现已上线！2025 年 Telegram 研究 — 年度关键洞察 
2 681
订阅者
+124 小时
-97 天
-1130 天
数据加载中...
吸引订阅者
六月 '26
六月 '26
+13
在2个频道中
五月 '26
+41
在3个频道中
Get PRO
四月 '26
+84
在2个频道中
Get PRO
三月 '26
+37
在7个频道中
Get PRO
二月 '26
+13
在1个频道中
Get PRO
一月 '26
+27
在7个频道中
Get PRO
十二月 '25
+201
在2个频道中
Get PRO
十一月 '25
+44
在9个频道中
Get PRO
十月 '25
+1 562
在7个频道中
Get PRO
九月 '25
+30
在3个频道中
Get PRO
八月 '25
+20
在4个频道中
Get PRO
七月 '25
+35
在23个频道中
Get PRO
六月 '25
+204
在7个频道中
Get PRO
五月 '25
+110
在0个频道中
Get PRO
四月 '25
+414
在2个频道中
Get PRO
三月 '25
+298
在7个频道中
Get PRO
二月 '250
在2个频道中
Get PRO
一月 '250
在4个频道中
Get PRO
十二月 '24
+89
在2个频道中
| 日期 | 订阅者增长 | 提及 | 频道 | |
| 26 六月 | 0 | |||
| 25 六月 | +1 | |||
| 24 六月 | 0 | |||
| 23 六月 | 0 | |||
| 22 六月 | 0 | |||
| 21 六月 | 0 | |||
| 20 六月 | 0 | |||
| 19 六月 | 0 | |||
| 18 六月 | 0 | |||
| 17 六月 | +5 | |||
| 16 六月 | 0 | |||
| 15 六月 | 0 | |||
| 14 六月 | 0 | |||
| 13 六月 | 0 | |||
| 12 六月 | 0 | |||
| 11 六月 | 0 | |||
| 10 六月 | 0 | |||
| 09 六月 | +2 | |||
| 08 六月 | 0 | |||
| 07 六月 | 0 | |||
| 06 六月 | 0 | |||
| 05 六月 | +1 | |||
| 04 六月 | 0 | |||
| 03 六月 | +1 | |||
| 02 六月 | +2 | |||
| 01 六月 | +1 |
频道帖子
Repost from Видавництво Богдан
Зібрали цікаві факти про книгу "Дитина Розмарі" Айри Левіна😱
Розмарі Вудгауз та її чоловік Ґай — актор, що переживає труднощі в кар’єрі, щасливі заселитись у Бремфорд — популярну багатоквартирну будівлю на Мангеттені, яку цінують за вікторіанські елементи та гаргуль на фасаді. Однак коли дізнаються про темний бік історії будівлі і знайомляться з надміру цікавими сусідами Кастіветами, у стосунках молодої пари з’являється невисловлена напруга. Все поліпшується, коли Ґай отримує бажану роль, а Розмарі нарешті вагітніє. Однак щойно вагітність набуває страхітливого повороту, молода жінка починає замислюватися: посилена цікавість її сусідів суто невинна чи їхня мотивація, як і мотивація самого Ґая, провіщає жаскі наслідки для неї та її ще ненародженої дитини? То божеволіє Розмарі чи приходить до тями?Бачили екранізації книги? Очікуємо книгу з друкарні у кінці червня😎
| 2 | У Літосвіти за кілька днів починається нова програма з перекладу, цього разу орієнтована на практику. Багато годин практики, де [буквально мої улюблені] перекладачі будуть натаскувати вас на те, як зробити переклад ще кращим, повнішим, осмисленішим і соковитішим. Чи рекомендую я? Ясне діло що рекомендую.
Так, звісно, воно за грошики, але загальна сума навчання складатиме не таку вже й велику частину перекладацького гонорару, зате можливість професійного розвитку безцінна.
Уточнила одразу, проходити програму можна незалежно від того, чи слухали ви "Літературний переклад 1.0", тобто курс годиться і падаванам, і джедаям, просто заточений більше на відпрацювання навичок, ніж на накопичення. Продублюю, записуємося осьо.
