Щоденник Б

Поки не вщухають плітки, новини й анонси чергового мобілізаційного етапу в росії, росіяни вже отримують повістки з датою на 6 січня. З моменту оголошення в росії першої хвилі мобілізації минуло всього три з половиною місяці. А від 300к мобілізованих, додому вже повернулось чимало пакетованих солдат армії рф й ще частина з них безнадійно спочиває на околицях непідступних міст. І це — беззаперечна заслуга наших Збройних сил. Та передбачувано, наслідком такої плідної роботи є сьогодні прихована, друга хвиля мобілізації в росії, що вже скоро може стати публічною й масовою. Навіть отримуючи пи*ди по всіх фронтах, ворог від загарбницьких намірів не відмовляється. Натомість новим, не досконало, та все ж підготовленим м’ясом спішить доукомплектувати розбиті ще під Києвом підрозділи у спробах завалити всі напрямки живою силою. Нею ж збирається закривати прогалини фронту, де зазнає вагомих втрат. Цим же м’ясом, ймовірно, ворог спробує атакувати на інших ділянках, наприклад, для відтягування українських військ від потенційного контрнаступу. Сили оборони України щодня доводять світові — якість є значно важливішою за кількість. Але будьмо відвертими, кількість на війні — також достатній та значущий аргумент на противагу. Особливо, коли мобілізаційний потенціал противника, в порівняні з українським, просто колосальний. А нескінченно поповнювати свої позиції — гра для кремля в довгострокову перспективу на знесилення України. Принаймні, так вважають в росії, ігноруючи власні ризики й високий потенціал до розпаду на тлі внутрішніх чисельних проблем, які викликає «мобілізація» і війна проти України загалом. Так чи інакше, нова мобілізаційна хвиля в рф — не лише про зловтішний для українців, масовий попит на пакети в росії. Це і додаткові складнощі для української армії. Війна — це завжди непросто, а ворог однозначно відтягуватиме свій розгром. Та наша ціль лишається незмінною — повне звільнення всіх українських територій. А для цього найважливіше — продовжувати нищити всі сили та засоби противника. Данило Брусов

«Нашим природним середовищем стало вже змагання, змістом нашого життя — боротьба» 1 січня — річниця від дня народження Степана Бандери — чи не найвідомішого тепер українського націоналіста ХХ століття. Тож сьогодні можемо обійтися без монотонних біографічних даних. Натомість віддамо честь людині, яка навіть через понад пів століття після своєї смерті викликає страх та істерику в наших ворогів🫡 Данило Брусов

Чи не найактуальніше бажання кожного українця сьогодні — лишити усі нещастя в минулому й забути жахіття цієї війни у сподіваннях на справжнє диво в новому році. І тут все логічно, адже ніхто з нас не хотів пізнати всю суворість війни, втрачати найцінніше, жити в страху за близьких. Та головне у нашій історії — завжди робити правильні висновки, засвоювати уроки, переносити цей досвід далі та ніколи й нікому не дозволяти забути. Про смерті сотень тисяч українців. Про мужні й часто надлюдські вчинки українських воїнів. Про весь той морок і жах, який несе ворог, імен якого також забувати не можна. І головне — саме ми повинні довести справу до кінця. 2022 рік змінив усіх нас. А 2023 визначить наше майбутнє. Данило Брусов

1995 рік, що для жителів міста Грозного розпочався вибухами, авіанальотами й штурмом російської армії Все це — вже було, є і лишається у новинних заголовках, аналітичних статтях тощо. Разом з тим, згадати про новорічний штурм, який «подарували» росіяни жителям Грозного просто мусимо, враховуючи війну зі злочинцем, що за вікном кожного українця просто зараз.  Після низки невдалих спроб перейняти владу, створити фейкові уряди, економічно блокувати й шантажувати, 11 грудня 1994 року, рф вдерлася на територію незалежної та легітимної Республіки Ічкерія. Так розпочалася Перша чеченська війна. Того ж місяця, із метою повного повалення устрою республіки та захоплення її як такої, росія сформувала угрупування із близько 60 000 солдатів для атаки на столицю. А в ніч проти 1-го січня мешканці Грозного опинилися в епіцентрі жорстоких і кривавих подій — розпочався штурм. Житлові квартали, будинки, люди — стали, мабуть, головною мішенню армії рф. Але росіяни отримали таку відсіч, що далеко не кожен із тих 60 тисяч солдатів дожили до 1995 року. А в час, поки близько 4000 вояк рф безнадійно стікали кров’ю у столиці Ічкерії, Москва гуляла на повну: святковий настрій, салюти та «голубой огоньок» цілком однозначно доводили вже всім нам відому сутність гнилого внутрішнього російського світу. Тоді українці підтримали боротьбу ічкерійців, а сьогодні справжні чеченці є і серед тих, хто захищає Україну. Вони не продали себе і свою совість та досі добре пам’ятають, як звати їхнього ворога. У 1994 ічкерійці зустріли російських п**орів зі словами «Добро пожаловать в ад». У 2022 році, майже через три десятиліття, ця фраза лишається актуальною, але звучить трошки інакше: «Ласкаво просимо до пекла». Данило Брусов

