Пан Лодзь

Скоро на ютюбах країни: https://youtu.be/fdRfnqq0Y-E?si=IyS39qOpNxjt7Oyc

#всяке Шах і мат...

Дочитав Гомбріха. Вже радив його у Звукописі і знову раджу. Гомбріх пише легко і талановито, тож ви насолодитесь найкращими творами (в книзі класні репродукціі) і зрозумієте як і куди треба дивитись, розберетесь з різними стилям, а ще зрозумієте сучасне мистецтво та його головну проблему. «Насправді немає такого поняття, як мистецтво. Є лише мистці. Колись це були люди, які брали кольорову глину й робили грубі малюнки бізонів на стіні печери; сьогодні дехто купує собі фарби й малює рекламні плакати; вони робили й роблять багато інших речей. Немає нічого поганого в тому, щоб називати все це мистецтвом, якщо ми памʼятаємо, що це слово може означати дуже різні речі в різні часи й у різних місцях, і якщо ми усвідомлюємо, що Мистецтва з великої літери М не існує.» P.S. Єдине питання, на яке немає відповіді — чому українська обкладинка така погана. Наче і робили по референсу, а виглядає як «я сдєлаль». P.P.S. А ще мистецтво та оповідь Гомбріха хороший спосіб ненадовго відволіктися від пиздеця, що відбувається довкола.

Цьому коментарю вже багато тижнів, але на ньому кльово видно, чому, коли дизайнер критикує чужу роботу, тре бути троха обережнішим. Я й сам пару Звукописів тому необережно розбирав паковання і, не знаючи контексту, перегнув. Отже, нарукавний знак підрозділу «Фенікс». Приходить незнайома мені людина і пише: «Дуже слабкий знак. В ньому купа невирішених візуальних конфліктів». Чи права вона? Так. Знак не дуже сильний, ще й правила геральдики порушує: птах дивиться не в той бік. А от чого людина не знає, це того, що ми перепробували купу різних птахів і запропонували інший знак. Але… змінювати знак підрозділу складно, особливо, якщо з ним вже воювали та гинули люди. Тож командир попросив повернути попереднього птаха з усіма його недоліками. Так ми і зробили. Тільки трохи змінили геометрію, щоб скомпенсувати «сутулість пілота fpv», і додали полум'яних крил. А птаха, якого пропонували спочатку, використали для мерча та логотипа благодійної ініціативи «Орден Фенікса». Тож чи знаємо ми, що знак не ідеальний? Так. Чи могли зробити інакше? Ніт, витиснули все, що могли. І так, про вишивку теж правда: такого детального фенікса жодна машина серійно не вишиє, тому вишитий він є тільки в кейсі, а на футболках ми птаха друкуємо. Коротше, контекст важить.

#літопис Літопис №7 вже у передзамовленні: https://istpublishing.org/litopis-ukrayinskogo-dizajnu-7

#звукопис Наближаємось до кінця сезону. В цьому випуску говоримо з Настічкою про айдентику кафе та ресторанів: https://www.youtube.com/playlist?list=PLIyyj7OI7S1aqrcDZ03vZq3Pf8vSfJ1xj

Настічка дописала книгу про художні засоби «Дизайн не проти мистецтва». Я прочитав десь чверть, і це 🔥 — витончено, цікаво і дуже красиво. З друку книга вийде 15 грудня, а передзамовити можна вже з приємною знижкою: https://istpublishing.org/dizajn-ne-proti-mistectva-abo-yak-dodati-tvoram-viraznosti-za-dopomogoyu-hudozhnih-zasobiv-nastichka-zherebecka

#звукопис Новий «історичний» Звукопис з Сашою Корчевською-Цехош: про трипільців, Нарбута, Бойчука та інших українських зірок, а також про те, чи існує український дизайн та чи треба-можна виступати з росіянами на одних майданчиках: https://www.youtube.com/playlist?list=PLIyyj7OI7S1aqrcDZ03vZq3Pf8vSfJ1xj

У цьому випуску говоримо про дизайн з Аліною та Дмитром зі студії Courier: https://www.youtube.com/playlist?list=PLIyyj7OI7S1aqrcDZ03vZq3Pf8vSfJ1xj

«Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою й невтомною працею любіть Україну». — митрополит Андрій Шептицький. Зі святом, друзі 💙💛 P.S. Позичив цитату у пана Миколи Бєлєскова.

