Храм поезії (🖤)

Вітаю! 💜 Орієнтовно о 20.30 вийду в етер в інстаграмі. Поговоримо, книгу покажу 😉😉😉

Кожен спогад вкладаю в ліжко, горну під ковдру. Іноді не свої навіть, так, підкинуті. Як в дитинстві вкладала іграшки, щоб їм не було самотньо. Вночі оживуть, закліпають намистинами, знатимуть, що не склали у довгий ящик, як буденне чи непотрібне. Як перший щоденник, картатий потертий зошит, із любовним листом непевним юнацьким почерком. Там де мало бути ім'я — залишила короткий прочерк, як одне із найкращих життєво важливих рішень. Мої перші сто років, я тільки вчуся молитися. Постійно виходять вірші. @snigpoetry #мері

🌕 ▸ Червоний місяць ◖Розірвати буденність життя, звільнивши ꪑісяць з циклічності, запаливши червоним Обличчя. Палаю? Так, дійсно! Від щастя чи сорому? Не вистачить гонору, щоб не бути як інші. ╰╮ У клубі, між іншим, затісно, і дихати магічне? Спотворення ІсТиН? Запалиш цигарку без рук, вогнем обпікаючи дійсність? Пишайся, бо сповнений ⅈскрами! Поглядом спалюєш відстані. А мені хоча б попіл від фенікса, щоб у переродженні стерлися лінії моєї відмінності. ﹋﹋ Заздрю. Бо не отримала сили. сагайдак давно припав пилом. Де стріли?  ✨Моя аура — сіра✨ Тому прагну наповнитись ніччю та швидше зорі втечуть із сузір’їв, ключем відлетівши у вічність. ‹ . * Мене не залишать у критично неможливій утопії. ꪑісяцю, ну чому ти не схопиш за руку, чому не покличеш до себе? Натомість чекає танцпол, але музика не заповнить потребу дістатися неба. ↳ Чергова #халепа, що повертає до відчаю, а там між розк⌁олів та в трі|щинах шукатиму скинуте пір’я з одвічним питанням: ⭝ Летіти чи падати?⇡⇣ Почуваюсь незграбою в світі, де сили є звичними. А паличка феї не змінить судного рішення — у колі принцес бути мишею. Стишую кроки, щоб не втілитись здобиччю хижого знищення від власного мислення. /Самотність підвищує ризики змінитись до гіршого/ Змішуй зілля скоріше, бо не можу надовго залишитись. Темінь вбирається в очі, ярлик невідомості вішає. ↷ От би стало видніше, як діяти. Вміти б сумніви присипати інієм і ловити чари у пастку, щоби в кишені до верху накласти, наклеїти пластир. Благати: — Не згасніть! Будь ласка¡! .         *           ˚                 °               ·           Однак прослизають крізь пальці, з впертістю кличуть до хащів. — Агов! Я прийшла! Та чомусь ніхто вже не кличе до танців… ╰╮ А вранці в обіймах сонця затиснутий ꪑісяць мусить до білого вицвісти. ─ ────────── ↷ #yrboo_вірші

Зараз, коли щоранку всі знову списуються, перепитують чи всі живі, роблять перекличку, зворушливою стає ця віра в базові речі - близькість, електрику та агностицизм. Зранку всі прокидаються, перевіряють сповіщення, читають новини. Кожне сповіщення важливе, і кожна електрична лампочка, як голова Ісуса - перевіряєш, чи засвітиться. #СергійЖадан

хтось мав казати тобі, яка ти красива, щоразу коли сходить сонце. хтось мав казати, яка ти красива, щосереди. і за чаюванням. хтось мав казати тобі, яка ти красива, на Різдво й на Великдень. у ночі та в день, на новий рік і 23 липня. і просто так... ти найдивовижніше створіння, яке мені зустрічалось, і я до самої смерті думатиму про те, яка ти красива...

