Сучукрлітр
Open in Telegram
Тут буде винятково про українських письменників та письменниць або явища українського видавництва та перекладу
Show moreThe country is not specifiedThe category is not specified
354
Subscribers
+224 hours
+77 days
+2230 days
Data loading in progress...
Similar Channels
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Tags Cloud
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
September '26
September '26
+14
in 3 channels
August '26
+19
in 5 channels
Get PRO
July '26
+62
in 5 channels
Get PRO
June '26
+102
in 2 channels
Get PRO
May '260
in 1 channels
Get PRO
April '26
+55
in 0 channels
Get PRO
March '260
in 3 channels
Get PRO
February '26
+131
in 2 channels
| Date | Subscriber Growth | Mentions | Channels | |
| 08 September | +2 | |||
| 07 September | +3 | |||
| 06 September | +1 | |||
| 05 September | +2 | |||
| 04 September | 0 | |||
| 03 September | +1 | |||
| 02 September | +2 | |||
| 01 September | +3 |
Channel Posts
+1
Форум видавців на носі, то нагадую, що презентую там одразу дві книжки.
12-го о шостій збірку історичних оповідань "Коньяку для містера Черчилля", 13-го о третій — нібито детектив, а насправді путівник темними сторінками історії та сучасного Львова: "Орден Лева та Ключа".
Першу подію модерує легендарна гідеса та авторка книжки "Золота роза" Тетяна Казанцева. Роман допоможе представити авторка кулінарних книг і блогу "Пані Стефа", керівниця Клубу галицької кухні Маріанна Душар.
Орден Лева та Ключа є отут в електронці та друці
Коньяку для містера Черчилля поки що лише в друці отут
Також на Форумі видавців з нетерпінням очікую презентації першої книжки свого товариша Михайла Гілверса "Полум'я чорного золота: Хаен" і ще мінімум восьми подій.
| 2 |  +1Хочу показати окремо нову (ще одну!) книгу Всеволода Поліщука від ВСЛ @starlev — Коньяку для містера Черчилля!
Була на презентації у Львові і маю відео, як Любко Дереш апетитно зачитував уривок з неї 😎 Ви тільки послухайте 🤤 Саме після цього моменту я вже знала, що читатиму її з особливим задоволенням 🥹
Сам Всеволод зачитував першу історію з книги під назвою «Вегетаріанка» і наприкінці на нас чекав здавалось би логічний, але всеодно неочікуваний плоттвіст. Саме цю особливість в текстах автора і відмітив Дереш на презентації 😌
*трохи заностальгувала* | 132 |
| 3 |  +2Якщо вам потрібна якась тепла, щемка історія, то ось вона | 114 |
| 4 |  +1Рекламую своїм здушеним сміхом ще одну книгу в метро, поки між відбоями є шанс катнутися на свій лівий берег. 😅
Всеволод Поліщук взяв і написав ото прям так, як я люблю — з гарною дозою іронії, кумедних деталей і яскравих персонажів. Поки 2 розділи, від Театральної до Лівобережної) але «Орден лева та ключа» вже тішить
І тепер я знаю, чому не варто нікого у Львові вбивати мигдалевими сирниками! | 178 |
| 5 |  Знаєте, як у прогнозах погоди пишуть: 18 градусів, відчувається як 22?
От десь таке відчуття: чотири бали, а відчувається як дофігіща 🙈 | 183 |
| 6 | Усі пишуть про осінні книжки, то і я як Сучукрлітр напишу, але лише про українські. Тим більше, що тепер і в мене є осіння книжка.
📖 Осіннє заціпеніння Олексія Жупанського. Можливо, найбільш осіння, ще й за назвою. Книжку титрують як "химерну прозу та магічний реалізм".
Химерний світ «Колеса року» веде нас ностальгічними вуличками депресивної столиці початку 90-х. Ми побуваємо на розбитих баскетбольних майданчиках, напівзруйнованих сталінках та закинутих будинках соцзабезу, помандруємо ледь освітленими, захаращеними промрайонами та опинимося у святилищі радянської епохи – ЖЕКу. З темних вікон будь-якої квартирки за нами спостерігатиме справжня Відьма, або «пильні очі Бухгалтера на пенсії, який все своє життя веде облік всього на світі», вулицями шастатимуть собачі «мусорські наряди», набундючені бабки, як завше, обростатимуть поламані лавки поряд з під’їздами, а на останок вас зустріне сам Капітон (хто б він там не був).
