Почитаємо?)

Товариство доброго дня🤓 Я до вас з проханням. На цей рік в мене є місце ще на прочитання чотирьох книг😌 Діліться в коментарях, які книги ви дочитали і не пожалкували))

А ще) Такої палітри емоцій я не відчувала давно. В мене в цілому з емоціями задачка) але коли я читаю цю книгу про мене просто треба знімати окреме кіно. Я вам рекомендую якщо ви хочете відчути майже одночасно: Ніжність Тривога Злість Безсилля Сором Провина Співчуття Гіркота Надія Полегшення Але якщо не хочете, не читайте)

Тим часом, на каналі вже 4 випуски❤️ І я вам щиро вдячна за ваші повідомлення, за інсайти, за думки і те що ви ділитесь роздумами на які та чи інша моя думка вас підштовхує. Добрий вечір, товариство😌 Залишаю вам посилання на канал і бажаю цікавих думок після перегляду. https://www.youtube.com/@pochytaemo

Добрий недільний вечір🌱 А скажіть мені , товариство, а що ви думаєте про наш книжковий клуб? 🪩 Ми будемо разом читати книги і обговорювати їх😎 Можемо взяти навіть не самі прості твори, а щось філософське, чи історичне, чи бізнесове. Скажіть в цілому як вам ідея така?

Моє шановне читальне товариство 🌱 Запрошую вас до діалогу про майбутнє😎 Нова книга на ютубі вже https://youtube.com/@pochytaemo?si=mEnyflsaSPZ-iaMY

Ця пані чекає на вас ❤️

Товариство 😎 Перший випуск є🫡 https://www.youtube.com/@pochytaemo

Товариство вітання 🌱 У попередньому дописі писала вам що я пишу свої master thesis) або диплом 😎 і я сказала правду) Я повертаюсь до вас з тим, що я дописала і отримала рецензію від професора від якої я ледве не заплакала) і скоро захист. І я хочу вам розказати про що я писала 😎 бо щоб його написати Ірина Сергіївна прочитала 8 книг, 36 статей наукових і десятки репортів і біля 10 років щоденної роботи) Ви бачите фото де ж книга, яку після вдалого проходження курсу мені підписав професор. Це був початок) Моя робота називається Startup Ecosystems as Institutional Substitutes in Emerging Markets: Estonia, Poland, Moldova and Ukraine Але якщо перекласти з академічної на людську, то вона про дуже просте питання: Що відбувається, коли держава та формальні інституції не встигають за людьми, які хочуть щось створювати? Бо бізнес не може сказати: окей, у нас поки немає нормального доступу до капіталу / довіри / знань / міжнародних ринків / зрозумілих правил, почекаємо років десять. Він все одно має якось жити. І тоді починається найцікавіше. Люди створюють свої маленькі «інституції»: комʼюніті, фонди, акселератори, професійні мережі, знайомства, рекомендації, репутаційні механізми, звʼязки з діаспорою, міжнародними інвесторами. Те, що мала б забезпечувати система, частково починає забезпечувати екосистема навколо неї. Наприклад, немає нормального механізму зрозуміти, кому можна довіряти тут працює рекомендація. Немає достатнього доступу до фінансування , зʼявляються приватні інвестори й міжнародні фонди. Складно вийти на інший ринок, хтось із комʼюніті робить інтро. Невідомий стартап ніхто не сприймає серйозно,потрапляння в сильний акселератор або інвестиція від відомого фонду стає знаком: цим людям можна довіряти. І фактично екосистема починає виконувати функції інституцій: створювати довіру, легітимність, координувати людей, передавати знання і мобілізувати ресурси. І от тут для мене почалося найцікавіше. Я взяла Україну, Польщу, Естонію та Молдову. У всіх чотирьох є спільна постсоціалістична спадщина, але сьогодні вони дуже різні за якістю інституцій, зрілістю стартап-екосистем, розміром ринку, інтеграцією з Європою та міжнародними звʼязками. Тому мені було цікаво не визначити, «хто кращий», а подивитися, як одна й та сама проблема вирішується в різних середовищах. І тут є одна думка, яка для мене стала центральною: слабкі інституції ≠ сильна стартап-екосистема. Сам факт, що система чогось не дає, ще не означає, що суспільство автоматично навчиться це компенсувати. Для цього вже мають існувати люди, звʼязки, довіра, знання, ресурси і здатність домовлятися між собою. Тому в моїй моделі є дві окремі речі: наскільки сильно потрібна заміна інституції, і capacity чи здатна екосистема цю функцію на себе взяти І, мабуть, саме тому я так глибоко закопалась у цю тему. Бо для мене вона взагалі не тільки академічна. Я багато років працюю в/зі стартапами, підприємцями, фінтехом, новими ринками. І постійно бачу один і той самий феномен: найцікавіші системи часто народжуються не там, де все вже ідеально працює, а там, де чогось критично не вистачає і люди змушені придумати інший спосіб. Особливо мені це цікаво в контексті України. Ми дуже часто дивимося на слабкість інституцій тільки як на недолік. А мені хотілося подивитися з іншого боку: що люди будують замість них? Хто бере на себе функцію довіри? Хто створює репутацію? Хто зʼєднує людей із капіталом? Хто відкриває міжнародні ринки? Хто передає знання? І в який момент десятки таких неформальних звʼязків перестають бути просто «домовилися через знайомих»і стають реальною інфраструктурою економіки? Оце, власне, і є моя дипломна. Не про стартапи як компанії. А про стартап-екосистеми як спосіб суспільства добудовувати те, чого йому не вистачає в інституціях. І мені здається, я ще дуже довго не вилізу з цієї теми 🙂 Цікаво вам таке?)