#всяке З перших місяців 22-го я якось органічно почав цікавитись EDС ( від англ. Everyday Carry): побутову практику щоденної готовності: тягаєш із собою все, що може знадобитись. Чому? Ну бо коли ти часто переїздиш, або бігаєш в укриття, то хочеться, щоби в тебе були інструменти-відповіді на різні життєві ситуаціі – від перевірки документів чи розрядженого телефона до травми чи поранення. Тож за ці чотири роки я перебрав-перепробував різне, і сьогодні хочу показати вам штуки, які точно не буду тягати з собою. 1. Knipex Cobra XS – сантехнічні кліщі, маленькі, легкі, прям вєщь. Допомогли мені одного разу замінити кран у ванній кімнаті, але я не так часто міняю крани, щоби тягати їх постійно. 2. Мультитул Gerber Prybrid Utility Clip – легкий, плаский, маленький, має висувне змінне лезо, стропоріз, відкривачку, цвяхосмик (він же міні-монтировка), дві пласкі викрутки та інструмент для зачистки дротів. Наче все ок, цвяхосмик – тєма, але не вистачає звичайного ножа і маленьких хрестових викруток. 3. Leatherman Charge+ з набором різних бітів — охх, який же він крутий. Там є все: ніж, ножиці, різні викрутки, серейторне лезо, плоскогубці й навіть маленька пилка. Єдиний мінус — важкий: 235 г. Коли тягаєш його з собою постійно, це прям відчутно. 4. Тактичний ліхтарик Olight Warrior 3S – кайфовий ліхтарик яким можна битися, засліплювати нападника, кріпити його на зброю, а також просто підсвічувати собі. Але що зрозумів в останній бійці — не можу вдарити людину цим ліхтарем, вже краще просто кулаками та й не так часто я б’юсь. А як для простого ліхтаря він знов такий заважкий. 5. Велотрещотка Topeak Ratchet Rocket Lite DX+ – маленька, легка, зручна, але використовував два рази за два роки. 6. Армований скотч — єдиний предмет у цьому переліку, який міг би бути й в кишені. Але лежить тут, за компанію. Майже нічого не важить і майже все ремонтує. Всі ці класні штуки, я вожу з собою в машині, час від часу вони стають у нагоді. А про те, що ношу з собою, якось іншим разом.

Максим Розенфельд втратив дім. Це людина, яка навчила Харків дивитися на власне місто. Кандидат архітектури, викладач Академії дизайну і мистецтв. Автор «Фасадів» — книги, де він власноруч перемалював 84 харківські будівлі, повертаючи їм вигляд, який задумували архітектори сто років тому. Автор «Планети Харків». Експерт групи, що працювала з Фондом Нормана Фостера над планом відбудови міста. Людина, на чиї екскурсії приходило по триста людей. З 2022 року він знімав зруйновані росіянами будинки. Кадр за кадром складав хроніку того, що місто втрачає — щоб бодай це залишилося. 11 серпня російський удар зруйнував його власне житло. З фото — чимало знищеного під нуль, дізналась про це вранці. Тут немає гарного фіналу. Є людина, яка роками фіксувала чужі втрати, і зараз їй самій потрібна допомога. Запрошую і долучаюся. Його друзі відкрили банку, можна підтримати. https://send.monobank.ua/jar/2MMxvvpYH9

#всяке Якось я пропустив, що у 2025 році чай Graff отримав Red Dot 😬. Відстав. Не відчуваю тренди.

#рекомендасьйон Дуже крута колонка від Юрка Гуцуляка на Укртеці: https://www.patreon.com/ukrteka/posts/dizain-skasuvali-166002404 «ШІ завдав менше шкоди самою заміною творчої праці, ніж створенням ілюзії заміни.» «Я не бачу загрози з боку ШІ, але бачу загрозу з боку ШІ-проповідників. Це ентузіасти з ясними очима та ШІ-генерованими посмішками, які поспішають нав'язати свою клікбейтну мудрість: «ШІ скоро замінить всіх дизайнерів», «ШІ виконає цю роботу вмить і безкоштовно», «Я зробив своє лого за допомогою ШІ», «Твоя професія скоро щезне», «Це нова реальність, яку ти мусиш прийняти»…» «Ми маємо навчитися розмежовувати роботу, яку можна згенерувати, від роботи, яка має бути розроблена. Коли експертиза є необов'язковою, рішення приймаються навмання.»

Неочікувано в понеділок розбираємо з Настічкою дизайн паковання. https://youtu.be/6FGSCp_om8Y?si=hq057o4W4HKqecI_ P.S. Необов’язковий факт: цей розбір обійшовся мені у 1300 грн.

#цими_днями липень 2026

#цими_днями липень 2026

А подивіться, будь ласка, якщо ще не дивились, інтерв'ю Михайла, і приходьте сьогодні на протестну ходу: починаємо о 19:00 у парку Шевченка і йдемо до театру Франка. https://www.youtube.com/watch?v=WbjYc4-OuT0

#spiilka Існує поважна Шевченківська премія, якою нагороджують поважних письменників та митців, часто в поважному віці, а для сучасників її наче й не існує: тре пожить жеття і почекати. Тож Міністерство культури разом з Могилянкою і за підтримки ПриватБанку вирішило виправити цю несправедливість і створило нову премію сучасної літератури — «Воля». А Настічка, Серьожка та Оля зробили для неї айдентику. В айдентиці видно Настічкіну руку та око: художній засіб — метафора, колір мммм, шрифт, мінімалізм, вільний рух у межах чітко заданої сітки. Кайф. P.S. Це робота з категорії Future, виконана зі знижкою 80%.