анархо-соліпсист 🇺🇦

У наявності залишилися останні 13 книг "Україна Лібертарна". Додруковувати тираж ми не плануємо. Тому у вас залишилася остання можливість урвати цей артефакт і ближче познайомитися з ідейною спадщиною Драгоманова. З питань придбання пишіть сюди: @Bengyrion

❗️РОЗІГРАШ НА АНАРХІСТСЬКИХ МЕМАХ! Ми впевнені, що у вас точно немає такого патча і навіть в магазинах його не знайдете! Але можете отримати унікальний патч + пак стікерів від анархістських мемів за благодійний донат на РЕБи для товаришів! Умови: задонатити 50 грн на монобанку (можна донатити декілька разів по 50 грн, щоб збільшити свою можливість перемогти). Термін: тиждень. Через сім днів ми магією рандому визначимо переможця. 🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/54CKQirQ9A Всі гроші будуть переведені на великий збір від Колективів Солідарності та GNIP.

Спробую пояснити, чому, на мою думку, перше — це крінжовий скуф-контент, а друге — репліка до важливої соціальної дискусії. Жінка на відео — суб'єктна. Це не обрізаний шмат тіла; ми сприймаємо її цільно, як індивідуальність. Її постава сильна та ефектна, а композиція не скочується до вульгарного еротизму. Те, що вона акторка порно, в конкретному випадку має лише похідне значення, бо експлуатується її медійність, а не безпосередньо порнографічний ракурс. Із засудження порно як індустрії експлуатації не виводиться кенселінг експлуатованих, як і утотожнення будь-якої їх креативної дії з цією індустрією. 2) Військові на відео — це люди поза соціальною видимістю. Максимум, що їм перепадає в нашому атомізованому суспільстві, це жаль (даруйте, очі відводять не від відчуття поваги). В кадрі ж вони одночасно і humble, і сповнені життя — бо цей бекстейдж емансипуючий. Він повертає їм простір серед ксенофобного нормативного вибору (2 ока, 2 руки, 2 ноги й спинˈа — вирізняємо людину). 3) Аудиторія фотосету військових з інвалідністю — це суспільство, що воліє не бачити людей з інвалідністю. Аудиторія календаря ЗСУ з жіночими жопами — це жлоб на дивані, що воліє бачити відсічену фоторамкою жіночу жопу. Це абсолютно різні меседжі.

Чувак зважив ризики. Але, хуй там, все вирішено. Колись Аркадій Бабченко (не поважаю, але для цитати можна) сказав: Родина бросит тебя, сынок. Всегда. Більше не актуально. Родина найдет тебя и убьет. Всегда.

Отказавшегося воевать приморского мобилизованного заковали в наручники и насильно посадили на борт в Украину 8 апреля у 48-летнего мобилизованного Евгения Лескова, страдающего целым рядом заболеваний, зафиксировали гипертонический криз, рассказала ASTRA его супруга Виктория [подтверждающие это документы есть в распоряжении редакции]. Мужчина еще с прошлого года пытался отказаться от участия в войне в Украине: «Согласен был на тюремный срок». 15 апреля его вместе с другими военными закрыли в казарме в/ч 24776 в в Уссурийске, отобрав документы и приставив военную полицию, а 17 апреля насильно затолкали в автобус до аэропорта, перед этим заковав в наручники. Евгений сообщил супруге, что 19 апреля его и других отказников якобы отправят в Ростов, а после этого в Украину. Пара воспитывает троих детей. Ранее ASTRA писала, что в этой же части по приказу замкомандующего 5-й общевойсковой армией полковника Игоря Черненко закрыли 27 мобилизованных-отказников из в/ч 16871. Еще 92 приморских мобилизованных до сих пор удерживают в в/ч 16871 в Сибирцево и насильно собираются отправить на войну. ASTRA располагает пофамильным списком 43 удерживаемых. Среди них множество тех, кто написал отказ от участия в боевых действиях, в том числе по медпоказаниям. Родственники призывников ранее записали видеообращение с требованием привлечь к ответственности командование за незаконные действия. В данный момент с призывниками в в/ч 16871 работает психолог. «Мужчин все пытаются всякими способами отправить на СВО. Угрозами, уговорами и т.п», — рассказали ASTRA жены мобилизованных. Ранее мы публиковали аудиозапись, на которой командование в/ч 16871 так называемую «психологическую обработку» мобилизованных. Подпишитесь на ASTRA. Будьте в курсе событий, о которых запрещено говорить кремлевским СМИ.