«Це ж наша історія»: про підміну понять та частину російської пропаганди. Вночі демонтували пам’ятник Катерині II в українській Одесі. Російську імператрицю тут «увіковічили» в бронзі у 1900 році, в часи окупації міста російською імперією. Можливо, хтось здивується, але сам пам’ятник тоді вистояв лише до більшовицької революції. Коли Одеська губернія опинилась під владою УНР, його приховали навісом з тканини, а згодом більшовики й зовсім знесли монумент. Та всі наступні роки місце пам’ятника не лишалось порожнім: то марксистів прославляли, то потьомкінців. Кого завгодно, але не українців. Катерину дістали зі смітника історії й повернули на місце колишнього постаменту у 2007 році, тобто в часи Незалежної України. Історія на цьому не скінчилася і ще довгий час різної інстанції суди розглядали позови із сумнівними доводами щодо його демонтажу або перенесення. Однак, лише сьогодні, у 2022 році, в час повномасштабної війни з росією, українцями нарешті було прийнято правильне й довгоочікуване рішення про повне знесення.  Про що ця історія? Про стару й добре знайому підміну історичних понять та пропаганду. Деякі одесити вагалися навіть тоді, коли над їхніми головами свистіли російські ракети. А головним аргументом цих сумнівів став вислів, — «це ж наша історія». Та саме у необізнаності й стається подібний дисонанс. Адже історичного в постаменті Катерини лише гіркі нагадування про спроби глибокої колонізації: юридично закріплене кріпацтво, знищення козацтва, заборони на україномовні заклади освіти й україномовних чиновників та ще безліч заборон і ліквідацій всього українського. Метою яких було заборонити й ліквідувати цілий український етнос. Що, до речі, цілком збігається з цілями наступників Катерини. Але сильний той, хто вміє виправляти помилки свої та своїх предків, а не безліч разів натрапляє на одні й ті ж граблі. Данило Брусов

Сьогодні у росії відзначають день військ ППО. До привітань долучилися й українці. Бажаємо російським силам ППО такої ж результативності у своїй службі й надалі! Як то кажуть, «небо на замке»😏 Данило Брусов

Останнім часом тема вступу білоруської армії у війну з Україною стає все більш актуальною. Думок багато, але після перегляду цього відео, сумнівів не лишилось — вони готуються😱 Данило Брусов

День Мертвих — унікальна азовська містерія, і без перебільшення, священна традиція. Про пам‘ять і данину повазі до наших братів, воїнів, які здобули вічність у бою. Ім’я кожного викарбувано в серцях, як і їхній подвиг — смерть за свою Батьківщину. Цю традицію, збиратися повним складом, аби при світлі священного полум’я згадати імена полеглих на війні, започаткували в полку «Азов» у 2015 році. Щороку цей захід проходив на базі підрозділу, в приморському Урзуфі. На жаль, сьогодні тимчасово окупованій частині української Донеччини. Та тепер в азовському військовому братерстві нас стало значно більше. І хоча не на тому ж кургані з трьома мечами, але сакральний звичай пам’яті збережено та проведено. Переконаний, в Урзуфі усі разом ще неодмінно зберемося. Велика справа мертвих і живих приведе нас туди. А про те, як виглядає азовська містерія — у цьому відео. Данило Брусов

На будинку, де народився та проживав Максим Квапиш (Булінь), встановлено меморіальну дошку.

Російські специ, елітні загони, найманці, мобіки й музиканти-тюремники. Вірніше, були ними раніше. Бо тепер кожен — лише цифра в українській статистиці ворожих втрат. Перша сотня тисяч знищених солдат росії в Україні — офіційно є. Далі більше! Данило Брусов

Азовський підрозділ у Бахмуті. Документальна хроніка. Ви зможете побачити те, з чим мають справу захисники Бахмута щодня. Важкі бої, які тут не припиняються ні на хвилину. Знищені російські позиції. Стійкий високий бойовий дух азовців. Війна, як вона є. https://youtu.be/CIdHKwvXaEg

