264
订阅者
无数据24 小时
+27 天
无数据30 天
正在加载数据
吸引订阅者
十一月 '2611月 '26
十一月 '26
+2
在0个频道中
十月 '260
在2个频道中
Get PRO
九月 '26
+7
在1个频道中
Get PRO
八月 '26
+9
在2个频道中
Get PRO
七月 '260
在3个频道中
Get PRO
六月 '26
+3
在1个频道中
Get PRO
五月 '26
+4
在2个频道中
Get PRO
四月 '26
+5
在3个频道中
Get PRO
三月 '26
+4
在2个频道中
Get PRO
二月 '26
+3
在3个频道中
Get PRO
一月 '26
+6
在3个频道中
Get PRO
十二月 '25
+10
在3个频道中
Get PRO
十一月 '25
+6
在1个频道中
Get PRO
十月 '25
+4
在1个频道中
Get PRO
九月 '25
+2
在3个频道中
Get PRO
八月 '25
+8
在2个频道中
Get PRO
七月 '25
+6
在0个频道中
Get PRO
六月 '25
+5
在2个频道中
Get PRO
五月 '25
+18
在2个频道中
Get PRO
四月 '25
+2
在0个频道中
Get PRO
三月 '25
+9
在1个频道中
Get PRO
二月 '25
+3
在1个频道中
Get PRO
一月 '25
+6
在1个频道中
Get PRO
十二月 '24
+8
在1个频道中
Get PRO
十一月 '24
+13
在3个频道中
Get PRO
十月 '24
+10
在4个频道中
Get PRO
九月 '24
+13
在3个频道中
Get PRO
八月 '24
+16
在3个频道中
Get PRO
七月 '24
+7
在6个频道中
Get PRO
六月 '24
+9
在2个频道中
Get PRO
五月 '24
+9
在3个频道中
Get PRO
四月 '24
+13
在4个频道中
Get PRO
三月 '24
+4
在4个频道中
Get PRO
二月 '24
+14
在2个频道中
Get PRO
一月 '24
+19
在7个频道中
Get PRO
十二月 '23
+212
在3个频道中
| 日期 | 订阅者增长 | 提及 | 频道 | |
| 07 十一月 | 0 | |||
| 06 十一月 | 0 | |||
| 05 十一月 | 0 | |||
| 04 十一月 | +1 | |||
| 03 十一月 | 0 | |||
| 02 十一月 | 0 | |||
| 01 十一月 | +1 |
频道帖子
Repost from Притулок сирен
Побач нас, допоки
сплітаємось в танці —
під цим почорнілим дощем
вдаряються в тімʼя стовпів
повноводні краплі,
змивають дзеркальні зіниці
із твого обличчя. Та ще
залишся мені хоч на мить,
доки велено небом лишатись:
вдивляйся засліплим обличчям
в мої збожеволілі сни.
Здіймається дим надвечірʼя
над містом, в якому б кохати.
Впадаємо в нори лускаті
у місті, з якого б втекти.
Сховати б долоні обмерзлі
у схронах твоїх тепломріянь,
розчахнутись в морі зеленім
на два неподільні стебла.
В міжзимʼї здригаються хмари,
хитливо скидаючи іній
на вії твої, вже відквітлі.
В руці моїй —
мертва трава.
Листопад ʼ26
| 2 | щоразу як біль
стає нестерпним
поглянь на цю білу квітку
а потім на іншу
і ту що за нею
вони тут аби віддати тобі
все найкраще що пізнали
з води сонця і вітру
Анна Ютченко
#грань_поезії | 7 |
| 3 | Упирі
На свічаді сонця — брижі.
На свічаді неба — тіні.
Ми з тобою, любий, хижі
Як шорсткі нічні створіння!
На поверхні ставу — кола.
На поверхні вод — слід вітру.
Вдвох не заспіваєш соло:
Хто кого із нас макітрив?
Розбивається люстерко,
Живі води знову в русі.
