Нотатки орієнталіста. Orientalist notes

🖼️«Пейзаж з мечетями» в Тунісі, від Вільяма Генрі Джонсона (1901-1970), американського художника-модерніста. #мистецтво #Туніс

⚡️Цікаві лекції (офлайн) від Музею історії Луцького братства, присвячені історії Криму (на основі колекції музею): 1. Про документ кримськотатарською мовою, надісланий на Волинь Масуд Ґереєм з Кримського ханства у 1763 р. Попередній зміст документу розтлумачив відомий караїмський дослідник і суспільний діяч Серайя Шапшал у 1934 р.(про ного вже писав на каналі); 2. Про документальний фонд Агатангела Кримського, який формувався у Волинському краєзнавчому музеї останні 50 років. ✍️Сподіваюсь буде запис цих виступів. #анонс #Крим #Кримське_ханство https://www.facebook.com/share/p/SU1hhrApxZ3WZHro/?mibextid=ox5AEW

🖼Запрошую на презентацію нового роману від Олександри Шутко: «Кривава Кафа. Перерваний шлях шехзаде» присвячений подіям, які відбуваються наприкінці ХV століття в османській Кафі, що в Криму. Султан Баязид ІІ надіслав туди намісником свого молодшого сина – шехзаде Мехмеда задля налагодження дипломатичних відносин із московитами. Цією ситуацією скористався кримський хан Менглі Гірей. Намагаючись отримати незалежність від османського султана, він наблизив до себе шехзаде Мехмеда, зробивши його зятем. Невдовзі той почав суперечити батькові й накликав на себе біду... 📌6 лютого, 18:30. Київ, вул. Антоновича, 50 (неподалік станції метро «Олімпійська»). Вхід вільний. Деталі за посиланням: https://facebook.com/events/s/%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F-%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B6%D0%BA%D0%B8-%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B8-/1810153389445522/ П.С. У авторки сьогодні день народження. Приєднуюсь до привітань) #анонс #Крим #Османська_імперія #Україна

✍️"Дорогоцінний султан світу, Полюс часу Ахмед Хан який був звільнений від світу горя свого часу. Поки світ наповнений смутком і горем, не залишилося жодної крупинки горя, всі були повні радості". ⚡У колишньому палаці Крупенських (комплекс 19 ст. у с. Кривчик, Хмельницької обл.), під штукатуркою виявили плиту з османськими написами. Сьогодні колишньій палац функціонує як психоневрологічний інтернат. Напис виявлено у туалеті закладу, місце якого раніше слугувало верандою, у стіні якої й були вмонтовані кам’яні плити з цими написами. У текстах згадується султан Ахмед ІІІ та знаменитий Сілахдар Дамад Алі-паша, який був великим візиром між 1713 і 1716 роками. Даамат Алі-паша відвідував Хотин і приймав участь у побудові Нової фортеці, а також збудував мечеть у передмісті. Загинув візир у війні проти венеційців і Габсбургів, та був похований в Белграді. 📌Історія чудова, як і відкриття. Детальніше про це за посиланням: #Османська_імперія #Україна https://www.facebook.com/100063602588888/posts/888803869916358/