(До речі, подаючи хороший професійний приклад, їду наступного тижня на резиденцію, вчитися перекладати з нової для себе мови 👀) | 492 |
| 3 |  Насправді знаю це слово з дитинства, бо в якійсь історичній книжці про відьом, за якою моя сестра писала наукову роботу, була фраза, що "у відьми в чоловічку чоловічка видно" 🫠
Але я ловлю себе іноді на тому, що стримуюся й не пишу отакі синоніми, бо реально будуть тягати тредсами й кричати, що ці кляті перекладачі спеціально відохочують лексикою від українських перекладів. Якщо вже мене десь тягатимуть, краще хай за горорні оповідання 🙂 | 687 |
| 4 | Зі свіженьких перекладів цього року — книжка Євгена Ліра про руйнування росіянами Каховської ГЕС та його наслідки, подане крізь призму особистих історій, заснованих на реальному досвіді мешканців Херсонщини. Оригінал писався англійською, тепер можна буде прочитати й українську версію.
Передзамовлення тут. | 633 |
| 5 | Ми часто говоримо про те, що треба бути зовсім відбитою або ізольованою людиною, щоб не розуміти українську, живучи багато років в Україні (реклама, вивіски, дубляж, новини, телешоу і далі по списку), але ми справді мало говоримо про те, що між побутовим і читацьким рівнем є різниця. І що, звісно, зустріти ослінчик, мжичку та крицю в книжках вірогідніше, ніж у розмові з сусідкою (кого я обманюю, ці люди не спілкуються українською з сусідами), бо так працює літературна мова порівняно з побутовою. Ми не міряємося рівнями української, бо в нас немає офіційних екзаменів для всіх, інакше могли би дізнатися багато цікавого.
Мені влітку здавати німецьку на A1 та іврит на Ґімел, і я, звісно, не розраховую на цьому рівні читати Даніеля Кельмана чи Шмуеля Аґнона, але якби й намагалася, логічно було би спиратися на активне використання словника. Якщо ще чесніше, то я перекладаю з англійської і загалом вільно нею читаю, але намагання здолати хоча б сторінку "Suspiria de Profundis" де Квінсі викликали у мене істерику, і я так само не очікувала б легкого читання від перекладу, якби він колись з'явився, бо це вже стиль у кубі для дуже непересічної категорії читачів. Я дивлюся на цей скрін і не можу сказати вам, чому люди вважають, буцімто Кінг, Баллард чи Берроуз пишуть/писали простою мовою, яка має залучати лише базовий рівень української лексики. Що такі люди думають про українських авторів із власним стилем, можна тільки здогадуватися (мій здогад: вони їх не читають).
Але улюблений мій аргумент тут — це "люди будуть говорити як люди". Які люди? Діти, дорослі? Білі багатії, темношкірі бідняки? Корінні американці? Поліцейські, злочинці? Персонажі "Інституту" і "Ріти Гейворт" мають говорити однаково? Цей аргумент мав би застаріти ще після 2002 року з обговоренням мови Геґріда й заполіруватися яким-небудь "Ходячим Хаосом", але в нас виросло ціле покоління (в історичному, а не в буквальному сенсі, віковий проміжок тут може бути від 17 до 77), яке виявило, що УКРАЇНСЬКОЮ ПИШУТЬ І ПЕРЕКЛАДАЮТЬ КНИЖКИ, тож тепер ті, хто читав і говорив українською 30 та 50 років тому, вочевидь, мають створити simplified версію української на три тисячі слів, і щоб туди не дай б-же не затесалося якогось "навспак" чи "горілиць".