Нам кохалося нестерпно,
Ми тепер колишні друзі.
Не погляну в амальгаму:
В упирів дзеркал немає!
Тільки в озеро погляну
За зеленим тихим гаєм.
#вірші | 8 |
| 4 | WHITE SATIN
Сонце сходить і заходить
День кінчається вогнем
А опісля вся ця кіпоть
Заплететься в макраме
Тонка нитка як стріла
Прошиває крізь живе
Бо по-своєму жива
Пристрастю в якій живе
Поміж хмар і між світів
Як безстрашний Лівінгстон
У польоті до світил
Навпростець і напролом
З привідчинених вікон
Проникаючи у сни
Кіт що з'їв новий вазон
Світ в якому десь є ти | 12 |
| 5 |  Цей текст прийшов на похороні Дмитра Коцюбайла (01.11.95 - 07.03.23). Згодом він виріс у реквієм. Присвячую всім полеглим героям цієї війни.
DE LIGNO VERO від істинного древа
CORONA DOMINI од вінця Божого
IOHANNES BAPTISTA Йоана Хрестителя
MARIA MAGDALENA Магдалини Марії
DE MARTIRIBLIS від мучеників
DE VIRGINIBUS від пресвітлих дів
DE CONFESSORIBUS від сповідників
DE APOSTOLIS від святих апостолів
DE LANCEA DOMINI від списа Господнього
Полем золотим біг. Полем золотим став
На золотім полі - яблуня золота
А на тій яблуні - сім золотих шулік
В дзьобах шулік сім золотих цариць
перша - Домна, тобі не сродна
друга - Хивря, тобі не рівня
третя - Самара, тобі не пара
четверта - Мар’яна, тобі не знана
п’ята - Кулина, тобі для сина
шоста - Ганна, задля прощання
сьома - Домаха, спи, сіромахо
почім, стерво, дома не домувала
почім військо святе розпускала
не догледіла, не добачила
з миром спочинь, во вік упокійся
07.03.23 | 21 |
| 6 | Купуйте овочі
рано і вдень
вечером.
Купуйте грушки
І салат
В кождій крамниці
праворуч карлового мосту.
Там є
жовті огнисті виварені
грушки і салат.
Розложіть на столі ріки.
Підіпріть руками мости
І чекайте на овочі.
Коли збереться юрба
горлястих людей
(а там будуть мущини висохлі і засалені
там стануть жінки з грудьми
через плечі
прийдуть і теренькатимуть молоді пролєтарки
як гармоніки)
ви візьміть
найбільшу соковиту грушку
в зуби і
загарчіть:
У нас в містах комедіянти!!!
Коло вас виростуть ліси коней на пісках
Коло вас заскачуть недосушені макарони
Коло вас блиснуть лускою ходулі
і зарегочуться сантіметри.
З висот загавкають птахи як риби.
Спустяться на телєґрафні дроти журавлі.
Кондуктори заспівають білєтами.
Заполошаться трамваї як блохи
А ви станете на чорній ґітарі як шомпол
заплещете пальцями дрібно
розплинетесь в жовті соки очима
і крикнете:
Я трублю зеленою грушкою!
Василь Хмелюк (1903–1986) | 27 |
| 7 | * * *
Приходь. Тут розчинилась ніч
у дневі – в чорнім чаї медом.
Хай дотик – тихо і нетвердо –
повзе з плечей до передпліч.
Приходь. Тут кришиться нудьга,
мов ржа. І в жилах кров холоне.
Нехай мені крізь пальці у долоню
ковзне твоя рука.
Приходь. Неначе плин води
по стужі, я тут кригою затерпну.
Й осядуть в чаї ночі невичерпні
меди.