Блок 5. Інші авторські канали. Почну з провокаційного. Канал російської емігрантки Мор, що знаходить неймовірно цікаву фактуру про парадоксальну реальність навколишнього світу. Тут складно означити щось конкретне. Підпишіться і зрозумієте з часом, у чому сіль. Всрата журналістика. Редакторка "Бабелю" Юліана Скібіцька кормить гівном (закреслено) макає в етичні стандарти українську медійку. Гаряче та весело. Той випадок, коли коменти також варті уваги. Les Belles Images — це не смішні картинки, це візуальні меми як вони мають бути. Одиниця інформації, втиснута у 2D простір. Що цікаво, один із з адмінів каналу згадується блоком вище. А тепер спайсі момент. Канал Один твой друг — кум веде людина з виразно консервативними та навіть ксенофобськими поглядами. Чому ж рекомендую? Тому що контент вартий того. Для мене принципово не замикатися в комфортному лібертарному просторі, бо це вірний шлях до інформаційної делюзії. Тим паче, що тейки Кума цікавіше очікувань, які формує його ультраправа підписота. Sample Channel Name #32 — та ж сама історія, що і вище. Це особистий канал вае віктіса, який ескапував від відповідальності, що формує аудиторія в десятки тисяч підписників. Я чудово розумію таку міграцію, бо сам прокрастиную від "соліпсиста" в шитпост-канал на 2 сотні підписників. Віктіс — натхненний ідеолог жорсткої мобілізації та інших мір примусу, бо інакше нам пізда як полякам в 39-му. Серед тих, кого віктіс гріє репостами — "реванш", "братство" та інші воїни ультраправого сегмента, тож майте це на увазі. — Список оновлюється. Stay in touch! Підписуйтесь на анархо-соліпсист та dope. hope. nope. #рекомендації

Блок 4. Анархічні канали широкого профілю. Мабуть, мій улюблений блок. По-перше, серед іншого, це і моя ніша, по-друге, більшість каналів зі списку ведеться моїми друзями й підписниками :) Почну з анархомемів. Не певен, що тут потрібне представлення, але можете прочитати його в анонсі нашого спільного стріму. До речі, вже доступний запис. Як на мене, вийшло круто, але рекомендую слухати у тому випадку, якщо у вас немає особистого життя (стрім тривав 4 години). Канал невгамовного бійця з твіттер-поплавою Ростіка. Тут переклади анархічних текстів та їх начитка оксамитовим голосом. А також бліц-акції черкаського протестного руху! Ну і звіт про викурені баночки (давно не було). в травні роби все, що тобі подобається. Канал з неймовірною поетичною мовою (достатньо зацінити назву), що ведеться учителем історії. Заздрю як учителю (робота з дітьми — моя мрія), так і дітям (в мене вчителя-анархіста, наприклад, не було). Якщо додати ще довірчу комунікацію, то взагалі вийде ідеальний рецепт горизонтальної культури освіти. бунт доньки. Читаю “доньку” вже декілька років. З “травнем” вони наче дискурсивні сиблінги: анархісти з Півдня, що практикують та популяризують принципи лібертарної педагогіки. Досі не розумію, чому ці проєкти не намутили розйобну колабу 🖤 Анархізм українською. Збірка статей про анархізм українською + дрібка добрих мемів. #рекомендації

Блок 3. Анархісти на війні. Почну, мабуть, з Комітету Спротиву. Це об'єднання антиавторитарних сил України, що проходять службу в лавах ЗСУ. Колективний голос анархістів на цій війні. Колективи Солідарності. Структура, що забезпечує ресурсами антиавторитарних бійців (а також гуманітарний сектор та зоозахисні організації). Мій улюблений реципієнт, коли мова йде про донати. Багатьох учасників організації знаю особисто, тому довіра на максимальному рівні. Make (A) great again — товариш, що служить в лавах ЗСУ. Ми часто перетиналися на дискусійних майданчиках, а нещодавно випала нагода познайомитися особисто. Я мало знаю людей, з якими настільки вайбую в оцінці політичного. Ціную тебе та твої думки, друже. Лесик, мабуть, визначає себе не як конкретно анархіст, а лібертарій. Ми знайомі давно — і давно сперечаємося на усі можливі теми (часто доходимо згоди). Для Лесика війна почалася ще у 2014 році, у 2022 вона зустріла його знову. Його канал просякнутий пролетарською оптикою та захистом інтересу трудящого. Utopia über alles — канал білоруського добровольця і анархіста. Ще одне особисте знайомство. Бєня, серед іншого, відповідальний за те, що книга білоруського політвʼязня Ігара Аліневіча «Їду в Магадан» нарешті дісталася наших полиць в українському перекладі. Канал Діми Мрачника. З технічної точки зору, мабуть, некоректно включати Діму до блоку анархістів — якийсь час тому він відмовився від такого позиціювання. Але це все ще бачення лібертарія. В цивільному житті Діма татуювальник та майстер взуття. Думаю, він ще повернеться до рідної справи. У свій час Мрачник допоміг з дизайном лого нашого анархо-руху, а потім зафіксував як ескіз на моєму тілі (одне з улюблених татуювань ever). Весело та трішки страшно. Максима Осадчука я якраз не знаю особисто. Але читаю давно. Короткі правильні меседжі + меми. Коротше те, чи мав би бути хвіттер (але не є). #рекомендації