Послухайте, я виросла в російськомовній сім'ї, хоча й читала українською змалечку, бо батьки потурбувалися зібрати бібліотеку. Я дуже й дуже мовно толерантна людина, не з тих, хто ганяється зі смолоскипами за російське слово в профілі інстаграму. Я просто не розумію, чому до української часто таке дефолтне ставлення. Оця дискусія про те, що "російські переклади Кінга написані простими словами, а українські ні" — це не лише про якість російських перекладів, але й про те, що насправді вони можуть бути написані далеко не простими словами (впевнена, там вистачає, всяких "вспять" і "околесиц"), просто людина з російськомовного середовища до цих слів ЗВИКЛА. Вона їх не помічає, бо тупо звикла. І не звикла до цілком нормативних українських слів, які могли мільйон разів траплятися в умовної Лесі Українки, але Леся Українка читалася двадцять років тому одним оком, бо змушували, а активних спроб дізнатися, що ж там відбувається нині на українського книжковому ринку, ніхто не докладав. Бо російською звичніше. Українська мала вивчитися сама собою по дефолту, якось десь підхопитися на третьому плані, без читання й активної розмовної практики. А мова, яка не практикується регулярно, миттєво забувається навіть на базовому рівні. Тільки це чомусь не сприймається адекватно як проблема мовця, а перекладається на плечі авторів та перекладачів, які мусять сидіти й думати: "дай-но поріжу навпіл свій звичний словниковий запас, раптом хтось не знатиме оцих і оцих слів". Потім, правда, виявиться, що хтось не знав слова "запаморочення" і його теж треба було викинути.
Поможіть, я вже не вивожу. | 1 011 |
| 6 |  👀 | 644 |
| 7 |  +1Трохи одеситів у мене тут точно тусить, тому нагадаю, що в наші краї їде презентувати книжку цілий Єшкілєв, ще й із двома презентаціями поспіль. Жанрових подій в Одесі й так небагато, а тут автор ще й, кажуть, лишає з автографами малюнки рептилоїдів, так що хапайте свої примірнички й реєструйтесь.
5 червня, п'ятниця, Бібліотека Грушевського
6 червня, субота, Паперове життя | 639 |
| 8 |  Через сьогоднішню атаку постраждала родина і житло Дениса Борисюка (Dramor Tram) - перекладача та оформлювача мальописів. Йому потрібна допомога. Посилання на банку:
🔗Посилання на Банку:
https://send.monobank.ua/jar/AYzk7UzYoe
💳Номер картки Банки:
4874 1000 3965 3327
Допис тут:
https://t.me/paralel3/1513?single | 570 |
| 9 | Хто знає мене давно, пам’ятає, як мені у книжці видавництво вирішило зацензурувати матюки, бо їм невтямки було, «як така дівчина може так матюкатися». Викинути їх геть не викинули, але обрали найдурнуватіший варіант — запікати, так що діалоги у книжці виглядають як повня х…я.
Минуло майже десять років, а я й досі не розумію приколу оцнотливлювати мову, це такий само пришелепкуватий пуризм, як і викидати з неї англіцизми. З англіцизмами взагалі має бути найпростіше: ми жбурляємо їх усі у стіну і дивимося через кілька років, що застосунок прижився, а реченець не дуже, то й уся проблема. Але потенційно українська мова здатна вмістити все: нею однаково добре можна оспівувати красу, лаятися, грати у ДнД, викладати вищу математику, трахатися, займатися психоаналізом і писати геть усе від наукової фантастики до роментезі. В українську можна впихнути довільну кількість неологізмів і будь-який професійний чи субкультурний сленг, і все буде працювати. І так само тупо приписувати матюки русні (за логікою «все, що мені не подобається — від русні»), як і стверджувати, що українська годиться тільки для пісень, а не викладання науки, або вимагати негайно замінити бутерброд на накладанець. (Колись я також дочекаюся, що редактори припинять вирізати з моїх перекладів неологізми, бо такого слова немає в словнику, значит, ніззя, але то ще дожити.)
Популярний аргумент серед певної категорії читачів звучить як «а от у Дерев’янка». Бачте, у трилогії Дерев’янка користуються автентичною українською лайкою, значить, можна не матюкатися взагалі, у нас є альтернатива. Ну бо альтернативна історія часів Козаччини і двійко наркоманів у Лас-Веґасі — це однаковий контекст. Але чутливі читачі можуть зомліти, побачивши в тексті слово хуй. Нащо читачам, які зомлівають від слова хуй, братися читати Томпсона чи Берроуза, хуй його зна, але ми про всяк випадок під них підлаштуємося, повністю змінивши в перекладі тон оригінального тексту. Хай Білл Лі вштириться героїном, поїбеться з молодиком і експресивно вигукуватиме «матері твоїй ковінька», why the hell not.