У мене є специфічний пунктик. Я досить активно слідкую за тим, що відбувається у сфері деколонізації музеїв і активізму довкола цього. У 2020 році конголезький активіст Емері Мвазулу Діябанза намагався винести з Музею на набережній Бранлі похоронний стовп, щоб привернути увагу до необхідності повернення музейних об'єктів народам, в яких вони були викрадені. Потім пробував зробити таку ж акцію в Луврі, і тоді його заарештували. Минулого року, наприклад, Франція нарешті повернула 26 статуеток з бенінської бронзи до Сенеґалу й Беніну. Там все пройшло загалом добре, хоча процес був тривалим і не дуже легким. Водночас повернення бенінських статуеток з Німеччини до Нігерії спричинило новий скандал, бо нігерійська сторона віддала їх у зберігання члену королівської родини, в якої ці скарби колись були відібрані. Це для мене знову про колоніальні пережитки, бо німецька сторона відверто не розуміє цього жесту, натомість нігерійська влада вважає, що повернула нащадкам те, що належить їм по праву. Якщо вас цікавить це питання глибше, раджу книгу Дена Гікса “Британські музеї: бенінська бронза, колоніальне насилля і культурна реституція”. Вона про повернення на батьківщину скарбів, вивезених британцями з Королівства Бенін, які зберігаються в колекціях багатьох музеїв світу (переважно в Берліні, Лондоні та Оксфорді). Він вважає, що жодний етикетаж не виправить несправедливість, і єдиний правильний шлях — це реституція. При цьому величезна кількість українських предметів мистецтва зараз знаходиться в росії, яка зберігає чималі імперські амбіції щодо присвоєння нашого спадку... І велике питання, як ми все повертатимемо. І ще наостанок — а що ж із нашими колекціями? Чи не маємо і ми переглядати певні зразки з власних музейних колекцій на предмет реституції? Це лише один блок питань (але заспойлерю, що найскладніший), який ми встигли підняти з Павлом Гудімовим @artes_aboutart у новому епізоді @poroblenopodcast. А ще ми дуже багато говорили про історію, розвиток і потребу колекціонувати, як мистецтво може впливати на репутацію (Ханенки і Пінчук як два приклади цьому), як змінюються зацікавлення колекціонерів і де про це все детальніше можна дізнатися. Я безмежно вдячна Павлові за цю глибоку розмову. Теми вийшли не з найпростіших, але дійсно важливі для всіх нас. Нагадую, що за найцікавіший коментар про колекціонування ми віддаємо футболку "Пороблено" з підписом Павла Гудімова. Тож не соромтеся. Питайте все, що цікавить, і поширюйте наші відео у своїх соцмережах. Бо хочеться, щоб небанальний унікальний контент бачили більше людей. https://www.youtube.com/watch?v=VucJgvjEbmw

🖼Дуже люблю українські видання «казок народів Сходу». Деякі з них пам’ятаю з дитинства. Для прикладу - збірка афганських народних казок «Алі Мухаммед» (1984), з чудовими ілюстраціями від української художниці Надії Кирпенко. ✍Надія Кирпенко народилась в Одесі. У 1961 році закінчила Київський художній інститут. Протягом 1960-90х років працювала в галузі книжкової і станкової графіки: акварель, офорт, літографія. Проілюструвала багато чудових українських видань казок «народів Сходу»: афганських, індійських, туркменських, таджикських. Для мене стало відкриттям, що у 1983 році художниця провела персональну виставку робіт в Кабулі. Нажаль, поки не знайшов про це більше інформації. Якщо хтось знає де про це можна почитати – буду вдячний. #мистецтво #Афганістан #Кабул #Україна #східні_казки

☕Отримав у подарунок кримськотатарські домашні солодощі – «молочний цукор» sütlü şeker (сутлю шекер), або ж «твердий цукор» qattı şeker (катти шекер), який дуже смакує до кави. Цукор потрібно варити на молоці й регулярно помішувати, доки його маса не стане золотистого кольору (по часу приблизно до 1 год.). В процесі приготування можна додавати дрібно наколотих горіхів, ванілі, кориці (свій варіант за смаком). Приготована маса має застигнути, після чого її можна дістати з посудини й нарізати спеціальними ножицями, щоб подати на стіл. Смачного! Афиетлер олсун! #кава #їжа #кримські_татари

🖼«Вид на Анкару», від анонімного автора. Вражаюча панорама турецького міста, створена у 18 ст. Зберігається в колекції «Рейксмузеум» в Амстердамі. Вигляд м. Анкари з її відомими пам'ятками, а також надзвичайно живо й детально відтвореними професіями, сценами повсякденного життя і розваг мешканців міста. До 1972 р. вважалась зображенням м. Алеппо, у Сирії. До передачі в музей, вона висіла у офісі голландської компанії з левантійської торгівлі. Авторство картини іноді помилково приписували фламандському живописцю Жану-Батисту ван Муру. На поч. 1970х відомий турецький історик Мустафа Семаві Еїдже довів, що на картині саме Анкара. Не останнє місце у його аргументації відводилось породі ангорських кіз, які зображені в нижній правій частині полотна. 📌Детальніше «Вид на Анкару» можна роздивитись на Google Arts & Culture: #мистецтво #Туреччина #Анкара https://artsandculture.google.com/asset/view-of-ankara-anonymous/HgHXdQp5ICKoLA