Книжкове товариство, сезон читання на вулиці відкрито) як у вас? Я до вас з книгою, яку рекомендують прочитати кожному, хто братиме участь у відновленні України. А я ще й пишу диплом на тему інновацій та процвітання, інституцій та бідності 😎 І моя інтуїтивна думка про те що парадокс процвітання відбувається всередині країни, а не приходить ззовні, тут доведено академічно, практично і математично. Про те наскільки важливо перейти від парадоксу процвітання до процесу процвітання. Про корупцію, про те чому люди наймають корупцію, про типи корупції і про її походження. І про місце інновацій в створенні інфраструктури. Цікаво сильно! І так як це тема диплому то до листопада я буду багато до вас з цією темою приходити 😎

А тепер, що я забираю собі 😎 1) треба створити систему найму 2) не понижували планку при наймі 3) найважливіші рішення, які ухвалюють бізнесмени, це не рішення що, а рішення хто 4) знаходити гравців А 5) ви ті, кого наймаєте 6) картки найму (до речі, розуміння таких штук було в мене інтуїтивним 😅 вже непогано)) 7) брати, простити рекомендації І прислухуватись))) в мене був досвід менеджера, в якого рекомендації були гімно😅 але я думала що я зможу запалити людину 🤪 не робіть так. Мінус клієнти, гроші, нерви. 8) 4 інтервʼю проводити щоб знайти тих самих гравців А. 9) техніки залучення 10) успішним бізнес робить управління талантами, виконання, стратегія, зовнішні чинники Тому вчитись шукати і управляти талантами 11) визначитись я ягня чи гепард) 🐆 І я визначилась, тепер треба качати того гепарда в собі)) 12) навчити свою команду наймати А гравців 🫡