Найлогічнішим було би видавництвам узагалі не купувати права на сучасну літературу, бо не дай б-же там хтось скаже fuck. Видавайте вшосте сестер Бронте, Томаса Мора, давньогрецьких філософів, християнську літературу, дитячу літературу, зрештою (але теж не дуже похмуру, бо раптом діти налякаються). Не лізьте в контркультуру та бітників, якщо боїтеся налякати абстрактних читачів. Бо спочатку виріжемо лексику, яка нам не подобається, потім еротичні сцени, які нам не подобаються, потім згадки про наркотики, потім ще щось, і видамо «Голий ланч» брошуркою на двадцять сторінок.
I can’t believe I still have to protest this shit. | 1 042 |
| 10 |  +4Хотіла би прокоментувати, але видавництво зацензурує | 974 |
| 11 |  Я просто хотіла наґуґлити аналог звертання dude до дівчини... 👀 | 1 220 |
| 12 | Абсолютний лонгселер: історія, яка свого часу змусила мільйони людей з острахом зазирати у вікна сусідів😱
У передпродажу
"Дитина Розмарі" Айра Левін
Розмарі Вудгауз та її чоловік Ґай — актор, що переживає труднощі в кар’єрі, щасливі заселитись у Бремфорд — популярну багатоквартирну будівлю на Мангеттені, яку цінують за вікторіанські елементи та гаргуль на фасаді. Однак коли дізнаються про темний бік історії будівлі і знайомляться з надміру цікавими сусідами Кастіветами, у стосунках молодої пари з’являється невисловлена напруга. Все поліпшується, коли Ґай отримує бажану роль, а Розмарі нарешті вагітніє. Однак щойно вагітність набуває страхітливого повороту, молода жінка починає замислюватися: посилена цікавість її сусідів суто невинна чи їхня мотивація, як і мотивація самого Ґая, провіщає жаскі наслідки для неї та її ще ненародженої дитини? То божеволіє Розмарі чи приходить до тями?
✍️Переклад з англійської Нати Гриценко
🖌Обкладинка Катерини Лучко | 895 |
| 13 | Якість перекладу може об'єктивно залежати від поточного здоров'я, від емоційного стану, від складності тексту, від близькості чи неблизькості жанру, від якості оригіналу (іноді хочеться кричати), але скільки знаків я роблю на день (сьогодні 12 тисяч, завтра 56) - це виключно між мною та богами перекладу. Якщо маєте зауваження до готової роботи - висловлюйте, звісно, але отак авансом роздавати діагнози роботі, яку в очі не бачили, бумбласочка, не треба.
Сьогодні закінчую вичитку перекладу, тож обіцяю більше не бомбити) | 759 |
| 14 |  Ладно, мені заборонено ходити в коментарі за рандомними лінками, бо я потім прокидаюся й обираю насильство сумую.