Всім привіт) За вікном квітень і наші друзі продовжують вітати МІЖ ІНШИМ з Днем народження!🎉 Все більше сонечка, але тепла і затишку, як завжди концентровано безмежно у спільноті, що створюють люди на одній хвилі ✨ СУГОЛОССЯ. Тут поети, наші друзі та подруги, і всі разом — будемо насолоджуватись трав'яним чаєм та вином у колі цікавих людей та розмов. Тут немає кордонів та меж. Є тільки спільний простір мистецтва, синергія та СУГОЛОССЯ. 📆 27 квітня ⏳ 16:00 — 18:00 📍 Лаунж-зона, WORK SPACE, Промприлад 🎫 Вхід: 200 грн — за реєстрацією. 👩‍✈️ Реєстраційна форма: https://forms.gle/YVPtVcc1wwDC76Bp6 💪 Залучені від заходу кошти спрямовуються на діяльність ГО МІЖ ІНШИМ - підтримку молодіжних творчих та мистецьких ініціатив, резидентів МІЖ ІНШИМ. Додаємо квітню затишку своїми теплими зустрічами)

Всім привіт) За вікном квітень і наші друзі продовжують вітати МІЖ ІНШИМ з Днем народження!🎉 Все більше сонечка, але тепла і затишку, як завжди концентровано безмежно у спільноті, що створюють люди на одній хвилі ✨ СУГОЛОССЯ. Тут поети, наші друзі та подруги, і всі разом — будемо насолоджуватись трав'яним чаєм та вином у колі цікавих людей та розмов. Тут немає кордонів та меж. Є тільки спільний простір мистецтва, синергія та СУГОЛОССЯ. 📆 27 квітня ⏳ 16:00 — 18:00 📍 Лаунж-зона, WORK SPACE, Промприлад 🎫 Вхід: 200 грн — за реєстрацією. 👩‍✈️ Реєстраційна форма: https://forms.gle/YVPtVcc1wwDC76Bp6 💪 Залучені від заходу кошти спрямовуються на діяльність ГО МІЖ ІНШИМ - підтримку молодіжних творчих та мистецьких ініціатив, резидентів МІЖ ІНШИМ. Додаємо квітню затишку своїми теплими зустрічами)

9351 грн є Зробимо 10К до 10:00?

Назва вірша: «По́діл» Тема: «Ти вже більше себе не бачиш» Пісня, альбом: «Хіба це життя», «Справжній бедрум панк» The Unsleeping остання доза дофаміну вийшла з мене, витікла чи втекла впала десь у весняну траву краплею поту чи крові, або ж стекла сльозою по щоці і всохла чи теж впала в дзеркалі навпроти вже не я – це якась невідома мені сумна і втомлена людина, яка звечора ще будує плани на наступний день та щоранку помирає від неспроможності щось змінити наче декілька особистостей, які прагнуть різного, дивляться в різні боки та сходяться разом в одному тілі, в яке вдивляєшся але більше себе не бачиш не чуєш не відчуваєш не любиш ненавидиш з минулого живого і гарного в ньому лише зелені зіниці, але з часом і вони теж зникнуть, втратять свою гамму і блиск, в кращому випадку зіллються з цією яскравою свіжою травою, в яку впала остання крапля мого, колись щасливого, життя © ольга ритик #вірш #текст #думки написано в підтримку конкурсу «Плейлист» @virshoplitkarka

я – місце останнього спротиву і ганьби ти тримаєш факел так гордо ніби не знищуєш цілі роди ніби ці очі заробили на страту лише за думки та знання во ім’я кого ти це робиш? ну, звісно сина й отця кряжі мої – долоні відкривають найкращий вид за хвилю птахи–мироносиці зірвуться в скорботний політ запах плоті взяв ліс в оберемок намотав гілки на кулак у смерті сьогодні свято смерть сьогодні сміється в такт жар-волосся розмальовує обрій все пульсує, шипить, крехтить бог не прагне це зупинити чи послабити хоч на мить зорі-зерна тріщать у небі розкриваються і тремтять скоро зійде блаженна хвища і обмиє зморений прах тож коли обпечену землю вкриє тиша та петрикор повертаю попіл у надра туди, звідки кожен прийшов напуваю свіжими водами ніжно коренем обійма а тоді зі страхом у скронях чекаю наступного дня і щоразу, коли немов ягода лускає шкіра я тремчу ніби шкіра – моя тепер кожна із них – вершина кожна із них – свята