Вітання шановне книжкове товариство 🌱 Я до вас з книгою, яка за моїм скромним рейтингом є Must Read🌟 Книга відповідає на питання: Як наймати кращих 🏎️ І відповідає: інструкціями, прикладами і схемами. Читаючи, розумієш, щоб наймати кращих, маєш і сам бути топ)) тому давайте почнемо з авторів і трохи дамо ще ваги книзі🐒 Джефф Смарт(зелений стікер) 1. «Людина №1 у темі правильного найму» Джефф Смарт вважається одним із найавторитетніших експертів у світі з CEO-hiring. Його підхід використовують ради директорів Fortune 500. 2. 20+ років роботи з топами, а не з HR Він майже не працює з класичними HR-відділами його клієнти: CEO, власники, інвестори, ради директорів. Його фокус то є якість лідерів, а не процеси. 3. Співавтор ідеї «A-players» Саме Смарт популяризував концепцію, що: 1 A-player може замінити 3-5 B-players І що помилка у наймі топ-менеджера коштує компанії мільйони, а не «пів року часу». 4. Leadocracy ≠ soft leadership Його книжка Leadocracy не про емпатію заради емпатії, а про відповідальність, результат і вплив. Це дуже «CEO-шна» філософія. 5. Його улюблене питання на співбесіді «Яке ваше найбільше професійне досягнення і як саме ви цього досягли?» Без абстракцій. Тільки факти, рішення і відповідальність. Ренді Стріт (голубенький стікер) 1. Стратег і «перекладач» складного Якщо Смарт — архітектор, то Стріт — перекладач систем: він вміє пояснити складні моделі лідерства так, щоб їх реально застосовували. 2. Публічний спікер світового рівня Ренді регулярно виступає для: – глобальних корпорацій – управлінських команд – міжнародних форумів 3. Фокус на управлінських командах, а не окремих героях Його ключова тема: Слабка команда з сильним CEO = слабкий бізнес Він багато працює з динамікою бордів і C-level команд. 4. Power Score про вимірювання впливу і спроба дати відповідь на питання: Як виміряти реальну силу лідера, а не його харизму? 5. Антипод «мотиваційних гуру» Ренді принципово не працює з: надихаючими промовами без фактів, досліджень, підтверджень поп-психологією тренінгами «про відчуття» Його стиль metrics → behavior → results.

А ось власне і рекомендасьон 😎 https://vivat.com.ua/product/maliuvannia-na-snidanok/

З кожним новим дописом відписується одна людина)) Може не писати пости подумала я😂 Буду чекати серденьки від вас на допис останній, щоб знати що комусь це треба 🐒

Не знаю чи знаєте ви, моє шановне книжкове товариство, але я дуже люблю мистецтво, галереї, вивчення українського авангарду то є попросту моя сфера інтересу, викладання арту діткам, то є найкраще❤️ А ще цікаво мені як все влаштовано 😎 така людина я) цікаво багато мені 🐒 І я до вас з книжковою рекомендацією. Це книжка про те, що стоїть за красивими історіями арт-ринку: як працюють галереї, чому ціни на художників зростають і падають, чим насправді займаються колекціонери та що робить мистецтво «цінним». Що то за індустрія зсередини . Не як міфічне поле геніїв і меценатів, а як систему, де важливі контексти, економіка, політика, мода і психологія. Це не про «як інвестувати в арт», а про як зрозуміти мистецьку екосистему XXI століття. А так як тема екосистем то є тема мого дослідження року ( минулий рік я досліджувала стратегію), то ця книга і цим мене зацікавила. І трохи вам цікавих тейків 😎 1. Ринок мистецтва — це не про “геніальність”, а про контекст Цінність художника часто визначається не лише роботою, а системою навколо: галереї, музейні покази, критики, куратори, колекціонери. Тобто «талант» ≠ гарантія успіху. Успіх то є структура, піарники)) 2. Колекціонер — це культурний архітектор, а не просто покупець У книзі акцент на тому що справжні колекціонери не накопичують речі, вони формують наративи(дуже цікава тема наративів мені, як маркетологу) Колекціонування = спосіб думати, задавати питання, будувати діалог між роботами, історіями, митцями. 3. Ціни на мистецтво формуються емоціями так само, як економікою Аукціони? Бум NFT? Популярність митця? Насправді — це гра великих емоцій: бажання володіти, бути першим, бути «всередині», бути причетним до історії. Емоції + дефіцит = найпотужніший двигун цін. 4. Мистецтво стало частиною індустрії статусу Сьогодні селеби, бренди, модні колаборації, Instagram частина ринку так само, як музеї. Сьогодні арт — це ще й соціальна валюта. 5. Колекціонування — це не про гроші, а про довгу подорож Книга наголошує: справжні колекціонери не стартують з мільйонів. Вони стартують з цікавості. З питання: «Що мене зворушує?» Потім починаються роки пошуку, навчання, спілкування, репутації. Як дочитаю, поділюсь з вами лайфхаками 😎