Я, може, зараз когось здивую, але якість і швидкість перекладу не обов'язково корелюють. Можуть корелювати, але дуже суб'єктивно. Бо тут дуже по-різному: хтось от пише, що після 10 тисяч на день вмирає, а комусь і 30 норм. Варто домовитися: швидкісні перекладачі не засуджують початківців за розтягнуті на цілий день 10-15 тис, а початківці не чіпляють оцю маску категоричності, мовляв, якщо хтось робить більше за мене, то це нереально і халтурно. Можна і 8 тисяч на день халтурно робити. Можна, як я, поставити рекорд у 60 тисяч на МУРІ (наче ж не халтурно вийшло). Це взагалі нікого не має хвилювати, наша швидкість - це всього лише наша конкурентна перевага, до якої ми йдемо роками і мільйонами знаків і яка дозоляє не думати, чи буде в нас робота завтра, після здачі поточного перекладу. | 667 |
| 15 | справедливо, але це ставить авторів у ситуацію, в якій неможливо виграти. У нас є факт непрофесійної критики, яка намагається вдавати з себе професійну, але якщо автора ця непрофесійність зачепила, значить, це він не вміє сприймати зауважень. Якщо почне відстоювати свою позицію, значить, скандаліст. Якщо не почне, то всі подальші відгуки так і будуть починатися зі слів «ну, я чула, що це хуйова книжка, але насправді не дуже хуйова». Додамо сюди й той факт, що деякі блогери відверто розбудовують свої блоги на скандалах, притягуючи відповідну аудиторію, яка не соромиться підгавкувати й поливати в коментарях, і це ніяк не модерується. І те, що велика кількість читачів не має власної думки, вона будує її за відгуками з отаких от блогів із дуже суб’єктивними враженнями чи з трьох вирваних із контексту речень (просто нагадаю про срач навколо перекладу «Нейроманта», базований на трьох реченнях із трьох перших сторінок), хоча мала би будувати за наведеною об’єктивною аргументацією, а ще краще — купивши/взявши книжку в бібліотеці і прочитавши самостійно.
Отже, критика, якщо це справді критика, а не спроба почухати власне его й вивищитися за рахунок слабших, мала би відповідати декільком пунктам:
1. Прозора аргументація з наведенням прикладів із релевантної літератури
2. Розуміння власних обмежень (не лізти критикувати умовний горор, якщо читав дві з половиною горорні книжки) і сучасних тенденцій жанру, якщо мова про жанр
3. Ввічлива подача, без закочування очей, гигикання і згадування книжки ще пів року всує
4. Розуміння ієрархічної нерівності дебютанта і досвідченого письменника, дебютанта і популярного блогера, і наслідків власних висловлювань
5. Жорстка модерація коментарів для дотримання ввічливого тону
Усе інше межує зі шкідництвом і не має вважатися критикою, а тому не підлягає однаковому з легітимною критикою оцінюванню, отже, автори не зобов’язані дослухатися до цього як до адекватної аргументації.
У мене все. | 647 |
| 16 | Користуючись перервою в триденній мігрені, вкину п’ять копійок у срач.
Зайду здалеку. Ось є, наприклад, музична критика. По-перше музичній критиці нормально а) розділяти аналітичні блоги з серйозними матеріалами й б) особисті блоги, де люди просто діляться кількома реченнями вражень про ті чи інші релізи. Різний обсяг, різний тон, різний рівень аналітики. Якщо це особисті враження, нормально написати: «Мені не дуже сподобалося, не моє тому-то й тому-то». Якщо це претензія саме на критику, є певні вимоги до подачі, наприклад, розгорнута аргументація, порівняння з іншими зразками жанру/стилю, тричастинна структура відгуку (похвалити, посварити, підсумувати), тощо тощо. Ще раз підкреслю, ключовою для критики завжди буде саме аргументація, що виходить не з особистих уподобань (хуйня, бо я таке не слухаю), а з більш-менш об’єктивних критеріїв, які відкрито постулюються й обговорюються. Проговорені критерії повинні бути, інакше адекватна рецензія не вдасться.
Крім того, і я хочу особливо це підкреслити, неможливо бути музичним спеціалістом з усього. Є критики академічної музики, металу, трансу, техно, електроіндастріалу, даркфолку, і це все зазвичай різні люди, бо майже неможливо однаково добре розбиратись у Шнітке і Knocked Loose, у Nine Inch Nails і Карлі Перкінсі, у Trifonic та Ірині Федишин. Це нормально. Нормально знати свої обмеження і спеціалізацію, і так само як неврологи не дають поради подологам, оглядачі металкору зазвичай не лізуть в IDM, а оглядачі техно у джаз. Тому що дуже багато нюансів, тому що треба розбиратися, тому що геть інші аналітичні критерії, і спеціалізація — це дуже добре і правильно.
