміру або вовняні шкарпетки). Звичайно, ніщо не може повністю замінити людські обійми. Проте використання м'яких і теплих речей допоможе вам відчути себе більш комфортно і спокійно. Пам'ятайте, ви не одні! Є багато людей, які також потребують живого спілкування. Зберіться разом, поділіться своїми думками та почуттями, подаруйте один одному тепло і радість обіймів.

«Сценарій мрії» (2023) Звичайний і нічим не примітний професор біології середнього віку, що живе з дружиною та дочкою. Нудне та одноманітне життя чоловіка перевертається з ніг на голову, коли з'ясовується, що він несподівано став головним героєм сновидінь мільйонів людей по всьому світу. Це можуть бути приємні сни, моторошні кошмари та навіть сновидіння сексуального характеру. Професор, прославившись на всю планету, береться скористатися вдалим моментом, щоб написати та видати книгу. Водночас він виявляється неготовим до того, що разом із популярністю прийшли й неприємні наслідки. «Між минулим та майбутнім» (2023) Саманта, у минулому популярна співачка, стоїть на життєвому роздоріжжі. Закінчена кар'єра, хворий батько, що накопичив купу мотлоху, який збирав все життя, останні творчі невдачі — все це занурює її в депресію. Але іронічне ставлення до себе та до навколишніх проблем дозволяє Саманті знайти причини для нового життя. «Дорослі іграшки» (2011) У 1880 році у вікторіанській Англії була винайдена річ вельми інтимного характеру. Доктор Далрімпл та його друг Едмунд знаходять рішення для лікування «істерії» або жіночого перезбудження. В той самий час молодий лікар, який працює разом з доктором Далрімплом, закохується в його дочку — найволелюбнішу жінку у всьому Лондоні. Джерело: uaserials.pro

​Синдром самозванця: що це таке і як його позбутися Синдром самозванця зазвичай проявляється в таких когнітивних судженнях людей про самих себе: “мене переоцінюють”, “я займаю не своє місце, обманюю людей, а мій успіх – чиста випадковість”. Зазвичай синдром самозванця стосується саме професійної діяльності. Причому він притаманний людям успішним у роботі, які багато сил вкладають у своє професійне зростання. При цьому вони відчувають провину за те, що начебто обманюють інших. Вони бояться своєї недосконалості, їм постійно страшно від того, що їх викриють у непрофесіоналізмі. Люди із синдромом самозванця живуть у постійному страху помилитись і відчувають багато сорому. Ці негативні думки та страхи забирають чимало енергії, що може призвести до вигоряння, апатії та депресії. Основи таких переживань закладаються в дитинстві значущими людьми та оточенням. Хтось із нас ріс в ідеальності та водночас неможливості досягти того ідеалу, якого насправді не існує. Хтось – в ігноруванні та засудженні. Причин багато. Ось варіанти, як ви можете допомогти собі зараз: 🔸 Спробуйте оцінити реально свої професійні здібності. Проаналізуйте, якими вміннями ви володієте, як і де ви ними користуєтеся. 🔸 Проговоріть свої переживання із психотерапевтом або близькими. Це дасть вам усвідомлення, що ледь не кожній людині властиві переживання, чи достатньо хороші вони професіонали своєї справи. 🔸 Найімовірніше, ви часто знецінюєте себе, а також у вашому оточенні є люди, які так само знецінюють вас. 🔸 Зверніть увагу на тих, хто поряд. Ловіть себе на тому, коли й кого знецінюєте самі, поряд з якими людьми ви це робите. 🔸 Намагайтеся приймати від інших визнання своїх професійних успіхів. 🔸 Назвіть свої досягнення, свої професійні якості. Не оцінюйте їх, а просто перерахуйте. 🔸 Зверніться по допомогу до психотерапевта. Він допоможе швидше розібратися у собі, з професіоналом ваш шлях самопізнання буде легшим. Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Робота горя Життєвий шлях кожної людини сповнений втрат. Проте, якою б гіркою не була втрата, якщо психіка змогла провести роботу горя, то цей процес не тільки дає нам можливість залишити втрату в минулому і жити далі, але й збагачує нашу особистість. На жаль, є багато факторів, які ускладнюють процес горювання, що призводить до депресії, поведінкових відігравань (наприклад, зловживання алкоголем) чи психосоматичних розладів. Робота горя ускладнюється: 🔸Якщо людина вже переживає якусь тяжку втрату, то нова втрата може сприйматися особливо важко. 🔸Втрата була непередбачена. Наприклад, раптова смерть близької людини або несподіване звільнення з роботи. 🔸Існує значна залежність від втраченого об'єкта та складнощі, які виникають після його втрати. Наприклад, смерть одного або обох батьків неповнолітньої дитини, втрата єдиного джерела доходу тощо. 🔸Створена неможливість горювати через пряму або непряму заборону оточення: «скільки вже можна плакати…», «вони б не хотіли, щоб ви так сумували», «не треба так драматизувати», «інші люди переживають і не таке» тощо. 🔸Це симбіотичні стосунки, де дві людини сприймають себе як єдине ціле — «немає його/її, немає мене». Втрата одного з партнерів у таких стосунках стає емоційною катастрофою для іншого, адже він втрачає не просто близьку людину, а частину себе. Перелічені вище п'ять факторів — серйозний привід уважно придивитися до того, як людина справляється із втратою. Важливо розуміти, що втрати руйнують ілюзію нашого контролю над життям, тому психіка захищається від їх усвідомлення. Заперечення («цього не може бути») та розщеплення (частина психіки знає про втрату, а інша заперечує) — яскраві приклади таких захистів. Також горювання часто супроводжується безпорадністю, гнівом (іноді непрямим) та провиною. Почуття провини буває дуже сильним, навіть коли людина усвідомлює, що самозвинувачення не має сенсу. Згадані захисні реакції й почуття можуть проявлятися досить інтенсивно, проте вони не є факторами ризику самі по собі, і часто присутні в гострій фазі «нормального» процесу горювання. Однак, якщо такий стан залишається впродовж тривалого періоду часу, це індикатор, що людині потрібна допомога фахівця з ментального здоров'я. Джерело: Аріна Семеній, психологиня Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​«Вбивство у Східному експресі» (2017) У подорожі по залізниці є своя чарівність. За вікнами повільно змінюються пейзажі, чуються тихі розмови, розмірений стукіт коліс заколисує. Але у фільмі ці емоції ніхто не встиг випробувати. Точніше сказати, приємна поїздка була перервана найжорстокішим і обурливим чином. Відбувся злочин.  «Снігова спільнота» (2023) Авіакатастрофа в Андах стає наріжним каменем життя 29 пасажирів, що вижили з 45 пасажирів, що вирушили до Чилі. Спочатку, борт був наповнений сміхом та ентузіазмом, адже на борту знаходилася команда з регбі, сповнена рішучості здобути перемогу. Однак життя підносить свої несподіванки, і пасажири попадають крижану глушину, позбавлені зв'язку та можливості навіть подати сигнал SOS. Тепер їхній єдиний союзник — воля до виживання. На тлі мінімального запасу їжі та води, без можливості зв'язку зі світом, стає ясно, що вижити можна лише об'єднавшись. Жарти та радість від майбутньої гри залишаються у минулому. «Арахісовий сокіл» (2019) У центрі історії знаходиться Зак - хлопець з синдромом Дауна, який змушений жити в будинку для людей похилого віку, де за ним доглядає доглядальниця Елеанор. Одного разу вночі він втікає зі своєї палати, щоб здійснити заповітну мрію - стати рестлером. У той же час дрібний злочинець Тайлер рятується від переслідувачів в болотистій місцевості, де випадково зустрічає Зака, який потребує допомоги. Герої швидко знаходять спільну мову і відправляються на пошуки школи рестлінга, а через деякий час до них приєднується добродушна Елеонор, яку директор будинку пристарілих відправив на пошуки втікача Джерело: uakino.club Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Як це – нічого не відчувати? Завдяки почуттям люди навчилися не просто виживати, але й розвиватися. Адже саме почуття наповнюють життя сенсом. Чим більше ми відчуваємо, тим більш наповненим є наше життя. Якими б не були почуття, саме вони змушують нас відчувати себе живими. Проте є люди, які відчувають душевну порожнечу або не можуть розпізнати та висловити свої переживання. Психологи виділяють кілька таких станів, коли людина перестає відчувати емоції: 🔸 Апатія – це стан тимчасової байдужості, відсутності сил і мотивації. Людина втрачає інтерес до хобі та речей, які раніше приносили радість. 🔸 Ангедонія – світ стає сірим: людина не здатна отримувати задоволення. Їжа, спілкування, хобі, фізичні вправи, секс не приносять радості. 🔸 Депресія — це постійний пригнічений стан, втрата інтересу до життя. Зазвичай діагностується, коли подібний стан зберігається довше двох тижнів. 🔸 Алекситимія – нездатність висловити свої почуття; неможливість знайти слова, щоб висловити свої емоції. Чому деякі люди не вміють поводитися з почуттями Людина з дитинства здобуває навичку розпізнавати та вільно виявляти емоції зовні. Проблеми можуть початися тоді, коли батьки не вчать дитину розпізнавати чужі емоції, не дають дитині усвідомити, що ж вона сама відчуває, починають відчувати за неї. Якщо людину виховують батьки, які все контролюють, є ризик, що вона відчуватиме лише ті емоції, які їй дозволяли. Така людина стає для себе “цензором”, який жорстко контролює емоції та пригнічує “нелегітимні”. Через це людина може стати депресивною, байдужою або ж мати стани відсутності почуттів. 🔸 Контроль та уникнення Негативні емоції, як-от злість, смуток, ревнощі, заздрість, нам також корисні. Але не всі вміють із ними поводитися, їх важко прийняти. Людині часом комфортніше втекти від неприйнятних почуттів або ж спробувати взяти їх під контроль. Психіка включає захист. І ним стає інтенсивна тривога – саме вона наче оберігає від неприйнятних почуттів. Чим більше людина буде опиратися негативним почуттям, тим сильнішою ставатиме тривога. 🔸 Пригнічені та витіснені почуття Коли негативних переживань стає забагато, що впоратись із ними нема сил, людина ховає їх глибоко всередині або витісняє. Людина може хотіти виявити злість, але при цьому продовжує залишатися зовні спокійною. Агресія хоч і добре захована, але рано чи пізно знайде вихід: через знецінення, показову чесноту чи нудьгу. Якщо не проживати емоції, а пригнічувати їх, є ризик виникнення неврозу. 🔸 Ізоляція афекту Ізоляція афекту – зменшення значення почуттів, усвідомлення їх через розум, а не переживання. У такому стані людина говорить про те, що відчуває, наче на автоматі – без емоцій. Почуття є, але емоційного зв'язку з ними немає. Наприклад, якщо хлопчикам у дитинстві наказували не плакати, то дорослими вони уникатимуть смутку та туги. Дівчатка, яким забороняли проявляти агресію, будуть її придушувати в дорослому віці. 🔸 Втрата орієнтирів Почуття слугують для нас внутрішнім орієнтиром – підказують, що з нами відбувається. Коли підказок немає, ми діємо за загальноприйнятим алгоритмом – так, як від нас чекають. Людина може дбати про близьких, бути доброю, але при цьому не бути залученою емоційно. Життя таких людей позбавлене яскравих фарб. У них нема прагнень, натхнення. Інші їх сприймають як людей байдужих, проте ця байдужість звернена до самого себе. *** Відновити здоровий прояв емоцій допоможе психотерапія. Психотерапевт покаже, як можна переграти руйнівні емоції, а також як сповна насолодитися позитивними. Все це необхідно, щоб жити повноцінним чуттєвим життям. Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Як піклуватися про себе та підтримувати дітей? Серія коротких анімаційних відеороликів, щоб пояснити, як працює стрес та як підтримувати дітей зберігаючи власний ресурс. Всі відео за посиланням: https://www.youtube.com/@safespace.kmarehab Серед тем: 🟡 Почніть з турботи про себе. Це як в літаку: спочатку допоможіть собі, а потім дитині. Існує безліч вправ для боротьби зі стресом. 🟡 Говоріть з дитиною, придумуйте спільні ігри. Допомагайте їм долати своїх емоційних драконів. 🟡 Під впливом стресу у дітей можуть виникати ознаки вікового регресу. Це нормально. Але вчителям і батькам важливо розуміти базову фізіологію стресу у дітей, аби мати можливість їм допомогти. Програма «Безпечний простір» — це програма психосоціальної підтримки для шкіл та дитячих садочків. Компоненти програми передбачають навчання для вчителів та шкільних психологів, профілактику вигорання, та надання підтримки дітям з симптомами психосоціального стресу і травми. За два роки повномасштабної війни до програми долучилися більше 2000 шкіл з усієї України.