Усе це - заради любові. Тільки заради любові - До життя, до своєї землі, до жінки... Любові єдиної, наче істина. Любові такої - Що без неї, насправді, не варто і жити. Не ненависть - любов - вкладає цівки в долоні, Вкладає звитягу в душі, набої - у магазини. Любов - це наша фортеця. Любов - це вогонь, Що реве у серцях і стволах, виє у жилах й турбінах. Любов підіймає у повітря тонни металу та гніву, Любов заварює каву, горить окопною свічкою, Любов дрімає у бліндажах, ховається в капонірах, Проступає червоним крізь бинт, на вінках в'ється чорною стрічкою. Наша любов - кулаки стискає, міцно зціплює зуби, Мерехтить так тендітно - зеленим вогником на "мобільному". Любов - це замерзлі пальці, любов - це обвітрені губи, Любов - це азартне "Плюс!" знайомим голосом у ефірі. Любов йде у бій, любов повертається з бою, Любов жене "медевак" - під вогнем, польовою дорогою... І, зрештою, що нам іще залишається, окрім цієї любові? У нас є любов - навіть коли немає більше нічого. Любов - це основа. Фундамент. Першопричина. Любов штовхає вперед, любов заряджає зброю. Безумовна любов - до жінки, життя та країни. Тільки любов. Усе це - заради любові. #мулікпише

якби у ґрунт засіялося квітів, за кількістю так само, як і куль – забракло би корінню місця світі вміститися у межах двох півкуль. @daria_lisich #лісіч_пише #лісіч

Отож тепер, коли збір трошки розкочегарився і ви дружно побігли робить репости – з мене обіцяна історія (не знаю, наскільки це цікаво, але я досі перебуваю в захваті) Отже, в цей вівторок я пекла... паски))) Після Великодня пекла, бо я не люблю передбачуваних фіналів) А якщо серйозно для цього є дуже вагома причина, яку ви можете вгадати і написати в коменті) Так от. На відміну від порядних господинь мені не вдалося дотримуватися чистоти слова і думки під час підготовки опари і висішування тіста (мої пухнасті помічниці всіляко цьому сприяли), тому я неабияк хвилювалась, що тісто не підійде і вийдуть скучні опущені пеньочки, а не благородна красива здоба))) Однак на свій величезний подив після 4 годин танців із бубном я дістала з духовки дуууже класні крафтові сімпатюльки. І навіть не засмутилась, що верхушки полізли в різні боки)) Я була дуже рада вже просто тому, що вони в принципі піднялися та праця була пророблена не марно. На завершення я намазюкала всю цю красу глазур'ю і посипала прикольними штучками) І одну пасочку одразу продегустувала з мамою і друзями) Вийшло нереально смачно. Прямо повноцінний десерт, який хочеться їсти у великих кількостях. Я навіть трохи засмутилась, бо всі, хто спробував тепер чекають від мене паски наступного року))) сама собі роботи придумала) Кому цікаво, то рецепт знайшла в Клопотенка на сайті) Ось і все) така я господинька. З вас донатик на збір. Пуньк

Кажуть, дочки України синьокосі і золотоокі; кажуть, вони вмиваються снігом уранці і до нестерпності щирі. Кажуть, сини України народжуються у вишиванці; кажуть, у них й під сорочкою візерунки на шкірі. Кажуть, синів і дочок України ніхто не приймає, і ті ховають волосся кольору неба і очі кольору пшениці, здирають візерунки зі шкіри і не співають. Тільки говорять. Тільки мовами чужинців. Що би не говорили, але де б ти не був, всюди будеш чужим, крім землі, що живила корені; крім тієї землі, де під ноги Ісусу стелять вербу замість пальмових гілок; де всі вільні і зморені. Неважливо, як далеко тебе зане‌сло на цей раз. Всі шукають, де глибше, а тобі уже дуже глибо‌ко. Попливем проти течії, туди, до витоків і подивимось, скільки нас, синьокосих, золотооких. @buryanpoetry #хопта