📖 Ольга Мерц. Світ для фрау Еверс. Як на мене, це містично-історіософська драма з цікавими формальними експериментами. А за анотацією:
Франц Еверс — ветеран Першої світової, колишній військовий лікар і безнадійний морфініст, що живе на маргінесі суспільства. Він здає в ломбард рештки свого минулого життя й потопає у химерних сновидіннях, поки за стінами щодня змінюється курс марки та вирують політичні чвари. Зустріч із таємничим вороном, хранителем пам'яті людства, відкриває йому очі: атмосфера відчаю та божевілля, яка пожирає місто, — прояв набагато зловісніших сил, здатних розірвати тонку межу самого буття. Міфи й казки оживають, час і простір перетворюються на поле бою з первісною пітьмою, проте щоб вийти на нього, Франц мусить подолати темряву в собі та знищити власних демонів.
📖 Наталя Довгопол. Історичне фентезі в українському сетингу. Доступна лише в електронці.
Ефектна власниця мандрівного цирку фрау Ґріте переживає скрутні часи. Мало того, що її чоловік виявився авантюристом і зник безвісти, так ще й трупу доводиться від зубожіння рятувати. До всього, коронний номер — виступ велетенського ручного вовка — на межі провалу: юна глядачка, яку всі вважають причинною, сходить на сцену й приборкує грізного звіра. Що це, як не відьмацькі чари? Цирк рушає далі. Але з тої зустрічі в смугастому шатрі, на один вечір напнутому посеред скошеного поля, бере початок нова історія: про тих, хто шукає любові й справедливості, про людей і перевертнів, що намагаються віднайти свою істинну сутність.
Героям роману доведеться пізнати гіркоту зрад і поразок, здійснити сповнену пригод мандрівку українськими землями початку ХХ сторіччя і навіть знайти спільну мову з дивовижними істотами з давніх легенд.
Брунатні історії. Самвидав/Пан Коцький. Тут є принаймні кілька самвидавних авторів/авторок, яких я люблю, зокрема Галіція Мідвест, Антон Ейне, Лілія Кухарець. Це передзамовлення.
23 автори та 22 абсолютно різні історії, які хрустять сторінками, мов сухе осіннє листя під ногами. Вони зігріють, затягнуть у свої таємниці й залишать по собі неповторний посмак дрібки осінньої магії.
«Брунатні історії» — це затишна збірка оповідань від українських авторів і авторок про осінь як стан душі, час змін і внутрішнього вибору.
📖 Боги мого краю дуже люблять кров. Євгенія Кужавська. "Темна академія", замішана на українській історії з присмаком містики. Деколи її тиртрують детективом, але це в книжці справа десята. Осені там дуже багато в описах, а сюжет губиться за стилізацією та грою словом.
Київ, 1917-й рік. Сімнадцятирічна Вероніка Черняхівська із закладу для дівчат переходить у нововідкриту Другу українську гімназію, де дівчата і хлопці навчаються разом. Спіритичні сеанси, захоплення Вайлдом, викрадені картини, таємничі культи та розслідування містичних убивств у місті раптом стають частиною її життя. Тим часом червоні загони Муравйова повільно наближаються до станції Крути.
Галина Пагутяк. Слуга з Добромиля. Титрується як фентезі та альтернативна історія, але як на мене, це така собі постмодерністська оболонка, за маскою казки там правдиво висока полиця.
В романі описуються події 1949-го і попередніх 800 років в Добромилі та околицях. Слуга з Добромиля — дхампір (син упиря та відьми). Паном і наставником Слуги з Добромиля є упир Купець з Добромиля. Вони і їхні однодумці боронять край від зла, від зовнішніх і внутрішніх ворогів. В романі перемішуються історичні особи і вигадані персонажі.
Віоліна Ситник. Перший млинець. Ромком (не читав, але планую це виправити у майбутньому).
"Молода вихователька Міра опиняється в епіцентрі гучного скандалу. Репутація та кар’єра зруйновані, майбутнє — туманне, ще й змушують з’їхати з орендованої квартири. Вихід — тимчасово втекти за місто, де на неї чекає небажаний спадок від батька: затишний будиночок, величезний яблуневий сад… і хлопець, який мав стати її пригодою на одну ніч — а натомість став справжньою проблемою.
Макс із першого погляду закохується в незнайомку з нічного клубу, аж раптом дізнається, що вона не тільки вкрала його серце, а й претендує на справу всього його життя. Попри почуття, він не збирається поступатися яблуневим садом, який став сенсом його існування.