​Розправте плечі: секрети впевненості в собі Ваше ставлення до себе – це ваш хребет. Уявіть, як складно жити радісно, коли ниє спина. Із самооцінкою так само: якщо вона хворіє, життя втрачає барви. Щоденні кроки, зроблені з хворим ставленням до себе, складають життя, сповнене невпевненості, сумнівів і самознищення. Партнер, який терпить нездорові стосунки, може боятися, що більше нікому не буде цікавим. Людина з низькою зарплатою може вважати себе негідною більшого. А коли ви мовчки терпите хамство, ризикуєте повірити, що це ви того заслуговуєте. Проблема із самооцінкою може виникнути в дитинстві, коли дитину не хвалять, постійно порівнюють з іншими, принижують та знецінюють. Також вона може з'явитися в більш дорослому віці як результат низки невдач. ✅ Симптоми хворої самооцінки: самокритика та самообрази, невпевненість у собі, чиясь думка важливіша за свою, страшно говорити «ні», незрозуміло, чого хочеться, почуття провини, знецінення себе, самопокарання, токсичні стосунки, прагнення привертати до себе увагу. Але змінити самооцінку можливо! Це не так складно, як здається: 🔸 Зверніть увагу на своє тіло Вчіться займати свій простір, розправляти плечі, вирівнювати спину, відчувати опору в стопах. Спочатку буде важко, але потім стане звичкою. Людина з хорошою поставою виглядає більш авторитетною, компетентною, успішною, гарною. Передусім – для себе! 🔸 Піддавайте сумніву самокритику Негативні думки про себе майже невмирущі та практично завжди відчуваються як істина. Ваше завдання – навчитися гальмувати їх ще на підході. Пам'ятайте, що ваші думки – це не факти. Це просто думки, і вони можуть бути помилковими. 🔸 Визначте свої особисті межі Особисті кордони бувають різними: тілесними, тимчасовими, емоційними, соціальними. Як це зробити? Дайте відповіді на ствердження: «Мені некомфортно, коли люди…», «Мені не подобається, коли мене називають…», «Я не люблю говорити на теми…». Згадайте ситуації, коли вам було неприємно. Ваші емоції – індикатор порушення кордонів. 🔸 Познайомтеся із собою Анкета – добрий початок. Чесно та ретельно дайте відповіді на запитання про те, що вам найбільше подобається чи не подобається, чого ви хочете зараз чи через рік, сформулюйте свою мрію, визначте джерела натхнення, людей, поряд з якими ваша душа співає чи навпаки – ви відчуваєте багатоденний стрес після спілкування з ними. ✅ Зверніть увагу: заїдання, зміна зовнішності, брендові речі, копіювання інших людей, гроші та чуже схвалення не лікують самооцінку. ✅ Почати працювати над самооцінкою може бути важко. Цей процес потребує вашої постійної роботи, уваги, часу. Але в результаті ви отримаєте винагороду: стійкість до чужих слів, впевненість і рішучість, свободу, сміливість мріяти і йти до мети. Тому починайте працювати вже зараз. Адже ви заслуговуєте на щасливе життя, сповнене любові до себе! Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​«Люблю тебе ненавидіти» (2023) Після незабутнього першого побачення успішний фінансовий аналітик Бен і молода студентка юридичного факультету Бі здаються ідеальною парою, проте шалена пристрасть перетворюється на взаємну ненависть та зневагу. Через деякий час хлопець і дівчина перетинаються на весіллі сестри Бі в Австралії. Перебуваючи під тиском непростих обставин, Бен і Бі вирішують на час урочистостей прикинутися закоханою парою. У міру здійснення свого плану двоє переживають комічні пригоди та починаються закохуватися по-справжньому... «Корабельні новини» (2001) Невдасі Койлу вкотре не щастить — нова дівчина влаштовує у його житті повний бедлам. Щоб почати все з нуля, Койл залишає Нью-Йорк, але, на свій подив, виявляється на порозі таємниць загадкового минулого. «Де ти поділась, Бернадетт» (2019) Бернадетт по-справжньому чарівна і талановита. Вона працює архітектором і отримує величезне задоволення від своєї роботи. В будинку жінку завжди чекає люблячий і дуже уважний чоловік. Крім того, героїня виховує чудову і слухняну дочку. А всі разом вони живуть в прекрасному будинку. Але одного разу героїня приймає рішення кинути своє звичне життя. Вона немов зникає для оточуючих, вирушаючи на пошуки самої себе. Бернадетт хоче отримати новий досвід і знайти справжнє щастя, навіть якщо для цього доведеться йти на край світу. Джерело: uaserials.pro Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Розлучаємося з партнером “правильно” Процес розставання можна зробити менш болючим. Але треба розуміти, що він у будь-якому разі не буде легким. І не важливо, вашим стосункам 2 місяці чи 10 років. Просто рівень болю та тривалість страждань буде різною. Якщо ви вирішили розлучитися з партнером, є певні рекомендації психотерапевтів, як поводитись і що робити для полегшення цього процесу: 🔺Забудьте фільми, казки, серіали, де люди розлучаються з усмішкою на обличчі і з розумінням розходяться в різні сторони. Це якщо не повна вигадка, то дуже рідкісні, поодинокі випадки. Частіше розлучення супроводжує буря емоцій, сльози, звинувачення, знецінення, а також образи та приниження. І все, що в кіно пов'язане із прощальною романтикою (сніданок, обід, секс, поїздка), це те, що нікому не потрібно. Розмова може бути тільки одна: в ній один із партнерів чітко та зрозуміло повідомить, що йде, що будуватиме інше життя. 🔺Якщо стосунки не пов'язані шлюбом, спільністю майна, спільними дітьми, то чим швидше і ясніше пройде розмова, тим менше болю вона принесе. 🔺 Звичайно, дуже хочеться піти красиво, сказати щось на зразок “ти прекрасна/прекрасний, у цьому немає твоєї вини, а я такий/така погана”. Зазвичай таке кажуть, щоб знизити почуття провини від того, що завдаєш болю іншій людині. Але слід бути готовим до того, що не вийде перенести відповідальність за свій вчинок: все одно будеш “негідником” і тим, хто завдає страждань. 🔺Чекати, що вам скажуть “ну добре, з кожним буває, ти не поганий, я все розумію” – це дурити себе. Тому немає сенсу розтягувати цю неприємну ситуацію, а треба просто взяти відповідальність на себе за ініціативу в розлуці. 🔺Не потрібно пояснювати партнеру причину свого вчинку, навіть якщо вас сильно про це просять. Адже якщо ви кажете, що з партнером все “так”, то виникне абсолютно резонне запитання: чому йдеш? Якщо ж щось не так, то є ризик почути у відповідь обіцянки змінитися, щоб врятувати стосунки. Це може просто розтягнути процес розставання і зробити його ще болючішим. 🔺Пояснення принесуть тільки додаткові муки тому, від кого йдуть. У момент, коли з людиною розлучаються, вона і так схильна шукати причину в собі. Не підливайте олії у вогонь, пояснюючи, чому ваші стосунки не склались. 🔺Якщо знайдете на це ресурс, то можна просто подякувати за все те добре й тепле, що було у ваших взаєминах. Якщо ресурсу немає, то просто оголосіть своє рішення та йдіть. 🔺Діліть майно прозоро і зрозуміло для обох сторін. У цьому питанні важливо якнайшвидше поставити крапку, щоб не залишати партнеру марні надії на продовження стосунків. Чим швидше ви розійдетеся, тим швидше кожен із вас відновиться і почне будувати нові стосунки. 🔺Коли ви продовжуєте повертатися до попередніх взаємин дзвінками, зустрічами в ресторанах, незакритими питаннями, то найімовірніше, ці стосунки вам не байдужі й ще не закінчені для вас. 