компот із метеликів 🦋

ЛЕСИК ПАНАСЮК ТУРБІНИ ГІДРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ Верхівки дерев стирчать із води наче відкриті переломи річки Затоплені міста і села маленькі батьківщини до яких неможливо повернутись як же пощастило тим хто помер раніше Турбіни гідроелектростанцій перетворюють старі карти перетворюють дошки пошани перетворюють дитячі спогади перетворюють імена родичів і все на електроенергію Кожен день тепер поминальний достатньо тільки ввімкнути світло коли повертаєшся з роботи Темрява трохи вагається перед тим як піти

МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО ЖАЛІБНУ СУКНЮ У тінях смерку полохливих, Збираючись на концерт, В кімнатці синій мрій бурхливих У дзеркалі зобачив смерть. Злетів із серця посміх білий. Зайшов я необачно й рано. І голос твій — такий несмілий: Ах, я не вбрана. Коли прийду колись я вдруге І сміливо у двері стукну,— Ти зодягни, на фоні туги, Жалібну сукню.

ANNA KISBY Studies in Hysteria by Sigmund Freud (edited extracts) (i) The old room (Fraulein Anna O) Hold up an orange before her eyes to carry her over from 1882 to 1881. She lived the previous winter day by day. Re-living a private diary kept by her mother. Knocked up against the fact her father – her father had died (ii) She is no longer able to see (Frau Emmy von N) She entertains me with animal scenes, pictures of corpses I stroke her several times I stroke her over the eyes Wiping away pictures, eyes (iii) I inquire once more (Miss Lucy R) I inquire about smell. She is bothered by burnt pudding; by cigar smoke Not very well satisfied, it emerged (iv) I owe a debt of gratitude (Katharina – ) Prudish ladies of my city I could not penetrate further but she had been found out. Part of his body, tactile sensation. Conjecture, imagine, interpret – now I am a grown-up girl and know all sorts of things (v) I arrive at a procedure (Fraulein Elisabeth Von R) Begin layer by layer. Excavating a buried city. Opening eyes. Changing. Her story, a wearisome one (vi)The rule of metaphor (Frau Cacilie M) Under the watchful eye of her strict grandmother a penetrating pain a look so piercing it had gone right into her brain (vii) Loth to remember (Fraulein Rosalia H) She did not dare refuse her bad uncle jerking her fingers fending off that moment (viii) A great success (Fraulein Mathilde H) I continued while she was to address her while she was I continued

ГРИЦЬКО ЧУПРИНКА СВІЧКА Тремтіла свічка, палала свічка, В труні сосновій лежала мати; Якась байдужа, чужа черничка Читала сумно святі кантати. Маленькі діти, брат і сестричка, В куточку грались, немов на святі... Тремтіла свічка, палала свічка, І сумно, сумно було у хаті. Коса смертельна, довічна нічка Спіткала матір в безмежнім горі... Тремтіла свічка, палала свічка, А день чудовий стояв надворі. І сонцевого палкого личка Ні одна хмарка не затуляла... Тремтіла свічка, палала свічка, І в сяйві мати смертельно спала. В вінку шовкова вилась травичка І одтіняла рожеві квіти. Тремтіла свічка, палала свічка, З кутка на матір дивились діти. Де ж та розгадка, хоч невеличка, Де розуміння життя і смерті? Тремтіла свічка, палала свічка, Як символ смерті, не всім одвертий.

ІЯ КІВА @iyakiva * * * забуваю як думати рідною мовою кажу — відійди від мене не знаю тебе белькотіння твоє — мов хижий бур'ян — вгризається в землю мою червоним квітом війни збіжжя пам’яті палає в горлянці сила слів твоїх стає полем насилля довгим мов відірваний річки рукав у якому ховається смерть бий мене по щоках – правій і лівій — я не зможу пробачити дике мовчання твоє вбивай в мене ікла свої — гострі як біль — не дочекатись тобі мого крику шахта дитинства більше не є укриттям мовби шия зів’ялої квітки стирчить між зубів історичних книжок я зашиваю грубими нитками рота тобі щоб говорити щоб ніколи вже не говорити 31.07.2022

ЮРІЙ ЗАВАДСЬКИЙ * * * Перегортаю записник, Коли нестає сил. Люди зо зброєю: — Вiршi можна писати олiвцем, На старих ґазетах, кривавих сорочках, Вугликом на бетоннiй стiнi, В окопах, Коли на тебе плюють I стають чоботами... 2011

БОГДАН РУБЧАК ДІВЧИНІ БЕЗ КРАЇНИ Добра сестро птахів, дівчино без спогаду, щоночі дивишся крізь спів чужих каламуть, щоранку дивишся крізь вій золоту погоду, як у майстернях сердець приготовляють зиму. Завжди незнайома дівчино без сузір’я, усюди бачиш очей найсумніші пісні, так ясно бачиш, як орли мрію міряють і старим матерям з сердець виривають синів. Дівчино без дороги, мандрівнице без дому, захмарені болем наші полудні бліді. Що ж розкажеш про нас по мандруванні довгому, коли ввійдеш, одна, у свій опромінений дім?

СЕРГІЙ ЖАДАH + + + Третій день бачу цього чоловіка. Зранку йде дорогою, звертає в поле, але зупиняється, засліплений простором, повертає назад, далі йде куди йшов. Так, ніби вкотре починає писати листа, але зупиняється, боячись, що йому знову відмовлять.

LES MURRAY OBSERVING THE MUTE CAT Clean water in the house but the cat laps up clay water outside. Drinking the earth. His pile, being perfect, ignores the misting rain. A charcoal Russian he opens his mouth like other cats and mimes a greeting mew. At one bound top-speed across the lawn and halfway up the zippy pear tree. Why? Branches? Stopping puzzles him. Eloquent of purr or indignant tail he politely hates to be picked up. His human friend never does it. He finds a voice in the flyscreen, rattling it, hanging cruciform on it, all to be let in to walk on his man. He can fish food pellets out of the dispenser, but waits, preferring to be served. A mouse he was playing on the grass ran in under him. Disconsolate, at last he wandered off — and drew and fired himself in one motion. He is often above you and appears where you will go. He swallows his scent, and discreet with his few stained birds he carries them off to read.

ЕВА ГАНСЬКА @nemaNideNi4ogo І Я ЗМОЖУ Всі ці дерева, які на собі тримають небо, всі ці мости і недобудов деталі — все це існує якось без тебе? Значить і я зможу жити без тебе далі. Значить і я зможу спати у тому ж ліжку, у якому заснули рідними, а прокинулись зовсім чужими, стіл припадатиме далі на ту ж саму ніжку, весни, як і до цього, змінятимуть зими. Кожен шукатиме щастя своєю дорогою, в кожного рани старі болять по-новому. як потрапиш на небо — просто спитай у Бога, чи всі, кого я любила знайшли дорогу додому. 2015