"Голос", Панянка Жі. Не читав, але авторка позиціонує як максимально осінню книжку та темне фентезі. Видається електронно на Букнеті.
Після загибелі матері Ядвіга раптово починає чути загадковий голос. Він стверджує, що вона реінкарнована могутня відьма, а він — тисячолітній вампір. Він просить про послугу, яка допоможе звільнитися від прокляття.
Знайомлячись із ним ближче, дівчина поринає у минуле, сповнене слов'янської магії, чорнокнижжя та відьомства, шпигунів, таємних Господарів міст і «непомерлих». Розуміння, що не всім словам вампіра варто вірити приходить надто пізно.
Перед Ядвігою постає важкий вибір: убити його і знищити разом із ним частину себе чи відпустити некерованого монстра у світ.
Орден Лева та Ключа, Всеволод Поліщук.
Титрована як іронічний детектив, але для мене це насамперед книжка про кохання та про любов до Львова. Листопадовий вайб там ойойой. Однак я тут необ'єктивний.
У Львові може трапитися будь-що. Але ніхто не припускав, що аж таке. За один тільки тиждень у місті знаходять мертвими письменника, детектива й олігарха, який контролював ледь не половину області. Останнім у списку загиблих стає міністр. Обставини смертей загадкові — жертви начебто ніяк не пов’язані між собою, але при цьому помирають один за одним, ніби за чиїмось сценарієм.
Поліція не квапиться з відповідями, тож за справу береться новинна агенція. Колишній ресторанний піарник, а тепер журналіст Радецький занурюється в розслідування, де кожна деталь може виявитися ключовою — від рецепта сирника до історії гербів і міських легенд. Що далі чоловік заглиблюється в історію, то більше впевнюється: це не просто серія вбивств. За нею може приховуватися щось значно давніше й впливовіше… А поруч із детективом непомітно розгортається персональна драма самого Радецького, адже редакторка, яка доручила розслідування журналістові, колись була не лише його стажеркою, а й коханою.
Якщо знаєте ще осінні книги — додавайте в коментарі. | 279 |
| 7 |  Лише зранку купив квиток на Київ, і ось — треба здавати. Минулого року до осінньої КК не встигли видати книжку, а на весняну я не зміг. Тут мав представити дві цьогорічні новинки. Сумно, але рішення цілком зрозуміле. Хоча, як бачите, я сподівався до останнього. Навіть змінив плани складного лікування, аби відновитися до Форуму видавців і при цьому мати можливість виступити на Книжковій.
Дебютувати письменнику в наші часи ще той квест. Але чесно, бувають речі страшніші.
Пішов писати-редагувати, а також бета-рідити, бо оце Михайло Гілверс стукає в приват, що я як бета своєю безвідповідальністю зриваю графік підготовки другої частини його фентезі-серії про магів королівства Хаен... | 192 |
| 8 |  Ну ви зрозуміли, що саме час замовити кілька примірників "Коньяку для містера Черчилля", для себе і на подарунки )
Ну і принагідно книжок Дроня, Городецької, Аренева, Коломійчука, Корнієнко та інших 🤗 | 206 |
| 9 | "Улюблена цукерка Шептицького", "Крученик для Вишиваного" чи "Остання канапка Станіслава Лема" — вона могла б називатися і так. Книжка про історичні моменти й унікальні смаки, утім Любко Дереш каже, що вона вийшла про людяність, а мені важко сперечатися з поглядом зі сторони. Книжка, до створення якої долучилися Любко Дереш, Євгенія Кузнецова, Катя Бабкіна, Льоля Ланда, Дана Безкрай, Олена Чебаненко та інші чудові письменниці та кулінари.
Книжка, яка мене врятувала у найтемніший момент життя. Книжка, у яку я намагався вкласти максимум світла, на яке був спроможний. Сподіваюся, це світло буде доречним і для вас.
Придбати історичний фудфікшн "Коньяку для містера Черчилля" вже можна в книгарнях або на сторінці Старого Лева:
https://starylev.com.ua/knyga-konyaku-dlya-mistera-cercyllya | 1 289 |
| 10 |  Львів, чудові новини. Найближчими днями у місті відкриється книгарня-кав'ярня «Сенс». Особисто я дуже люблю цей бренд, в "Сенсі" відбувалася презентація моєї першої книжки у Києві — я на цьому наполягав.