🔺Зміни – це завжди страшно. Ніколи не знаєш, що буде там, у новому житті, з новими стосунками. Ніхто не дасть гарантії, що буде краще. Але якщо розумієте, що у ваших стосунках не залишилося нічого, що тішить і приносить задоволення, то треба рухатися вперед або просто в інший бік. Є готовність до змін – дійте. Ольга Корбут, психологиня Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Як працює наша «внутрішня хімія»? Дофамін — це нейромедіатор, хімічна речовина, що сприяє передачі сигналів між нейронами в мозку. Це ключ до емоційного благополуччя, рушійна сила наших прагнень і джерело життєвої енергії. Він також впливає на координацію, м'язовий тонус, гормональний баланс та багато інших функцій. Анна Лембке — психіатриня, докторка медичних наук зі Стенфорду, дослідниця залежностей та авторка бестселера «Дофамінове покоління». У подкасті «Простими словами» вона пояснила, як працює наша «внутрішня хімія», чому сучасний світ підштовхує нас до залежностей та що таке «швидкий» і «повільний» дофамін. ✅ «За мільйони років еволюції ми навчились інстинктивно шукати задоволення й уникати болю. Ми робимо це мимоволі та несвідомо. Зараз ми маємо докладати багато зусиль, щоби робити навпаки». ✅ «Коли ми сприймаємо щось як важливе для виживання та варте уваги, в системі винагороди мозку виділяється дофамін, ендогенні опіоїди та канабіноїди. Ми ніби ходяча аптека». ✅ «Протягом більшої частини людського існування нам доводилося проходити десятки кілометрів щодня, терпіти спрагу, голод, холод, спеку, уникати хижаків і дуже важко працювати, щоб отримати лише невелику кількість дофаміну. Зараз ми не маємо докладати майже ніяких зусиль, щоб отримати величезний сплеск дофаміну». ✅ «Отже, наші природні механізми не відповідають світові, в якому ми живемо. Цукор та алкоголь стали дешевими, їжа смачнішою через штучні ароматизатори, наркотики потужнішими. У нас стало більше вільного часу та з'явився цілодобовий доступ до розваг в інтернеті. Це створює ідеальні умови для розвитку залежності, що вражає наш мозок». ✅ «Усі ці стимули провокують швидке виділення великої кількості дофаміну, після чого його рівень падає нижче базового. Наш мозок завжди прагне до балансу рівня дофаміну. Тому у разі будь-якого відхилення від базової лінії мозок буде напружено працювати, щоб відновити рівновагу. Після швидкого задоволення ми неминуче відчуваємо біль, який намагаємося загасити». ✅ «Один шматочок шоколаду провокує швидкий викид дофаміну. Ми відчуваємо задоволення. Однак система прагне до балансу, тому дуже скоро внутрішні терези переважать на бік болю. І з'явиться непереборне бажання з’їсти ще один шматочок, оскільки це найшвидший спосіб відновити рівновагу. Так працює «швидкий» дофамін». ✅ «Тоді як «повільний» дофамін — це коли ми не їмо деякий час, відчуваємо голод, а потім з'їдаємо шматочок броколі. Вона здається нам до біса смачною, і в нас відновлюється стан дофамінової рівноваги». Джерело: howareu_program Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Сміх як захисна реакція: чому ми жартуємо у стресових ситуаціях Зазвичай сміх — це реакція на веселі або приємні події. Проте гумор може виступати як захисний механізм. Він допомагає нам зняти напругу та залишатися психічно стійкими у стресових ситуаціях, коли ми занадто вразливі. Інколи за простими жартами людина намагається приховати емоції, з якими не може впоратися: тривогу, страх, безпомічність, відчай, гнів, сором або вразливість. Як це працює? 🔸 Тривога Людина може постійно жартувати, щоб з'ясувати, як до неї ставляться інші. За усім цим стоїть тривога. Якщо в дитинстві людина не відчуває, що її цінують, це може викликати тривогу. Щоб зменшити це неприємне відчуття, психіка активує стратегії компенсації, однією з яких є потреба у схваленні. Така ж стратегія може застосовуватися людиною в дорослому житті: вона прагне подобатись іншим. Через це вона постійно жартує. Людина сприймає це так: якщо інші сміються над її жартами, значить, вона їм подобається — можна бути спокійною. Гумор також може стати невіддільною частиною нашої комунікації з іншими, якщо в нашій сім’ї було прийнято постійно жартувати. 🔸Агресія Через сміх людина може висловлювати агресію в безпечній для себе формі. У жартах можна замаскувати багато суперечливих почуттів: образу, роздратованість тощо. Наприклад, якщо нас образили слова близької людини, ми можемо не наважитися відкрито висловити свої почуття. Натомість вдаємося до іронії або сарказму. 🔸 Травма Через травму людина може переживати безліч неприємних емоцій. Гумор допомагає з ними впоратись. Усвідомлення того, що "я можу перетворити щось страшне на смішне", створює відчуття контролю. Проте це відчуття ілюзорне. Людина може почати сміятися над трагічними подіями. Але в цьому криється небезпека: ми перестаємо адекватно сприймати реальність. Поки ми "зажартовуємо" травму, ми відкладаємо реальний процес її прийняття — все ніяк не можемо її пережити. 🔸 Вразливість Людина може боятися, що виявлення справжніх почуттів може викрити її слабкість перед іншими, які скористаються цим. Вона тоді жартує, щоб не виглядати вразливою. Наприклад, постійні жарти перед тим, хто нам подобається, не що інше, як спроба приховати свої справжні почуття. 🔸 Шок Усмішка може виникати як реакція на шок, на розгубленість. Буває так, що справжнім почуттям ще треба час, щоб проникнути у свідомість. І це нормально: кожен має свою власну швидкість обробки емоцій. У тому, щоб приховувати за жартами образу, а за істеричним сміхом — тривогу та страх, немає нічого страшного. Гумор допомагає впоратися із цими неприємними почуттями. Але користуватися цим захистом слід розумно та в міру. Психотерапія ж допоможе зрозуміти, яка причина наших жартів та що за ними ховається. Так само як і навчить керувати емоціями та виражати їх у безпечний для нас та інших спосіб. Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Кохання чи фейк: як розпізнати? Кохання — це одне з найпрекрасніших почуттів. Але, на жаль, воно не завжди вічне. Іноді любов згасає, залишаючи по собі лише смуток і розчарування. Чому ж так відбувається? Для початку запитайте себе, а чи була любов? Адже, на жаль, ми можемо легко сплутати це почуття з іншими емоціями. 🔸 Сексуальний потяг Сексуальний потяг — це сильне почуття, але фокусується на фізичному аспекті стосунків, й може існувати без будь-яких емоційних прив'язок. Тому пристрасть завжди скороминуща. 🔸 Захоплення На початку стосунків ми часто захоплюємося партнером, його зовнішністю, досягненнями, інтелектом, наділяємо його ідеальними якостями. Це почуття буває дуже сильним, але з часом може згаснути, коли ми краще пізнаємо партнера і його недоліки. 🔸 Схвалення Деякі люди, які не отримали достатньо любові та підтримки в дитинстві, не вірять у себе. Їм здається, що вони нічого не варті. Таким партнерам дуже важливо, щоб їх хвалили. Це дає їм відчуття, що вони цінні й потрібні, кохані. 🔸 Жаль Люди з низькою самооцінкою або схильні до співзалежності часто шукають партнерів, котрих треба "врятувати". Їм може здаватися, що вони кохають цю людину, коли насправді просто відчувають жаль до неї, а також свою значущість через постійну самопожертву, героїзм. 🔸 Батьківська турбота Жінка може опікуватися чоловіком, переживати за нього, наче за дитину. Чоловік може шукати жінку, яка буде піклуватися про нього і вирішувати його проблеми. Важливо розуміти, що це може бути просто потребою в турботі. Як же відрізнити кохання від інших почуттів? ✅ Кохання — це не лише почуття, але й дія. Воно виражається в турботі, повазі, довірі, бажанні бути з партнером і ділитися з ним своїми думками, почуттями та переживаннями. ✅ Кохання не змушує вас страждати. Звичайно, у стосунках можуть бути труднощі, але вони не повинні бути постійними. Якщо ви завжди відчуваєте біль, розчарування або гнів, то це може бути й не кохання. ✅ Кохання не ґрунтується на страху. Ви не повинні боятися реакцій партнера або втратити його. ✅ Кохання робить вас кращою людиною. Воно надихає, мотивує до розвитку, робить вас більш впевненим у собі. Пам'ятайте, що кохання — це дар, який потребує бережного ставлення. Якщо обидва партнери будуть докладати зусиль, щоб зберегти свою любов, то вона буде жити вічно. Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​«Втеча зі шлюбу» (2020) Ян і Гедда одружені вже 35 років, але колись щасливий шлюб давно перестав приносити їм задоволення. Коли батько Гедди несподівано помирає, Ян стає мовчазним спостерігачем того, як свекруха та дружина ігнорують передсмертні побажання його тестя. Не бажаючи залишатися під контролем владної дружини, яка ніколи не зважає на думку чоловіка, Ян вирішує припинити задушливі стосунки, що зжили себе. «Плазуни» (2023) Детектив починає роботу в новому поліцейському відділенні, де офіцеру відразу ж доручають розслідування резонансного вбивства успішного агента з нерухомості. Розслідування справи поступово заходить у глухий кут, проте детектив продовжує вивчати докази, шукати нові зачіпки та досліджувати стосунки вбитої жінки з родичами, друзями та колегами. «Успіхів тобі, Лео Ґранде» (2022) У центрі сюжету — 55-річна лондонська вчителька на пенсії, яка 2 роки тому поховала свого чоловіка Роберта. Вона дуже шкодує, що за весь час у шлюбі жодного разу так і не змогла отримати задоволення від сексу, який був нудним, одноманітним і сповнений заборон. Якось, набравшись сміливості, жінка вирішує скористатися послугами чоловіка за викликом, щоб спробувати випробувати оргазм. Це призводить до знайомства з гарним і привабливим Лео Ґранде, який допомагає головній героїні відчути себе молодою та бажаною. Джерело: uaserials.pro

​Що таке ревнощі та як із ними справлятися? Ревнувати – це нормально, як і відчувати будь-які інші емоції. Ревнують не тільки закохані чоловіки та жінки, але й діти та тварини. Завдання ревнощів – виявляти конкурентів, які можуть “забрати наше”, які можуть розірвати зв'язок із важливою для нас людиною. Проте часто ревнощі бувають безпідставними та можуть вийти з-під контролю. Один із партнерів може боятися зради, боятися, що його кинуть. У результаті він намагається контролювати свого партнера, а той своєю чергою дратується й ображається. У такому разі ревнощі можуть зіпсувати стосунки або й узагалі стати причиною розриву. Як приборкати ревнощі? 🔸 Проаналізуйте: які є реальні докази зради партнера і чи є вони такими? Якщо ваш чоловік / ваша дружина затримується на роботі, веде довгі переписки, це ще не є ознакою зради. 🔸 Відверто поговоріть із партнером про те, що вас непокоїть. Поясніть, що саме в його поведінці провокує у вас почуття ревнощів. Краще одразу висловити свої страхи: якщо тримати до останнього, може спалахнути скандал. Тому не бійтеся говорити, доки ревнощі не досягли піку. Водночас не вдавайтеся до звинувачень: описуйте лише власні почуття. Можливо, відверта розмова вас заспокоїть. 🔸 Якщо ви продовжуєте без особливої на те причини шукати докази зради в переписках партнера, шукаєте в його поведінці “щось підозріле” – зупиніться. Краще спробуйте знайти докази вірності вам. 🔸 Часто безпідставні ревнощі можуть вказувати на те, що хтось зруйнував вашу довіру раніше. Спробуйте розібратися, чому для вас ревнощі є закономірними у стосунках. Коли ж самостійно впоратись із нав'язливими думками не вдається – зверніться до психотерапевта. 🔸 Усвідомте, що стосунки з партнером – це лише один з аспектів вашого життя, а не все, що ви маєте. Тому навіть якщо ваші взаємини закінчаться, ви це переживете. І будете щасливі, як і були неодноразово до цих стосунків. Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Як не потонути в морі невзаємності Відмова – гіркий ковток, який важко проковтнути. Хтось оговтується за день, а хтось застряє в цьому на тижні чи місяці. Чому "ні"? Це питання катує душу. Але відповідь, ймовірно, знаходиться лише в серці тієї людини. Можливо навіть, що він сам/сама не знає причини. І навіть якби ви її дізналися, чи змінило б це щось? 🔸 Надія – рятівне коло, але й воно може бути руйнівним. Відмова однієї людини не робить вас непривабливою особою для інших. Не замикайтеся в ній, адже життя прекрасне та сповнене можливостей. 🔸 Не знецінюйте свої почуття. Дозвольте собі прожити біль, розчарування, жалість. Це втрата, і її потрібно оплакати. 🔸 Не звинувачуйте себе. Вибір іншої людини не говорить про те, що з вами щось не так. Це про неї, а не про вас. 🔸 Пам'ятайте, що ви не всесильні. Не всі події у світі обертаються навколо вас. 🔸 Відпустіть ситуацію. Не тримайтеся за минуле, воно вже не ваше. Зосередьтеся на сьогоденні та майбутньому. Пам'ятайте: ви не самотні. Багато людей пережили подібний досвід і змогли його подолати. Зверніться до психолога чи психотерапевта, якщо не можете самостійно впоратися з емоціями. Фахівець з ментального здоров'я допоможе вам пережити важкий період і рухатися далі. Джерело: Ольга Корбут, психоаналітикиня Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

"Повернись живим" та Rikky Hype створили спільний благодійний дроп До другої річниці повномасштабного вторгнення бренд одягу Rikky Hype та Фонд “Повернись живим” створили спеціальну благодійну колекцію футболок, символом якої стали номери 56-ої та 92-ої бригад, яких системно підтримує бренд від початку повномасштабного вторгнення.  Колекцію присвячено Збройним Силам України — 100% коштів із продажу речей буде направлено на забезпечення різноманітних підрозділів, включно з підрозділами 56-ої та 92-ої бригад, яким безупинно допомагають Rikky Hype та “Повернись живим”.  Мета співпраці — виручити з продажу дропу мільйон гривень.  Підтримати ініціативу можна на сайті.

​Чому закоханість не переростає у глибоке почуття: причини Є люди, які втрачають інтерес до партнера вже після перших кількох побачень. Для них стосунки зупиняються на стадії легкої закоханості, яка так і не переростає у глибоке почуття. Через неможливість побудувати близькі серйозні стосунки в людини виникає страх залишитись одній. Розберемо причини, що заважають будувати близькі стосунки. 🔸 Страх близькості Причини страху близькості пов’язані з тим, що в дитинстві людині не давали достатньо відчути самостійність. Дитині потрібно мати достатньо автономності, щоб вона могла пізнавати світ. Люди, яких виховували надміру тривожні дорослі, часто асоціюють близькі стосунки з несвободою, адже їх надміру контролюють у дитинстві. Тому в дорослому віці вони попри все будуть намагатися зберегти власну незалежність. Як наслідок: вони тримають дистанцію, бояться висловлювати свої почуття, першими припиняють стосунки. 🔸 Уникаючий тип прив’язаності Коли дитину виховує емоційно холодний або деспотичний дорослий, це формує у ній уникаючий тип прив’язаності. Оскільки перший досвід взаємин зі значним дорослим був руйнівним, то в дорослому віці така людина сприйматиме міжособистісний контакт як загрозливий. І для неї тоді прийнятним буде лише фізичний контакт. Вони не вірять, що близькі стосунки можуть бути безпечними. Тому секс для таких людей – єдина можливість відчути зв’язок із партнером. 