Чомусь це правило не завжди накладають на літературу. Часто вважається, що якщо ти прочитав три книжки, ти прочитав їх усі й тепер однаково розбираєшся у нобелівських лауреатах і сплатерпанку. Спеціалізація вилітає у вікно, і якщо жанровики ще часто більш-менш тримаються свого кола, ну читаю собі фентезі й читаю, то коли читачі умовної високої полиці раптом стають спеціалістами з трилерів або коміксів, це ховайся в жито. Наголошу, читачі. У нас зазвичай і нечисленна літературна критика собі дозволяє зневажливе ставлення до жанрової літератури, бо подумаєш, це ж просто, це ж якісь шаблони. Чому б не оцінювати Токарчук і Гобб за одними критеріями? Або Борхеса і Тільє? Або Мітчелла і Ковальчук? І там і там букви. А якщо мова йде не про критиків, а про блогерів без жодного аналітичного апарату, крім «мені отак подобається, а отак ні?»
Як цілком слушно пише отут Настя, за браку професійної літературної критики цю функцію на себе почали брати блогери — під соусом, що авторам потрібна критика, щоб розвиватися; але блогери не пропонують нам зазвичай об’єктивних критеріїв оцінки. Вони не постулюють правила гри, окрім своїх особистих уподобань, які можуть бути сформовані будь-якою літературою, інколи максимально далекою від жанру конкретної оцінюваної книжки. Весь цей срач почався приблизно з такого зародку: «Мені сказали, що ця книжка — трилер, але тут надто барвистий стиль, як для трилеру, значить, книжка погана і можна над нею публічно посміятися». Початкова проблема була не у формулюваннях самих метафор, а суто в наявності метафор, бо за вузьким суб’єктивним досвідом читання трилерів, написаних нудним уніфікованим стилем (ми знаємо, що ця проблема існує), книжка з яскравим авторським стилем починає вибиватися з особистого шаблону. Зауважте, це не приводить авторку відгуку до цілком, здавалося б, логічного висновку, що книжка може виходити таким чином за межі поставленого жанру, і це плюс, бо міжжанровість — це завжди круто; чомусь це сприймається як від’ємна складова, бо «у трилері такого не має бути». Тобто те, що об’єктивно було би плюсом для іншого жанру, для тієї ж високої полиці, тут сприймається як мінус і привід позловтішатися. А якщо це ще й дебютна книжка, ммм, сам б-г велів.
І обговорення зрештою звертає на якісь паралельні речі, типу «що, вже не можна негативні відгуки писати», і «якщо не критикувати авторів, вони не почнуть краще писати», і «це мій особистий блог, пишу що хочу», і все це до певної міри | 629 |
| 17 |  Сьогодні у нас в програмі художня кінострічка "Чпуче, де моя машина?" | 1 113 |
| 18 | 👆 Загалом на честь свята у Варварів багато передзамовлень і знижок на ЗВ, заходьте, вибирайте) | 908 |
| 19 | Передзамовлення відкрите‼️
Зоряні Війни. Легенди.
Спадкоємець Імперії. (Трилогія Трауна) 🔥
П’ять років тому Альянс повстанців знищив Зірку Смерті, здолав Дарта Вейдера та Імператора й відкинув залишки Імперського флоту у віддалені райони Галактики. Принцеса Лея та Ган Соло одружені й невдовзі стануть батьками близнят, а Люк Скайвокер став першим у довгоочікуваній новій поколії лицарів-джедаїв.
✨️ Автор: Тімоті Зан
✨️ Формат: 140 × 197 мм
✨️ Обкладинка: тверда
✨️ Сторінок: 496
✨️ Серія: Легенди
✨️ Переклад: Ната Гриценко
Орієнтовна дата релізу: червень - липень 2026
Ціна передзамовлення: 550 грн
Ціна після релізу: 650 грн
Однак у тисячах світлових років звідти останній воєначальник Імператора — гранд-адмірал Траун — перебрав на себе командування розбитим Імперським флотом, укріпив його, підготував до війни й спрямував удар у саме вразливе серце Нової Республіки…😱 | 760 |
| 20 |  Сьогодні тут) | 0 |