Блок 2. Військова аналітика. Останнім часом мій інтерес до мілітарі контенту помітно згас. Даються взнаки інформаційне вигорання та тривалість війни. Єдиний ресурс, з яким я лишаюся — це Boroshno News. Він авторський, живий та різноплановий. По більшості питань позиція адміна в цілому адекватна, хоча іноді можна зустріти рефлективні сексистські тейки. Також, Борошно вплинув на створення величезної кількості побічних волонтерських проектів, як публічних (кіберборошно), так і не дуже, за що йому додаткова повага. Є чат, живе та динамічне комʼюніті. Не без поплави, звичайно. Mortis Æterna. Переклади військової аналітики (в основному, західної) на українську. Якісно, цікаво. Але я давно не звертався до лонгрідів. Conflict Intelligence Team. Міжнародна команда розслідувачів, публікує матеріали російською. Зараз фокусуються на війні в Україні. Тут важливо зазначити: CIT однозначний союзник України, але функції нашої пропаганди не виконує. Відповідно, окремі розбіжності в трактуванні подій можуть викликати нагрівальний ефект в просторі укртг/укртві. Останнім часом перестав активно слідкувати, але пояснюється це не фрустрацією, а браком часу. Yigal Levin. На моїх очах Ігаль виріс з нішевого каналу (ressentiment) до величезної медіаплатформи. Ми знайомі особисто; я поважаю Ігаля за відданість справі та потужну участь у кампанії захисту України. Останнім часом між нами накопичилися суперечністі: ми дуже по різному оцінюємо дії Ізраїлі в контексті військової кампанії в Газі. Власне, матеріли Ігаля сфокусовані на нашій війні та конфлікті на Близькому Сході. Раніше я б відніс Ігаля до анархічного блоку (буде йти нижче), але нині не певен, чи він сам згодиться з таким позиціюванням. Як би то не було, зберігаю дружні почуття до Ігаля в особистому вимірі. Шрайк, якщо щиро, це не зовсім військова аналітика. Швидше суспільно-політична. І навіть трохи в напрямку медіа. Але його політичне це загалом про війну. Рекомендую його жирним шрифтом: до повномаштабки Шрайк дратував відвертим порохоботством, але зараз це голос раціо посеред нарцисичної поплави. В нього ще є додаткова коротка форма — для новинного формату. #рекомендації

Блок 1. Медіа. Babel. Єдине українське новинне медіа, яке я читаю на регулярній основі. Чому? Бо воно найкраще. Я знаю, що існують і інші достойні медійні платформи, такі як Суспільне, Громадське, Новое Время, але Бабель закриває всі мої потреби, які я формую до класичної медійки. Чудовий стиль комунікації, відсутність дешевого клікбейту, референси, публічне виправлення помилок (якщо такі трапляються), приємні легкі тести, історичні ретроспективи й кіллер-фіча — стислий переказ ключових західних матеріалів. Я скептичний до концепту "обʼєктивної журналістики", бо вважаю, що будь-яке медіа так чи інакше формує власне поле ідеологічних наративів. Але ваш теплий і водночас дуже професійний вайб мені повністю підходить. Люблю, доначу; залишайтеся охуєнними. Заборона. Раніше це медіа стояло б в моєму списку першим. Проте на фоні повномасштабки колектив почав втрачати обличчя. Мені не цікаві зведення генштабу, я бачу їх по 5 разів на день. Потребу в новинній стрічці для мене краще закриває той же Бабель. Контент для геймерів я буду читати на спеціалізованих ресурсах (хоча тут я, однозначно, цільова аудиторія). Що я ж ціную? Складні авторські матеріали, які описують події не з новинної, панорамної точки зору, а очима агента, що переживає їх безпосередньо. Ось цей субʼєктивний, імерсивний, емпатичний погляд — був особливістю Заборони, що вирізняла її серед інших медіа. Подібні матеріали все ще публікуються, але частіше їх змиває потоком смм-контенту. Залишаюся вашим патроном, хоча тір понизив. Час покаже, чи є шанс на повернення пристрасті. #рекомендації