✍«Хіба внутрішнє життя жителів такої країни не буде схожим на природу, яка їх оточує?»(с). 📷«Погляд на Тибет» (1937), від Фоско Мараїні (1912-2004), відомого італійського антрополога, фотографа та мандрівника. Він багато років подорожував Японією, Центральною Азією та Північною Африкою. Дослідники особливо цінують його записи й знімки повсякдення жителів Тибету та культури айнів на Хоккайдо. #фото #Тибет

🖼️"Місяць на сільській дорозі", від Табучі Тошіо, сучасного японського художника й проф. Токійського університету. #мистецтво #Японія #вечір

📷Стамбул у об’єктиві Отмара Пферші (1898-1984), австрійського фотографа, який багато років відкривав туристичну привабливість Туреччини для світу. ✍️Отмар Пферші народився в австрійському місті Грац. Фотографією захопився в 1920-х роках, після повернення з «італійського фронту» Першої світової. У 1926 р. він сів на знаменитий «Східний експрес», який відвіз його з Відня до Стамбулу. Ця подія змінила життя молодого фотографа, адже у місті він натрапив на вакансію помічника у відомій студії «Foto Français» Жана Вайнберга (1887-1942). Наступні 40 років Пферші знімав Туреччину, пройшовши шлях стрімких злетів і падінь: від комерційного успіху й визнання, до вимушеного виїзду з цієї країни. У 1936 р. була надрукована «Туреччина в фотографіях» - одна з найвідоміших серій Отмара Пферші. У ній фотограф спробував відобразити не лише багату історичну спадщину Стамбулу, але й показати світу історію глобальних перетворень молодої Турецької Республіки, яка стала на шлях модернізації. #фото #мистецтво #Туреччина #Стамбул

Можливо зацікавить презентація книги (онлайн): 📕"Україна, про яку не знає Японія: ідентичність крізь призму історії", авторства Юлії Дзябко. ✍Про яку Україну не знає Японія? На основі життєвих історій 47 українців, які сьогодні проживають у Японії, авторка намагається дати відповдь на це питання. 📌Детальніше за посиланням: #анонс #онлайн #Японія #Україна https://www.facebook.com/events/1625730434684257/?active_tab=discussion

🖼Повсякдення та звичаї анатолійських кочівників, у творчості Турґута Заїма (1906-1974), турецького художника модерніста, який прагнув віднайти «справжню турецькість» за межами великих середземноморських міст. ✍Турґут Заїм відносився до Асоціації вільних художників та скульпотрів – впливової групи митців, які творили сучасне мистецтво молодої Турецької республіки. В студентські роки він певний час навчався у Парижі, але швидко повернувся на батьківщину, щоб не втрачати зв’язку з власною культурою. У 1930-х роках оселився з дружиною в Анкарі. В рамках державної програми подорожував Анатолією, щоб познайомитись з життям, побутом та цінностями її людей: 📌«Я подорожував країною, коли була можливість. Я побував у кочівників і авшарів. Відтепер степ став моїм учителем. Я хотів бути художником цього краю... Я намагався відчути мову Степу…» - так описував свої творчі пошуки митець. #мистецтво #Туреччина #номади

🖼До тексту чудово пасує робота «Дари в Чигирині» (1844), від Тараса Шевченка. #мистецтво #Україна #козацтво

Той самий фрагмент з подорожі патріарха Антіохійського Макарія ІІІ Ібн аз-За’іма (бл. 1600-1672), у якому згадують каву, пахощі, мило та інші «східні» подарунки, які отримав Богдан Хмельницький у Богуславі на Київщині: ✍«…Потім ми принесли йому (Хмельницькому – авт.) подарунки на блюдах, вкритих хустками, по їх звичаю, а саме: шматок каменю з кров’ю Господа нашого Ісуса Христа зі святої Голгофи; посудина святого миру, коробку мускусного мила, ароматне мило; мило алепське; льодяники; ладан; фініки; абрикоси; дороговартісний килим; рис; посудину з кавовими бобами; тобто каву; кассію…». 📕«Подорож патріарха Макарія», описана його сином і архідияконом Павлом Алепським, є цінним зразком арабо-хистиянської літератури османської доби. Згадана серед подарунків «кассія» - рослина з родини лаврових, із кори якої виготовляють прянощі (їх часто використовують як замінник кориці). Різноманітні ароматичні речовини, а також пахощі (бахури) на масляній чи деревній основі (парфуми, трояндова вода, ладан, камфора, мускус) здавна цінуються на Близькому Сході. Їх використання чи дарунок пов’язані не лише з гігієною, але має також глибокий символічний, дипломатичний, релігійний і навіть політичний контекст, про що більш детальніше напишу згодом на прикладі Кримського ханату. #текст #бахуи #кава #Україна