🔸 Нереалістичні очікування На початку стосунків ми ідеалізуємо іншу людину. Вона може здаватися нам особливою та загадковою. Проте у деяких людей після сексуальної близькості партнер може втратити своє значення. Він перестає бути таємницею: після сексу ідеальний образ іншого розсіюється, натомість реалістичний не встигає сформуватися. Що робити в такому разі? Дослідіть асоціації, які викликає сексуальна близькість, та співставте образи партнерів «до» та «після» сексу. Згадайте, в який момент інтерес почав згасати, якими були попередні стосунки, в яких ви бачили з партнером спільне майбутнє. Це допоможе проаналізувати, що відбувається зараз. 🔸 Страх бути покинутим Якщо людину одного разу покинули, знехтували нею (не обов’язково в романтичних стосунках), у майбутньому вона може ініціювати розрив стосунків першою. Все заради того, щоб уникнути тих неприємних емоцій, які були пережиті від попереднього досвіду: люті та сорому. Йти від партнера першим – це спосіб зберегти самоповагу. У такому разі важливо відокремити свій минулий досвід від нинішнього. Бути сміливим відкритися до нових стосунків. Досвід безпечних і довірчих взаємин може дати психотерапія. Зверніться до психотерапевта, щоб навчитися будувати міцні романтичні стосунки. Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​​Перемагаємо зиму: 7 кроків до кращого самопочуття Взимку багато людей відчувають занепад сил, апатію та безсилля. Це може бути пов’язано з нестачею сонячного світла, дефіцитом вітаміну D, втомою від холоду та одноманіття, гормональними змінами й недостатньою фізичною активністю. Безумовно, українцям цей період ще важче дається через війну, постійний стрес, сумні новини, тривожні повідомлення. Але ми маємо бути сильними й підтримувати свій психічний стан, від якого залежить як наш добробут, так і наших близьких, рідних, коханих. Отже, працюємо заради перемоги та покращення свого психічного стану. 🔸 Спілкуйтеся із близькими Підтримка соціального оточення є ключовою складовою для психічного благополуччя. Діліться своїми почуттями та думками з друзями або родиною. Це може допомогти поглянути на ситуацію під іншим кутом. 🔸 Частіше бувайте на свіжому повітрі Навіть у похмурі дні прогулянка покращує настрій і дає заряд енергії. 🔸 Здоровий сон Сон важливий для відновлення енергії та забезпечення здорового функціонування мозку. Намагайтеся кожен день лягати спати в той самий час. Знаходьте час і можливості, щоб компенсувати втрачені години спокою через повітряну тривогу. 🔸 Ведіть здоровий спосіб життя Регулярна фізична активність та збалансоване харчування будуть позитивно впливати на психічний стан. Поставте собі мету у спорті (наприклад, певну кількість кроків, підходів), долучіться до марафону або челенджу. Не подобається спорт? Танцюйте. Навіть незначна фізична активність може поліпшити настрій і самопочуття. 🔸 Хваліть себе Регулярно відзначайте свої досягнення, які можуть бути й невеликими. Пам’ятайте, що позитивне ставлення до себе важливе для емоційного здоров’я. 🔸 Релаксація Впроваджуйте у своє життя техніки релаксації, такі як медитація, усвідомлене дихання чи йога. Ці практики можуть допомагати знижувати рівень стресу та поліпшувати загальний психічний стан. 🔸 Займайтеся творчістю Творчість може слугувати відмінним засобом для вираження емоцій та зняття стресу. Не бійтеся експериментувати та вносити зміни у своє життя для покращення психоемоційного стану. Якщо ж ви відчуваєте, що не можете самостійно впоратися з проблемою, зверніться по допомогу до психолога чи психотерапевта. Галина Волошина, психологиня

Хвилюєтесь, що ваша дитина витрачає багато часу на гаджети? 📲 А що коли перетворити це на старт у кар’єрі айтівця? 💻 Адже шлях в IT може розпочатися ще у дитинстві! Онлайн-академія GoITeens — навчає IT-спеціальностей українців віком від 7 до 17 років з будь-якого куточка планети. GoITeens пропонує 🤳🏼: 🔹цікаве навчання в ігровій формі, 🔹програму, насичену практикою і проєктними роботами; 🔹розвиток корисних навичок, які точно знадобляться у житті. Зараз ваша дитина може обрати шлях вебдизайнера, програміста чи розробника ігор та забезпечити собі фінансову стабільність у майбутньому. Не зволікайте та реєструйтесь !👇🏻👇🏻 БЕЗОПЛАТНЕ ЗАНЯТТЯ ℹ️ Промоція

​«Творець» (2023) Події розгортаються у майбутньому, під час війни між людьми та штучним інтелектом. Колишній спецпризначенець Джошуа разом із загоном оперативників отримує завдання знайти та вбити архітектора просунутого штучного інтелекту — Творця, який розробив зброю, здатну покласти край не лише війні, а й усьому людству... «Між минулим та майбутнім» (2021) Саманта, у минулому популярна співачка, стоїть на життєвому роздоріжжі. Закінчена кар'єра, хворий батько, що накопичив купу мотлоху, який збирав все життя, останні творчі невдачі — все це занурює її в депресію. Але іронічне ставлення до себе та до навколишніх проблем дозволяє Саманті знайти причини для нового життя. «Офіційний конкурс» (2021) Марнославний мільярдер поставив ціль вписати своє ім'я в історію, взявшись за створення ідеального фільму. Сценарій — книга Нобелівського лауреата, режисер — модна та ексцентрична, у головних ролях — секс-символ, кумир мільйонів та високолобий драматичний актор. Чекати на шедевр чи чекати біди? Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Як управляти стресом Причиною стресу є незадоволені потреби. Людина не може жити без їжі й води, тому насамперед повинна закрити свої фізіологічні потреби. Щойно потреби нижчого рівня задовольняються, людина перемикається на задоволення потреб вищого рівня: це визнання, самовираження тощо. Однак і потреби вищого рівня можуть стати домінантними – найважливішими. І поки людина не задовольнить свої потреби, вона перебуватиме у стресовому стані. Як людина реагує на стрес? Стрес можуть викликати як реальні події, так і уявні. І організм реагує на них більш-менш однаково. Реакція може відрізнятися лише силою емоцій: від легкого занепокоєння до паніки. А також рівнем фізичного напруження: від практично невідчутного до «вискакування серця» із грудей і «заціпеніння» м'язів. На фізіологічному рівні організм реагує інстинктивним бажанням усунути причину стресу або ж уникнути зіткнення з нею. Тому фізіологічну реакцію на стрес визначають як «боротися чи втікати». У цей момент організм мобілізує всі резерви: частішає дихання, пришвидшується серцебиття, напружуються м'язи. Це важливо в екстремальній ситуації, коли людина змушена діяти негайно заради свого порятунку. Проте так само організм реагує і на стрес, викликаний не такими критичними обставинами. На психологічному рівні стрес викликає в людини неприємні відчуття – занепокоєння, страх, гнів. Ознаками стресу також є збудженість, агресивність, дратівливість, втрата почуття гумору, неможливість зосередитися на виконанні повсякденних справ. Може виникнути відчуття втрати контролю над собою і ситуацією, почуття безпорадності, пригніченості, безнадії. Страх, викликаний стресом, може спричинити паніку. Стрес позначається і на поведінці людини. Щоб позбутися стресу, люди, наприклад, починають зловживати алкоголем, більше курити, замість того, щоб розв'язувати проблеми, впадають у бездіяльність і апатію. Як безпечно керувати стресом? Існує безліч ефективних і цілком безпечних способів, що допомагають керувати стресом. Фізичні способи керування стресом 🔸 Фізичні вправи допомагають майже відразу. Навіть 20 хвилин фізичної активності щодня значно покращує самопочуття. 🔸 Раціональне харчування. Люди у стані хронічного стресу часто зловживають солодощами. Однак набагато корисніше їсти овочі, в яких містяться потрібні для подолання стресу вітаміни й мінерали. 