Простір на Богдана Хмельницького стане не лише першим «Сенсом» у місті, а й першою франшизою мережі.
📸 Фото: threads widunka | 1 266 |
| 11 |  Нарешті! Цієї осені відкриється страшна таємниця мигдалевого сирника, що приховує кучерявий шеф Муркотенко і як співіснують давні організації, до яких належать мер Львова, поліцейські, міністри та депутати.
У форму детектива я зашив історію, сучасність та майбутнє Львова: алкогольні виробництва та ресторани, масонів та айтішників, алхіміків та фармацевтів. Для того, щоб завершити книжку, мені довелося розшифрувати таємні повідомлення, зашиті в Перехресні стежки Івана Франка, будівлі Павла Римлянина, музику Мирослава Скорика, Тараса Чубая і Дмитра Кумара... Довелося переписати Перехресні стежки, Манускрипт з вулиці Руської і навіть Макабричний діарій Мирона Броваря.
Я думаю, ви можете впізнати в персонажах політиків, журналістів, рестораторів та літераторів, але то все лише гра фантазії, всі збіги випадкові, навіть кучерявий шеф Муркотенко, сексист Пивничук і керівник провладних депутатів Амфібрахієв.
Уже не в передзамовленні, а в фізичному просторі і цього разу в твердій обкладинці. Мені здається, Віхола справді вірить у цей текст.
Лінк на замовлення:
https://vikhola.com/vsevolod-polishchuk-orden-leva-ta-kliucha/ | 370 |
| 12 |  Я не люблю кольорові зрізи і надмір в оформленні загалом. Але бляха коли воно доречно, то воно доречно. "Багряний зріз", збірку з семи оповідань, де поєднуються вбивства та книжковий світ, узяв "поперед черги" на підтримку прстраждалого від обстрілів видавництва Фабула, ну й тема дуже пасує. Плюс зараз часто в дорозі, оповідання для мандрівок доречніші за довгі тексти.
Наразі на другому оповіданні і я в захваті не лише від оіормлення та списку імен, а ще й від того, як пише Олена Кузьміна. Такі влучні описи відчуттів — капець. Чи це голод, чи холод, чи тривога... Чи почуття авторки збірника самвидаву, який ніхто не купує, от буквально влазиш у шкіру героїні.
Респеееект! | 1 041 |
| 13 |  Втрати українського книговидавництва у цифрах. Журналісти Економічної правди їх підрахували, а письменник Олексій Капуста звів в інфографіку.
Виглядає все доволі сумно. На межі з горором, я б сказав. | 458 |
| 14 | Маємо програми двох найближчих літературних фестивалів:
Port в Одесі
"Змістовно" в Черкасах
Ось-ось обіцяють оприлюднити програму Vinbookfest, також попитав оргкомітет Форуму видавців у Львові — у процесі, також найближчим часом оголосять.
А там і до Книжкової країни у Києві недалеко.
Я, на жаль, цього року з книжками лише на ФВ та КК, але дуже б хотілося якось і в Вінницю, і в Черкаси, не чужі для мене міста (особливо Вінниця). | 278 |
| 15 | Валерій Пузік у себе в каналі:
Є речі, якими я справді пишаюся.
Я пишаюся тим, що мені вдалося написати «Людську нору». У тих умовах, коли до росіян було 850 метрів, коли реальність, здається, робила все, щоб цієї книжки не було.
Але вона писалася в тих умовах, вона є і скоро вийде друком у видавництві Vivat
І я пишаюся людьми, які працювали над дбайливою редактурою, версткою, дизайном, усім тим, із чого зрештою постає книжка. Хочу подякувати кожній і кожному, хто доклався до неї своєю працею і знаннями. Vivat - це дійсно команда мрії.
Нещодавно перечитував цю книжку і це досі дивне відчуття: ніби тримаєш у руках артефакт із якогось минулого життя, або навіть із потойбіччя української реальності.
Хотілося б забути всю цю історію й більше до неї не повертатися, але водночас хочеться нарешті відпустити її, віддати книжку читачам, людям, яким вона буде небайдужа.
Найближчим часом це й станеться. Уже у вересні почнуться перші презентації й перші розмови довкола «Людської нори». Зокрема, на літературному фестивалі PORT в Одесі.
Тож хочу наперед подякувати всім, хто вже передзамовив «Людську нору», хто читатиме її, говоритиме про неї, сперечатиметься з нею.
І особливо: тим, кому не байдуже.
Дякую!