Про участь білоруських військ у війні вже було сказано вдосталь і для багатьох з нас очевидним є той факт, що такий розвиток подій на сьогодні є цілком ймовірним. Фактично, давно окупована росією, країна лукашенка вже залучена у війну, хочуть вони того чи ні. А тому й безпосередня військова участь рб є доволі вірогідною. Але тут варто розуміти, що подібні дії для росії — не шлях до перемоги, а всього лише можливість відтягнути свою поразку. Усвідомлюючи, що на кожному метрі української землі росіяни отримують достойну відсіч, або, якщо простіше, отримують п**ди, подібним чином вони намагатимуться витягнути своє становище, розширяючи фронт для українських військ. Вдруге «взять Киев» у них не вийде, і це вони також розуміють. Тож стратегічно подібні плани наступу мають лише один плюс для росіян — розширення фронту нашої оборони. Але насправді, це стане черговим провальним рішенням. Тільки от на дно зі своїм кораблем піде не тільки путін, але і його вірний пес — лукашенко. До речі, не зайве нагадування для партнерів, що саме Україна сьогодні є справжнім безпековим щитом для Європи. Це в черговий раз підкреслюють вчорашні заяви молдовських спецслужб щодо ймовірного нападу росії на Молдову через сухопутний шлях окупованою територією України. Там підмітили, що такі події напряму залежать від того, як складатиметься війна в Україні. Саме тому і можливе загострення на північному кордоні України є сигналом, у тому числі і для західних країн. Данило Брусов

Держава — це справжній організм, здоров’я якого визначає його імунітет — військова контррозвідка. Зі святом усіх військових контррозвідників Служби безпеки України🫡 Данило Брусов

Тим часом у бліндажах бійців азовського підрозділу можна жити краще, ніж у російській провінції. Це невеликий огляд на побут, який облаштовують бійці підрозділу. Комфорт в умовах війни, так би мовити, який може лише снитися не те що більшості російських солдатів, а навіть більшості населення росії. І, так, умови для життя у цьому бліндажі, дійсно, зручні. Перевірено особисто мною впродовж декількох місяців🫡 Данило Брусов

Орденом «За мужність» ІІІ ступеня указом Президента сьогодні було нагороджено бійців азовського підрозділу Максима Квапиша «Буліня» та Даніеля Герліані «Гімалая». На жаль, посмертно, але цією відзнакою держава засвідчила героїзм воїнів, їхню вольову витримку й сміливість, яку обидва хлопці проявили захищаючи Україну. Максиму було 22, Даніелю 24 роки. Але не дивлячись на свій молодий вік, ці хлопці увійшли в історію, як справжні чоловіки. Вони віддали за свободу нашої країни свої життя. А ми обов’язково помстимося за наших друзів та усіх, хто пожертвував життям за Незалежність. Данило Брусов

Воронка декілька метрів углиб та уламки військової техніки навколо. Обережно, так працює брянське ПВО😁 «Сегодня ночью ВСУ произвели обстрел территории города Клинцы. В результате работы систем ПВО Вооруженных Сил Российской Федерации ракета была уничтожена, отдельные части попали на территорию промзоны. Пострадавших и разрушений нет», — звіряє росіян губернатор російської області. Але, здається, потужній та доволі міфічній протиповітряній обороні рф необхідні додаткові сили оборони проти «осколків» від українських ракет. Бо ще кілька таких прольотів і навіть народ з відсутніми навичками мислити, може засумніватися в цій могутності. Данило Брусов

Говорити про те, що росія (у будь-якій своїй подобі) ніколи не шкодувала життів власних солдатів у погоні за іміджем «всевладної імперії» – аксіома й усім давно очевидний факт. Усім, окрім самих росіян, звісно. Однак, вважати кожну з цих одиниць у списках російських втрат, жертвами диктаторських амбіцій ми не будемо. У 1811-у французький граф Жозе де Местр сказав про уряд російської імперії: «Кожен народ має ту владу, на яку заслуговує». І, в цілому, з того часу суть не змінилася. Данило Брусов

Тим часом, у прикордонних з Україною областях рф, місцеві чиновники й ЗМІ звітують про будівництво оборонних споруд😅 Наприклад, за допомогою пірамід, які, подейкують, пусті всередині та розпадаються на етапі возведення рубежів оборони. Від «славных освободителей» до горе-оборонців — один крок😄 Данило Брусов

Від першого дня повномасштабного наступу й до сьогодні, азовські підрозділи на різних напрямках фронту пройшли через чисельні бойові операції, виконували бойові завдання та не припиняли вдосконалюватись. Разом ми здобули неоціненний досвід та тепер готові його масштабувати. Найцікавіше — попереду, не пропустіть. Як то кажуть, coming soon😉 Данило Брусов

«Хай бій наш буде перемогою, а перемога — помстою!» — Ярослав Стецько Данило Брусов