🔸 Відпочинок і сон. Порушення сну – перший симптом стресового перевантаження. Щовечора треба лягати в той самий час. Перед сном потрібно провітрити спальню, прийняти теплу ванну чи душ, можна випити склянку трав'яного чаю або молока з медом. Емоційні способи керування стресом 🔸 Стрес потрібно «проговорити» – висловити свої почуття словами, розповісти про них близькій людині. 🔸 Можна записати ваші думки й почуття. Викладені на папір, вони втрачають руйнівні властивості. Інтелектуальні способи керування стресом 🔸 Планування часу – неодмінна річ для профілактики стресів. Складіть список справ і поступово викреслюйте вже зроблене. Найважливіші й термінові справи зі списку потрібно виконувати найперше. 🔸 Позитивне мислення (при можливості) послаблює емоційне напруження, допомагає знайти ефективне рішення і діяти відповідно до обставин. Галина Волошина, психологиня Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Як ми обираємо партнера? Ще Фрейд писав про те, що ми обираємо людей, які вже існують у нашому несвідомому. А що він мав на увазі? Іноді буває складно зрозуміти, чому ми обираємо тих чи інших людей. Це пов'язано з тим, що наші емоції та поведінка залежать не лише від нашого свідомого досвіду, але й від внутрішніх образів, які сформувалися в нашій психіці в ранньому дитинстві. Уявіть, що наша психіка — це театр, а в ньому живуть різні персонажі. Ці персонажі — це образи людей, які були для нас важливими, наприклад, мама, тато, бабуся, дідусь. Кожен має свою роль: хтось добрий і лагідний, хтось суворий, а хтось байдужий. Ці образи можуть впливати на те, яких людей ми обираємо в дорослому житті. Наприклад: ✅ Людина, яка виросла з "недоступним" татом, може шукати партнера, який буде відстороненим і холодним. ✅ Людина, яка виросла з "неемоційною" мамою, може шукати партнера, який буде практичним і раціональним. Ми можемо шукати й зовнішні схожі риси, наприклад, довге світле волосся або маленький ніс. Особливо заплутано буває тоді, коли батьки відігравали неоднозначні ролі у вихованні дитини. Наприклад, люблячий, але часто відсутній тато, або мама, яка поруч, але абсолютно не залучена до життя дитини. Але не лише так працює наша психіка. Часом нам хочеться взяти щось від однієї людини, щось від іншої, і зібрати свій "ідеал" як конструктор. Тому буває так, що в дорослому житті нам постійно чогось не вистачає й ми не припиняємо своїх пошуків. Важливо розуміти, що внутрішні об'єкти з часом можуть змінюватися. Наприклад, через досвід стабільних тривалих взаємин. Також варто зазначити, що внутрішні образи не завжди є точними копіями наших реальних батьків. Це скоріше наші уявлення про них, які можуть бути як правдивими, так і ні. Хочете краще розуміти себе і свої стосунки? Розпочніть із самих себе. Зверніть увагу на свої почуття, свої вибори. Це допоможе вам зрозуміти, чому ви обираєте тих чи інших людей і як покращити свої стосунки. Найпростіший і найшвидший спосіб розібратися у проблемі — звернутися до психолога, психотерапевта. Джерело: Ольга Корбут, психоаналітикиня Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​"Наяд" (2023) Захоплива розповідь є хронікою надзвичайної та заснованої на фактах історії спортсменки Діани Наяд. У віці 60 років вона вирушає в дивовижну подорож за незмінної підтримки свого найкращого друга і тренера, щоб здійснити мрію всього свого життя: сміливий заплив у відкритому океані на 110 миль, епічну мандрівку від берегів Куби до узбережжя Флориди. "Траса 60" (2002) Фільм-подорож з елементами фентезі, комедії та притчі.Бажання потрібно загадувати правильно. 22-річному Нілу Оліверу доля подарувала багато: багатих батьків, люблячу сестру, симпатичну наречену і червоний BMW. Однак таким подарункам юнак не радий, тому що забезпечене, але заздалегідь передбачене життя здається йому марно прожитим. Задуваючи свічки на розкішному іменинному торті, Олівер раптом бажає дивного - зрозуміти своє призначення і зустріти загадкову блондинку, плід своєї уяви.Необережні слова молодої людини підслуховує О. Ж. Грант - шкідливий рудоволосий чарівник, іноді видимий людям. Варто лише Гранту розкурити свою магічну трубку, як кожне невиразно озвучене бажання здійснюється, приносячи біди і неприємності. Наївного мрійника Олівера пустун Грант відправляє на неіснуючу автотрасу 60, де повно-повнісінько інших невдалих любителів дивних пригод. У подорожі герою належить подорослішати, зрозуміти себе і зустріти придуману блондинку, яка позбавила його спокою. "Адаптація" (2002) Ексцентричний фільм «Адаптація» розповість своєму глядачеві про те, як часом буває складно і навіть дивно займатися створенням сценарію для кіно. Особливо якщо сценарій призначається для екранізації відомої книги Сьюзен Орлеан «Викрадач орхідей». Сюжет фільму розкриває всі почуття знаменитого сценариста Чарлі Кауфмана, коли він працював над створенням цього сценарію. Йому доручили адаптувати книгу для кінематографа не в найкращий час його життя. На даному етапі він знаходитися в творчій кризі, душевний стан теж не з кращих - постійна депресія, меланхолія, і агорафобія на додачу. До того ж, йому на голову впав брат-близнюк, який має намір пожити за рахунок Чарлі. Всі його спроби вловити сенс і суть книги, яка буде екранізуватися безуспішні, і тоді він просто починає описувати свої особисті переживання і почуття, викликані його нинішньою роботою. Подальший розвиток сюжету стане сюрпризом для багатьох. Переплетення подій реальних і вигаданих, химерні повороти долі, несподіванки - все є в цьому фільмі Юлія Ворман, практичний психолог Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Критика: корисна і не дуже Критика – це та річ, яку нам зазвичай неприємно чути. Але інколи вона буває конструктивною, допомагає виправити помилки та недоліки. Її також можна використати як поштовх до змін, до особистого зростання та розвитку. Водночас критика може руйнувати наші захисні реакції та стати причиною низької самооцінки. Тому важливо навчитися відрізняти конструктивну критику від деструктивної та токсичної, а також вміти правильно на неї реагувати. На щастя, вміння сприймати конструктивну критику можна розвинути й використовувати собі на користь. Як відрізнити корисну критику від токсичної? 🔸 Поради та оціночні судження від інших людей, і навіть від найближчих родичів, можуть зачіпати вас та ображати. Якщо їхні слова впливають на вашу самооцінку, змушують вас почуватися погано, то це токсична критика. 🔸 Метою токсичної критики є образити, принизити людину. 🔸 Тоді як конструктивна критика направлена на виявлення недоліків. Вона може допомогти людині стати кращою, поліпшити результати своєї роботи. 🔸 Конструктивна критика аргументована, а головне – направлена на дію, а не на саму людину. 🔸 Поставте собі запитання, чи достатньо обізнана людина у предметі, який критикує, а також дізнайтеся, на яких фактах ґрунтується її судження. 🔸 Якщо ставлення вашого критика до вас переважно негативне, і від нього нічого крім критики ви не чуєте, то найімовірніше, його слова є проявом упередженого ставлення або заздрощів. Як правильно сприймати критику? 🔸 Створіть дистанцію між собою і вашою діяльністю. Це дозволить легше сприймати критику. 🔸 Прослідкуйте за своїм станом після чергової порції критики. Якщо ви почуваєтеся пригнічено, постарайтеся зупинити негативні думки про себе. Інакше переконання у власній нікчемності переконає вас, ніби ви “недостатньо”: недостатньо красиві, недостатньо розумні тощо. 