ситуационизм и шизофрения

пока так...

ежегодное напоминание

ЭТОТ КАНАЛ ПОСВЯЩАЕТСЯ ВСЕМ КТО ЗАЕБАЛСЯ.

зачётный сборник.

Треба було більше ста років, щоб завершити обуржуазнення центру Парижа, наслідки чого ми бачимо в повстаннях та заворушеннях у тих ізольованих передмістях, в яких опинилися маргіналізовані іммігранти, безробітні та молодь. Сумно в цьому всьому, звичайно, те, що описане Енгельсом повертається протягом історії. Роберт Мозес, за його власними сумнозвісними словами, «пошматував Бронкс», що спричинило довготривалі та гучні нарікання від районних груп і рухів. У випадках Парижа та Нью-Йорка, якщо державні експропріації вдалося стримувати та протистояти їм, то ще більш підступні й злоякісні процеси поширились через обмеження муніципальних видатків, спекуляції з нерухомістю та класифікації землекористування відповідно до рівня доходу від його «найефективнішого використання». Енгельс дуже добре зрозумів цей причинно-наслідковий зв’язок:

Через зростання великих сучасних міст земля в певних районах, зокрема розташованих у центрі, набуває штучно колосально завищеної вартості; будівлі ж, що доти височіли в таких районах, радше знижують цю вартість, адже вони вже не пасують до нових обставин. Їх руйнують та замінюють іншими. Таке відбувається насамперед із робітничими будинками, розташованими в центрі, орендна плата за які, навіть за великої перенаселеності, ніколи не може (або може тільки дуже повільно) піднятися вище певного максимуму. Ці будинки зносять і на їхньому місці будують магазини, склади та громадські будівлі.

(Engels 1935:23) Хоча цей опис датується 1872 роком, він цілковито пасує до сучасної міської забудови в більшій частині Азії (Делі, Сеул, Мумбай), а також джентрифікації в Нью-Йорку. Процес переміщення і те, що я називаю «накопиченням через виселення», є ядром урбанізації за умов капіталізму (Harvey 2003b). Це дзеркальне відображення поглинання капіталу через міську перебудову, що породжує численні конфлікти навколо захоплення цінної землі у незаможного населення, яке могло б жити на ній багато років. 🔥Девід Харві

Авторитарне становище батька відображає його політичну роль і розкриває зв'язок сім'ї з авторитарною державою. Батько посідає в сім'ї таке саме становище, яке щодо нього самого займає начальник у виробничому процесі. У своїх дітях, особливо в синах, він відтворює власне раболіпне ставлення до авторитету. Завдяки цим умовам формується пасивно-сервільне ставлення дрібного буржуа до постаті фюрера. Далекий від справжнього розуміння природи дрібної буржуазії, Гітлер мав на увазі саме цю її особливість, коли писав:

«За своєю природою і світоглядом народ у своїй переважній більшості настільки жіночний, що його думки й вчинки визначаються емоціями та почуттями значно більшою мірою, ніж доводами здорового глузду. Душа народу надзвичайно проста й цілісна. Для неї не існує безлічі відтінків. Вона не визнає жодної половинчастості. Для неї існує лише справжнє й несправжнє, любов і ненависть, правильне й неправильне, правда і брехня.»

(«Майн кампф», стор. 183) Тут ми маємо справу не з «вродженою схильністю», а з типовим прикладом відтворення авторитарної системи в психологічній структурі її членів. Вищезазначене становище неминуче призводить до жорсткого придушення жіночої та дитячої сексуальності. Якщо під впливом дрібнобуржуазного середовища в жінок розвивається покірність, посилена витісненою сексуальною непокорою, то в синів поряд із раболіпним ставленням до авторитету формується глибока ідентифікація з батьком, яка слугує основою емоційної ідентифікації з будь-якою формою авторитету. Ймовірно, ще довго залишатиметься нерозгаданою загадка процесу формування психологічних структур опорних верств суспільства, який забезпечує їхнє пристосування до соціальної структури відповідно до завдань панівних кіл із точністю, що не поступається припасуванню деталей високоточного верстата. Хай там як, те, що ми описуємо як структурне відтворення економічної системи суспільства в психології мас, є основним механізмом формування політичних ідей. 🔥 Вільгельм Райх

Там и мои есть ;), всем советую ознакомиться

✊ Шановні друзі! Сьогодні представляємо вашій увазі поетичну збірку «Горизонт революції» — спільну працю Алрея, Мирона Нагановича, Комерсанта, Артема Червоного та Тайлера Щура, - Спілки Пролетарських Митців 🪶 Поезія завжди була не лише мистецтвом, а й мовою епохи. Вона народжувалася на барикадах, у підпіллі, в окопах і на заводах, допомагаючи людям осмислювати свій час, не втрачати надію та знаходити сили для боротьби. Саме тому поезія навіть сьогодні залишається важливою складовою будування революції. 🇺🇦 Українська Соціалістична Ліга розглядає культуру як важливий простір суспільної дискусії. Саме тому ми публікуємо цю збірку, сподіваючись, що її сторінки стануть не лише знайомством із сучасною соціалістичною поезією, а й приводом для роздумів про минуле, сьогодення та майбутнє робітничого класу. 🪶 ЧИТАТИ НА САЙТІ 🪶 ЗАВАНТАЖИТИ PDF 🪶СПІЛКА ПРОЛЕТАРСЬКИХ МИТЦІВ 🚩 УКРАЇНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА ЛІГА 🚩 ВСТУПИТИ В НАШІ РЯДИ