Андрій Борса
#поезія #АндрійБорса
задонатити на розвиток проєкту | 26 |
| 8 | кажу вам:
кленовий листок заплакав
і вилив душу
про що шелестів
писав листи
і як летів, підтятий вітром
назустріч зеленому лезу
я слухав і мовчав —
каштан у пазурах ворони
і гострий дзьоб
надірвав моє тіло;
здається
я вже забув
як лити сльози
Маґне Калінсен
#поезія #МаґнеКалінсен
задонатити на розвиток проєкту | 23 |
| 9 | •••
жінка що не має дітей
щодня зупиняється на усіх переходах
пропускає малечу
жінка у якої дитя не прижилося
щодня гомонить із тією
в якої двійко
і посміхається
жінка яка щонеділі на кладовищі
вже два роки ходить до свого сина
допомагає жебрачці
у тої буде дитина
жінка що від коханого
двічі була вагітна
втім все завершилось ще до того
як він зрозумів що втрачає
вона кожного дня
чує дитячий садок
і уявляє що це крики чайок
вони посміхаються
кожного дня
збираючи себе до купи
наче розбиті шибки
заклеєні скотчем
вони посміхаються
і пропускають сонце
щоденний вивір мистецтва
жодного слова
зайвого
пам'ятники з плоті
з попелу
і з шалу
тільки на тому шаленстві
тримаються усі рухи
як і останнє па
у затяжній мілонзі
все залежить від звуку
тільки від звуку
#наталка_маринчак | 28 |
| 10 | ПІСНІ З НУЛЬОВОГО ПОВЕРХУ (2):
у вітра ж десь теж
свій котел твердопаливний
…
видерся на скроню степу
та ламає вогню свойому
їдло
зачув то радієш спочатку
думаєш ти йому
допомагаєш
а не блукаєш між
хвойними вихорами
не стрижеш його сонних дітей
з обіду до глупої ночі
#євген_півень | 24 |
| 11 | *
до нас прилітає горлиця
кольору втомленого світанку
пʼє трохи води
і летить собі далі
але завжди повертається
так я повертаюсь до тебе
щодня
подумки
в нашій смузі все шкереберть
вживаються заходи
з відновлення втрачених позицій
що їх є рівно шість
дві в посадці
чотири вздовж колії
іноді в полі
я зустрічаю зайця
який говорить задом наперед
так час відносить мене в минуле
щоночі
їх рівно шість
дві горлиці
кольору брудного серпанку
мавіки гадаю не менше трьох
нахабний містер горобчик
що поцупив у нас річ
в найширшому розумінні
і
два бійця горілицих
в сосновім липневім сяєві
так вірджиніє так понеділку
подумки
я у ванні з морозивом
зовсім без шкіри
сумний жмуток суму
в якій ти смузі
літаєте чи по еспешках
я дрочу чотири рази на день
бачив зайця
цілую
#антон_полунін | 23 |
| 12 | Робінзон Джеферс
ВОГОНЬ НА ГОРБАХ
Оленів несло, як те опале листя
Попід димом ревучої хвилі палаючих чагарів;
А що вже казати про менші пропащі життя.
Краса не завжди мила; вогонь був прекрасний,
Страх оленів був прекрасний; і коли повернувся я
На чорні схили, вже як вогонь пішов далі, орел
Сидів на шпичаку обгорілої сосни,
Зухвало ситий, огорнувшись у бурю своїх рамен.
Здалеку прибув на щедрі лови,
Вогонь став йому загоничем; небо було немилосердно
Синє, а горби немилосердно чорні,
Розкошланий птах,
Розморений немилосердно поміж них.
Я подумав, болюче воно, але справді
Лихо, що прикликає орла з небес, краще ніж милосердя.