🔸 Якщо хтось порушує ваші кордони, руйнує ваше почуття гідності – припиніть або хоча б обмежте спілкування з такою людиною. 🔸 Спробуйте відволікти себе, відпочиньте. Фокусуйтеся на позитивних думках: тут може допомогти ведення щоденника вдячності. 🔸 Будьте добрішими до себе. Прийміть факт, що ви завжди є достатньо хорошим/хорошою і ніхто не має права вас ображати. Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Читаємо та зцілюємося: 6 книг із терапевтичним ефектом Читання книг — це якісний час наодинці із собою, котрий, наприклад, відволікає від проблем, що вже є корисним для психіки. Деякі ж книги здатні ще й наповнювати людину, давати їй нові теми для роздумів, підказки, котрі допомагають знайти свій шлях до ментального здоров’я.  Марк Лівін — сучасний український письменник, журналіст, порадив декілька дуже цікавих книг. Їх можна сміливо порівняти з терапією. Адже ці книги: ✅ допомагають розпізнати та зрозуміти свої емоції; ✅ вчать справлятися із труднощами та стресом; ✅ дарують нове бачення життя та мотивують до змін; ✅ надихають на саморозвиток і самопізнання. Отже, читаємо: 🔸 “Що знають мої кістки: мемуари зцілення” Стефані Фу Ця книга поєднала в собі два стилі: мемуари та дослідження теми травми. Авторка — емігрантка з Малайзії, батьки якої втекли до США, коли їй було 2 роки. Вона пережила комплексний ПТСР, одужала й ділиться досвідом, який може бути корисним. 🔸 “Цей день і є життям” Єнс Андерсен Біографія казкарки Астрід Ліндгрен, яка назавжди змінила роль дитячої літератури, давши світові рольові моделі Пеппі Довгапанчоха, Братів Лев’яче Серце, Расмуса Волоцюги. У книзі є чимало про психологію та ментальне здоров’я. Дивовижно, але в 1940-50 роках пані Астрід переживала те ж, що переживаємо ми зараз. 🔸 “Дофамінове покоління” Анна Лембке Як поведінка людини стає залежністю? В який момент келих вина ввечері переростає в алкоголізм, а солоденьке — в заїдання емоцій? Професорка зі Стенфорду Анна Лембке на прикладі власної практики пояснює, як працює адиктивна поведінка і як її можна уникнути. 🔸 “Сараєво для початківців” Озрен Кебо Це історія про чоловіка, який свідомо обрав життя у Сараєво в найважчий період історії — під час облоги міста з 1992 до 1995 року силами югославської армії. Це глибока, подекуди іронічна, а місцями разюча історія переживання війни, яка з позиції часу дає розуміння, що переживає людина в таких умовах. 🔸 “Вузька стежка на Далеку Північ” Річард Фленеган Історія австралійського полковника, який потрапив у японський полон і був змушений разом з іншими в’язнями будувати так звану Дорогу смерті між Бірмою і Таїландом. За цей роман автор отримав Букерівську премію 2014. 🔸 “Під скляним ковпаком” Сильвія Плат У цьому автобіографічному романі описано досвід дівчини, яка попри всі свої бажання й амбіції підкорити світ, переживає великий депресивний розлад. Відвертий текст, який змушує уважніше придивитися до власного життя. Читайте, досліджуйте, знаходьте те, що вам підходить. І пам’ятайте: зміни на краще можливі, якщо ви цього дійсно хочете. Джерело: howareu_program Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​"Вонка" (2023) Мріючи відкрити магазин у місті, що славиться своїм шоколадом, молодий і бідний Віллі Вонка виявляє, що цією індустрією керує картель жадібних шоколатьє. "Солтберн" (2023) У 2006 році Олівер Квік, який виріс у Ліверпулі в неблагополучній родині, вступає на стипендію до Оксфордського університету. Сором'язливий і непоказний, він щосили прагне інтегруватися в незвичне для себе суспільство багатих і впевнених у собі студентів. Якось Оліверу вдається потоваришувати з привабливим Феліксом Кеттоном, який з розумінням ставиться до його розповідей про проблеми в сім'ї. Головний герой стикається з найбільш насиченим та незабутнім літом у своєму житті, коли новий друг запрошує його провести літні канікули у своєму розкішному родовому маєтку Солтберн. "Геній математики" (2022) Хан Джі-у навчається у випускному класі елітної школи зі спецпрограмою, куди зазвичай беруть дітей багатих батьків. Якось через безглузду витівку Джі-у на місяць відраховують із гуртожитку, і, вирішивши не засмучувати матір, хлопець напрошується пожити в комірчині шкільного охоронця — перебіжчика з Півночі, якого хлопці прозвали Комуністичним офіцером. А коли Джі-у з'ясовує, що той непогано знає математику, то вмовляє охоронця стати своїм репетитором. Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Як не псувати собі життя через помилки мислення Часто емоційні страждання людини є безпідставними і зумовлені когнітивними викривленнями. Її думки, як криве дзеркало, можуть спотворювати реальність. Людина може робити поспішні, занадто емоційні висновки чи надмірно фокусуватися на негативному, або ж приписувати іншим людям погані думки про себе. Такі помилки мислення негативно впливають на загальне психічне здоров’я. Тож розберімось, які бувають когнітивні викривлення, як їх виявити та знешкодити: 🔸 Перебільшення негативу і применшення позитиву Це про той випадок, коли людина перебільшує негативну інформацію та недооцінює позитивні моменти. Наприклад, після пікніка із друзями згадує лише похмуру погоду або недопечене м’ясо на барбекю. Проте варто позбуватися таких думок та об’єктивно оцінити ситуацію. Наприклад, нагадати собі, що пікнік – передусім можливість чудово провести разом час, поспілкуватися із друзями. І їжа тут не головне. 🔸 Негативне пророцтво Ніхто з нас не знає, що буде в майбутньому. Але це нормально намагатися передбачити варіанти розвитку подій. Однак є люди, що мають схильність будувати саме негативні прогнози. Вони впевнені у провалі, в катастрофічних наслідках. Наприклад, що самостійна подорож без знання іноземної мови принесе більше дискомфорту, ніж вражень. Або ж що економічна криза обов’язково потягне за собою звільнення та неможливість знайти нову роботу. Заспокоїти себе можна думками про те, що подорож – це завжди новий досвід, який може бути позитивним навіть без знання іноземної мови. І що економічна криза – це не завжди про відсутність можливості заробити собі на життя. 🔸 Персоналізація Персоналізація – це про впевненість у тому, що можеш читати чужі думки про себе. Коли людина приймає рішення за інших стосовно оцінки своєї особистості, часто перебільшуючи власну значущість. Наприклад, це такі думки: “Раз він/вона мені не дзвонить, значить, сердиться”, “Якщо вони побачать мене в цьому одязі, то подумають, що я потвора”, “Якщо він/вона запізнюється, значить, не поважає мене” тощо. Але світ не обертається навколо нас. Люди можуть просто бути зайнятими, можуть потрапити в затор, а їхні думки далеко не завжди зайняті нами. 🔸Навішування ярликів Це про людей, які схильні приписувати собі або іншим фіксовані характеристики, розділяти оточення на категорії. Наприклад, називати себе “жахливою людиною” після того, як забули зателефонувати комусь, або ж “поганою мамою” після єдиного гримання на дитину. Але пам’ятайте про те, що погані, жахливі люди не відчули б провини. Можливо, порушувати домовленості, кричати на дитину – не у ваших правилах і зазвичай ви собі не дозволяєте такої поведінки. Тоді подумайте, що змусило вас так вчинити, які форс-мажорні обставини стали цьому причиною. *** Шкідливих звичок мислення можна і варто позбутися. Не бійтеся сперечатися зі своїми думками, щоб об’єктивно оцінити ситуацію. Уникайте слів “завжди” і “ніколи”, намагайтеся не перебільшувати обсяг невдач. Повірте, не буває абсолютно безнадійних ситуацій. Підписатися на канал «Психологічна підтримка»