creators.prjctr

Що починаємо вивчати цього тижня: Graphic Design Beginning — база графічного дизайну. У фіналі — роботи в портфоліо: логотипи, фірмовий стиль і постери, а також розуміння свого подальшого розвитку в дизайні. Graphic Design Medium — переходимо на складніший рівень. А ще курс подовжено, щоб у вас було більше часу на практику та роботу над власними проєктами. Design Portfolio Camp — інтенсивний онлайн-курс для графічних дизайнерів зі створення універсального портфоліо. Курс, який вам може бути цікавим

AI Creator Beginning — з куратором, який знімав для Cher17, Bazhane, Intertop, Gepur, Vovk та інших брендів, працював артдиректором і продюсером зйомок у Gepur.

Напевно, після цього тижня кожен міг задуматися над тим, чи робить він ту справу, яку любить. 🤔 Катю, ти дуже надихаєш і візуалізуєш поняття, як виглядає людина на своєму місці. Ми дуже вдячні за цей тиждень і за те, що довірила нам стільки своїх робіт та прикладів. Побачимося ще, а тих, хто хоче навчатися разом, запрошуємо на Poster Design 💙 instagram

ух, от і все! дуже сподіваюсь, що вам було цікаво цього тижня і щось та й відгукнулось) і дуже дякую всім, хто реагував, писав коменти, читав і не відписувався! і бажаю всім спокійного та легкого понеділка🫶🏻🌞

Вже як я перевелася в академію мистецтв, то почала займатися ілюстрацією. Але я була дууже залежна від думки авторитетів. В ті часи я тащилася від Іздрика і взялася проілюструвати вірші. Але з викладачкою в нас було різне бачення — вона казала, що вони про все і ні про що, а мені вони були дуже чуттєвими. Ну і в результаті вийшли незрозумілі за сенсом ілюстрації. Мені поставили низький бал, і я зневірилася в собі як ілюстраторці. Після того я ще трохи малювала, але вирішила, що я недостатньо толкова в тому і стала на стежку дизайну. А коли на одній менторській сесії, мені сказали, що мої ілюстрації сильніші за дизайн — і я була в ступорі) Іноді я думаю взятися за ілюстрацію знову, але вже хотілося б бути вільною від того схвалення й захоплення, в пошуках яких я трохи застрягла ще з дитинства. Хоча є ще й суто професійне питання — чи вмію я взагалі ілюструвати чужі ідеї, а не тільки саморефлексувати олівчиками….. І поки шукаю відповідь, чи можу я робити щось не зарази похвали, а просто бо хочу.

Але вже з роками практики я почала впиратись в питання, чи сильна я як дизайнерка? Часто стратегічне мислення працює в мене краще ніж дизайнерське. Або ігри зі словами та слоганами мені подобаються, а проєктування логотипу дається важче. І порівнюючи себе з моїми колегами (куди без порівнянь), я вважаю, що мій дизайнерський скіл слабший. І в такі моменти виникає питання: а чому я взагалі опинилася тут? А потім згадую, що найбільше схвалення від батьків отримувала саме за малюнки і якісь творчі поробки. Чомусь це помічалося найбільше, і я росла з розумінням, що я "творча дитина". І мені дуже цікаво, чи я пішла цією стежкою дизайну в пошуках того ж самого одобрення та схвалення? Чи все ж я дійсно це люблю і цим горю? Може, це вже надто шось особисте, але я сподіваюсь, що я така не одна і це типова історія життя творчої дитини……

На питання, ким я хочу бути в 1 класі, я відповіла, що хочу подорожувати світом. Я любила розглядати комашок, листочки, тварин і всяке таке, а вчителька казала, що такої професії немає і треба знайти іншу відповідь. Зараз я розумію, що то не відповідь була неправильна, а вчителька)) Я досі мрію поїхати в якесь польове дослідження Україною і документувати якісь артефакти, і це чудово можна інтегрувати в свою діяльність. Але зараз не про те. Коли настав час ставати кимось, я вибрала стати дизайнеркою. Не знаю, як хто обирав цю професію, але я обрала кафедру графічного дизайну, бо це звучало краще, ніж дизайн середовища та інтерʼєрів. Плюс це здалося мені перспективнішим в плані карʼєри (я шукала інформацію про нього безпосередньо перед подачею документів у Бойчука))).

як я почувалась, поки писала сьогоднішні пости

І щоб менше читати, пропоную подивитись більше теоретичну лекцію про вернакулярний (щирий) дизайн. Я хвилювалась, то вона трохи зашвидка, але може людям з дефіцитом уваги буде саме те! https://youtu.be/ua9dBzb2BCc?si=MA95Pip-yMI1EfBw

Коли я шукала першу роботу я вирішила по приколу зробити оголошення і розклеїти їх по місту. Я тоді вже досліджувала щирий дизайн і все сталось якось дуже органічно. Я зібрала такий собі портрет дизайнерки, яка обіцяє все на світі (я зібрала описи тодішніх дизайнерів на work.ua) і написала скрипт і сценарій до свого відео. Було весело і знімати, і монтувати і може вже це не виглядає так незвичайно та креативно, але я веселилась) На диво, на це відреагували і робота знайшлась…. Запршую до перегляду) https://www.behance.net/gallery/111860125/A-successful-designer-is-looking-for-a-job