Переклад Олега Лишеги | 23 |
| 13 | Дрібка
моя дитина
дуже переймається
заводить щоденничок прочитаних книжок
пані говорила
що треба записати
загoловок автора
і декілька речень
то ж пиши
але що треба писати
то ж напиши
книжка сподобалася мені
тому що
напишу, що мені
не сподобалася
бо Дрібка не вийшла заміж за сина
Ропухи тільки за принца Ельфів бо ця книжка
є дурною бо перемогло у ній добро а не
зло
мої дитині
через три місяці виповниться дев’ять років
і вже знає що хоче написати
а я не знаю що їй сказати
переклад
василь лозинський
#богдан_задура | 29 |
| 14 | beerbottle
a very miraculous thing just happened:
my beerbottle flipped over backwards
and landed on its bottom on the floor,
and I have set it upon the table to foam
down,
but the photos were not so lucky today
and there is a small slit along the leather
of my left shoe, but it’s all very simple:
we cannot acquire too much: there are laws
we know nothing of, all manner of nudges
set us to burning or freezing; what sets
the blackbird in the cat’s mouth
is not for us to say, or why some men
are jailed like pet squirrels
while others nuzzle in enormous breasts
through endless nights—this is the
task and the terror, and we are not
taught why. still, it’s lucky the bottle
landed straightside up, and although
I have one of wine and one of whiskey,
this foretells, somehow, a good night,
and perhaps tomorrow my nose will be longer:
new shoes, less rain, more poems.
#чарльз_буковскі | 31 |
| 15 | МАРІАННА КІЯНОВСЬКА
* * *
не обіцяю нічого жодній із птиць
окрім світла і темряви
і бажання і смерті
хто наважується летіти той знає
а хто не летить не мислить не сумнівається
той не птиця а яблуко без насіння | 31 |
| 16 | What do cats remember of days?
They remember the ways in from the cold,
The warmest spot, the place of food.
They remember the places of pain, their enemies,
the irritation of birds, the warm fumes of the soil,
the usefulness of dust.
They remember the creak of a bed, the sound
of their owner’s footsteps,
the taste of fish, the loveliness of cream.
Cats remember what is essential of days.
Letting all other memories go as of no worth
they sleep sounder than we,
whose hearts break remembering so many
inessential things.
#браян_паттен | 32 |
| 17 |  Холодні вуха малюють безбарвні дикі пейзажі | 35 |
| 18 | як коли ти розкушуєш карамельку,
ламаєш у руках курячу кістку,
стрибаєш на калюжу,
вкриту тоненьким шаром льоду,
розламуєш гранат чи персик,
пускаєш додолу глек з водою,
але ти довго колупаєш мушлю,
і, злий, викидаєш її —
так відчувається близькість зі мною.
і я не знаю, що саме
треба розламати в собі,
щоб те, що так довго
було приховане,
нарешті тріснуло
у відповідь. | 43 |
| 19 | камʼяна фігурко над чорним абрисом гори –
вирізьблена під найсумнішою зорею,
чи тобі не самотньо?
дістався б до тебе –
повз квітнучий мак,
повзучі струмки,
оранжеві сльози нечуйвітру
і ялини, розміром із вказівний палець –
чую на відстані твоє дихання,
бачу родимку на плечі – фіалка уступом скелястим,
руки, чорні від бензину з мотору
і клаптик вітрильної тканини
з кишені видніється…
потягти б за нього, як фокусник, –
чи там щось лишилося?
по шторму зостався сам –
кого тепер ловитимеш нафтяним оком камери?
хто подаватиме тобі мапу й слідкуватиме градус нахилу?
для кого, крім себе, варитимеш мате
у космічних саморобних горнятках?
самотній вершнику скелястої хвилі,
ступаю на гору –
ані до тебе, ані від,
чи ворухнешся?
18.07.2026 – вночі в наметі, з гарячкою, на хребті Свидовець | 40 |
| 20 | Осене, тримай мене обома.
Бо пливу рибиною в ятір рук.
Бо цупкий ув оці туман/обман.
Осене, тримай мене, бо помру.
Осене, помилуй мене, спаси.
Мов стрімка хорти́ця ця течія.
Колами на річці - Отець і Син.
Осене, рятуй мене. То ж не я.
То нічні багаття і білий шум,
виноград, що вітер пообривав...
Осене, я знову йому пишу.
Забери від мене усі слова.
2025 | 34 |