Відьомська ніч дихне туманом, У повню вродиться весна. Затихне пташка голосна – Імлою спокій огортає. Сьогодні чорне не вдягають. Вже Одін руни розпізнав. Відьомська ніч дихне туманом, У повню вродиться весна. Кострища тліють до світанку. Рояться душі та дива. У лісі шабаш неспроста – Відкрита між світами брама. Відьомська ніч дихне туманом. @olesya13r Рондель на котолиси, тема: між лісом і млою. #репа

питання скільки поля собі відміряв перейти поки ранок сірий ледь наважується на колір гільз мальовані сувеніри це всього лиш питання віри що за тебе відплатять втроє все несеш що не зміг забути повні пригорщі м'яти-рути на собі на три дні запасом чорно вмощуються маршрути фотографіям прямо в кутик це всього лиш питання часу це всього лиш питання фарту бо усе чого ти був вартий шанс на промах в малім овалі шанс на хибу в координатах на раптову козирну карту хоч в колоді таких замало злості вкотре в собі накроїш не ділитися новиною бо давно їх нема хороших слів порожніх іржава зброя що зросте після нас з тобою це всього лиш питання грошей смерть закашлюється на регіт з переплетених оберегів що уже повростали в кисті це всього лиш питання черги десь у собі знайти ту впертість не зірватись на особисті але йдеш поки пізній іній в'яне в оці тепловізійнім натяком на усі питання вічних пошуків ціль незмінна втроє мстити за кожну з тіней сподіваючись що востаннє @left_lost_sock #рубік_пише

Абрикосовим цвітом весняно мете, Пританцьовують чоботи взуті. Чимчикую в Сільпо по акційний Артек, Щоб відчути себе у Гурзуфі. Як пісок розсипається з вітром крупа. На зупинці морозом побитій Перехожий лежить, засмагати упав. Червоніє кагор у торбині. По дорозі затока, у вікнах герань, Уявляю долину лаванди. Подивився Артек, із полиці не брав — Не курортно у квітні, сказав би. Недочитаний тред закатає губу. Остогидлі пейзажі на дачі Нагадають мені — ти в Гурзуфі не був І, напевне, його не побачиш. 12.04.2025 #вірші #капця

[залишене в окупації. 3] ⠀ залишені в окупації загублені на війні речі мають властивість повертатися їх повертає любов викуповуючи останніми там де виробництво вже припинилося тому безглуздо сумувати за дорогими речима, лишеними в окупації ⠀ але що робити з дотиками загиблих на твоєму тілі? як жити з привітаннями та звертаннями до тебе, полеглих і залишених на полі бою? ⠀ що бачили заплющені очі залишених у бою на окупованих землях? доба відповідей на складні запитання скінчилася разом з війною залишивши безсмертя запитанням, на які наймудріший на які найсміливіший не неважиться дати відповідь ⠀ хто зведе над останніми поглядами в небо кургани? війна дарує безкоштовно дорого оплачувану і довго оплакану істину ⠀ тіла нізащо не відпускають тіла живі помирають разом з мертвими полеглі в бою довго не помирають ⠀ до зими двадцять другого ми не знали що таке "орел вийняв карі очі на чужому полі, біле тіло вовки з'їли, така його доля" ⠀ до кінця лютого що триватиме цілі роки ми визнаємо, що бачать очі залишених на полі бою ⠀ до кінця лютого, що триватиме цілі роки, ми так і не дізнаємося точної відповіді як жити з дотиками загиблих на твоєму тілі Ярина Чорногуз #ярина_чорногуз