Якщо ви зараз п'єте чай, це для вас: 🖼Традиційне мистецтво та досвід європейського імпресіонізму, у творчості в’єтнамсько-французького художника Май Трунґ Тху (1906-1980). ✍Май Трунґ Тху народився у заможній та шанованій родині з регіону Бак Нінь, на півночі В’єтнаму. Закінчив відому ханойську Школу витончених мистецтв, програма якої дозволила опанувати основи як традиційних технік (зокрема китайського живопису) так і "західні" мистецькі течії. В 1937 р. відбувся поворотний момент у житті художника – він відвідав Францію, де взяв участь у Міжнародній виставці мистецтв і технік в Парижі. Знайомство з європейським культурним середовищем захопило молодого в’єтнамського митця, який залишився жити й працювати у Франції. Тут він виробив свій неповторний стиль, який так подобався французькій публіці – емоційні, витончені й трохи мрійливі роботи, виконані на шовку з допомогою пензля і туші. #мистецтво #Вєтнам #Індокитай #чай

Друзі, я відкрив доступ до своєї лекції про середньовічну кипчацьку (половецьку) музику. Гарного перегляду всім, хто любить історію культури. Буду радий, якшо в кого є питання. А я надіюсь дописати на вихідних статтю на цю тему. https://youtu.be/3obK8G-s6Dk?si=8YI3nfz_uCENz5jJ

Трохи вечірніх орієнталізмів: 🖼️«Ювілейна хода в корнвольському селищі» (1897), від Джорджа Шервуда Хантера (1846-1919), британського художника шотландського походження. ✍️На картині зображена процесія святково вбраних жінок та дівчат, які несуть китайські ліхтарики з зображенням квітів, драконів та змій. Ця хода відбувається на півдні Англії (с. Ньюлін, Корнволл) у 1897 р., з нагоди "діамантового ювілею" - 60-ліття правління королеви Вікторії. Святкові заходи організували пишно по всій Бртанській імперії: в Англії та колоніях оголосили вихідний, проводили виставки, паради з частуваннями, відкривали пам'ятники та демонстрували світові успіхи британської могутності, що вплинули на різні аспекти життя не лише великих міст, але й провінційних селищ. #мистецтво #орієнталізм #вечір

Трохи обідньої кави: 🖼«На терасі» в Алжирі, від французького орієнталіста Жоржа Ланделя (1860-1898). ✍Вочевидь, любов до образів «таємничого Сходу» сформувалась у Жоржа Ланделя завдяки батьку – відомому й дуже продуктивному жанровому художнику Шарлю Ланделю (1821-1908), який багато подорожував Африкою – в тому числі у складі експедиції єгиптолога Огюста-Едуарда Марієтта. На картині зображений кавовий посуд: мідні кавники "ібрик" (іноді їх використовували, як глечики для води) та філіжанки в підстаканниках "зарфх". #кава #мистецтво #Алжир

📷/🖼«фотографія vs картина»: Один з варіантів знаменитої «Дороги смертної тіні» - одного з найвідоміших знімків Кримської (Східної) війни 1853-1856 рр., який був зроблений британським фотографом Роджеом Фентоном у 1855 р. Цього разу образ небезпечної ділянки шляху, усіяного гарматними ядрами, втілив на картині Вільям Сімпсон (1823-1899), британський військовий художник. Сімпсон був одним з перших «воєнкорів» епохи, які малювали бойові дії з позиції безпосереднього «очевидця», зображуючи не лише героїчні батальні сцени, але й побут і жах війни. Його кар’єра розпочалась з експедиції в Крим у 1854 р., де він мав зобразити поразку росіян під Севастополем. Художнику довелось пливти до Криму, щоб на власні очі побачити ці події та зобразити їх для британської публіки. Як результат, у 1856 р. постала знаменита серія картин і замальовок місць Криму, подій і учасників Кримської війни «The Seat of the War in the East». #мистецтво #Крим #Кримська_війна