і ще покажу вам прикольну тайп-фаундарі

мудрість дня: працювати з продуктами (проектами), на які б витратила б свої власні гроші. коротко про переваги роботи незалежною дизайнеркою😁

Ін дженерал я вчилась на ілюстрації (тому не судіть сторого верстку), але книжки я люблю, тому я вчилась всьому вже на практиці) І було дуже цікаво, що примітки можна (або ні) розривати з однієї сторінки на іншу, головне — залишатися в межах одного розвороту. Або що відступи між абзацами можуть скакати, і так можна втискати примітки. Але не всі розриви в тексті мені зрозумілі, якщо це не початок нового абзацу (там є приклад на одному фото). І в цілому чи завжди примітка має бути біля тексту? Якщо вона не пояснює термін, а просто занурює читача у якісь тонкощі дослідження (як в передмові Деконструкції), то чи можна ними пожертувавти? Словом, цікаво почути думки, бо може відривати примітки від тексту це вазагалі чітерство)

І до теми книжечок. Нещодавно працювала над дизайном для серії книг, який мав би гнучко адаптуватись під майбутні видання, у які ввійдуть тексти з філософії, есеїстики та мистецтва. Словом, я шукала ідею для обкладинки яка зможе адаптуватись під різні настрої. Першою в серії виходить «Деконструкція сексу» і на основі неї викристалізувався підхід із грою простих ліній і крапки, що натякає на вміст книги. І в межах цієї графічної мови можна крутити купу всього для майбутніх книжок. Так само я мучалась з версткою, бо хотілось знайти адаптивний до всіх текстів підхід — в Деконструкції були примітки ледь не на всю сторінку і я не могла їх побороти і боялась за майбутні видання, тому примітки з передмови поставила в кінці цього розділу. Ну і бонусом покажу свої пошуки (і фітбек з лінкедину))

На парах в нас є завдання зробити зін і мені дуже запамʼятався ось цей. Багато пояснювати не хочу, можна почитати, але водночас мені щемко і сумно через реалії, в яких вони дорослішають.

Мені було дуже важно підібрати правильні слова для початку цього поста, щоб якось передати своє відчуття захвату. Це наче відчуття сонячного дня в листопаді чи шо. Звучить банально, але десь так мені відчувається проєкт Буряк від Ліни-Марії Шлапак. Мені навть колись подобалось думати, що я «причащаюсь» від проєктів Ліни. То запрошую причащатись Буряком разом)) Це одне здрукованих видань, які я люблю, і ззгодом воно переросло у дослідницьку школу. Ми з Ліною вчилися в Бойчука, і мене дууууже надихало, як Ліна перетворює своє бачення світу на творчий акт. Як тільки я почала викладати, то зразу покликала Ліну провести в в академії воркшоп і розказати як надихатися вулицею замість Пінтересту. Не можу спойлерити всі інструкції, але можу пошерити лінк на патреон Буряка, щоб ви пішли і пошукали всі інструкції там. Зараз школа локаційно онлайн та у Вінниці, тому є опція навіть побувати на воркшопах наживо) https://www.patreon.com/cw/Buriakplayground

отаке на сьогодні) а тоді завтра покажу вже всяку роботу з книжечками та журналами і зінами!

А вже цього року на форумі говорили про простори громад і мені спало на думку використати ідею дороги, яка, власне, всі ці громади і обʼєднує. Тут класно спрацював шрифт Road Sans від Олі Кузовкіної, але більше в декоративному використанні. Концепт у нас вийшов отакий і далі покажу вже реалізацію)

Був ще один цікавий проєкт — Lviv Urban Forum і в 2025 році він мав проводитись втретє. В них є логотип та кольори, але щороку вони роблять нову айдентику, щоб підкреслити тему форуму. Темою 2025 року стала тяглість. Це абстрактне поняття, і я щупала, як воно мені відчувається візуально. Все впиралося в сітки і злипання, і архітектори мене наштовхнули на скетчі Петера Мерклі. Мені сподобався один із скетчів, який зображає ряд згрупованих опор. Там була не ідеальна шахматка з прямокутників, а більш хаотичне перетікання форм. Мені це ще асоціювалося з тим, що тяглість починається там, де стикається минуле з майбутнім. А кожен прямокутник зверху — це фрагмент памʼяті, а знизу — фрагмент потенціалу. Так я прийшла до патерну, який розтягувався (буквально) на всі носії та комунікацію. А щоб підсилити сенс, ми використовували апсайклінг і перероблені матеріали, щоб показати, що тяглість — це дія. Наприклад, брелок з переробленого пластику чи мерч з перевикористаних матеріалів. В результаті вийшло отак)

В опитуванні виграло показувати свої проєкти, то почнімо! Якось я була на курсі з експериментальної типографії, і клієнтом була Качаровська з весняною колекцією Read my shoes. І потрібно було зробити для них кампанію з постерів. Я якраз обожнюю шось придумувати (процес реалізації люблю менше…), але почала собі думати про все це і зупинилась на грі слів. Мені хотілося зробити так, щоб глядач буквально читав взуття. Для візуальної мови я взяла дитячу гру «з’єднай крапки», але замінила дитячу картинку на безпосередні моделі взуття з колекції. Вийшла така комунікація про взуття, але без його зображення. Звісно, що продати взуття так не получиця і сам результат для Качаровської був заагресивний, але принаймні процес створення був цікавий та веселий)