Передзамовлення книжки триває:
https://vivat.com.ua/product/liudska-nora-holod-i-boh-na-viini/ | 5 876 |
| 16 | Ура!
Я, мабуть, трохи зловживаю дописами про свої книжки, але ж бляха! Якщо коротко, я так і не знатиму, яка з моїх книжок друга, а яка третя. Про те, що "Орден Лева та Ключа" і "Коньяку для містера Черчилля" сьогодні доїхали до видавництв, мені з Віхоли і зі Старого Лева написали з різницею в кілька хвилин.
Хоч бери і проси фото накладних з точним часом прибуття на місце 😁
Тут би мали бути посилання, але не хочу промо-допису, хочу порадіти 🤟💥🔥🤩⚡ | 245 |
| 17 |  Схоже на те, що перелесники стають мейнстрімом. Оце щойно в липні віддав оповідання про перелесника у збірку "Химераріум. Еротика" (третя книжка в серії збірок українського міфологічного фентезі), і там ще й конкурую з іншим оповіданням про того ж персонажа від Наталі Бойко. І далі почав розвивати ту історію у роман в новелах, де перелесник перетинатиметься у сучасних Києві, Львові та Кам'янці з домовиками, упирями, мавками та русалками. Ну і не забуваймо чудесного псевдоперелесника у "Лазарусі" Світлани Тараторіної.
Аж тут бац, бачу анонси передзамовлення від РМ на книжку "Балада про Дикий Легіт" Анастасії-Марти Салабай. Як і в моєму випадку, це одиночна книжка, тільки вже завершена, за словами Аліси Корж, там дуже гарна мова.
Як перелесникознавець мушу додавати перелесникознавицю у вишлист 😎 | 273 |
| 18 |  Не знаю, де такі ридактура і корректура: у видавництві Лобстер чи в Літературного порталу, який розмістив оголошення про конкурс, але вийшло кумедно 🙈 | 220 |
| 19 |  Не головна, але одна з вагомих причин, чому я від початку повномасштабного вторгнення (крім як по роботі) читаю лише українських авторів — те, що це майже 100 відсотків гарантії, що в книжці не буде кацепе, а якщо й будуть, то мертві або принаймні добряче обпльовані.
Я знаю, що серед західних авторів багато друзів України, але навіть у найкращих із них можуть проскочити хароші рускі чи якийсь дитячий спогад про радість від читання толстоєвского.
А може бути й повна хрінь, як от у цьому випадку. | 237 |
| 20 |  +1Оце вже навіть без здивування усвідомив, що мав би тішитися розпроданому другому тиражу "Фантастичної історії української кухні" (колись уявляв собі цей момент як віху, що "склався, як письменник"), а по факту нуль радощів. Навпаки, тривога, що доведеться чекати в невідомості додруку нового тиражу, як уже чекаю на другу та третю книжки, котрі мали приїхати 7-го та 12-го серпня, а ще нема.
І навіть не знаю, яка з книжок насправді буде другою, а яка третьою, і це могло б звучати кумедно, а не звучить на тлі нових і нових прильотів по офісах видавництв, складах та логістичних центрах. Написав нині у коментарі Owl's reading vibes, що постраждалі за останні місяці видавництва боляче перераховувати, їх десятки, і в тому не було ні грама пафосу, просто факт. Думка, яка вилітає з голови, як камінчик із кросівка, от тільки коли вилітає камінчик, відчуваєш полегшення, а тут щоразу камінців стає більше, ніж витрушуєш.
Щойно порахував, що вже витратив аванс за свою четверту книжку (хотів написати "яка вийде аж у січні", а потім як замислився...) суто на видання українських сучасних авторів, а є ще купа тих, які хотілося підтримати. І не видно, бляха, цьому кінця і краю.
Єдине, що тішить, це коли бачиш, як видавництва встигають терміново додрукувати спалені тиражі, як от ВСЛ зуміло з "Гамбітом" Коломійчука, чи коли в анонсах перших відновлених тиражів великими літерами спочатку Фабула ставить збірку українських детективів "Багряний зріз" і "Віллу Сан-Фурсиско" Ярослави Литвин, а вже потім Франка Тільє.
Мені здається, ми, українці серед письменників, видавців, редакторів починаємо гостріше відчувати потребу одне в одному і близькість між собою, хоча звісно, не такою б усе це ціною...
.
* Скріншоти взяв у каналі "Книжкове буття / Катеринка Ільчук" | 251 |
